CC BY
94тибулярной чувствительностью вестибулярного аппарата. При низкой чувствительности рецепторов вестибулярного аппарата вполне возможен эукинети-ческий тип вестибуловегетативной реакции, а при высокой чувствительности гиперкинетический [4]. В первом случае происходит тип реакции характерный для стандартной нагрузки, во втором для предельной нагрузки. Одни спортсмены реагируют на вестибулярное раздражение как на стандартную нагрузку, другие как на предельную. Поэтому среди спортсменов высокого класса наблюдается значительный процент с гиперкинетическим (49,2%) и эукинетическим (40,2%) типом вестибуловегетатив-ной реакции.
Заслуживает отдельного внимания факт, свидетельствующий о наличии гипокинетического вестибуловегетативного типа реакции (10,6%) у спортсменов высокого класса. Присутствие этого типа реакции у спортсменов высокого класса по всей вероятности связано либо с общим функциональным состоянием в момент обследования, либо с тем, что вестибулярная устойчивость не является определяющим фактором в структуре специальной подготовленности. Весьма важным представляется то, что вестибуловегетативный тип реакции отражает, в какой-то степени, уровень вестибулярной устойчивости и общей физической работоспособности спортсмена [5]. Поэтому тип вестибуловегетативной реакции необходимо учитывать в оценке функционального состояния спортсменов.
Выводы.
1. С повышением спортивного мастерства спортсменов процентное соотношение гиперкинетического и эукинетического типов вестибуловегетативной реакции увеличивается.
2. Процентное соотношение гипокинетического ве-стибуловегетативного типа реакции уменьшается с ростом спортивного мастерства.
3. Наблюдается резкое снижение процентного соотношения гипокинетического вестибуловегетативного типа реакции с 42,8% до 16,4% уже у спортсменов имеющих I разряд. В дальнейшем с ростом спортивного мастерства происходит менее значительное снижение с 16,4% до 10,6% процентного соотношения гипокинетического вестибуловегетатив-ного типа реакции.
Дальнейшее направление исследования связано с поиском педагогических условий коррекции типа вестибуловегетативной реакции, с целью оптимизации структуры специальной подготовленности спортсменов.
Литература
1. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Учебное издание, -Киев «Олимпийская литература», - 1997. - 583с.
2. Сышко Д. В., Мутьев А.В. Коррекция вестибуловегетатив-ных типов реакций у спортсменов.// Физическое воспитание студентов творческих специальностей. Специальный выпуск на тему: « Физическое воспитание и спорт в высших учебных заведениях», - Харьков-Белгород-Красноярск 2006.- С.42-46.
3. Романенко В. А. Диагностика двигательных способностей.
Учебное пособие, - Донецк: Изд-во ДонНУ, - 2005. - 290с.
4. Сышко Д. В. Влияние вестибулярных раздражений на координационные способности спортсменов с эукинетическим типом вестибуловегетативной реакции // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання, -Харків, 2006. - №11. - С.102-105.
5. Титова И.В. Комплексное исследование зрительного, вестибулярного и двигательного анализаторов у спортсменов высшей квалификации: автореф. канд. дис.- М., 1970. -26с.
Поступила в редакцию 16.02.2007г.
КОМПЛЕКСНА МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНОГО ПРОФІЛЮ
Хомич В.М.
Ковельський промислово-економічний коледж ЛДТУ
Анотація. Стаття присвячена операціоналізації поняття „модель” та розробці комплексної моделі професійно-прикладної фізичної підготовки студентів технічного профілю. Проведена експериментальна робота підтвердила ефективність розроблених засобів, методичних прийомів та педагогічних умов формування професійних здібностей в майбутніх техніків-механіків у процесі занять професійно-прикладної фізичної підготовкою. В результаті експерименту отримано позитивну динаміку збільшення показників сформованості професійних якостей у студентів експериментальної групи. Ключові слова: професійно-прикладна фізична підготовка, модель, зміст, студент.
Аннотация. Хомич В.М. Комплексная модель профессионально-прикладной физической подготовки студентов технического профиля. Статья посвящена операци-онализации понятия „модель”, а также разработке комплексной модели профессионально-прикладной физической подготовке студентов технического профиля. Проведенная экспериментальная работа подтвердила эффективность разработанных средств, методических приемов и педагогических условий формирования профессиональных способностей у будущих техников-ме-хаников в процессе занятий профессионально-прикладной физической подготовкой. В результате эксперимент получен положительную динамику увеличения показателей сформированности профессиональных качеств у студентов экспериментальной группы.
Ключевые слова: профессионально-прикладная физическая подготовка, модель, содержание, этапы, студент. Annotation. Khomich V.M. The complex model professional-application physical preparation of the students of technical specialties. The article is devoted to the background concept “model” and work out of the complex model professional-application physical preparation of the students of technical specialties. The lead experimental work has confirmed efficiency of the developed means, methodical receptions and pedagogical conditions of formation of professional abilities at the future mechanics during employment by professional - applied physical preparation. In result experiment is received positive dynamics of increase in parameters of formation of professional qualities from students of experimental group. Key words: professional-application physical preparation, model, students.
Вступ.
Нині в галузі фізичного виховання і спорту спостерігається посилення уваги дослідників до загальних методологічних проблем моделювання.
Проте аналіз значної кількості публікацій, які присвячені означеній проблемі, засвідчує, що поки не існує єдиної думки з приводу ролі моделювання у процесі формування рухових навичок та розвитку професійних здібностей [1-5], які мають суттєве значення для успіху в майбутній професійній діяльності.
Будь-яка наука як спеціальна форма мислення, усвідомлення тієї чи іншої сфери об’єктивної дійсності має свій, тільки їй властивий категоріальний апарат. На думку Б.Т. Лихачова, життєво важливе значення цього апарата полягає в тому, що саме в категоріях, в основних поняттях виражається сама сутність цієї науки, її об’єкт і предмет, її основна системно- і змісто-творча ідея, завдяки якій хаотична сума емпіричних свідчень та фактів приймає форму наукової системи [2]. Саме тому операціоналіза-ція наукового поняття є необхідним та
першочерговим кроком дослідження. Встановлено, що нині у науковій літературі під моделлю розуміють ідеальний (мисленнєвий), або знаковий (семіотичний), або матеріальний (фізичний) замінник оригінала, що відображає ряд характеристик останнього (які є істотними для даного дослідження) у вигляді множини елементів і, як мінімум, відносин між ними або операцій і спрямований на вирішення за його допомогою наукових та прикладних завдань. За видом відображеного оригінала моделі можуть бути:
1) морфологічні - ті, що відображають склад компонентів системи і зв’язків між ними та операцій;
2) функціональні - ті, що відображають склад функцій і зв’язків, або операції між ними;
3) еволюційні - ті, що відображають компоненти або функції системи, яка знаходиться в стадії розвитку, і зв’язки або операції між ними.
Рис. 1. Комплексна модель професійно-прикладної фізичної підготовки студентів технічного профілю
За видом взаємозв’язків характеристик оригінала розрізняють:
• моделі відносин, якщо крім множини елементів відомі ще і відносини між ними;
• моделі операцій, якщо крім множини елементів задані ще й операції над ними;
• комплексні моделі, якщо крім множини елементів задані ще й відносини, і операції.
Робота виконана у відповідності до практичних завдань професійно-прикладної фізичної підготовки студентів технічного профілю.
Формулювання цілей роботи.
Зазначена проблема аналізується в даній роботі в двох взаємозалежних аспектах - феноменологічному й концептуальному. Відповідно мета і завдання дослідження полягали у 1) побудові комплексної моделі явища, визначенні його внутрішніх і зовнішніх зв’язків; 2) виявленні умов, що забезпечують формування рухових навичок та розвиток професійних здібностей, які мають суттєве значення для успіху в майбутній професійній діяльності.
Задля вирішення поставленої мети дослідження у роботі застосовувалися як загальнонаукові, так і теоретичні дослідницькі методи: аналіз, осмислення й узагальнення надбань, представлених у філософській, психологічній і науково-методичній літературі за проблемою дослідження, класифікація, структурно-функціональне моделювання.
Результати дослідження та їх обговорення.
Програма професійно-прикладної фізичної підготовки студентів технічного профілю є багафак-торною, а її зміст - багатоборним, з використанням рівномірного, повторного, змагального та ігрового методів. На рисі подано комплексну модель професійно-прикладної фізичної підготовки студентів технічного профілю.
Із рис 1 видно, що для успішного формування рухових навичок та професійних здібностей у майбутніх техніків-механіків у процесі професійно-прикладної фізичної підготовки необхідно створити певні умови, які забезпечують: чітке усвідомлення студентами мети навчально-виховного процесу; систематичне і поступове підвищення труд -нощів у процесі фізичної підготовки; формування у студентів впевненості у власних силах; свідомого прагнення до самовдосконалення, здатності до самоконтролю та самооцінки своєї діяльності, вміння володіти собою при несприятливих труднощах і ситуаціях, пов’язаних із ризиком. Центральне місце у розробленій моделі займає процес прогнозування. Завдання прогнозування зводиться до виявлення вірогідного розвитку того конкретного явища, який у найбільшій мірі відповідає науковому знанню, відбиває передові тенденції та, в кінцевому результаті, визначає процес і досягнення заданого ефекту. Прогнозування ґрунтується на використанні методу екстраполяції, що припускає поширення висновків, одержаних зі спостереження над однією частиною якого-небудь явища, на інші його частини [1]. У про-
цесі екстраполяції розраховують діапазони можливих коливань прогнозованих показників, що характеризують загальну тенденцію їх змін.
У роботі [4] нами виявлено властивості та якості техніків-механіків, які мають суттєве значення для їх успіху в майбутній професійній діяльності. Отже для розвитку професійно важливих якостей студентів застосовувалися цілеспрямовані фізичні вправи. Основою методики розвитку швидкості простої рухової реакції є багаторазове виконання вправ з акцентом на раптове реагування конкретною дією на різноманітні сигнали. Наприклад, раптова зупинка за сигналом під час бігу; з упору присівши - швидко встати або прийняти положення упору лежачи і т.д. Пізніше застосовувався сенсорний метод, який базується на формуванні міцного зв’язку між чуттєвим знанням об’єктивних показників (часу) і тривалістю тонких м’язових відчуттів. Надалі вдосконалення швидкості простої реакції здійснюють у варіативних умовах простору, часу, величини та виду подразника.
Режими тренувальних навантажень при вдосконаленні простої реакції були такими:
- кількість повторень в одній серії складає 4-6 реагувань;
- кількість серій - 3-5;
- інтервал активного відпочинку між серіями - 23 хв, орієнтуючись на суб ’ єктивні відчуття студентів;
- реагувати з різних вихідних положень;
- у повторних реагуваннях рекомендувалося змінювати: тривалість пауз між підготовчою та виконавчою командами у межах від 1 до 2-3 с, характер сигналу (зоровий, слуховий, тактильний) та його силу;
Розвиток швидкості складних рухових реакцій забезпечувався шляхом навчання варіативних рухових навичок, а засобами їх удосконалення були вправи у повторних реагуваннях з поступовим удосконаленням умов виконання.
На першому етапі вдосконалення складної рухової реакції основну увагу зосереджували на вмінні тримати об’єкт, що рухається, в полі зору, оскільки із загального часу реагування понад 80% припадає на зорове сприйняття та передачу імпульсів до центральної нервової системи, і лише 20 % - на формування зворотного сигналу.
На другому етапі акцент переносився на вдосконалення просторових та часових відчуттів щодо вірогідних переміщень об’єкта. Для вирішення цих завдань: збільшували швидкість переміщення об’єкта від помірної до максимальної; зменшували відстань від того, хто реагує, до об’єкта, що рухається; зменшували величину об’єкта.
На третьому етапі комплексно вдосконалювали сприйняття, оцінку параметрів переміщень об’єкта та реакцію на нього. З цією метою студенти виконували: вправи з партнерами в умовах зміни швидкості та відстані переміщення об’єкта; групові вправи з великою швидкістю, у високому темпі і в умовах обмеженого простору; групові вправи з
кількома м’ ячами.
При розробці експериментальної програми нами розроблено спеціальні фізичні вправи, які були доцільними для вдосконалення стійкості, концентрації та переключення уваги при виконанні тривалої одноманітної роботи та в умовах перешкод.
Здатність людини диференціювати динамічні зусилля значною мірою визначається функціональним станом рухового аналізатора. Ефект тренування залежить в основному від фізіологічної природи фактора, періодичності, інтенсивності і тривалості його дії [3]. Орієнтація людини у часі являє собою складну форму діяльності, яка засновується на слухових, зорових, дотикових і, що особливо важливо, рухових відчуттів. При орієнтуванні людини в оточуючому середовищі, особливо при оцінці власних рухів, суттєва роль належать здатності рухового аналізатора розрізняти напрямки відстані. Точність просторових, часових і силових характеристик рухів виявляється в “економічності” роботи. Фізичні вправи, які використовувалися розвитку у студентів здатності диференціювати часові, просторові та силові зусилля були об’єднані у дві групи:
1. Спеціальні вправи для напівколових каналів: метання м’ячів зповоротами, нахили, повороти і колові рухи тулубом у максимальному тем-пі;стрибки спиною і боком уперед; перекиди, перевороти боком; стійка налопатках, руках, передпліччях, голові.
2. Вправи з застосуванням на отоліто-вий апарат: елементи прямолінійного руху зі зміною швидкості, обличчям і спиною вперед, стрибки вгору із пересуванням вперед на двох (одній) нозі, присіди.
Загальна фізична підготовка студентів експериментальної групи включала вправи, спрямовані на розвиток і вдосконалення основних фізичних якостей. До них відносяться засоби із розділу гімнастики (загально розвиваючі і прикладні вправи, стрибки, вправи на гімнастичних приладах); вправи з обтяженнями (вправи з гантелями, еспандерами, на тренажерах, вправи в обтяжуючих умовах, вправи з власною вагою); легкої атлетики (біг на короткі і середні дистанції, кросова підготовка, метання, подолання смуги перешкод); плавання; спортивних ігор (футбол, баскетбол, волейбол); лижної підготовки.
Зміст занять в експериментальних групах підбирався з урахуванням сучасних рекомендацій розвитку фізичних якостей. Заняття з переважною спрямованістю на розвиток фізичних якостей проводилися за загальною схемою, що складалася з трьох частин: підготовчої, основної і заключної. Обов’язковість такої структури обумовлена психофізичними закономірностями функціонування організму під час виконання м’язових навантажень. На початку навантаження організм долав інерцію спокою за рахунок поступового підвищення функціональної працездатності органів і систем (фаза впрацювання). Опісля оптимальний (високий) рівень
працездатності зберігається (з невеликими коливаннями) протягом певного проміжку часу (фаза стійкої працездатності). Під час виконання фізичних вправ поступово відбувається витрачання резервів робочих органів і систем організму (фаза втоми).
Послідовність розвитку фізичних якостей, враховуючи рекомендації науковців, була такою: спочатку вправи на швидкість, після на силу, а в кінці -на витривалість. Структура тренувального процесу, спрямованого на розвиток фізичних якостей включала такі складові компоненти:
1. Актуалізація мети та визначення виду потреб (спортивні, оздоровчі).
2. Підбір відповідних вправ.
3. Визначення відповідного способу виконання вправи: ступінь обтяження, швидкість, тривалість і т. п.
4. Визначення оптимального способу повторень окремих вправ на занятті. Після тривалих вправ розрізнялися три стадії відпочинку: неповне відновлення, надвихідна працездатність, повернення до робочого рівня. Після короткочасних вправ перша стадія відпочинку мала невиразний характер і перебігала у короткий час (10-30 с). Відповідно застосовувалися три основних способи повторення вправ: безперервний, інтер-вальний та повторний.
5. Спосіб побудови малого (тижневого) циклу. При цьому визначалася кількість занять у циклі із застосуванням обраного засобу, співвідношення занять різної спрямованості, послідовність їх розподілу, умови чергування з відпочинком, динаміка навантаження.
6. Спосіб побудови навчального процесу, який передбачав визначення тривалості періоду розвитку та необхідну кількість занять і малих циклів у ньому, динаміку (підвищення, зниження) навантаження, поєднання локальних програм, послідовність у розвитку якостей, вибір засобів педагогічного контролю.
Зважаючи на великий інтерес студентів до атлетичних занять в експериментальній групі у процесі фізичного виховання широко використовувалися вправи на тренажерах. Позитивним моментом занять з тренажерами є можливість чіткого дозування навантаження.
Застосування спортивних і рухливих ігор сприяло розвитку спритності і швидкості, подоланню негативного ставлення до фізичного виховання. Під час підбору ігор враховувалися основні завдання заняття, рівень фізичної підготовленості студентів і місце проведення.
Висновки.
Проведена експериментальна робота підтвердила ефективність розроблених засобів, методичних прийомів та педагогічних умов формування професійних здібностей в майбутніх техніків-ме-ханіків у процесі занять професійно-прикладної фізичної підготовкою. В результаті експерименту отримано позитивну динаміку збільшення показників
сформованості професійних якостей у студентів експериментальної групи.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем професійно-прикладної фізичної підготовки студентів технічного профілю.
Література:
1. Ахметов Р.Ф. Теоретико-методичні основи управління багаторічною підготовкою стрибунів у висоту високого класу: Монографія. - Житомир: Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2005. - 284 с
2. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций: Учебное пособие для студентов пед. учеб. заведений и слушателей КПК И ФПК - 4-е изд., перераб. и доп. - М: Юрайт, 1999.-523 с.
3. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. - К.: Олимпийская литература, 2004.-С. 327-345.
4. Хомич В.М. Особливості майбутньої професійної діяльності студентів технічних спеціальностей // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: 36. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. -Харків: ХДАДМ (ХХПІ). - 2005. - № 24 . - С.103-105.
5. Ціпов’яз А. Т., Севрюк М.П., Жданова М.А., Геращенко Б. І. Ефективність дозованих фізичних вправ //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб. наук. праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №3. - С. 109-111.
Надійшла до редакції 26.01.2007р.
ВИКОРИСТАННЯ ВІЛЬНОГО ЧАСУ МОЛОДШИМИ ПІДЛІТКАМИ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ
Шамич Олександр Інститут проблем виховання АПН України
Анотація. У статі досліджуються шляхи правильного використання підлітками вільного часу та їх вплив на пізнавальний розвиток підлітків. Для молодших підлітків у вільний час є важливим вийти у двір або на житловий масив і знайти для себе заняття за інтересом. Значною виховною силою до цього фактору є обладнані майданчики, гарно пофарбовані, казково оформлені, і мають у своєму арсеналі великий набір спортивно-педагогічних споруд. Вони щороку повинні поновлюватись, ремонтуватись, фарбуватись і виступати фактором психолого-педагогічним. Цю концепцію повинні враховувати дитячі лідери.
Ключові слова: підліток, вільний час, розвиток, навчання, педагогіка, активність.
Аннотация. Шамич А. Использование свободного часу младшими подростками по месту проживания. В статье исследуются пути правильного использования подростками свободного времени и их влияние на познавательное развитие подростка. Для младших подростков в свободное время является важным выйти во двор или на жилой массив и найти для себя занятие по интересам. Значительной воспитательной силой к этому фактору является оборудованные площадки, хорошо выкрашенные, сказочно оформленные и имеющие в своем арсенале большой набор спортивно-педагогических сооружений. Они каждый год должны возобновляться, ремонтироваться, краситься и выступать психолого-пе-дагогическим фактором. Эту концепцию должны учитывать детские лидеры.
Ключевые слова: подросток, свободное время, развитие, обучение, педагогика, активность.
Annotation. Shamych O. Use of the free time younger teenagers in a place of residing. The ways of right use of free time by teen-agers and their influence on cognitive development of teen-agers are investigated in this article.
For teenagers important to leave for a yard or a vein an array and to find for itself occupation on interests. The considerable educational force is the arranged platforms. They are well painted, made fantastically out. Have a major panel of sports - pedagogical buildings. They every year should be recommenced, repaired, painted and appear the psychologic pedagogical factor. Children’s leaders should take into account this concept.
Keywords: teenager, free time, development, learning, pedagogics, activity.
Вступ.
Оцінка вільного часу, раціональне його використання дає можливість кожному учневі виявити себе найкращим чином в різних видах діяльності за місцем проживання. Тоді громадське середовище, як важлива з дитинства життєва школа, стає фактором підвищення ефективності навчально-виховного процесу в школі та сім’ї. Активність учня здобуває постійну внутрішню потребу діяти, розкривати здібності, формувати свої інтереси. До активних дій учня спонукає ряд громадських потреб, які виникають на різних індивідуальних та вікових рівнях. їх пізнання дає можливість керувати діяльністю школярів і наповнити її громадсько-значимим змістом. Школа, сім’я, оточуюче середовище мають створити для учнів умови пізнання громадської дійсності. Саме оточуюче життя своєю багатогранністю визначає зміст виховної роботи, підказує основні напрями, ефективні педагогічні засоби виховного впливу на особистість.
Головним завданням школи, сім’ї, позашкільних закладів є побудувати педагогічно обґрунтовану систему, де робота за місцем проживання не повторення, а продовження навчально-виховного процесу школи. Методика громадського виховання може забезпечити цілісність педагогічного впливу на школярів в активному дозвіллі. До цього процесу залучаються всі виховні сили суспільства. А виховна робота в мікрорайоні важлива в усіх відношеннях ще і тому, що школярі мають протягом року багато вихідних і канікулярних днів. Вміння раціонально використати свій час - дуже важливе і складне завдання.
Формування активності учнів здійснюється в середовищі, яке їх оточує. Це години навчання, праці та дозвілля. В період навчання та фізичної праці людина завжди має план, програму або окреме завдання на визначений час. А остання сфера - дозвілля, ніякого плану або програми не має, оскільки головне тут відпочинок. Вільний час це складна суспільно-економічна категорія, показник способу життя членів суспільства, рівня матеріального благополуччя і культури трудящих. Це сфера індивідуальної чи колективної діяльності, де в повній мірі розкриваються індивідуальні особливості, групова діяльність та колективна відповідальність. У дітей та підлітків - це невичерпні можливості входження в світ пізнання, світ новизни для себе. Така проба сил через ініціативу та творчість веде школяра до здібностей та обдарованості, що сприяє пізнанню оточуючої дійсності, формування активності особистості.
Використання вільного часу підлітками дос-
