CC BY
84
УДК 94 (061.236.6) + 340.12
Д. 6. Забзалюк
Львiвський державний ушверситет внутршшх справ, кандидат iсторичних наук, доцент заввдувач кафедри теорii та icTOpii держави i права, конституцшного та мiжнародного права
ДО ПИТАНЬ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОРДЕНУ ТАМПЛ16Р1В ТА РОЛ1 У ХРЕСТОНОСНОМУ РУС1
© Забзалюк Д. С., 2016
Здшснено кторико-правовий анал1з становлення, формування та дiяльностi духовно-лицарського Ордену тамплieрiв, його участ у хрестоносному pyci початку XII -кшця XIII столiття та ролi Ордену у полiтичномy, соцiально-економiчномy, культурному та правовому розвитку Захщно! бвропи. В статтi дана характеристика правових основ дiяльностi Ордену тамплieрiв у форм1 Уставiв, Статуив, каношчних та церковних норм та робиться спроба формулювання основних постула^в орденського права.
Ключовi слова: духовно-лицарський орден, Орден тамплieрiв, Католицька Церква, хрестоносний рух, Устав, Папа Римський, каношчне право, орденське право.
Д. Э. Забзалюк
К ВОПРОСАМ ПРАВОВОГО СТАТУСА ОРДЕНА ТАМПЛИЕРОВ И РОЛИ В КРЕСТОНОСНОЙ РУСИ
Сделан историко-правовой анализ становления, формирования и деятельности духовно-рыцарского Ордена Тамплиеров, его участия в крестоносном движении начала XII - конца XIII века и роли Ордена в политическом, социально-экономическом, культурном и правовом развитии Западной Европы. В статье дана характеристика правовых основ деятельности Ордена Тамплиеров в форме Уставов, Статутов, канонических и церковных норм и делается попытка сформулировать основные постулаты орденского права.
Ключевые слова: Духовно-рыцарский орден, Орден Тамплиеров, Католическая Церковь, крестоносное движение, Устав, Папа Римский, каноническое право, орденское право.
D. Е. Zabzaljuk
QUESTIONS TO LEGAL STATUS KNIGHTS TEMPLAR AND THE ROLE OF CRUSADING RUS
This article is devoted to the historical and legal analysis of the establishment, formation and activity of spiritual chivalry Tamplier Order, its participation in the Crusades movement of the XII-XIII century and role in political, socio-economic, cultural and legal development of the Western Europe. In this article the characteristic of legal provisions for the activities of the Tamplier Order in the form of Statutes, charters, canonical and ecclesiastical regulations. An attempt to formulate the basic postulates of order's law is made.
Key words: Spiritual chivalry, Tamplier Order. The Catholic Church, Crusades movement, Charter, Pope, canonic law, order's law.
Постановка проблеми. З середини XI столггтя католицька Церква поступово перетворюеться на наймогутшшу оргашзащю, яка, спираючись на величезт земельш i грошовi ресурси, нама-гаеться утвердитись на чолi всього феодального суспшьства. Будучи головним творцем iдеологiчноi'
та державно-правово1 доктрини, Церква починае усввдомлювати необхiднiсть полiтичноi згурто-ваносп та об'еднання середньовiчного феодального свгту, втглюючи свiй план створення теокра-тично' феодaльноi держави на чолi з папою.
Саме тому вона вшма можливими силами i засобами пристосовувалась до еволюцii сус-пгльства та забезпечувала його необхiдними духовними гаслами. Адекватно оцшюючи ситyaцiю, яка склалась в Gвропi в кiнцi XI столгття та, спираючись на свш колосальний авторитет, папство прагнуло оргашзувати та очолити рух европейцiв на Схвд, щоб звгльнити вiд мусульман головноi християнськоi святинi - мГста Срусалим. Варто сказати, що ця вдея знайшла свою реaлiзaцiю в добу хрестових походiв, що тривали майже двГсл рокiв.
У цш стaттi мова пiде про те, що в час хрестових походiв Церква виробляе нову форму оргашзаци, яка повинна була забезпечити устх хрестоносного руху та утвердити власний авторитет та панування в Новому свт - дyховно-лицaрськi ордени.
Без сумшву, серед духовно-лицарських орденiв, як брали участь у хрестоносному рyсi на Схiд, одним з найтаемничших i нaйвпливовiших був Орден бвдних лицaрiв Христа i Храму Соломона, який ширшому загалу вiдомий тд iм'ям "Орден тамплГерГв".
В цш стaттi надзвичайно важливо дослiдити, крГзь призму оргaнiзaцiйних та iдеологiчних засад, прaвовi аспекти дiяльностi Ордену в контекст його iсторичного становлення та розвитку. Такий aнaлiз дозволить нам вести мову про формування основних постулата орденського права, основами якого, без сумшву, можна вважати численш акти правотворчо!' дмльносл духовно-лицарського Ордену тaмплiерiв у виглядi Устaвiв, Стaтyтiв, рiшень Кaпiтyлiв та ш.
Аналiз досл1дження проблеми. Першi спроби наукового висвiтлення хрестоносного руху XI-XIII столiття та yчaстi в ньому духовно-лицарських ордешв, i Ордену тaмплiерiв, зокрема, висвiтлювaли у свогх працях вiдомi зaрyбiжнi дослiдники XIX - поч. XX ст., таю як: Д. Аддкон, Ж. Делавгль, В. Кар'ер, X. Корзон, Ж. Лiзерaн, Е.-Ж. Леонард, С. Лерой, Ж. Мшле, А. Петел, Р. Фшке та ш.
Нова хвиля щкавосп до проблем дослiдження зазначених проблем припала на середину XX столггтя, що виразилось у працях Р. Гроссета, Ч. Дараса, Л. Дaлiезa, П. Дешампса, Е. Жерара, П. Кузша, Е. Ламберта, С. МоррГсона, А. Оллiверa, Р. Оурсела, Р. Перну, Ж. Пше та ш.
Сучасна iсторiогрaфiя проблеми представлена, переважно, захвдними вченими, такими як: М. Барбер, Ж. Бордонов, М. Бейджент, П. Вшмар, А. Демурже, Ф. Кардт, Т. Кейтли, Б. Куглер, Е. Лaвiс, Ж. Ле Гофф, Д. Легман, Р. Лей, Г. Лшкольн, Р. ЛГ, М. Лобе, М. Мельвгль, Р. Мшо, I. Отт, Ж. Ршар, А. Рамбо, Д. Робшсон, Ж. Руа, К. Xiлленбрaндт та ш.
Радянська Гсторюграфм не надто захоплювалась вивченням ^ei проблеми, оскгльки вдея хрестових походГв та участь у них духовно-лицарських ордешв, здебгльшого, сприймалася як акт безглyздоi aгресii та насильницького загарбання територи Близького Сходу. Можна видглити хГба що дослвдження в цш галузГ росшських Гсториюв i правниюв, зокрема, Д. Александрова, А. Андреева, А. Доманша, С. Жаршова, С. Жаркова, М. Заборова, Л. Карсавша, П. Корявцева, В. Мату-зово', А. Назаренка, В. Пашуто, Р. ПечнГковог, Ф. Успенського, М. Шейнмана та ш.
В Украгш ж кнуе суттева прогалина у дослвдженш як проблематики хрестоносного руху, так i учасл в ньому духовно-лицарських ордешв. УтГм, все ж слад ввдзначити, що частково цю тематику у свогх наукових розввдках заторкують: О. Головко, В. 1дзьо, Т. Каляндрук, М. Котляр, Р. Лукшова, О. Масан, В. Мудревич, А. Федорук, Ю. Ячейкш та ш.
Метою статл е аналГз Гсторико-правових засад дкльносп та ролГ Ордену тамплГерГв у хрестоносному руш початку XII - кшця XIII столгття. Мета дае пвдстави виокремити низку завдань, зокрема: з'ясувати вдеолопчне пвдгрунтя хрестоносного руху доби СередньовГччя; проанашзувати оргашзацшно-правову структуру Ордену; охарактеризувати обов'язки посадових осГб Ордену; показати роль Ордену тамплГерГв у хрестоносному русГ; виявити головш чинники формування орденського права.
Наукова новизна полягае в тому, що в статтi, крiзь призму вторичного розвитку, показанi органiзацiйно-правовi основи дмльносп Ордену тамплiерiв, а також вперше зроблено акцент на формуваннi, на основi правотворчостi самого духовно-лицарського братства, своервдного та унiкального за своею сутшстю орденського права.
Виклад основного матерiалу. Сама iдея хрестових походiв виникла ще за сто роюв до 1х початку. Вже тодГ, в кiнцi Х столiття католицька Церква розпочала серйозну роботу зi змщнення власного беззаперечного авторитету у всiх питаннях релiгiйного та свгтського життя. Цьому спряла активна правотворча дмльшсть римського папства та плвдна просвiтницька робота численних християнських богословiв.
Адже "дмльшсть католицько!' церкви засновуеться на створенш нею протягом декглькох столiть доктринi, яка розглядаеться як еволюцiя християнського вчення, i грунтуеться на единовладдi Римського Папи, який визнаеться главою католицько!' церкви" [1, с. 311]. Однак своервдний вакуум, утворений у Захiднiй Gвропi тсля падiння Римсько1 iмперii, заповнювався тим, що християнський свiт дедалi бгльше усвiдомлював себе не тгльки як релГгшну громаду, а й як едину полгтичну спгльноту.
Французьке прислiв'я "усГ дороги ведуть до Рима", можливо, бгльш нiколи не мiстило в собi бГльш влучнi характеристики стану Захiдноi Свропи, нiж в другiй половит XI ст., в дт понтифшату папи Григор1я VII [2, с. 100], адже саме тодi ввдбувались надзвичайно складнi та важливi для усього християнського свгту подii. Зокрема, на тлi християнiзацii Скандинавii та Руш, вiдбувся розкол Церкви на Захвдну та Схiдну, що проявилось у появi схизматикiв грекiв на СходГ тотальнi мiжусобнi вiйни феодалiв у Францii та Нiмеччинi.
Слвд зазначити, що Католицька Церква виявилась готова до таких змш, що знайшло свое вiдображення у формуванш ново!' державно-правово!' доктрини. Найбгльш яскраво це виражалось у програмi так званоi "папськоi теократй", тобто "встановлення верховноi влади папи в церковних i свiтських справах" [3, с. 35], яку висунувв 1075 рощ папа Григорш VII i сформулював й у своему знаменитому "В1е1а1;ш Рарае" ("Диктатi папи"). "I в цю теократичну монархiю, за його задумом, повиннi були увiйти вш християнськi держави" [4, с. 32].
Слвд ввдзначити i те, що католицька церква створила першу сучасну правову систему -каношчне право, пвд широку юрисдикцiю якого пвдпадало не тгльки духовенство, але й миряни. Така система була необхвдна для того, "щоб пiдтримувати цшстсть кожного державного утворення, провести реформування кожного з них i зберегти рiвновагу мiж всiма ними" [5, с. 269].
Проте, таку "рГвновагу" було зберГгати важко. I на це були сво!' об'ективнi причини. "Серед хаосу, який настав у Сврот в кшщ XI ст. як наслвдок вiйн, мiжусобиць, тотальноi злочинностi, постiйноi ворожнечi пап з iмператорами, необхiдно було поставити захвдному свiту нову цгль, котра би мала всезагальне значення. Треба було утворити нову силу, яка би служила не окремим людям, а всьому християнському свггу. Такою новою цгллю стало звгльнення Гробу Господнього, а новою силою - армм пшгримГв, що прийняли хрест. Почалася епоха хрестових походГв" [6, с. 214].
Головною силою армй хрестоносщв, звичайно, було лицарство, розквгт якого припадае саме на XII - XIII столптя, тобто на перюд хрестових походГв. На нашу думку, саме лицарство мало, за задумом Папи, стати тГею головною рушшною силою, яка повинна була ввдкрати виршальну роль у реалГзацй iдеi хрестоносного руху на Схвд, а у разi потреби стати на захист Г самоi Церкви.
I бшьшкть европейських феодалГв, яю належали до лицарського стану, справдг Гз великим ентузГазмом ввдгукнулись на заклик Папи Урбана II на Клермонському соборГ 1095 року взяти участь у хрестовому походГ, адже боротьба з невГрними ввдповвдала гхшм вдеалам. Можна, без сумшву, констатувати, що крГм звгльнення Срусалиму, лицарГв вела вперед ще й гонитва за землями, багатством, а подекуди Г банальна жага до наживи та насильства. Все це, звичайно, було присутне. Однак не треба забувати, що "пашвний настрш середтх втв був релИйним" [7, с. 2], а бгльшГсть хрестоносщв, як були надзвичайно набожними людьми, бажали спокутувати сво!' грГхи тяжким Г небезпечним походом.
Нарешп, тд час хрестових походiв захвдне лицарство об'едналось... Почали вироблятись правила суспшьно!' поведiнки... 1деал лицарства широко розповсюдився по всiй Захiднiй Сврот, став слугувати предметом наслiдування для вшх захвдноевропейських народностей, i, таким чином, об'еднав усе лицарство в одну спшьну сiм'ю, з однаковими поняттями та прагненнями [8, с. 90].
Саме такий лицарський загш iз власним "кодексом чесп" створили дев'ять французьких лицарiв на чолi з Гуго де Пейном у 1118 рощ. Головним сво!'м завданням лицарьмонахи, якi увшш-ли в юторто як Орден тамплiерiв, вважали захист та охорону паломниюв на шляху до Срусалиму.
Перша згадка про тамплiерiв належить архiепископу i iсторику Вильгельму Тiрському, який у свош знаменитiй "Ьтори дмнь в заморських землях" описав поди, пов'язаш з утворенням i дiяльнiстю Ордену в XII ст. Варто зазначити, що це перша фундаментальна праця, яка охоплюе поди майже за сторiччя - з 1095 по 1184 рш. Ця праця мае виняткову юторичну цштсть, оскшьки Вшьгельм, у силу свого статусу, мав доступ до рiзноманiтних архiвiв, а також до королiвського та папського оточення.
Якщо вести мову про якiсний склад Ордену тамплiерiв, то необхiдно констатувати той факт, що це були переважно багаи i знатнi феодали, а також глибоковiруючi люди, як жертвували всiма мирськими благами заради захисту паломниюв, християн, Церкви та служшню Господу i не допускали, щоби недостойнi вчинки братiв-лицарiв були "замовчаш та безкарш" [9, с. 21]. На тлi бiльшостi представниюв лицарства, яка брала участь у хрестових походах, i якi, переважно, ввд-рiзнялись цинiзмом, жорстокiстю та жагою наживи, Орден тамплiерiв, на нашу думку, був утшенням вшх лицарських iдеалiв.
Тамплiери дуже точно ввдображали ту модель, яку Церква пропонувала завжди... В Орденi поеднувалось i прагнення до досконалостi, i найпотаемнiшi помисли та мрii. [10, с. 29-30].
Вступаючи в Орден, лицарi одночасно ставали монахами, приймаючи обiтницi бiдностi, покори та цнотливосп. I варто зазначити, що в Ордеш за цим дивились надзвичайно суворо.
Втiм, все-таки була одна суттева проблема. "Адже канонiчне право, як i народна думка забороняла монахам проливати кров i розглядало акт смерти навiть в бою, як вбивство" [9, с. 57]. Однак, хрестовi походи були оголошет Католицькою Церквою як "Священна вшна" проти невiрних, а тому Папа Римський "виправдовував" вбивство мусульман.
Устав Ордену був затверджений на соборi в Труа 14 шчня 1128 року. Звичайно, прийняття Уставу супроводжувалось численними дискус1ями, якi точилися в середовищi папського оточення. I в цьому немае шчого дивного, адже саме словосполучення "духовно-лицарський орден" та ще й в контекстi виконання монаших функц1й, викликало неоднозначнi думки. З одного боку, Церква завжди виступала проти застосування сили та насильства, що було головним постулатом канотчного права. З iншого, хрестоносний рух, який заволодiв Свропою в кшщ XI - на початку XII столпъ, безперечно передбачав боротьбу iз зброею в руках. I таке протирiччя могло суттево похитнути як авторитет самоi' Церкви, так i поставити пiд удар саму вдею хрестових походiв у "Святу землю".
Про важливiсть цiеi поди говорить той факт, що на Церковному соборi в Труа були присутш вищi церковнi iерархи, серед яких було "два архiепископи, вiсiм епископiв i вiсiм абатiв" [10, с. 35]. Серед них був i визнаний церковний авторитет Бернар Клервоський, до голосу якого прислухався весь християнський свгг. Варто зазначити, що, на думку багатьох дослщниюв, саме Бернар склав Устав Ордену.
Перш за все Устав шдпорядкував Орден тамплiерiв церковнш владi, що було цшком нор-мальним, враховуючи його приналежшсть до монашества i пiдсуднiсть тамплiерiв церковному суду, а також суворого виконання всiх релiгiйних зобов'язань та обряд]в, прийнятих у монаших орденах.
Устав передбачав чггку i ретельну адмiнiстративну iерархiю i суворо визначений зввд законiв: вiд екiпiрування i використання цiнностей, вiдданих у розпорядження тамплiерiв, до iхньоi поведiнки на полi битви [11, с. 65].
Цей документ мав колосальне значення з погляду його шновацшного змюту (що не було характерним для Уставiв шших орденiв та церковних шституцш), оскгпьки вiн надавав Великому Мапстру Ордену право змшювати певнi правила в силу тих чи шших обставин, що зробило його доволi революцшним для тiеi епохи та вплинуло на розвиток церковного та канотчного права, а також дозволило говорити про появу специфiчного орденського права.
Це був так званий Латинський Устав Ордену бвдних лицарiв Христа i Храму Соломона, який складався i3 72 статей, i який з часом зазнав змш, i в кшцевому результатi був суттево доповнений i вiдомий, як Французький текст Уставу Ордену. Вш складався iз семи роздiлiв i вдосконалювався протягом 170 роюв. Текст Французького Уставу Ордену яскраво показуе, як тамишери присто-совувались до полiтичних змш i формулювали свiй власний нормативно-правовий кодекс.
Варто зазначити, що ix Устав являв собою доволi делшатну проблему з погляду канонiчного права...№хто навiть уявити не мщ що монахи стануть дшити свш час мiж молитвою i виконанням полщейських функцiй, мiж церковною службою i вшною... [10, с. 33].
Результатом дмльносп Ордену у "Святш землГ' в першi двадцять роюв свого iснування, стала булла папи 1нокентя II "Omne Datum Optimum" ("Всякий дар досконалий" - лат.) у 1139 рощ, яка надавала Ордену величезт привше! i тдпорядковувала його безпосередньо Папi Римському. Орден де-юре виходив з-тд юрисдикци епископально! влади, тим самим ставав фактично автономною оргашзащею.
I це було не випадково. З самого початку головний понтифш та його оточення зрозумши, наскшьки потужний важшь влади опинився в ix руках. Це була, по суп, церковна полщм у формi регулярного вшськового формування, перша професiйна армiя, яка готова була без зайвих коливань виступити на захист Церкви. Орден став важливим елементом державно! доктрини Католицько! Церкви, що прагнула об'еднати весь християнський свгт пвд сво!м началом.
Таким чином, "Орден Храму цшком мГг стати в майбутньому мГжнародною автономною iмперiею, державою." [9, с. 65], своервдним оплотом майбутньо! всесвиньо! теократично! монархи пвд проводом Папи Римського. А вдея створення тако! держави, як згадано вище, була чи не найголовшшим постулатом реалiзацii полiтико-правовоi доктрини Католицько! Церкви, яка б мала реалiзуватись через правильну органiзацiю та управлiння хрестоносним рухом.
Наступнi булли римських пап, таю як, "Milites Templi" 1144 року папи Селестина II, "Militia Dei" 1145 року папи Свгешя III i "Delecti filii nostril" 1160 року папи Олександра III тшьки закршили за Орденом ще бшьше прив1пе!в та визнали його беззаперечний авторитет.
Духовно-лицарськ ордени мали чгтку iерарxiчну структуру: члени ордену, як правило, дшились на три групи - братiв-воiнiв, капеланiв (священикiв), братiв-служителiв. На чолГ ордену стояв великий мапстр (гросмейстер), який обирався пожиттево i затверджувався папою, який володГв верховною владою над орденами. В пвдпорядкуванш великого магiстра (гросмейстера) знаходились певш посадовi особи: начальник провшци (прюр), маршал, командори, констаблi i т.д. Перiодично скликався генеральний каппул (зiбрання посадових осГб ордену), який мав законодавчу владу [8, с. 27].
Головними посадовими особами Ордену були: Великий Мапстр - голова Ордену, влада якого обмежувалась i контролювалась Генеральним Капгтулом. Слвд сказати, що Великий Мапстр та Каппул Ордену тамплiерiв по праву зайняв вагоме мкце у структурГ вищо! церковног' Герархи та став ключовою церковною шститущею бшьш шж на 160 роюв.
В структуру Ордену входили також брати-капелани, як ввдповвдали за проведення церковних служб, ввдправ та споввдали браив-лицарГв; Сенешаль, який заввдував постачанням i побутом Ордену; Маршал Конвенту Храму, який ввдповвдав за вшськову пвдготовку i дисциплшу в монастирг Конвент становив вшськову силу Ордену, тобто братв-лицарГв i сержантв; Хранитель од]янь, який ввдповвдав за еюпрування браив-лицар]в. КрГм того, були Командори трьох провшцш Сходу - Срусалима, ТршолГ та Аитюхи, пвдпорядковаш Великому Мапстру Ордену та Генеральному Капгтулу. За командорами провшцш йшли шателени (керуючГ замками), командори Дом]в, командори лицар]в; брати-лицар^ брати-сержанти (п]хотинщ i легка кавалер]я, яка набиралась Гз представниюв нижчого, шж лицарство, сощального класу) i брати-казальери (ввдповвдальш за збереження казал1й - ферм Ордену), як пвдпорядковувались маршалу свого монастиря; туркопольери - командувачГ туркопо-лГв - найманц]в Гз мюцевих жителГв; пвдмаршали - ввдповвдальш за дрГбне спорядження, його доставку та ремонт; зброеносщ, прапороносщ та шфГрмарш - керГвник лазарету.
Що стосуеться каппу™ Ордену Храму, то вони були двох видГв: звичайний та генеральний. "Звичайний каппул, подГбно суду чесп, збирався раз на тиждень скрГзь, де б не знаходились
четверо i бгльше братГв, щоби виршувати n0T04Hi питання управлiння командорствами. Генеральний капгтул склад всi 3i вше!' брати монастиря, великих балы (вищих судових чинiв) i командорiв вшх рангiв. На генеральному капiтулi обговорювали адмiнiстрацiю ордена, призначення посадових осiб. Генеральний капiтул схвалював рiшення, прийнят радою магiстра, свого роду таемною радою, де засiдали великi балы та вибраш лицарi, якi приймали ршення, що торкались зовнiшньоï полгтики Дому. Також, принаймнi раз на рш, проводились генеральнi капiтули провшцш" [9, с. 106].
Зараз можна почути багато дискусiй з приводу Гстинних цглей хрестоносного руху та ролi у ньому Ордену тамплiерiв. Чимало дослiдникiв, подекуди, пiддають гострш критицi дiяльнiсть Ордену, вiдхiд вщ уставу, непомiрну жорстокiсть, а також те, що Орден, декларуючи бвдтсть, перетворився на наймогутнiшу фiнансову корпоращю доби Середньовiччя i т. ш. Можливо, з багатьма думками в цьому контексл можна погодитись... Однак... Уявгть собi, якою глибокою повинна була бути вiра цих людей i якими чеснотами треба було володгти, щоб пожертвувати сво!'м знатним положенням, майном, землями (а це була обов'язкова умова для тих, хто вступав в Орден -авт.), щоденно ризикувати сво!'м життям та слiдувати Уставу Ордену, який був, подекуди, бгльш суворий, шж устави iнших монаших орденiв?!
Неможливо також не вщзначити ту роль, яку ввдкрав Орден тамплiерiв у духовному, полгтичному, економiчному, культурному та правовому розвитку середньовiчноï Свропи.
Повернення вдеалу лицарства, який уособлював орден Храму, став предметом наслвдування всього лицарського товариства. Здатшсть до самопожертви, духовна досконалГсть та глибока вiра, на нашу думку, сприяли примиренню з мусульманським свiтом.
На прикладi Ордену Храму i керуючись його Уставом i Статутами, було утворено цшу низку духовно-лицарських орденiв. Зокрема, "в 1спани виникають ряд духовно-лицарських ордешв для боротьби з арабами, на Балтшському морi утверджуеться Тевтонський Орден, який мав потужний церковний вплив на землi слов'ян i литовщв Прибалтики" [12, с. 233].
Необхщно ввдзначити, що практично у вшх европейських краïнах Орден створив численну мережу замюв, фортифiкацiйних споруд, замюв та iнших архiтектурних шедеврiв, що так чи шакше вплинуло на бурхливий у рiзноманiтних сферах розвиток европейських мГст.
Вiдомий дослiдник Роберт I. Мур називае XII столгття "першою европейською революцiею", позитивнi прояви я^' вiн бачить у бурхливому розвитку економiки, суспгльства, науки i т.д. [13, с. 122].
Саме завдяки дмльносп Ордену тамплiерiв в Сврот сформувалась потужна банювська та фшансово-кредитна система. Запозичивши досвiд мусульманських краш пiд час перебування у Святш землi, тамплiери започаткували новi технологiï' у сгльському господарствi, медицин^ архiтектурi, топографiï, мореплавствi та суднобудуванш, лiтературi. Завдяки старанням Ордену "Антична мудрГсть, що ïï зберiгали арабськ вченi, нарештi дiйшла до християнського свгту" [14, с. 364].
Друга половина XII i XIII столгття - це перюд широкого розвитку штенсивного товарообмшу мiж Заходом i Сходом, який ввдбувався всупереч напруженим ввдносинам, викликаних хрестонос-ною агресiею. [15, с. 22]. I тут прюритетна роль i значна заслуга належить саме Ордену тамплiерiв.
Суттевий вплив мала дмльшсть Ордену i на становлення, розвиток та реформування церковного та канотчного права, яке без сумшву, значною мГрою почало пристосовуватись не тшьки до потреб самоï Церкви, але й до ефектившшого регулювання вГдносин Гз свгтською владою, що однозначно позитивно вплинуло на розвиток Свропи загалом.
Висновки. Безперечно, духовно-лицарський Орден тампшерГв вГдГграв одну з ключових ролей у хрестоносному русГ XI - XIII столгття, а його значний вплив на сощально-полгтичне життя середньовiчноï Свропи не пГдлягае сумшву. Орден став тГею органГзацГею, яка поеднала в собГ мирськГ щеали лицарства та духовну вГру, оскгльки члени ордену, в переважнГй бшьшосл давали монашу обГтницю, вГдрГкаючись вГд мирських благ заради служГння Господу. Ця ушкальна оргашзацм, поряд з шшими духовно-лицарськими орденами, стала оплотом християнства у Святш землГ, а згодом i в усш Сврот, активно впливаючи на церковш та канотчт норми шляхом "х
iмплементацii та реформування на основi впровадження власних правових норм. Такий вплив дае шдстави говорити про формування появу унiкального по своiй сутносп орденського права.
1. Лазор Л. И. Каноническое право: учебник. - 1-е изд. / Л. И. Лазор, В. В. Лазор. - Луганск: Изд-во ООО "Виртуальная реальность", 2010. - 567 с. 2. Трубецкой Е. Религюзно-общественный идеалъ Западного христианства в Х1-мъ въкъ. Идея божескаго царства въ творенняхъ Григория VII-го и публицисттовъ - его современниковъ. Выпускъ I. / Е. Трубецкой. - Киевъ, Тип. С. В. Кульженко, 1897. - 511 с. З.Шейнман М. М. Папство. / М. М. Шейнман. - М.: Изд-во АН СССР, 1959. - 216 с. 4. Заборов М. А. Крестовые походы / М. А. Заборов - М.: Издательство Академии Наук СССР, 1956. - 277 с. 5. Берман, Дж. Гарольд. Вера и закон: применение права и религии. Пер. с. англ. яз. / Дж. Гарольд Берман. - М.: Московская школа политических исследований, 2008. - 464 с. 6. Бурмило 1гор. 1сторгя Церкви. /1. Бурмило - Чертвцг: Книги - XXI, 2007. - 423 с. 7. Петровъ М. Н. Лекщи по всемирной исторш. Томъ II. История среднихъ въековъ. Часть II-ая. / М. Н. Петровъ. - СПб., 1908. - 148 с. 8. Рыцарские ордена: с крестом и мечом. - М.: Эксмо, Алгоритм, 2004. -384 с. 9. Мельвиль М., История ордена тамплиеров / пер. с фр. к.и.н. Г. Ф. Цыбулько. Науч. редактор М. Ю. Медведев. / И. Мельвиль - СПб: "Евразия", 2000 - 416 с. 10. Бордонов Ж. Повседневная жизнь тамплиеров в XIII веке / пер. с фр., предисл. и науч. ред. В. Д. Балакина / Ж. Бордонов. - М.: Молодая гвардия, 2004. - 243 с. 11. Бейджент М., Ли Р., Линкольн Г. Святая Кровь и Святой Грааль / М. Бейджент, Р. Ли, Г. Линкольн - М.: Изд-во Эксмо, 2006. - 496 с. 12. Религия и общество. Хрестоматия по социологии религии. Часть I. / под общ. ред. В. И. Гараджи. - М.: Наука, 1994. - 300 с. 13. Ле Гофф Ж. Рождение Европы /Жак Ле Гофф ; [пер. с фр. А. Поповой]. - СПб. : Alexandria, 2007. - 391 с. 14. Норман Дейвгс. Свропа. ^торгя. / переклад з англ. П. Тарещук /Дейвгс Норман - Кигв: Вид-во Соломи Павличко "Основи", 2008. - 1463 с. 15. Заборов М. А. История крестовых походов в документах и материалах: учебное пособие /М. А. Заборов. - М.: Высшая школа, 1977. - 271 с.
REFERENCES
1. Lazor L. Y., Lazor V. V., Shamshyna Y.Y. Kanonycheskoe pravo [Canonic law]: Uchebnyk. - 1-e yzdanye. / L. Y. Lazor, V. V. Lazor - Luhansk: Yzd-vo OOO "Vyrtual'naya real'nost'", 2010. - 567 p. 2. Trubetskoy Evhenyy. Relyhiozno-obshchestvennbiy ydeah Zapadnoho khrystianstva v XI-тъ vъkъ. Ydeya bozheskaho tsarstva vъ tvorennyakhb Hryhoriya Vll-ho y publytsysttovъ - eho sovremen-nykovъ.[Religious and social ideal of Western Christianity in the XI century. The idea of the divine kingdom in the works Grigoriya VII th and publicists - his contemporaries ] Vh^us^ I. / E. Trubetskoy -Kyevъ, Typ. S. V. Kul'zhenko, 1897. - 511 p. 3. Sheynman M.M. Papstvo [Papacy] /M. M. Sheynman -Moskva: Yzd-vo Akademyy Nauk SSSR, 1959. - 216p. 4. Zaborov M. A. Krestovbie pokhodbi [Crusades] / M. A. Zaborov - Moskva: Yzdatel'stvo Akademyy Nauk SSSR, 1956. - 277 p. 5. Berman, Dzh. Harol'd. Vera y zakon: prymenenye prava y relyhyy [Faith and the Law: the reconciliation of law and religion] Per. s. anhl. yaz. /Dzh. Harol'd Berman - Moskva: Moskovskaya shkolapolytycheskykh yssledovanyy, 2008. -464 p. 6. Burmylo Ihor. Istoriya Tserkvy [Church history] /1. Burmylo - Chernivtsi: Knyhy - XXI, 2007. -423 p. 7. Petrov M. N. Lektsiy po vsemirnoy ystoriy. Tomъ II. Ystoryya srednyk^ vъekovъ. Chast' II-aya [The lectures on world history. Volume II. History of the Middle Ages. Part II-nd.] / M.N. Petrovъ -S.-Peterbur^, 1908. - 148 p. 8. Rыtsarskye ordena: s krestom y mechom [Knight of the Order: the cross and the sword] - Moskva: Yzd-vo Эksmo, yzd-vo Alhorytm, 2004. -.384 p. 9. Mel'vyl' M., Ystoryya ordena tamplyerov [The history of the Templar Order] / Per. s fr. k.y.n. H. F. Tsыbul'ko. Nauch. redaktor M. Yu. Medvedev. / Y. Mel'vyl' - S.-Peterbur^: "Evrazyya", 2000. - 416 p. 10. Bordonov Zh. Povsednevnaya zhyzn' tamplyerov v XIII veke [The daily life of the Templars in XIII century] / Per. s fr., predysl. y nauch. red. V.D. Balakyna /Zh. Bordonov - Moskva: Molodaya hvardyya, 2004. - 243 p. 11. Beydzhent M., Ly R., Lynkol'n H. Svyataya Krov' y Svyatoy Hraal' [Holy Blood and the Holy Grail] / M. Beydzhent, R. Ly, H. Lynkol'n - Moskva.: Yzd-vo Эksmo, 2006. - 496 p. 12. Relyhyya y obshchestvo. Khrestomatyya po sotsyolohyy relyhyy. Chast' I [Religion and Society. Readings on the sociology of religion. Part I] /Pod obshch. red. V. Y. Haradzhy - Moskva: Nauka, 1994. - 300 p. 13. Le Hoff Zh. Rozhdenye Evropы [The
