CC BY
17филологически Семенюк Лариса Степашвна
науки 1НТЕРМЕД1Я ТА ВЕРТЕПНА ДРАМА ...
UDC82
1НТЕРМЕД1Я ТА ВЕРТЕПНА ДРАМА ЯК ЯВИЩА БУРЛЕСКНОГО БАРОКО
© 2019
Семенюк Лариса Степашвна, кандидат фшолопчних наук, доцент кафедри украшсько! лггератури Схiдноeвропейський нацюнальний yHieepcumem iMeHi Леа Укра'тки (43025, Укра'та, Луцьк, проспект Boni, 13, e-mail: [email protected])
Анотащя. У статл проанал1зовано тексти укра!нських штермедш та вертепно! драми з точки зору втшення в них бурлескного свггобачення. Як явища низового бароко ш жанри демонструють тюний зв'язок i3 народним свиосприйняттям, мiфологiзмом мислення, гумором, що об'еднуються термшом «бурлескне свиобачення». Його основою вважаеться народно-бурлескний смiх як альтернатива серйозного свггогляду. 1нтермеди та вертепнi драми - мистецьш явища бароко, що постали внаслщок синтезу бурлескно! й академiчноl культури. Вони е виявом своерщно! етико-фшософсько! системи, що сформувалася на грунтi культури низового бароко та демонструе осо-бливий погляд на свiт i людину. В iнтермедiйнiй реальностi простежуеться синкретичнють мислення як засiб упо-рядкування дiйсностi; рiзноманiтнi сюжетнi мотиви, пов'язаш з тiлесними потребами людини; своершне ставлення до категорп святостi (в№не поводження з церковними канонами, надання божественним особам людських рис i потреб); святковiсть, що передбачала показ у текстах плотських утiх, настрою «святкового часу» (у сценах вертепу); поеднання мотивiв та образiв язичницько! i християнсько! культур; естетизащя народного побуту, особливо в ярмаркових сценах; морально-дидактична складова; варiативнiсть, що вела до модифшацп текстiв.
Ключовi слова: бароко, низове бароко, бурлескне бароко, бурлескне свiтобачення, бурлескний смiх, iнтермедiя, вертепна драма, гумор, бурлеск, сюжет, образ.
INTERLUDES AND NATIVITY PLAY AS A PHENOMENA OF BURLESQUE BAROQUE
© 2019
Semenyuk Larysa Stepanivna, candidate of Philological Sciences (Ph.D.), Associate Professor at the Department of Ukrainian Literature Lesya Ukrainka Eastern European National University (43025, Ukraine, Lutsk, Voli Avenue, 13, e-mail: [email protected])
Abstract. The article analyzes the texts of Ukrainian interludes and Nativity play from the perspective of the embodiment of Burlesque aesthetics in them. As the phenomena of the Ukrainian grassroots Baroque ('Nyzove Barocco'), these genres show a close connection with folk traditions, mythological thinking and humor united by the term 'burlesque worldview'. It is based on folk burlesque laughter as an alternative to a serious worldview. Interludes and Nativity play are the artistic phenomena of Baroque, which appeared as a result of burlesque and academic culture synthesis. They are a manifestation of ethical and philosophical system, which was formed on the basis of the grassroots Baroque culture and demonstrates a special view on the world and man. Interludes are characterized by the following features: syncretic thinking as a means of arranging reality; various story motifs related to human physical needs; different attitude to the category of holiness (free treatment of church canons, attributing human traits and needs to holy persons); festivity which included the display of carnal pleasures in the texts and the mood of 'festive time' (in the scenes of the Nativity play); combination of motifs and images of pagan and Christian cultures; aestheticization of folk life, especially in fair scenes; moral and didactic component; variability leading to the modification of texts.
Keywords: Baroque, grassroots Baroque, Burlesque Baroque, Burlesque worldview, Burlesque laughter, interludes, Nativity play, humor, Burlesque, plot, image.
Постановка проблеми в загальному виглядi та iiзв'язок i3 важливими науковими та практичними завданнями. В ютори укра!нсько! драматурги i театру XVII-XVIII ст. помине мюце займають комiчнi сцени з народного жит-тя, що складають основу сюжетних колiзiй давньоукра-!нських iнтермедiй та побутово! частини вертепно! драми, близько! до штермедш. Витоки, еволющя, характер-m ознаки цих жанрiв не раз були предметом уваги вче-них Х1Х-ХХ ст. Для сучасних дослщнишв (I. Ыченка [1], М. Рудковсько! [2], М. Сулими [3], В. Шевчука [4], М. Шевчук [5]) вони видаються важливими й щкавими не лише як факти юторп давньо! драматурги й театру, а та-кож як явища бароково! культури, що вщображають свь тоглядш засади епохи. Це дозволяе по-новому поглянути на щ рiзновиди давньо! укра!нсько! драматурги, з'ясувати !х стильову природу та мюце в культурi бароко.
Анализ oстаннiх до^джень i публкацт, в яких роз-глядалися аспекти цei проблеми i на яких грунтуеться авторська думка; видшення невиршених ратше частин загально'1' проблеми. Доцшьнють та результативнють такого шдходу демонструють дослвдження початку ХХ ст. Так, В. Шевчук розглядае штермеди (в т. ч. вертепш) як тдвид лггератури низового бароко, де засобами комГчно-го створюеться «особливий гротескний свгт, який яскра-во вщбивае реальш житейськ суперечносп» [4, с. 351]. ПодГ6ш трактування Тнтермедш як низько! форми бароко пропонуе М. Шевчук [5]. М. Сулима, дослщжуючи укра-!нську драматургiю XVII-XVlIl ст., аналiзуе iнтермедii в сукупносп з хором, що дозволяе побачити в них не лише розважальну функцш, а й проекцiю на тогочасш сус-п1льно-пол1тичи1 процеси [3, с. 180-182]. Для польсько!
дослiдницi М. Рудковсько! iнтермедii становлять штерес «як манiфестацiя певного погляду на свгг, в якiй дуже важливу роль вiдiграe категорiя шшостт» [2, с. 105]. Серед учених, що звертались до проблеми вГдображення бурлескного свггобачення у творах низового бароко, назвемо М. Кароль та Г. Ногу, як зосередилась на гумористич-но-сатиричних вiршах XVП-XVШ ст. [6-7]. Таким чином, на сьогодш питання про iнтермедii' та вертепш драми як явища бурлескного бароко залишасться вГдкритим.
Формування цшей статтi (постановка завдання). Мета ше! статтi - проаналiзувати тексти украшських ш-термедiй та вертепно! драми з точки зору втшення в них бурлескного свггобачення.
Виклад основного матерiалу до^дження з пов-ним обтрунтуванням отриманих наукових результа-тiв. Враховуючи пращ сучасних учених, присвячет явищу низового бароко (Г. Пехник [8], М. Шевчук [9], В. Шевчука [4]), е ва шдстави зараховувати украшсью штермеди та вертепну драму до низового стильового рГвня бароково! лггератури. Як наголошуе культуролог М. Кароль, «характерною ознакою низового бароко е тюний зв'язок Гз народним свггосприйняттям, мГфолопз-мом мислення, гумором тощо» [6, с. 145]. Цими понят-тями характеризуеться термш «бурлескне свггобачення», уведений до наукового словника сучасною укра!нською дослГдницею Т. Бовсутвською [10], яка, спираючись на працю М. Бахтша «Франсуа Рабле Г народна культура СередньовГччя Г Ренесансу» (1965) [11], визначае його як «смГховий аспект свгговщчуття, тотожний народнш смь ховш культурЬ> [10, с. 87]. М. Кароль пГдкреслюе також, що «коршня цього свггосприйняття невщдшьне вГд фоль-
клорно! основи» та вирiзняe так1 його характерш ознаки як синкретичнiсть та всеохопшсть мислення, завдяки чому «все сприймаеться в комплексi, в одвiчних зв'яз-ках», «прекрасне «зростаеться» з потворним, смшне - i3 серйозним» [6, с. 145]. Основними складовими бурлескного свiтобачення народно! та бурлескно! творчостi до-слвдниця вважае рiзноманiтнi сюжетнi мотиви, пов'язанi з тшесними потребами людини (фiзична сила, непомiрнiсть у !ж1), варiативнiсть, сшвюнування залишк1в язичництва i християнства, своервдне ставлення до категори святостi (вшьне поводження з церковними канонами, надання бо-жественним особам людських рис i потреб), святковiсть, що допускала в текстах як норму надмiрне вживання персонажами алкоголю, еротичнi мотиви [6, с. 145-146]. При цьому стержнем, вюсю такого свiтобачення, його «ушверсальним об'еднуючим началом» вважався народ-но-бурлескний смiх як альтернатива «серйозного», ака-демiчного свiтогляду. «Смiх тут повертав свiт до давньо! форми i вщновлював його, хоча це не всеосяжний, загаль-ний, ушверсальний i амбiвалентний карнавальний смiх» [2, с. 108]. Цей смiх, на ввдмшу ввд новiтнього, «життест-вердний за своею природою, пробуджуе в людиш лише позитивнi емоци». Иого мета - «не деструкцiя, а поштовх до самовдосконалення бурлескного тша» [6, с. 146-147].
Цiкавими мистецькими зразками епохи бароко, що постали внаслiдок синтезу бурлескно! й академiчно! культури та ввiбрали ознаки бурлескного свгтобачен-ня, слад вважати штермеди та вертепнi драми (побутовi сценки вертепного дшства за своею природою близьш до iнтермедiйних). У зв'язку з цим необх1дно уважш-ше придивитися до цих текстiв, яш е виявом своервдно! етико-фiлософсько! системи, що сформувалася на грунтi культури низового бароко та демонструе своерщний по-гляд на свiт i людину.
Варто зауважити, що в штермедшнш реальностi простереться синкретичшсть мислення, що е спробою упо-рядкування дiйсностi, в якш спшснують рiзнi, часто супе-речливi явища. Про специфiку свiту iнтермедiй польська дослвдниця жанру М. Рудковська пише: «Iнтермедi! несуть iз собою уявлення про барвистий, невпорядкований, на-повнений суперечностями свiт. Змальованi в них постап е навмисно схематичними, а також сильно контрастними. Подi! здаються незначними i спрямованими лише на комiч-ний ефект, а попм на вдейний вплив на глядачiв» [2, с. 112].
Як зразки драматургiчно! творчосп iнтермедi! та вертепнi драми за основу сюжепв мають конфлiкт. «1нтермедшна сценка сконструйована так, що !! вю-сю був якийсь конфлшт, що розв'язуеться передусiм у якшсь фiзичнiй акцi!. Можна ствердити, що це спроба театралiзацi! щоденних проблем, яких не можна в житт вирiшити однозначно i просто. Маемо справу iз залю-бленням у конфлштну ситуашю...» [2, с. 114].
Як правило, у цих коротких сценках (i вертепних, i штермедшних) змальованi антитетичнi свiти (свгт селян-ський i панський, польський i укра!нський, свiт правди й ошуканства тощо), виступають антагонiстичнi одна до одно! постап, наприклад, Шмець i Хлоп, Поляк i Козак, довiрливий селянин i шахрай, польський Астролог i се-ляни. Постшно шдкреслюеться дистанцiя, що !х роздь ляе (нацiональна, релiгiйна, соцiальна, ментальна), про-понуються методи розв'язання колiзiй, виходячи з мен-тальних установок персонаж1в.
Уже в першiй iз досi вiдомих iнгермедiй «Продаж кота в мшку» (тут i дат назви iнгермедiй умовнi) (перша iнтермедiя до драми Я. Гаватовича) показано проста-куватого селянина Стецька i кмiтливого шахрая Климка, тобто довiрливого хазя!на й хитрого слугу [12, с. 33-42]. Конфлшт м1ж ними мае розв'язати пан, до якого в кш-цi термеди йде жалiтися ошуканий Стецько. В ш-термедi! «Найкращий сон» (друга iнтермедiя до драми Я. Гаватовича) непорозумшня м1ж селянами вирiшуеться в найпроспший спосiб: Максим i Грицько збираються по-бити Дениса, який з'!в сп1льного пирога, але вш вчасно тiкае, демонструючи власне зухвальство [12, с. 42-48]. 66
В штермеди «Астролог м1ж селянами» (1-ша iнтермедiя до драми М. Довгалевського «Комiческое дЪйствiе») конфлiктна ситуацiя побудована на згткненш «вченостi» польського пана, що е маркером його «шшосп», гордо-витостi, та простоти селянського середовища, яке бачить в Астрономовi шахрая [12, с. 99-101]. Подiбне проти-борство в iнтермедiях набувае комiчного забарвлення завдяки елементам гумористично! самохарактеристики персонаж1в, у тому чи^ мовно!, пародiйному характеру образiв, протистоянню рiзних етичних моделей тощо.
Сенс штермедшно! колiзi! польська дослвдниця М. Рудковська визначае так: «Ми спостертаемо тут не-впинне вiдштовхування i притягування вiдмiнних етшч-них i культурних елементiв» [2, с. 106]. У цьому полягае суть представленого в iнтермедiях свиу, синкретичного за сво!м характером, де все перебувае в постшних i неминучих зв'язках: прекрасне «зростаеться» з потворним, позитивне з негативним, серйозне - з комiчним, реальне - з фантастичним, що е неввд'емною складовою бурлескного свгтобачення.
«Геро! штермедш, - пише М. Рудковська, - мщно пов'язанi зi свiтом, який !х оточуе, а також постшно пе-ребувають у зв'язку з iншими i, напевно, не мають шюзш, що можуть змiнити дшсшсть, щонайбiльше мають мож-ливiсть !! осво!ти...» [2, с. 108]. Ввдтак, свiт iнтермедiй «шдлягае невпинним процесам деструкцi! i конструк-цл... Постап, що з'являються на сценi i кидаються м1ж схильнiстю до деструкци та бажанням встановлення ладу, намагаються перебудувати дiйснiсть на свiй лад. Зввдси величезна роль рiзних фiзiологiчних акцiй» [2, с. 107]. Йдеться про силове, фiзичне вирiшення проблем шляхом безпосереднього впливу на опонента: скарга сильтшому (пану), побиття, запрягання кривдник1в (езу!тiв та орен-даря) у вiз, вигнання зi сцени, спроба розрубати крiпака навпiл та iншi форми фiзично! зверхностi. Усе це набувае комiчного оформления та гiпертрофiчних форм.
Як стверджуе Т. Бовсушвська, «максимальне ви-явлення живучо! тiлесностi е в системi арха!чного бурлеску позитивною ознакою персонажа» [10, с. 91]. На продовження цих слiв культуролог М. Кароль в1дзначае: «Оск1льки народне бурлескне тшо потребуе постiйного живлення, !жа та ритуали, пов'язанi з !! вживанням, -одна з основних сюжетних сфер бурлескно! творчосп. Мотиви зажерливосп чи, навпаки, голоду переважають в образнш системi низового бароко» [6, с. 146].
Йдеться про сюжети, пов'язаш iз тiлесними потребами людини - вияв фiзично! сили, потреба в !ж1, - якими насиченi тексти iнтермедiй. Так, в «1нтермеди на двi пер-сони: шмець i хлоп» iз Дершвського збiрника Нiмець до-магаеться ввд Хлопа смачно! !ж1 та м'яко! постелi: вiн хоче масла, меду, бшого хлiба й холодного пива, а селянин, не маючи цього, пропонуе: «Потребуеш, добродзею, масла молодого? / А коби-сь, як я, хлiба iззiв часом сухого, / А вмюто меду зимной водиш...» [12, с. 55]. Така «зухвала^», з погляду Нiмця, поведiнка Хлопа викликае в1дпов1дну ре-акц1ю спiврозмовника: «Klop, skurway syn, kazie my iesc hleby suchy! / Iak go wezne kanczukiem szastac po uchy!» («Хлоп, скурвий син, каже меш !сти сухий хлiб! / Як вiзь-му його канчуком по ушах шмагати!») [12, с. 55].
Гастрономiчними деталями насичена розповiдь селянина Максима про рай (iнтермедiя «Найкращий сон» до драми Якуба Гаватовича), куди вiн потрапив у сш i де його запросили на трапезу самого Господа: «Било м'я-со, поросята, / Били печони курчата, / Били там i варо-ное, / Та били i смажоное, / Все хорошо, i з юшкою бь лою, та з жолтою / (...) I пироги там били, / Та i борщика зварили...» [12, с. 46].
В штермеди <^ки на голод» (3-тя iнтермедiя до драми Г. Кониського «Воскресшня мертвих») головний герой - ледачий i завжди голодний Циган - скаржиться на те, що вш не просто голодний, а «захворiв» на голод. Вiн мрiе про сало та ковбаси, мрiе побачити !х хоч увi сш Шукаючи способiв покращити свiй стан, вш просить дружину наворожити йому такий сон та доручае шука-Humanitarian Balkan Research. 2019. Т.3. № 1(3)
филологически науки
Семенюк Лариса Степашвна 1НТЕРМЕД1Я ТА ВЕРТЕПНА ДРАМА ...
ти для нього харчг Циганку дратуе неробство чоловжа, вона доршае йому за злидн та общяе нагодувати тим, що е: «Я для тебе достала два хращи з осятра. / Навару тебЪ борщу, спеку комара» [12, с. 177].
У восьмш штермеди Дершвського збГрника ведеть-ся суперечка м!ж Хлопом Г Жидом на тему «Чия вГра е кращою?». Жид перераховуе ам сво!х свят, додаю-чи до кожного короткий коментар; Хлоп називае ще бГльше християнських, при цьому вириваючи Жидов! волосся з бороди та наголошуючи: «Нехай теж на дру-гий раз будет пам'ятати, / Як ся з христианином в дис-пути вдавати» [12, с. 82-83]. З приводу цього сюжету М. Рудковська зауважуе: «Побоювання Жида, що йому не вистачить бороди, щоб перерахувати ва свята, його тривога, поеднана з задиркуватютю, деформована мова, якою вш послуговуеться, мають на мет! створення ко-мГчного ефекту» [2, с. 107].
В штермедГях простежуемо й таку особливють бурлескного свггобачення, як своерГдне ставлення до катего-ри святосп (вшьне поводження з церковними канонами, надання божественним особам людських рис Г потреб). Особливо щкавим видаеться трактування раю та пекла, що зустрГчаеться в к1лькох сюжетах. Так, в штермеди «Найкращий сон» персонаж (Максим Г Ригор) пГд час сну потрапляють у потойбГччя (один - у рай, шший - у пекло). В описах геро!в за допомогою засобГв бурлеску вщбува-еться максимальне зближення свпу небесного й земного. Зокрема, розповГдь селянина Максима про рай Г райське життя сповнена подробиць, що визначають народну ш-терпретацш раю. Багатьма деталями воно нагадуе бага-тий замок польського чи укра!нського шляхтича: «Та тот небо, як золоти / Замок, що такей роботи / В сьвгга-м не видал красное! / Мури мает золотое / Та каменаш саже-не / Дорогими сут зелене, / Сут бшое, черленое, / Сут бла-китне та сьвиное. / Та и муст там ест золоти» [12, с. 46]. Бачимо, що рай тут трактуеться не як певне метафГзичне поняття, а в проекци на життев! реали.
Укра!нський побутовий проспр нагадуе також опис пекельних мук, поданий в штермеди «Литвин у тенетах» (1-ша штермедГя до драми М. Довгалевського «Властотворнш образ»). У сюжет! штермеди старий бшорус (Литвин-батько), що був помилково забитий мисливцями, потрапляе в шший сви, оживае Г розповь дае про потойбГчного життя спершу двом сво!м синам, а потГм латинському священиков! [12, с. 121-126]. Цей мотив штермеди, за словами I. 1сченка, «травестше центральну пасхальну подш - воскресшня 1суса Христа з мертвих, сходження Божого Сина до пекла й виведен-ня звщти спочилих праведников у рай, до вГчного життя» [1, с. 521]. Бшоруси зображет тут доброзичливо, але не без Грони. Вони забобонт й простакувал - свого заги-блого батька воскрешають за допомогою жаби. У такий спосГб «травестшна штерпретащя воскресшня з мертвих переносить поди на профанний рГвень» [1, с. 522]. Бурлескно-травесншного характеру набувае також мотив подороже Литвина в потойбГчний сви\ ОповГдь селянина про пекельне життя гршнишв нагадуе апокрифГчш сюжети, використат мандрГвними студентами у вели-кодшх вГршах-травеспях. Батько-литвин спостериае звичт для селянина картини: свят! молотять, волочать снопи, працюють у кузт [12, с. 126].
Бурлескно-травестшний характер мае опис сну Мужика в Гнтермеди «Загадковий сон» (2-га !нтермед1я до Драми М. Довгалевського «Комическое дЪйсгае»). Поданий Мужиком опис пародше агюграфГчн! мотиви видшь: «Бачиться, янгол з рогами прибрався до мене. / СЪпае, торкае, кличе: «Устань лиш, Семене!» / Я швиденко кинув-ся, всюди озираюсь, / А тут: що хивра хвата, я й не спо-дЪваюсь, / За руку! Як же шпурне мною, як м'ячиком, на пул, / Дак у мене ис правои ногы испав постул» [12, с. 103]. Тут видшня безтшесного ангела тдмшяеться появою «ян-гола з рогами» (бюа), персонаж лякаеться «хитри», або «ху-ври» (свинГ), при падшн вш губить постола.
ЗрГдка в 1нтермед1я\ простежуеться така риса бурле-
скного свггобачення як святковють, що передбачала показ у текстах рГзного роду розваг, вживання алкоголю, шших плотських упх. Так, у сцен «Играние свадьбы» !з п'еси «Про Олекая, чоловша Божого», яку зазвичай за-раховують до штермедш [12, с. 7-8], хоча М. Сулима це спростовуе [3, с. 183-184], змальовано ешзод весшьного дшства - шднесення Олексш дарГв вГд його шдлеглих. В ешзод! беруть участь тишзоват персонаж просто-люду: Мужики, Слуги. Вони п'ють, танцюють, а попм сваряться Г б'ються м!ж собою. На завершення Мужик 5 перепрошуе глядачГв за надшрне вживання алкоголю: «Хмел - не вода, як кажут. Панове! Пробачте, / А на их пьяных за то дивоват не рачте!» [12, с. 93]. Тут надшр-не вживання алкоголю не засуджуеться, а сприймаеться цшком позитивно поряд з шшими тшесними впхами.
ПодГбне спостериаемо Г в сценах вертепу, функщею якого було «не лише Глюстрування евангельських подш, але й впровадження глядачГв в атмосферу загально! радости, що охоплюе свгт з приходом його Спасителя» [1, с. 537]. Настрш «святкового часу» присутнш у сце-шчному втшент ПастухГв, як дарують святому дитяп ягня й танцюють шд звуки скрипки; у сцен з Дгдом Г Бабою, яш веселяться, бо «1рода вже не стало» [13]. Поетика бурлеску позначаеться й на манер! поведшки та мов! ПастухГв, що нагадують укра!нських селян. 1х тут названо «мюцевими» Гменами: Грицько й Прицько. М. Сулима вбачае в цьому «укра!шзащю» бГблшних ге-ро!в [3, с. 182]. Вш також наголошуе на тГй обставинГ, що у вертепнш драмГ, на вГдмГну вГд драми рГздвяно!, «цей епГзод з пастухами набув дГаметрально протилеж-ного трактування - вш став буденним» [3, с. 158-159], тобто зазнав впливу бурлескно! естетики.
Атмосферу святкового часу у вертепному дшствГ в основному передають додатковГ ГнтермедГйнГ сценки. «1хня поява, - як стверджуе I. 1сГченко, - мотивувала-ся загальною стратегГею перекладу сакрального сюжету мовою народно! карнавально! культури. Радють людства вГд зустрГчГ з Меаею вГдображаеться у формГ низки ве-селих, розважальних сюжетГв, об'еднаних мотивом свят-кування» [1, с. 537].
«Оскшьки бурлескне свГтобачення е цшсним Г не роздГляе у сво!х межах народних вГрувань, у ньому цГл-ком органГчно спГвГснують Г залишки язичництва, Г хрис-тиянство» [6, с. 146]. Так, у вертепнш драш бГблГйнГ сюжети й персонаж! накладаються на суцшьну обрядовГсть та обрядову приуроченГсть, що сягае сво!м корГнням до-християнських вГрувань.
У ряд! ГнтермедГйних сюжепв зафГксовано поганськ! (язичницькГ) вГрування, що мали мГсце в життГ христи-янина у виглядГ забобонГв та пересторог. Так, у Гнтер-медГ! «Закрутки» (ГнтермедГя до драми Г. Кониського «ВоскресГння мертвих») змальовано бГдного селянина, котрий оглядае свое поле Г сподГваеться на добрий урожай. ВГн непоко!ться, що значну частину майбут-нього урожаю йому доведеться витратити на податки, тому його родинГ мало що залишиться. До того ж якась баба на його нив! «закрутки» робить, щоб накликати бщу. З криком вш виганяе !! з поля [12, с. 165]. Деяш ГнтермедГ! побудованГ на дохристиянських уявленнях про вГру в сни та здатшсть окремих людей !х розгаду-вати («Найкращий сон» - ГнтермедГя до драми Якуба Гаватовича, «Загадковий сон» - 2-га штермедГя до п'еси М. Довгалевського «Комическое дЪйствГе»).
У сюжетГ «Чорт, Жид Г Циган» (2-га ГнтермедГя до драми М. Довгалевського «ВластотворнГй образ») Гнтер-медГйна колГзГя обумовлена мГфологГзмом мислення, як питомо етшчного, так Г християнського. Тут дГють три тишзоваш персонаж! з! стГйкими художнГми характеристиками. Чорт, будучи представником темно! части-ни духовного св!ту, зГпсовано! грГхом, послуговуеться церковнослов'янською мовою. «Сакральна ж мова, - на переконання I. 1с!ченка, - виступае знаком належности до духовного свпу, протиставлености свГтов! буденному, видимому» [1, с. 523]. Жид погоджуеться на угоду
з Чортом, очiкуючи на певнi вигоди: «А я таки все буду тут орандовати, / ГорЪлку, мед и пиво буду продава-ти, / Або по ярмарках произдзатись буду / З одного та на другш с тим, цого не збуду» [12, с. 128]. Погоджуючись на умови контракту, Жид мае нашр обдурити Чорта. Знаком шдвладносп дияволовi виступае в сюжеп штермеди заборона !сти хлiб. I. Iсiченко припускае, що «таке несподiване табу стало виявом народного ставлення до хлiба, сакралiзованого в народнш культурi, де його й назвали «хлiбом святим» [1, с. 523]. Попри це, вводиться мотив замши табуйованого продукту: Жид виршуе вщмовитися не ввд хлiба, а ввд свинини, що пов'язано з вiдразливим ставленням релiгiйних юде!в до цього виду м'яса. При цьому Жид виявляе свое шахрайське ество, адже при однiй згадш про свинину вiн не може вдержати слину [12, с. 523]. Циган же, який мрiе про «порося, сало и ковбасы», роздратований ввдмовою Жида, нахваляеть-ся його побити та ввдправити до пекла. Вш, як i Жид, - типовий шахрай, який гендлюе кшьми та обманюе покупцiв. «Обидва ш соцiоетнiчнi типи входять у ху-дожнiй простiр, що антитетично сполучае в собi i жвавi картини ярмаркування, i марковану присутнiстю Чорта згадку про пекло. Ярмаркове шахрайство штерпретуеть-ся як шлях у свгг темних духiв, до пекла» [1, с. 524].
Загалом ярмарковi мотиви, розвинутi в рядi штер-медiй, привносять у твори низового бароко «потужний вплив поетики бурлеску з естетизашею народного по-буту i впровадженням у лiтературний текст назв страв, продуктiв, напо!в, ужиткових речей» [1, с. 524]. Так, у штермеди «Невдалий ярмарок» (3-тя iнтермедiя до дра-ми М. Довгалевського «Властотворнiй образ») поди ввд-буваються на ярмарцi, куди при!хали селяни (Батько з Сином) продавати горiхи, щоб потiм придбати, зi слiв Сина, «ГребЪнь и веретено, и люльку для Яця, / Черцю, курки, галуну покрасити яйця, / А минЪ на чоботи кармазину, тату, / Горщок, макутру, м'яло и соли у хату» [12, с. 130]. Тут побутово-ужитковi образи, мова та вчин-ки персонаж1в засвщчують демократизацiю творчосп.
У зв'язку з аналiзом штермедш та вертепно! драми особливо! уваги заслуговуе морально-дидактичний аспект феномена бурлескного свггобачення. На думку М. Кароль, «оск1льки цей феномен е джерелом суспiльного етосу, таким чином вш намагаеться виправити недолiки способу життя певних членiв сустльства» [6, с. 152]. Зазначимо, що в штермедах доброзичливий гумор часто поступаеться мiсцем гострш сатирi. I це вщдаляе !х вiн народного бурлеску, для якого сатира е дещо чужим см1ховим засобом. Однак при цьому, як наголошуе М. Кароль, «повноцшно втшюеться дидактичний аспект цього свггобачення» [6, с. 152]. Дидактична складова помина в бшьшосп штер-медiй, особливо тих, що порушують теми мiжетнiчних, соц1альних та полпичних стосункiв. Зауважимо, що таю сюжети переважають в iнтермедiях XVIII ст., доданих до драм М. Довгалевського та Г. Кониського, яким, за словами I. Ыченка, притаманнi «тенденцiйнiсть», яскраво вира-жений «агiтацiйний характер» та «публщистичний стиль» [1, с. 519, 526, 528]. Про полтичний змiст багатьох зразк1в цього жанру писали й iншi дослвдники. Так, М. Рудковська зазначае: «Комiчнi iнтерлюдi! не лише рееструють складну ситуацию людини, протиставлено! сво!м, а також чужим, але також торкаються цього питання у площит сильно зо-рiентовано! полпично» [2, с. 108]. М. Сулима наголошував, що «.. .у !х тканину часом вплпаються й полiтичнi натяки, як1 вщображають складнi суспiльнi процеси, що вщбува-ються в Укра!ш XVII-XVШ ст. У такому випадку штер-медя виконувала функцию або ж вставного розважального номера, або ж номера, що включав у себе натяки на п чи шш1 полiтичнi подi!» [3, с. 180]. Завдяки цьому «театр, -за словами М. Рудковсько!, - допомагав упорядковувати сучасну йому дiйснiсть i створював нову, в якш «сво!», а разом з тим «чужт», переставали бути таемничими та не-знайомими» [2, с. 113].
Бурлескна естетика тддавала сво! твори постiйним модифшац1ям. «Народне бурлескне тiло передбачае 68
поеднання його частин - людей - у едине й неподшь-не цше. При цьому поеднуеться не лише фiзичний, а й творчий потеншал людсько! спiльноти. Звiдси й варГа-тивнiсть народно! i бурлескно! твоpчостi» [6, с. 146]. В iнтеpмедiях цьому сприяло залучення глядача до сцешч-но! ди. Польська дослгдниця П. Левiн перераховуе таи його способи: пpямi звернення до глядaчiв, презентаць йнi звернення, вихгд aктоpiв на сцену просто i3 залу пгд час вистави, висловлювання «на стоpонi», що створю-ють iлюзiю спiльно! свiдомостi частини постатей, а також глядaчiв [14, с. 412-414].
Висновки до^дження i перспективи подальших poseidoK цього напряму. Отже, штермеди та побутовi сцени вертепно! драми являють собою досить складне культурне явище. Як показало наше дослгдження, вони презентують явище бурлескного бароко в Укра!ш, в яко-му знайшло вияв специфiчне бурлескне свггобачення iз притаманним йому поглядом на сви\ В iнтеpмедiйнiй pеaльностi простежуеться синкpетичнiсть мислення, що е спробою упорядкування дшсносп. У цих коротких сценках змальоваш aнтитетичнi свгга, виступають анта-гошстичш одна до одно! постап та змальовано шляхи !х спiвiснувaння. Про бурлескну природу таких текспв свгдчать piзномaнiтнi сюжетнi мотиви, пов'язаш з тшес-ними потребами людини (непомipнiсть у !ж1, фГзичне виpiшення конфлжпв), своергдне ставлення до категори святосп (надання божественним особам людських рис i потреб), святковють, що допускала в текстах показ плот-ських упх, настрою «святкового часу» (у сценах вертепу), сшвюнування залишк1в язичництва i християнства, естетизашя народного побуту, дидактизм, вapiaтивнiсть. Як явища бурлескного бароко штермеди та вертепш драми демонструють тюний зв'язок Гз народним свио-сприйняттям, мГфолопзмом мислення, гумором.
ПодальшГ дослгдження бурлескного бароко дошльно здшснювати в напрямку розширення жанрового дГапазо-ну таких студш та з метою глибшого розумшня категори комГчного, зокрема ствввдношення бурлескного i гротескного як естетичних явищ низового бароко.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. 1аченко 1гор, архiemскоп. Iсторiя украшсько! лiтератури: епохаБароко (XVII—XVIIIст.): навч. поабник для студентiв вищих на-вчальних закладiв. Львiв: Святославець, 2011. 568 с.
2. Рудковська М. Багатомовт штермеди XVII—XVIII ст. Кшвсьт полонiстичнi студП. Украшсько-польсью лiтературнi контексти доби Бароко: зб. наук. пр. Т. VI. Кшв, 2004. С. 103—118.
3. Сулима М. Украшська драматургiя XVII—XVIII ст. Кшв: ПЦ «Фолiант»; ВД «Стилос», 2005. 368 с.
4. Шевчук В. Низове бароко i засоби його творення. Муза Роксоланська. Украшська лiтература XVI—XVIII столть: У 2-х кн. Кн. 2.: Розвинене бароко. П1зне бароко. Кшв: Либiдь, 2005. С. 348-369.
5. Шевчук М. Дещо нове про природу украшських штермедш як явища низового бароко. Лiтературознавство. III Мiжнародний кон-грес украiнiстiв. Упор. i вiдп. ред. О. Мишанич. Кшв: Обереги, 1996. С. 251-259.
6. Кароль М. Ф. Християнська тематика в украшських гумо-ристично-сатиричних творах епохи Бароко i прояв у них бурлескного свiтобачення. Часопис Нацюнально! музичноi академи Украши iм. П. I. Чайковського. 2016. № 1 (30). С. 143-154.
7. Нога Г. Звичаi ти з давтх школярiв бували ... (Украшський святковий бурлеск XVII—XVIII ст.). Кшв: Стилос, 2001. 190 с.
8. Пехник Г. Украшське низове бароко: поетика стилю i жанру. Автореф. дис. ... канд. фiлол. наук: 10.01.01. Львiв, 2001. 19 с.
9. ШевчукМ. Юлька зауважень до проблеми так званого «низового барокко». Украшське барокко: Матерiали I конгресу Мiжнародноi асощацН украiнiстiв. Кшв: 1нститут археологи АН Украши, 1993. С. 136—143.
10. Бовсунiвська Т. В. Iсторiя украшськоi естетики першоi поло-вини XIX столiття. Кшв: Д. Бураго, 2001. 343 с.
11. Бахтин М. Ф. Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса. Москва: Новый мир, 1990. 475 с. URL: http://www.bim-bad. ru/docs/bakhtin_rablai.pdf
12. Украшсью штермеди XVII—XVIII ст. Пам'ятки давньоiукрашськоi лiтератури. Вступна стаття i ред. М. Гудзiя, тдгот. тексту Л. Махновця. Кшв: Вид-во АН УРСР, 1960. 240 с.
13. Вертеп. URL: http://litopys.org.ua/old18/old18_32.htm
14. Lewin P. Relacje miqdzy scenq a widownsq w polskim teatrze inte-remedialnym XVI—XVII w. Kultura i literatura dawnej Polski: studia ofia-rowane prof. Juliuszowi Nowakowi-Diuzewskiemu na 75 rocznice urodzin. Warszawa, 1968. S. 412-414.
Humanitarian Balkan Research. 2019. Т.3. № 1(3)
