CC BY
18
5. Полщук, О. О. Украшський буржуазний нацiоналiзм i його «теорiя держави» [Текст] / О. О. Полщук. — К., 1986. — 138 с.
6. Табачник, Д. В. Фашизм в Украине: угроза или реальность? [Текст] / Д. В. Табачник, Г. К. Крючков. — Х. : Фолио, 2008. — 414 с.
7. Poliszczuk, W. Integralny nacjonalizm ukrainski jako odmiana faszyzmu, t. III, Nacjonalizm ukrainski w dokumentach. [Text] / W. Poliszczuk — Toronto, 2002.
8. L. Rudnytsky, I. Essay in Modern Ukrainian History. [Text] / I. L. Rudnytsky — Edmonton, 1987.
УКРАИНСКИЙ НАЦИОНАЛИЗМ КАК РАЗНОВИДНОСТЬ
ФАШИЗМА
Кротюк В. А.
Предпринята попытка теоретически осмыслить понятия «интегральный национализм», «нацизм» и «фашизм», выяснить их общие и отличительные особенности. Проанализированы существующие научные подходы: от отождествления до противопоставления этих сложных социокультурных явлений.
Ключевые слова: национализм, национал-социализм, фашизм, интегральный национализм.
UKRAINIAN NATIONALISM AS A KIND OF FASHISM Krotiuk V. A.
In this article an attempt to theoretical comprehension of the «integral nationalism», «nazism» and «fascism» categories, making clear their commonalities and differences is made. An analysis of existing scientific approaches from identification to contradistinction of these complex social and cultural phenomena is carried out.
Key words: nationalism, national socialism, fascism, integral nationalism.
УДК 355/359:[1:316]
О. В. Громико, кандидт фшософських наук, С. С. Семенов, кандидат фшософських наук
КОНСТРУКТИВН1 ТА ДЕСТРУКТИВН1 ПРОТИР1ЧЧЯ У В1ЙСЬКОВИХ КОЛЕКТИВАХ ЗБРОЙНИХ СИЛ (на мрик. ia.il аналiзу феномену «дадвщина»)
Проаналiзовано конструктивы та деструктив суnеречностi, що загострюють-ся у вШськових колективах. Наведено авторську позищю щодо феномену «дiдiвщина».
© Громико О. В., Семенов С. С., 2010 43
Охарактеризовано джерела армшськог «дiдiвщини». До^джено ставлення самих вшськовослужбовщв до цього феномену на сучасному етат розвитку Збройних Сил. Запропоновано методи оптимгзацИ деструктивних виявiв «дiдiвщини».
Ключовi слова: «дiдiвщина», армiя, конструктивш суперечностi, деструктивш суперечностi.
Актуальтсть проблеми. Суперечност у Збройних Силах Укра1ни — це насамперед сутшсна характеристика яюсного стану сощальних вщносин в армшських умовах у конкретний перюд 1х розвитку, яка виявляеться у взаемо-дiях мiж рiзними групами вшськовослужбовщв, рiзними сторонами 1х жит-тедiяльностi, елементами структури збройних сил, на виникнення, функщо-нування та розв'язання яких впливае складна сукупшсть чинниюв i умов як об'ективного, так i суб'ективного характеру. Як вщомо, армшська життед^ яльнiсть будуеться за двома основними напрямами: зодно з вшськовими статутами i поза ними, тобто коли стосунки мiж вiйськовослужбовцями не мають зарегламентованого «писаними правилами» характеру, здшснюються на власний розсуд, мають неформальш вимiри. В останньому напрямi часто культивуеться, функцiонуе такий деструктивний соцiальний феномен, як «дь дiвщина». У його основi лежать перюдизащя вшськово1 служби, 11 умовний подш на конкретнi часовi iнтервали вщ моменту призову i до звшьнення у запас, а також пов'язаний з останшм перiодом перебування особи у збройних силах своерщний «свггсько-релтйний культ», що мае свою традицию, вщпо-вщну iдеологiю, особливi заповад та ритуали, органiзацiйнi засади, правила поведшки тощо.
Узагалi «дiдiвщина» являе собою форму вщносин мiж старшими i молод -шими за строком служби, роботи, навчання, вiдбування покарання та iншими особами (групами омб) у «замкнених колективах». Зазвичай в армп 11 при-йнято вважати здебшьше деструктивним елементом позастатутних вщносин, шструментом насильства, а ще (за визначенням I. Гоффмана) «тоталгтарним шститутом» [1]. У зв'язку з цим навпъ само словосполучення «нестатутнi стосунки» (яке, по суп, характеризуе не тшьки стиль поведiнки особи (групи осiб) та яюсть взаемовiдносин у колектив^ а й у цшому вiйськову життедь яльнiсть в 11 позастатутнiй сферi) набуло в армшському вжитку iншого змiсту, негативного звучання. Нею лякають допризовникiв та 1х рiдних, батькiв, друзiв, знайомих вшськовослужбовщв, що вже проходять службу, громад-сьюсть тощо. Але е й шша точка зору в суспiльствi щодо ще1 проблеми, а саме: що так звана «дадвщина» — це конструктивна, ефективна система ви-ховання одного поколiння вiйськовослужбовцiв шшим. Мiцно закарбувалося також у масовш свiдомостi й судження про те, що в основному на «дщах» як на солдатах, що вже набули певного досвщу з бойово! пiдготовки та виживан-ня у складних умовах, тримаеться армiя. I ждобш посилання на громадську думку стосовно рiзного ставлення наших сшввгтчизниюв до цього явища 44
можна продовжувати. Тому актуальшсть i значущiсть в теоретичному та практичному плаш дослщжувано! теми е очевидними.
Анал1з останн1х дослiджень i публжацш показуе, що тема «дадвського правлшня» в арми широко (щоправда, в основному однобiчному) вщтворен-но в науковш та спецiальнiй лiтературi. При цьому слiд видiлити «нестандарт^» публжацп Е. Афонiна, В. Балушка, Н. Данилово!, О. Левiнсона, О. Са-лова, А. Солнишкшо! та шших.
Мета статтi — всебiчно проаналiзувати очевидний феномен, вщстежити та ощнити наявнi протилежностi в його змiстовнiй частинi.
Перейдемо до виршення поставленого завдання, досягнення окреслено! мети, намагаючись дати стислi, чого вимагае обмежений розмiр статтi, але бшьш-менш аргументованi вiдповiдi на так! запитання.
I. Де шукати джерела армшсько! «ддавщини»?
Деяк! науковщ впевнеш, що насильство, глузування старших солдапв над молодшими прийшло в арм!ю !з пештенщарно! системи. Це не зовмм так. Практика засвщчуе, що елементи «ддавщини» мають мюце ! в окремих на-вчальних закладах (особливо в систем! профтехосвгги, середньо-освгтнш спещальнш ланщ) ! нашть в трудових колективах, не говорячи вже про деяю неформальш об'еднання пщттюв та молод!. Тому витоки загострення де-структивних суперечностей в армшському середовищ! треба шукати по-перше, в допризовному перюд! життя молодих людей; по-друге — суто чолов!ч! принципи поведшки вшськових постшно продукуються ! стимулюються не тшьки у позастатутнш, а й у статутнш життед!яльност! збройних сил. Адже арм!ю створено для зд!йснення збройного насильства (знищення противника), тому шкчемним, слабким тшом ! духом солдатам у нш робити шчого. Варто нагадати ! слова С. Хантшгтона про те, що вшськовий професюнал!зм перед-бачае дв! категорп вшськовослужбовщв у систем! оргашзацшно! структури (тобто в арми): фамвщ щодо здшснення насильства ! фах!вщв щодо управ-лшня насильством [2]. Це стосуеться виховання, формування вщповщно до статупв молодо! людини з ознаками мМтариста.
У перюд проходження армшсько! служби накопичена у солдата енерпя, в тому числ! з ознаками запрограмовано! агресп, мае властив!сть виплеску-ватись ззовш. У мирний час особливий вияв якост! «справжшх чоловтв» одержують у так званих «ддавських» угрупуваннях. Останш, як правило, дистанщюються вщ шших вшськовослужбовщв, протиставляють себе !м, на правах бшьш досвщчених омб «дщи» прагнуть бути господарями у вшсько-вих шдроздшах, попри все управляти ситуащею. Причому, приймаючи на себе «дадвськ! обов'язки», солдат ще задовго до цього акту психолопчно нала-штовуеться одержати статус змужн!лого вояки, «авторитета», долучитися до принцип!в повед!нки «справжн!х чолов!к!в» незалежно в!д того, зб!гаються вони чи т з принципами загальнолюдсько! морал! Такими е юнацька натура,
чоловiча природа, лоока поми^в та дш представниюв сильно! статi. Запро-вадженню та закрiпленню в армп «нестатутних» форм i методiв взаемосто-сунюв, у тому числi через шститут «дiдiвщини» сприяе також суттеве обме-ження приватного життя во1на-строковика, його шдивщуально1 свободи, авто-номносп особистого «Я» та домiнування в армшському соцiумi колективного способу буття, в якому керуе групова психолопя, дгють груповi як писанi, так i неписанi правила мислення та поведшки. Неодмiнно дае себе знати i сила традицiй. Зокрема, мае давш коренi практика перекручування на свш лад солдатською казармою окремих складових офщшно1 армшсько1 системи: ритуалiв, чиношанування, вiддання та виконання наказiв, покарання за по-рушення дисциплши тощо. Узагалi «дiдiвщина», на наше глибоке переконан-ня, е по суп вщдзеркаленням в мiнiатюрi загально1 картини сурово1 вшсько-во1 життед1яльносп, в якш перш за все командний склад дiе згщно з негласним законом щодо створення посиленого пресингу, максимуму труднощiв, об-тяжливих i навiть принизливих ситуацiй для солдата заради одного — безза-перечного шдпорядкування командиру, аби зробити з кожного новобранця покiрного гвинтика единого военного мехашзму.
II. Як ставляться до «ддавщини» самi вшськовослужбовщ, зокрема мо-лодi солдати строково1 служби?
На початку статтi вже була подана загальна громадська думка щодо оцш-нювання цього явища. Заради об'ективносп не сл1д нехтувати i поглядами, що панують з цього приводу безпосередньо в армшському сощумь За висно-вками, зробленими О. Левшсоном, Е. Афонiним та ш., переважна бiльшiсть вiйськовослужбовцiв, у тому чи^ новобранцiв, сприймае «ддавщину» як нормальний вияв поваги до старших за призовом i готова певний час шдко-рятись останшм у всьому, терпеливо переносити будь-яю «дiдiвськi викрута-си» [1; 3].
Не противитися, не чинити отр насильству — це взагалi нонсенс для вш-ськово1 людини. Але маемо те, що маемо. Що тут переважае — безвихщне становище вшськовослужбовщв чи корпоративна кругова порука? Таке став-лення солдат до «ддовського правлiння^> викликане, мабуть, тим, що з переходом залежно вщ строку перебування в армil на наступний щабель во1'нськово1 iерар-хи обов'язково змiнюеться статус будь-кого iз членiв вiйськового колективу, i кожний молодий солдат згодом пос1дае в ньому почесне мiсце старожила, ветерана або «дща». В очах вшськовослужбовця початкового та подальшого пе-рiодiв служби «дiд» виглядае, крiм усього iншого, ще й як взiрець стосовно форм i методов управлшня «п1длеглими», як1 настирно тзнае, яким навчаеться молодик або його трохи старший товариш для виконання особисто ветеранських «дiдiвських^> функций у майбутньому. Невипадково деяк1 науковц1, посилаючись на погляди представник1в вiйськовоl корпораци, називають «дiдiвщину» рiзно-видом позастатутних вiдносин у межах субординацil [4]. 46
Важливим аргументом ставлення вшськових до «ддавщини» як до кон -структивно! суперечносп е стиль поведшки основно! маси б!йщв-ветерашв в екстремальних ситуащях. Вони завжди брали ! беруть на себе виконання най-в!дпов!дальн!ших завдань у раз! виникнення складних обставин, н!коли не ховаються за спину молодого поповнення, а навпаки обер!гають новачк!в в!д можливих негативних насл!дк!в невпевненого чи неквал!ф!кованого виконання вшськових обов'язюв. Военна !стор!я ! сьогодення мають багато свщчень того, коли в бш йшли лише «старики», коли ветеран дшився останшм харчовим пайком з новачком, виносив його на сво!х плечах у раз! поранення з поля бою, прикривав сво!м тшом молодого солдата вщ кул! супротивника тощо. Таким чином, в армшському середовищ! юнуе чимало шдстав для зняття чи пом'якшення суперечностей мгж суб'ектом ! об'ектом «ддавщини».
III. Як розшзнати солдатського «дща», виявити дшсну та символ!чну, антигуманну та корисну «дадвщину» у вшськовому шдроздМ?
Ус!, хто служив в арми або бував у вшськових гаршзонах, вщразу можуть виокремити !з загально! маси в!йськовослужбовця останнього пер!оду служ-би, тобто «дща». Вш вщр!зняеться вщ шших нестатутною зачюкою, вщмш-ностями в одяз!, неформальною символжою у вигляд! знаюв, талюмашв, формених нашивок, напльного татуювання та ш. Про те, що перед вами дш-сно «господар солдатського дому», свщчить також занадто вшьна, поважна, самовпевнена, пихата, а то й зухвала манера повед!нки в!йськовослужбовця. Обов'язков! атрибути ще! персони — «дембельський» фотоальбом, записна книжка, виготовлен! солдатами-ум!льцями «посв!дчення старика» та той чи шший вшськовий сувешр !, звичайно ж, дорожня сумка. Дещо складшше ви-явити, в якому стан!, р!зновид!, на якому р!вн! перебувае загалом «д!д!вщина» в тому чи шшому вшськовому колектив! Дшти певно! ютини у цьому питан-ш можна за допомогою вмшо! структуризаци «ддавського правлшня». Ми, керуючись методом виокремлення головно! складово!, переважаючих чинни-к!в у зм!стовн!й частин! будь-якого соц!ального явища, вбачаемо чотири види арм!йсько! «д!д!вщини», а саме: легку (ненасильницьку), жарт!вливу (!грову), насильницьку та гуманну. Зрозумшо, що кожен вид не юнуе вщокремлено в!д !нших вид!в. У реальному житт! пост!йно в!дбуваються !х взаемодоповнення, взаемоперетинання, але якийсь !з вид!в обов' язково превалюе у вигляд! стало! тенденцп.
Наведемо !ндив!дуальну характеристику кожного з перел!чених вид!в арм!йсько! «д!д!вщини».
Легка (ненасильницька) «ддавщина». У II основ! лежить незначне, без явних метод!в насильства протиставлення старших солдат молодшим. Вона виявляеться у виконанн! виключно в!йськовою молоддю так званих непри-стойних робгт в умовах, коли ними повинен займатися весь особовий склад незалежно в!д строку служби. До цього виду ветеранського верховенства
можна вщнести оргашзащю за власною шщативою «дадв» тренувань щодо тдкачування новобранцями сво1х м'язiв шляхом вщжимання руками вщ подлоги чи шдтягування на турнiку, вставання з лiжка i одягання по команд! «Пщйом» за 45 секунд, збирання та розбирання на швидкють закршлено! за молодим солдатом стршецько1 збро! тощо. Це може бути також до держания встановленого неофщшно порядку шльгового обслуговування ветеранiв (в щальш, лазш, складських примiщениях при замiнi вшськово! форми одягу чи бшизни тощо). молод! солдати нередко мусять покрливо виконувати р!зш разовi «дадвсью» доручення типу «принеси-подай» (зб^ати до магазину за сигаретами, вкинути в почтову скриньку листа, приготувати в казармених чи польових умовах i пристойно подати «дщусю» чаю, кави i под.) Цей вид «дь д!вщини» попри все здiйснюе певну виховну функщю — вимагае вщ молод! не цуратися непрестижно1, «чорново1» роботи, гартувати себе ф!зично, пси-холопчно та морально, поважати старших, не розслаблятися, з перших дшв перебування в арми навчатися вшськовш справi належним чином.
Жартiвлива (iгрова) «дадвщина». Характеризуеться «ддавськими» забавами у вигляд! рiзноманiтних обряд!в та <ашщацш» за участю солдат -початкiвцiв або молодших вщ ветерашв вшськовослужбовщв.Кр!м здшснен-ня розважально1 мюп, нерщко ветеранськ «викрутаси» мютять у соб! при-низлив!, образлив! для молод! форми оргашзацп побутового життя та дозвш-ля (складанням новобранцями присяги на в!ршсть «старикам»; систематичне прилюдне оголошення ними кшькосп дшв, що залишилися до демобМзацп «ддав»; !м!тування дембельського потягу; виконання абсурдних «ддавських» наказ!в: як-то задути електролампочку, вдагнати шваброю електронш пере-шкоди вщ телев!зора (радюприймача), розпов!сти «дщу» дитячу казку тощо). Недарма «ддавсью» !гри та забави вважалися своерщним кордоном м!ж гу-манним ! насильницьким ветеранським верховенством, який, на жаль, в арми щоразу порушуеться.
Слщ звернути увагу ще на один момент. Як би там не було, цей вид «дь д!вщини» мае певну етнограф!чну привабливють, е важливим елементом вшськово1 субкультури, виявом народно1 творчосп. До корисно1 культурно1 спадщини «дадвщини» можна вщнести вм 11 неформальш ритуальш та шш1 дшства позитивного спрямування. Солдатську «народну творч!сть» широко подано такими здобутками: складанням ! виконанням солдатами на армшську та шшу тематику тсень, в!рш!в, байок, легенд, анекдопв; дотепним коп!ю-ванням офщерського жаргону, нестандартних манер поведшки сво1х коман -дир!в ! начальниюв; виготовленням умшьцями дембельських атрибупв ! символ!в; присвоенном строковикам та шшим категор!ям вшськових пр!з-виськ, як е предметом чи гордосп або принижения (наприклад, !зго1в ! аут -сайдер!в в арми називають «шахщами» ! «кам!кадзе» та поширеним словом «шмаровоз», а ось пр!звиська «слон», «ведмщь», «кабан» одержують визнаш 48
л!дери, авторитетн! особи). Специф!чне зм!стовне наповнення мають ! так! слова !з армшського лексикону, як «салага», «старик», «шджак», «кусок», «батяня» та ш.
У солдатському фольклор!, як правило, закарбовано не тшьки певш сто-рони, проблемш питання армшського буття, а й цшшсш ор!ентацп, багато !ншо! !нформац!!, яка може бути використана фах!вцями для удосконалення управлшсько! та виховно! роботи.
Насильницька «ддавщина». Це жорстка диктатура «ддав», своерщна система грубого неповажного ставлення до молодших товариш!в по служб!, !гнорування !хн!х прав, приниження людсько! г!дност!. Вона як тотал!тарне явище спрямована на злам людсько! вол!, беззаперечне тдкорення ветеран-ськ!й «могутн!й купц!» всього солдатського оточення, у тому числ! з викорис-танням насильницьких метод!в. До основних форм «дадвського» свавшля вшськова практика вщносить: ф!зичну розправу, заподшння тшесних ушко-джень молодим солдатам; !х моральну ! словесну образу; побори (вщбирання) грошей ! речей; залучення молод! до орган!зац!! ! виконання р!зного роду принизливих ритуал!в; перекладання «дщами» сво!х конкретних вшськових обов' язк!в на плеч! молодих б!йц!в (в!дбування наряд!в, проведення регла-ментних ! ремонтних роб!т на закр!плен!й бойов!й техн!ц!, виконання тих чи шших доручень наданих «дщам» командирами тощо; певне обслуговування новобранцями «елгш» (прання одягу, бшизни, панч!х, чищення взуття, за-правляння л!жка та ш.).
Цей вид «д!д!вщини» встановлюе також !нш! особлив! права, прив!ле!, блага для «старик!в» ! в!дпов!дно додаткових обов' язк!в, вимог та обмежень для початк!в-ц!в ! солдат, як! перебувають «на екватор!» строково! служби.
Гуманна «ддавщина». I! головною ознакою е традицшне здшснення солдатами-ветеранами неформальних заход!в стосовно виховання, наставни-цтва та откування молодих товариш!в по служб!. Якщо говорити про кон -кретш складов! змюту цього виду «ддавщини», то це: передавання молод! набутого ветеранами професшного досвщу; Г! р!зномаштш повчання «уму-розуму» на предмет безбол!сного перенесення труднощ!в в!йськово! служби; надання допомоги у виконанн! службових обов' язк!в, у тому числ! особистим прикладом за принципом «роби, як я»; зд!йснення товариського контролю в переб!гу освоення новобранцями тонкощ!в вшськово! професи; захист по-чатк!вц!в в!д будь-якого насильства у казарменому оточенн!, обер!гання !х в!д отримання травм, пов' язаних з «арм!йським виробництвом»; забезпечення духовного та ф!зичного розвитку молодих вшськовослужбовщв, створення разом з ними солдатських об'еднань за штелектуальними, культурними, спортивними та !ншими !нтересами; залучення молод! до гротескних форм «дадвських» ритуал!в та шших розважальних заход!в.
До такого чи под!бного виду стосунк!в м!ж старшими ! молодшими солдатами тяж!е за великим рахунком кожен вшськовий колектив. Адже, по-перше, будь-який бойовий п!дрозд!л, як единий орган!зм прагне не проти-стояння, внутр!шньо! боротьби, а едност!, монол!тност!, злагоджених д!й ус!х його «гвинтиюв», тобто бшщв незалежно вщ ххнього строку служби. По-друге, як правило, солдат-ветеран повшстю защкавлений у тому, аби шдготувати соб! гщну зм!ну та без зайвого клопоту звшьнитися своечасно в запас. У обох випадках без наставництва ! оп!кування старшим покол!нням молодшого не об!йтися.
Як бачимо, цей вид «д!д!вського» верховенства е повною протилежн!стю насильницькш «дадвщиш».
IV. Чи можна л!квщувати «ддавщину» в арми?
«Дадвщина», як пщтверджуе наш анал!з, е обов'язковим явищем у вш-ськов!й корпорац!!. Ця обов'язков!сть викликана «м!л!таристсько-чолов!чим нутром» и члешв. Треба зважати ! на р!зновиди структури даного феномену. Тому повшстю позбутися «ддавщини» неможливо. !нша р!ч — пом'якшення або знаття негативу в зм!сп «ветеранського правлшня». Ось декшька тез щодо авторського бачення шлях!в оздоровления, скерованост «дадвщини» в по-зитивне речище.
Так, практика п!дтверджуе, що б!льш легк! види «д!д!вщини» пропису-ються там, де в!йськовослужбовц! — строковики мають вищий р!вень осв!ти, а вщповщно ! культури поведшки пор!вняно з середшми показниками по Збройних Силах або !х родах (видах), з' еднаннях тощо.
Не забаряться з наданням в!дпов!дних позитивних результат!в у сфер! позастатутних стосунк!в ! рел!г!йне виховання особового складу, систематич-не сшлкування солдат ! офщер!в з! священиком. Любов до ближнього, по-важне ставлення до товариша е обов'язковою вимогою будь-яко! решги, до-м!нуючою рисою рел!г!йноналаштованих в!йськовослужбовц!в.
Певну оздоровчу теч!ю в цю справу можуть внести так зван! земляцтва. Легше протистояти, наприклад, насильницьк!й «д!д!вщин!» в тих п!дрозд!лах, як! поповнюються новобранцями з одного населеного пункту або регюну. Що-правда, тут криеться небезпека, коли представники якогось рег!ону або певно! етн!чно! групи вступають у протиборство з !ншими в!йськовослужбовцями.
Давно доведено, що якщо молоде поповнення привносить щось св!же, незвичне, ц!каве у буденне життя п!дрозд!лу, до новобранц!в в!дразу на краще зм!нюеться ставлення з боку «старик!в». Таким «св!жим» може бути створен-ня естрадних ансамбл!в, концертних бригад, клуб!в ерудит!в, неординарних спортивних секц!й та !н..
Зараз багато над!й покладаеться на запровадження в Укра!н! в!йськово! служби включно на контрактн!й основ!, отже, в сусп!льств! формуеться стереотип, що якщо зникнуть солдати-строковики, то зникне вщповщно ! армш-50
ська «дадвщина» як явище. Що можна сказати з цього приводу? Напевно, деяк змши у зв'язку з таким реформуванням Збройних Сил вщбудуться й у внутршньому змюп та формах «ветеранського правлшня». Але не слщ за-бувати, що контрактник вщ контрактника р!зниться. Один, наприклад, уже вщслужив в арми певний строк, шший тшьки-но прибув в арм!ю. Або такий аргумент: скшьки в арми людей, стшьки ж ! характер!в, р!вшв осв!ченосп, культури тощо. Тому «дадвського верховенства» не уникнути навгть у вш-ськових колективах, побудованих повшстю за професшною ознакою.
I остання теза. «Ддавщину» не можна лжвщувати т силою, ш адшш-стративними, правовими заборонами. При теоретичному осмисленш цього феномену, виробленш практичних рекомендаций треба завжди «зргш в кор!нь», ураховувати традицп, специфжу вшськово1 служби, чолов!чо1 натури, труд-нощ! нашого нишшнього сустльного буття та шш! обставини.
V. Яким убачаеться загальний висновок у зв'язку з осмисленням озна-ченого феномену?
У вп^чизнянш громадськш думщ та серед науковщв сьогодш вщсутне едине ощнювання неформальних стосунюв у солдатськш казарм!, систем! «дадвського правлшня» в арми.
Вшськовослужбовець-строковик — це людина, адаптована до послухнян-ня, тдкорення старшим за призовом ! званням, до будь-якого, у тому числ1 «дадвського» насильства. Вш зазвичай сприймае ! перше, ! друге як належне, як природш натуральш рамки реальносп ! самого себе.
Армшську «дадвщину» можна вважати р!зновидовим, багатогранним, суперечливим явищем, якому притаманш едшсть ! боротьба протилежностей. Цей феномен мае не тшьки дезштегруючу, антигуманну складову, аморальний, а шод! й кримшальний вим!р. Вш певною м!рою виконуе ! ненасильницьку виховну функщю, здшснюе наставництво та ошкування вшськово1 молод!, виступае гарантом належного порядку та високо1 боездатносп в тш чи шшш ланщ збройних формувань.
«Ветеранського верховенства» в арми неможливо, недоречно та й просто безглуздо позбутися зовмм. Звщси головним завданням командир!в ! начальников е пошук ! введення в армшський оргашзм таких чинниюв, як б ефек-тивно сприяли зняттю негативу в тих чи шших видах «ддавщини», скерували 11 в нормальне русло позастатутних стосунюв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Левинсон, А. Г. Школа жестокости (советский человек о насилии) [Текст] / А. Г. Левинсон // Человек. — 1992. — № 1. — С. 25-34; № 2. — С. 21-29.
2. Данилова, Н. Ю. «Срочники», «пиджаки», «профессионалы»: мужественность участников постсоветских войн [Текст] / Н. Ю. Данилова // Журн. социологии и социальной антропологии. — 2005. — № 2. — С. 110-126.
3. Афонш, Е. А. Становлення Збройних Сил Украши: Сощальт та сощально-психолопчт проблеми [Текст] / Е. А. Афонш — К. : 1нтерграфж, 1994. — 304 с.
4. Солнышкина, А. Организационная культура как инструмент решения социальных проблем военной сферы [Текст] / А. Солнышкина // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2006. — № 4. — С. 195-202.
КОНСТРУКТИВНЫЕ И ДЕСТРУКТИВНЫЕ ПРОТИВОРЕЧИЯ В ВОИНСКИХ КОЛЛЕКТИВАХ ВООРУЖЕННЫХ СИЛ (на примере анализа феномена «дедовщина»)
Громико О. В., Семенов С. С
Проанализированы конструктивные и деструктивные противоречия, которые обостряются в военных коллективах. Приведена авторская позиция относительно феномена «дедовщина». Охарактеризованы источники армейской «дедовщины». Исследовано отношение самих военнослужащих к этому феномену на современном этапе развития Вооруженных Сил Украины. Предложены методы оптимизации деструктивных проявлений «дедовщины».
Ключевые слова: «дедовщина», армия, конструктивные противоречия, деструктивные противоречия.
CONSTRUCTIVE AND DESTRUCTIVE ANTAGONISMS IN THE ARMED FORCES. (after the example of phenomenon of «violence against younger conscripts in the army»)
Gromuko O. V., Semenov C. C.
Constructive and destructive antagonisms are analyzed in a given article, which are becoming aggravated in military personnel. Author's attitude concerning phenomenon of «violence against younger conscripts in the army» is given in this article. Sources of «violence against younger conscripts in the army» are characterized. Armed forces personnel's attitude concerning this phenomenon at the present stage of development of the armed forces is examined. Optimization methods of destructive manifestations of «violence against younger conscripts in the army» are suggested.
Key words: «violence against younger conscripts in the army», army, constructive antagonisms, destructive antagonisms.
