CC BY
10
ДАН1 ПРО АВТОРА
Тетеринець Тетяна Анатолпвна, к.е.н., доцент кафедри економки та оргашзаци пiдприeмств АПК, УО «Бторуський державний аграрний техшчний унiверситет»,
220070, Республiка Бiлорусь, м. Мшськ, пров. Клумова 11-29, e-mail: talad79@mail.ru
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1058-4110 ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Тетеринец Татьяна Анатольевна, к.э.н., доцент кафедры экономики и организации предприятий АПК, УО «Белорусский государственный аграрный технический университет», 220070, Республика Беларусь, г. Минск, пер. Клумова 11-29, e-mail: talad79@mail.ru
INFORMATION ABOUT THE AUTHOR
Tsetsiarynets Tafias, PhD of Economics Sciences, Associate Professor of «Economics and Organization ofagriculture» of Belarus State Agrarian Technical University,
220070, Minsk, side str. Klumov 11-29, Republic of Belarus, e-mail: talad79@mail.ru
Подано до редакци 20.03.2020 Прийнято до друку 06.04.2020
УДК 338.43 https://d0i.0rg/10.31470/2306-546Х-2020-45-39-47
КЛЮЧОВ1 ТЕНДЕНЦП ТА 1МПЕРАТИВИ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ СВ1ТОВО1 ЕКОНОМ1КИ
Шульга О. А.
Мета роботи - розкрити ключовi тенденц'У та '¡мперативи розвитку аграрного сектору сучасноУ економки.
Методологiчною основою роботи е застосування загальнонаукових та спе^альних метод'т наукового пзнання. Метод поеднання анал'зу та синтезу, '¡ндукцп та дедукцп були застосован при визначенн/ та розкриттi ключових тенден^й розвитку аграрного сектору економки. Метод узагальнення був використаний при формулюваннi визначення поняття «'¡мперативи розвитку аграрного сектору», лог'чний та емп1'ричний методи - при визначенн iмперативiв розвитку аграрного сектору та породжених ними суперечностей.
Основн результати роботи: розкрито ключов/ тенденцИ та /мперативи розвитку аграрного сектору сучасноУ економки, визначено суперечност/ розвитку аграрного сектору, породжен р1'зними видами '¡мператив'т; дано трактування поняття « '¡мперативи розвитку аграрного сектору економки».
Практичне значення отриманих результат'¡в полягае у поглибленнi розумiння сутност'! та причин виникнення суперечностей в аграрному секторi економки. Запропонован у робот '! рекомендацИможуть скласти методолог'чну та теоретичну основу для розробки економ'чно'У полiтики держави щодо розв'язання економ'чних i со^альних суперечностей аграрного сектору з метою досягнення високо'У ефективностi економ'чно'У системи у цлому.
Висновки. Однею '¡з складових опису дш суб'ект'в аграрних в'дносин е '¡мперативи розвитку аграрного сектору, як можна визначити як об'ективно обумовлен напрями розвитку, що визначають не лише його подальшу траекторiю, але й фундаментальн проблеми / суперечност!'. Можна видлити наступн ключов/ '¡мперативи: економiчнi (забезпечення високо'У конкурентоспроможност'! аграрно'У галуз), соцiальнi (забезпечення со^альних стандарт¡в), технолог'чн'! (нтенсивн/ технолога ведення сльськогосподарського виробництва, застосування нано-, бо-, цифрових технологй), екологiчнi (гарантування безпеки продукт'т харчування та навколишнього середовища), полiтичнi (глобальна нестабшьнють та турбулентнсть), юторичн!' (географiчна лока^я / менталтет), культурно-рел'1г'1йн'1 (сльськогосподарськ традицУУ, звича'У та релiгiйна специфiка продовольчого попиту), як формуються! зд'!йснюють вплив на нацональному, регональному та глобальному рiвнях.
Ключов'1 слова: аграрний сектор, суперечност'!, '¡мперативи, аграрн вiдносини, сльське господарство.
КЛЮЧЕВЫЕ ТЕНДЕНЦИИ И ИМПЕРАТИВЫ РАЗВИТИЯ АГРАРНОГО СЕКТОРА МИРОВОЙ ЭКОНОМИКИ
Шульга О. А.
Цель работы - раскрыть ключевые тенденции и императивы развития аграрного сектора современной экономики.
Методологической основой работы является применение общенаучных и специальных методов научного познания. Метод сочетания анализа и синтеза, индукции и дедукции были применены при
© Шульга О. А., 2020
Економiчний вюник ушверситету | Випуск № 45
39
определении и раскрытии ключевых тенденций развития аграрного сектора экономики. Метод обобщения был использован при формулировке определения понятия «императивы развития аграрного сектора», логический и эмпирический методы - при определении императивов развития аграрного сектора и порожденных ими противоречий.
Основные результаты работы: раскрыто ключевые тенденции и императивы развития аграрного сектора современной экономики, определены противоречия развития аграрного сектора, порожденные различными видами императивов; дана трактовка понятия «императивы развития аграрного сектора экономики».
Практическое значение полученных результатов заключается в углублении понимания сущности и причин возникновения противоречий в аграрном секторе экономики. Предложенные в работе рекомендации могут составить методологическую и теоретическую основу для разработки экономической политики государства по решению экономических и социальных противоречий аграрного сектора с целью достижения высокой эффективности экономической системы в целом.
Выводы. Одной из составляющих описания действий субъектов аграрных отношений является императивы развития аграрного сектора, которые можно определить, как объективно обусловленные направления развития, определяют не только его дальнейшую траекторию, но и фундаментальные проблемы и противоречия. Можно выделить следующие ключевые императивы: экономические (обеспечение высокой конкурентоспособности аграрной отрасли), социальные (обеспечение социальных стандартов), технологические (интенсивные технологии ведения сельскохозяйственного производства, применения нано-, био-, цифровых технологий), экологические (обеспечения безопасности продуктов питания и окружающей среды), политические (глобальная нестабильность и турбулентность), исторические (географическая локация и менталитет), культурно-религиозные (сельскохозяйственные традиции, обычаи, религиозная специфика продовольственного спроса), которые формируются и оказывают влияние на национальном, региональном и глобальном уровнях.
Ключевые слова: аграрный сектор, противоречия, императивы, аграрные отношения, сельское хозяйство.
KEY TRENDS AND IMPERATIVES FOR DEVELOPMENT OF THE AGRARIAN SECTOR OF THE WORLD ECONOMY
Shulga Olga
The purpose of the work is to uncover the key trends and imperatives for the development of the agrarian sector of the modern economy.
The methodological basis of the work is the application of general scientific and special methods of scientific knowledge. The method of combining analysis and synthesis, induction and deduction was applied in identifying and revealing key trends in the development of the agricultural sector of the economy. The generalization method was used in formulating the definition of the term «agrarian sector development imperatives», logical and empirical methods - in defining the agrarian sector development imperatives and their contradictions.
The main results of the work: the key tendencies and imperatives of development of the agrarian sector of the modern economy are revealed; the concept of «imperatives of development of the agrarian sector of economy» is given.
The practical significance of the obtained results is to deepen understanding of the nature and causes of contradictions in the agricultural sector of the economy. The recommendations proposed in this paper can form a methodological and theoretical basis for the development of the state's economic policy to resolve economic and social contradictions of the agricultural sector in order to achieve high efficiency of the economic system as a whole.
Conclusions. One of the components of the description of actions of the subjects of agrarian relations is the imperatives of development of the agrarian sector, which can be defined as objectively determined directions of development, which determine not only its further trajectory, but also fundamental problems and contradictions. The following key imperatives can be distinguished: economic (ensuring high competitiveness of the agricultural sector), social (ensuring social standards), technological (intensive technologies of agricultural production, application of nano, bio-, digital technologies), environmental (guaranteeing the safety of food and environment), political (global instability and turbulence), historical (geographical location and mentality), cultural and religious (agricultural traditions, custom) and the religious specificity of food demand), which are shaped and exerted at the national, regional and global levels.
Keywords: agricultural sector, contradictions, imperatives, agrarian relations, agriculture.
JEL Classification: F01, N5, Q18
Вступ. В умовах глобалiзацiï eK0H0Mi4H0r0 життя, загострення суперечностей розвитку аграрноТ галузi й необхщносп збереження та вщновлення довктля постае необхщнють глибокого теоретичного осмислення суперечностей розвитку аграрного сектору та пошуку ефективного шструментарш ïx розв'язання. Це ставить перед економiчною наукою новi завдання та викликае об'ективну необхщнють у переосмисленн мюця i ролi аграрних вщносин у сучасному сусшльному розвитку, поглибленн уявлень про лопку та закономiрностi ïx розвитку в умовах якюноТ трансформаци технолопчних способiв виробництва та формулюванш нових принцишв, меxанiзмiв, шструмен^в аграрноТ пол^ики. А осктьки розвиток аграрного сектору, як i будь-якого шшого явища чи системного утворення, обумовлено iмперативами та породженими ними суперечностями, то постае необхщнють аналiзу со^альних i економiчниx суперечностей аграрного сектору сучасноТ економки.
Значний внесок у дослщження eKOHOMi4HMx i соцiальних суперечностей зробили таю зарубiжнi B4eHi, як М. Вебер, Г. Гегель, Р. Дарендорф, Е. Дюркгейм, I. Кант, К. Маркс, К. ПоланьТ, Ю. Хабермас та ш. Серед вiтчизняних вчених значний внесок у дослщження та розв'язання економiчних i соцiальних суперечностей мають працi В. Базилевича, В. Гейця, А. Гриценка, Т. Дейнеки, Ю. Зайцева, G. Кирилюка, В. Кириленка, Д. Лук'яненка, О. Москаленко, I. РадюновоТ, В. Савчука, В. Тарасевича, А. Чухна i ш.
З'ясуванню рiзних аспектiв розвитку аграрного сектору УкраТни присвяченi працi В. Андршчука, П. Гайдуцького, О. БородшоТ, В. Власова, М. Дем'яненка, О. Загурського, I. Кириленка, М. Кропивка, В. Месель-Веселяка, О. Могильного, Л. Молдаван, В. Осецького, О. Онищенка, О. ПрутськоТ, П. Саблука, О. ШубравськоТ, В. Юрчишина та ш. Водночас, вивченню та аналiзу со^альних та економiчних суперечностей аграрного сектору сучасноТ УкраТни на концептуальнiй основi виявлення i врахування причин його кризового стану придтяеться, на наш погляд, недостатньо уваги.
Зауважимо, що дослщження вчених у цш царин спрямован переважно на з'ясування змюту i форм суперечностей аграрноТ пол^ики. Водночас, поза увагою вчених залишаеться проблема визначення природи та причин соцiально-економiчних суперечностей аграрного сектору, розробки методологи Тх аналiзу, пошуку ефективних шструменлв щодо Тх розв'язання тощо.
Мета статт - розкрити ключовi тенденци та iмперативи розвитку аграрного сектору сучасноТ економки. Для цього були використанн методи аналiзу i синтезу, узагальнення, порiвняння, статистичний та ш.
Виклад матерiалу. Перед аграрним сектором св^овоТ економiки стоять числены проблеми. Якщо в 2018 роц населення планети становило 7,6 млрд. чоловк, то до 2050 року воно, за попередшми оцшками, перевищить 9,6 млрд., що призведе до значного збтьшення потреби у продовольствк I це у той час, коли вже зараз майже 821 млн. жителiв планети страждають вщ голоду [6].
Можна видтити одинадцять основних факторiв, якi найближчими роками впливатимуть на продовольчу безпеку у свт [2, с. 135-141]:
1. формування у кожнш краТнi св^у стабiльно зростаючого сiльського господарства;
2. структуры змЫи у виробництвi продуктiв харчування, якi обумовленi тенден^ями у подiлi працi i розмiрами ферм. Очiкуеться, що у КитаТ продовжуватиметься зростання обсягiв виробництва зерна i м'яса, а у краТнах Африки i Азп випереджаючими темпами, порiвняно з високорозвинутими краТнами, буде спостер^атися зростання виробництва овочiв. Щодо розмiру ферм, то очiкуеться, що у високорозвинутих краТнах вони будуть збiльшуватися, а у краТнах, що розвиваються, навпаки, зменшуватися внаслiдок дроблення мiж нащадками;
3. бютехнологи, ям дозволяють використовувати генно-модифiкованi сорти та забезпечують вищу врожайнiсть;
4. змши в потребi людського капiталу в стьськогосподарському виробництвi. Мова йде про зменшення такоТ потреби у високорозвинутих краТнах, ям використовують iнтенсивнi технологи ведення господарства на основi високопродуктивноТ технiки, та водночас зростання потреби у робочш силi у стьському господарствi краТн, що розвиваються. Це обумовлено технолопчним розривом мiж цими групами краТн та вщповщно до цього низькою продуктивнiстю працi роб^нимв у бiдних краТнах;
5. розвиток аграрних дослщжень та впровадження Тх результалв на практицi;
6. розвиток виробничоТ i соцiальноТ iнфраструктури у стьських районах (доступ до осв^и, медичного, соцiального, iнформацiйного сервiсу, бу^вництво дорiг, мостiв);
7. прискорення формування глобального агропродовольчого ринку шляхом врахування Ытереав бщних краТн;
8. проведення реформ в аграрному сектора спрямованих на ефективний розвиток стьського господарства (зокрема, надання селянам права власност на землю, розвиток систем мiкрокредитування, зростання швестицш у розвиток галузi тощо);
9. iнвестицiТ у розвиток людського кашталу шляхом пiдвищення рiвня освiченостi самих бiдних верств населення;
10. зростання добробуту населення бщних краТн у результат загального зростання Тх ВВП;
11. мiжнародна фшансова допомога бщним краТнам на розвиток Тх нацюнального аграрного сектора.
Тобто сьогодшшню ситуацiю з нестачею продовольства можна виршити на основi пiдвищення
родючост землi, розвитку генетики, селекцiТ, бютехнологш. Водночас не потрiбно забувати про те, що головними рушшними силами, що формують св^ову економiку та економку окремоТ краТни, е торпвля i транснацiональнi компанiТ. При цьому специфка цих процесiв полягае у наступному:
1. багатими краТ'нами-глобалiзаторами були сформульоваы такi вимоги до краТн, що входять у систему мiжнародного подту працi: основним рушiем економiчного розвитку е приватний сектор економки, скорочення iмпортних тарифiв та вщмова вiд квот на iмпорт продукци, скорочення державного апарату i розробка збалансованого бюджету, тощо. При цьому самi високорозвинуп краТни проводять пол^ику неопротекцiонiзму, яка поеднуе в собi класичнi (тарифнi), модифiкованi (нетарифнi) та нов^ы форми захисту (iнституцiйний, цифровий, фЫансовий, iнновацiйний та iншi), сприяючи подальшому розвитку i захисту нацюнальноТ економiки цих краТн;
2. с^мкий розвиток iнформацiйних технологiй та формування глобальноТ iнформацiйноТ системи (зокрема, цифровiзацiя сiльського господарства);
3. гiпертрофована хвиля мiграцiТ населення iз перенаселених краТн Африки, Ази, ЛатинськоТ Америки в багал краТни бвропи, США i Канади у пошуках роботи та кращого життя. Хоча серед мiгрантiв е i такi, якi Тдуть i в iншi краТни свггу, наприклад, у краТни-нафтоекспортери, багатство яких визначаеться нафтою (табл. 1).
Таблиця 1. КраТни з найбтьшою питомою вагою м1гращпв, %
КраТна Питома вага мiгрантiв, %
ОАЕ 68
Кувейт 49
Иордашя 39
Саудiвська Аравiя 24
1зраТль 37
Джерело: [2, с. 159]
Вщповщно до вищесказаного можна видiлити три основы тенденци розвитку аграрного сектору свгтовоТ економiки: 1) розвиток торгiвлi та проведення розвинутими краТнами полп"ики неопротекцiонiзму; 2) цифровiзацiя сiльського господарства; 3) мiграцiя населення iз стьських районiв. Розглянемо кожну з них бтьш детально.
Нинi ми можемо спостер^ати досить полярну ситуацiю у зовшшньоторговельнш полiтицi рiзних груп краТн. Розвинутi краТни дедалi активнiше вдаються як до тарифних, так i нетарифних методiв регулювання торговельних i фiнансових вiдносин, тодi як краТни, що розвиваються, якi диверсифiкували структуру своеТ економiки, пропонуючи на зовшшшх ринках конкурентоспроможнi товари i послуги, вщстоюють iдейнi засади вшьноТ торпвлк I, справдi, розвинутi краТни протягом останнього десятилггтя здебiльшого використовували субсиди та надавали фiнансову пiдтримку вп"чизняним компанiям. Хоча, разом з тим, слщ зазначити, що захиснi заходи, застосовуваш розвинутими краТнами, вiдрiзняються гнучким неопротекцюнютським iнструментарiем, у той час як заходи краТн, що розвиваються, в основному полягають у захист вщ iмпорту (табл. 2).
Таблиця 2. Протекцютстсью заходи, що застосовуються у краТнах, що розвиваються, i розвинених краТнах
Заходи КраТни, що розвиваються Розвинеш краТни
1мпортне мито 49% -
Субсиди та iншi види пщтримки пiдприемств 31% 100%
Нетарифнi бар'ери 11% -
Заборона iмпорту 9% -
Джерело: [3, с. 240].
Найбтьш поширеним методом захисту вщ iмпорту, який не суперечить правилам СОТ, е нетарифш обмеження. З 2009 року ттьки 20% сукупноТ кiлькостi здiйснених протекцiонiстських втручань пов'язаш з пiдвищенням тарифiв. I навпаки, нетарифш бар'ери складали у середньому 55% здшснених протекцюнютських втручань [3, с. 249]. Сьогодш нетарифш заходи е найбтьш поширеними через те, що митш тарифи краТни пщняти не можуть.
Якщо у 2010 роц тiльки 54% протекцюнютських втручань були нетарифними бар'ерами, у 2016 роц використання нетарифних бар'ерiв зросло до 61% [3, с. 251]. Якщо конкретно розглядати види застосованих нетарифних бар'ерiв, то найбтьш поширеними е такк 1) контроль капралу та пол^ика обмшних ставок; 2) шструменти експортно-iмпортноТ полiтики; 3) субсиди та заходи державноТ допомоги; 4) полггика державних закупiвель тощо.
Субсиди та заходи державноТ допомоги складають найбтьшу питому вагу у структурi протекцiонiстських заходiв. Важливими субсидiями та iнструментами державноТ допомоги останшми роками були дискримiнацiйнi державнi позики та звтьнення вiд податкiв або со^ального страхування. Вони складають найбтьшу категорш нетарифних бар'ерiв, особливо у порiвняннi iз заходами прямого контролю iмпорту та експорту, що пщкреслюе важливiсть не тiльки розгляду прямих заходiв торговельноТ полiтики, а й придтення уваги бiльш прихованому протекцюшзму.
Застосування тарифних бар'ерiв суттево рiзниться мiж краТнами, Так, США до сьогодш застосували найбтьшу ктькють нетарифних бар'ерiв - приблизно 800. На США припадало понад 70% вах св^ових заходiв iз держзакупiвель i приблизно 25% всiх бар'ерiв, пов'язаних iз субсидiями i державною допомогою [3, с. 257-258].
Варто зауважити, що використання нетарифних бар'ерiв мае високу залежнють iз рiвнем доходiв у економiцi. КраТни з високим рiвнем доходiв на душу населення використовують нетарифш бар'ери часпше, шж краТни з низькими або середшми доходами. I навпаки, краТни з низьким доходом в основному використовують тарифш бар'ери для захисту економки, серед яких понад 80% загальноТ ктькосл протекцiонiстських заходiв припадае на заходи iз пiдвищення iмпортних тарифiв [3, с. 260].
Отже, на сучасному етап розвитку мiжнародних економiчних вiдносин в арсеналi розвинених краТн переважають шструменти прихованого протекцюшзму, як реалiзуються переважно методами внутрiшньоТ економiчноТ полiтики. КраТни, що розвиваються, намагаються використовувати потен^ал галузевого протекцiонiзму, а запровадження пол^ики економiчних санкцiй опосередковано вщповщае щеТ' селективного протекцiонiзму, який спрямовуеться проти окремих краТн. Економiчна основа прихованого протекцюшзму стосуеться внутршшх податш i зборiв, державних закутвель, вимог використання мiсцевих компонентiв у виготовленш кiнцевих продуктiв.
Тобто неопротекцюшзм з його гнучким iнструментарiем стае политикою зниження асиметричностi розподiлу вигщ вiд глобалiзацiТ i реакцiею на глобальш дисбаланси, що вкотре пщкреслюе тезу про те, що
участь держави в регулюванш економГчних процесiв е об'ективною реальнютю. KpiM того, bîh дозволяе розв'язати суперечнють мiж нацiональними iнтересами та встановленими мiжнародними iнституцiями правилами глобального сшвюнування, використовуючи для цього таю шструменти, як iнновацiйний, iнформацiйний та цифровий неопротекцюшзм. Разом з тим, борговий, фшансовий, монетарний та валютний неопротекцiонiзм - становлять на сучасному етап серцевину стабiлiзацiйноï i макроекономiчноï полiтики краТн. Таким чином, сучасний протекцюшзм е державним механiзмом пщвищення конкурентоспроможностi нацiональноï економiки у процес глобалiзацiï [3].
Другою тенденцiею розвитку аграрного сектору свгговоТ' економiки е цифровiзацiя сiльського господарства. Саме цифровi шновацй' i технологй' можуть посприяти частковому вирГшенню проблеми голоду у свт. Так звана «четверта промислова революцГя» [7] супроводжуеться швидкою трансформацш цГлоТ низки секторiв пГд впливом цифрових шновацш - блокчейна, штернету речей, штучного iнтелекту i вГртуальноТ' реальностi з ефектом присутностГ. В агропродовольчому секторi поширення мо6Гльних технологш, послуг дистанцiйного зондування i розподтеноТ' обробки даних вже зараз розширюе доступ дрГбних фермерГв до шформацй', виробничих ресурсГв, ринку, фГнансГв та навчання. ЦифровГ технологи вГдкривають новГ можливостГ для штеграцй' дрГбних фермерських господарств у цифровГ агропродовольчГ системи.
Однак, цифровГзацГя сГльського господарства i продовольчого виробничо-збутового ланцюжка супроводжуеться рядом проблем, нехтувати якими не можна. Перетворення слщ здГйснювати з обережнютю, щоб не допустити появи цифрового розриву мГж окремими краТ'нами i галузями, а також мГж тими, чи здГбностГ до сприйняття нових технолопй неоднаковГ. Адже у краТнах з перехщною економГкою, як i в стьських районах, слаборозвинена технГчна Гнфраструктура, дорожнеча технологГй, низький рГвень комп'ютерноТ' грамотностГ, цифрових навичок i обмежений доступ до послуг створюють ризик вщставання вГд процесу цифровГзацй'. З Гншого боку, краТни, що розвиваються, можуть володГти певною перевагою: вони здатн «перестрибнути» через застарл агропродовольчГ технологй' та моделГ, вщразу приеднавшись до цифровоТ революцй' у стьському господарствГ.
РинковГ прогнози на найближче десятилГття сходяться у тому, що цифрова революцГя в стьському господарствГ породить зрушення, якГ дадуть змогу аграрному сектору задовольнити майбутн потреби населення всього свгту. Цифрове стьське господарство дозволить створити системи, для яких будуть характеры висока продуктивнють, передбачуванють i здатнГсть адаптуватися до змш, у тому числГ i до тих, якГ провокуе мшливий клГмат. Це, в свою чергу, може сприяти пщвищенню рГвня продовольчоТ безпеки, прибутковостГ i стшкосп галузГ.
Варто зауважити, що цифровГзацГя вже ниш забезпечуе суттевГ вигоди економГчного, соцГального та екологГчного характеру. Наведет нижче приклади пояснюють, як застосування цифрових технологГй може сприяти функцюнуванню i пщвищенню ефективност агропродовольчих систем [6; 7]:
1. використання мобтьних додатюв, що дозволяють фермерам отримувати шформацш про цГни, допомагае фермерам у плануванн виробничих процеав. Наприклад, додаток EMA-i - це розроблений ФАО додаток для раннього оповГщення, за допомогою якого ветеринари можуть в реальному час передавати шформацш про хвороби тварин. Сьогодн цей додаток використовуеться у шести краТнах Африки - Гаш, ГвшеТ', Кот д'1вуарГ, Лесото, Танзанй' i ЗГмбабве;
2. технологГТ здатнГ надати фермерам пщтримку з приводу своечасного реагування на спалахи хвороб i шкщниюв, неврожаТ, клГматичнГ змГни. Тобто фермери можуть отримувати повщомлення, ям завчасно пГдказують необхГднГ дГТ з урахуванням прогнозу погоди. Наприклад, система управлшня господарством i плануванням роботи фермера MyCrop - це заснована на сучасних технолопях шщГатива, яка практично у режимГ реального часу дае змогу фермерам проводити картування земель, планувати вибГр культур, створювати плани роботи для окремих господарств i автоматизувати працю з урахуванням погодних умов, якост фунлв, даних про хвороби, шкщнимв i врожаТ;
3. прикладом застосування технологй' 1нтернету речей (1Р) у стьському господарствГ може служити точне землеробство (ТЗ). Використання систем управлГння стьськогосподарською техшкою при посГвГ i внесення добрив дае змогу скоротити витрати на наанневий матерГал, добрива та паливо, зменшити витрати часу на проведення польових робГт. ТехнологГя змГнного нормування (ТЗН) i використання безпГлотних лГтальних апаратГв (БПЛА) допомагають скоротити витрати води i пестицидГв, знизити витрати трудових та Гнших ресурсГв;
4. важливе мГсце у сГльському господарствГ выводиться програмному забезпеченню (ПЗ) по плануванню ресурсГв пщприемства, яке дозволяе оптимГзувати будь-який процес вГд закушвель до виробництва i збуту. Застосування подГбного ПЗ забезпечуе господарству (або пов'язаному з ним пщприемству) можливють бГльш органГчно реагувати на проблеми, пов'язаш з охороною навколишнього середовища, вщповщним чином коригувати систему, пщвищувати вГддачу вкладень у власну справу;
5. було показано, що вигоди можна отримувати i при використанш таких технологГй, як блокчейн. Зокрема, технолопя блокчейн була з успГхом застосована для виявлення у продовольчих виробничо-збутових ланцюжках неяюсних харчових продуктГв, що дозволило своечасно вжити ефективних заходГв. Та ж технолопя дозволяе надати споживачевГ шформацш про походження харчових продуктГв, що забезпечуе TT користувачам конкурентну перевагу. Наприклад, роздрГбна мережа «Уолмарт» впровадила засновану на блокчейн технолопю, що дозволяе забезпечити простежування кожного пучка шпинату i кожного качана салату. Вщповщно до цього бтьше сотш господарств, що постачають «Уолмарт» листовГ овочГ, повинш будуть вводити ГнформацГю про своТ поставки у базу даних, засновану на технологГТ блокчейн, яку компашя «Ай-БГ-
Ем» розробила для «Уолмарт» i ряду iнших торгових мереж. Дана шщГатива допоможе «Уолмарт» заощадити кошти. Коли в черговий раз виникне зараження римського салату бактерiями E. Coli, продавець зможе виявити конкретш парти' продукцiï, якi стали джерелом ризику, не зшмаючи з продажу решту продукцiï;
6. в останш роки технологи', заснованi на застосуванш штучного iнтелекту, допомогли пщвищити ефективнiсть управлiння багатьма пiдприeмствами агробiзнесу. Компанiï, якГ володГють технологiями штучного штелекту, допомагають фермерам оцiнювати стан поля i здшснювати монГторинг кожного етапу виробничого циклу. Технологи' штучного штелекту змшюють аграрний сектор: тепер для оцшки господарства бтьше не потрГбно фГзична присутнГсть фермера, адже вш може покластися на дат, отримаш Гз супутникГв i БПЛА. Технологи штучного штелекту здатш оптимГзувати використання ресурсГв, на пГдставГ прогнозного моделювання обфунтувати своечасно прийнятГ рГшення та забезпечити цГлодобову роботу систем мошторингу. Наприклад, розроблена компанГею «АлГбаба» система ET Agricultural Brain дозволяе на основГ розпГзнавання за зовшшшм виглядом, температурГ i голосу визначити стан здоров'я кожно' тварини на свинофермк На фермГ встановлюеться безлГч датчикГв, що збирають ГнформацГю, з урахуванням яко' створюються ГдеальнГ умови для зростання поголГв'я; одночасно при цьому зменшуеться ризик людських помилок. За пщрахунками розробника, застосування технологш штучного Гнтелекту в свинарствГ дозволить фермерам на 30-50% скоротити трудомюткють, знизити потребу в кормах, скоротити термши вщгодГвлГ;
7. сГльськогосподарськГ роботи («агроботи») можуть в найближчому майбутньому мати на сГльське господарство сильний вплив. Уже сьогодш польовГ агроботи допомагають фермерам вимГрювати витрати води i оптимГзувати полив. Парки легких малих роботГв можуть прийти на змшу важким тракторам, що дозволить поступово знизити ущтьнення фунтГв, повернути 'м здатнГсть насичуватися повГтрям i пщвищити ефективнГсть 'х функцГонування. Група фахГвцГв компани' «Найо Текнолодж1з» розробила стьськогосподарського робота «Дайна», що полегшуе працю фермерГв i пГдвищуе прибутковють фермерських господарств. «Дайна» - це нове, ефективне рГшення, що дозволяе фермерам дотримуватися жорстких норм застосування фГтосаштарних препаратГв, долати проблеми, пов'язаш з використанням пестицидГв, i справлятися з нестачею робочо'' сили в аграрному секторк Особливо ефективний «Дайна» в боротьбГ з бур'янами на полях великих розмГрГв, де салат, морква, цибуля та шшГ овочГ вирощуються на грядках або в рядах.
Однак, юнуе ряд умов, якГ визначать формат цифрових перетворень в стьському господарствГ з урахуванням сформованих контекспв: 1. базовГ умови: це наявнють, пГдключення, фГнансова доступнють, комп'ютерна грамотнГсть, освГта у сферГ 1КТ, а також полГтичнГ заходи i програми (електронний уряд) на пщтримку цифрових стратегш; 2. супутш умови: використання 1нтернету, мобГльних телефошв i соцГальних мереж, навички роботи з цифровими технолопями, пГдтримка культури пщприемництва та ГнновацГй в агропродовольчому секторГ (розвиток талантГв, програми прискореного навчання - хакатони, бГзнес-шкубатори, програми прискорення та Гн.) [6].
Третьою тенденцГею розвитку аграрного сектору свГтово'' економГки е гГпертрофована хвиля мГграци' населення Гз сГльських райошв та перенаселених краж Африки, АзГ'', Латинсько' Америки у багатГ кражи. Стьськ райони е основним джерелом мГграцшних потокГв i часто стають пунктами призначення мГгрантГв. У рядГ випадкГв мГграцГя е поетапним процесом - наприклад, перемщенню в шшу кражу може передувати внутрГшня мГграцГя з сГльських районГв у мюта.
ВнутрГшня мГграцГя, як правило, мае значно бтьшГ масштаби, нГж мГжнародна. При цьому населення в основному перемГщаеться з сГльських районГв в мюью, але може мГгрувати i в шшГ сГльськГ райони. Циркулярна мГграцГя являе собою регулярне перемщення населення мГж населеними пунктами, в яких в рГзний час з'являеться можливють знайти роботу. Особливо важливою IT формою е сезонна мГграцГя.
МасовГ мГграци' з сГльських районГв, якГ мають мГсце у багатьох кражах свГту, призводять до зниження рГвня забезпеченостГ мГсцевими трудовими ресурсами, та водночас призводять до пщвищення заробГтно' плати працГвникГв агросфери. Це обумовлено прямим впливом грошових переказГв, що надходять вщ мГгрантГв, на доходи мюцевого населення. Поряд з цим, розширюються можливост працевлаштування i зростае попит на мюцевГ трудовГ ресурси (джерелом яких переважно е найбтьш незаможш домогосподарства).
МГграцГя, як показуе досвщ окремих кра'н, може пщвищувати продуктивнГсть працГ та стимулювати торпвлю. Так, зокрема, у Кита' з 1993 по 2009 рГк за рахунок мГграци населення з сГльських районГв значно знизилися витрати працГ у стьському господарствГ, як з точки зору частки сГмей, що займаються стьськогосподарською дГяльнютю, так i ктькосл годин, що витрачаються на цю роботу. За цей же перюд обсяг виробництва стьськогосподарсько''' продукцГ'' зрГс на 297 %, а врожайнГсть зернових пГдвищилася на 19,5%. Потужнють (в кГловатах) використовувано' стьськогосподарсько' технГки за цей час збтьшилася на 175% [4].
КрГм того, мГграцГя сприяе економГчному розвитку регюшв i краж в цтому та може бути каталГзатором позитивних довгострокових структурних змш в 'х економГцГ. Обумовлений мГграцГею дефГцит робочо'' сили може стимулювати впровадження ресурсозберГгаючих сГльськогосподарських технологГй, що сприяе переливу трудових ресурсГв у бтьш високоприбутковГ та нестьськогосподарськ сфери дГяльностГ. Завдяки грошовим переказам зростають швестици' у виробництво i послуги. УрбашзацГя таких сГльських районГв, як правило, вщбуваеться бтьш швидкими темпами, i вони стають бтьш благополучними, шж населен пункти, куди надходять менш значш обсяги капГталу мГгрантГв. Завдяки мГграци' знижуеться навантаження на земельнГ угщдя i забезпечуеться укрупнення земельних дтянок, що дае господарствам ефект економи' за рахунок
масштабГв. До того ж стьськогосподарське виробництво стае бГльш капггаломютким, що забезпечуе зростання продуктивностГ i дозволяе обробляти культури на бтьших дтянках.
ДГаспори мГжнародних мГгрантГв також можуть сприяти торпвлГ мГж кражами Тх походження та перебування. Це обумовлено тим, що пщ впливом глобалГзацшних процеав (обмшу ГнформацГею, впровадженням захщних технологГй, розвитку торгГвлГ та проникнення культур) вщбуваеться змГна смаюв народГв. У результатГ у багатьох краТнах свгту спостерГгаеться багаторазове зростання як обсяпв виробництва й Гмпорту цГеТ продукци', так i обсяпв Т'х споживання на одну особу. Бтьше того, потреби мГгрантГв у конкретнш продукци' сприяють розвитку вщповщних галузей у краТнах Т'х походження.
КрГм того, споживання мГгрантами продукци', виробленоТ в краТн i Тх походження, може сприяти пщвищенню обсяпв експорту стьськогосподарськоТ' продукци'. ДослГдження, проведене серед ГммГгрантГв з 14 краТн ЛатинськоТ Америки, якГ перебувають в Сполучених Штатах Америки, показало, що в середньому бтьше 70 % ГммГгрантГв купують товари, вироблен у своТ'й краТн i [4].
Для багатьох розвинутих краТ'н, особливо краТ'н бвропи i Сполучених ШтатГв Америки, мГграцГя стала одним з найбтьш спГрних питань. У зв'язку з напливом ГммГгрантГв з краТ'н, що розвиваються, виникае страх втрати робочих мюць «мюцевим» працГвниками, втрати нацюнальноТ' самобутностГ i культурних цГнностей та зростання злочинностк При цьому у багатьох краТнах дшть заходи полГтики щодо заохочення ГммГграци', спрямованГ на заповнення прогалин, що виникають на ринку працк Таю заходи, зокрема, дозволяють залучати квалГфГкованих фахГвцГв у високотехнолопчш галузГ, задовольняти попит на низькооплачуваних працГвниюв, що виконують завдання, яю стали непривабливими для мюцевих працГвникГв.
Таким чином, як бачимо, сучасна мГграцГя мае ряд особливостей: по-перше, вона глобалГзуе рух робочоТ сили; по-друге, завдяки цьому вщбуваеться розвиток транспортноТ Гнфраструктури; по-трете, виникае потреба в комушкацшних мережах; i, по четверте, завдяки грошовим переказам мГгрантГв на Тх батьювщину, розвиваеться i змщнюеться фГнансова система цих краТ'н [2, с. 154].
Осюльки суперечносл е рушГйною силою розвитку, а розвиток породжуе новГ суперечносп, важливо з'ясувати, що впливае на розвиток аграрного сектору економГки, на лопку дГяльностГ суб'ектГв аграрних вщносин. ОднГею Гз складових опису дш суб'ектГв е Гмперативи. ПотрГбно зауважити, що в економГчних словниках i енциклопедГях наводяться близью за змютом i досить розпливчасп визначення цього поняття. Наприклад, В. Арутюнов трактуе це поняття так: «1мператив - це висловлювання, в якому описуеться схема поведшки людини; за допомогою Гмперативу суб'ект, що його проголошуе, намагаеться нав'язати певну дш шшому суб'екту. Важливим компонентом Гмперативу е звернення до норми i на можливГ наслщки виконання (нагорода) чи невиконання (покарання) певноТ дм» [1, с. 116]. А у фтософському словнику соцГальних термГнГв зазначено, що «Гмператив вказуе на загальний закон, вищу вимогу, важливГший принцип, який визначае, що треба робити i як виконувати обов'язкове» [5, с. 328].
Рисунок 1. Види ключових ÎMnepa^BÎB розвитку аграрного сектору економiки
Джерело: розроблено автором
Тобто Гмператив - це пряме волевиявлення щодо виконання певно'' дм. ОкремГ ж значення Гмперативу, як-от наказ, дозвГл, порада, шструкцГя, вГдображають рГзнГ ситуаци' вживання Гмперативних висловлювань i е окремою штерпретацГею единого значення. Таким чином, Гмператив призначений для заклику до здшснення певно'' дГ''. Виходячи Гз вищесказаного, на нашу думку, Гмперативи розвитку аграрного сектору можна визначити як об'ективно обумовлеш ключовГ напрями розвитку, якГ визначають не лише його подальшу траекторГю, але й фундаментальш проблеми i суперечностГ. Можна видтити такГ ключовГ Гмперативи аграрного сектору в контекст парадигми сталого розвитку (рис. 1).
Можна видтити там групи ГмперативГв:
1. економГчш (закономГрносл розвитку аграрних вГдносин - концентрацГя, спецГалГзацГя виробництва тощо; наявнГсть земельних, водних ресурсГв, ктьмсть трудових ресурсГв (у т.ч. густота населення), рГвень освГти i квалГфГкацГ'' працГвникГв; розвиток сумГжних з сГльським господарством галузей; рГвень економГчного розвитку кра'ни, форма власносп, характер землекористування тощо). Наприклад, у економГчно розвинутих кра'нах переважае тваринництво, що ведеться на передовш техшчнш базГ, а у кражах, що розвиваеться, домшуе рослинництво i екстенсивне тваринництво, яке використовуе можпивосп пасовищ i мало пов'язане з шшими галузями АПК. У тротчнш АфрицГ i острГвних територГях ОкеанГ'' домГнуе общинне землеволодГння, а у ПГвденно-Схщнш АзГ'' - помГщицьке господарство шейхГв, у ПГвденнГй АмерицГ - плантацшш господарства. Наприклад, ГолландГя спецГалГзуеться на м'ясо-молочнГй продукцГ'', Укра'на - зерш i т. д.;
2. соцГальнГ (соцГальний статус людей - втьш чи залежнГ; умови працГ, умови життя людей тощо). Наприклад, феодальний споаб виробництва, який базувався на залежност селян вГд помщика та зумовлював низьку продуктивнГсть працГ крГпакГв i розвиток сГльськогосподарського виробництва на екстенсившй основГ;
3. еколопчш (якГсть i безпека продуктГв харчування, стан навколишнього природного середовища).
4. технолопчш (наявш технологи', впровадження досягнень аграрно'' науки у виробництво тощо). Наприклад, виробництво стьгосппродукци' з ГМО у розвинутих кражах i виробництво фактично еколопчно чисто'' продукцГ' в Укра'ш, але у значно меншш млькосп;
5. полГтичнГ (глобальна нестабтьнють i турбулентнГсть, полГтика уряду стосовно бачення мюця i ролГ аграрного сектору у нацюнальнш економГцГ). Наприклад, колективГзацГя в СРСР або полГтика пщтримки цГн i доходГв фермерГв у GC;
6. ГсторичнГ (географГчна локацГя i менталГтет, Гсторична доля - самостшна держава, колонГя чи острГвна кра'на тощо). Наприклад, Япошя, РосГя торгуе рибою та рибопродуктами, а держави АзГ' - займаються землеробством, або поширення кГбуцГв в ЬраШ, а амейних (фермерських) господарств у Захщнш бврош;
7. культурно-релИйт (сГльськогосподарськГ традицГ'', звича'' та релтйна специфГка продовольчого попиту). В юторичному минулому у РосГ'' переважало общинне землеволодГння, а в Укра'ш - подвГрне; найвищий рГвень розораностГ в АзГ', ПГвшчнш АмерицГ, Укра'ш; щодо релИйно'' специфГки продовольчого попиту, то юлам забороняе вживати свинину, а шду'Гзм - вбивати корГв.
Вищезазначеш Гмперативи породжують наступнГ види суперечностей аграрного сектору економГки:
1) економГчш (мГж кГлькГсними та якГсними параметрами аграрного виробництва, мГж необхГднГстю збереження сГльських територш i потребою забезпечення високо'' конкурентоспроможностГ аграрного галузГ, мГж рГвнем концентрацГ' i розвитком спецГалГзацГ'' аграрного виробництва);
2) соцГальнГ (мГж рГвнем доходГв сГльськогосподарських товаровиробникГв та цшами на матерГально-технГчнГ ресурси для аграрно'' галузГ, мГж рГвнем життя мюьких i сГльських жителГв, мГж власниками землГ та найманими працГвниками, мГж ефективнГстю i справедливою в розподГлГ ресурсГв);
3) еколопчш (мГж комерцГалГзацГею i екологГзацГею аграрного виробництва, мГж постГйно зростаючими потребами людства в аграрнш продукцГ' i ресурсними можливостями 'х задоволення, мГж Гнтересами людини i законами природи);
4) технолопчш (мГж рГвнем розвитку техшки i рГвнем освГти сГльськогосподарських працГвнимв, мГж можливостями, якГ надае НТП у нарощуванш сГльськогосподарського виробництва та безпечнютю стьськогосподарсько'Г продукцГ'' для життя i здоров'я людей, мГж вигодами, ям надае цифровГзацГя стьського господарства, та доступнГстю нових аграрних технологш для сГльських жителГв бщних кра'н, мГж економГчною ефективнГстю i соцГальною справедливГстю);
5) полГтичнГ (мГж економГчними та адмГнГстративними методами регулювання, мГж часткою сГльського господарства у ВВП та розмГрами його пщтримки з боку держави, мГж необхГднГстю дотримання зовшшньоторговельних умов та аграрним протекцюшзмом);
6) ГсторичнГ (мГж традицГями та звичаями господарювання i вимогами сусптьного розвитку, мГж наявним аграрним потенцГалом i рГвнем самозабезпечення продуктами харчування, мГж аграрним потенцГалом кра'ни та можливостями його реалГзацГ'' у глобалГзованш системГ СОТ);
7) культурно-релтйш (мГж ГндивГдом та суспГльством, мГж культурною глобалГзацГею та нацГональною самощентифкацГею, мГж нацГональними культурними традицГями та бажанням Гмггаци чужого).
Висновки. Таким чином, одшею Гз складових опису дш суб'ектГв аграрних вГдносин е Гмперативи розвитку аграрного сектору, ям можна визначити як об'ективно обумовлеш напрями розвитку, що визначають не лише його подальшу траекторГю, але й фундаментальш проблеми i суперечностГ. Можна видтити наступнГ ключовГ Гмперативи: економГчш (забезпечення високо' конкурентоспроможностГ аграрно'' галузГ), соцГальнГ (забезпечення соцГальних стандартГв), технолопчш (штенсивш технологи' ведення сГльськогосподарського
виробництва, застосування нано-, бю-, цифрових теxнологiй), екологiчнi (гарантування безпеки продуклв харчування та навколишнього середовища), пол^ичш (глобальна нестабiльнiсть та турбулентнють), iсторичнi (географiчна локацiя i ментал^ет), культурно-релiгiйнi (сiльськогосподарськi традицiï, звичаТ та релИйна специфiка продовольчого попиту), яю формуються i здiйснюють вплив на нацюнальному, регiональному та глобальному рiвняx. Подальшi дослiдження будуть присвяченi комплексному теоретичному осмисленню та категорiальнiй штерпретаци суперечностей розвитку аграрного сектору сучасноТ економки.
Список використаних джерел
1. Арутюнов В. Х., Мшин В. М., Свiнцiцький В. М. Методологiя соцiально-економiчного пзнання: навч. посбник. КиУв : КНЕУ, 2005. 353 с.
2. Гальчинський А. Економiчна методология. Логка оновлення: курс лекций. КиУв : АДЕФ-УкраУна, 2010. 572 с.
3. Панченко В. Г. Глобальн вимiри неопротекцiонiзму: теорiя i практика: монограф'я. КиУв : Аграр Меда Груп, 2018. 618 с.
4. Положение дел в области продовольствия и сельского хозяйства. Миграция, сельское хозяйство и развитие сельских районов. URL: http://www.fao.org/3/I9549RU/i9549ru.pdf
5. Флософський словник со^альних термiнiв / пд заг. ред. В. П. Андрущенка. видання трете, доповнене. Х.: «Р. И. Ф.», 2005. 672 с.
6. Трендов Н. М., Варас С., Цзэн М. Цифровые технологии на службе сельского хозяйства и сельских районов. URL: http://www.fao.org/3/ca4887ru/ca4887ru.pdf
7. Клаус Шваб, Николас Дэвис. Технологии Четвертой промышленной революции: [перевод с английского]. Москва: Эксмо, 2018. 320 с.
References
1. Аrutyunov, V. Kh., Mishyn, V. M. & Svintsitskyy, V. M. (2005). Metodolohiya sotsialno-ekonomichnoho piznannya [Methodology of socio-economic cognition]: navch. posibnyk. Kyiv: KNEU, 353 s.
2. Halchynskyy, A. (2010). Ekonomichna metodolohiya. Lohika onovlennya [Economic methodology. The logic of renewal]: kurs lektsiy. Kyiv: ADEF-Ukrayina, 572 s.
3. Panchenko, V. H. (2018). Hlobalni vymiry neoprotektsionizmu: teoriya i praktyka [Global dimensions of neo-protectionism: theory and practice]: monohrafiya. Kyiv : Ahrar Media Hrup, 618 s.
4. Polozheniye del v oblasti prodovolstviya i selskogo khozyaystva. Migratsiya, selskoye khozyaystvo i razvitiye selskikh rayonov [The state of food and agriculture. Migration, agriculture and rural development]. URL: http://www. fao. org/3/I9549RU/i9549ru.pdf
5. Filosofskyy slovnyk sotsialnykh terminiv [Philosophical dictionary of social terms] / pid zah. red. V. P. Andrushchenka. Vydannya tretye, dopovnene. Kh.: «R.Y.F.», 2005. 672 s.
6. Trendov, N. M., Varas, S. & Tszen, M. Tsifrovyye tekhnologii na sluzhbe selskogo khozyaystva i selskikh rayonov [Digital technologies in the service of agriculture and rural areas]. URL: http://www. fao. org/3/ca4887ru/ca4887ru.pdf
7. Klaus Shvab, Nikolas Devis. (2018). Tekhnologii Chetvertoy promyshlennoy revolyutsii [Technology of the Fourth Industrial Revolution]: perevod s angliyskogo. Moskva: Eksmo, 320 s.
ДАН1 ПРО АВТОРА
Шульга Ольга Антошвна, кандидат економiчниx наук, доцент, доцент фтп кафедри менеджменту i маркетингу
Одеська нацюнальна академiя зв'язку iменi О. С. Попова e-mail: shulga_olga_a@ukr.net
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Шульга Ольга Антоновна, кандидат экономических наук, доцент, доцент филиала кафедры менеджмента и маркетинга
Одесская национальная академия связи имени А. С. Попова e-mail: shulga_olga_a@ukr.net
AUTHOR DETAILS
Shulga Olga, Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management and Marketing
Odessa National Academy of Communications named after A.S. Popov e-mail: shulga_olga_a@ukr.net
Подано до редакци 17.03.2020 Прийнято до друку 30.03.2020
