CC BY
74Такая картина обусловлена высокой приспособительной способностью организма высокотренированных спортсменов к соревновательным нагрузкам. Резкий прирост процента лиц с предвестниками патологии свидетельствует о напряжении системы адаптации в связи с ростом психоэмоциональной и физической нагрузок соревновательного периода. Гормональные и нейрогенные факторы приводят к накоплению продуктов метаболизма систем энергообеспечения, снижению буферных свойств крови и ротовой жидкости, росту уровня кортизола, как результат нарушения проницаемости сосудистой стенки, повышенной продукции гликогена десны.
Выводы.
В процессе решения поставленных задач и достижения цели исследования, путем анализа динамики регистрируемых данных были определены сенситивные периоды для проведения превентивно-реабилитационных мероприятий, то есть
профилактических мероприятий ожидаемого утомления и снижения уровня резерва адаптации до того, как появились клинические проявления данной патологии. Если восстановительные мероприятия проводятся по окончании осеннего и весеннего кругов соревновательного периода, то превентивные меры следует проводить по окончании этапа вхождения в спортивную форму, перед этапом поддержания спортивной формы - середина апреля и соответственно в осеннем круге соревновательного периода -середина октября.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем методы экспресс-тестирования функциональных состояний спортсменов высокого класса в системе годичной подготовки.
Литература
1. Апанасенко Г., Морозов Н. Современные подходы к оценке состояния здоровья спортсмена и его коррекция //Ліки України. - 2002. - №9. - С. 52-54.
2. Безруков В.М. Справочник по стоматологии. - М.: «Медицина», 1998. - 656 с.
3. Боровский Е В., Иванов В.С., Максимовский Ю.М., Максимовская Л.Н. Терапевтическая стоматология. - М., 2002. - С.452-456.
4. Воробьев В.С., Лагутина Н.Я., Кирюхина С.А. Некоторые особенности стоматологических заболеваний у спортсменов // Стоматолог - 2002. - №3. С. 52-54.
5. Гамзаев Б.М. О роли зубного ликвора в кариозном процессе. //Стоматолог. - 2004. - №5. - С.4-5.
6. Гребняк В. П. Проблемы функционального контроля при подготовке спортсменов // Теория и практика физического ввоспитания. - 2005. - №3. - С.141-144.
7. Левин М.Я. Показатели местного иммунитета полости рта у спортсменов с воспалительными заболеваниями парадонта // Парадонтология. - 2000. - №1. - С. 19-20.
8. Лисенчук ГА. Управление подготовкой спортсменов футболистов. - Киев: «Олимпийская литература», 2003. -С.128-176.
9. Макарова Г.А. Спортивная медицина. - М.: 2004. - С. 261-278.
Ю.Окушко В.Р. Физиология эмали. - Кишенев: «Штиннца», 1998. 11 .Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - Киев, 2004.
12.Соколова Н.И., Люгайло С.С. Спорт высших достижений и актуальные вопросы стоматологической превентоло-
гии // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. - 2007. - № 4. - С. б3 - б9.
13.Соколова Н.И., Люгайло С.С. Экспресс- диагностика функционального состояния спортсменов высокой квалификации тестами витальной окраски гликогена десны // Актуальные проблемы научно- методического и медико-биологического обеспечения спортивной подготовки. -Донецк, 2004.
14.Соколова Н.И., Люгайло С.С. Лечение и профилактика «индикаторных» состояний полости рта у ветеранов спорта //Актуальные проблемы научно-методического обеспечения и спортивной подготовки. - Донецк: Городская типография, 2004.
15.Соломко В .В., Лисенчук Г. А., Соломко О.В. Футбол. -Киев: «Олимпийская литература», 1997.
16.Уилмор Дж.Х., Костил Д. Л. Физиология спорта и двигательной деятельности. - Киев: Олимпийская литература, 1997. - 503 с.
17.Флешер Г.М. Нежелательные эффекты, возникающие в полости рта при приеме лекарственных препаратов //Стоматолог - 2005. - №б. - С.7-14.
18.Янышева Н.П. Связь стоматологической патологии с перенапряжением у спортсменов //Физиология, бальнеология и реабилитация. - 2003. - №5. - С. 34.
Поступила в редакцию 17.11.2007г.
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕНЕРГОВИТРАТ ГРАВЦІВ, ЯКІ СПЕЦІАЛІЗУЮТЬСЯ З РІЗНИХ ВИДІВ СПОРТИВНИХ ІГОР
Максименко І. Г.
Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка
Анотація. В статті представлено результати аналізу літературних джерел з проблеми дослідження витрат енергії спортсменами. Наведено показники витрат енергії, встановлені вітчизняними вченими. Представлено кількісні параметри енергетичних витрат, здобуті зарубіжними спеціалістами. Наведено результати анкетування та опитування провідних фахівців, тренерів та спортсменів. Досліджено параметри енерговитрат гравців на етапах багаторічної підготовки у міні-футболі.
Ключові слова: енергія, гравці, дослідження, параметри, організм, витрати, маса.
Аннотация. Максименко И.Г. Исследование особенностей энергозатрат игроков, которые специализируются в разных видах спортивных игр. В статье представлены результаты анализа литературных источников по проблеме исследования затрат энергии спортсменами. Приведены показатели затрат энергии, установленные отечественными учеными . Представлены количественные параметры энергетических затрат, полученные зарубежными специалистами. Приведены результаты анкетирования и опроса ведущих специалистов, тренеров и спортсменов. Исследованы параметры энергозатрат игроков на этапах многолетней подготовки в мини-футболе.
Ключевые слова: энергия, игроки, исследование, параметры, организм, расходы, масса.
Annotation. Maxymenko I.G. The researching of the energy expense’s peculiarities of players in different team games. The analysis of research literature on energy expense by sportsmen is presented in the article. The figures of energy expenses found out by Ukrainian and foreign scientists are given in the article. Results of questioning and interrogation of leading experts, trainers and sportsmen are reduced. Parameters of power inputs of players at stages of perennial preparation in mini-football are investigated.
Key words: energy, players, researching, parameters, organism, expenses, weight.
Вступ.
Загальновідомо, що одним з чинників, який впливає на якість змагальної та тренувальної діяльності у будь-якому виді спорту, є особливості процесів енергозабезпечення тих, хто займається [1-6]. Так, організм спортсменів спроможний виконувати роботу з необхідними обсягом та інтенсивністю лише за умов, коли його забезпечено адекватною кількістю енергії [4, 6].
Аналіз останніх досліджень і публікацій [1-6] свідчить про те, що у сучасній спортивній науці та практиці досить актуальною є проблема визначення кількісних параметрів енерговитрат тих, хто займається різними видами спорту. Слід відзначити, що енергію прийнято вимірювати в калоріях, кілокалоріях (кал, ккал) або в джоулях, кілоджоулях (Дж, кДж). Досить гострою є проблема підрахунку ккал, які необхідні не тільки для повноцінної життєдіяльності, а й для забезпечення ефективної тренувальної та змагальної діяльності тих, хто спеціалізується у різних видах спортивних ігор.
За думкою провідних фахівців, встановлення кількісних показників енерговитрат дозволяє не тільки керувати тренувальним процесом, а й здійснювати складання якісного раціону харчування та визначати індивідуальні потреби спортсмена, пов’язані із вживанням дозволених засобів стимуляції й відновлення працездатності.
Роботу виконано у відповідності із темою 2.2.3 «Удосконалення підготовленості спортсменів різної кваліфікації в групах видів спорту» Зведеного плану НДР Мінсім’ямолодьспорту України у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 роки.
Формулювання мети роботи.
Вищевказане обумовило мету дослідження -на основі аналізу матеріалу літературних джерел визначити особливості енерговитрат спортсменів, які спеціалізуються з різних видів спорту (у тому числі -у спортивних іграх).
Результати дослідження.
Як свідчать дані літературних джерел, у галузі вивчення особливостей енерговитрат організму спортсменів під впливом фізичних навантажень як вітчизняними, так й зарубіжними вченими проведено низку досліджень [1, 4-6].
Щоденні загальні витрати енергії спортсмена, за думкою фахівців [4, 5], складаються з трьох компонентів: витрат енергії у спокої (ВЕС), витрат для забезпечення життєдіяльності організму, витрат на виконання фізичних вправ та здійснення будь-якої рухової активності. Витрати енергії у спокої залежать від маси та віку спортсмена; ці витрати пропонується розраховувати на основі використання таблиця 1 [4].
За даними досліджень А. А. Віру [1], енергетичні витрати в організмі слід розділяти на дві групи:
1) витрати, пов’язані з основним обміном енергії - кількість енергетичних ресурсів, необхідних для підтримки життєдіяльності організму;
2) додаткові витрати енергії - витрати, пов’язані з виконанням будь-яких актів життєдіяльності (у тому числі - фізичних вправ).
А. А. Віру стверджує, що кількісні показники витрат енергетичних ресурсів, необхідних для основного обміну, в середньому, становлять 1,1 - 1,25 ккал-хв-1 або 1700-1800 ккал на добу.
У той же час, кількісні параметри витрат енергії, необхідної для забезпечення життєдіяльності та виконання фізичних навантажень, лімітуються низкою чинників, провідними серед яких є: маса, вік, зріст, рівень кваліфікації, режим дня та особливості харчування спортсмена; кліматичні умови; а також обсяг, інтенсивність та спрямованість навантажень [б]. Тому підрахунок енерговитрат слід здійснювати на основі використання диференційованого підходу - з врахуванням виду спорту, яким займається піддослідний. Таку тезу підтверджено низкою експериментальних досліджень. За результатами досліджень провідних вчених енергетичні потреби організму спортсменів, пов’язані з виконанням фізичних навантажень, визначаються особливостями механізмів енергозабезпечення, які задіяно під час роботи.
Аналіз досліджень зарубіжних вчених, пов’язаних з вивченням проблеми енерговитрат спортсменів, дозволив встановити наступне.
Джулі Х. Бернс та Кеті Енгельберт-Фентон [4] стверджують, що тренувальна та змагальна діяльність в баскетболі забезпечується енергоресурсами, переважно, на основі використання трьох енергетичних систем: аденозинтрифосфат - креатинфосфат (АТФ-КФ) - фосфагенна система, система молочної кислоти (анаеробний гліколіз), окислювальна система (аеробна система). За даними авторів, кожна з систем „підключається” згідно з фізіологічними потребами гравців у будь-який час. При цьому, таке „підключення” лімітується інтенсивністю та часом виконання навантажень.
У той же час, J. Brotherhood [4] вказує, що потреби баскетболістів у енергії залежать від низки факторів, провідними серед яких є „.. .розміри тіла й рівень рухової активності гравців”. Фахівець стверджує, що юній баскетболістці-початківцю, яка тренується кожен день по б0 хвилин, необхідно лише 2000 ккал, а чоловіку - професійному гравцеві - приблизно б000 ккал.
За даними M.Williams [4], можна визначити кількість калорій, витрачених під час гри баскетболістами, спираючись на показники табл. 2. Як видно з табл., витрати енергії залежать від маси тіла баскетболіста та часу знаходження гравця на майданчику.
L.Bucci ,F. Katch та C.Rosenbloom [4] стверджують, що в бейсболі витрати енергії залежать від амплуа, маси гравців та часу знаходження на майданчику. Вони вказують на те, що під час гри організм пітчерів спалює енергії більше, ніж організм польових гравців. За результатами досліджень цих фахівців втрати енергії пітчера масою 183 фунта за 1 хв рухової активності під час гри складають 7,5 ккал (900 ккал за 2 год), а польового гравця з такою ж масою - 5,1 ккал (б12 ккал за 2 год) відповідно. В якості порівняння вчені наводять показники енерговитрат тенісиста масою 183 фунта, які дорівнюють 11,9 ккал за 1 хв або 1428 ккал за 2 год.
Витрати енергії у спокої, ккал (за К. Розенблюм, 2005)
Вік, років Чоловіки Жінки
10-18 (17,5-МТ*)+651 (12,2-МТ)+746
18-30 (15,3-МТ)+679 (14,7-МТ)+496
30-60 (11,6-МТ)+879 (8,7-МТ)+829
*МТ - маса тіла у кілограмах.
Таблиця 2
Витрати енергії діючих баскетболістів - за 1 хв гри (за М. Шіііатя, 1999)
Маса тіла Енергія, кал-хв 1
кг фунти
55 120 7,8
59 130 8,5
64 140 9,2
68 150 9,9
77 170 11,2
82 180 11,9
86 190 12,5
91 200 13,2
95 210 13,8
Спираючись на результати аналізу зарубіжних літературних джерел, слід відзначити, що дані про енерговитрати тих, хто займається такими видами спорту, як волейбол, легка атлетика, лижний спорт, плавання, футбол, міні-футбол та хокей або зовсім відсутні, або носять фрагментарний характер. Так,
В.ВІаск, ІВеті^ [4] визначили, що добові потреби в енергії для волейболістів, які інтенсивно тренуються 2 рази на день, складають приблизно 3500 ккал. Фахівці стверджують, що споживання енергії у волейболі пропорційно амплуа, масі гравців та часу знаходження на майданчику. Більш об’єктивна інформація, яка стосується витрат енергії волейболістами або волейболістками під час змагань, відсутня.
Дослідження зарубіжних вчених, присвячені проблемам вивчення особливостей витрат енергії у футболі, носять неупорядкований та фрагментарний характер. Загальновідомо, що під час гри у футбол задіяно як анаеробний, так й аеробний механізми енергозабезпечення [1, 4, 6] організму спортсменів. За даними В.БкЬоІш та J.Bangsbo еі аІ. [4], кількісні параметри енерговитрат лімітуються відстанню, яку долає гравець протягом матчу (90 хв), амплуа та масою спортсмена. Вчені свідчать про те, що найбільшу відстань у матчі - 9-11 км - долають напівзахис-ники (які на довгих відрізках рухаються, переважно, з невеликою швидкістю); нападники найчастіше у грі пересуваються з високою швидкістю. Найменше у матчах пересуваються центральні захисники. За даними М.Маседоніо [4], біля 60% загального обсягу
(9-10 км) пересувань під час гри футболісти виконують за рахунок повільного бігу. J.Bangsbo [4] визначив, що на протязі усього матчу загальний час виконання навантажень високої інтенсивності, в середньому, у висококваліфікованих футболістів складає 7 хв (враховуючи 19 прискорень - по 2 с кожне).
Фахівці стверджують, що, наприклад, футболіст масою 75 кг, в середньому, за гру втрачає 1530 ккал (17 ккал-хв-1). У той же час К.СІагк [4] встановив, що професійний гравець у футбол споживає на добу від 2033 до 3923 ккал. Згідно результатів дослідження
C.Williaшs, С.№сИо^ [4], добові енергетичні потреби гравців у футбол під час інтенсивних тренувань складають: у чоловіків - 47-60 ккал-кг-1, у жінок - 4550 ккал-кг-1.
Надаючи характеристику результатам розв’язання проблеми дослідження особливостей енерго-витрат організму футболістів під впливом різних навантажень, слід відзначити, що в сучасній спортивній науці практично відсутні дані про вирішення аналогічної проблеми у міні-футболі - виді спорту, який останнім часом набуває все більшої популярності в усьому світі. Про невирішення цієї проблеми переконливо свідчать результати аналізу низки як вітчизняних, так й зарубіжних літературних джерел [1, 3-6].
Хокей із шайбою фахівці вважають найбільш швидкісним серед усіх спортивних ігор. При цьому, за даними С.Лкегшагк еі аІ. та М.Иошіоп [4] енергією під час гри організм хокеїстів забезпечують як анаеробний, так й аеробний механізми ресинтезу АТФ. Вчені відзначають, що, в середньому, на добу гравці у хокей витрачають 3000-6000 ккал та більше.Р.РаиІ, A.Snyder [4] свідчать про те, що хокеїсту масою 68 кг (150 фунтів) потрібно біля 5400 ккал на добу (72 ккал-кг-1).
За даними досліджень Б.СоІешап, 8.№^оп-8іееп та M.Williaшs [4], гравці в хокей з масою тіла від 82 до 95 кг (180-210 фунтів) за 45 хв інтенсивних навантажень спалюють 544-630 ккал (12-14 ккал-хв-1).
Висновки:
1. Аналіз великої кількості літературних джерел, анкетування та опитування провідних фахівців, тренерів та спортсменів дозволили встановити, що проблема визначення кількісних параметрів енерго-витрат гравців, які спеціалізуються у різних видах спортивних ігор, є недостатньо вирішеною. Так, до
цього часу чітко не визначено показники витрат енергії спортсменів різного віку та кваліфікації (які спеціалізуються у баскетболі та футболі) під час виконання фізичних навантажень різної спрямованості - у цьому напрямку проведено лише фрагментарні дослідження. Крім того, на сучасному етапі розвитку міні-футболу досить актуальною залишається проблема дослідження параметрів енерговитрат гравців на етапах багаторічної підготовки.
2. Викладене вище дозволяє стверджувати про необхідність пошуку шляхів вирішення проблеми дослідження енерговитрат спортсменів, які спеціалізуються у баскетболі, футболі та міні-футболі, з метою використання результатів цих досліджень для оп-тимізації процесу підготовки гравців на різних етапах багаторічного тренування.
Подальшими дослідженнями передбачається встановити кількісні параметри енерговитрат юних футболістів 14-16 років під впливом навантажень різної спрямованості.
Література
1. Костюкевич В.М. Управление тренировочным процессом футболистов в годичном цикле подготовки. - Винница: Планер, 2006. - 683 с.
2. Максименко И .Г. Основы отбора, обучения и тренировки футболистов. - Луганск: Знание, 2002. - 424 с.
3. Максименко І.Г. Міні-футбол: дослідження показників структури фізичної підготовленості 11-14-річних гравців // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. — № 8. - С. 85-88.
4. Питание спортсменов/ Под ред. К. Розенблюм. - К.: Олимпийская литература, 2005. - 536 с.
5. Платонов В.М., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена: Навч. посібник. - К.: Олімпійська література, 1995. - 320 с.
6. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. - К.: Олимпийская литература, 2004. - 808 с.
Поступила в редакцию 05.11.2007г.
РЕАБИЛИТАЦИЯ СПОРТСМЕНОВ: НЕМЕДИКАМЕНТОЗНЫЕ МЕТОДЫ
Мельникова Е.А., Красножен С.В., Темкина О.Е. Центр спортивной медицины г. Донецк, Украина
Аннотация. Рассмотрена необходимость применения немедикаментозных методов лечения в схемах физической реабилитации спортсменов. Использование методик озонотерапии при лечении травм у спортсменов сокращает сроки лечения травматического повреждения и способствует повышению физической работоспособности. Применение озонотерапии в сочетании с комплексом стандартных восстановительных процедур позволяет воздействовать на сердечно-сосудистую систему, систему кроветворения, нивелирует воздействие промежуточных продуктов метаболизма.
Ключевые слова: реабилитация, психология, спортсмены, озонотерапия.
Анотація. Мельнікова О.А., Красножон С.В., Тьомкіна О.Є. Реабілітація спортсменів: немедикаментозні методи. Розглянута необхідність використання немедикаментозних методів лікування в схемах фізичної реабілітації спортсменів. Використання методик озонотерапії при лікуванні травм у спортсменів скорочує строки лікування травматичного ушкодження й сприяє підвищенню фізичної працездатності. Застосування озонотерапії в сполученні з комплексом стандартних відбудовних процедур дозволяє впливати на серцево-судинну си-
стему, систему кровотворення, нівелює вплив проміжних продуктів метаболізму.
Ключові слова: реабілітація, психологія, спортсмени, озо-нотерапія.
Annotation. Melnikova E.A., Krasnozhyon S.V., Temkina O.E. The rehabilitation of sportsmen: nonmedicamentoses methods. It is considereted some nonmedicamentoses methods treatments in the systems of physical rehabilitation of sportsmen’s. Use of procedures ozone therapy at treatment of traumas at sportsmen reduces terms of treatment of traumatic damage and promotes rising of physical efficiency. Application ozone therapy in a combination to a complex of reference regenerative procedures allows to affect cardiovascular system, system of a hemopoiesis, runs a level action of intermediate products of a metabolism. Key words: rehabilitation, psychology, sportsmen’s, ozone therapy.
Введение.
Проблема здоровья и реабилитации в спорте в настоящее время является одной из главных. В медицине постоянно идет поиск новых методов лечения и реабилитации. Не исключением является и спортивная медицина. В последние годы наряду с фармакологической терапией, хирургическими вмешательствами все шире используются немедикаментозные методы лечения и реабилитации. В спортивной медицине это актуально, в первую очередь, из-за возможности допинг-контроля. В современном спорте высших достижений нагрузка постоянно повышается с целью достижения результатов. Требования к спортсменам, функциональному состоянию их организма постоянно растут, возрастает степень риска получения травм. Как правило, в лечении травм опорно-двигательного аппарата у спортсменов высокой квалификации применяются стандартные схемы реабилитации. В процессе лечения проводится аналгезирующая, дегидратационная и другая терапия, проводится оперативное вмешательство, используются медикаментозные средства, что позволяет устранить изменения в пораженном сегменте, восстановить исходный уровень общей и специальной спортивной работоспособности и перевести реадаптацию к предельным по мощности, интенсивности и длительности физическим нагрузкам.
Конечной целью любых реабилитационных программ является восстановление личностного и социального статуса травмированного. Для достижения этой цели необходим комплексный интегральный подход к травмированному спортсмену с учетом не только клинико-биологических закономерностей болезни, но и психосоциальных факторов, особенностей окружающей среды [1-6]. Таким образом, реабилитация достигается сочетанным применением реабилитационных мероприятий: медицинских, психологических, физических, педагогических, социальных, социальных и правовых, составляющих единый комплекс.
Работа выполнена в соответствии с практическими задачами Центра спортивной медицины.
Формулирование целей работы.
Цель работы: определить необходимость применения немедикаментозных методов лечения в схемах физической реабилитации спортсменов.
