CC BY
6
УДК 340.12
Степан Сливка
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", завiдувач кафедри теори та фшософи права, д-р юрид. наук, проф.
Богдан Сливка
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка"
аспiрант,
протоieрей, асистент кафедри педагогiки та сощального управлiння
Микола Кавчак
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка" протоieрей, канд. богосл. наук, доц., асистент кафедри теори та фшософи права
КАНОН1ЧНЕ ПРАВО У КОНСТИТУЦ1ЙНОМУ ПОЛ1: ПРОБЛЕМИ I ПОШУКИ СИМФОНП
© Сливка С., Сливка Б., Кавчак М., 2018
У статт дослщжено канонiчне право у конституцшному полi, адже фшософський CBiT дуже багатий на творчкть як рух до трансцендентного, позамежового буття. Цю творчкть у земних умовах еманують, виточують сусшльство, Церква i держава на основi сшвкнування людей на природних законах, синергетичних, нелшшних соцiальних процесах. Цi три шституцн, якi керован1 природними i надприродними законами, здiйснюють культурологiчну дiяльнiсть. Зокрема, формують свое правове поле, впливають на дух людини, намагаються зробити людину щасливою тощо. Кожна шститущя дiе за своТми законами, але при цьому вони часто втручаються одна в одну. Найбшьше простежуються зусилля держави (вщсуваючи виховний потенщал Церкви) у невмiлому, неприродному одухотворенш людини та суперечливому вибор1 стежини у трансцендентний простiр, порушуючи тим самим симфонiчнi устоТ.
Ключовi слова: чесноти; норми; метаантропологiя; екзистенщя; трансцен-дентальне право; метаантропологiчний вим1р; фортуна; традицн; мораль; буденне; граничне; позаграничне; ордологiя; екзистенцiологiя; трансцендентологiя.
Степан Сливка, Богдан Сливка, Николай Кавчак
КАНОНИЧЕСКОЕ ПРАВО В КОНСТИТУЦИОННОМ ПОЛЕ: ПРОБЛЕМЫ И ПОИСКИ СИМФОНИИ
В статье исследованы каноническое право в конституционном поле, ведь философский мир очень богат творчество как движение к трансцендентного, позамежового бытия. Это творчество в земных условиях еманують, вытачивают общество, Церковь и государство на основе сосуществования людей на природных
законах, синергетических, нелинейных социальных процессах. Эти три учреждения, которые управляются природными и сверхъестественными законами, осуществляют культурологическую деятельность. В частности, формируют свое правовое поле, влияют на дух человека, пытаются сделать человека счастливым и тому подобное. Каждая организация действует по своим законам, но при этом они часто вмешиваются друг в друга. Больше всего прослеживаются усилия государства (отодвигая воспитательный потенциал Церкви) в неумелом, неестественном одухотворении человека и противоречивом выборе тропинки в трансцендентный пространство, нарушая тем самым симфонические устои.
Ключевые слова: добродетели; нормы; метаантропологии; экзистенция; трансцендентальное право; метаантропологичний измерение; фортуна; традиции; мораль; обыденное; предельное; позаграничне; ордология; екзистенциология; трансцендентология.
Stepan Slyvka
Doctor of Law, Professor, Head of the Department of TFP of the Institute of Law and Psychology of the Lviv Polytechnic National University
Bogdan Slyvka
postgraduate,
archpriest, assistantprofessorofpedagogyandsocialmanagement
Head of the Department of TFP of the Institute of Law and Psychology of the Lviv Polytechnic National University
Mykola Kavchak
archpriest, candidateoftheologicalsciences, associateprofessor AssistantHead of the Department of TFP of the Institute of Law and Psychology of the Lviv Polytechnic National University
CANONICAL LAW IN THE CONSTITUTIONAL FIELD: PROBLEMS AND SEARCHES FOR SYMPHONY
The article examines canon law in the constitutional field, because the philosophical world is very rich in creativity as a movement towards transcendental, extra-ordinary existence. This creativity in terrestrial conditions is emasculated, stifled by society, the Church and the state on the basis of the coexistence of people with natural laws, synergistic, nonlinear social processes. These three institutions, which are governed by natural and supernatural laws, carry out culturological activities. In particular, they form their legal field, influence the spirit of a person, try to make a person happy, and so on. Each institution operates according to its own laws, but they often interfere in one another. The greatest efforts of the state (removing the educational potential of the Church) are most traced to the impudent, unnatural spiritualization of man and the controversial choice of path in the transcendental space, thus violating the symphonic foundations.
Key words: virtues; norms; metanthropology; existence; transcendental law; metanthropological measurement; fortune; traditions; morality; everyday marginal; extraneous; ordination; existential science; transcendentalology.
Аналiз дослщження проблеми. У науковiй лiтературi практично не дослiджено канонiчного права в конституцшному полi. Правова дшснють постiйно поповнюеться новими поняттями, дефшщями, якими суспiльство на шту!тивному рiвнi намагаеться заповнити наявнi прогалини.
Мета статп - обгрунтувати i проаналiзувати канонiчне право у конституцiйному полг
Постановка проблеми. Змiст виховно! симфонп Церкви в державi реалiзуеться у конституцшному пол1, шд яким розумiемо конкретм визначники реал^зацп природного права в позитивному прав1 держави, якг утворюють акмеолог1чну нормовамсть повед1нки людини та регулюють и. Тобто конституцшне поле визначаеться сшввщношенням канонiчного права з конституцшним правом та його конституцшнютю, а також встановленим державою режимом.
Виклад основного матерiалу. Вщомо, що конституцiйне право - це провщна галузь права, сукупнiсть правових норм, якими регулюються вiдносини за змютом засад полгтично! оргашзацп суспшьства, пов'язаних з органiзацiею i функцюнуванням державного механiзму [12, с. 276]. Державний мехашзм повинен дiяти синхронно з природним. Для цього потрiбно вивчати природш закони, формувати таке природне право, яке сприяло б ефективнш дiяльностi державного апарату. Це завдання найкраще виконае канонiчне право, тобто виховна симфошя Церкви i держави.
Конституцiйнiсть - це: 1) загальна вимога, яка характеризуе режим так звано! конституцшно! законносп й полягае в неухильному вихованнi та дотриманш конституцп усiма суб'ектами права, правильному застосуванш И норм органами влади i посадовими особами; 2) спецiалiзована вимога, яка припускае можливють звернення до органу конституцшно! юрисдикци уповноважених суб'ектiв права насамперед щодо вiдповiдностi конституцп певного кола правових акпв i передбачае розгляд ним цих питань [12, с. 288]. Церква характеризуеться своею природною конституцшнютю, яка випливае iз Священного Писання, надприродного промислительного -Божого простору. Але в земних умовах умовним, примггивним промислителем е конститущя, И конституцшне поле, де дiе каношчне право.
Фактично конституцттсть канотчного права - це екзистенц^альна вимога Церкви неухильно реалгзовувати вгрянами конституцШш норми держави. Йдеться про те, що каношчне право потребуе формування екзистенщальних внутршшх iмперативiв шляхом реалiзацil (дотримання, виконання, використання й застосування) конституцшного права. Сфера реалiзацil визначаеться життевими потребами, тобто у правовш дшсносп думок, почутпв, а також дш.
Вiзьмiмо до уваги, що каношчне право - це транснащональна система духовно-моральних цiнностей, сформована герменевтикою природного права та метакорпоративним правом Церкви для продовження позатшесного життя [8, с. 104]. Це означае, що каношчне право не обов'язково повинно бути здобутком держави, оскшьки воно е транснащональним, але мае враховуватися державний напрям, захист власних державних кордошв, мови та шших атрибупв. У деяких державах (зокрема в Украш) щ питання е принциповими. Тому каношчне право повинно символiзуватися з конститущею. Або, радше, у формуванш конституцil повинна враховуватися фiлософiя канонiчного права. Втiм пошуки виховно! симфони Церкви i держави таки здшснюються.
Християнське виховання - це процес формування людсько! особистостi, здатно! до активного i творчого засвоення цшностей християнського життя [6, с. 461]. Сшвзвучнють Церкви i держави, !х духовне сполучення вiдбуваеться в морали Виховнi, активнi спонукання моралi найбiльше продукуе Церква. Творче використання населенням християнсько! моралi i цшеспрямоване впровадження !! в життедiяльнiсть для держави е великою цшнютю.
У конституцшному полi дiють такi велию iнститути: суспiльство, Церква, держава, яю доцiльно розглядати вiдповiдно у свггському (державному i фiлософському) та богословському (зокрема християнському) розумшнях.
Суспiльство у свггському розумiннi - це вщособлена вiд природи частина матерiального свггу, що е формою жигтедiяльностi людей; сукупнють вiдносин мiж людьми, що складаються у процеш !хньо! спшьно! дiяльностi [13, с. 728]; у фшософському - це якiсно вщмшне вiд природи,
багатомiрне, внутршньо розгалужене i водночас оргашчно цiлiсне утворення, що постае як сукупшсть iсторично сформованих способiв i форм взаемоди та об'еднання (дшльносп, вiдносин, поведiнки, спiлкування, регуляци, шзнання), у яких виявляеться всебiчна i багаторiвнева взаемозалежнiсть людей [10, с. 620-621]; у богословському - це сукупшсть людей, що являе собою едину систему сощальних вщносин, цшсний духовний органiзм, що розвиваеться самостшно й не залежить вiд шших соцiальних органiзмiв [9, с. 3].
Для набуття канонiчним правом ознак духовно! конституцшносп потрiбно вдатися до земних умов сшвжиття, яке вщбуваеться в активному суспiльствi, суспiльнiй дiяльностi. Фактично людина пiд час юторичного розвитку вносить корективи у процес формування сустльства, суспiльних iнститутiв, змщнення духовного органiзму тощо. Своерiдною невидимою конститущею суспiльство визнало природне (1 надприродне також) право. Це тривало аж до створення державного (позитивного) права. Норми природно! конституци були прямо! ди. Основним регулятором була сустльна думка, суспiльна мораль. Але щоб не допустити перегинiв у сустльному нормотвореннi, суспiльство жадало Божого дому - Церкви на землi для духовно!, екзистенщально! координацi!. Тобто хоч суспшьний розвиток i е самостшним, але потребуе духовного орiентира, який дiе без примусу, але герменевтично обгрунтовуе природно-надприродну конституцiю. В тдсумку утворюеться громадянське суспiльство, яке виршуе всi проблеми людсько! життедiяльностi.
Церква (вiд гр. - Божий дiм) - це специфiчний сощальний iнститут, тип релiгiйно! органiзацi! зi складною централiзованою iерархiчною системою взаемовщносин усерединi релiгiйних спiльнот, !хнiх зв'язюв зi свiтськими органiзацiями та шститутами, передусiм державними [14, с. 358]; це термш, який позначае релшйну спiвдружнiсть християн i вiдповiдну iерархiчну структуру, життя i дiяльнiсть яко! регламентуеться вiроповчальними i канонiчними нормами, створеними в контекст iсторi! християнства [5, с. 323]; це сусшльство вшх розумно-вшьних iстот, тобто i ангелiв, i людей, якi вiрують у Христа-Спасителя, i з'еднаних у Ньому, як единому Главi своему [4, с. 187].
Давня iсторiя виникнення Церкви в людському ствдружному суспiльствi обгрунтовуеться тим, що людина е духовною, надприродною ютотою, яка не створена для життя на землг Вона опинилася на землi обгрунтовано, але жити природно не тдготовлена. Намагання бути разом з безтшесними iстотами (ангелами) приводили до формування первюно! земно! Церкви, яка повинна була еднатися з небесною. Першосвященики, як були главами земних Церков, як могли, так i здшснювали вiроповчальнiсть та духовну герменевтику шляхом вщчуття, сенсибельностi сво!х дш. Тобто iснування давньо! Церкви було етфаншним, вiдчуттевим, тому й вiра була язичною, не в Единого Бога, а окремих божкiв, iдолiв. Зв'язок землi i неба супроводжувався вiрою в рiзнi надприроднi прикмети. Таю консервативш пiдвалини суспiльства юнували дуже довго (окремi iснують i тепер). З часу вознесiння 1суса Христа Вiн став Главою Церкви i вiроповчальнiсть набула онтологiчного i своерiдного конституцiйного змiсту.
Згiдно iз Священним Писанням, початковою ланкою людського сустльства були шмейш еднання: шм'я Адама i Сви, сiм'! !хшх нащадкiв, де появилася верховна влада одного над шшими (глави им'1 над !! членами), обмеження самовшьносп, що й стало прообразом державно! влади. Розростаючись, им'1 перетворювалися на сшвдружш громади, племена i народи. В результат iсторичного розвитку, яким керуе промисел Божий, ускладнення суспшьних зв'язюв призвело до утворення в рiзних народiв держави. 1з християнського погляду, держава - це боговстановлений шститут. Однак необхщнють юнування держави не випливае безпосередньо з волi Божо!, а з наслiдкiв першородного грiха та зi згоди дш щодо обмеження панування грiха у свт з волею Божою. Антрополопчна причина двоякостi феномена держави - у занепадi людини [7, с. 204]. Звичайно, у теори держави i права юнують декiлька вчень про утворення держави, оргашчна теорiя, теорiя насильства та iншi, але походження держави з волi Бога мае акмеолопчне схвалення. Боже право своею природно-надприродною акмеолопчнютю е конститущею, зокрема природною, християнською конститущею, яка пов'язана iз суспшьною природою людини. Тобто своерщна природна конституцiя, схвалена Богом, створила державш утворення, яю згодом переросли в державу сучасного розумiння, але iз значними порушеннями природно-конституцiйних норм.
Джерелом формування Церкви е вiра. Сповщуючи вiру, ми визнаемо Церкву "единою", яка становить одне духовне тшо, мае одного Главу, 1суса Христа, одушевляеться одним Духом Божим. Церква як встановлена вщ Бога спшьшсть людей, об'еднаних вiрою, законом Божим, священноначальнютю i та!нствами, е земна (для живих людей) i небесна (для померлих людей), яю володдать еднiстю [1, с. 778-779].
Держава - це сукупшсть людей, територи, на яюй вони проживають, i суверенно! у межах цiе! територи влади; органiзацiя полiтично! влади, головний шститут полггично! системи суспiльства, який спрямовуе й оргашзовуе за допомогою норм права спшьну дiяльнiсть людей i соцiальних груп, захищае права й штереси громадян [11, с. 80]; вщповщно органiзована суспiльна структура, здатна здшснювати найвищий контроль над деякими аспектами поведшки людей на певнш територi! з метою тдтримувати лад у цьому суспiльствi [10, с. 150]; полггична органiзацiя сустльства, яка мае таю ознаки: влада, територiя, суверештет, мова, податкова система [7, с. 202].
1снування держави без влади (як i Церкви) неможливе. Немае чггко визначено! влади у громадянському суспшьсга регулювання поведшки, дiяльностi людей у громадському суспшьсга здiйснюеться громадами на основi звича!в, традицiй та здоровому глуздi. У державу яку виявили бажання мати i суспiльство, i Церква, регулювання людською життедiяльнiстю здiйснюеться iнтелiгiбельно, розумом владних ошб, а iнодi примусом i силою. Цi державно-владнi атрибути закладено в позитивному прав^ яке очолюе конституцшне право. Перегини позитивного права часто здшснюються непомiтними лазiвками, якi призводять до негативних наслщюв.
Наприклад, ст. 35 Конституцi! Укра!ни зобов'язуе суспiльство вiддiлити Церкву вщ держави i школу вiд Церкви, не звертати увагу на свободу свггогляду i вiросповiдання, вести довшьну релiгiйну дiяльнiсть тощо. Декларацiя таких санкщонованих людських дiянь в державi суперечить основам громадянського суспiльства. Звщси напрошуеться висновок, що суспiльство породило державу i Церква дала на це благословення, але держава стае на позици погубника Церкви, чого сусшльство не бажае. Це означае, що своею конститущею держава як суспшьний менеджер стала непослухом сустльства, е невдячною "дитиною". Не зрозумшо, як на таку конститущю, !! ворожу пропаганду мае реагувати Церква.
Джерелом формування держави, на нашу думку, стала воля Божа виведення евре!в з египетсько! неволi тд проводом Мойсея. Сорок роюв походу народу пустелею сформували неписаш правила, норми, за якими може жити певна народна спшьшсть. Конститущею були усш вказiвки Бога щодо тих чи шших дш Мойсея. Нормами цiе! конституци було сформувати правослухняний народ i нагородити його благодатною територiею з добрими ктматичними умовами для життедiяльностi, яка називалася Обiтованим Краем (Землею). Цей юторичний бiблiйний приклад свщчить про те, що Бог прагнув держави для людей з вщповщним вождем, певними повноваженнями, законодавством (у цьому випадку Синайським i т. д.). Тодi ознаками держави були: територiя, вшсько, судова влада тощо. Причому Бог як Акмеолопчний Конститущоналют безпосередньо протягом певного часу особисто призначав вождiв, керiвникiв первiсно! держави.
Мета дiяльностi держави у християнському розумшш полягае в недопущеннi подальшого грiхопадiння. Державний устрiй суспiльства благословляеться Богом тому, що в зшсованому ^хом свiтi людина потребуе владно! i примусово! сили, обмеження власносп i свое!, i сво!х ближшх вiд руйнiвних проявiв грiховностi. Для скерування людських закошв до мети, накреслено! промислом Божим, Бог подарував державнш владi силу, щоб вона рукою, озброеною мечем правди i справедливости вела людину в iм'я Його благим шляхом [7, с. 204].
У свггському розумiннi держава, "забувши" Божi настанови, встановила мету - забезпечити матерiальний добробут, а потм духовнi надбання. Така мета хоч i визначаеться конституцiею, але, як правило, не досягаеться. Причина полягае в порушенш iерархi! (духовнють повинна бути на першому мющ). Можливо, в давнину це розумши князь Аскольд, княгиня Ольга та князь Володимир, оргашзовуючи хрещення Рус>Укра!ни.
У добу Середньовiччя свггська i духовна влади взаемно доповнювали одна одну: могутш феодали були водночас i всесильними церковниками. Мистецтво цього перюду мало виразно релшйний характер [13, с. 1].
Культурний розвиток Рус пiднявся на новий щабель тсля прийняття християнства. З Х ст. з його поширенням запановуе вiзантiйський стиль у ремеслах, письменствi, мистецта, правi. Разом з ним вщбулися якiснi змiни в свiтоглядi i побуп русичiв: нова релiгiя широко вщкрила дверi вiзантiйству в ушх сферах життя. Християнство стало щеолопчним пiдrрунтям для феодальних вiдносин, сприяло входженню Украïни-Русi в европейський культурний свгг [2, с. 3]. Тому Кшвська Русь невдовзi стала на той час високорозвиненою державою в Сврош, оскiльки духовностi було придшено першочергову увагу.
Високий рiвень духовносп сприяв i високому рiвню матерiального життя людей у Русi, ïï високому авторитету серед держав Свропи. Наявнiсть канонiчноï Церкви змiцнила й каношчне право, яке поважали i якого навчали в зароджуваних свггських навчальних закладах. Тобто мета Церкви i держави в основних аспектах збталася, тож вони повинш дiяти злагоджено i симфошчно. Проте в них юнують i вiдмiнностi.
Рiзняться Церква й держава щодо обсягу своеï дiяльностi. Держава обмежуеться територiею, що ïï посiдае народ або якась група народiв. А Церква Вселенська охоплюе всiх членiв, що живуть на земнш кулi, незалежно вщ ï^ нацiональностi й територи проживання, а також тих, хто перебувае в житп вiчному. G вщмшнють i в способi впливу на своïх членiв. Держава, принаймш в сучасному ïï станi, вживае методiв примусу, коли цього потребують обставини; Церква не вживае ï^ i дiе тiльки шляхом переконання та прикладiв [3, с. 22]. Але ця розбiжнiсть е закономiрною i входить до змiсту Божого промислу. Однак щоб держава була пдна цього промислу, вона повинна бути конституцшною, тодi виникатиме найбшьше симфонiчних дiй, якi перебуватимуть у конституцшному полг
Важливо зосередити увагу на основних визначниках симфонп Церкви i держави. На нашу думку, це таю:
а) незалежнють Церкви i держави не повинна бути абсолютною;
б) державна допомога Цер^ у застосуванш влади у випадках, вказаних Церквою;
в) державна повага до Церкви, ïï каношчних вимог;
г) Церква повинна терпеливо очшувати Божоï ютини у вщносинах з державою;
д) вiряни повинш беззаперечно дотримуватися державних закошв;
е) Церква може довше проюнувати без державноï шдтримки, нiж держава без Церкви;
е) завдання Церкви i держави збтаються у разi прояву моральноï сили вiрян, яку проповiдуе Церква, у свош життедiяльностi.
Умiння держави помютити цi та деякi iншi пiдвалини канонiчностi Церкви у свое конституцшне поле забезпечить мщну симфошю мiж ними.
Висновки. Отже, проблеми симфошчносп Церкви i держави юнують здавна. Вони виршуються, як правило, введенням вщповщних конституцiйних норм. Але таке "виршення" не завжди задовольняе учасниюв симфонiï i пошуки консенсусу тривають. Доти, доки держава реально не заволае про допомогу моральноï сили Церкви, симфошчнють мiж ними буде вщносною, здебiльшого гiпотетичною.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Библейская энциклопедия: в 4 вып. / трид. и изд. архимандрида Никифора. Москва: Изд. Свято-Троице-Сергиевой Лавры, 1990. Вып. 1: А-Е. 904 с. 2. Вплив християнства на юторда Gвропи у 9-13 ст. URL : http://osvita.ua/vnz/reports/culture/10202/. 3. Кислашко О. П., Сщашч I. Л. Християнське виховання дггей у шм'к навч.-метод. пошб. Кшв: Духовна вiсь, 2016. 388 с. 4. Макарий, митроп. Православно-догматическое богословие: у 2 т. Киев: Общество любителей правосл. л-ры, 2006. Т. 2. 674 с. 5. Новая философская энциклопедия: в 4 т. / Ин-т философии РАН. Нац. общ.-науч. фонд; науч.-ред. совет: предс. В. С. Степин. Москва: Мысль, 2001. Т. IV. 605 с.
6. Православная энциклопедия: многотомн. изд. Москва: Церк.-науч. центр "Православная энцикл.", 2005. Т. 9. 752 с. 7. Православная энциклопедия: многотомн. изд. Москва: Церк.-науч. центр "Православная энцикл.", 2006. Т. 12. 752 с. 8. Сливка С. С. Каношчне право: навч. пошб. Вид. 4, переробл. i допов. Харюв: Право, 2017. 330 с. 9. Теоцентризм як основний спошб трактовки буття i людини у фшософп середньовiччя. URL : https://studfiles.net/preview/5258767/page:7/.
10. Фшософський енциклопедичний словник / за ред. В. I. Шинкарука. Ки!в: Абрис, 2002. 744 с.
11. Юридична енциклопедiя: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ш. Ки!в: "Укр. енцикл.", 1999. Т. 2: Д-Й. 744 с. 12. Юридична енциклопедiя: в 6 т / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ш. Ки!в: "Укр. енцикл.", 2001. Т. 3: К-М. 792 с. 13. Юридична енциклопедiя: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ш. Ки!в: "Укр. енцикл.", 2003. Т. 5: П-С. 736 с.14. Юридична енциклопедiя: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ш. Ки!в: "Укр. енцикл.", 2004. Т. 6: 1-Я. 768 с.
REFERENCES
1. Bybleiskaia эntsyklopedyia [Biblical Encyclopedia]: v 4 vbip. / tryd. y yzd. arkhymandryda Nykyfora. Moskva: Yzd. Sviato-Troytse-Serhyevoi Lavrbi, 1990. Vbip. 1: A-E. 904 p. 2. Vplyv khrystyianstva na istoriiu Yevropy u 9-13 st. [Influence of Christianity on the history of Europe in the 9th-13th centuries.] URL : http://osvita.ua/vnz/reports/culture/10202/. 3. Kyslashko O. P., Sidanich I. L. Khrystyianske vykhovannia ditei u simi [Christian upbringing of children in the family]: navch.-metod. posib. Kyiv: Dukhovna vis, 2016. 388 p. 4. Makaryi, mytrop. Pravoslavno-dohmatycheskoe bohoslovye [Orthodox-dogmatic theology]: u 2 t. Kyev: Obshchestvo liubytelei pravosl. l-rbi, 2006. T. 2. 674 p.
5. Novaia fylosofskaia эntsyklopedyia [New Philosophical Encyclopedia]: v 4 t. / Yn-t fylosofyy RAN. Nats. obshch.-nauch. fond; nauch.-red. covet: preds. V. S. Stepyn. Moskva: Mbisl, 2001. T. IV. 605 p.
6. Pravoslavnaia эntsyklopedyia [Orthodox Encyclopedia]: mnohotomn. yzd. Moskva: Tserk.-nauch. tsentr "Pravoslavnaia эntsykl.", 2005. T. 9. 752 p. 7. Pravoslavnaia эntsyklopedyia [Orthodox Encyclopedia]: mnohotomn. yzd. Moskva: Tserk.-nauch. tsentr "Pravoslavnaia эntsykl.", 2006. T. 12. 752 p. 8. Slyvka S. S. Kanonichne pravo [Canon law]: navch. posib. Vyd. 4, pererobl. i dopov. Kharkiv: Pravo, 2017. 330 p. 9.Teotsentryzm yak osnovnyi sposib traktovky buttia i liudyny u filosofii serednovichchia.[Theocentrism as the main way of treatment of being and man in the philosophy of the Middle Ages] URL : https://studfiles.net/preview/5258767/page:7/. 10. Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophical Encyclopedia Dictionary] / za red. V. I. Shynkaruka. Kyiv: Abrys, 2002. 744 p. 11. Yurydychna entsyklopediia [Legal Encyclopedia]: v 6 t. / redkol.: Yu. S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. Kyiv: "Ukr. entsykl.", 1999. T. 2: D-I. 744 p. 12. Yurydychna entsyklopediia [Legal Encyclopedia]: v 6 t. redkol.: Yu. S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. Kyiv: "Ukr. entsykl.", 2001. T. 3: K-M. 792 p. 13. Yurydychna entsyklopediia [Legal Encyclopedia]: v 6 t. / redkol.: Yu. S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. Kyiv: "Ukr. entsykl.", 2003. T. 5: P-S. 736 p.14. Yurydychna entsyklopediia [Legal Encyclopedia]: v 6 t. / redkol.: Yu. S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. Kyiv: "Ukr. entsykl.", 2004. T. 6: I-Ia. 768 p.
Дата надходження: 18.10.2018р.
