CC BY
119
№ 9 вересень 2013
6. Симкин Г. Н. Рождение этосферы / Г. Н. Симкин // Вопр. философии. - 1992. - № 3. -С. 95 - 103.
7. Шестопалов В. Керована коеволющя як стратепя подолання глобально! еколопчно! кризи / В. Шестопалов // Вюн. НАН Укра!ни. - 2008. - № 5. - С. 3 - 9.
8. Халапсис В. С. Концепция ноосферы: современный взгляд / В. С. Халапсис // Фшософ1я, культура, життя: м1жвуз. зб. наук. пр. Вип. 11 - Д.: НМетАУ, 2001. - С. 70 - 78.
9. Фесенкова Л. Учение о ноосфере в современной экологической ситуации / Л. Фесенкова // Высшее образование в России. - 2008. - № 1. - С. 142 - 147.
10. Корсак К. Коли настане мир м1ж еколопею та економшою? / К. Корсак // Наук. свгт. -2009. - № 9. - С. 2 - 4.
11. Юрченко Л. I. Еколопчна культура в контекст! еколопчно! безпеки : моногр. / Л. I. Юрченко. - К. : ПАРАПАН, 2008. - 296 с.
УДК 371 (09)
1СТОР1Я БУДИНКУ ПЕРШОГО ХЛ1БОЗАВОДУ
Г. I. Лисенко, к. I. н., доц., П. Вербний, студ.
Ключов'1 слова: «грецькийренесанс», суконна фабрика, хлебозавод, Катеринославська губертя, благочинтстъ
Постановка проблеми. Цшеспрямоване вивчення юторп рвдного краю сприяе формуванню патрютизму - одного з найглибших громадянських почутв, змютом якого е любов до Батьшвщини, власного народу, готовнють !х захищати. Кафедра укра!нознавства серед р1зноманттних завдань свое! д1яльносп на чшьне мюце ставить проблему формування патрютичних рис у студентсько! молод1, залучаючи для цього можливост навчальних дисциплш. 1стор1я рвдного мюта як об'ект студентських наукових досл1джень - така мета була поставлена викладачами кафедри укра!нознавства в ход1 викладання курсу «1стор1я укра!нсько! культури» перед студентами другого курсу факультету промислового 1 цившьного буд1вництва на початку минулого навчального року. Спод1ваючись на сввдомий виб1р майбутньо! професп студентами, викладач1 запропонували !м обрати для свого досл1дження щкаву споруду нашого мюта задля ретельного вивчення !! юторп. Слад визнати, що серед велико! кшькосп студентських статей знайшлись пращ, як заслуговують на увагу та заохочення через опублшування !х у Вюнику академп, оскшьки автори означених матер1ал1в творчо тдшшли до поставленого завдання 1, таким чином, здшснили перший крок наукового шляху. Отже, до уваги читач1в подаеться праця Павла Вербного, студента тепер уже III курсу факультету ПЦБ.
Мета статт - дослвдити юторто будинку Першого хл1бозаводу в мют Катеринослав.
Виклад матерiалу. «Приеду к тебе в Екатеринославль на днях, брат Николай Иванович. Обниму твое семейство и отведаю Абрикосовских слоек.» [З листа Олександра Пушкша кузену Микол1 Полторацькому ввд 14 серпня 1834 року. - Iнв. № 21\ 56 - Лит. хр.]
Так починаеться лист великого поета О. Пушкша до його кузена Миколи Полторацького -мешканця Катеринослава. Але про як «слойки» йдеться в лисп? Усе дуже просто. Справа в тому, що на початку XIX стор1ччя в нашому мют користувалися великим попитом слоен тютечка з вишнями, як виробляли на кондитерськш фабрищ купця П. Абрикосова.
Коли мешканщ мюта кожен день проходять уздовж буд1вл1 з колонами, що розташована на проспект Карла Маркса, 106, вони редко замислюються про те, що це за буд1вля 1 яка щкава ютор1я була у не!.
Ця буд1вля у стил «грецького ренесансу» була збудована у 1767 рощ л1фляндським бароном Георгом фон Регелем, 1 замислювалася вона як фабрика з виробництва сукна. Для того, щоб сукно було високо! якосп, з батьшвщини барона були виписан ткал1. Ткал1 виробляли чудов1 суконн реч1 та отримували платню - 5 рубл1в ср1блом - величезш грош1 на т часи. Для облаштування !х побуту була придбана земля бшя р1чки Мокра Сура, яка юнуе й доа як селище Сурсько-Литовське. Але барон Регель швидко помер в1д грудно! жаби (шфаркту), а його син пустив батькове майно «за вгтром» - великий був картяр.
Через сина-картяра ця споруда була кинута напризволяще. Цшава !! подальша ютор1я, пов'язана 1з заводом з виробництва хл1ба. А починалося все на початку XIX стор1ччя.
Старий селянин - колишнш кршак Петро Абрикосов при!хав до нашого мюта з Полтави. Вш щойно викупив свою родину з кршацтва за тисячу карбованщв ср1блом. Це була велика сума, враховуючи, що кршак був чудовим кухарем, [ паш не хотела його ввдпускати т в якому раз1. Але Петро Абрикосов був наполегливим - паш ввдпустила його на волю.
Вюник ПДАБА
Петро, його дружина Мотря i син взяли в оренду мале примщення бшя Дшпра та почали вип!кати кондитерськi вироби й пшеничш булки. З перших дшв !х хлi6, пироги, тютечка користувалися великим попитом. Родина працювала день i Hi4. Не пройшло й п'ять роив, як Петро 3Mir дозволити соб! придбати кам'яний будинок на гор! 6iля Преображенського собору, ще через п'ять рок!в - викупити 6удiвлю старо! суконно! фабрики. Ту саму будiвлю на сучасному проспектi Карла Маркса, 106.
Петро та його син найняли людей i робота закип!ла. Першi житн та пшеничнi хлi6нi вироби, як! випiкалися в примiщеннi невдало! фабрики, мешканщ Катеринослава скуштували вже у квита 1820 року. Так у нашому мiстi з'явилась фабрика-годувальниця, яка виткала хлi6 на всю Катеринославську гу6ернiю.
Син Петра Юхим одружився з мiсцевою дiвчиною Надieю Бабенко - донькою майстра-човняра. У них народилося шестеро дiтей - трое хлопчик!в та три дiвчинки. Хлопц! продовжили справу батька й двда. Коли перший поет Росii' Олександр Пушкiн вiдвiдав Катеринослав, Абрикосови вже були заможними людьми. Родинi належали три магазини та старий знайомий хлi6озавод. Колишню 6удiвлю фабрики перебудували та розширили.
Молодi Абрикосови, на вiдмiну вiд батька та двда, були вже освiченими людьми. Старший брат, Павло Юхимович, закiнчив Ки'вський унiверситет, а його молодший Юрко - Дерптський, в мiстi Дерпт (сучасний Тарту). Вони отримали купецьке гiльдiйне свiдоцтво та перевели виробництво хлi6а на сучасний лад. Шлюб середнього брата Михайла на доньщ власника елеватора Якова Терещенка дозволив розширити виробництво.
Велик! грошi дозволили братам займатися до6рочиннiстю. На !'хш кошти були з6удованi два сиротинщ та гiмназiя. Обидва приюти були розташован в центрi мiста. В однш 6уд!вл! (на вулищ Сквознш - сучаснш Шмвдта) зараз розташований магазин взуття, друга не збереглася. У будинку колишньо! пмназп для хлопчиюв на вулиц! Крутопрнш (сучасна Рогальова) зараз розташований офю комерцшно! ф!рми.
Шд час вшни з турками Абрикосови передавали безкоштовно в шпитал! та лшарт сво! вироби. У Дшпропетровському арх!в! збереглася доввдка такого змюту: «Хл!6а житнього - 15 пуд!в, хл!6а пшеничного - 20 пуд!в, др!6но! здоби - 40 пуд!в передати в головний шпиталь безкоштовно.»
У 1880 рощ, коли розпочалося 6уд!вництво Земсько! лшарш (сучасна лшарня !меш Мечникова), Абрикосови передали на 6уд!вництво 10 000 золотих карбованц!в - величезн! кошти на той час. Син Михайла Петро Михайлович входив до ради попечител!в новозбудовано! лшарш.
Минали часи, й покол!ння Абрикосових зм!нювалося. Правнуки першого Абрикосова мало чим нагадували свого пращура. Вони вже отримали освггу в Англ!!, говорили багатьма мовами.
Неспод!вано в них з'явилися конкуренти. 1з Франц!! до Катеринослава пере!хали кондитери на пр!звище Ейнем. Вони перебудували стару контору фабрики з виробництва мебл!в на вулищ Керосиннш (сучасна Леваневського) на фабрику з виготовдення шоколаду та вироб!в !з нього.
Ейнем ввдразу зрозумши, хто !х основний конкурент. Одного чудового дня на основнш 6уд!вл! !х контори (цей д!м збер!гся тд № 53 на проспект! Карла Маркса) з'явився величезний плакат. Намалював його (до реч!!) ввдомий театральний художник Олександр Бенуа. На плакат! була зображена тендгтна д!вчина, яка, дивлячись в оч! перехожим великими блакитними очима, сповщала: «А я ем шоколад Эйнем, а слойки Абрикосовых, вообще, не ем!»
Молоде поколшня майстр!в хтбних справ Абрикосових мало величезне бажання ввдплатити ■пею ж самою монетою. Для цього вони запросили молодого поета-футуриста Володимира Маяковського. Маяковському (справа ввдбувалася в 1912 рощ) на той час було всього 19 роив. Це був уже дуже ввдомий в Рос!! поет, але вш був ще й непоганим художником та великим веселуном. Маяковський самотужки зробив величезний плакат, на якому був зображений здоровань суворого вигляду. В однш рущ вш тримав величезну гирю, а в !ншш - тютечка ввд Абрикосових. Здоровань р!шуче запевняв: «Есть шоколад Эйнем - дело бросовое! Я ем сдобу от Абрикосова...»
«Шоколадники» Ейнем були посоромлеш.
Коли в 1928 рощ вийшли мемуари Маяковського з чудернацькою назвою: «Я САМ», у них було ввдзначено, що перший свш плакат вш зробив для катеринославських купщв Абрикосових.
Але ця, говорячи сучасною мовою, та-ракц!я була зайвою - вироби обох конкурентов мешканщ купували !з задоволенням.
Шд час Першо! свгтово! вшни обидва конкуренти пекли хл!6 для фронту. За це Олекса Абрикосов був нагороджений орденом Святого Володимира II ступеня. Отримав вш його з рук самого !мператора Миколи Другого, який ввдввдав Катеринослав у квита 1915 року.
Шд час Жовтневого перевороту завод Абрикосових був конфюкований. Мандат на конфюкащю до головно! контори приню сам командарм червоного козацтва Клемент Ворошилов. Уся велика родина хл!6опекар!в вимушена була залишити рвдне мюто та ви!хати до Франц!!.
Завод почав виткати «Пролетарський хл!6». Тепер пролетар! працювали на завод! в три змши. Але якють хл!6а була низькою. Та й самого хтба мешканцям не вистачало.
№ 9 вepeсeнь 2013
Шд час Гpомaдянськоï вiйни на тepитоpiï заводу pозтaшовyвaвся комiтeт з допомоги бвдним. Алe вiд числeнниx зaсiдaнь компоту xлiбa в мiстi нe побшьшало.
На початку 1930-x pокiв завод зупинився. He було нi боpошнa, нi зepнa. Miсто пepeбyвaло в облозi зaгонiв чepвоноapмiйцiв. У Кaтepинослaвi почався голод. Beличeзного <фодича» xлiбозaводy - eлeвaтоp кyпцiв Tepeщeнкiв - yзaгaлi було наказано pозiбpaти, щоб нe нагадував мeшкaнцям мiстa ^о сит доpeволюцiйнi часи. Цeй наказ за № 16\ 31 - УГПУ i доа збepiгaeться в мюькому apxiвi. Алe xтось «на ropi» сxaмeнyвся й eлeвaтоp залишили у спокон
Пiд час Вгтчизняно1' вiйни, коли мiсто зaxопили шмщ, вони нe стали pyйнyвaти Хлiбозaвод № 1 (такий номep вш отpимaв у 1924 pоцi). I до« iснye лeгeндa, як пapтизaни замислили пiдipвaти завод, aлe щось у ниx нe вийшло, i бyдiвля, на щастя, вцiлiлa.
Коли мюто звiльнили вiд нiмeцькиx зaгapбникiв, у вepeснi 1943 pокy завод, який чудом yцiлiв тсля бомбapдyвaння почав пpaцювaти на його вiдpоджeння, виpобляти миpнy пpодyкцiю - виткати xлiб. Te сaмe вiн pобить i досi.
У 1957 pоцi на зaводi намагалися зpобити peконстpyкцiю, aлe виpiшили, що вона шдоцшьна. Хлiбнi пeчi, виpоблeнi щe у 1907 pоцi на aвстpiйськомy зaводi фipми «Золiнгep», пpaцювaли вiдмiнно. ^ацюе цe обладнання вiдмiнно й сьогодш. Фaxiвцi добудували дeякi господapськi споpyди.
Пiд час «Пepeбyдови» завод став «ТОВ», aлe у новиx господapiв, на щастя, нe вистачило кошт!в пepepобити його на виpобникa чш«в й кyкypyдзяниx паличок. Пiсля числeнниx нapaд та iншиx «потpiбниx» peчeй виpiшили Хлiбозaвод № 1 залишити xлiбозaводом.
Кожeн дeнь мeшкaнцi нашого мiстa пpоxодять мимо нього, купуючи смачний свiжий xлiб. Кожeн знае - xлiбобyлочнi виpоби 1-го заводу найсмачшш^
А зовсiм нeдaвно бшя бyдiвлi xлiбозaводy за № 1 зупинився «Mepсeдeс». Пepexожi бачили, як з автомобшя вийшли двое сивж, добpe одягнeниx дiдyсiв. Обидва ш pозмовляли pосiйською. Вони довго дивилися на бyдiвлю, на очax ïx з'явилися сльози. Пот^м один iз чоловiкiв пpомовив фpaнцyзькою: «Ми повepтaeмося на бaтькiвщинy. Бyдeмо pобити xлiб, наш xлiб - xлiб Абpикосовиx». Потiм стapий посмixнyвся i сказав: «Ейшми тeж повepнyться, я особисто у цьому впeвнeний!» Iстоpiя xлiбозaводy щодовжуеться...
Висновки. Поважати та вивчати íctüpto piдного мiстa - обов'язок кожного сввдомого гpомaдянинa, i чим бiльшe мeшкaнцiв мiстa (особливо молод^ зaлyчaтимeться до цього, тим бiльшe коpистi отpимae мiсто.
ВИКОPИСТАHА ЛIТЕPАТУPА
1. Донiк О. M. Блaгодiйнiсть в Укpaïнi (XIX - початок ХХ ст.) // У^аш^к™ iстоpичний жypнaл. - 2005. - № 4. - С. 159 - 1УУ.
2. Дошк О. M. Дiяльнiсть громад^кж оpгaнiзaцiй i товapиств у спpaвi допомоги вiйськовим та цившьному нaсeлeнню в Укpaïнi у pоки Пepшоï свiтовоï вiйни (1914 - 1918 pp.) // Пpоблeми i^ropu Укpaïни XIX - початку XX ст. : Вип. IV. - К., 2002. - С. 155 - 182.
3. Дмитрieнко M. Добpочиннiсть як aтpибyт гpомaдянського суспшьства: iстоpiя i сyчaснiсть / M. Дми^енко, О. Ясь // Розбудова дepжaви. - 1994. - № 6. - С. 37 - 44.
4. Кaтepинослaв - Днiпpопeтpовськ-225. Видатш особистост та обличчя мiстa. - Д. : IMA-пpeс, 2001. - С. 21.
5. Слабошпицький M. Украшськи мeцeнaти. - К. : Яpослaвiв Вал, 2001. - 32У с.
6. Хорунжий Ю. M. У^ажьи мeцeнaти. - К. : Видавничий дiм «КМ Aкaдeмiя». - 2001. -137 с.
