CC BY
13
УДК 340.12
А. С. Токарська
Нацюнальний ушверситет "Л^вська полггехшка" д-р юрид. наук, проф., професор кафедри теори та фiлософiï права
КОМУН1КАТИВНА СФЕРА ПРАВА В МЕТААНТРОПОЛОГ1ЧНОМУ ЗР1З1
© Токарська А. С., 2015
Увагу зосереджено на складних маловивчених та дискусшних у фшософп права проблемах: ознаках формування комушкативних прав, ознаках Ухнього розвитку i становлення; сучасних поглядах на антрополопчш метаморфози через видозмши у правопiзнаннi; появу актуашзованого дискусiйного метаантропологiчного пiзнання права в межах буття людини, його екзистенцшних вим1р1в в умовах комунiкацiï.
Ключовi слова: комунiкативнi права, антропологiя, метаантрополопя, сучаснi видозмiни у прав1, метаантрополопчне пiзнання, буття людини, Слово у комушкативному актi.
А. С. Токарская
КОММУНИКАТИВНАЯ СФЕРА ПРАВА В МЕТААНТРОПОЛОГИЧЕСКОМ СРЕЗЕ
Внимание сосредоточено на сложных малоизученных дискуссионных вопросах философии права: признаках формирования коммуникативных прав, их развития и становления; современных взглядах на антропологические метаморфозы из-за видоизменений в правопознании; появлении актуализированного дискусионного метаантропологического познания права в рамках бытия человека, его экзистенциальных измерениях в условиях коммуникации.
Ключевые слова: коммуникативные права, антропология, метаантропология, современные видоизменения в праве, метаантропологическое познание, бытие человека, Слово в коммуникативном акте.
A. S. Tokarska
COMMUNICATIVE GOAL IN THE AREA OF HUMAN ANTHROPOLOGICAL SECTION
The article is devoted to little known difficult controversial issues in the philosophy of law: possibility/impossibility of forming human communication, signs of their presence and development processes and formation; modern views on the anthropological metamorphosis through modifications in the law; metaantropolohichnoho appearance actualised knowledge of law within human existence and its existential dimensions in terms of communication.
Key words: communication rights, anthropology, Meta, current modifications in the law, metaantropolohichne knowledge of human existence, the Word of the communicative act.
Постановка проблеми. Комушкативш права у площиш антрополопчно! уяви та метаантропологiчного змюту не вивченi. Щодо метаантропологiчного 3pi3y, то його визнають "спекулятивною фiлософiею права", ненауковою дисциплiною, що займасться "трансцендентними щеями", оскiльки це непозитивютська теорiя. Процеси формування комyнiкативних прав позначен yнiверсальнiстю та новизною i породжуються iнтердисциплiнарнiстю. Комyнiкативне право - це ще формально не усталена галузь, але цшковито самодостатня сфера, яка утверджусться на перетинi таких наукових площин, як теорiя комушкацп, теорiя шформацп, теорiя держави i права, фiлософiя, антропологiя права, герменевтика, синергетика, а також теолопя, етолопя, етнологiя тощо.
Аналiз останшх дослщжень. Комyнiкативний акт - поняття юторичне, багато-, рiзноспрямоване. У кожнiй сферi людсько! дiяльностi цей процес мае докази свого незаперечного функцюнування на вербальному i невербальному рiвнях.
Активне вивчення комушкацп започатковане не так давно. У рiзних сферах дослщниками були ri, хто не оминав проблем взаемоди. Зокрема, антропологи ХХ ст. Джек Гyдi, Клод Левь Строс, Люсьен Левi-Брюль, Бронiслав Малиновський, Ерш Альберт Гевлюк, а також Д. Пггерс, М. ван Хоек, К. Ясперс та ш., яю схиляються до сутшсно! проекци вартосп Слова, починаючи вiд художнього усного, що вщграе "кристатзувальну" роль разом iз писемним у твореннi системи комушкацп. Це вона е шструментом збереження, "тобто збереження, передачi, отже, й культури".
Перегук iдей пошанування першооснов людського комyнiкyвання аргументував наш сучасник Сергiй Кримський, стверджуючи, що все починаеться вщ Храму, беручи до уваги символiзм мислення давшх рyсичiв. У цьому небесному уречевленому багатошаровому символiзмi -одвiчна множиннють, багатозначнiсть, яка трансцендентуе першооснови буття, транцендентальнi, апрiорнi структури духовного досвщу.
Однак у всiх iнших сегментах комушкацп (кyльтyрi загалом, полiтицi, прав^ економiцi тощо) таких дослiджень замало, що i додае потреби у розвитку тзнання в площинi метаантропологи через метамову нацiонального спадку.
Виклад основного матерiалу. Доведено, що власна лексика, синтаксис i семантика творять комушкативш процеси, яю е актами, подiями, дiяльнiстю, що встановлюють "свою реальнють i мають над нею владу, як у мапчних закляттях". Справедливим е перцептивне узагальнення метаантрополопчних впливiв на свiдомiсне граничне (i особливо - позаграничне) засвоення 1х людиною. Повторюванi синтаксичнi конструкцп, до прикладу, у лпургшних спiвах, проповщницьких повчаннях дiють як знакова система об'еднання ршмв, обряду, ритуалу, що впливають на свщомють i шдсвщомють, долаючи граничне, охоплюючи позамежове, у метамовi маловивчене.
Усiм вiдоме Бiблiйне "На початку було Слово, а Слово в Бога було, i Бог було Слово, Воно в Бога було на початку. Усе через Нього повстало, i нщо, що повстало, не повстало без Нього. I життя було в №м, а життя було Свгглом людей". Змютове значення синтаксичного прийому повторiв у цьому уривку творять через вщповщну метафоризацiю засоби символiчноl уяви. Саме такий прийом доводить вщповщшсть появи метамови усвщомленому задуму сакрально! штеракцп. Звучання молитви, пiснi, поезп, заклинання "працюе", що доведено, починаючи вiд пам'яток арха1чно1 грецько! культури i до довершеного Слова сучасносп.
Нацiональнi культури зберiгають зауважену традищю через "колективну пам'ять". А. Менцель, характеризуючи "антрополопчну уяву" мовними, вiросповiдальними, звичаевими, родинотворними та iн. засобами, вказуе на наявнють "культивування пам'ятГ' через культивування мiфiв i маги, обрядiв i ритyалiв, iгор i забав, "оскiльки епос, за Гевлоком, е "усною енциклопедiею" (oral encyklopedia), яка мiстить комплекс писемного знання - мiфiчного й технiчного, символiчного i практичного, метафiзичного й суспшьного [2, с. 70]. Вiдтак процеси формування комушкативних
прав людини тривали на píbhí усного та писемного мовлення, свщомюного i тдсвщомюного, граничного i позамежового.
В основу первюно! правово! комушкацп були покладеш настанови вiдвертостi й правдивосп, осуду лицемiрства й обману та будь-яких неправдивих чи спотворених звюток: "Хай буде ваше слово: Так, так; Hi, Hi, - а що бiльше цього, те вщ лихого" (Мт 5, 37). ЗберГгаючи зовнiшнi форми побутового людського спшкування, так поширювалися канони життя праведного. Аргументащя лише однieю лексемою, що сягае небуття ("лихий"), викликала конотацп осуду, неприйняття, боязнi грiха.
Природна особливють - мiфологiчна свiдомiсть людини властива усГм народам i сформована юторично, зокрема на релiгiйнiй вiрi. Вiдтак мiф був i е "формою вiдчуття i переживання свпу, його колiзiй i суперечностей [14, с. 273]. Способом мiфологiчного свносприйняття людина усвiдомлювала себе "родовою цшсшстю". Мiфологiчна пiдсвiдомiсть через метамову комушкацп транслювала правовi стимули людсько! духовносп i мiстила першовитоки усiх майбутшх форм та способiв духовно-практичного освоення дшсносп, яке неодмiнно культивувало правопорядок. На основi мГфолопчно! свiдомостi, як вщомо, виникло релiгiйне усвiдомлення свггу. Мiфологiчне, релiгiйне формувало спосГб комушкативного мислення, внутршнш моральний iмператив регулювання стосунюв. У духовно-практичному освоеннi свпу визрiвали новГ для всГх етносГв прийнятш норми поведiнки людей. У зв'язку з цим замовчування концепту "духовно! комушкацп"', як складово! метаантрополопчно!, що позначалася на ментальносп (творячи теорда та змют правово! комушкацп) е, на наш погляд, невиправданим.
Вщомий укра!нський правознавець, фшософ та культуролог С. Спекторський, характеризуючи християнство i правову культуру, звернув увагу на зв'язок юридично! культури ¡з релiгiею, резюмувавши: християнсью релiгi! створили юридичну культуру. Посилаючись на Цицерона, вчений висловив здогад: ставлення до божества (у римлян) було своерщним "юридичним двостороншм обов'язком". В iуда!змi "завiт, договГр мГж Богом i людьми" ретельно вивГрявся, редагувався, шдтверджувався i ратифiкувався. Щодо християнства, то йому в рГзш часи опонували як несумюному ¡з правом Гроцш, Лейбнiц, Бентам. Проаналiзувавши у зютавленш правознавство Ульпiана, - юридичну чеснють, юридичну доброзичливють, юридичну вiдданiсть, С. Спекторський наголосив на вщдаленосп !х вщ християнсько! досконалостi. Проте не сказав про !хню несумiснiсть. Навпаки, християнство, на його думку, може i повинно "внести свш iдеалiзм" у юридичну культуру. Отже, робимо припущення: правовий дискурс з його метаантрополопчною комушкащею не оминули загальш тенденци розвитку мовомислення та культурно-сакральш впливи на свiдомiсне та шдсвщомюне свносприйняття. Основна особливють указаного перюду пов'язана ¡з розвитком лГричного i драматичного мистецтва греюв, в якому Слово набуло ваги у формуванш нового духовного свпу людини. Через мовлене Слово здшснювався вплив на свпогляд грекiв, особливо - ¡з появою iде! космГчного порядку, що грунтувалася на безособист!сному закот (nomos) [16, с. 20.]. РГвнють всього, що утворюе природу, вкладалася у поняття названого закону.
Сощальш змши (становлення мюта-держави, розвиток торпвлГ) у VIII-VII ст. до н. е. спонукали до такого ж посиленого обмшу думками, якому, окрГм усного спшкування, сприяла поява писемностг 1сторики сходяться на тому, що для сощально-полпично! системи полюу характерним було незвичайне превалювання ораторського слова над шшими засобами влади.
До першоджерел християнського вчення про право дослщники юторп людства та звичаевого права зараховують Новий Завп. Проповщництво Христа Спасителя стало "Юриспруденщею повсякденного життя", який запропонував "своерщну закiнчену фшософда права". Вш не був посланий у цей свп для того, щоб "судити свп" чи порушувати закони. У його проповщях i притчах дослщники простежують багату юриспруденщю, яка свщчить про те, що "Вш хоч i не посвячував тодшшх правових шститупв, але також i не виступав з !х спещальним осудом" [1, Т. 1,
с. 521-522]. С. Спекторський називае близько швсотш глав, що стосуються рiзних норм права, щодо яких Христос висловлювався у сво!х проповщях i притчах, в яких роз'яснював право, "виршував юридичш казуси". Вiн був ношем i проповiдником yмiлого прощення, яке рятувало людину не лише морально, а й фiзично. Таким прощенням (за вiрою Христа) можуть бути досягнул "сощальна солiдарнiсть i братство людей". Хоча Вiн не вщкидав само! ще! суду, покарання, але щею примирення (як першооснову правово! комушкацп. - А. Т.) сповщував як yнiверсальнy норму життя.
У проповщях апостола Павла, "новозаветного юриста", за словами С. Спекторського, його суперечках про право мiж християнами спостер^аеться поцшування "правового дискурсу". Вш рекомендуе скористатися примиренням у третейському сущ. У його дiалогах, монологах мiститься сyтнiсна риса: зупиняти процесуальш правопорушення i у розмовi iз сотником, i з первосвящеником Анашем, i з правителем Фелшсом, i з царем Агрiппою. Це тдтверджуеться дiалоговими риторичними запитаннями: "... чи дозволено (сотниковт - А. Т.) бичувати римського громадянина i без суду?" чи у зобов'язанш вибачитися перед римськими громадянами за те, що "без суду всенародно били..., а тепер таемно випускають?" та ш. [1, Т. 1. - с. 525-526]. У кожному промовленому тексп, як зазначае дослщник, з'являеться "якась нова тактика" порiвняно iз Свангельською, бшьше yсвiдомлення неможливосп обiйтися без тих установ i вiдносин, якi склалися у суспшьств для прогресу християнства та його впливу на щ установи i стосунки мiж людьми.
Вiдтак, знайшовши аргументащю на пiдтвердження сво!х думок в авторитетного дослщника, можемо припустити, що формою творення метамови було "мовлення - теж вчинок", а в основi цього вчинку завжди конкретна психолопчна мета. Оскiльки людський штелект дiлиться на свiдоме та несвщоме, то мотивацiя вчинкiв може залежати вщ обох чинникiв. Мета ж учинку наявна завжди. В основi несвiдомого - емоци, наявнiсть яких не завжди вщчутна. Лише за певних умов - роздратування, злосп, радосп - вони можуть провокувати людину до здшснення цiлком несподiваних вчинкiв. За твердженням, особистiсть, як правило, не може тд час комушкацп приховати зону несвiдомого. Це "зрадник" людини: воно завжди вщкрите. Всi внyтрiшнi емоци щодо якоюь людини пiд час спiлкyвання попри волю помгтш й вiдчyтнi. Знаковою системою несвщомого е Body Language (мова людського тша: мiмiка, жести, вираз обличчя, поза, оч^ рух рук тощо). Ця система спрацьовуе одночасно iз природною мовою - звуковою хвилею, що надходить на слyховi органи слухача. Отже, знакова система свщомого у неправовш комушкацп, яка тддаеться iнтелектyальнiй кореляци, може бути змшена. Наприклад, замiсть неприемного - свщомо, задля "блага" слухача, - сказати приемне. Проте знакова система несвщомого обов'язково "спрацюе": це виявиться у метамов^ що спроектуеться в погляди поз^ на обличчц приховати несвiдоме неможливо. Викриття ютинно! сyтi вiдбyваеться через "прочитання" екстралшгвютичних ознак метаантропологiчноl комyнiкацil.
Вивчення вшх сегментiв комyнiкацil, якi ще не дослщжеш, доводить свою незвичну особливють - йдеться про новий ешстемолопчний реалiзм, певною мiрою вже описаний професором Айови вщомим комyнiкативiстом Джоном Даремом Пгтерсом, який виокремлено доводить надшешсть медiакомyнiкацil епiстемологiчною фiлософською основою, визнання ним медiакомyнiкацil не як технолопзованого додатку "до буття (фюсису)", а як "продовження людського самотзнання". Услiд за Гегелем, Д. Д. Пгтерс переконуе в тому, що вже доведено класиком: абсолютний дух присвоюе собi предметний свгт, або, навпаки, "виробляе свое поняття iз себе, об'ективуючи його й стаючи у такий спошб буттям. Дух усвщомлюе себе у цiй предметностГ' [12, с. 20]. Таким, на наш погляд, може бути шлях втшення у комушкацп (вербальнш i невербальнiй) метамовних елементiв права i його норм.
Культивуючи медiакомунiкацiю як "окремий npocTip i3 власним iнтелектом, який прагне дорiвнятися БоговГ', ця площина метаантропологiï акумулюсться як реальнiсть, яка "снуе над людиною, маючи свою онтологiю, нетзнавану для людини" [Там само]. Тут дослщники зауважують, що такi медiатехнологiï межують i3 "чуттевим пiзнанням, що мае особливий штелект, який важко назвати "людським". Висновок доcлiдника цшком неcподiваний: медiаcвiт як проcтiр "тотальноï фiкcацiï" змiнюe людську cвiдомicть сучасносп через пошук будь-чого у чаш та у простора Адже у жоднш книжцi "не вистачить мюця", аби зафiкcyвати вci дiяння "того, що може зробити Бог" [12, с. 20].
Якщо таким способом через комушкативний ресурс людська свщомють отримае можливоcтi пам'ятати i зберГгати знання, то вона може змшювати саму антропологiчнy cyтнicть. Д. Д. Пгтерс переконаний, що людство неусвщомлено для себе дiйшло у пошуках нових форм комyнiкацiï до потреби "в чомусь, що е значно бшьшим за людський ресурс" [12, с. 25], а значить, його метамова доводить метаантрополопчну складову, яка юнуе i впливае на свщомюне i пщсвщомюне.
Транcценденцiя в метамовi (вiд лат. transendere - переступати) означае перехщ меж зi сфери можливого досвщу у сферу потойбiчного (трансцендентального). За Кантом, трансцендентний -той, що виходить за межi можливого досвщу, лежить за межами цього досвщу i виходить за межi людсько1' свщомосп. У М. Гартмана трансценденщя - необхiдна, зумовлена, зокрема, дyалiзмом пiзнавального акту: протистояння тзнаного i того, що тзнаемо. За Сартром кожна людина трансцендентна, оскшьки вона виходить за межi будь-якого можливого доcвiдy, який може бути здобутий; людина трансцендуе будь-яку рiч, як тшьки перетворюе ïï на "cвiй" предмет, робить ïï об'ектом свого обговорення, свого тзнання, свое1' дiяльноcтi. У К. Ясперса "трансцендентний" звучить як вимога того, щоб оcобиcтicть своею невтомною дiяльнicтю пiдноcила дiйcне до масштабу трансценденци, оcкiльки перехiд вiд чистого буття свггу, тобто "самого Man", до самобуття, дшсно стае вшьним [15, с. 461].
Метаантрополопя у ïï рГзновидах - персоналютичнш i комушкативнш - проникае у людське буття (буденне, граничне, позаграничне буття), в умови i лопку комушкацп на етноантрополопчному рГвш людських спшьнот.
Комушкативш права в метаантрополопчнш площиш виформовувалися Гз прадавнього етнолопчного коршня, яке живилося i живиться способом мислення або, шакше кажучи, ментальшстю.
ТрансценденталГзм комyнiкацiï тюно пов'язаний Гз мисленням: людина орГентуеться лише на зло/добро у внутршнш мотивацiï. У виборГ мети комyнiкацiï продукуеться духовним началом -добрими почуттями. Хоча поняття добра i зла кожна людина трактуе по-своему, проте бГблшш постулати християнсь^' моралГ штегрують ментальш штеракцп, а метамова допомагае проникати у незвщане.
Умшня вербально взаемодГяти на етат тзнання або пошуку ютини зорГентоване на штерсуб'ективний культуролопчний грунт.
Апелюючи до положення про Бога, душГ та ïï вГчносп, метафГзичний пщхщ висновковуе про природну мораль, норми i цшносп природного права, що е комушкативними символами надособистюних енергш, задГяних у творенш сощального свпу i правопорядку. Таким е шлях долучення людини "до вищих, абсолютних гармонш буття, у свил яких сощальний правопорядок -це тшьки ï^ приватна, локальна форма" [13, с. 193-194].
Висновки. Питання правового буття i тзнання по-фшософськи актуально викристалГзовують проблеми Гз вГчним i абсолютним смислом осягнення метамови cвоeï правовоï культури, переданим нам поколшнями попередниюв Гз неоднаковим для нас штелектуальним способом мислення. Шлях осягнення древшх розписГв (приклад С. Кримського), як дГади мети i засобГв комушкування до
наступних поколшь, мае метафiзично-онтологiчний характер. Транслюеться ментально сформована мета, спрямована на передання глибоко! духовностi нашого народу, благих намiрiв 3i змiстом сощально-правових феноменiв. С. Кримський вчить осягненню тако! духовно! величi засобами метамови. Отже, Людина, як центральна постать юторичного процесу, сво!м метаантропологiчним еством позищонуе колективне свiтобачення, свiтосприйняття, свггорозумшня, правову свiдомiсть, тобто ментальну сутнють, покладену в основу ïï комушкативних прав, якi у фiлософсько-правовiй наущ ще очiкують на свое сучасне обгрунтування.
1. Антолог1я украгнськог юридичног думки : в 10 т. /редкол. : Ю. С. Шемчушенко (голова) та ¡н. - К. : Вид. Д1м "Юридична книга", 2005. 2. Менцель Анджей. Антрополог1чна уява / Анджей Менцель. - К. : Ютверс, 2012. - 380 с. 3. Мондт Батт1ста. Шдручники систематичноï фшософп. - Т. 3. Онтолог1я i метаф1зика / Батт1ста Мондт ; пер. з ¡тал. - Жовква : М1с1онер, 2010. - 284 с. 4. Фiлософiя прав людини / за ред. Ш. Госепата та Г. Ломанна ; пер з тм. - К. : Hirn-Центр, 2008. - 320 с. 5. Кизима В. В. Социум и бытие / В. В. Кизима. - К. : Издатель ПАРАПАН, 2007. - 204 с. 6. Американская философия. Введение. - М. : Идея-Пресс, 2008. - 576 с. 7. Назаров И. Свобода против закона: цивилизация на весах Спасения : монография / И. Назаров. - К. : Изд. ПАРАПАН, 2008. - 224 с. 8. Штов М. Г. Руська нащональна фiлософiя в контекстi украгнськог i^орп та культури : монографiя / М. Г. Штов. - К. : Вид. ПАРАПАН, 2008. - 432 с. 9. Дтер Генрiх. Свiдоме життя. До^дження спiввiдношення суб 'eктивностi та метафiзики / Генрiх Дтер ; пер. з мм. - К. : КУРС, 2006. - 188 с. 10. Кузнецов В. Фiлософiя права. Iсторiя та сучастсть : навч. поаб. / В. Кузнецов. - К. : ВД "Стилос" ; ПЦ "Фолiант", 2003. - 382 с. 11. Борисов Е. Практический поворот в постметафизической философии. - Т. 1 / Е. Борисов, И. Инишев, В. Фурс. - Вильнюс : ЕГУ, 2008. - 212 с. 12. Людина i БогоGoogle, або Шлька ^iв про величезну бiблiотеку з "власним" розумом // День. - 2015. - № 154-155. - 28-29 серпня. 13. Фiлософiя права : словник. - К. : Концерн "Вид. Дiм "1нЮре", 2003. - 408 с. 14. Андрущенко В. П. Сучасна сощальна фiлософiя : курс лекцт /В. П. Андрущенко, М. I. Михальченко. - К. : Генеза, 1996. - 368 с. 15. Философский энциклопедический словарь. - М.: Инфра-М, 2007. - 576 с. 16. Жоль К. К. Методы научного познания и логика (для юристов) /К. К. Жоль. ~К. : Атика, 2001. -288 с.
