CC BY
14
УДК 340.12
Антонша Токарська
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", доктор юридичних наук, професор кафедри теори та фшософп права ninatokarsky@gmail. com
1СТИНА У МЕТААНТРОПОЛОГ1ЧНОМУ ПРАВОКОМУН1КАТИВНОМУ КОНТЕНТ1
© Токарська А., 2017
Акту^зовано одвiчнi потреби стремлiння до встановлення ктини засобами правовоУ комун1каци. Чи досяжна ця мета на основi принцип1в ïï побудови - далеко не риторичне питання. Саме метаантрополопчний пщхщ пщказуе шлях до розв'язання щеТ дилеми.
Ключовi слова: iстина; сковородишвськ мотиви; правова комунiкацiя; мета; антрополопчний пiдхiд; людський досвiд.
Антонина Токарская
ИСТИНА В МЕТААНТРОПОЛОГИЧЕСКОМ ПРАВОКОММУНИКАТИВНОМ КОНТЕНТЕ
Актуализированы вечные потребности стремления к установлению истины средствами правовой коммуникации. Достижима ли эта цель на основе принципов ее построения - далеко не риторический вопрос. Именно метаантропологический подход подсказывает путь к решению этой дилеммы.
Ключевые слова: истина; сковородиновские мотивы; правовая коммуникация; цель; антропологический подход; человеческий опыт.
Antonina Tokarska
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Theory and Philosophy of Law
Sc. D., Prof.
TRUTH IN META-ANTHROPOLOGICAL LEGAL COMMUNICATIVE CONTENT
The article actualizes the eternal needs for aspiration to pursue the truth by means of legal communication. Whether it is possible to implement this aim on the basis of principles of its formation is not a merely rhetorical question. It is the meta-anthropological approach that shows the way to solve this dilemma.
Key words: truth; skovoroda's motives; legal communication; meta-anthropological approach; human experience.
Постановка проблеми. Фшософсько-правове трактування засадничого поняття "ютина" не е одновимiрним. Воно ще й дос на етат розвитку ще1 науково! сфери не ушфшоване й не раз
назавжди дане. Однак пошуки його "ютинносп" (у метафоричному вираженнi) тривають. Незапе-речним засобом встановлення iстини, звюно, е правова комунiкацiя. Саме цей мехашзм працюе на вартiсну антрополопзащю iстини не заради iстини "для - мене", а заради служшня и людству.
Аналiз дослiдження проблеми. Не можна оминути у розкритп проблематики рiзноманiтних сутнiсних вiковiчних надбань, якими е дослщження iстини - правово! iстини - метаантропологп -правово! комушкацп. Однак ми завжди вдаемося до пошуку першого, пам'ятаючи про методологiю вчення про час, перюд, свiтовий багатовимiрний контекст. Бо метод часово! оцiнки вивченого й проанатзованого тепер увиразнюе i використатзовуе класично зроблене; з iншого боку, воно вщкривае новiтнi сьогочаснi шляхи для наближення до ютини. Для таких процешв придатними стають пращ Платона й Аристотеля, яю створили класичш основи розумiння iстини; I. Канта, який вщстоював позицiю про наявнють i можливiсть встановлення об'ективно! iстини. Йому опонував Г. Кельзен iз запереченням можливостi широкого розумшня iстини в правi. Доведення наявносп iстни засобами мови належить А. Тарському; до ще! проблематики, але вже в комушкативному iнтерпретуваннi, долучилися М. Хайдегер, А. Бадью, С. Булигш, В. Махлiн, О. Ткаченко та шшь
Мета статтi. Проаналiзувати ймовiрнiсть встановлення iстини засобами правово! комушкацп на основi метаантропологiчного тдходу.
Виклад основного матерiалу. Поняття "ютини у правГ' одержало новiтне фшософсько-правове тлумачення завдяки вiтчизняному дослiдниковi О. Ткаченку, репрезентоване у найновшому сучасному виданнi "Велика укра!нська юридична енциклопедiя. Т. 2 "Фiлософiя права". Вщтак вiзьмемо його за основу для аналiзу i розвитку процесу тзнання iстини в метаантропологiчному комушкативному визначенш.
Тема перспективна хоча б тому, що в науцi е двi протилежнi думки щодо можливосп встановити iстину. Вони виражають суть такими тезами: ютина не е абсолютною; ютина е вiдносною; "незмшно! науково! iстини немае" (теза фалiбiлiзму) [1, с. 315].
Звернемося до фшософсько-правового тлумачення "iстини у правГ'. О. Ткаченко стверджуе про те, що ютина становить "позначення щеалу знання i способiв його досягнення й обгрунтування". До певного часу (ХХ ст.) "ютина постулювалася ушверсальною цiннiстю з единим, стiйким i незмiнним смислом". Тут автор, не заперечуючи залежност iстини вiд !! загальнофшософсько! штелектуально! оцiнки, стверджуе, що "Правознавство виявляе тенденцiю до збереження класичного розумшня ютини" [1, с. 310].
I Платон, i Аристотель, i Т. Аквшський викристалiзовували класичш тдходи до розумiння iстини, як "стан гармони мислення i дшсносп". У Т. Аквiнського був такий бездоганний постулат: "1стиною е вщповщнють дiйсностi i знань про не!". Причому вона мае "статус рерум" - юнуе незалежно вiд нас. Тобто до цього причетна теорiя вiдображення, що виражае "вiзуальну метафору" -ютина не залежить вщ суб'екта". Цiй теорil у ХХ ст. протиставили "аксюму Вiко": "ютинне i створене е взаемооберненим". Такий шдхщ заперечив "статус рерум": вш утвердив константу про те, що об'ективна реальнють не мае дзеркального вщбиття, у правовому дискурсi вона слугуе для тзнання права, а не для його вщображення [1, с. 311].
Метод антрополопзацп тдказуе спошб дослiдження вартiсноl iстини для людини, яка вступае у поле правових вщносин. Зрозумшо, що справедливють (скажiмо, у судових дебатах, спорах) - не единий критерш, яким можна забезпечувати встановлення об'ективно! ютини. Особливого значення набувае форма, змют i спошб викладення аргументiв, якими сторони намагаються доводити "свое" бачення ютини. Тут i виникають основш та неоднозначш застереження, якi стосуються правово! комушкацп суб'екпв права. На цьому еташ до способiв встановлення ютини додаються фактори, яю далеко не полегшують людинотворче "прочитання" ще! комунiкацi!. Це пов'язано з тим, що, ^м антропологiчного контенту, ситуащю взаемодi! суб'ектiв права ускладнюе наявнють !хнього метаантропологiчного вiдношення. Польський дослщник А. Менцвель, характеризуючи "антропологiчну уяву", звертае увагу на мовлення, тобто
усну комушкащю. Вш бачить И як комушкащю "лице до лиця", що означае: щоразу в нiй наявний увесь особистий контекст (дикщя, модулящя, iнтонацiя, жестикуляцiя, ритмiка, чуттевiсть). Автор закономiрно й справедливо пiдкреслюе, що "Особистий контекст переплетений iз ситуативним -кожен акт усно! комушкацп вiдбуваеться в особливому одноразовому, неповторному ситуативному контексп" [2, с. 66]. Такий неповторний "психодинамiчний або ж вербомоторний" дискурс фактично не полегшуе реципiювання правово! комушкацп з шшютю, а лише у багатьох випадках обтяжуе 11 метатекстом, пiдтекстом.
Через юнування "вторинно! iнформативностi" у правовш комушкацп встановлення iстини е складним пiзнавальним процесом. Наведемо суперечливi твердження дослщниюв: "Визнання iстини в правi властивiстю права як знаково! системи у сучаснiй фшософи права часто ототожнюеться з вщмовою вщ поняття iстини. Можливою альтернативою цьому е переосмислення iстини в правi - вщмова вщ сприйняття iстини через онтичну перспективу 11 витлумачення" [1, с. 315-316].
Знакова система комушкацп, зокрема правово!, в якш зримо наявнють кшькох пiдтекстiв вторинно! шформативносп цiлком уписана в систему останньо! та надiлена тiею самою здатнютю розв'язувати спiрнi питання, вибудовуватися на тих самих принципах, що i вербальна правова комушкащя. Вiдмiннiсть полягае у тому, що подекуди !! важче трактувати. Але вона виникла рашше, шж писемна комунiкацiя, що й зумовило низку !! характерних ознак (справедливють, рiвнiсть, свободу комушкативного акту).
Важко згодитися iз позищею Вiко, про що О. Ткаченко пише: "Для фiлософi! права важливе значення мае твердження С. Кршке про те, що поняття ютини як вiдповiдностi дiйсностi неминуче передбачае наявнють позамовно! дiйсностi. У свпл аксiоми Вiко i вiдповiдного !! усвiдомлення, що право е мовою, яка творить, немае жодного переконливого аргументу, який би продемонстрував можливiсть iснування права чи окремого його елементу як позамовно! дшсносп" [1, с. 315]. Звюно, що позищя С. Кршке переконлива.
Швидше можна погодитися i такими постулатами автора: "Будучи мовою, право, як i будь-яка природна мова, не може забезпечити стащонарнють свого смислового поля, тобто саме не е дшснютю у свпл класично! теорi! iстини. Мова, як така, що позбавлена мехашзму обмеження продукування смислово! варiативностi, замкнена сама на соб^ не допускаючи об'ективного й незмiнного iснування чогось, до чого належать знаки, тобто юнування референта i денотата" [1, с. 315]. У смисловш варiативностi якраз i приховуеться денотат, мета тексту, який не завжди тдвладний прочитанню або сприйняттю комунiканта.
Мову в цьому контексп розумiемо як комушкащю, засобами передання яко! е саме мовлення, i дiалог комунiкаторiв. Дослiдниця М. Препотенська, як i Гадамер, вiдзначае "унiверсам дiалогу", в якому прихований "шлях до ютини" [6, с. 141], що, на нашу думку, щлковито еднае його (щалог) iз функщональною метою - прагматизмом правово! професшно! дiяльностi у формi правово! комунiкацi!.
На основi аналiтичних зiставлень характеристик комунiкацi! встановлено, що згадана ознака -пошук ютини - визначае сутнють прагматизму, перетинаючись iз метою дiалогiзму. В цьому випадку для нас така мета формуе i тдтверджуе правильно вибраш основи методологiчних засад комушкативно! дiалогiчно! антропологi! права.
Дiалогiчний конструкт комушкативно! взаемоди розумiемо як правову взаемодда, смисловий та iдеально-змiстовий аспект сощально! iнтерпретацi!, як один iз модусiв iснування комунiкацi!, спрямований на унормування "семантичних дисонансiв" у свщомш мiжособистiснiй та мiжгруповiй дiяльностi з метою забезпечення "ушверсально! згоди" на еташ пошуку iстини, що передбачае захист прав i свобод людини i громадянина, забезпечення безпеки держави i суспiльства [5, с. 22].
Л. Удовика зауважуе: "Змют антрополопчного вимiру виявляеться в законах i закономiрностях, принципах i функцiях цшеспрямовано! дiяльностi людей як основi правового регулювання. У центрi - людина з ушма потребами й можливостями, штересами й дiями". Нею -людиною - лише i визначаеться ефективнють функцiонування правово! системи в остаточному шдсумку", - резюмуе дослщниця [8, с. 26]. Цей висновок, на нашу думку, найпоказовше концептуалiзуе саме практику взаемин у сферi правоохоронно! дiяльностi.
Якщо, за словами автора, "антрополопчний вимiр трансформацп правово! системи в умовах глобалiзацп грунтуеться на антропологiчнiй парадшм й гуманiзмi як дieвих шструментах пiзнання, якими володiе людство", то, беручи до уваги, що "буття-у-правГ' здiйснюеться лише через дiалогiзацiю, робимо висновок: дiалогiчно-антропологiчний базис констатуе i репрезентуе рiвень "визнання цiнностi i значущосп кожно! людини, забезпечення li прав i свобод, надання реальних механiзмiв !х реалiзацil захисту, як в кiнцевому пiдсумку забезпечують стшкий розвиток людини i суспiльства - складовi антропологiчного вимiру правово! системи" [8, с. 27].
М. Препотенська стверджуе, що фшософсько-антрополопчш ще! дають можливiсть розглядати дiалогiзацiю "як сутнюну рису людини, ставити у центр дослщження не лiнгвiстичнi моделi, а саме людину, "яка символiчно та ексцентрично дiе словом у своему бутп, розглядати homo verbo agens у взаемодп душевного, вiтального, духовного"[6, с. 208].
Пошуки "третього шляху" мiж нездiйсненним iдеалом об'ективностi в дослщженнях про людину i картезiанським зведенням власно! iндивiдуальностi до певного "Я", абсолютно не пов'язаного з шшими "Я", спонукали фiлософiв-дiалогiстiв до висновку: юнування людини завжди е "ствбуттям", спiвiснуванням з iншими людьми; ютини про людину можна досягти через аналiз зустрiчi одше! людини з шшою, де суб'ект постае у вщмшному вiд iншиx вимiрi -дiалогiчному [5, с. 25].
Усвщомлюючи iснування "iншостi", людина усвщомлюе буття як таке. Адже закинупй у цей свiт, !й доступш лише свiдчення !! розуму. Те, що насправдi належить людинi та становить !! дiйсну реальнiсть, - це реальнють мiжлюдська, оскiльки людина пов'язана з шшими людьми i вщчувае !хнш постiйний вплив. Тому юнувати для не! - означае сшвюнувати, i це спiвiснування нерозривне. Отже, дiалог - це, насамперед, подолання монолопчност самого буття. На основi ще! методолопчно! засади робимо важливий висновок: подолання монолопчносп мае не порушувати меж правового простору шшого [5, с. 25]. "Адже людина може скшьки завгодно i як завгодно погоджуватися з пею чи шшою позищею, але при цьому не зробити жодного реального кроку для !! утвердження. Тшьки вихщ за межi власного "Я" як буття у проспр Буття як штерсуб'ективносп виводить !! з горизонту спшкування як суто побутово! потреби, необхщно! для забезпечення утилггарних запитiв людини, на рiвень глибинно-буттевого, онтологiчного спiлкування як спiвбуття у свт, Унiверсумi, коли "бути - означае спшкуватися" [9, с. 5].
Висновки. Завершуючи лише першi начерки порушено! проблематики, як тiльки проектують подальший шлях пошуку вiдповiдей, а то й звичайного дискутування, вдамося до художшх фшософських детермiнантiв. У романi В. Шевчука "Сповщь" "гапонiвський священик" висловлюе "повчання не тiльки для тебе (до читача - А. Т.), а й передуем для мене самого". Ось i слова, що так само доповнюють низку неоднозначних пiдxодiв i спостережень щодо ютини, яка, на наш погляд, не вичерпуе ушх сумнiвiв, а спонукае до нових мiркувань. "Не думай, що в свт не юнуе ютини або !х юнуе стшьки, що вони одна одну побивають. Неважко помггити: одна людина вважае за ютинне те, що друга мае за неправду. А неправда другого - ютина для першого. 1стина е. Але вона не в розумi кожного з нас, а в розумi вшх загалом. Вона вивiрюеться не досвщом кожного з нас, а досвщом ушх загалом". Для цього важливо вмгги бачити, чути i читати тдтексти з метою виявлення безпомилкового змюту правового дискурсу та ютини в ньому чи шляxiв прямування до не!. Такою залишаеться i перспектива дослщження ще! проблематики, вартюна для правово! антропологи.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Велика украгнська юридична енциклопед1я: у 20 т. Т. 2. Фыософ1я права / редкол. : С. I. Максимов (голова) та íh. ; Нац. акад. прав. наук Украгни; 1н-т держави i права ím. В. М. Корецького НАН Украгни; Нац. юрид. ун-т ím. Ярослава Мудрого. - Харюв : Право, 2017. -1128 с. 2. Менцвель А. Антропологiчна уява / А. Менцвель. - К. : Ютверс, 2012. - 380 с. 3. Клочовський Я. А. Фiлософiя дiалогу / Я. А. Ключовський; пер. з польс. Рассудiног. - К.: Дух i лтера, 2013. - 224 с. 4. Фiлософiя права / за ред. Джоела Фейнберга, Джулса Коулмена; пер. з
англ. П. Таращук. - К.: Вид-во СоломИ Павличко "Основи", 2007. - 1254 с. 5. Токарська А. С. Д1алог1чна проекщя взаемодИ' правоохоронних оргатв (ОВС - митна служба): монограф1я / А. С. Токарська, Л. С. Франюв. - Льв1в, 2015. - 221 с. 6. Препотенська М. Фыософ1я риторики: екзистенцтт та метаантрополог^чш аспекти: навч. поаб. /М. Препотенська. - К.: 1нкос, 2011. -228 с. 7. Шевчук В. Чотири романи: На пол1 смиренному. Око пр1рви. Мор. Спов1дь / В. Шевчук. -К.: Вид-во 1вана Малковича "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", 2013. - 768 с. 8. Удовика Л. Г. Трансформащя правовог системи в умовах глобал^зацИ: антрополог1чний вим1р: монограф1я / Л. Г. Удовика. - Харюв : Право, 2011. - 552 с. 9. Озадовська Л. Парадигма д1алог1чност1 в сучасному мислент: монограф1я /Л. Озадовська. - К. : ПАРАПАН, 2007. - 164 с.
REFERENCES
1. Velyka ukrayins'ka yurydychna entsyklopediya: u 20-ty [The Great Ukrainian Law Encyclopedia: in 20 vol.]. T. 2. Filosofiya prava/redkol.: S. I. Maksymov (holova) ta in.; Nats. akad. prav. nauk Ukrayiny; In-t derzhavy i prava imeni V. M. Korets'koho NAN Ukrayiny; Nats. yuryd. un-t im. Yaroslava Mudroho. Kharkiv: Pravo Publ., 2017. 1128 p. 2. Mentsvel' A. Antropolohichna uyava [Anthropological imagination]. Kyiv: Yunivers Publ., 2012. 380 p. 3. Klochovs'kyy Ya. A. Filosofiya dialohu [Philosophy of dialogue]. Perekl. z pol's'k. Rassudinoyi. Kyiv: Dukh i litera Publ., 2013. 224 p. 4. Filosofiya prava [Philosophy of Law]. Za red. Dzhoela Feynberha, Dzhulsa Koulmena. Red. z anhl. P. Tarashchuk. Kyiv: Vyd-vo Solomiyi Pavlychko "Osnovy" Publ., 2007. 1254 p. 5. Tokars'ka A. S. Frankiv L. S. Dialohichna proektsiya vzayemodiyi pravookhoronnykh orhaniv (OVS-mytna sluzhba): monohrafiya [Dialogue projection of interaction of law enforcement bodies (ATS-customs service): a monograph]. L'viv, 2015. 221 p. 6. Prepotens'ka M. Filosofiya rytoryky: ekzystentsiy ni ta metaantropolohichni aspekty: navch. posib. [Philosophy of rhetoric: there are no existences and meta-anthropological aspects: educators.]. Kyiv: Inkos Publ., 2011. 228 s. 7. Shevchuk V. Chotyry romany: Na poli smyrennomu. Oko prirvy. Mor. Spovid' [Four novels: In the field of the humble. Eye of the abyss. Sea Confession]. Kyiv: Vyd-vo Ivana Malkovycha A-BA-BA-HA-LA-MA-HA Publ., 2013. 768 p. 8. Udovyka L. H. Transformatsiya pravovoyi systemy v umovakh hlobalizatsiyi: antropolohichnyy vymir: monohrafiya [Transformation of the legal system in the conditions of globalization: anthropological dimension: monograph]. Kharkiv: Pravo Publ., 2011. 552 p. 9. Ozadovs'ka L. Paradyhma dialohichnosti v suchasnomu myslenni: monohrafiya [Paradigm of Dialogism in Modern Thinking: monograph]. Kyiv: PARAPAN Publ., 2007. 164 p.
Дата надходження: 14.06.2017 р.
