CC BY
21
УДК 616-001.4-002.3:615.33
КОМПЛЕКСНЕ Л1КУВАННЯ ГН1ЙНИХ РАН 13 ЗАСТОСУВАННЯМ1ММ0СГЕНТУ, 1МУН0М0ДУЛЯТ0РА ТА АНТИ0КСИДАНТ1В
Литвиненко B.C., Баштан В.П., Шелешко П.В., Кравцова А.П, Корнеев О.В.
Украшська медична стоматолопчна академ1я, м. Полтава
Виявлет корелятивш взаемозв'язки м1ж морфолог1чними змгнами в тканинах, станом iMynuozo гомеостазу, актившстю ПОЛ i АОС крoвi в фазах ранового процесу. Комплексне лгкування ран i3 застосуванням iммoсгентy, тiмалiнy та аевту покращуе перебк регенеративних процеЫв, мо-дулюе негативш змти в iмyннoмy, про- та антиоксидантному статут оргатзму, скорочуе термти загоення ран.
Ключов1 слова: мюцевелкування ран, перекисне окисления niniflie, антиоксидант, ¡муномодулятор, кремншоргаычний сорбент, ¡ммосгент.
У зв'язку з широким розповсюдженням гнмно - запальних захворювань, як1 складають 30-35% уах х^урпчних захворювань [1, 3, 4, 6] предста-вилося доцтьним провести дослщження, метою якого стало вивчення динамки показниюв пере-кисного окисления л1пщ1в, антиоксидантного за-хисту, ¡мунноТ реактивност1 оргаызму [7, 8] у хворих з гострими гнмно-запальними процесами в м'яких тканинах у фазах ранового процесу та оцмка нового патогенетичного методу лкування рановоТ ¡нфекци, який спрямований на пригнн чення гнмноТ мкрофлори, мюцеву детоксикацю та депдратац1ю тканин, пщвищення ¡мунноТ та ¡нших захисних систем оргаызму.
Матер1али та методи досл1дження
В основу роботи покладено кпннне випробу-вання антибактер1ального препарату мюцевоТ дм "1ммосгент" (¡ммоб^зований на пдрофобному кремнморганнному сорбент! гентамщин) у комплексному лкуваны гнмних ран ¡з застосуванням ¡муномодулятора "Т1малм" та комплексу жиророзчинних природних антиоксидант1в "Ае-в1т".
Було проведено динамнне обстеження та лн кування 123 хворих з гнмно-запальними захво-рюваннями м'яких тканин р^ного генезу та ло-кал^ацп.
Змши гомеостатичних показниюв у хворих п1д час лкування зютавлеы з середыми значениями аналопчних показниюв 32 практично здорових донор^.
Хвор1 теля первинноТ жрурпчноТ обробки (ПХО) гнмних осередюв були подтеы на 4 групи за способом подальшого медикаментозного лн кування ¡з застосуванням: традицмних препара-т1в (1-а група - 18 чол.), ¡ммосгенту самостмно (2-а група - 72 чол.), ¡ммосгенту в комбнаци з т1малшом (3-я група - 21 чол.), ¡ммосгенту в комплекс з тшалшом та аевтом (4-а група - 12 чол.).
Мюцеве лкування ран проводили вщкритим способом пщ пов'язкою. Пюля очищения \ розви-тку повноцнних грануляцм рани закривалися вторинними швами.
У хворих 1-1 групи в гнмно-некротичнм фаз1 мюцево застосовували ппертонны розчини й антисептики. Проводили загальноприйняту ан-тибактер1альну тератю зпдно антибютикограми. Цю групу ми розглядали як контрольну при порн вняны результат^ лкування в ¡нших трупах.
У 2-м, 3-м та 4-1Й групах хворих для мюцево-го лкування ран в гыйно-некротичнм фаз1 застосовували ¡ммосгент, який р1вном1рно наносили тонким шаром на поверхню рани й накладали асептичну пов'язку. Загальну антибактер1альну тератю призначали ттьки при загроз1 генералн зацИ гнмних ускладнень.
У 3-й грут кр1м мюцевого лкування ¡ммосген-том застосовували т1малн, який вводили що-денно внутршньом'язово по 10 мг протягом 1015 дыв.
Хворим 4-01 групи поряд з аплкацями ¡ммосгенту та ¡н'екц1ями ™алшу призначали асв1т з першоТ доби лкування по 1 капсул! трич1 на день протягом 10-15 дыв.
Для об'сктивноТ оцнки переб1гу ранового процесу вивчали у хворих динамку загальних \ мюцевих шннних симптом^ гнмного запален-ня. Особливу увагу придтяли термЫам норма-л1зац1Т загального стану, появ1 грануляцм, завершению некролЬюу, розвитку повноцмних грануляцм, початку еттелЬаци, готовност1 ран до закриття швами та кпУчного загоення.
Паралельно з шннним спостереженням ви-значали \ пор1внювали змми в ранових тканинах зпдно фаз ранового процесу за допомогою п-столопчних та пстохЫчних дослщжень. Також визначали вид збудника та ступЫь мкробного обс1менння рани за загальноприйнятими методиками.
3 метою вивчення показниюв ¡мунноТ реактивное^, ¡нтенсивност1 перекисного окисления лн пщ1в (ПОЛ) та стану антиоксидантного захисту (АОЗ) оргаызму вивчали ктькють лейкоцит^ та IX популяцм, вм1ст у сироватц1 кров1 ¡муноглобу-л1н1в клаав А, М, в, титр комплементу, вмют С-реактивного б1лка, накопичення малонового д1а-льдег1ду (МДА) еритроцит1в, перекисну резисте-нтн1сть еритроцит1в - ПРЕ, концентрац1ю церу-
Актуальн проблемы сучасно'1 медицины
лоплазмну (ЦП) в сироватц1 KpoBi, активнють ка-талази, активнють супероксиддисмутази - СОД [2, 5].
Bci вищенаведеы дослщження проводили в динамщ з ¡нтервалом у три доби з першого дня до повного кпннного загоення рани. У кожного хворого 3a6ip KpoBi та матер1алу ¡з рани робили одночасно, обов'язково позначали фазу раново-го процесу на момент проведения дослщження i термн вщ початкулкування.
Отримаы даы оброблеы статистично за до-помогою стандартних метода математичноТ статистики з використанням параметричного t-критер1ю Ст'юдента. Обчислення проводили на ПК ¡з використанням електронних таблиць Microsoft Excel та статистично!' програми Statistica for Windows.
Проведен! нами дослщження хворих при над-ходжены до niKapHi показали розгортання характерно!' кпннно!' картини та гомеостатичних реа-кцм - ¡ндикатор1в запалення, KOTpi пщтверджу-ють, що гнмно-запальний процес супроводжу-еться пщвищенням р1вня пероксидаци, прип-ii-ченням ¡мунно!' та антиоксидантно!' систем.
Дослщження показали, що на 3-4 день пюля ПХО ран у хворих 1-oï групи збер1галися симп-томи загально!' ¡нтоксикаци та виражеы мюцев1 ознаки запалення в дтянщ ран. Бактерюлопч-ний контроль виявив зниження мкробного o6ci-меншнялишедо 106-107 в 1 гтканини.
У хворих 2-oï, 3-oï i 4-oï груп на 3-4 добу теля ПХО ми спостер1гали значне зменшення ознак загально!' ¡нтоксикаци', вщсутнють болю в дтянц1 ран, зниження температури тта до субфебри-льного р1вня. При мюцевому огляд1 вщмнали зникнення ¡нф1льтрац1Т та ппереми шфи навко-ло ран, 4i™ ознаки некролЬюу, зменшення роз-MipiB ран у середньому на 15-20%. При бактерн олопчному контрол1 ресстрували зниження mîk-робного обаменшня ран до 104-105, що BiflnoBi-дало критичному р1вню.
Поява в paHi перших остр1вц1в грануляцм нами розцшювалося як початок друго!' фази рано-вого процесу. В 1-м rpyni хворих в'ял1 грануляцм були заресстроваы на 8-10 (9,6+0,9) добу в1д моменту ПХО. В цей перюд ми вщмнали зменшення розмрв ран у середньому на 12-18%, однак ще вщмналися осередки некрозу, 36epi-гались набряк шюри та ¡нфтьтрацт тканин.
У хворих, котрих л1кували ¡з застосуванням ¡м-мосгенту, здоров! грануляцм з'являлися у значно paHHi термЫи пюля ПХО - на 4-6 (4,2+0,5) добу.
Пор1вняльы результати дослщження р1вня мкробного обс1меыння ран у цей перюд свщчи-ли про те, що застосування в комплексному лн куванн1 ¡ммосгенту вже на 4-6 добу (4,8±0,7) ро-било рани у бтьшост1 хворих (78%) практично стерильними. В той же час, в rpyni хворих, у котрих застосовували традицмы засоби лкування,
в ранах тривало (до 14 д1б) пщтримувався кри-тичний вмют мкробних тт (105-106 в 1 г ткани-ни).
Завершения некролЬюу \ зменшення бактерн ального обаменшня ран створювало об'сктивы умови для накпадення вторинних шв1в. У бть-шост1 хворих 2-01, З-01 \ 4-о!' груп були накладен! раны вторины шви на 5-7 добу пюля ПХО. При традицмному лкуваны накладення вторинних шв1в на рани було можливим не раыше 15-17 доби пюля операцм.
Переконливим пщтвердженням лкувального ефекту ¡ммосгенту е значне скорочення термов кпннного загоення ран. Так, в 1-м груп1 хворих термш загоення ран в середньому склав 26,5+1,4; в 2-!й - 17,4+0,8; в 3-1й - 17,1+0,7; в 4-¡й - 16,2+1,5 добу.
Встановлено, що одночасно ¡з ч1ткими харак-терними кпУчними ознаками гнмного процесу переб1г останнього супроводжуеться детермЫо-ваними ктькюними та яюсними змЫами гомео-стазу. Так, в уах трупах хворих у гнмно-некротичнм фаз1 ми спостер1гали пщсилення процесс пероксидацм при послаблен! антиокси-дантного статусу \ напруз1 ¡мунноТ системи (про це свщчили змни показниюв МДА, ПРЕ, активное^ СОД \ каталази, концентрацп ¡муноглобуль н1в та ¡нших показниюв гемограми).
Фаза грануляцм характеризувалася стабть зац1ею лейкоцитарноТ формули, концентрацп ¡муноглобулУв у сироватц1 кров1, р^носпрямо-ваними змшами про- \ антиоксидантного статусу оргаызму.
У фаз1 еттелЬацм та формування рубця ми спостер1гали другий "спалах" активацп пероксидацм, про що свщчили зрют МДА еритроцит1в, зниження резистентное^ еритроцитв до переки-сного гемолЬу, тенденцт до активацп фермен-т1в антиоксидантного захисту (СОД, каталази, церулоплазмну). Ц1 зм1ни супроводжувало збн льшення загальноТ к1лькост1 лейкоцит1в за раху-нок л1мфоцит1в, а також п1двищення концентра-цИ" ¡муноглобул1н1в у сироватц1 кров1.
Динам1ка показник1в, що вивчалися у фазах ранового процесу була в ц1лому односпрямова-ною в ус1х кл1н1чних групах \ в1др1знялася лише часовими та ктькюними параметрами. Однак, у пор1внянн1 з традицмним л1куванням, застосування в комплексному лкуваны ¡ммосгенту привело до значного скорочення тривалост1 перюду загоення ран, в основному за рахунок першоТ фази запалення.
Динамка кпннних прояв1в переб1гу ранового процесу, показниюв стану ¡мунноТ системи, ПОЛ \ АОЗ показус, що найб1льш адекватн1 зм1ни останн1х в1дбуваються при комплексному засто-суванн1 ¡ммосгенту, ¡муномодулятора та антиок-сидант1в. Можливо, саме комплекснел1кування в 61льш1й м1р1 запоб1гае генерал1зац1Т гн1йного за-
Том 6, Выпуск 1-2
187
палення, а резорбтивний вплив ¡муномодулято-ра \ антиоксидант1 в здмснюеться як на р1вы всього оргаызму, так \ мюцево.
Л1тература
1. Даценко Б.М.,Белов С.Г.,Тамм Т.И. Гнойная рана. -Киев:Здоров'я,1985. - 36с.
2. Методы исследований в профпатологии (биохимические) под ред. О.Г. Архиповой.- М.: Медицина,
Стручков В.И., Гостищев B.K., Стручков Ю.В. Руководство по гнойной хирургии. - М.: Медицина, 1984. - 512 с. Чернушенко Е.Ф., Когосова Л.С. Иммунологические исследования в клинике - Киев: Здоров'я, 1878.- 160 с. Burchard K. W., Minor L. B., Slotman G. J., Gann D. S. Staphylococcus epidermidis in surgical patients // Arch. Surg. - 1984. - Vol. 119, N 1. - P. 96-101. Hackam DJ, Ford HR. Cellular, biochemical, and clinical aspects of wound healing. // Surg Infect (Larchmt). 2002; 3 Suppl 1. P. 23-35.
Park J.E, Barbul A. Understanding the role of immune regulation in wound healing. // Am J Surg. 2004 May;187(5A). P. 11-16.
1988. -
207 с
3. Раны и раневая инфекция: Руководство для врачей / Под ред. М.И. Кузина, Б.М. Костюченок - 2-е изд., пере-раб. и доп. - М.: Медицина, 1990. - 592 с.
Реферат
КОМПЛЕКСНОЕ ЛЕЧЕНИЕ ГНОЙНЫХ РАН С ПРИМЕНЕНИЕМ ИММОСГЕНТА, ИММУНОМОДУЛЯТОРА И АНТИОКСИДАНТОВ ЛитвиненкоВ.Е., БаштанВ.П., ШелешкоП.В., КравцоваА.П., КорнеевО.В.
Ключевые слова: местное лечение ран, перекисное окисление липидов, антиоксидант, иммуномодулятор, сорбент, иммосгент.
Выявлены коррелятивные взаимоотношения между морфологическими изменениями в тканях, состоянием иммунного го-меостаза, активностью ПОЛ и АОС крови в фазах раневого процесса. Комплексное лечение ран с применением иммосгента тималина и аевита улучшает течение регенеративных процессов и модулирует негативные изменения в иммунном, про- и ан-тиоксидантном статусе организма, сокращает сроки заживления ран.
УДК: 617-089-085
ОЦЕНКА КЛИНИЧЕСКОЙ ЭФФЕКТИВНОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ ЭМПИРИЧЕСКОЙ КОМБИНИРОВАННОЙ АНТИБАКТЕРИАЛЬНОЙ ТЕРАПИИ ЛОРАЗИДИМОМ (ЦЕФТАЗИДИМОМ) С ЛОРИКАЦИНОМ (АМИКАЦИНОМ) В ЛЕЧЕНИИ ТЯЖЕЛЫХ ГНОЙНО - СЕПТИЧЕСКИХ ОСЛОЖНЕНИЙ У БОЛЬНЫХ, ПЕРЕНЕСШИХ ОСТРЫЕ НАРУШЕНИЯ МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ (ОНМК)
Малиновский В.В.
Киевская городская клиническая больница №3
Приводятся результаты открытого исследования, в котором оценивали эффективность и безопасность применения комбинации цефалосприна 111-го поколения Лоразидима (цефтазидима) и аминогликозида Лорикацина (амикацина) у пациентов с тяжелыми гнойно-септическими ос-ложнеиями, перенёсшими ОНМК. В исследовании принимала участие группа пациентов в 55 человек, из которых у 32 были диагностированы гнойно-некротические изменения мягких тканей, у 23 - тяжелые формы госпитальных пневмоний. Лечение комбинацией препаратов обеспечивало положительную динамику, оценивающуюся по объективным и субъективным признакам.
Ключевыеслова: лоразидим, лорикацин, цефтазидим, амикацин, гнойно-септические осложнения, эффективность.
ной активностью, способностью проникать в ор-
Вступление Гнойно - септические осложнения у пациентов, перенесших острые нарушения мозгового кровообращения (ОНМК) с выраженной неврологической симптоматикой, являются угрожающими для жизни и довольно распространенными (до 21%) [1]. Высокая частота развития гнойно-септических осложнений связана с наличием трофических расстройств в мягких тканях вследствие нарушения тканевой перфузии, с застойными явлениями в легких, подавлением кашлевого рефлекса, ограничением подвижности больных. При обширных инсультах наблюдается также угнетением дыхательного центра. У таких больных чаще всего имеет место снижение резистентности организма в целом с активацией эндогенной микрофлоры. Для лечения такой категории больных необходимы мощные антибактериальные препараты с широким спектром действия, высокой антипсевдомонад-
ганы и ткани с нарушенной микроциркуляциеи, очаговыми гнойно-некротическими изменениями. При этом необходимо учитывать, что пациенты, перенесши тяжелые ОНМК, чаще всего пожилые люди и не могут позволить себе приобрести очень дорогостоящие препараты (например, антибиотики карбопенемовового ряда, цефалоспорины 4 поколения). Поэтому для решения проблемы лечения гнойно - септических осложнений у пациентов после ОНМК наш выбор остановился на антибиотике группы цефа-лоспоринов 3 поколения с высокой антипсевдо-монадной активностью, прекрасными диффундирующими свойствами и широким спектром действия. Это - Лоразидим (цефтазидим) [2,5]. Для усиления антибактериального эффекта было предложено добавить в арсенал антибактериальных средств аминогликозид, что полностью соответствует данным мировой литературы [1,6], так как доказано, что р-лактамы и ами-
