CC BY
44
ieropiq розвитку iнфекцiйноí служби в УкраМ
History of the infectology development in Ukraine
УДК 378.096:616.9(091)(477.83) 001: 10.22141/2312-413х.3.12.2016.81730
З1НЧУКО.М., ЯВОРСЬКИЙ 1.Г.
Льв'вський нащональний медичний унверситетiменiДанила Галицького, м. Льв'т, Украна
ДО ЮТОРП КАШКИ ТА КАФЕДРИ НФЕКЦМНИХ ХВОРОБ У ЛЬВОВi
Резюме. Клiнiкa iнфекцiйних хвороб у Львов! була заснована 29 грудня 1912 року / стала клiнiчною базою медичного факультету Льв'1вського университету. 1нфек^йна лiкарня на той час була передовим медичним закладом европейського р^вня. У рiзнi роки шнкою керували член-кореспондент ПольськоI АМН Внцентй Арнольд (1912-1926), професор Втольд Лпнський (1926-1941, 1944-1946). 1939 року, псля входження Захщно'1 Укра1ни до складу УРСР, на баз/ медичного факультету Льв'1вського университету було организовано Львiвський державний медичний iнститут \ iнфекцiйна лiкарня на вул. Пекарсьюй, 54, стала його клiнiчною базою. 1940 року в Льв'1вському медiнститутi засновано кафедру iнфекцiйних хвороб, якою в р'1зн'1 роки керували проф. В. Лiпiнський (1940-1941, 1944-1946), проф. Г.Г. Хоменко (1946-1951), доц. Б.М. Котляренко (1951-1969), проф. М.Б. Ттов (1951-1997), проф. Л.Ю. Шевченко (1997-2005), проф. О.М. Зiнчук (з 2005 року до цього часу). На кафедрi iнфекцiйних хвороб запропо-новано ряд новiтнiхдiагностичних та лiкувальних методик, захищено 30 кандидатських та 6 докторських дисертацй.
Ключовi слова: юторю, iнфекцiйнi хвороби, кафедра.
Iсторiя кишки та кафедри шфекцшних хвороб у Львовi на вулищ Пекарськш сягае коршням в давне минуле. Вона нерозривно пов'язана з комплексом будiвель на пагорбi обабiч вулищ Пекарсько!. Зараз це будинки Львiвськоl обласно! клшчно! лшарш. Один iз них, найдавшший, вражае сво!ми вишукани-ми архггектурними формами. Його побудовано в стилi бароко в 1748—1754 рр. Це знаменитий Колепум ша-рiв, де спочатку було засновано привтейований на-вчальний заклад для дггей шляхти тд откою монахiв ордену пiарiв, а з 1783 р. декретом щсаря Йосифа II оргашзовано Загальний крайовий шпиталь i передано його тд ошку монахiв ордену бошфапв. Саме тут надавалася квалiфiкована на т часи медична допомога шфекцшним хворим. Проте окремого шфекцшного вщдтення при шпиталi на початку ще не було оргашзовано. Поступово виросли й iншi будинки шпита-лю, а з часом — цше медичне мiстечко. 1з вщновлен-ням 1894 року медичного факультету при Львiвському унiверситетi Загальний крайовий шпиталь став його клМчною базою. На кафедрi внутрiшнiх хвороб студентам викладався курс шфекцшних хвороб.
1880 року княгиня Ядвпа Сапега заснувала на ко-шти Товариства св. Софи шпиталь для дггей, який юнував в основному на добровтьш пожертви i при якому 1884 року побудоване перше в мюта Львовi ш-фекцшне вiддiлення на 20 лiжок. Знаходиться цей будинок за нишшньою кишкою отоларингологи. Вiн мав два iзолятори. Першим директором шпиталю й за-вiдувачем iнфекцiйного вiддiлення був доктор Емшь Мерчинський, а з 1904 р. на цьому посту його замшив професор Ян Рачинський.
1891 року був побудований окремий павшьйон на 60 лiжок для шфекцшних хворих при гаршзонному шпиталь На цш територи i тепер знаходиться окруж-ний вiйськовий шпиталь, до складу якого входить i iнфекцiйний вiддiл. Поряд з Янiвським цвинтарем 1892 року були побудоваш так зваш епiдемiчнi бараки. Один з них — на 28 лiжок, другий, для хворих на холеру, — на 80 лiжок.
1894 року придбана земельна дшянка на вул. Пекарськш площею 0,65 га у власниц Леопольди Ш1м-зер за 50 тис. крон, що було на той час значною сумою. Спочатку тут був сад iз городом, а в глибиш його — новий недобудований двоповерховий цегля-ний будинок. Цього ж року його добудували i вла-штували iнфекцiйне вщдтення на 40 лiжок для до-рослих. Вiддiлення стало клiнiчною базою медичного факультету. Педагопчний процес викладання шфек-цiйних хвороб очолював доктор Вшцентш Арнольд (1864—1942). 1897 року В. Арнольд стае головним лшарем клшши. У штатi вiддiлення числилися один лшар i п'ять наглядачiв. Вщдтення складалося з 13 палат, яы були розмiщенi по обвдв сторони коридору. Умов для належно! iзоляцil хворих не було. Одно-часно у вщдщенш знаходилися пащенти з шфекцш-
Ддреса для листування з авторами: Зшчук Олександр Миколайович E-mail: [email protected]
© Зшчук О.М., Яворський 1.Г., 2016 © «Актуальна шфектолопя», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
ними хворобами з рiзними шляхами й мехашзмами передача
16 листопада 1910 р. на засщанш Галицького сейму була винесена постанова про будiвництво в м. Льво-вi на вулищ Пекарськш Крайово! шфекцшно! лiкарнi на 120 лiжок на дiлянцi, де на початку 1910 року уже було збудовано двоповерховий корпус першо! на сход! Ав-стро-Угорсько! iмперií пастерiвськоí станци. Тут робили щеплення проти сказу, натурально! вiспи, дифтери.
Будiвництво ново! шфекцшно! лiкарнi 12 липня 1911 р. було санкцюноване iмператором Францом Йосифом I. Шсля узгодження з Крайовим сеймом було видтено кредит у комунальному банку на суму 1,2 млн крон iз розрахунку 4,5 % рiчних i з виплатою боргу протягом 51 року. Сейм поданий проект та ко-шторис затвердив. Дуже швидко, вже через 1,5 року, 29 грудня 1912 року, на вул. Пекарськш, 54, вiдбулося вщкриття ново! лiкарнi.
Комплекс будiвель зводили митцi й будiвельни-ки школи видатного украшського архiтектора, про-фесора Львiвськоí полiтехнiки 1вана Левинського (1851—1919). Архггектурне обличчя всього комплексу вщповщно до тогочасних художнiх смакiв мае чике еклектичне окреслення стилю модерн (галицька сеце-сiя) з виразними впливами украшсько! архггектурно! традици.
1913 року вже працювали чотири корпуси шфекцшно! лiкарнi, що стала новою клшчною базою ме-дичного факультету Львiвського унiверситету. Лiкарня вщповщала високим протиепiдемiчним i саштарно-гшешчним вимогам тогочасних свiтових стандартiв. Основш питання, що вирiшувалися, — iзоляцiя шфек-цiйних хворих i запобтання внутрiшньолiкарняним зараженням. Корпуси побудованi за шдивщуальним проектом, у якому все ретельно продумано й до деталей передбачено, зокрема, створена цта система саш-тарно-техшчних пристро!в, резервна система водопос-тачання тощо. Щкавою була система калориферного опалення — пщгргге повiтря вiд котлiв по спещальних каналах подавалося прямо в палати.
III корпус Львiвськоl обласно/ ¡нфекц1йно1 кл1н1ч-но/ л'1карн'1, який найкраще збергся в первсному вигляд! (фото 2009 року)
Орипнально й дуже вдало було розроблено проект споруди для знезараження каналiзацiйних вод, так званого хлоратора, який на той час вш був одним iз найкращих в бврош. На европейському конкурс 1913 року на краще виршення питання знезараження спчних вод, у якому брали участь вiдомi iнфекцiйнi клiнiки Парижа, Кракова, Вщня та iнших мют бвро-пи, львiвський хлоратор пошв перше мiсце.
Очолив новозбудовану клшшу Вiнцентiй Арнольд. З документiв i спогадiв сучасниюв знаемо, що В. Арнольд був видатним клшщистом та педагогом, талано-витим вченим. Закшчив медичний факультет Краыв-ського ушверситету 1890 року. Працював асистентом клшши внутрiшнiх хвороб i Львiвського загального крайового шпиталю (1892—1894), заступником головного лшаря iнфекцiйного вщдшення (1894—1897), головним лiкарем шфекцшно! клшши Львiвського унiверситету i Львiвського загального крайового шпи-талю (1897—1926). Автор близько 30 наукових праць. У наукових працях В. Арнольда особливо вагомi до-слщження, присвяченi вивченню бiохiмiчних змiн при рiзноманiтних шфекцшних хворобах. Так, вiн за-пропонував методи кшьюсного визначення бiлiрубiну та ацетилоцтово! кислоти в сечi, розробив спошб ви-явлення бiлка в бюлопчних субстратах, описав гемо-порфiринурiю у хворих на черевний тиф. Ним описана клМчна симптоматика уражень зорового нерва при меншгоенцефалггах, зокрема при висипному тифь За вагомi науковi досягнення був обраний членом-ко-респондентом Польсько! АМН (1922), членом-корес-пондентом Краывсько! АН (1930). Не збереглося фото ще! видатно! людини. Знаемо тiльки, що вiн помер 1942 року у вщ 80 роыв i похований на Личаювському цвинтарi.
Хворими ошкувались монахинi з ордену Найсвя-тiшого Серця 1сусового, виконуючи обов'язки медсестер та саштарок. Жили тут же, у лшарш, у корпусi поряд iз в'!зною брамою, на третьому поверш, де була обладнана невелика капличка. Вони самовщдано тру-дилися, доглядаючи хворих. У рiзнi часи !х було вiд 4 до 8 ошб. Вiдомо, що декшька монахинь померли, заразившись хто дифтерiею, а хто черевним тифом. 1920 року за !х шщативою поряд з корпусом була спору-джена ф^ура Матерi Божо!, яка була л^щована за ко-мунiстичного режиму й вщновлена за часiв незалежно! Украши на честь 80-рiччя лшарш у1992 роцi.
1925 року провщним спецiалiстом шфекцшно! клiнiки Львiвського ушверситету став доктор Вгтольд Лiпiнський (1886—1955), який був прийнятий на цю посаду за конкурсом. Мав двi вищi освiти: у 1909 рощ закшчив полгтехшчний iнститут у БерлЩ, а в 1914 роцi — медичний факультет у В1дш. У час Першо! свп-ово! вiйни працював лшарем-ешдемюлогом шпи-талiв австршсько! й польсько! армш (1914—1921). Ке-рiвник вiддiлу Державного закладу гiгiени в Краковi (1921—1925) i за сумюництвом — асистент кафедри експериментально! медицини Краывського ушверси-тету. Завiдувач вщдшу iнфекцiйних хвороб Львiвського загального крайового шпиталю (1925—1940) i за сумю-
Втольд Анджей Лпнський,
завщувач кафедри ¡нфекц1йних хвороб / директор клнки (1940-1941, 1944-1946)
ництвом — завщувач курсу шфекцшних хвороб Львiв-ського ушверситету (1927—1940).
Вгтольд Лiпiнський вдало поеднував педагопчну роботу з науковими дослiдженнями й лкуванням хво-рих. Вiн був автором 50 наукових праць. Дослщжував питання дiагностики м'якого шанкра, працював над стандартизащею дизентерiйного токсину й антитоксину, питаннями серолопчно! дiагностики, профтакти-ки скарлатини, електрокардюграфи при шфекцшних хворобах тощо. Пiд керiвництвом В. Лiпiнського в кль шщ було впроваджено ряд новiтнiх на той час лшуваль-но-дiагностичних методик, зокрема перший у Схщшй Галичиш апарат, який забезпечував вентиляцiю легешв у випадку нейропаралiтичних розладiв дихання («за-лiзнi легеш»), що дозволило знизити летальнiсть серед хворих iз паралiтичними формами полiомiелiту.
Вiтольд Лшшський спiльно з проф. Мар'яном Франком був одним з основоположниыв телемеди-цини в бврош. У 1935—1937 роках вони зумти за до-помогою лампового електрокардiографа передавати по електричних проводниках данi ЕКГ вщ заразних хворих (переважно хворих на дифтерш i скарлатину) на вщстань 500 метрiв у дiагностичний блок, де ЕКГ аналiзувалася запрошеними спещалютами, яким був закритий доступ безпосередньо до контагюзних хворих. Теле-ЕКГ дала можливють описати рiзнi електро-кардiографiчнi змiни (порушення провiдностi й ритму, змши електрично! осi серця, мюкардити та iн.), харак-терш для iнфекцiйних хвороб.
1939 року, шсля входження Захщно1 Украши в склад УРСР, на базi медичного факультету Львiв-ського унiверситету було оргашзовано Львiвський державний медичний шститут i iнфекцiйна клiнiка на вул Пекарськш, 54, стала його клМчною базою. Вiтольд Лiпiнський 1939 року обраний на посаду доцента. Протягом 1940—1941 навчального року в ш-ституп засновано десять нових кафедр, у тому числi кафедру шфекцшних хвороб у шчш 1940 року. Доцент. В. Лшшський призначений завщувачем кафедри. 1940 року радою професорiв Львiвського медiнституту йому присуджено науковий стутнь доктора медичних наук i вчене звання професора.
Пiд час шмецько1 окупаци професор Лшшський працював у Львов^ проте в серпш 1941 року шмець-кою адмшютрашею був звiльнений iз посади керiв-ника клiнiки i завщувача кафедри iнфекцiйних хвороб i переведений на посаду епiдемiолога у м. Львовi (1942—1944). На час окупаш1 актуальним було гасло генерального губернатора Ганса Франка: «Жоден поляк не повинен отримати вищу посаду, шж посада майстра; жоден поляк не може отримати вищо1 освии у загальних державних закладах».
У 1944 рош, пiсля утвердження радянсько1 влади у Львовi, професор Лшшський вщновлений на поса-дi завiдувача кафедри iнфекцiйних хвороб i директора клiнiки. У цей час ним i колективом лiкарнi проведена велика робота з вщновлення системи навчання сту-дентiв-медикiв i удосконалення дiагностики та лiку-вання шфекцшних хворих.
У червш 1946 року професор Лшшський репатрь ював у Польщу, де продовжував свою науково-пе-дагогiчну та лшувальну роботу на посадi завщувача кафедри й клiнiки iнфекцiйних хвороб медично1 ака-демх^' в Лодзi (1947—1950). До вiйни в Польщi не було кафедр iнфекцiйних хвороб, а тому набутий професо-ром Лшшським у Львовi досвiд завщувача кафедри лiг в основу фундаментально1 працi у двох томах — «Опис клiнiчного перебiгу iнфекцiйних хвороб», що була видана в Лодзi 1948 року. З огляду на тогочасний брак лггератури для вивчення шфекцшних хвороб книга мютила програму обов'язкових лекцiй, присвячених актуальним шфекцшним хворобам, що стало в нагодi студентам-медикам i лiкарям.
У повоенш роки клiнiка iнфекцiйних хвороб тд керiвництвом досвiдчених спецiалiстiв продовжува-ла розвиватися, проте внесок професора Лшшського в становлення кафедри шфекцшних хвороб i лiкарнi е неоцшенним.
У часи нiмецькоl окупацil (1941—1944) керiвником iнфекцiйноl клiнiки призначено Степана Степановича Кметика — одного з найдавшших прашвниыв клiнiки. З 1930 року вш працював лшарем-шфекцю-нiстом Заг^ьного крайового шпиталю у Львовi та од-ночасно викладачем на медичному факультетi. У 1940 рощ Степана Кметика зараховано на посаду асистента кафедри шфекцшних хвороб. 1940 року С.С Кметика обрано доцентом кафедри шфекцшних хвороб. Предметом наукових дослщжень доцента Кметика було ль
Колектив кл1н1ки ¡нфекц1йних хвороб, 1946 р.
кування пневмонш сульфантамщами в iнфекцiйних хворих, питання етютропного лiкування бешихи, сеп-тичних станiв тощо.
Час шмецько!' окупацй' був нелегким для кишки iнфекцiйних хвороб. Статус медичного шституту було понижено до так званих фахових природничо-медич-них курсiв, i тiльки старанням професора Мар'яна Панчишина, який пiд час вiйни був призначений директором клшк колишнього медичного iнституту, а також шших квалiфiкованих викладачiв i лiкарiв, серед яких був i С.С. Кметик, вдавалося пiдтримувати на достатньому рiвнi викладання медичних дисциплiн.
Пiсля вшни доцент С.С. Кметик рекомендо-ваний на присвоення звання заслуженого лшаря УРСР. Проте його було арештовано органами держ-безпеки в 1950 рощ. Випускники Львiвського медичного шституту 1951 року згадують, що доцент Кметик провiв з ними лише одне вступне практичне заняття, а шзшше на кафедрi його вже не бачили. Як свщчать розсекреченi архiви спецслужб, вiн був звинувачений у тому, що його квартира, розташована в адмшютра-тивному корпуш iнфекцiйноï лiкарнi, служила мюцем таемно1 зустрiчi зв'язкових головнокомандувача УПА генерала Романа Шухевича. Про подальшу долю Степана Степановича Кметика шсля арешту вiдомостей немае. Мюце, обставини й час смертi залишаються нез'ясованими.
В архiвi ЛНМУ iм. Данила Галицького зберiгся список професорсько-викладацького складу 1946 року: Лiпiнський Вгтольд Владиславович, професор, завщ-увач кафедри (на фото в першому ряду третш); Кметик Степан Степанович, доцент (у першому ряду перший); Андрец Микола Фелшсович, асистент (у другому ряду третш); Брайнша бвгешя Семешвна, асистент (у другому ряду друга); Супранович Марiя Семешвна, асистент (у першому ряду четверта); Терпиловська Шна Костянтишвна, асистент (у першому ряду друга). У другому ряду перший — лшар Шостак Степан Мер-курiйович.
У вересш 1946 року завiдувачем кафедри i директором клiнiки iнфекцiйних хвороб став доктор медичних наук Григорш Гнатович Хоменко, який до цього працював у Киевь Г. Г. Хоменко закшчив Ки!вський медичний шститут 1923 року, працював ординатором, асистентом та доцентом кафедри шфекцшних хвороб. 1938 року захистив докторську дисертацш. Шд час вшни займав керiвнi посади як головний етдемюлог та шфекцюшст Вiйськово-санiтарного управлiння фронту. До кола його наукових защкавлень входили висипний та черевний тифи, дифтерiя, жовтянищ тощо. Широко користувався бiохiмiчними методами. 1947 року Г. Хоменку присвоено звання професора.
На кафедрi вдосконалюеться навчальний процес, велика увага придтяеться методичнiй роботi, зокрема
Григор1й Гнатович Хоменко, завщувач кафедри ¡нфекц1йних хвороб I директор кл1н1ки (1946-1951)
Борис Миколайович Котляренко, завщувач кафедри ¡нфек-цйних хвороб (1951-1969), директор кл1н1ки (1951-1960)
Михайло Борисович Ттов, завщувач кафедри iнфекцiйних хвороб (1969-1997)
ушфшаци викладання предмету студентам. Одними з перших викладачiв предмету в повоенш роки були доцент С.М. Заячывський, асистенти К.Л. Потехша, 1.С. Чертоганова, О.Д. Толочко. У цей час пращвни-ки кафедри шфекцшних хвороб проводять цтий ряд дослщжень з патогенезу, клшши та лшування ряду актуальних бактерiальних та вiрусних iнфекцiй — ме-ншгококово1 хвороби, полiомiелiту, кору, кашлюку, дизентери, правця.
У вересш 1951 року директором клшши шфекцш-них хвороб Х завiдувачем кафедри призначено доцента Бориса Миколайовича Котляренка (1900—1969), учня видатного шфекцюшста петербурзько1 шко-ли Г.А. 1вашенцова та акад. А.Д. Сперанського. Доц. Б.М. Котляренко мав великий практичний досвщ шфекцюшста-клшщиста й оргашзатора охорони здоров'я: працював ординатором шфекцшно1 лшарш у м. ЛеншградХ (1925—1931), головним лшарем кито-бшно1 флотили «Слава» (1932—1933), асистентом кафедри шфекцшних хвороб Леншградського шститу-ту удосконалення лшарХв (1938—1941), ешдемюлогом дшчо1 армп (1941—1946), головним шфекцюшстом Леншградського облздороввщдту (1946—1947), головним лшарем протитуляремшно1 станци Леншград-сько! област (1947-1950).
На кафедрХ шфекцшних хвороб Б.М. Котляренком опрацьовано та впроваджено в практику низку дХа-гностичних та лшувальних методик, зокрема, при дизентери, дифтерп, кашлюку, ящурХ, правш, туляреми, гншних меганитах, енцефалХтах, бешиш, черевному та висипному тифах. Ним вперше у ЛьвовХ було дХа-гностовано шфекцшний мононуклеоз, фелшоз.
За шадативою доц. Б.М. Котляренка заверше-не будХвництво третього поверху четвертого корпусу, що дозволило довести кшьысть стацюнарних лХжок
до 315. Ус велиы палати роздшено на окремХ бокси, створено бюхХмХчну лабораторш, рентгенолопчний, фХзютерапевтичний, електрокардюграфХчний кабь нети, патологоанатомХчне вщддлення. Оргашзовано лекцшну аудиторш, навчальш ымнати для студенпв, науковХ лаборатори.
1960 року ршенням Ради мшютрХв СРСР вщбулася реоргашзащя закладХв охорони здоров'я з виокрем-ленням клшХчних баз медичних шститупв в окремХ лшарш. У цей час головним лшарем ЛьвХвсько1 шфек-цшно1 клшХчно1 лшарш призначено Степана Меркурь йовича Шостака, який працював на цш посадХ до 1968 року.
З грудня 1969 року до жовтня 1997 року кафедру шфекцшних хвороб очолював видатний шфекцюшст, академш АНТК Украши, заслужений дХяч науки Х тех-шки Украши, д.м.н., професор Михайло Борисович Тггов, який прийшов на кафедру в кишчну ординатуру 1951 року тсля закшчення ЛьвХвського державного медичного шституту.
Професор М.Б. Тггов багато уваги придтяв ви-вченню особливостей кишчного перебиу актуальних шфекцшних хвороб, систематизаци окремих синдро-мХв Х симптомХв, що можуть виникати в шфекцшних хворих. Ним проведене фундаментальне дослщження особливостей перебиу вХрусних гепатитХв у поеднанш з шшими хворобами й патолопчними станами (док-торська дисертащя, 1969 р.). У цей час предметом на-укових зашкавлень викладачХв кафедри були питання дХагностики й лшування черевного тифу, нейрошфек-цш, хвороб дитячого вшу, у тому числХ дифтери, кору, скарлатини тощо. На кафедрХ оргашзовано кабшет трошчно1 медицини (1970), наукову бХблютеку. Осно-вним науковим напрямком кафедри з 60-х роыв стала проблема вХрусних гепатипв, особливостей клМчного
Аполл'нар'й Петрович Гураевський, головний л1кар ¡нфекц1йно1 кл1н1чно/ л1карн1 (1968-1992)
Юрй Андрйович Дашо, головний лiкар ¡нфекц1йно1 кл1н1чно/ л1карн1 (1992-2008)
Леонд Юрйович Шевченко, завдувач кафедри ¡нфекц1йних хвороб(1997-2005)
переб^у та патогенезу, пошуку дiагностичних та тера-певтичних прийомiв при цш актуальнш шфекци. У ра-дянсью часи iнфекцiйна клiнiка стараннями профе-сора М.Б. Тiтова була опорною базою Нацюнального центру СРСР iз проблеми вiрусних гепатитiв (керiвник проф. 6.С. Кетiладзе). 1972 року у Львовi вiдбулася перша в Радянському Союзi конференцiя «Сироватковий гепатит», у якш взяли участь провщш гепатологи з уше! кра!ни. Ще одна масштабна всесоюзна конференщя, присвячена вiрусним гепатитам, вiдбулася у Львовi у 1978 роцi. Значним внеском у впчизняну гепатологiю в цей час стали роботи д.м.н., професора Б.А. Герасу-на, присвячеш вивченню природних шляхов передачi вiрусних гепатитiв. Уперше в кра!ш було доведено, що ^м артифщально! передачi вiруса е й природний — статевий мехашзм передачi гепатиту В (1969). Щ ши-рокомасштабнi клiнiко-епiдемiологiчнi дослiдження лягли в основу докторсько! дисертаци (1985).
У 90-х роках на кафедрi проведенi систематизованi науковi дослiдження, присвяченi удосконаленню iму-нолопчного монiторингу клiнiчного перебiгу гепатиту В (кандидатська дисертащя 1.В. Данилейченко, 1990), клМчнш iмунодiагностицi, прогнозуванню й корекци лiкування бактерiальних менiнгiтiв (докторська дисертащя Б.Д. Луцика, 1991), сезонним особливостям переб^у вiрусних гепатитiв (кандидатська дисертащя О.М. Зшчука, 1994). Видано декшька монографiй, десятки збiрникiв i методичних рекомендацiй. Колекти-вом кафедри за редакщею проф. М.Б. Тггова видано пiдручник «Iнфекцiйнi хвороби» для студентiв медич-них вузiв. Отримано свiдоцтва на 38 ращонал1затор-ських пропозицiй, захищено 9 авторських свщоцтв.
З 1968 по 1992 рк: на посадi головного лшаря пра-цював доцент Аполлiнарiй Петрович Гураевський. За його сприяння й безпосередньо! участ впровадже-нi новi методи дiагностики та лiкування шфекцшних
хвороб, змiцнена матерiальна база кишки. Навколо корпусiв клiнiки вирощено чудовий дендропарк. За-вдяки зусиллям доц. А.П. Гураевського у 80-90-х роках дендропарк збагатився новими рщысними видами дерев i кущiв, зараз !х близько 150. Ростуть тут секво! й метасекво!, а також драконове, коркове, оцтове, тюль-панове дерева.
З 1992 по 2008 рш Львiвську мiську iнфекцiйну лшарню очолював головний лiкар Юрiй Андршович Дашо, який поеднував обов'язки керiвника шфекцш-но! лiкарнi з плщною роботою в Асоцiацií шфекцю-шспв Украши на посадi заступника голови правлш-ня. У 1984 рощ стараннями Ю.А. Дашо був вщкрите вщдтення iнтенсивноí' терапи. Це було одне з перших вщдшень такого профтю при iнфекцiйних лiкарнях кра!ни. Очолив вiддiлення iнтенсивноí' терапи талано-витий лiкар Юрiй Хомич Собко. Вщддлення було об-ладнане барокамерою, наркозними апаратами, впро-ваджувались таы передовi технологи, як гемодiалiз, перфузiя кровi через ксеноселезiнку, ультрафiолетове опромшення кровi, озонотерапiя, гемосорбцiя, плаз-маферез.
З жовтня 2008 року лшарня отримала статус облас-но! шфекцшно! клЩчно! лiкарнi. Очолив И заслуже-ний лшар Украши Сергiй Мирославович Федоренко. Сьогодш у лiкарнi 410 лiжок, з яких 140 — дитячих. Вона е центром iз надання спещал1зовано! медично! допомоги iнфекцiйним хворим мюта Львова та область До складу шфекцшно! лiкарнi входять три терито-рiально роздiленi стацюнари: базовий стацiонар на ву-лищ Пекарськш, 54; 3-те вщдтення на вулищ Кирила i Мефодiя та 7-ме вiддiлення на вулицi Лисенка, 45. Сьогодш в лшарш працюе майже шютсот квалiфiко-ваних медичних пращвниюв.
До осенi 1986 року викладання дитячих шфекцш-них хвороб традицшно проводилося на кафедрi шфек-
цшних хвороб. Унаслщок реорганiзацii кафедри ви-кладання дитячих iнфекцiйних хвороб iз 1 вересня 1986 року розпочато на створеному при кафедрi факультет-сько'' i шпитально'' педiатрri курсi дитячих шфекцш-них хвороб. Очолила курс, а з 1989 року i новостворену кафедру дитячих шфекцшних хвороб вщомий вчений, досвiдчений педагог, д.м.н., академiк АНВО Укра'ни, професор Агнета 1вашвна Мостюк. З 2006 року кафедру очолюе д.м.н., професор Олександр Богданович Надрага, який перед обранням на посаду завщувача кафедри обшмав посади асистента, доцента, профе-сора кафедри факультетсько'' та шпитально'' педiатрii.
З жовтня 1997 року до листопада 2005 року кафедру шфекцшних хвороб очолював д.м.н., професор Леонид Юрiйович Шевченко (1945—2009). Уперше проведено поглиблене комплексне дослiдження позапе-чiнкових форм ИБУ-шфекци (докторська дисертацiя Л.Ю. Шевченка, 1995 р.).
Прюритетним напрямком наукових пошуыв у цей перiод було продовження кшшко^мунолопчних до-слiджень вiрусних гепатипв iз парентеральним шляхом передач^ у тому числi гепатитiв В, С, Б. Розро-блено цтий ряд оригшальних лабораторних тестiв, вивчено важливi аспекти клiтинного та гуморального iмунiтету при мiкст-гепатитах. У клшщ iнфекцiйних хвороб пiд керiвництвом професора кафедри Б.А. Ге-расуна впроваджено цiлий ряд оригiнальних методик дослщження клiтинного та гуморального iмунiтету, зо-крема визначення специфiчноi реактивностi до окре-мих антигенiв ИБУ та ИСУ. Розроблена нова теорiя антенатально'' передачi вiрусу гепатиту В, суттю яко''
е порушення плодо-материнсько1 толерантност1, що призводить до 1мунно'1 атаки трофобласта, плода. Для д1агностики в1русних гепатит1в впроваджена пол1ме-разна ланцюгова реакц1я.
У цей пер1од на кафедр1 вивчалися можливос-т1 1мунокорекщ'1 та впливу на колективний 1муштет при вторинних 1мунодеф1цитних станах (кандидат -ська дисертац1я Р.Ю. Грицка, 1997 р.), ешдемюлопчш та кл1н1ко-1мунолог1чн1 особливост гепатиту Дельта в Зах1дному регюш Укра'1ни (кандидатська дисертац1я Д.6. Телегша, 1999 р.), особливост1 переб1гу вагггнос-т1 та стану плода в жшок i3 НВ-в1русною 1нфекц1ею (кандидатська дисертащя 1.М. Ашшмово!, 2001 р.), застосування антиоксиданпв у комплексному лшу-ваннi дифтери (кандидатська дисертацiя А.В. Чорно-вола, 2002 р.), обмш азотистих сполук при вiрусних гепатитах (кандидатська дисертащя 1.О. Кiселика, 2003 р.).
З листопада 2005 року кафедру очолюе д.м.н., професор Олександр Миколайович Зшчук. У 2003 рощ започатковане широкомасштабне комплексне до-слщження клшшо-етдемюлопчних особливостей Лайм-борелюзу в Захщному регiонi Укра1ни, зокрема виявлення предикторiв прогредiентного перебiгу хво-роби, значення недiагностованих безеритемних форм хвороби у виникненш та формуванш ряду невроло-гiчних та кардюлопчних синдромiв, розробка ефек-тивних методiв профiлактики (докторська дисертацiя О.М. Зшчука, 2010 р.). До кола наукових защкавлень колективу кафедри також входять кишко-патогене-тичнi особливостi багатьох актуальних вiрусних та бак-
V/
Кафедра ¡нфекц1йниххвороб, 1997piK. У центр1 зл'ва — завДувач кафедри професор Л.Ю. Шевченко, у центpi справа — професор кафедри Б.А. Герасун
Кафедра ¡нфекц1йних хвороб, 2012 р.
терiальних шфекцшних хвороб. Пращвники кафедри брали участь у мiжнародних багатоцентрових ран-домМзованих дослiдженнях i3 проблеми хронiчного гепатиту С. Вивчаються закономiрностi iмунопато-генезу й клМчна картина у хворих на HCV-шфекщю з позапечiнковими проявами (кандидатська дисерта-цiя О.Б. Ворожбит, 2006 р.), клшшо-ешдемюлопчш та iмунопатогенетичнi особливостi НВе-негативного HBV-DNA-позитивного хронiчного гепатиту В (кандидатська дисертащя О.Б. Герасуна, 2007 р.), клшшо-патогенетичш особливост та прогнозування перебiгу жовтяничних форм лептосшрозу (кандидатська дисертащя О.О. Зубач, 2009 р.), хрошчний набутий ток-соплазмоз iз переважанням проявiв дiенцефального синдрому (кандидатська дисертащя А.М. Задорожно-го, 2011 р.), клшшо^мунолопчш особливостi EBV-iнфекцií в пщлптав та дорослих (кандидатська дисертащя Т.В. Покровсько'].', 2012 р.).
Починаючи з 1990 року викладачi кафедри шфек-цiйних хвороб взяли участь у написанш 7 шдручниыв, 16 навчальних посiбникiв, 5 монографш, 12 методич-них рекомендацiй. Видано близько 240 статей у фахо-вих виданнях, 10 патентав, 4 авторсьы свiдоцтва.
На кафедрi захищено 30 кандидатських i 6 доктор-ських дисертацiй. Докторськi дисертацií захистили:
— М.Б. Тiтов — академш АН технологiчноí кибернетики Украши, заслужений дiяч науки й техшки Украíни, професор, завiдувач кафедри шфекцшних хвороб (1969-1997);
— Б.А. Герасун — професор кафедри шфекцшних хвороб;
— А.1. Мостюк — академш АН ВО Украши, професор кафедри дитячих шфекцшних хвороб;
— Б.Д. Луцик — професор кафедри клiнiчноí лабо-раторноí дiагностики;
— Л.Ю. Шевченко — завiдувач кафедри шфекцшних хвороб (1997-2005), професор кафедри шфекцш-них хвороб (2005-2009);
— О.М. Зшчук — професор, завщувач кафедри ш-фекцшних хвороб (з 2005 р).
Великий внесок у розвиток кафедри шфекцшних хвороб зробили чуйш педагоги й досвщчеш лшар^ якi вже не працюють на кафедрi, проте 1х ставлення до науково-педагопчно! роботи е взiрцем для моло-дих поколшь викладачiв. Це доценти 1.Л. Германюк, Й.П. Ковальський, 1.Г. Яворський, Б.С. Ворожбит, О.М. Копитко, Д.6. Телепн, асистенти Б.1. Малинов-ський, 1.В. Севастьянов.
Список лiтератури
1. Мaтерiaлu з архiву Львiвського державного медийного ушверситету iм. Данила Галицького.
2. З архiву спецслужб (14 жовтня 1952 р. Реестр № 191130 вiд 28 жовтня 1952 р.); з газети «За вльну Украшу», ч. 41 за 6—7квтня i ч. 42за 10квтня 2001 р. «Як загинув Головнокомандувач УПА».
3. Матерiали з Центрального державного вторичного архiву у Львовi.
4. Гураевський А.П. Рукописн матерiали з ктори 1н-фекцшно'1 клтчно'(лшарш м. Львова. — 1996.
5. Данилишин Н.1. Кафедра дитячих шфекцшних хвороб львiвського державного медичного утверситету iм. Данила Галицького//Нарисиз юторп клжчно'(тфектологп Украл-ни / За ред. проф. М.А. Андрейчина. — Тернотль, 2002.
6. Котляренко Б.М. З кторп кафедри тфекцшних хвороб// Основт напрями в розвитку дiяльностi кафедр Львiвського медичного тституту: Мат-ли науково'1 кон-ференци 3—4лютого 1966р. — Львiв, 1966. — С. 117-120.
7. Ттов М. З стори кафедри тфекцшних хвороб. — Львiв: Вид. сплка «Словник», 1994. — С. 211-214.
8. ТтовМ.Б., Германюк 1.Л., Яворський 1.Г. Пам'ятi видатного щфекцюшста Б.М. Котляренка (1900— 1969рр.) // 1нфекцшт хвороби. — 2000. — № 3. — С. 81.
9. Шапиро И.Я. Из истории медицинского образования в западных областях Украины и на Буковине. — Львов: Изд-во Львовского университета, 1957. — С. 62.
10. Шапиро И.Я. Кафедра инфекционных болезней // Очерки по истории Львовского медицинского института. — Львов, 1959. — С. 217-218.
Отримано 29.08.16 ■
Зинчук А.Н., Яворский И.Г.
Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, г. Львов, Украина
К ИСТОРИИ КЛИНИКИ И КАФЕДРЫ ИНФЕКЦИОННЫХ БОЛЕЗНЕЙ ВО ЛЬВОВЕ
Резюме. Клиника инфекционных болезней во Львове была основана 29 декабря 1912 года и стала клинической базой медицинского факультета Львовского университета. Инфекционная больница к тому времени была передовым медицинским заведением европейского уровня. В разные годы клиникой руководили член-корреспондент Польской АМН Винцентий Арнольд (1912—1926), профессор Витольд Ли-пинский (1926-1941, 1944-1946). В 1939 году, после вхождения Западной Украины в состав УССР, на базе медицинского факультета Львовского университета учрежден Львовский государственный медицинский институт и инфекционная
больница по ул. Пекарской, 54, стала его клинической базой. В 1940 году во Львовском мединституте основана кафедра инфекционных болезней, которой в разные годы руководили проф. В. Липинский (1940-1941, 1944-1946), проф. Г.И. Хо-менко (1946-1951), доц. Б.Н. Котляренко (1951-1969), проф. М.Б. Титов (1951-1997), проф. Л.Ю. Шевченко (1997-2005), проф. А.Н. Зинчук (с 2005 года до настоящего времени). На кафедре инфекционных болезней предложен ряд новейших диагностических и лечебных методик, защищено 30 кандидатских и 6 докторских диссертаций.
Ключевые слова: история, инфекционные болезни, кафедра.
ZinchukA.N., YavorskyiI.H.
Lviv National Medical University named after Danylo Halytskyi, Lviv, Ukraine
ON THE HISTORY OF HOSPITAL AND DEPARTMENT OF INFECTIOUS DISEASES IN LVIV
Summary. Hospital of infectious diseases in Lviv was founded on December 29, 1912 and became a clinical basis of the faculty of medicine at Lviv University. At that time, hospital of infectious diseases was a leading medical establishment with European level. Throughout years, the hospital was headed by corresponding member of Polish Academy of Medical Sciences Wincenty Arnold (1912-1926), professor Witold Lipinski (1926-1941, 1944-1946). In 1939, after union of the Western Ukraine and Ukrainian Soviet Socialist Republic, Lviv state medical institute was founded on the basis of the faculty of medicine of Lviv university, and hospital of infectious diseases in Pekarska street, 54 became its clinical cen-
ter. In 1940, the department of infectious diseases was founded in Lviv medical institute, in different years it was headed by professor W. Lipinski (1940-1941, 1944-1946), professor H.H. Homenko (1946-1951), associate professor B.M. Kotliarenko (1951-1969), professor M.B. Titov (1951-1997), professor L. Yu. Shevchenko (1997-2005), professor O.M. Zinchuk (since 2005 till present). A number of novel diagnostic and therapeutic techniques have been suggested, 30 theses for candidate degree and 6 theses for doctor degree have been defended at the department of infectious diseases.
Key words: history, infectious diseases, department.
