CC BY
4
КЛ1Н1ЧНА ТА ПРОФ1ЛАКТИЧНА МЕДИЦИНА
DOI 10.31718/2077-1096.19.3.3
УДК 616.98-097:578.828.6-036.22(477.85)
Андрущак М.О., Москалюк В.Д., Баланюк 1.В., Андрущак А.В.
КЛ1Н1КО-ЕП1ДЕМ1ОЛОГ1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ НА В1Л-1НФЕКЦ1Ю
ВДНЗ Украши «Буковинський державний медичний уыверситет» м. Черывц
За останн'ши даними, на початку 2018 року 75% В1Л-позитивних людей у ceimi знали про св/'й ВШ-статус (70% на початку 2017 року); 79% тих, хто знав про свй В1Л-статус, отримували лкування, 81% тих, хто отримував антиретров'русну терапю, досягли невизначеного р'вня в'русного нава-нтаження на В1Л у кровi, тобто менше 1000 копт РНК/мл. Мета роботи - з'ясувати сучасн кл/н/ч-нi та еп1'демюлог1'чн1' особливостi ВШчнфекца, в тому числi в Буковинськт областi. Матерiали та методи: Перспективне досл'дження з 2016 по 2018 р/к. За наявност> по/'нформовано'У згоди 292 хво-рих на В1Л, як проходили амбулаторний монiторинг у Чернвецькому обласному центрi профлак-тики та боротьби з'1 СНДом. Результати та обговорення: Молодь (25-44 роки) була переважно включена у досл'дження. 1х загальна частка серед чоловтв становила 88,3%, а серед жнок - 76,0%. Було трохи бльше пацieнтiв в/ком до 24 рок'т (10,6% порiвняно з 4,3% серед чоловтв) та пацieнтiв 45-55 рок'т (13,4% порiвняно з 7,4% серед чоловтв). В ус/х ос/6 спостергали персистуючу генералi-зовану л/мфаденопат/ю. Збльшенi л/мфатичн вузли мали так ж ознаки, що й у хворих на ВШ-iнфекц/ю в I i II кл/н/чних стад'ях, щоправда зазвичай вони набували щльноУ консистенца. Кл/н/чнi ознаки ВШчнфекци III стада, встановлен у 108 ос/б, були проявами синдрому загально'У iнтоксикацй, при якому пац/енти змушенi були лежати до 50% дня. Втрата ваги бльше н/'ж на 10% в 'д початко-во'У, встановлено'У у вс/х пац/ент/в; «Немотивована» хрон/чна д'арея з частотою понад 3 рази на день, яка тривала бльше 1 мсяця - у 34 (31,5%); На IV кл/н/чн/й стада, встановленш у 118 пащент'т з ВШчнфекц/ею, найбльш значущим був синдром виснаження (немотивована втрата ваги (понад 10% протягом 6 м/сяц/в), що змусило Ух залишатися в л'жку б'тьше 50% дня . Висновки: Маркери ге-моконтактного в 'русного гепатиту були виявлен у 59,1% пащент'ю iз клн/чною /нфекц/'ею Вш I та II стада, у 55,6% iз III та у 61,0% iз захворюванням IV стада.
Кпючов1 слова: В1Л-1нфекц1я, кпУко-епщемюлопчн! особливосп, BipycHi гепатити, герпесв1русна 1нфекц1я, опортунютичн захворювання Робота е фрагментом Генетичнi, метабол/чнi аспекти запалення, дисфункц/я ендотелю та лкування при поеднаннi патологи внутрШн/х орган/в. 0112U003546
Матерiали i методи
У проспективне дослщження в перюд з 2016 по 2018 рр. за наявност шформованоТ' згоди включено 292 хворих на ВШчнфек^ею, як пе-ребували на амбулаторному спостереженн в Чершвецькому обласному цен^ з профтактики та боротьби зi СН1Дом (головний лкар Мочуль-ський В.М.).
Дiагноз В1Л-шфекцп встановлювали вщповщ-но до класифкаци ВООЗ 2006 р. [4]. При встановленш дiагнозy брали до уваги клшко-епщемюлопчы дат та результати лабораторних методiв дослщження: серолопчного та iмyноло-пчного (у т.ч. визначення вмюту CD4+-лiмфоцитiв). Рiвень CD4+ Т^мфоци^в дослн джували пюля зникнення cимптомiв супутнього гострого шфекцшного захворювання (не менше, як через 4 тижы). Первинне обстеження В1Л-шфкованих проводили при взятт Тх на диспан-серний облк згщно з КП № 580 вщ 12.12.2003 р.
Результати дослщжень та 1х обговорення
Середнш вк уах хворих становив (29,3±8,2) року (фапазон вщ 19 до 55 рош). Серед хворих було 188 (64,4 %) чоловтв i 104 (35,6 %) жшки.
За останшми даними, на початку 2018 р. 75 % В1Л-позитивних людей у свт знали про свш В1Л-статус (на початку 2017 р. - 70 %); 79 % з тих, хто знав про свш В1Л-позитивний статус, отри-мали лкування, 81 % з тих, хто отримували ан-тиретровiрусну терашю, досягли невизначувано-го рiвня вiрусного навантаження В1Л у кров^ тобто менше 1000 РНК копш/мл. На початок 2018 р. в УкраТн мешкало 244 000 В1Л-шфкованих уах вкових категорш, з урахуван-ням даних АР Крим, м. Севастополь i тимчасово неконтрольованих Урядом УкраТни територш ДонецькоТ та ЛуганськоТ областей [1]. В останн десятирiччя опортунютичы iнфекцiТ е серйозною медико-соцiальною проблемою внаслщок Тх по-ширення та суттевого впливу на якють життя ВШчнфкованих. Особливого значення набува-ють захворювання, що не вiдiгравали раыше ю-тотноТ ролi. Тому питання виявлення та своеча-сного лкування опортунiстичних iнфекцiй е дуже важливим [2,3].
Мета роботи
З'ясувати сучасн клiнiко-епiдемiологiчнi осо-бливостi ВIЛ-iнфекцiТ, зокрема у Буковинському репош.
У дослщження переважно були включен xBopi молодого вку (25-44 роки). 1'х загальна частка серед чоловiкiв склала 88,3 %, а серед жшок -76,0%. Серед ж1нок було трохи бтьше хворих до 24 рош (10,6 % порiвняно з 4,3 % серед чоловн KiB) i пацieнтiв 45-55 рокiв (13,4 % порiвняно з 7,4 % серед чоловшв).
Частки чоловiкiв, як iнфiкyвалися В1Л, ймовн рно, при внутршньовенному введеннi психоак-тивних речовин i статевим шляхом були прибли-зно однаковими - 47,9 i 52,1% вiдповiдно. При-чому в уах вiкових групах статевий шлях шфку-вання був основним: у молодшш (19-24 роки) -6,1%, в середнш (25-44 роки) - 82,7 %, у старшiй (45-55 %) - 11,2%. Важливо, що споживачами ш'екцшних наркотикiв найчастiше були чоловки вiком 25-44 роки - 45,2 %.
У жiнок, незалежно вщ Тх вiкy, також перева-жав статевий шлях iнфiкyвання, який у цтому був зафiксований в 74,0 % оаб.
При аналiзi розподiлy хворих за клiнiчними стадiями ВIЛ-iнфекцiТ залежно вiд статi встано-вили, що у чоловiкiв переважала IV ктычна ста-дiя ВШ-шфекцп (107 хворих - 56,9 %), а у жiнок - III (53 - 51,0%). Па^ентки з IV стадieю недуги склали лише 15,4 % серед вах жшок, включених у дослiдження.
Важливо, що у па^етчв, iнфiкованих статевим шляхом, при первинному зверненн достовн рно частiше реестрували I, II i Ill клiнiчнi стадiТ ВШ-шфекци (р<0,001), у той час як в оаб iз ппо-тетично ш'екцшним шляхом передaчi В1Л - IV кл^чну стaдiю недуги (р<0,05).
Детальний aнaлiз розподiлy клiнiчних стадш на момент встановлення дiaгнозy виявив, що в оаб, як шфкувалися статевим шляхом, I ктыч-ну стадш ВШ-шфекцп дiaгностyвaли в 7,7 разу, II - в 4,7, а III - в 1,8 разу часпше, ыж у груш хворих, як в тепершнш час належать до ClH, або споживали ш'екцшш наркотики в минулому (в уах випадках р<0,001). IV ктычну стaдiю В1Л-iнфекцiТ, навпаки, в 1,4 разу часпше реестрували в груп С1Н, нiж серед оаб, шфкованих В1Л, ймовiрно, статевим шляхом (р<0,05).
В yсiх 26 хворих на ВШ-шфекцш у I кл^чнш стaдiТ недуга перебiгaлa зазвичай безсимптом-но. У кожного з них единим кл^чним проявом захворювання була «персистуюча генерaлiзовa-на лiмфоaденопaтiя» (ПГЛ), що характеризуеть-ся збтьшенням задньошийних, потиличних i па-хвових лiмфaтичних вyзлiв. Типовим було Тх си-метричне двобiчне збiльшення, вщ 1,0 до 2,0-3,0 см у дiaметрi. Вони були еластичш, безболючi, не злyченi з навколишыми тканинами i шкiрa над ними не була змшена. З анамнезу захворювання 22 (84,6%) па^етчв було вщомо, що лiмфaде-нопaтiя тривала понад 3 мюяцк
У 4 (15,4%) па^етчв спостерiгaлись клiнiчнi прояви грипоподiбного синдрому. Захворювання починалося гостро, з пщвищення температури тiлa до 38 °С. Одночасно з'являвся бть у м'язах, горлi, пiтливiсть. При цьому у 3 оаб виявлявся гепатол^
енальний синдром i дрiбноточковa висипка на тiлi. Кaтaрaльнi явища були виражен не чiтко.
Уа 40 хворих з II клУчною стaдiею В1Л-iнфекцiТ скаржились на слабость, розбитiсть, aдинaмiю. У 22 (55,0%) оаб розвивалися неспе-цифiчнi змiни з боку центрально!' нервовоТ систе-ми, що проявлялися болем голови, запаморочен-ням, порушенням сну, емоцшною лaбiльнiстю.
У 27 (67,5 %) пaцiентiв на фонi пщвищення температури тта до субфебрильних цифр спо-стерiгaлaсь лiмфaденопaтiя та збтьшення печн нки. У 9 (22,5 %) пaцiентiв розвивалося помiрне «немотивоване» схуднення протягом 6 мiсяцiв до 10 % маси тта.
Так, у 21 (31,8 %) патента одним iз сyпyтнiх дiaгнозiв була хронiчнa HcV-шфек^я i дещо рн дше - у 18 (27,3 %) осiб - хронiчнa HВV-iнфекцiя, що перебiгaли здебiльшого без кл^ч-них проявiв. Важливо, що у 8 (12,1 %) хворих були виявлен маркери обох згаданих вiрyсiв, що стало пщставою для встановлення гепатиту-мiкст. Частина таких пaцiентiв скаржилася на вщчуття тяжкостi у правому пщребер'Т, гiркотy в ротi та поганий апетит. При пальпацп у цих оаб в^^чали збiльшення розмiрiв печiнки на 1-2 см.
У 5 (7,6 %) хворих були хроычы синусити та iншi рецидивы шфекцп верхнiх дихальних шля-хiв, передyсiм хронiчний бронхiт. Недуга в бть-шостi осiб перебiгaлa типово. Виникали бронхо-легеневi симптоми та симптоми штоксикацп, що тривали понад 2 тижш. Хворi скаржилися на кашель з видтенням мокротиння. Майже в yсiх таких па^ен^в вiдзнaчaли сyбфебрилiтет, пптпи-вють вночi. Дiaгноз пiдтверджyвaли рент^еног-рaфiчно.
Простий рецидивний герпес (Herpes simplex) був в^^чений у 4 (6,1 %) пaцiентiв. Клiнiчно вiн проявлявся продромальними симптомами (пе-чiнням, свербшням у дiлянцi ураженоТ дiлянки), тривалим переб^ом, везикульозними висипан-нями. Морфолопчы елементи еволюцiонyвaли у тaкiй послщовносп: папула - пухирець - ерозiя - кiрочкa i локaлiзyвaлися на губах, щоках.
На перенесений оперiзyвaльний герпес, останнш епiзод якого був протягом останшх 5 рокiв, анамнестично вказували 2 (3,0 %) па^ен-ти. Спочатку захворюванню передував продро-мальний бiль у дiлянцi ураженого дерматому, де через дектька дыв з'являлися типовi везикульо-знi висипання за ходом плок запаленого нерва. Дiaгноз встановлювали на пiдстaвi типового зо-внiшнього вигляду висипань. Уа пaцiенти скаржилися на локальний бть. Пщтвердженням не-поодиноких епiзодiв цiеТ недуги слугувала вщпо-вщна клiнiчнa ознака - формування дтянок сто-ншеноТ та склерозованоТ шкри на мiсцi колишнiх висипань - «герпетична мiткa».
У 14 (21,2 %) осiб виявленi мiнiмaльнi ура-ження шкiри, нерiдко з уртикарною висипкою, що супроводжувалася свербежем i печiею (папу-льозний сверблячий дерматит, себорейний дерматит), грибковi ураження ыгпв та хронiчний
рецидивний герпетичний стоматит.
Кл^чними ознаками III стади ВШ-шфекцп, встановленоТ у 108 oci6, стали прояви загально-iнтоксикацiйного синдрому, у зв'язку з чим па^е-нти змушен були лежати до 50 % денного часу. Втрата маси тта понад 10 % вщ початковоТ встановленоТ у вах хворих; «немотивована» хронiчна дiарея з частотою понад 3 рази на до-бу, яка тривала бтьше 1 мюяця, - у 34 (31,5 %); супутня герпетична шфек^я, зокрема повторно рецидивний оперiзувальний герпес, який при-зводив до формування «герпетичноТ м^ки» - у 16 (14,8 %), а також часто, у т.ч. й безперервно рецидивний лабiальний герпес - у 21 (19,4 %); грибковi ураження жгпв - у 30 (27,8 %); рецидивний кандидоз ротовоТ порожнини (два або 6i-льше епiзодiв протягом 6 мiс.) - у 26 (24,1 %) хворих. Кандидоз проявлявся темно-червоним забарвленням слизових оболонок, по™ з'являлися сироподiбнi нашарування бiлого ко-льору на язищ яснах, щоках, внутрiшнiй поверх-н ротоглотки, оточенi вузькою зоною пперемп. Нальоти легко знiмалися шпателем, а пюля ви-далення визначалися ерозп. У 15 (13,9 %) па^е-нтiв дiагностували супутнiй гострий некротизую-чий виразковий стоматит i перюдонтит; а нерiдко - ще й тяжк бактерiйнi iнфекцiТ (пневмонiя - у 15, флегмона пщшкрно-жировоТ кл^ковини та пiомiозит - по 3 випадки). В уах осiб спостер^а-ли персистуючу генералiзовану лiмфаденопатiю. Збтьшен лiмфатичнi вузли мали такi ж ознаки, що й у хворих на ВШчнфекцш в I i II шшчних стадiях, щоправда зазвичай вони набували щтьноТ консистенцiТ.
Пщвищення температури тiла до субфебри-льних i фебрильних значень спостерiгалося в 57 оаб (52,8 %). Гарячка тривала бтьше одного мн сяця в 40 па^етчв (37,0 %). У хворих, крiм гаря-чки та лiмфаденопатiТ, виникали ознаки, що свн дчили про пригнiчення iмунноТ системи. Всi не-дуж1 вщзначали схильнiсть до простудних за-хворювань iз затяжним перебiгом. Супутнi за-хворювання при III клiнiчнiй стади ВШ-шфекцп представленi в таблицi 4.
Як i в попереднiх аналiзованих групах В1Л-iнфiкованих, при III шычнш стадiТ хвороби при-таманними виявилися супутн гепатотропнi вiрус-н ко-iнфекцiТ, передусiм хронiчнi гепатити В, С як у виглядi моно-, так i мiкст-iнфекцiТ, що реестру-валися вiдповiдно у 23 (21,3 %), 37 (34,3 %) i 12 (11,1 %) пацiентiв. Супутн вiруснi гепатити зазвичай також перебрали без особливих клiнiчних проявiв. Щоправда пальпаторно в цих оаб, як правило, вщзначали збтьшення розмiрiв печiнки i селезiнки до 2 см, а у 12 (11,1 %) хворих i Тх ущн льнення, яке поряд з ознаками портальноТ ппер-тензiТ свiдчило про формування цирозу печшки.
При IV кл^чнш стадiТ, встановленiй у 118 хворих на ВШ-шфекцш, найбiльш показовим був синдром виснаження (немотивована втрата ваги (понад 10 % протягом 6 мю.), що примушував Тх перебувати в лiжку бiльше 50 % денного часу.
Основною опортунютичною шфек^ею був ту-беркульоз. Рiзнi його клiнiчнi форми, в тому чис-лi дисемiнована, спричинили ураження у 69 (58,5 %) хворих з IV ключною стадiею. Захворю-вання характеризувалося тяжким перебiгом, атиповим - в 5 випадках. У таких оаб спостерн гали бронхолегеневi симптоми (кашель, крово-харкання, задишка, бiль у грудях) та симптоми штоксикацп, що тривали понад 2 тижш. При аус-культацiТ легень вислуховували жорстке дихан-ня. В уах па^ен^в з туберкульозом легень вщзначали субфебрил^ет, пiтливiсть вноч^ схуд-нення, втрату апетиту. Дiагноз пiдтверджували шляхом проведення лабораторних (туберкулшо-ва проба) та iнструментальних (рент^енограф1я органiв грудноТ порожнини) дослiджень.
Дуже характерною була супутня герпетична шфек^я. Так, част рецидиви оперiзувального герпесу з формуванням «герпетичноТ м^ки» дiа-гностовано у 37 (31,4 %) осiб. Серед решти опо-ртунiстичних iнфекцiй виявлено токсоплазмоз-ний енцефалп" (5,1 %), цитомегаловiрусну шфе-кцiю (4,2 %), а у 2 (1,7 %) осiб - В-кттинну лiм-фому, яку вдалося дiагностувати клiнiчними, iмуногiстохiмiчними методами та за даними бю-псiТ. Як вщомо, етiологiчним агентом згаданого захворювання е вiрус Епштейна-Барр (EBV).
Маркери гепатиту С виявлено у 43 (36,4 %) хворих, гепатиту В - у 29 (24,6 %), одночасно двох вiрусiв (мкст-гепатит В+С) - в 11 (9,3 %) па^етчв.
Гострий некротичний виразковий стоматит встановлено у 22 (18,6 %) оаб, а тяжка рециди-вна бактершна пневмонiя, що супроводжувалась 2-3 ешзодами протягом одного року, - у 26 (22,0%) людей.
У 27 хворих (22,9 %) спостер^али ураження центрально! нервовоТ системи, що проявлялося прогресуючою демен^ею, клiнiчними ознаками якоТ були порушення поведiнкових реакцiй i ру-хiв, розлади пам'ятi та концентрацп уваги, а також ураження мюкарда, що супроводжувалось тахiаритмiею, ознаками хроычноТ серцевоТ недо-статностi.
ВШ-асоцшована нефропатiя встановлена у 48 (40,7 %) зi 105 хворих на ВШ-шфекцш з маркерами пошкодження нирок.
Немотивована втрата ваги (понад 10 % протягом 6 мiс.) була найчаспшою ознакою IV клшн чноТ стадiТ ВIЛ-iнфекцiТ, осктьки встановлена у 92 осiб (78,0 %). У 34 хворих (28,8 %) схуднення досягло крайньоТ меж1 - ВIЛ-кахексiТ.
Висновки
1. Частки чоловтв, якi iнфiкувалися В1Л, ймовiрно, при внутрiшньовенному введеннi пси-хоактивних речовин i статевим шляхом були приблизно однаковими. Водночас жшки достовн рно частiше iнфiкувалися статевим шляхом -(74,0±4,3) проти (26,0±4,3) % (р<0,001).
2. На момент встановлення дiагнозу в осiб, якi шфкувалися статевим шляхом, I клiнiчну
стадш ВШчнфекцп дiагностували в 7,7 разу час- чний гепатит В. Нерщкою була ко- чи супершфе-
тше, II - в 4,7, а III - в 1,8 разу частше, ыж у кцiя HCV i HBV.
rpyni хворих, як в теперiшнiй час належать до Лггемтом
С|Н, або споживали ш'екцшш наркотики в мину- р ур
лому (в \/гчу випадках р<0001) IV linrnrnm/ ста 1 VIL-infekciya v Ukrayini. Inf. Byu|eten" # 48. - K.: M°Z L^raymy" лому (в усiх випадках р<и,ии1). IV клiнiчну ста- Inf. Centr profilaktyky i borotby" zi SNIDom, 2018. - 42 s.
ДШ В1Л-ШфекцИ, навпаки, в 1,4 разу часпше ре- 2. Moskaliuk VD., Sokolenko MO., Lesiuk YUM. Епщемюлопчна
естрували в груш С1Н, нiж серед осiб, iнфiкова- 2o15KT4(8И2)"Г16га2oil[1i;Jkía'^!lain] на Буковинi Infektsiini khvoroby
них В1Л, ЙMOBiрHO, статевим шляхом (р<0,05). 3. Melenko, SR. . Virusni Ko-infektsii u khvorykh na VIL-infektsiiu
3. Маркери гемоконтактних вiрусних гепати^в [Viral Co - infections in patients with hiv-infection]. Bukovynskyi
_ ■ CQ -l о/ I II ■ ■ medychnyi visnyk, 2012; 14, 2(54): 63-65. [ Ukrainian].
були виявлеШ у 5У,1 /о хворих 3 1 та 11 клШМн°ю 4. Ministerstvo okhorony zdorovia Ukrainy (2004) Klinichnyi protokol
стадiею В1Л-ШфекцП', у 55,6 % - 3 III i в 61,0 % - 3 likuvannia oportunistychnykh infektsii u khvorykh na VIL-
IV гтятею недуги У Вт^ф^м^у хрошчну infektsiiu/SNID [C|inica| protoco1 for treatment of opportunistic
IV Ыа,фею неду1и. y В|Л Шф^ованих хрOHiЧHу infections in patients with HIV - infection. AIDS]. Kyiv. [Ukrainian].
HCV-шфекцш лiагностували часпше, нiж хрош-
Реферат
КЛИНИКО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИХ ХАРАКТЕРИСТИКА БОЛЬНЫХ ВИЧ-ИНФЕКЦИЕЙ Андрущак М.А., Москалюк В.Д., Баланюк И.В., Рудан И.В.
Ключевые слова: ВИЧ-инфекция, клинико-эпидемиологические особенности, вирусные гепатиты, герпесвирусная инфекция, оппортунистические заболевания.
По последним данным, в начале 2018 75% ВИЧ-позитивных людей в мире знали о своем ВИЧ-статусе (в начале 2017 - 70%); 79% из тех, кто знал о своем ВИЧ-статусе, получили лечение, 81% из тех, кто получали антиретровирусную терапию, достигли неопределяемого уровня вирусной нагрузки ВИЧ в крови, то есть менее 1000 РНК копий / мл. Цель работы - выяснить современные клинико-эпидемиологические особенности ВИЧ-инфекции, в том числе в Буковинском регионе. Материалы и методы: в проспективное исследование в период с 2016 по 2018 гг. По наличии информированного согласия включено 292 больных ВИЧ-инфекцией, находящихся на амбулаторном наблюдении в Черновицком областном центре по профилактике и борьбе со СПИДом Результаты и обсуждение: В исследование преимущественно были включены больные молодого возраста (25-44 года). Их общая доля среди мужчин составила 88,3%, а среди женщин - 76,0%. Среди женщин было немного больше больных до 24 лет (10,6% по сравнению с 4,3% среди мужчин) и пациентов 45-55 лет (13,4% по сравнению с 7,4% среди мужчин). Клиническими признаками III стадии ВИЧ-инфекции, установленной в 108 человек, стали проявления загальноинтоксикацийного синдрома, в связи с чем пациенты вынуждены были лежать до 50% дневного времени. Потеря массы тела более 10% от начальной установленной у всех больных; «Немотивированная» хроническая диарея с частотой более 3 раза в сутки, которая длилась более 1 месяца - в 34 (31,5%). При IV клинической стадии, установленной в 118 больных ВИЧ-инфекцией, наиболее показательным был синдром истощения (немотивированная потеря веса (более 10% в течение 6 мес.), Что заставлял их находиться в постели более 50% дневного времени. Выводы:. Маркеры гемоконтактных вирусных гепатитов были обнаружены в 59,1% больных с I и II клинической стадией ВИЧ-инфекции, в 55,6% - с III и в 61,0% - с IV стадией болезни.
Summary
CLINICAL AND EPIDEMIOLOGICAL CHARACTERISTICS OF PATIENTS WITH HIV INFECTION Andrushchak M.O., Moskaliuk V.D., Balaniuk I.V., Rudan I.V.
Key words: HIV-infection, clinical and epidemiological features, viral hepatitis, herpes virus infection, opportunistic diseases.
According to the latest data, in early 2018, 75% of HIV-positive people in the world knew about their HIV status (70% in early 2017); 79% of those who knew about their HIV status received treatment, 81% of those who received antiretroviral therapy have achieved an undetectable level of HIV viral load in the blood, i.e. less than 1000 RNA copies / ml. The purpose of the work is to find out the current clinical and epidemiological features of HIV infection, including in the Bukovina region. Materials and Methods: this prospective study for 2016 - 2018 included 292 HIV patients undergoing outpatient monitoring at the Chernivtsi Regional Center for AIDS Prevention and Control. All the subjects gave voluntary informed consent to participate in the study. Results and Discussion: Young people (25 - 44 years old) were predominantly included in the study; their total share among men was 88.3% and among women - 76.0%. There were slightly more female patients under 24 years of age (10.6% of female individuals versus 4.3% of male individuals) and within the 45-55 year old group (13.4% female participants versus 7.4% of male individuals). Clinical signs of stage III HIV infection found in 108 people included the manifestations of general intoxication syndrome forcing the participants to stay down in the bed up to a half a day. All the participants demonstrated the weight loss over 10% of that initially established; 34 (31.5%) patients had "unexplained" chronic diarrhoea over 3 times a day, which lasted more than a month. For 118 HIV-positive patients of the IV clinical stage, the fatigue syndrome (unexplained weight loss (more than 10% for 6 months) was the most indicative; this condition forced them to stay in bed for more than a half a day. Conclusions: Markers of hemocontact viral hepatitis were detected in 59.1% of patients with clinical stage I and II HIV infection, in 55.6% of the patients with III stage HIV and in 61.0% with stage IV of the disease.
