CC BY
46
О.М. Следь, к.е.н.
ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ЩДПРИСМСТВА В УМОВАХ ЗД1ЙСНЕННЯ МОДЕРН1ЗАЩ1 Й ОНОВЛЕННЯ ВИРОБНИЦТВА
Недостатнi темпи шновацшного розвитку економiки Укра!ни значною мiрою обумовленi зниженням питомо! ваги машинобудування в сукупнiй структурi промисловостi держа-ви й незадовiльним рiвнем конкурентоспроможност продукцп внаслiдок швидкого старiння техшко-технолопчно! бази виро-бництва пiдприeмств галуз1 Темпи й обсяги оновлення основного катталу пiдприeмств машинобудiвного комплексу е вкрай низькими при одночасному високому рiвнi зносу вироб-ничого обладнання, який складае бiльше 50% балансово! вар-тостi. Однiею з головних причин недостатнього оновлення те-хшко-технолопчно! бази виробництва е неращональне управ-лiння процесами формування i використання основного кат-талу, обмежешсть фiнансових ресурсiв, недосконалiсть державного стимулювання й регулювання iнновацiйного розвитку промисловоси.
Актуальним питанням теорп та практики управлшня те-хнiчним оновленням виробництва, проблемам державного регулювання техшчного розвитку промислових пiдприемств присвячеш дослiдження вiтчизняних i зарубiжних учених. Науково-теоретичнi та методологiчнi аспекти вщтворення основного капiталу, обгрунтування форм, методiв i способiв його вщшкодування розглядались у працях В. Александрово!, Ю. Бажала, Д. Львово!, О. Пасхавера, О. Ципчка. Значний внесок у дослщження економiчних проблем шновацшного розвитку пщприемств та процеЫв iнвестицiйного забезпечення технiчного оновлення виробництва зробили такi вченi: О. Амоша, В. Захарченко, М. 1ванов, М. Крупка, О. Пампура. Завдяки розробкам цих авторiв створено вагоме науково-
© О.М. Следь, 2013
методичне пщгрунтя з проблем управлшня оновленням матерiально-техшчноl бази виробничих пiдприeмств.
Разом iз тим сучаснi науковi пщходи та економiчнi мето-ди управлшня техшчним оновленням виробництва не врахо-вують сучасних умов господарювання, яю полягають у суттевому пiдвищеннi ринкових вимог до продукцп внаслiдок необхщност прискорення темпiв iнновацiйного розвитку, а також процеав економiчноl штеграци i глоб^зацп, якi вiдбуваються в сучасному свт. При цьому результати здшснення технiчного оновлення виробництва викликають змши практично в усiх сферах дiяльностi пiдприемства i дер-жави, що обумовлюе складнiсть оцiнки його ефективност й результативностi. Усе вищезазначене обгрунтовуе потребу в подальшому дослiдженнi проблем управлшня техшчним оновленням виробництва й оцшки ефективност його здшснення на пщприемствах.
Можливостi технiчного оновлення виробництва необхщно розглядати у взаемозв'язку з процесами формування i використання прибутку пiдприемства. Формування прибутку передбачае обгрунтування цшьово! потреби у прибутку в обся-гах, необхiдних для ефективного забезпечення розвитку пiдприемства, прогнозування можливостей отримання прибутку за окремими видами дiяльностi; формування цшьових критерив норми прибутку по пщприемству i забезпечення 1х досягнення.
Метою статт е наукове обгрунтування доцшьно! та ращонально! структури використання чистого прибутку тдприемства в умовах необхiдностi здшснення техшчного оновлення виробництва.
Розподiл прибутку е процесом формування й обгрунтування напрямiв його подальшого використання вiдповiдно до цшей i завдань розвитку пiдприемства. У процес розподiлу прибутку пiдприемства передбачаеться своечасна сплата податкiв i формування фшансових ресурсiв, утворених за рахунок прибутку, для розвитку окремих видiв дiяльностi або використання за окремими напрямами. Пiд час розподiлу чистого прибутку тдприемства необхщним е фор-
301
мування системи пропорцш подiлу прибутку на частину, що капiталiзуeться, i частину, що споживаеться [1, с. 627]. Части-на прибутку, що споживаеться, являе собою кошти, якi спря-мовуються на виплату дивiдендiв, матерiальне стимулювання персоналу i соцiальний розвиток тдприемства. Частина прибутку, що капiталiзуеться, включае кошти, якi спрямовуються на виробничий розвиток, формування резервного фонду а та-кож iншi форми капiталiзацiï прибутку. Дослiджуючи прибу-ток як iнструмент фiнансового зростання пiдприемства, А. Бабо визначив частину прибутку, що капiталiзуеться, як "чисте самофiнансуванням i вказав на шнування щiльного взаемозв'язку мiж часткою самофшансування й iнвестуванням в основний каттал [2, с. 107].
1снуе безлiч факторiв, що впливають на пропорцп розподiлу чистого прибутку, ступiнь штенсивност прояву яких також рiзноманiтний. Деяю фактори визначають переду-мови до зростання частини прибутку, що споживаеться, iншi обумовлюють необхiднiсть збiльшення частини, що капiталiзуеться. Здiйснення технiчного оновлення виробництва формуе потребу у збшьшенш частини чистого прибутку, що капiталiзуеться, а саме питомоï ваги коштсв, спрямованих на розвиток виробництва. При цьому необхiдно забезпечити одночасне збшьшення прибутку за всiма напрямами, або, принаймнi, не допустити зменшення частини прибутку, що споживаеться.
Задля виявлення закономiрностей формування структури розподiлення чистого прибутку тдприемства за напрямами використання були дослщжеш фiнансовi результати дiяльностi ВАТ "Рутченювський завод "Прмаш". Використання чистого прибутку на пiдприемствi здшснюеться за напрямами згiдно зi структурою розподшення прибутку, поданою в табл. 1. Аналiз свiдчить, що значна питома вага сукупного обсягу чистого прибутку спрямовуеться на виплату дивщецщв i складае 23% у структурi його використання. Суттева частка чистого прибут-ку надходить до резервного фонду i використовуеться
Таблиця1
Структура використання чистого прибутку ВАТ "Рутчентвський завод "Прмаш"
Напрями використання Структура розподiлення чистого прибутку, %
фактична економiчно-доцшьна в умовах динамiчноl моделi оподаткування
Чистий прибуток, у тому числ^ 100 100 100
резервний фонд 7 5 3,5
розвиток виробництва 46 47 54
сощальний розвиток 15 21,5 20
матерiальне заохочення 7,5 11 10
виплата дивiдендiв 23 15 12
iншi 1,5 0,5 0,5
за шшими напрямами, наприклад з метою поповнення оборот-них кошив. При цьому частка коштiв, що спрямовуються на матерiальне заохочення та сощальний розвиток, е недостатнь-ою i складае 7,5 та 15% вщповщно. Таке спiввiдношення в рамках розподшення чистого прибутку, не забезпечуе бажано-го розвитку сощально! сфери тдприемства i поповнення фонду матерiального заохочення, недостатньо стимулюе розвиток виробництва при одночасному використаннi значно! частки прибутку як виплат за дивщендами i не може бути розглянута як рацiональна структура використання прибутку в умовах необхщност техшчного оновлення виробництва.
Досвiд господарсько! дiяльностi провiдних украшських пiдприемств машинобудування свщчить про те, що за ращонально! структури розподiлу прибутку, питома вага кошив, що спрямовуються на сощальний розвиток, мае стано-вити не менше нiж 20%. Пiдвищення якост i рiвня конкурен-тоспроможностi знову освоено! складно! машинобудiвноl продукци залежить не тiльки вiд можливостей упровадження прогресивно! технiки i технологи, але також визначаеться квалiфiкацiею, досвiдом i знаннями працiвникiв, фахiвцiв i керiвникiв, !х ставленням до роботи i загальною культурою виробництва, що припускае застосування системи матерiального стимулювання [3, с. 298].
Упровадження й ефективне використання системи матерiального стимулювання освоення новоï технiки й новоï продукцiï е невiд'емною умовою пщвищення якостi i збiльшення обсяпв ïï виробництва. Системи матерiального за-охочення i стимулювання працi, визнання трудових заслуг повинш бути гнучкими i мати достатнiй мотивацiйний ефект для формування у пращвниюв цшьовох' настанови на пiдвищення якостi продукци, скорочення витрат виробництва i розвиток ix зацiкавленостi в розробцi й освоеннi ново1' технiки. Вiдповiдно до цих вимог питома вага кошив, що спрямову-ються на матерiальне заохочення, у структурi використання чистого прибутку за оцшками провiдниx фаxiвцiв мае склада-ти бiльше шж 10% [62, с. 299].
В умовах необхщност здiйснення теxнiчного оновлення виробництва тдприемство мае здiйснювати дивщендну полiтику за залишковим принципом. Це означае, що у процес розподiлу чистого прибутку прiоритетним завданням е формування фонду розвитку виробництва, поим фондiв матерiального стимулювання i сощального розвитку й в ос-танню чергу визначаеться обсяг коштсв, якi спрямовуються на виплату дивiдендiв. При цьому дивiдендна полiтика мае грунтуватися на визначеннi необxiдноï й рацiональноï пропорцiйностi мiж поточним споживанням прибутку власни-ками i ïï майбутшм зростанням, що максимiзуе ринкову вартють пiдприемства i забезпечуе його стратепчний розвиток [4, с. 637]. Вщмова з боку власникiв вщ дивiдендiв в умовах необxiдностi здшснення техшчного оновлення виробництва вiдбивае ïx прагнення до одержання додаткового доходу, що стае можливим у результат приросту капiталу в майбутньому. Так, у США е вщомими ситуаци, коли великi акцiонери вима-гали скасування виплати дивiдендiв i перерахування чистого прибутку в повному обсязi у фонд розвитку виробництва або резервний фонд [5, с. 134]. Тому для власниюв акцш перспек-тивний прирiст вартостi ïx катталу найчастiше мае бiльше значення, шж швидке одержання дивiдендiв.
При використанш динамiчно! моделi оподаткування структура розподiлу чистого прибутку пiдприемства мае бути трансформована вщповщним чином.
Застосування динамiчно! моделi оподаткування прибутку тдприемства можливе тiльки за умови дотримання вимоги, згiдно з якою прирiст чистого прибутку, одержаний за рахунок зниження ставки оподаткування, буде спрямовано винятково на цiлi техшчного оновлення виробництва. Таким чином, пи-тома вага прибутку, використаного з метою розвитку виробництва, буде зростати в мiру освоення ново! техшки. При цьо-му вщповщним чином змшиться питома вага шших напрямiв використання прибутку. Одночасно обсяг кошив, що спрямовуються на сощальний розвиток, матерiальне заохочення, а також у резервний фонд будуть пщвищуватися внаслщок зро-стання прибутку тдприемства, що пщлягае оподаткуванню. Прибуток тдприемства, у свою чергу, буде збшьшуватися внаслщок зростання обсяпв реалiзацil i скорочення витрат виробництва, обумовлених упровадженням i освоенням нових виробничих технологiй.
В умовах динамiчноl моделi оподаткування пiсля сплати податку на прибуток, визначеного за ставкою оподаткування вщповщно до запропоновано! шкали згiдно з рiвнем використання виробничо! потужност й досягнутих темпiв зростання прибутку, необхщно здiйснити розподiл чистого прибутку за зазначеними напрямами. При цьому обов'язковим е дотримання головно! умови реалiзацil дано! моделi - використання от-риманого приросту чистого прибутку виключно з метою реалiзацil технiчного оновлення виробництва. Одночасно основна частина чистого прибутку мае бути розподшена за вама напрямами вiдповiдно до рекомендовано! структури !! використання. Для цього необхщно визначити розмiр чистого прибутку за базисною ставкою оподаткування i розподшити його за вщповщними напрямами. Надалi прирют прибутку, отрима-ний за рахунок зниження динамiчноl ставки оподаткування, спрямовуеться за статтею "розвиток виробництва". Основний розподш чистого прибутку за напрямами в умовах застосуван-
ня динамiчноl моделi оподаткування здiйснюеться за формулою
= Г^, (1)
7 100
де Щ - сума кошив, що спрямовуються на 7-тий елемент струк-тури використання чистого прибутку;
Г - питома вага 7-го елемента в рекомендованш структурi використання чистого прибутку;
Пч0 - чистий прибуток, розрахований за базовою ставкою оподаткування (25%).
Визначення обсягу коштiв, що спрямовуються на розви-ток виробництва, в умовах використання динамiчноl моделi оподаткування з метою реалiзацil техшчного оновлення виробництва здiйснюеться за формулою
г • Пч
= грщГ~ + (Пч - П ) (2)
де Ярп - сума коштiв, що використовуються iз чистого прибут-ку на розвиток виробництва;
грп - питома вага статт «розвиток виробництва» у рекомендованш структурi використання чистого прибутку;
Пча - чистий прибуток, розрахований за динамiчною ставкою оподаткування вщповщно до досягнутих рiвня використання виробничо! потужностi та темпу приросту прибутку пщприемства, що тдлягае оподаткуванню.
Застосування рекомендованого методу розподiлу чистого прибутку сприятиме поетапному збшьшенню питомо! ваги коштiв, що спрямовуються на розвиток виробництва. При цьому зменшення питомо1 ваги шших елементiв структури використання чистого прибутку не буде супроводжуватися зни-женням абсолютного обсягу фiнансових надходжень унаслiдок збiльшення темпiв зростання прибутку, що пщлягае оподаткуванню, i зменшення податково1 ставки в рамках динамiчноl моделi оподаткування.
Варiанти використання чистого прибутку ВАТ "Рутченювський завод "Прмаш" за рiзних структур його 306
розподшення та умов оподаткування зображено на рисунку. Показники використання чистого прибутку розглянуто для умов техшчного оновлення виробництва машинобудiвного тдприемства, коли рiвень використання виробничих потужно-стей складае 65%, а темп приросту прибутку, що пщлягае опо-даткуванню, 50%. Динамша структури використання чистого прибутку дослщжена для таких варiантiв:
а) оподаткування прибутку за базовою ставкою (25%) i розподiлення згiдно з економiчно-доцiльною структурою використання чистого прибутку;
б) оподаткування прибутку за динамiчною ставкою вщповщно до досягнутих темтв приросту прибутку та рiвня використання виробничо! потужностi (22,5%) i розподшення згщно з економiчно-доцiльною структурою використання чистого прибутку;
в) оподаткування прибутку за динамiчною ставкою (22,5%) i розподшення згщно iз запропонованою методикою використання чистого прибутку з метою реалiзацiï техшчного оновлення виробництва.
Використання чистого прибутку, одержаного за умов оподаткування за динамiчною ставкою, пропорцшно економiчно-доцiльноï структури забезпечуе рiвномiрне зростання фшансування за всiма цiльовими напрямами, проте не вiдповiдае основнiй умовi запропонованого мехашзму оподаткування - стимулювання технiчного оновлення виробництва. Одночасно використання рекомендованоï методики розподiлення чистого прибутку в умовах динамiчного оподаткування з метою реалiзацiï технiчного оновлення виробництва дозволяе використовувати ресурси бшьш доцшьно, спрямо-вуючи кошти, одержат за рахунок зменшення податковоï ставки, на техшко-технолопчний розвиток виробництва. За дано1' методики структура використання чистого прибутку трансформуеться таким чином, що збшьшення питомох' ваги i, вщповщно, обсягу кошив, спожитих iз метою розвитку виробництва, не зменшуе надходжень за шшими статтями вщносно рiвня оподаткування за базовою ставкою. При цьому
(ж)
о оо
Тис. грн 350
300 250 200 150 100 50 0 -I
шш
ИИ
а)
657
43 5
б)
Я
48,
в)
1шш
Виплати дивидендов Матер1альне заохочення Со щальний розвиток Ро звиток виробництва Резер>вни]й фонд
Структура використання прибутку
Рисунок. Показники використання чистого прибутку тдприемстеа за р1зних еар1ант1е
його розподыення та умов оподаткуеання
5
збшьшення темтв приросту прибутку, що тдлягае оподатку-ванню, забезпечуе подальше зростання питомо! ваги коштiв, якi спрямовуються на розвиток виробництва при одночасному збiльшеннi обсягiв фiнансування всiх напрямiв використання чистого прибутку пiдприемства (табл. 2).
Таблиця 2
Показники розподыення чистого прибутку в умовах динамгчного оподаткування (р1вень використання виробничог потужност1 65%)
Показники Темп приросту прибутку, що тдлягае оподаткуванню
10% 50% 100%
Прибуток, що тдлягае оподаткуванню, тис. грн 289 394 525
Ставка оподаткування, % 24,5 22,5 20
Чистий прибуток, тис. грн, у тому чиол: 218,2 305,4 420
резервний фонд 10,8 14,8 19,7
розвиток виробництва 103,3 148,7 211,3
сощальнии розвиток 46,6 63,5 84,7
матер1альне заохочення 23,8 32,5 43,3
виплата дивхдендгв 32,5 44,3 59,1
!Лш1 1,1 1,5 2,0
Дослщжуючи економiчнi основи розподiлу прибутку в умовах ринково! економши, В. Юров пiдкреслював важливу роль прибутку в системi економiчних штереЫв i стимулiв [5, с. 89-91]. Стимулююча функщя прибутку виявляеться тд час його розподiлу, що визначае !! роль в економiчному розвитку як на макро-, так i на мiкрорiвнi. При цьому сила стимулiв за-лежить не тшьки вiд розмiру прибутку, але й вщ полiтики пiдприемства у сферi його розподiлу. В умовах рекомендовано! моделi оподаткування та методу розподшення чистого прибутку вiдбуваеться стимулювання техшчного оновлення виробництва, що спонукае суб'екив господарюван-ня використовувати виробничi потужност бiльш повно й ефективно, що може бути досягнуто за рахунок впровадження ново! техшки, технологi!, пожвавлення шновацшно-iнвестицiйно! активность Нарощування прибутку за рахунок зменшення витрат, пiдвищення продуктивностi техшко-
технолопчно! бази виробництва, активiзацi! iнновацiйно! дiяльностi, завантаження i повне використання виробничих потужностей формують умови для бшьш пiльгового оподаткування, що дозволяе одержувати ще бiльший обсяг прибутку.
Висновки. Таким чином, вщбуваеться замкнутий цикл: зростання прибутку та збшьшення рiвня використання виробничо! потужностi сприяють зменшенню ставки оподаткування, що у свою чергу дозволяе отримувати ще бшьш суттеве зростання прибутку i досягати бшьш повного завантаження виробничих потужностей.
Приршт чистого прибутку, отриманий тдприемством в умовах динамiчного оподаткування, мае бути використано лише з метою техшчного оновлення виробництва. Кошти, на-громаджеш у фоцщ розвитку виробництва, мають бути спрямоваш на придбання нового бшьш прогресивного та високотехнологiчного обладнання, здатного здшснювати ви-робництво iнновацiйно! продукцп. У випадку, якщо дiюче на пiдприемствi обладнання характеризуеться високим рiвнем фiзичного i морального зносу, необхщно, перш за все, забезпе-чити вибуття таких основних засобiв з експлуатацп i зняття !х з обл^. Одночасно частка коштiв цшьового фiнансування може спрямовуватися на лшвщащю застарiлого обладнання.
Л1тература
1. Бланк И.А. Управление прибылью / И.А. Бланк. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2002. - 752 с.
2. Бабо А. Прибыль / А. Бабо. - М.: Прогресс-Универс, 1993. - 175 с.
3. Циглевич В.Н. Корпоративный менеджмент в условиях нестабильного рынка / В.Н. Циглевич. - М.: Экзамен, 2003. - 318 с.
4. Найт Ф.Х. Риск, неопределенность, прибыль / Ф.Х. Найт. - М.: Дело, 2003. - 359 с.
5. Юров В.Ф. Прибыль в рыночной экономике: вопросы теории и практики / В.Ф. Юров. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 141 с.
НадШшла до редакцП 19.09.2013 р.
