CC BY
18
УДК 340.12
А. С. Токарська
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
доктор юрид. наук, професор кафедри теорiï та фшософи права
ДЖЕРЕЛА nPABOBOÏ КОМУШКАЦП
© Токарська А. С., 2016
Концепщя статт виникла на основ! того, що громадянське суспiльство, яке е основою держави, може i повинно ставати зршим, полггично активним, новояккним промотором еволюци влади. Засобом досягнення тако!" мети е нацiональна правова комунжащя. Привернення уваги до багатих джерел правовой' комунжаци дае п1дстави для вироблення i розвитку тих засад взаемоди влади i3 суспшьством, якi називаються вжовими.
К'лючов1 слова: правова комунжащя, нащональш витоки комунжаци, влада i суспiльство, конструктив, рацiоналiзацiя дiалогу.
А. С. Токарская
ИСТОЧНИКИ ПРАВОВОЙ КОММУНИКАЦИИ
Концепт статьи возник на основании того, что гражданское общество, которое является основой государства, может и должно становиться зрелым, политически активным, новокачественным промотором эволюции власти. Средством достижения такой цели является национальная правовая коммуникация. Привлечение внимания к богатым источникам правовой коммуникации дает основания для продуцирования и развития тех основ взаимодействия власти с обществом, которые называются вечными.
Ключевые слова: правовая коммуникация, национальные истоки коммуникации, власть и общество, конструктив, рационализация диалога.
А. Tokarskaja
RESOURCES OF LEGAL COMMUNICATION
The concept of the article grew out of the fact that the civil society, which is the foundation of the state, can and should become mature, politically active, a new gualitative promoter of the evolution of power. The means for achieving this goal is the national legal communication. Rich sources of legal communication give grounds for making and the development of the age-old principles of cooperation between government and society. Regulatory ideas of "Ukrainian kordotsentryzm" created not only a valuable heritage for the modern implementation of the ideas of communication to overcome totalitarian "heritage", but also for the development of mental heritage values that can and should be involved in overcoming PR-strategies of deception and hypocrisy, especially developed nowadays.
Key words: legal communication, national origin of communication, government and society, constructive, rationalization of dialogue.
Постановка проблеми. 1з ХХ ст. комунжащя стала визначальною концепщею [6, с. 10], яка надшена здатшстю впливати на сввдомкть i перевтшення мислення громадян з метою подолання
деформацш у суспшьних взаеминах. Довголiтня пропагандистська дм на людську психiку досi не змшена. Тому змагання за слухача, глядача, просто кожного громадянина переживае не досить досконалi впливи в штеракцшних процесах. Загнаш в глухий кут вiдсутнiстю iдеологii та маншуляцшними пiдходами до комунiкацii ворога нашi владнi комунiкатори програють на його фот. Здаеться, що взаемоди i3 громадськiстю владi треба починати вчитися ab ovo. Такий досвщ взаемоузгодженоi iнтеракцii вироблявся ще з дохристиянських чашв. Очевидним е завдання творення цiлiсноi працi про те, який спадок щодо правовоi комушкаци iснував, е актуальний дотепер, а не лише спричинений пропагандистською пбридною брехнею. Саме такий концепту-альний тдхвд змiнюватиме спосiб нашого реагування на провокаци (рiзнотематичнi), не матиме вигляд зашзншо'' реакци-ввдповвд ворожiй пропаганда Рацiоналiзацiя правового дискурсу i його нащональна самодостатнiсть дещо втрачае.
Аналiз дослщжувано! проблеми. На жаль, окресленш проблемi - забезпечення правово'' комушкаци, виробленоi на основi iсторичного досввду, ментальних традицiй, а не iмiджмейкер-ського змагу до подолання злочинних вдей, уваги достатньо не звернено, унiфiкованого дослщжен-ня немае. Звучать лише поодиною голоси громадських дiячiв, журналiстiв або дослiдникiв.
Вiдсутнiсть цшсно'' працi у поглядах на сучасну концепцiю правовоi комунiкацii ще не сввдчить про перебування окресленоi проблематики поза увагою дослiдникiв. Щоправда, ця увага лише до певноi мiри стосуеться предмета дослiджень. Загалом цшними для вiтчизняноi науки комунiкативiстики е пращ Д. Андреева, Р. Бацевича, С. Максимова, Ю. Оборотова, Л. Удовики, О. Стовби, П. Рабшовича, Л. Франюв та ш.
У зарубiжнiй сферi - це Ю. Габермас, Джайлс, ван Хук, Г. Саллiван, Дж. Роттер, У. Мшел, К. Ясперс та iн. Зi всього перелiку авторiв окремо назвемо лише юторичну працю Дж. Пггерса "Слова на впрГ', яка проливае свггло на появу концепци комушкаци i поетапний свiтовий ii розвиток. Однак праця не охоплюе регюнальних (локальних) комунiкацiй, тим бшьше 'хшх галузевих специфiкацiй.
Метою досл1дження е окреслити сутшсть успадкування традицiй комушкаци (переважно правово') та ii розвитку на укра'нських теренах.
Критично сприймаючи теори взаемовпливу права та рiзних видiв культури, спинимося на загальновизнаних, якi потребують фшософських осмислень.
Виклад основного матерiалу. Украiнський правознавець, фшософ та культуролог G. Спек-торський, характеризуючи християнство i правову культуру, слушно звернув увагу на зв'язок юридично'' культури iз релiгiею, закономiрно резюмуючи: християнськi релiгii створили юридичну культуру. Посилаючись на Цицерона, вчений висловив гетальний здогад: ставлення до божества (у римлян) було своервдним "юридичним двостороннiм обов'язком". У юдаi'змi "завгг, договiр мiж Богом i людьми" ретельно вивiрявся, редагувався, шдтверджувався i ратифiкувався. Щодо християнства, то йому опонували як неумiсному iз правом Гроцiй, Лейбнiц, Бентам. Проаналiзу-вавши у зiставленнi правознавство Ультана, - юридичну чеснiсть, юридичну доброзичливють, юридичну вiдданiсть, G. Спекторський наголосив на ввддаленосл !'х вiд християнсько'' доскона-лостi. Проте не сказав про 'хню несумiснiсть [2]. Навпаки, християнство, на його думку, може i повинно "внести свш iдеалiзм" у юридичну культуру. Правовий дискурс не обминули загальш тенденцй ii розвитку та культурно-сакральш впливи на комуншативний акт.
Дослiдник чи не единий у своему незвичному трактуванш називае першоджерелом християнського вчення про право Новий Завгг. "Юриспруденцiею повсякденного життя" стало проповiдництво Христа Спасителя, який у правi запропонував "своервдну закiнчену фiлософiю права". Вiн не був посланий у цей свгг для того, щоб "судити свгг" чи порушувати закони. "У його проповвдях i притчах мiститься багата юриспруденцм, яка свiдчить про те, що Вш хоч i не посвячував тодiшнiх правових iнститутiв, але також i не виступав з !'х спецiальним осудом" [2, т. 1, с. 521-522].
С. Спекторський називае близько твсотш глав, що стосуються рiзних норм права, щодо яких Христос висловлювався у сво'х проповiдях i притчах, в яких роз'яснював право, "виршував юридичш казуси". Bíh був носiем i проповвдником умшого прощення, яке рятувало людину не лише морально, а й фiзично. Таким прощенням (за вченням Христа) можуть бути досягнул "сощ-альна солiдарнiсть i братерство людей". Хоча вш не ввдкидав само!' iдеi суду, покарання, але вдею примирення (як першооснову правово'' комунiкацii - А. Т.) споввдував як унiверсальну норму життя.
У проповвдях апостола Павла, "новозавггного юриста", за словами С. Спекторського, його суперечках про право мiж християнами спостеркаеться поцiнування "правового дискурсу".
У кожному промовленому контексту як ввдзначае дослiдник, з'являеться "якась нова тактика" у порiвняннi iз Свангельською, бшьше усвiдомлення неможливостi обiйтися без тих установ i ввдносин, якi склалися у суспiльствi для прогресу християнства та його впливу на щ установи i стосунки мiж людьми.
В основу змюту первiсно правово'' комунiкацii' покладено настанови вiдвертостi й правдивосп, осуду лицемiрства й обману та будь-яких неправдивих чи спотворених звюток: "Хай буде ваше слово: Так, так, Hi, Hi, - а що бшьше цього, те вщ лихого" Мт. 5, 37). Зберкаючи зовшшт форми звичайного людського спшкування, таким чином поширювалися канони життя праведного, як акумулювала саме правова комушкацм (ще не будучи в домшуванш такою).
Мiфологiчна сввдомють людини була властива усiм народам i сформована вторично, зокрема на релптйнш вiрi. Тому мiф був i е "формою ввдчуття i переживання свпу, його колiзiй i суперечностей [3, с. 273]. Через мiфологiчне свiтосприйняття людина усвiдомлювала себе "родовою цшстстю". Мiфологiчна свiдомiсть була своервдним стимулом людсько'' духовностi i мютила першовитоки усiх майбутнiх форм i способiв духовно-практичного освоення дшсносл. Пiзнiше на основi мiфологiчноi сввдомосп виникло релiгiйне усвiдомлення свiту. Як перше - мiфологiчне, так i друге - релтйне, - формувало комунiкативне мислення, внутрiшнiй моральний iмператив регулювання стосункiв. У зв'язку з цим замовчування концепту "духовно! комушкацй", яка позначилася на ментальностi, чим збагатила теорто та змiст правово'' комунжаци, е, на наш погляд, невиправданим.
Ще у Х11 ст. до н. е. "доричш племена" шдоевропейщв зруйнували Мiкенську державу, з якою знищеною була i влада царя як божого посланника. Вiдтодi бере початок формування нового рацiонального тдходу до свiтосприйняття, який позначався на свободолюбивих вдеях у полiтичному житп, на духовностi [5, с. 18].
Основна особливють вказаного перiоду пов'язана iз розвитком лiричного i драматичного мистецтва греюв, у якому Слово одержало вагу у формуванш нового духовного свпу людини. Через мовлене Слово здшснювався вплив на свпогляд греюв, особливо - iз появою вде'' космiчного порядку, що грунтувалася на без особистгсному законг (nomos) [5, с. 20]. Рiвнiсть всього, що становить природу, вкладалося у поняття названого закону.
Сощальш змiни (становлення мюта-держави, розвиток торгiвлi) у VIII-VII ст. до н. е. спонукало до такого ж посиленого обмшу думками, якому, о^м усного спшкування, сприяла поява писемносл. Як зазначае К. Жоль, юторики сходяться на тому, що для сощально-полпично'' системи полку характерним було незвичайне превалювання ораторського слова над шшими засобами влади. Логос (як наука про слово) розвивала потужш стимули зародження европейсько'' традици логжи. Поява полiсу спричинила створення писаних закотв - ушверсальних правил для всiх його мешканщв. Це були першi комунiкативнi "послання"-максими. 1з появою писемностi у греюв у 1Х ст. до н. е., взято'' ввд фiнiкiйцiв, яю проголошувалися рiвноправними (isoi) у древньогрецькому суспшьстш. Хоча греки й розумши законнiсть (dike) як визначений порядок, мiру справедливостi, однак саме полк - це "погоджене щле", що перебувае як елемент влади в гармони, яко'' вш заслуговуе. Але права рiвностi були позбавленi абстрактности оскшьки в перспективi тенденцм розвивалася у напрямi утвердження вiдносин пропорцшно' рiвностi, "справедливо'' законностi" (dike). Поступово релiгiйнi уявлення i емоцiйнi аргументи вiдтiснялися ращональ-нiшими доказами провини. Для цього потрiбна була належно сформована система засобiв переконування, система навчання такому переконуванню. У древньогрецькш школi цю роль
виконували фшософи, як вчили мистецтву публ1чного спшкування. Школи красномовства, що ïx утворили "софкти", були, без сумшву, початковим етапом фшософського тдходу до комушкаци, яка полягала у вмшт коригувати поведшку через дотримання певних щнностей, що шзшше й було покладено в основу правовоï комушкаци, побудови правового дискурсу.
Серед пам'яток вавилонсь^' культури - це були аналоги першоелеменлв правового дискурсу - безпосередшм "комушкативним контекстом" вир1зняеться тв1р "Бесвда пана з рабом". Автор апелюе до морально-вив1рених засад спшкування, як е важливими для оргашзаци життед1яльност1 суспшьства, шддае сумшву необхвдшсть жертвоприношень. Так настанови скеровували на змшу стереотишв бачення свггу i змшу взаемних дш. У перших творах штутгивт здогади м1фотворщв м1стили елементи регулювально-скерувальних спонукань, зумовлених функщонуванням вшьно спрямованоï свободи людськоï природи. Спонукальну силу цьому додавала безпосередня практика комушкативних взаемозв'язюв найпростшого типу - дискурс побутового р1вня, який згодом переростав у правовий. Закони життед1яльност1 свггу вимагали певноï регульованоï взаемодiï людей, яка i проростала на грунт "природно-правовоï поезiï древшх".
Етап розмежування сакрального права ввд свггського юторики фшософи фшсують як зародження римського права. У давнш перюд римсько!' гстори нормами сакрального права регламентували сшейт та м1жнародш ввдносини. Як для правотворчосп, так i для галузевоï правовоï комушкаци визначну роль ввдцрали Закони XII Таблиць (451-450 рр. до н. е.). Обумовленими у них були цившьне, шмейне та кримшальне право. Лише у кшщ IV ст. до н. е. боротьба за полггичш права зр1вняла плебе1в 1з патрицмми, чим суттево послабила дто норм згаданих Закошв. У результат! вторичного розвитку правоввдносини почали будувати на основ1 р1вност1 приватних ошб, що лягла в основу римського права.
Появ1 "диференцшованоТ законодавчоï дмльност1, а ввдтак i правовоï комушкаци, що "апелювала" то до простолюдишв (plebs), то до нобшв, то до вершниюв чи до вшьноввдпущениюв (libertine), сприяли таю гсторичш етапи розвитку законодавчих форм: 1мперсью укази (едикти -загальш розпорядження; декрети - постанови у судових справах; рескрипти - ввдповвд1 1мператора на юридичш запити щодо практикування i застосування права; мандати - накази чиновникам i кер1вникам провшцш щодо дмльносп суд1в). Таким був "стимул" розвитку правовоï комунiкацiï як способу узпднення стосунюв м1ж державотворцями та народом. Мистецтво регулятивного спшкування потребувало свого удосконалення для захисту у суд1 чи трактування закошв через шструкци (instructio) як своервдну форму навчання юриспруденци [4, т. 2].
Хоча захвдноевропейська правова думка Середньов1ччя ще не була представлена системати-зованим викладом закошв, однак, зведеш у р1зний час записи звича1в, об'еднаш у "Правди" -Сал1чну правду франюв (V-VI ст.), Аламаннську i Баварську (VIII ст., формували основу комушкативних дш. Це виступи шд час примирення, визначення компенсацш за образу, шкоду, завдану людиш, чи шш1 правопорушення. Укладач1 Салiчноï правди зафшсували покарання у форм1 штраф1в за фальшивосввдчення (XLVIII), за образу словами (XXX), за обвинувачення перед королем невинноï людини (XVIII). Аналопчш ди, що завдавали шкоди чи принижень, описаш у правилах Аламаннськоï правди, складеноï 33 епископами, 34 герцогами i 65 графами та з народом, "який з1брався" [4, т. 2, с. 41]. Виклад опишв 1з життя формував поведшков1 норми для досить конкретних життево важливих у стосунках випадюв: про продаж майна, про порушення кордону та шше (Баварська правда), про суперечки, як часто виникають серед людей - убивство, викрадення, заборонен шлюби, порушення церковних закошв та шше (Аламаннська правда).
Важливою ознакою правовоï комунiкацiï i права В1занти VII-XI ст. було продовження вироблених форм л1беллярного процесу, тобто впровадження писемного оформлення ус1х еташв судового процесу. Правовий комушкативний акт набував ознак узаконеного писемного тексту угод на противагу усному. Рекомендацшний характер розв'язання норм для правниюв доповнювався суворими 1мперативами: виносити ухвали на основ1 iстинноï справедливости; р1вного ставлення до обох сторш; словесного стримування в ощнках заради вигоди.
Ь появою абсолютноï монарxiï сталися змши у структур1 римського права: замша ординарного судового процесу екстраординарним. Перший р1зновид розгляду справи i винесення вироку
спричинив суттевий розвиток комуншативно-дискурсивно! взаемоди, оскшьки ординарний судовий процес грунтувався на погодженосп сторiн процесу (комунiкантiв). Повною протилежнiстю був екстраординарний процес, який виражав думку влади (imperium) i, "владний наказ" (decretum) як вирок [5, с. 48]. Це був фактично крок назад у розвитку правово! комушкацй i посилення диктаторсько-наказових форм тиску у взаемозв'язках iз суб'ектами права.
Джерельш витоки правово! комушкацй зумовлет законодавчою реформою Юстишана, його кодифiкацiею римського права. Пвдданий ретельному аналiзовi Збiрник одержав назву Кодекс Юстишана (529 р.), а тзтше через рш - з'явився новий Зввд пiд назвою "Дигести". Своерiдний "цитатник" вiдомих юристiв (39) та юридичних творiв виконував у юридичнш практицi певнi прагматичнi процесуальш завдання.
"Комунiкативно-правова" дiяльнiсть римлян, втшена у текстах позитивного права стотв (Зенон, 336-264 рр. до н. е. з Ктону, Дiоген iз Селевкii-на-Тигрi, Кратет iз Малли, панеций з Родосу, Посидонш iз Апаме!-на-Оронп), пiзнiх стоiкiв (Люций Сенека, Етктет, Марк Аврелiй) стала об'ективним виявом потреби роз'яснення та узагальнення юридичних рецепта.
Взiрцi безпосередньо! участi народу у судових справах, як були сформоваш у Древньому Римi, тдтверджували силу умшо! комунiкацii. Засновниками ii були Марк Тулiй Цицерон (пращ "Брут", "Про знаменитих ораторiв", "Оратор", "Про оратора"). Марковi Фабiю Квшташану належить 12 книг, побудованих на засадах красномовства ввдомого Цицерона, автора понад 100 промов. Щ класичш зразки покладено в основу розвитку правовоi комунiкацii усiх народiв.
Достовiрна iсторiя щдшсько! правово'' думки зарахована до VII ст. до н. е. Правовi щнносл сформованi на rn^^^i освяченого релiгiею подшу суспшьства на варни: жерцiв (брахмани), во!тв (кшатри), землеробiв (вайш'!), залежних слуг (шудри). Особливi права були узурповаш брахманами. Зародженням елементiв письмово! комушкацй можна вважати правила поведшки гад назвами "Араньяк", "Упанiшади", "Веданга". Лггературш джерела (сутри) започаткували законо-творчi тексти (драхмашастри).
Окремi види вербальних злочишв, наприклад, неправдивi свiдчення, подпадали пiд дiю суворо! смертноi кари.
Свш спадок у розв'язаннi завдань формування правово! системи 1ндй залишило iндуське право. Правова думка набула свого розвитку у "Ведах", як нагадують правовi норми. Першими фшсованими правовими приписами (нормами) стали склерити (шастри), що являли собою етико-правовi коментарi до "Вед". У VI-III ст. до н. е. етико-правовi трактати з'явилися гад назвою дхармасутр. Поведiнковi "кореляти" були викладет у шастрах, як i Дхархм1 Iншi види давньо-iндiйськоi лггератури - дхармашастри, артхашастри, нiбандхази - були скероваш на усунення у спшкуванш суперечностей мiж людьми, утвердження елементiв позитивного права.
Iндуське право лише iз колонiзацiею Iндii Великобриташею було обмежене, хоча визнання його збережене. За час розповсюдження англшського права в !нди вiдбувалися суттевi змiни у правосуддi. Вони були пов'язаш зi створенням судiв мерiв (на пiдставi харти англiйськоi корони 1726 р.), а шзтше, у зв'язку iз протестами шдшщв, дмльшсть судiв вiдбувалася лише iз обопшьно! згоди сторiн, iз застосуванням мюцевих законiв i звича!в. У XIX ст. (друга половина) ввдбулася лшвщацм судiв Ост-Iндiйськоi компанй, що теж спричиняло низку змш у зв'язку з Королiвською хартiею 1862-1865 рр. Тобто, правосввдомють iндiйцiв формувалася гад дiею вже двох практик судочинства: одного - менш сформованого i суперечливого у розумiннi европейцiв i колонiальноi адмiнiстрацii, i другого - шд дiею колонiальноi легiстратури (законодавчих оргашв). Мiжкультурна насильницька комунiкацiя, вочевидь, привнесла як у ментальшсть, так i в судочинство низку проблем, пов'язаних не лише iз незнанням англшцями мiсцевих звича!в чи мови, а й вдеологи. Лише тсля проголошення незалежностi Iндii спостерiгаються еволюцшш процеси iндуського права. Конституц1я !нди (1950) зафiксувала гарантй окремих прав, яю стосуються зокрема свободи слова (ст. 19). Тобто при всш суперечливосл iсторичного розвитку полiтико-правовоi думки, що була пов'язана iз колотальними впливами, релiгiйними, клановими, економiчними змшами, суспiльнi iнтереси унормувалися лише через погодження/непогодження iз усталеними правовими нормами, чим спричиняли змши у правосввдомосп iндивiдiв. Отже, iнституалiзацiя офiцiйного
дискурсу не була обмеженою: вже на раншх етапах залежала вiд взаемоди рiзних релiгiйних сил, каст; комушкацм вiдбувалася постiйно, вже на раншх етапах розвитку права в 1нди вона набула прагматичних ознак, у результат чого були вироблеш принципи демократизму, антикастовосп та принципи судочинства.
Спадок право систем 1нди та Китаю став своервдним продовженням правових традицш давшх египтян, де першi ознаки комунiкативного рацiоналiзму проглядалися в порадах щодо благородства у ставленш до шшого та комунiкативнiй виваженосп - небагатослiвностi суддiв. Евристичне передбачення етичного компоненту консенсусно-комушкативно!' поведiнки було продиктоване самим життям, взаемостосунками у суспшьствг Будь-яке порушення природно!' рiвноваги у взаемодiï iз природою суперечило його розвитковi. Вибудовувати модель рiвноваги суспшьних та iнших стосункiв можна i через знакову систему, в основi яко!' - мовлення, вербальш i невербальнi символи, що репрезентують етико-правовi засади спiлкування. На основi цих знакових елементiв проростала майбутня морально-правова модель комушкативних стосунюв, а головне - зобов'язально!' поведшки, що була провкником у формуваннi природного права i правового дискурсу.
Елементи природного права через людську комушкащю спричиняли до природно!' поведiнки, яка спонукала, радше, до переконування людини, а не до насилля над нею: свгг, який потрiбно побудовати на гармони "праведних вчинюв людини", вимагав таких же праведних (природно-синхронних) почутв, думок i комушкативних актГв.
Заснована на "iдеï Гзольованого шдиввда" демократична думка [7, с. 81] зазнавала змш та впливала на формування "колективноï людини", яка пройшла шлях вед "несвiдомоï спiльноï волГ через свщому шдиввдуалГзовану волю до свiдомоï спiльноï волг..". Цей проспр стосунюв формувався у межах спшьних комушкативних дш.
У засвоенш свГтово!' спадщини нащональна правнича наука мае сво!' досягнення, внесок у яю особливо помгтний зробили досвщчеш фшософи i ритори Киево-Могилянськоï академи. У зв'язку з обмеженим обсягом викладу зауважимо лише на Гменах Г. Сковороди, Ф. Прокоповича та ш.
ВзГрцем писемноï правовоï комушкаци е Конституцм гетьмана Вшська ЗапорГзького Пилипа Орлика (1710 р.), яка фшсуе домовлешсть мГж генеральним старшиною i запорозьким вшськом, з одного боку, та обраним гетьманом - з шшого. Така нащональна правова традицш побудови стосунюв у своервдному козацькому парламент стала виявом i зразком консенсусноï комушкаци. Цей документ практично виформовував демократичне начало у правоввдносинах учасниюв правового дискурсу, утвердження тих шституцш сшвтовариства, як реально б сприяли розумному розв'язанню колГзш. Уже на цьому еташ становлення правовоï комунiкацiï можна стверджувати появу унормованоï "солiдарноï вадповадальностГ' та бачення автора способГв ïï досягнення.
Висновки. СуворГ нащональш закони покарання тих, хто вчиняв злочин, ширилися поза межами СГчг Цей комушкативний регулятор - закон - домшував як зашб досягнення мети мирного порозумшня i скерування на шлях Гстини. Забезпечити комушкативну рГвновагу у правовш комунiкацiï як умову рГвност обох сторш у судГ намагалися учасники процесГв ввдповвдно до закошв, як склалися у тогочасному суспшьствг Встановленню комунiкативноï згоди сприяли первГсно сформован комушкативш права. Вони були подекуди достатньо демократичними i водночас - надто жорстокими.
Комушкативною формою правового впливу стали судовГ розгляди не лише за внесеною скаргою, а й за звичайною усною заявою, хоча особисто заявник у справГ не був защкавлений. 1стину в судГ (щодо тдозрюваного) намагалися встановлювати через опитування, а школи - з допомогою розпеченоï шини, залГза чи канчуюв, "шворок" (биття канатом).
Суворою вщповщальшстю за сказане (надаш сввдчення, заявлення) вирГзнявся порядок судочинства. Подавши "жалобливу супплику", потерпший знав про те, що за неправдивий донос йому загрожувало публГчне покарання (з 1740 року).
Отже, мотивацшна структура правово! комушкативно! ди ставала засадничою ознакою тогочасних правових ввдносин. Вона формувалася з урахуванням загальнолюдських цiнностей та прав. Цим вона особливо щнна.
1. Андреев Д. В. Взаемодгя влади та громадськостг: мехатзми соцгально-правовог комунжаци : монография /Д. В. Андреев. - К., 2013. - 334 с. 2. Антологгя украгнськог юридичног думки /редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та 1н.: в 6-ти т. - К. : Видавничий Дгм "Юридична книга", 2003. -Т. 1. - С. 521-522. 3. Андрущенко В. П. Сучасна соцгальна фглософгя / В. П. Андрущенко, М. I. Михальченко. - К. : Генеза, 1996. - 368 с. 4. Антология мировой правовой мысли: в 5-ти т. / Нац. обществ. науч. фонд; рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин. - М. : Мысль, 1999. - Т. 2. - 532 с. 5. Жоль К. К. Философия и социология права : учеб. пособие / К. К. Жоль. - К. : Юринком Интер, 2000. - 288 с. 6. Птерс Джом Дарем. Слова на вгтрг: гсторгя ¡дег комунжаци / Птерс Джом Дарем; пер. з англ. А. 1щенка. - К. : Видавничий Дгм "КМ Академия", 2004. - 302 с. 7. Radbruch G. Der Mensch im Recht / G. Radbruch // Проблеми фтософи права. - 2004. - Т. 2. -S. 71-82.
REFERENCES
1. Andreyev D. V. Vzayemodiya vlady ta hromads'kosti: mekhanizmy sotsial'no-pravovoyi komunikatsiyi: monohrafiya. [Interaction between government and the public, social and legal mechanisms of communication: Monograph]. Kiev, 2013, 334 p. 2. Antolohiya ukrayins'koyi yurydychnoyi dumky. Redkol. Yu. S. Shemshuchenko (holova) ta in.: v 6 T. [Anthology of Ukrainian legal thought]. Kiev: "Yurydychna knyha" Publ., 2003, T. 1. pp. 521-522. 3. Andrushchenko V. P. Suchasna sotsial'na filosofiya V. P. Andrushchenko, M. I. Mykhal'chenko. [Modern social philosophy]. Kiev, "Heneza" Publ., 1996, 368 p. 4. Antolohyya myrovoy pravovoy mysly: v 5-ty T. Nats. obshchestv. nauch. fond; ruk. nauch. proekta H. Yu. Semyhyn. [Anthology of world legal thought: in 5 vol.]. Moskva, Mysl' Publ., 1999, T. 2, 532 p. 5. Zhol' K. K. Filosofiya i sotsiologiya prava: uchebnoe posobie . [Philosophy and sociology of law: a tutorial]. Kiev, Yurinkom Inter Publ., 2000, 288 p. 6. Piters Dzhom Darem. Slova na vitri: istoriya ideyi komunikatsiyi. [Words in the wind: the history of the idea of communication]. Kiev "KM Akademiya" Publ., 2004. - 302 p. 7. Radbruch G. Der Mensch im Recht. Problemy filosofiyiprava. 2004, T. 2, pp. 7182.
