The cult of a strong personality in laments in honor of clerics Текст научной статьи по специальности «Искусствоведение»

Martynyuk Halyna Volodymyrivna

THE CULT OF A STRONG PERSONALITY .

philological sciences

UDC 82

КУЛЬТ СИЛЬНО! ОСОБИСТОСТ1 В ЛЯМЕНТАХ НА ЧЕСТЬ ДУХОВНИХ ОС1Б

© 2019

Мартинюк Галина Володимирiвна, здобувач кафедри укра!нсько! лiтератури Схiдноeвропейський нацюнальний yHieepcumem iMeHi Леа Украшки (43025, Украша, Луцьк, проспект Волi, 13, e-mail: [email protected])

Анотащя. У статп проаналiзовано давньоукра!нсьш ляменти, присвяченi духовним особам - священикам, як1 своею дiяльнiстю заслужили шану та славу вiд сустльства. На початку XVII столiття, у час пожвавлення рефор-мацiйних i контреформацiйних рухiв на укра!нських землях, активiзацi! державотворчих процесiв, священики не лише ревно виконували релiгiйний обов'язок. Вони брали активну участь у розвитку освiти, книгодрукування, у розбудовi укра!нсько! православно! церкви та захисп !! iнтересiв. Автори ляментiв зображають священик1в як силь-них вiрою, духом i характером особистостей. Священики в ляментах - благодiйники, наставники та мудрi порадни-ки, !х любить i поважае громада, а тсля смертi - гiрко й довго оплакуе. Головнi риси священика в ляментi - сто!-цизм у вiрi, майстерне володiння словом, доброта. Щоб увиразнити вдеал особи, автори порiвнюють !х iз бiблiйними персонажами - Аароном, Мойсеем тощо, а художньому тексту надають лпургшного характеру. Як посередник у сшлкуванш людини з Богом, священик е сшвучасником глобального спасiння людства.

Ключовi слова: Бароко, смерть, лямент, Бог, священик, церква, стощизм, особистiсть, духовна особа, право-слав'я, М. Смотрицький, Д. Андрiевич.

THE CULT OF A STRONG PERSONALITY IN LAMENTS IN HONOR OF CLERICS

© 2019

Martynyuk Halyna Volodymyrivna, postgraduate student of the department of Ukrainian literature Lesya Ukrainka Eastern European National University (43025, Ukraine, Lutsk, Voli Avenue, 13, e-mail: [email protected])

Abstract. The article analyzes the ancient Ukrainian laments devoted to clerics - priests who had earned fame and respect from society. At the beginning of the 17th century, the time of revival of the Reformation and the Counter-Reformation movements in the Ukrainian lands and activation of the state-building processes, the priests carried out not only religious duty. They took an active part in the development of education, book printing, formation of the Ukrainian Orthodox Church and protecting its interests. The authors of the laments depict priests as personalities strong in faith, spirit and character. Priests in the laments are philanthropists, mentors and wise advisers; they are loved and respected by the community and after the death they are mourned over for long. The main features of the priest in the laments are stoicism in faith, skilful preaching and kindness. To reveal the ideal of the priest, the authors compare them with the biblical characters - Aaron, Moses, etc., and attribute liturgical properties to the artistic text. As a mediator in communication between man and God, the priest is a contributor to the global salvation of humanity.

Keywords: Baroque, death, lament, God, priest, church, stoicism, personality, cleric, Eastern Orthodoxy, M. Smotrytsky, D. Andriievych.

Постановка проблеми в загальному вигляд1 та П зв'я-зок 1з важливими науковими чи практичними завдання-ми. У сусшльнш свщомосп творенню образу iдеалiзова-ного наставника, як i харизматичного лщера, сприяють кризовi ситуаци, переоцшка цшностей, змша усталених суспшьних поглядiв. За слабкого розвитку шших соць альних шститупв церква зосереджуе на собi виконання не лише духовно!, релтйно! функцп, а й культурно!, просвггательсько!', освггаьо!, а духовш особи на рiвнi з вшськовими формуваннями стають на захист державних штерейв.

Для митщв Середньовiччя та Бароко було характерно розкривати людську природу через релтйш чин-ники, прославления !! чеснот у християнському дуй. Звернення до теми сильно!, харизматично! особистосп набувае все бшьшо! актуальносп в працях дослвднишв бароково! лггератури (С. Журавльово! [1], О. Матушек [2], I. Мельничук [3], Л. Семенюк [4]).

Аналгз остантх дослгджень I публ1кац1й, в яких роз-глядалися аспекти ц1е! проблеми та на яких обтрунто-вуеться авторська думка; видтення невиршених ранг-ше частин загально'1 проблеми. Зокрема, О. Матушек, дослвджуючи погребовi казання, наголошуе, що вдеал людини XVII столптя передовым полягав у побожносп, дотриманш чеснот, «воцерковленосп» та захисп держа-ви [2]. Л. Семенюк зосереджуе увагу на засобах худож-нього моделювання iдеалiзованого образу священика в «Ляменп по отцю 1оану Василевичу» [4]. I. Мельничук аналiзуе образ сильно! особистосп зi шляхетського сере-довища на приклащ «Плачу або Ляменту на вщхщ з цьо-го свпу вiчно!' пам'ятi гiдного Григорiя Желiборського» П. Презвпера [3]. На думку С. Журавльово!, соцюкуль-турнi обставини, в яких перебувала Укра!на на початку XVII столитя, зумовили появу в лiтературi образу

пастиря i духовного во!на одночасно. Саме таким осо-бистостям було пiд силу об'еднати укра!нщв в умовах нащетворчих процесiв [1]. Таким чином, образ духовно! особи був предметом наукових студш або окремих тек-спв бароково! поезi!, або певних жаирiв лiтератури цьо-го перiоду (погребових казань, панегiрикiв).

Формування ц1лей статт1 (постановка завдання). Завдання цiе! розввдки - з'ясувати специфiку творення та функцюнування культу сильно! особистостi в дав-ньоукра!нському поетичному жанрi ляменту. Таке досль дження дасть змогу осягнути не тiльки характер окремо! особистостi, але й певного суспшьного стану загалом.

Виклад основного матергалу дослгдження з повним обтрунтуванням отриманих наукових результат1в. Образ священика як духовного во!на фшсують давньоукрашсьш ляменти, написан з приводу смерп духов-них осiб - «Лямент на жалосное преставлеше Леонпя Карповича» Мелепя Смотрицького (1620) та «Лямент по святобливо вмерлiм 1оанну Василевичу» Давида Андаевича (1628).

Як зазначае Л. Задорожна, з давньо! укра!нсько! лле-ратури можна осягнути три типи особистосп: во!нську, можновладну та духовну (подекуди цi типи можуть су-блiмуватися) [5, с. 6]. Для свое! епохи вони були не тшь-ки зразками для наслщування, еталонами освiченостi та людяносп, а й своерiдними нормативними формулами чи навиъ канонами, посередництвом яких було можли-ве вирiшення багатьох, часто глобальних проблем. Такi постап хоч i були поодинокими, та перетворювалися на житшш орiентири, що належать до своерщних див у он-тологiчному плаиi [5, с. 65].

У часи Ки!всько! Руа iз засадами християнства, Господньою роллю на землi найбiльше спiввiдносилися князг Аналiзуючи «Лiтопис Руський», Л. Задорожна за-

филологически науки

Мартинюк Галина Володимирiвна КУЛЬТ СИЛЬНО! ОСОБИСТОСТ1 ...

уважуе, що державш д1яч1, яш жили за Божими приписа-ми, отримували швидку каношзацш, а з часом ствввд-несешсть влади з церквою лише посилювалася [5, с. 23, 59]. Вони ж виступали 1 своервдними 1люстращями до б1блшних гсторш та сюжепв [5, с. 8].

Моральшсть, заснована на християнських засадах, перенеслася в полтику, ввд чого гр1ховне стало чинним 1 для политично! сфери. Штописщ машфестують поль тичну мораль 1 моральшсть поливки як явища, що в1д-поввдають штересам само! особистосп [5, с. 58]. Проте згодом, як зазначае Л. Задорожна, княз1вська полтика переступае християнсьш закони, а хто дотримувався !х -мав прибрати на себе роль мученика [5, с. 64].

Давньоукрашсьш ляменти засввдчили феномен свь домосп людини - державного д1яча, який стввщно-ситься сво!м життям 1з морально-етичними засадами християнства. У такому дуй написаш «Епщедюн, себто в1рш жалобний про благородного 1 в1чно! пам'яп пд-ного князя Михайла Вишневецького, каштеляна ки!в-ського» (1585) Ждана Бшицького, «Лямент дому княжат Острозьких» (1602) Дем'яна Наливайка та «В1рш1 на жал1сний погреб... Петра Конашевича Сагайдачного» (1622) Кайяна Саковича, яш презентують свпську осо-биспсть (во!нську та можновладну). Натомють «Лямент на жалосное преставлеше Леонпя Карповича» Мелепя Смотрицького та «Лямент по святобливо вмерл1м 1оанну Василевичу» Давида Андр1евича засввдчують не лише винятковий теоцентризм, але й юнування в бароковому простор! культу сильно! особистосп - духовного во!на.

Характерна риса сильно! особистосп - сто!цизм. У житп духовних ойб вш виражаеться ревшстю в1ри, глибоким усвщомленням обраного шляху 1 як насль док - вщданим служ1нням Богу та людям. Так, отець Леонтш Карпович «...ум1в он при в1р1 стояти / Других утверждаючи, готов бив на рани, / Будучи раз о не! в'я-занем скараний» [8, с. 207-208]. Цей фрагмент засвщчуе ще й активну суспшьну позищю священнослужителя. Леонпя Карповича було ув'язнено за виступ на валь-ному сейм1 у Варшав1 проти унп церков 1 тдготовку та видання текспв полем1чно! лггератури, серед яких 1 ввдомий «Тренос» М. Смотрицького. Детально аналь зуе цей переломний ешзод 1з життя служителя та його наслщки бшоруська дослщниця Л. Левшун у пращ «Леонтий Карпович. Жизнь и творчество» [6, с. 23-47]. Окр1м цього, священик був автором 1 упорядником духовно! лггератури, погребових казань, проповщей тощо [7]. Непорушно, хоча й менш публ1чно захищав волин-сьш земл1 ввд покатоличення отець 1оан Василевич: «А як там гоншня стали сувори настали, / Твого сталого серця найменш не смущали. / Дпоки сь м1г, сво!х овець боронив статечно, / У в1р1 церкви сх1дно! утверждавбез-печно» [9, с. 27]; «Про слуг Церкви Божо! потр1бних ста-рався, / Людськ1 гр1хи карав безпечними слови, / На ва церкви послуги завше був готовий» [9, с. 47].

Слово - один 1з головних 1нструмент1в самовиражен-ня особистост1. Майстерне волод1ння словом завжди було нев1д'емним атрибутом шанованого служителя церкви, якнайкраще реал1зуючись у пастирському навчанн1 в1р-них. Про важлив1сть слова священика заува^ють авто-ри лямент1в, називаючи священицьку науку «солодкою 1 смачною манною», «небесним хл1бом», «присмаками», «м'якими потравками легкими» [8, с. 210]. Часто отщ навчають не лише словесно, засобами Святого Письма, але й власними життевими прикладами: «Отца, матку наболей розказав-есь чтити / Хотячому на земл1 Сам погребши довголтгае жити [.] / Уставниче готов бив бив в огонь 1 яму / На киненне родичов, котрих учтиве / Сам погребши, жив по них чисто, святобливе» [8, с. 206207]; «Розумом 1 учениям упас святобливо, / Розумом, з себе приклад достойний даючи, / Ученням, побожними словами керуючи, / Аби в молитвах, в милостиш, в пост1 ся кохали...» [9, с. 29].

У ляментах пастирська наука мае на мет1 спонукати 1нших пвдготувати себе до зустр1ч1 з Христом 1 досяг-

нути наивищо1 нагороди для християнина - спаання. Висловлюючи прагнення 1нших до отримання благодат1, священик виступае своер1дною з'еднувальною ланкою м1ж св1том сакральним 1 профанним. Саме посередниц-твом священика Бог у вигляд1 Слова сходить до людей, у «св1т облуди» [8, с. 206], «нендзу св1та, в которой повно страха» [8, с. 213] ще й для того, щоб урятувати в1рних ввд жалю за померлим наставником [8, с. 211].

Прикметно, що в ляментах р1вень взаемодп духовно! особи з сустльством, оточенням носить «родинний» характер. Заповщаючи не забувати Леонт1я Карповича, М. Смотрицький називае його отцем не лише в значенш «священик, служитель церкви, пастир», а й наклада-ючи поняття родинних, ймейних зв'язк1в. Леонтш Карпович - отець 1 син «церкви, стада, брати, духовних дггей», але й «мат1р сир1т 1 вд1в гр1шних», «отець, нень-ка, синочок единий, брат», «брат малих 1 найбшьших». Уй ц1 номшаци реал1зуються в «одн1й отця особ1» [8, с. 203]. Отець 1оан Василевич 1менуеться «пастирем прелюб'язним», який полишае «прелюб'язних син1в» [9, с. 23], «цнотливим мужем», «кормителем», «любим отцем диок» [9, с. 33], «патроном» [9, с. 37], «любим родичем роййського (тобто «руського» - Г. М.) правов1рного роду» [9, с. 37]. Про важливють д1алогу м1ж священиком 1 паствою сввдчить 1 композиц1я ляменлв. До прикладу, «Лямент на жалосное представлеше...» м1стить значну за обсягом частину «Голос отця до синов» - «в1дпов1дь» 1 настанови отця Леонпя плакальникам [8, с. 212-218]. У «Ляменл...» Д. Андр1евича священика оплакуе не узагальнений образ параф1ян, в1рних або сусп1льства, а персошф1кована церква, причому в1д першо! особи, та спуде!, тобто учш братсько! школи [9, с. 23-29].

Введення автором у текст усталених релшйних формул 1з церковного життя сввдчить про своер1дний л1тур-гшний характер лямент1в, присвячених духовним особам. Зокрема, в ляменп на честь отця Леонпя Карповича е згадки про деяк1 з частин Божественно! Лпургп: «Первей води сльозами твар1 умиваем, / Первей хл1ба воздиханнем душу посиляем. / - По молита «Отче наш» отця, дни, плачте, / Учителя учневе сльозами урачте...» [8, с. 204]. Священик, готуючись до Л1тург1! 1 одягнувши ризи, проводить обряд умивання рук. В1н призначений не лише для зняття ф1зичного бруду, але, як 1 сама вода, символ1зуе духовне очищення [10, с. 2].

Ще одна важлива частина Лиурги - молитва «Отче наш». Як зазначае М. Смотрицький, оплакування по-мерлого настоятеля, прощання з ним, як 1 його вщхвд, е можливими лише п1сля виголошення молитви. Як л1-тург1йна частина, вона символ1зуе наближення Святого Причастя, а разом 1з тим - еднання з 1сусом 1 через Нього - з Небесним Отцем. Про обряд £вхаристи говорить 1 згадування хл1ба. Доктор л1тург1йного богослов'я М. Думич зазначае, що багато святих Отц1в розум1ли «хл1б насущний» як Хл1б £вхарист1йний, який живить саму суть людського життя [10, с. 18]. Проте тяжысть горя плакальнишв наст1льки велика, що «стогнанне», «вздиханне» 1 сльози вживаються автором паралель-но з л1тург1йними елементами. Заклики до виголошення молитви Господньо! разом 1з плачем знаходимо 1 в «Ляменп...» Д. Андр1евича [9, с. 35].

Увиразнюють релтйний характер твору поняття з православного церковного життя - та!нства, аске-зи, богослуж1ння. Такими мотивами М. Смотрицький 1люструе пастирське навчання в1рних отця Леонт1я Карповича: «Жив нас свт за св1том, научив пости-ти, / Дн1 святи, празники, чесно обходити, / На всеноч-них молитвах трвати нетескливе, / Хутне ходить до церкви, жити святобливе, / Гр1хов спов1датися, таемниць Христових / Заживати начастей справив би готових...» [8, с. 207]. Окр1м молитви, милостиш, посту, отки над «нищими», найбшьшою заслугою отця 1оана Василевича стало щоденне служшня храмових лпургш та читання акаф1ст1в «много ночей». На думку Д. Андр1евича, саме Ш риси визначають священика як ютинного пастиря [9,

Хуманитарни Балкански изследвания. 2019. Т.3. № 1(3)

63

Martynyuk Halyna Volodymyrivna

THE CULT OF A STRONG PERSONALITY .

philological sciences

с. 29]. Перелшом чеснот покшного, яких духовнi особи дотримувалися caMi та навчали iнших, ляменти спорвд-неш з жанром погребових казань.

Яскраво виражена риса духовних ляментiв - упо-дiбнення до бiблiйних cюжетiв та вдей. Автори, слав-лячи вчинки православних священишв, не цураються наводити як новозавгтш, так i cтaрозaвiтнi пaрaлелi. С. Журавльова, aнaлiзуючи украшсьш бaроковi панеп-рики, виокремлюе aгiогрaфiчний топос «imitatio Christi», тобто уподiбнення життя священика до земного життя Христа [1, с. 158]. Так, М. Смотрицький сшввщносить о. Леонпя з Божим «коханим пророком i кролем» [8, с. 206], але порiвнюе й зi cтaрозaвiтним 1сааком, си-ном Авраама. Автор луцького ляменту Д. Андрiевич отця 1оана Василевича зютавляе зi cтaрозaвiтним свя-щеником Аароном, братом Мойсеевим, якого оплаку-вали тридцять днiв i для iудеiв «мав 1м вождем бути» [9, с. 23]. У ляментах натрапляемо й на ввдсилання до Книги Буття, а саме - до сюжету про створення людини: «...як добрий, створив неiзcледно, / Напочатку шчого не дав-есь нам злого, / Добрим зразу невинним чоловь ка самого / Учинив-есь, хопв-есь, же бить в добром добрий / Раю, свт жив, в доброть завжди бив-есь щодрий» («Лямент на жалосное преставлеше...») [8, с. 206].

Доброта в ляменп - джерело життя, початок усього, вона cинонiмiчнa божественному. Образ i Бога, й людини (оплакуваного священика) характеризуе поcтiйнa та часто вживана ознака «добрий»: «Добрим нам бил. Доброго чому, добрий Боже, / Взяв-есь од нас без часу?» [8, с. 206]. Священик Леонтш Карпович характеризуемся й такими похвдними означеннями як «послушний», «потребний», «щодрий», «cумлiнний», а «пристойнш, прилежнiй i милiй» за нього не любив Бога шхто [8, с. 210]. Отець 1оан Василевич - пастир «прелюб'язний», «правдивий», iерей «непорочний» i «священний». Отож, сильна особиспсть - це в першу чергу людина, нaдiленa «добрими» рисами.

Висновки до^дження i перспективи подальших роз-eidoK цього напряму. Особистосп cвященноcлужителiв у ляментах подаються авторами лише як однозначш, з чiткою життевою позицiею. Служiння для них - справа всього життя, обрана за покликом серця. Це виражаеть-ся в псному зв'язку з оточенням, у вщданому cлужiннi Богу, церкв^ держaвi та ближнiм. У цьому cенci актуаль-ноcтi набирае передсковородишвський мотив «cродноi' прaцi». Гiперболiзуючи чесноти, автори ляменлв уда-ються до своерщного «обоження» духовних оciб (риси святих, зютавлення з бiблiйними персонажами). В идейному acпектi творiв священик як духовний лвдер, учитель i митець виконуе функцш посередника мiж земним i Божественним, який покликаний гaрмонiзувaти будову Всесвиу. У cтруктурi ляменту нaйголовнiшa функция образу cильноi оcобиcтоcтi - сюжетотворча.

У подальшому доцiльно детaльнiше дослщити проблему взаемодй' в ляментах двох свтв - небесного (сакрального) та земного (профанного).

СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:

1. Журавльова С. Вож и пастыр при Христю»: образ пастиря як духовного вота в украшських барокових панегiриках пoетiв православного кола. Лiствиця Якова: зб. ст. на пошану професора Леoнiда Ушкалова з нагоди його шiстдесятилiття. 2016. С. 154—161.

2. Матушек О. 1деал людини в украшських погребових казан-нях XVII столття. Наукoвi записки Тернотльського нацюнально-го педагoгiчнoгo утверситету iменi Володимира Гнатюка. Серiя: Лтературознавство. 2015. № 43. С. 49-62.

3. МельничукI. «Плач, альбоЛямент позестю з св^та сего вечной памяти годного Григoрiя Желиборского» в системi танатoлoгiчних жанрiв украшсько! бароковоi поезН. Наукoвi записки Нацюнального унiверситету «Острозька академiя». Серiя: Фiлoлoгiчна. 2015. Вип. 59. С. 131-134.

4. Семенюк Л. Осoбливoстi художнього моделювання iдеалiзoва-ного образу священика в «Ляментi по отцю 1оану Василевичу». Роль oсoбистoстi в Церквi: матерiали мiжнарoднoi науково-практичног конференцП (19.05.2016) / орг. ком.: прот. Володимир Вакш (голов. орг. ком.) [та т..]. Луцьк: ВидавництвоВолинськоiправославноiбого-словськоi академН. 2016. С. 191-201.

5. Задорожна Л. Риси етнотипу та етнохарактеристики у системi розвитку украшськоi лiтератури. Лiтoписна спадщина: на-

вчальний noci6HUK. Кигв. Видавничо-полiграфiчний центр «Кшвський yHieepcumem». 2006. 140 с.

6. Левшун Л. Леонтий Карпович. Жизнь и творчество. Минск: Экономпресс. 2001. 288 с.

7. До тебе, свiте.: Украгнська лтература Берестейшини: Проза. Поезiя, i Публщистика / Упорядкув., передм, тексти бюгр. Цвида А.П. Кигв: Украгнський Центр духовног культури, 2003. 544 с.: портр. URL: http://holos.at.ua/load/4-1-0-7

8. Украгнська лтератураXVII с.: Синкрет. Писемн^ть. Поезiя. Дpаматуpгiя. Белетристика / Упоряд., примт. i вступ. стаття В. I. Крекотня; Ред. тому О. В. Мишанич. Кигв: Наукова думка. 1987. 608 с.

9. Лямент по отцю 1оану Василевичу, написаний в Луцьку року 1628-го: фототитя, переклади, дослiдження /упоряд. О. Бipюлiна, пе-рекл. В. Александрович, В. Шевчук. Луцьк: Зоря. 2008. 112 с.

10. Мирослав (Думич) О. Пояснення (короткий коментар) БожественногЛтурги. URL: http://buchacheparchy.org.ua/files/pbl.pdf