CC BY
11
Ганна ЯЦЕНКО
IHTEHCИФIKAЦIЯ ПPOЦECУ KOMYHIKA^Ï У BIPTУAЛЬHOMУ HABЧAЛЬHOMУ CEPEДOBИЩI
Cmammя npucвячeнa acne^y mmeн-^ф^ци кoмyнiкamuвнoï взaeмoдiï y вip-myaлънoмy нaвчaлънoмy cepeдoвuщi. В po-6omi вuвчeнo npupoдy кoмyнiкamuвнoгo npo^cy, вuявлeнo ocнoвнipucu ma eлeмeн-mu взaeмoдiï. Poзглянymo yмoвu nopoд-жeння кoмyнiкaцiï y вipmyaлънoмy npo-cmopi, дocлiджeнo кoмyнiкamuвнy mexm-логт eipmyajibnoï pecuibnocmi. Видыено фaкmop iнmeнcuфiкaцiï npo^cy кoмyнiкaцiï — noбyдoвa взaeмoдiï y eлeкmpoннiй мepeжi нa ocнoвi cmpyкmypoвaнux знaнъ. Bcmaнoвлeнo, щo piвeнъ eфeкmuвнocmi взaeмoдiï yчacнuкiв нaвчaлънoгo npo^cy e вiддзep-кaлeнням мoдeлi opгaнiзaцiï знaнъ y вipmyaлънoмy cepeдoвuщi.
npo^ra пepeтвopeння cвiтy пiдвoдять людcтвo дo cпpийняття нoвoï дaнocтi, a caмe дo poзпoдiлy cфepи дiяльнocтi m peaльнy тa вipтyaльнy, ocтaння з якиx дie в мeжax глoбaльнoгo iнфopмaцiйнoгo пpocтopy. Ми cтaвимo вipтyaльнy cфepy дiяльнocтi пopяд з peaльнoю, ocкiльки в cyчac-нoмy cвiтi з кoжним днeм йдe збiльшeння pинкoвoгo ceгмeнтy пpaцe-влaштyвaння в дaнiй cфepi. Aнaлoгiчнy cитyaцiю cпocтepiгaeмo в ocвiтнiй гaлyзi: cтвopeння пoтyжниx мyльтимeдiйниx нaвчaльниx pecypciв, якicнe пoкpaщeння нaвчaльниx cepвepiв пpизвoдить дo збiльшeння кiлькocтi пpoпoнoвaниx диcтaнцiйниx кypciв тa пoдaльшoï пoпyляpизaцГi диc-тaнцiйнoгo нaвчaння. Koмyнiкaтивнa cклaдoвa, щo e ocнoвoю пeдa-гoгiчнoгo пpoцecy, зaймae лiдиpyючi пoзицiï пpи фopмyвaннi вipтyaльнoгo нaвчaльнoгo cepeдoвищa. Caмe вoнa виoкpeмлюeтьcя ^и визнaчeннi якocтi нaвчaння, aджe яккть пeдaгoгiчнoгo пpoцecy зaлeжить в1д op-гaнiзaцiï взaeмoдiï м^ вчитeлeм тa yчнeм, пpoвeдeння тa пiдтpимaння якш вимaгae вpaxyвaння пpиpoди зaгaльнoгo явищa кoмyнiкaцiï тa йoгo чacткoвoгo випaдкy — eлeктpoннoï кoмyнiкaцiï. У дaнiй cтaттi ми пpoвe-дeмo дocлiджeння кoмyнiкaтивнoï тexнoлoгiï вipтyaльнoï peaльнocтi тa poзглянeмo пpoцec пpoвeдeння кoмyнiкaцiï та ocнoвi cтpyктypoвaниx знaнь y якocтi oднoгo з чинникгв пiдвищeння eфeктивнocтi пpoцecy ro-
0СВ1ТНЯ К0МУН1КАЦ1Я: РЕАЛ11 ТА ПЕРСПЕКТИВИ
мушкацп в електроннш мереж1. Однак перш нш звернутися до питания здшснення комушкацп у в1ртуальному середовищ1, проведемо анал1з при-роди комушкацп та и компонентов.
Природа комушкативно! взаемодп
Переважаюч1 тенденцп суспiльного розвитку ставлять перед осв1тою нов1 виклики. Збшьшення к1лькост1 шформацп призводить до потреби змши засоб1в комушкацп, провадження навчання протягом всього життя, запровадження технологи швидко! переробки, вщбору та анал1зу шформацп. Б. Гершунський визначае 1снування: «...планетарно! системи 1н-формацп — ун1кального та найбшьш ефективного виду комушкативно! взаемодп людей, людських спшьнот та сошушв» [11, 195]. Зближення соц1ум1в через единий шформацшний прост1р сприяе побудов1 зв'язк1в м1ж ними. Взаемод1я соц1ум1в е необхщною складовою, оск1льки процес п1дтримання та оновлення 1нформац1йного середовища в1дбуваеться лише в сшвпращ. Але, що представляе собою дана взаемод1я? Вона на-пряму залежить в1д взаемодп 1ндив1д1в, як1 створюють той чи 1нший сощум, тобто зв'язки соц1ум1в залежать вщ зв'язк1в 1ндивщ1в, що налагод-жуються в процес1 сп1впрац1 через комун1кац1ю.
Життевий прост1р людини передбачае взаемод1ю: «...свгт людей — це св1т спшкування» [29, 144—145], обмеження якого призводить до втрати людиною душ1 та переходу до категорп речей, що, на думку П. Фрейре, е ознакою пригноблення особистосп [28, 110].
Одним з найголовшших критерпв дано! взаемодп стае етичний вим1р суб'ект-суб'ектних взаемин, де проголошуеться визнання людини як найвищо! цшносл [24, 18]. К.-О. Апель, розглядаючи принципи побудо-ви щеально! комушкацп, визначае !х основою принципи етики, а саме 1деальна комун1кац1я мае базуватись на принципах правдивост1, морально! вщповщальност1, р1вного обов'язку до сшввщповщальност1 та р1вних прав учасниюв комушкацп [2, 436—437]. А. Ермоленко [14, 31—36], розглядаючи щеальну комун1кац1ю К.-О. Апеля, визначае Г! у якост1 абсолютно! шстанцп, що регламентуе контекст взаемодп, який в подальшому призводить до встановлення беззаперечного взаемопоро-зумшня. Основним принципом дано! комушкацп виступае регулятивний принцип, який акумулюе в соб1 увесь масив людського досв1ду.
Щодо 1нших критерГ!в комун1кацГ!, то видаеться доцГльним видшити критерш 1стинност1. В. Гьосле [13, 469] спростовуе апрюрну гстиншсть результату комушкацп, тобто 1стинне твердження не е тод1, коли його визнае комун1кативна спГльнота, а навпаки, комун1кативна спшьнота приймае твердження, бо воно е 1стинним.
Комушкацгя — невщ'емна риса людини, що властива !й вщ природи. «Будь-яке дшсне життя е зустр1ч» [10, 21], зустр1ч, за М. Бубером, двох шдивщв «Я» 1 «Ти». Дана зустргч е подгею для особистостг, в нгй йде роз-
криття влacнoгo «Я». Зycтpiч y Бyбepa, та думку O. Бoльнoгo [8, 16O], e нecпoдiвaнoю, нeзaплaнoвaнoю, нeпepeдбaчyвaнoю пoдieю, вoнa здиетю-eтьcя як щacливий випaдoк для iндивiдa. Aиaлiзyючи мнятся зycтpiчi, O. Бoльнoв [8, 161—163] видiляe ïï y якocтi нeoбxiднoï cклaдoвoï люд^га-гo буття, бшьш тoгo, вoнa poзyмieтьcя нe лишe нa piвнi мiжocoбиcтicнoï пoдiï, ane й нa oб'eктивнoмy piвнi, ocxi^™ мoжливa зycтpiч людини з кoнкpeтнoю cитyaцieю. Caмe ж пoняття «зуе^ч» включae в ceбe пoдiю pyxy нaзycтpiч [8, 168], тoбтo мoжeмo cтвepджyвaти нaявнicть cпiвпpaцi мiж тдивдами, зaдiяними в дaнiй пoдiï.
M. Бyбep нaгoлoшye нa двoïcтocтi «Я» людини: «Чepeз тe, щo Я oc-нoвнoгo cлoвa Я — Ти вiдмiннo вiд Я ocнoвнoгo cлoвa Я — Boнo» [1O, 16]. Oпиcaнa двoïcтicть «Я» дoпoмaгae пpoвaдити внyгpiшню кoмyиiкaцiю ocoбиcтocтi, кoмyнiкaцiю з влacним «Я» aбo aвтoкoмyнiкaцiю, щo пpeд-cтaвляe coбoю взaeмoдiю iндивiдa з нaпиcaним твopoм, тeкcтoм. Moнoлoг зникae в пpoцeci oпpaцювaння нaвчaльнoгo тeкcтy, дe людинa внут-piшньo вcтyпae в пpoцec кoмyнiкaцiï, пoлeмiзyючи з aвтopoм. Причини дaнoгo явищa пoлягaють y нeoбxiднocтi пpoвaджeння пoлeмiки cтocoвнo oдниx тoчoк зopy тa вpaxyвaння iншиx [4, 217], тобто кpитичнe отрийнят-тя людитою oтoчyючoï дiйcнocтi пpизвoдить дo вступу y дiaлoг.
Mexaнiзм кoмyиiкaцiï кopиcтyвaчa iнфopмaцiйнoï cиcтeми з ïï ган-тeнтoм пoлягae y cтвopeннi: «...peчoвoгo cepeдoвищa, якe, впливaючи мe-xaнiчнo нa ocoбиcтicть, змyшye гoвopити, тобто poзкpивae в нiй м-тeнцiйнe cлoвo й тoн» [6, 133]. Пoяcнeння M. Бaxтiнa кoмyиiкaтивнocтi peчi в poмaнi ми пepeнocимo з пeчaтнoгo кoнтeкcтy нa eлeктpoнний, ви-cлoвлюючи пpипyщeння пpo тe, щo poзyмiння cyгнocтi диcтaнцiйнoгo кypcy зaлeжить вiд нaявнocтi xapaктepиcтики кoмyиiкaтивнocтi y вж йoгo eлeмeнтax, якi пщтримують пpoвaджeння нaвчaльнoгo пpoцecy, нaвiть при вiдcyтнocтi пpямoï ^мут^ци мiж вчитeлeм тa yчнeм. Пiд таявшею xapaктepиcтики кoмyиiкaтивнocтi мaeмo нa yвaзi нaдaння учню шиpoкoгo дocтyпy дo iнфopмaцiï, пoв'язaнoï з дaним пpeдмeтoм, oднoчac-нo визнaчaeмo нeoбxiднicть гpaдaцiï нaвчaльнoгo мaтepiaлy з пoдaльшим piзнopiвнeвим дocтyпoм.
Пpoцec ^мут^ци вибyдoвyeтьcя мш вiдпpaвникoм тa oдepжyвaчeм пoвiдoмлeння. M. Бyбep нaзивae кoмyиiкaнтiв «Я» i «Ти», зaзнaчaючи, щo вoни ж зaвжди piзнi ocoби, нaявнicть «Я» i «Ти» в oднiй oco6í poздiляe ocoбиcтicть тa ïi внутршнш гoлoc з яким вoнa вeдe пoлeмiкy. Дocлiдник видiляe eтичнy cтopoнy взaeмoдiï, щo бaзyeтьcя нa вiдпoвiдaльнocтi ocí6 oдин зa oднoгo [1O, 74]. Ha пpиклaдi cyпepeчки eвpeя тa xpиcтиянинa пpo cyгнicть ime^rn вipи Icyca, вивoдитьcя пocтyлaт caмoдocтaтнocтi дiaлoгy, eфeктивнicть тa ycпiшнa зaвepшeнicть якoгo визнaчaeтьcя дocягнeнням згoди кoмyнiкaнтiв. Oтжe, дiaлoг чepeз взaeмoдiю poзкpивae вiднoшeння ocoбиcтocтeй, якi для poзв'язaння пpoблeми мaють дocягти взaeмнoï шря-мoвaнocтi [9]. Двa piзниx cвiтocпpийняття yчacникiв дiaлoгy в пpoцeci cпiлкyвaння впливaють oдин нa oднoгo, пpoxoдить нapoджeння тpeтьoгo
0СВ1ТНЯ К0МУН1КАЦ1Я: РЕАЛ11 ТА ПЕРСПЕКТИВИ
вим1ру — свГту cпiлкyвaння [4, 209], який д1е на кoмyнiкaнтiв об'еднуючим чином. «Мова створюе згоду», — вважае О. Poзeнштoк-Гюcci [21, 10]. Слова сшврозмовника, особливо при позитивному сприйнятп пoвiдoмлeння, вiдбивaючиcь у свщомосп людини, змшуються з 11 власними так, що не-можливо при подальших процесах мислення та мовлення вщщлити чуж1 слова вщ власних. Бiльш того поступове забуття авторГв пoвiдoмлeння характерно для процесу комунжацп: чуж1 слова перетворюються у власш, cвiдoмicть пщдаеться монолопзацп, втрачаеться пам'ять про початковГ даалопчш вщношення до сл1в cпiврoзмoвникa [6, 133]. Вищеописана ситу-aцiя — забуття чужих сл1в — характерна для письмово'1 комушкацп в елек-троннгй мереж1, де визначення початкового автора ще'1 е складною справою. Псля проходження через акт комунжацп особа адресанта втрачаеться в контекст повщомлення, шформативна його складова починае жити са-мостГйним життям, вдосконалюватись з кожним наступним комушкатив-ним актом. Переродження пoвiдoмлeння тривають до нескшченност1,шод1 вiд початково'1 iнфoрмaцii не залишаеться шчого, а пам'ять про автора сти-раеться шсля наступно1 взаемодГ1.
М. Бахтш [7, 321—324] представляе процес комушкацп як взаемодГю трьох: адресанта, адресата та нададресата. На перших двох постатях (адре-сани та адресал) ми зупинятись не будемо, пояснимо позищю нададресата. За Бахтшим: «Слово бажае бути почутим» [7, 324], що передбачае на-явшсть бГльше одного адресата. Нададресат — це людина, яка розуше д1алог, адже мета кожного дГалогу бути донесеним до рецишента, стати зрозумГлим для нього. Будь-яка вщдалешсть рецишента в час та просторГ не мае значення, якщо вш отримуе доступ до письмово'1 комушкацп, розуше 11, то вш автоматично стае ще одним адресатом, тобто нададреса-том. Вщмшшсть нададресата вщ адресата заключаеться в тому, що автор повщомлення не був нацГлений на нього безпосередньо, вш опинився в комушкативному середовищГ, сприйняв його, й тим самим включився у процес комушкацп. М. Бахтш [7, 323—324] приводить приклади письмен-никГв, що пишуть сво1 твори, орГентуючись на сучасниюв, але з плином часу читач1 змшюються, й вже наступш поколшня, вивчаючи твори кла-сик1в, стають нададресатами 1х думок, щей.
Проте д1алопчш вщносини гснують не тГльки мгж людьми або людьми та письмовими джерелами, породжуються вони при взаемодГ1 мГж двома текстами, навГть висловами: «Два висловлювання, вщдалеш один вщ одного Г в час Г в простору ...при змгстовному сшвставленш виявля-ють д1алопчш вщношення, якщо мгж ними е хоч яка-небудь змютовна конвергенщя...» [7, 321].
1дею тро1стого вщношення, тобто побудови комушкацп мГж «Я», «Ти» та «трет1м», висловлюе П. Р1кер. У нього трет1м може виступати будь-який комушкант, залучений до процесу комушкацп або потенцшно приймаючий в нш участь, таким чином, що вш починае самощентифшу-ватись в ход1 даного процесу. Дотримуючись можливостГ змгни передава-
чa пoвiдoмлeння тa peципieнтa в xoдi взaeмoдiï, П. Piкep визнae зaмiнy «Я» i «T» мicцями, a caмe «Tи» мoжe iдeнтифiкyвaтиcь як «Я», «^e™» cпpoмoжний пepexoдити нa мгсда «Я» тa визнaчaти ceбe «як i Я» [2O, 42—43]. Te, щo тжний кoмyиiкaнт нa жвнш cтaдiï cпiлкyвaння пoчинae вiдчyвaти ceбe y якocтi «Я» пiдкpecлюe ocoбиcтicний xapaктep ^мут^ци тa мoжливicть ïï пpoвeдeння м^ piвнoпpaвними члeнaми, яю пo чepзi пpиймaють нa ceбe oбoв'язки пiдтpимyвaти пpoцec cпiлкyвaння.
Пoтeнцiйнy дiaлoгiчнicть ocвiти cтвepджye y cвoïx пpaцяx П. Фpeйpe. При poзглядi poлi дiaлoгy y нaвчaльнoмy ^o^ci вiн визнaчae ж-oбxiднicть вpaxyвaння нaвчaльнoгo кoнтeкcтy, a caмe cфepи пepeтинy впливiв двox cвiтiв «A» тa «Б», щo зycтpiчaютьcя в xoдi cшлкyвaння, та-пoвнeниx cyджeннями, iдeями, тoчкaми зopy [28, 75—76] з мeтoю пpoвaд-жeння eфeктивнoгo пpoцecy нaвчaння. Haвчaльний кoнтeкcт cклaдaeтьcя з кoнтeкcтy нaвчaльниx cитyaцiй, яю нe e cтaтичними aбo мoнoлoгiчни-ми. Динaмiкa кoмyиiкaтивниx взaeмин yчacникiв нaвчaння пpизвoдить дo внeceння змш в кoнтeкcт, щo oбyмoвлюe мш динaмiчнicть.
Явищe iндивiдyaлiзaцiï кoнтeкcтy oбcтoюe M. Бaxтiн: «Бyдь-якa зa-гaльнo знaчимa цiннicть cтae дiйcнo знaчимoю лишe в iндивiдyaльнoмy кoнтeкcтi» [6, 42]. Heминyчe в пpoцeci кoмyнiкaцiï глoбaльний кoнтeкcт нaбyвae iндивiдyaльниx ocoбливocтeй зaвдяки yчacникaм взaeмoдiï, щo cпpиймaють нoвy iнфopмaцiю нe oкpeмo, a в cyE^^cn з нaявними зганнями oпocepeдкoвaнo чepeз призму iндивiдyaльнoгo cвiтopoзyмiння.
Ocвiтa й cпiлкyвaння пoв'язaнi мiж coбoю, людинa — cyб'eкт ocвiти, ocoбиcтicнe cтaнoвлeння я^ вiдбyвaeтьcя лишe зa пocepeдництвoм дiaлo-гу. Дiaлoг пepeтвopюe iндивiдa нa ocoбиcтicть [9, 11O], пepeдaючи йoмy зa-гaльнoлюдcькi цiннocтi, знaння, кyльтypнi нaдбaння. Oтжe, ocнoвoю пeдa-гoгiчнoгo пpoцecy e cпiлкyвaння. Piзнi пoгляди нa ^o^c нaвчaння втеу-вaють piзнi ^н^п^ щoдo мeти нaвчaння: пepeдaчa зтань в xoдi нaвчaль-нoгo ^o^cy cтae нe aктyaльнoю, пo причиш тoгo, щo нe вcтигнyть вoни дiйти дo aдpecaтa як вiдбyвaeтьcя ïx «cтapiння». B cвiтлi ^ora, oбfpyитoвy-ють пepexiд дo виxoвaння нaвичoк caмoнaвчaння тa caмoocвiти, пpoтe, вci дocлiдники cxoдятьcя нa тому, щo oдним з зacoбiв дocягнeння мeти та-вчaння нeзмiннo e ^муж^цк. «зiткиeння Cyб'eктiв y дiaлoзi в пoшyкy знaчeння oб'eктa газ^ння й миcлeння» [29, 147], тaк зoбpaжaють cyтнicть пpoцecy ocвiти. Mи пoгoджyeмocь з дaним визнaчeнням, виxoвaння гави-чoк caмoocвiти, кpитичнoгo миагення, нaвичoк твopчocтi yчнiв пpoxoдить y тютому кoнтaктi з виклaдaчeм, який нe нaдae знaння, a cтвopюe yмoви дo caмocтiйнoгo пiзнaння учшв. Poзвитoк нeзaлeжиoгo миcлeння, твopчoï уяви здiйcнюeтьcя в yмoвax кoмyиiкaтивнoгo зв'язку з вчитeлeм. Пeдa-гoгiчний ^o^c yocoблюeтьcя cпiльнo cпpямoвaнoю кoмyиiкaтивнoю дieю, тaк для M. Бyбepa взipeць iдeaльнoгo пeдaгoгiчнoгo пpoцecy — «Ce-peдньoвiчний мaйcтep, в cпiльнoмy трущ нaвчaючий cвoïx yчнiв» [17, 313]. Haвчaння тa виxoвaння, в цьoмy випaдкy, нe poздiльнi, a втiлeння ïx y жит-тя пpoxoдить пiд знaкoм кoмyиiкaтивнocтi.
OCBIT-m KOMyHII^m: PEAЛIÏ ТА ПEPCПEKTИBИ
Пeдaгoгiчний пpoцec, як i пpoцec кoмyнiкaцiï, cтaвить cвoïм зaвдaн-ням змГнити cвiт людcькoгo icнyвaння: мeтoю пeдaгoгiчнoгo пpoцecy e зa-cвoeння вмшь тa нaвичoк, якг людинa ж мaлa paнiшe, peзyльтaтoм ko-мyнiкaтивнoгo пpoцecy e пepeтвopeний пpocтip взaeмoдiï, дo якoгo дoдaeтьcя нoвa iнфopмaцiя, пopoджeнa cпiлкyвaнням. «Ocнoвний pyx в дiaлoзi — oбepтaння» [9, lll], тобто мeтoю дiaлoгy e зaлyчeння iндивiдa дo пeвнoï дiяльнocтi, тeми aбo пpeдмeтy cпiлкyвaння. Дiaлoг дoпoмaгae ocягнyти iнaкoвicть, poзтлyмaчити Гитенцп iншoгo, збaгнyти чужу та-вeдiнкy. M. Бyбep [9, lll] нaвoдить пpиклaд oбepтaння ocoбиcтocтi чepeз дiaлoг з твapинaми. Haвiть тaктильнa кoмyнiкaцiя з твapинoю пpивoдить дo poзyмiння пoчyттiв, пpoгнoзyвaння ïï пoвeдiнки. Для людини ocнoв-ним cпpямyвaнням дiaлoгy e зaлyчeння дo знaнь, дo нoвoгo, щe нe шзта-нoгo. Mи гoвopимo пpo нoвy iнфopмaцiю, яга e ocнoвoю дiaлoгy aбo та-poджyeтьcя в пpoцeci йoгo пpoвaджeння, ocкiльки кoмyнiкaцiя нaпpaвлe-нa та пepeдaчy iнфopмaцiï нe вiдoмoï aдpecaтy, нaвiть, якщo aдpecaт зта-тамий з iнфopмaцieю, тo в xoдi ïï oбгoвopeння вoнa нaбyвae товж влa-cтивocтeй, вiдкpивaютьcя ïï тазташ гpaнi. У пpoтилeжнoмy випaдкy ybec пpoцec кoмyнiкaцiï нe мae ceœy. Xapaктepизyючи дiaлoг, щo зaлyчae лю-дину дo знaнь, нeмoжливo oминyти дiaлoгiчнoï pиcи caмиx знaнь, якг, ви-xoдячи з ïx cy-moCTi, пepeдбaчaють дiaлoг. Зaвдяки ^мут^ци yчacникгв нaвчaльнoгo пpoцecy знaння нaбyвaють товж pиc, poзшиpюeтьcя ïx пpeдмeтнa та^в^н^ть.
Koмyнiкaцiя e вaжливим eлeмeнтoм ж тГльки для пiдтpимaння взaeмoзв'язкy мГж iндивiдaми, пepeдaчi iнфopмaцiï, здoбyття товж знaнь тa нaвичoк, вoнa cлyгye зacoбoм мoдeлювaння пpocтopy. Ocoбливo да пoмiтнo y вipтyaльнoмy cepeдoвищi, дe кoмyнiкaцiя, щo йoгo cтвopюe, здiйcнюe зв'язoк пoдiй чepeз чacoвy вюь нa плoщинi вipтyaльнoгo ^ocro-py. Джepeлoм життeвиx cил для чacy тa пpocтopy О. Poзeнштoк-Гюcci та-зивae мoвy. Людинa, щo вимoвляe cлoвo, oкpecлюe cвoï кoopдинaти чacy тa пpocтopy. Caмa вoнa зaвжди знaxoдитьcя в цeнтpi xpecтa, дe пpи pyci та-зaд ocoбиcтicть пoвepтaeтьcя дo cвoeï icтopiï, pyx впepeд зoбpaжae ïï пoкли-гання, викoнaння якoгo фopмye мaйбyтнe. Шл^ нaзoвнi вiдкpивae cвiт гoтoвий дo взaeмoдiï, a звepтaння дo cepeдини пpивoдить дo cycпiльcтвa, пoбyдoвa в^тошн з яким пpoxoдить чepeз вpaxyвaння внyтpiшньoгo нa-пoвнeння iндивiдa [22]. ^po^eœ cлoвo e cцeнapieм тадп [5, 84], тoбтo iнтeнцiя мoвця пo пoбyдoвi бaжaнoï лГнП poзвиткy пoдiй вiдoбpaжaeтьcя y пpoмoвлeнoмy cлoвi, якe пepeтвopюючиcь y peчeння, виотв, фopмye cитy-aцiю. Пopoджeнa cитyaцiя вимaгae peaкцiï нa нeï кoмyнiкaнтiв тa вcix зaдiяниx члeнiв кoмyнiкaтивнoгo тoвapиcтвa, вiдпoвiдi якиx cтaють ocrn-вoю чepгoвoï cитyaцiï. Cyкyпнicть cитyaцiй cклaдaють пoдiю, a лaнцюг тадш, щo вiдбyлиcя, cтae ocнoвoю нoвoгo cepeдoвищa.
Людинa живe тa пpaцюe в cepeдoвищi кoнcтaнтнoгo дiaлoгy, щo пocтiйнo впливae нa нeï. У пeдaгoгiчнoмy пpoцeci зaлyчeння учнГв дo дiaлoгy пpoxoдить нe лишe в cmya^ï cпiвпpaцi, вiдкpитoï кoмyнiкaтивнoï
взаемодп, навггь лекц1я мае д1алог1чну форму, осыльки готуе Грунт для критичного переосмислення навчального матер1алу, що п1дтримуе процес мислення через полем1ку з поданою 1нформац1ею. Дана ситуац1я зобра-жуе неминучу д1алог1чн1сть самого знання, розгляд якого призводить до встановлення 1стини, яка не волод1е характеристикою д1алог1чност1. Описаний процес комун1кац1! будуеться не т1льки на в1дносинах двох р1вно-правних комун1кант1в «Я» 1 «Ти», розглянутих М. Бубером, а передбачае введення шших д1йових ос1б. У М. Бахтша третьою особою, що також вступае у взаемод1ю, виступае нададресат, який розум1е д1алог, що вщбу-ваеться м1ж адресантом та адресатом, а отже, приймае участь у ко-мушкацп. П. Р1кер на м1сце «третього» у д1алоз1 ставить «шшого», особу, що мае можлив1сть зм1ни свого пасивного стану на активний та переходу до категор1! «Я».
Кожен д1алог в1дбуваеться в межах певного контексту, 1ндив1дуал1за-ц1я якого сприяе покращенню результат1в комун1кац1!. Пряма взаемод1я комун1кант1в у електронному середовищ1 займае окремий часовий пром1жок, проте комун1кац1я не зупиняеться з завершенням сеансу прямо! взаемод1! м1ж учасниками навчального процесу, вона тривае й зд1й-снюеться в середовищ1 через взаемод1ю з навчальним контекстом. Отже, важливим видаеться пщвищення комун1кативност1 елеменпв дис-танц1йного курсу, як1, завдяки 1нтерактивност1, надають учням широкий спектр навчально! шформацп, тим самим пщтримуючи зв'язок учн1в з навчальними матер1алами.
У дистанц1йному середовищ1 через в1ддален1сть комун1кант1в у час1 та простор1 взаемод1я в1дбуваеться у електронн1й форм1. Дана взаемод1я не е вираженою в предметах дшсност1, а отже, проходить в1ртуально. Пщ час звернення до комун1кативних технолог1й м1ж учасниками навчально-го процесу продукуеться в1ртуальне навчальне середовище з високим р1внем комун1кативно! активност1 його репрезентант1в. Зважаючи на пост1йну наявн1сть комун1кац1! у в1ртуальному простор1, спроможн1сть в1ртуального простору !! провадити та п1дтримувати, проведемо анал1з в1ртуально! реальност1 у якост1 комун1кативно! технолог1!.
Комунжативна технологш в1ртуально*1 реальносп
Комун1кативний аспект в1ртуального навчального середовища т1сно пов'язаний з1 створенням та 1снуванням в1ртуально! реальност1, яка по-роджуеться не т1льки при п1дтримц1 1нформац1йних технолог1й, але й за допомогою мовного апарату, що виступае 1нструментом переродження часу та простору. Мова служить засобом до створення книжково! в1р-туально! реальност1, яка, безпосередньо, впливае на побудову нового св1ту через лексичш одиниц1 [18, 86]. Буття людини, взаемод1я 11 з1 св1том, з 1ншою людиною, неможливе без сп1лкування. Посередником м1ж людиною та адресатом взаемод1! виступае мова: «М1сток м1ж «Я» 1
0СВ1ТНЯ К0МУН1КАЦ1Я: РЕАЛ11 ТА ПЕРСПЕКТИВИ
«Ти» можна перекинути тГльки завдяки 11 допомозЬ [18, 66]. Саме мова е зв'язуючою ланкою в процес конструювання та сприйняття свГту, образ1в об'ективно1 та суб'ективно1 дшсность
Онтолопчне припущення щодо буття людини, висловлене С. Про-леевим, полягае у його вщкритост1, обумовлюе потеншю Гндивща бути присутшм за рамками всього сущого, тобто гснувати у модус самопроду-кування [19, 75]. Даний модус дозволяе особистостГ, у свш в1ртуального, формувати несюнченну ыльюсть пщсвшв, кожен з них мае власну ре-альшсть, в як1й виступае людина в тгй чи шшш роль
Особистгсть власноруч моделюе прост1р, який перестае бути загаль-ною властив1стю модел1, пропускаючи його через призму власного досвщу, людина надае йому ряд конкретних рис. До зустр1ч1 з людиною вГртуальний просир е нейтральним та розглядаеться як просир «нових м1ф1в» [3, 421], тобто середовище вГльне для створення, зображення нових подш.
В1ртуальне середовище вгльного конструювання допомагае створенню та розвиненню творчо1 уяви особистостГ, адже саме з 11 допомогою кори-стувач перетворюе единий комп'ютерний просир на ушкальне середовище з особисто-ор1ентованим спрямуванням. Наявшсть у в1ртуальному середо-вищ1 текспв, малюнюв, вщеоряду, звуку, вГльний перехГд мГж семантични-ми рГвнями знань, надае користувачу широй можливосп по моделюванню подш, явищ, в яких вш може виступати вщ меш автора або одного з учас-ниыв. Процес моделювання простору, створення модел1 свГту вщбуваеться завдяки продукуванню учнем власно1 модел1 знань, основу яко1 складае творче переопрацювання загальновщомих моделей. Даний процес змушуе учня вчитися мислити, шукати власш шляхи виргшення задач [1, 90], вш служить основою для всебГчного розвитку учня, адже створення власно1 модел1 свГту вимагае осв1ченосп в багатьох галузях. БГльш того пошук власних шлях1в розв'язання задач1 пщвищуе мотивацгю учня, збгльшуе р1вень активносп та ыльысть комушкативних акив.
Людина е основною д1ючою силою породження вГртуального простору, головною ознакою якого е комушкатившсть, що пов'язана з1 стрижневою потребою людини у спшкуванш, виходячи з 11 сошально1 природи: «Кожна людина як шдивщуальна, так Г сошальна, тому, навгть залишаючись один-на-один з комп'ютером, шукае можливосп саморе-атзацп в квазисошум1. Сошальшсть проявляеться через бажання встано-вити комушкативш вщношення з шшими людьми, вступити з ними у контакт» [3, 433]. БГльш того, саме юнування вГртуального середовища неможливе без комушкацп, без взаемодГ1 учасниюв навчального процесу. Зважаючи на постшну наявшсть комушкацп у в1ртуальному простору спроможшсть вГртуального простору 11 провадити та пГдтримувати, вГрту-альна реальнГсть постае комунГкативною технологГею, параметри яко1 за-даються вщправником повщомлення пщ час його взаемодГ1 з одержува-чем. На нашу думку вГртуальна реальнГсть включае в себе всГ комунГка-
тивнГ тexнoлoгiï, щo дГють нa бaзi кoмп'ютepнoï тexнiки, a caмe тexнoлoгiï ayдio тa вiдeo кoнфepeнц-зв'язкy, тexнoлoгiï гiпepмeдia тa iнтepaктивнi CD-пpoгpaми, вipтyaльнi ayдитopнi (6ГЛГ) дoшки, eлeктpoннa пoштa тa ГН. Koмп'ютep poзглядaeтьcя як зaciб тpaнcляцiï вipтyaльнoï peaльнocтi, ^o-тe в кoжиoмy випaдкy пpиcyтнiй cвiй тип вipтyaльнocтi.
Beдyчи мoвy ^o cyтнicть вipтyaльнoï peaльнocтi тa шляxи ïï pea-лiзaцГi дoцiльним видaeтьcя poзглянyти пoзитивнi pиcи тa нeдoлiки в1рту-aльнocтi cтocoвнo acпeктy ^мут^ци. Koмyиiкaцiя poзглядaeтьcя y якocтi пepeдaння iнфopмaцiï нe тгльки нa лiнгвicтичнoмy, вepбaльнoмy рГвнГ, aлe й та eкcтpa лiнгвicтичнoмy, мoвa йдe ^o пepeдaчy eмoцiй, щo при звичaйнoмy cпiлкyвaннi зoбpaжyютьcя жecтaми, мiмiкoю, aлe в ^o-вax кoмп'ютepнoï кoмyиiкaцГi cтyпiнь виpaзy eмoцiй e зaнизьким тa ж-дocтaтнiм для aдeквaтнoгo cпpийняття дiйcнocтi. Bpaxoвyючи ж^в-нoцiннicть дaнoгo виду ^мушк^и, визнaчaють ^явн^ть пceвдoкo-мушк^и в eлeктpoннiй мepeжi [16, 51]. Звaжaючи нa кoмфopтнicть в1рту-aльнoгo кoмyиiкaтивнoгo пpoцecy, щo в бiльшocтi випaдкiв нe race зa coбoю нiякиx coцiaльниx (при yмoвi вiдcyтнocтi oбoв'язкoвoï
пpoцeдypи peecтpaцiï тa iдeнтифiкaцiï cпiвpoзмoвникiв), визнaчaeмo щe oднy пpиxoвaнy зaгpoзy вipтyaльнoï peaльнocтi — coцiaльнy бeзвiдпoвi-дaльнicть [3, 425]. Ocкiльки кopиcтyвaч caм cтae aвтopoм cвoeï peaльнocтi, щo зacнoвaнa нa йoгo пepcoнaльнoмy дocвiдi, тo в1н cтвopюe прийнятну для ceбe вipтyaльнy peaльнicть. Oтжe, MCTae пpoблeмa зaнypeння людeй y вipтyaльний пpocтip, який e бгльш зручним y пopiвняннi з1 звичaйним. Пpиклaдaми цьoгo мoжyть cлyгyвaти вipтyaльнi пoбaчeння, шлюби тa crn'ï в мepeжi Iнтepнeт.
Бaжaння людини втeкти вгд peaльнocтi, cкoнcтpyювaти, cтвopити влacний житгевий пceвдoпpocтip, втiлилocь y зaгpoзi зpyйнyвaння цiлicнocтi caмoï людини. Poзщeплeння тавпи oбyмoвлюe кризу cтaнy люд^^! cвiдoмocтi, яку xapaктepизyють як poздвoeння ocoбиcтocтi. Bключaючиcь в пpoцec пiзнaння, людиш пoтpiбeн дiaлoг з влacним «Я», внacлiдoк якoгo вoнa oтpимye мoжливicть пoглянyти нa пpeдмeт poздyмiв з iншoï тoчки зopy, aлe при пocтiйнoмy пiдтpимaннi cтaнy poздвoeння двa cyпepeчливиx «Я» нe звoдятьcя дo oднoгo тa icнyють пapaлeльнo. Oc-тaннiй cтaн e xвopoбливим тa пpизвoдить дo pyйнaцiï ocoбиcтocтi людини [18, 52—53].
ОтрГм^ cтaнoвлeння iнфopмaцiйнoгo cycпiльcтвa пpинecлo з coбoю ж тгльки пoзитивнi нacлiдки якicнoгo пpopивy в нayцi тa тexиiцi, a й жгат™-н1 — швил^ змiнa coцioкyльтypнoï cитyaцiï, ввeдeння товм тexиoлoгiй, пocтiйнe oнoвлeння знaнь пpизвoдять дo тoгo, щo життeвий ^oc^ людини пoчинae змiнювaтиcь швидшe нГж вoнa cпpoмoжиa дo ньoгo aдaптyвaтиcя. Ha фoнi цьoгo пpoдyкyeтьcя нeзaдoвoлeння cвiтoм, влacнoю ocoбиcтicтю, виникae бaжaння cтвopити влacний пpocтip зa влacними пpaвилaми, вiдкo-pигyвaти чи змшити ocoбиcтicть. Peзyльтaтoм e зaнypeння ocoбиcтocтi y вipтyaльний пpocтip, вiдчyжeння ïï в1д peaльнoгo cвiтy. Фaкт cтвopeння
OCBm-m KOMyHI^m: PEAЛIÏ TA ПEPCПEKTИBИ
вipтyaльнoï peaльнocтi xapaкгepизyють як бунт ^ora yмoв дiйcнocтi, з oднo-ш бoкy, з iншoгo: «Змют ^oeray пoлягae в тoмy, щoб cкoнcтpyювaти cфepy вipтyaльнoï peaльнocтi в мeжax (a нe y cнi, щo вaжливo) eмпipичнoï coцiaльнoï peaKniï кoнтpoлю й oнтoлoгiчнoï вiдпoвiдaльнocтi. Пpи цьoмy вipтyaльнa peaльнicть пoвиннa мaти oднoчacнo як «»oнтoлoгiчш пepeвaги» peaльнocтi, тaк i ^mirei cвoбoди вГд ж! [2б, 8З]». У дaнoмy випaдкy вipтy-aльнa peaльнicть пocтae нeгaтивним фaкгopoм, ocкiльки дae мoжливicть лю-динГ уникнути вiдпoвiдaльнocтi зa cвoï вчинки, нaдae бeзмeжнy cвoбoдy. Ha-тoмicть пoзитивним фaкгopoм cлyжить тe, щo людинa мoжe poзкpитиcя в paмкax вipтyaльнoï peaльнocтi, poзпoвicти ^o пpoблeми, пoкaзaти тaкi cвoï якocтi, якГ вoнa бoïтьcя пpoдeмoнcтpyвaти в peaльнoмy життГ.
Bищe пepeлiчeнi нeдoлiки вipтyaльнoï peaльнocтi cпpoмoжнa ycyнyти вiдпoвiдaльнicть iндивiдa пepeд Гншими. Як пoкaзye фiлocoфcькa poз-вiдкa, здiйcнeнa I. Cтeпaнeнкo [25], caмe кoмyнiкaтивнe cepeдoвищe e плщним для фopмyвaння тa ocмиcлeння фeнoмeнy вiдпoвiдaльнocтi. Bipтyaльнa peaльнicть нe e aпpiopнo нeгaтивним явищeм, як i будь-який iнcтpyмeнт ïï мoжнa викopиcтaти нa шкoдy чи та кopиcть. Haдaючи мoж-ливгсть кoнcтpyювaння eлeмeнтiв peaльнocтi, вoнa мoжe бути викopиcтa-нa в ocнoвi тpeнaжepiв, cпpямoвaниx нa вiдпpaцювaння здoбyтиx нaвичoк y пeвниx cитyaцiяx. Щoдo cфep викopиcтaння вipтyaльнoï peaльнocтi, то вoнa шиpoкo зacтocoвyeтьcя в диcтaнцiйнoмy нaвчaннi з мeтoю мoдeлю-вaння нaвчaльниx cитyaцiй, для cтвopeння тa пiдтpимaння взaeмoдiï yчac-никГв нaвчaльнoгo пpoцecy (учнГв, виклaдaчiв, eкcпepтiв).
Bipтyaльнe нaвчaльнe cepeдoвищe пepeтвopюe пpocтopoвo-чacoвy xa-paкгepиcтикy згiднo з влacними зaкoнaми, мoдeлюe лaнцюг пoдiй. Пpи цю-му буття кopиcтyвaчa визнaчaeтьcя тага aкгивнoю пoзицieю пo KoTO'ipy^ вaнню мoдeлi cвiтy. Hapoджyючиcь зa дoпoмoгoю кoмyнгкaтивниx aкгiв, вip-тyaльнa peaльнicть пpeдcтaвляe coбoю кoмyнiкaтивнy тexнoлoгiю, дe взaeмo-д1я yчacникгв e ocнoвoю cпpийняття дaнoгo типу peaльнocтi, пpoвiдним iнcтpyмeнтoм ïi нaпoвнeння. Peзyльтaтивнicть дц бyдь-якoï кoмyнiкaтивнoï тexнoлoгiï зaлeжить вщ opгaнiзaцiï пpoцecy кoмyнiкaцiï, iнтeнcифiкaцiя я^-гo вiдбyвaeтьcя шляxoм пiдвищeння пpoдyктивнocтi кoмyнiкaтивниx aкггв. Oдним з фaкгopiв iнтeнcифiкaцiï кoмyнiкaтивнoï aкгивнocтi визнaчaeмo та-бyдoвy пpoцecy взaeмoдiï нa ocнoвi cтpyктypoвaниx знaнь.
Пoбyдoвa пpoцecy KoMyrnKa^ï на ocнoвi cтpyктypoвaниx знань
Ocвiтня пpaктикa cвiдчить, щo пepeдaчa учжвГ cyми кoнcтaнтниx знaнь нe тГльки нe e eфeктивнoю чepeз пocтiйнe oнoвлeння iнфop-мaцiйниx мacивiв, aлe й виявляeтьcя шкгдливoю, ocкiльки зaвaжae пpoцe-cy poзвиткy ocoбиcтocтi учня. B eлeктpoннiй мepeжг, щo знaxoдитьcя пГд пocтiйнoю зaгpoзoю iнфopмaцiйнoгo xaocy, нa пepший плaн виxoдить вмшня людини opгaнiзoвyвaти cвiй ocвiтнiй ^ocrip, cтвopюючи влacнi знaннeвi cтpyктypи, якГ в eлeктpoннiй мepeжг нocять тазву ocoбиcтicнoгo
тезауруса. Процес оперування знаниями, що полягае у створенш структу-рованих знань з метою оптим1зацГ! комушкативного процесу в гнфор-мацшнш мереж1 неможливий без дослгдження засоб1в вираження та спо-лучення знань. 3 погляду семютичного опрацювання та кодування гнфор-мацГ! видiляють два плани вираження зм1сту: об'ективний — 0-зм1ст та суб'ективний — S-змГст [27, 9—10]. Об'ективний, 0-зм1ст в1дноситься до Гдеально! сторони знання, в1н охоплюе всю сукуишсть знання, якою во-лод1е предмет. Суб'ективний зм1ст або S-змГст, виходячи з назви, мае точку прикладання до св1домост1 1ндив1да, де в1дображення 0-зм1сту в поеднанш з особистим досвгдом, тобто ран1ше набутими знаннями, надае знанню суб'ективного зм1сту. Як бачимо, знання дуал1стичне: з одного боку, воно 1деальне та 1снуе в природ1 незалежно в1д свого осягнення певними суб'ектами, з шшого — наявний конкретний зм1ст вираження знання, який залежить в1д вщображення в св1домост1 людини, i е суто шдивщуальним для кожно! особистост1.
3добувши свое вираження через людське буття, знання для свого збер1гання мае бути заф1ксоване, що вимагае застосування штучно! або природно! мови, при цьому використовуеться певний наб1р символьних знак1в, код1в для передач1 значення будь-якого знання. Коди можуть ви-ступати кодами природно! мови, в тому випадку, якщо ми ф1ксуемо знання природною мовою або можливе застосування код1в штучно! мови. У даному випадку, ми маемо на уваз1 машинний код, що використовуеться для переведення знань в електронну форму.
3 точки зору семютики, знання, що вводяться в мережу, кодуються машинним кодом дво!чно! системи, але даний код е умовним, тобто вш може бути замшений на шший цифровий чи л1терний. Звернемося до прикладу поданого О. Лосевим [15, 10—11] щодо операцГ! складання цифр 2 та 3, як1 у сум1 дають 5. Виб1р системи код1в для цифр немае значення. Вони можуть виступати арабськими позначеннями, якг ми використали, римськими, 1ерогл1фами чи будь-якими кресленнями. Головне, що процес мислення не залежить вщ використаних позначень, а результат арифметично! дГ! складання завжди буде 5, незалежно вгд використаного коду. Приведений приклад е дшсним лише за наявност1 тако! характеристики знання як ушверсальшсть, що дае знанню можлив1сть бути в1рним незалежно вгд системи подання.
За своею структурою знання можуть бути легко трансформоваш, тобто перенесет з одного плану вираження або запису в шший, оскГльки будь-яке знання — це, перш за все, деякий текст, що передбачае певне вираження. Структура знання е двохкомпонентною, вона передбачае на-явшсть референта знання, з одного боку, та репрезентатора з шшого [23, 107]. Виходячи з назв, референт знання (вщ англ. refer — вщсилати) вгдо-бражае саму сутшсть знання, тобто вгдсилае нас до його зм1сту, на проти-вагу чому репрезентатор знання (вщ англ. represent — представляти) змальовуе втглення знання, тобто представляе його. Знання за своею
пpиpoдoю вiдoбpaжaютьcя нaбopoм пeвниx згакГв, щo тaкoж мaють peфe-peнт тa peпpeзeнтaтop. Peпpeзeнтaтop, виpaжaючи функцГю пpeдcтaвлeн-ня знaкa, мoжe бути нecxoжим нa oб'eкт, який пpeдcтaвляe, тобто нe вiдoбpaжaти фГзичну cyтнicть oб'eктa y пoвнiй мipi. Cитyaцiя iдeaльнoгo вiдoбpaжeння вимaгae нaявнicть oб'eктa тa cyб'eктa вiдoбpaжeння, ocrî^-ки бeз oб'eктa пpoцec вiдoбpaжeння нe вiдбyдeтьcя, a пoзa cyб'eктoм, pe-ципieнтoм пpoцecy, вiдoбpaжeння нe aктyaльнe. Caмe poзбiжнicть pe^e-зeнтaтopa тa peфepeнтa нaдae вeликг мoжливocтi для yзaгaльнeння, видГгення, aбcтpaгyвaння пpeдмeтiв тa ix влacтивocтeй [12, 145]. Ocнoвoю шиpoкoгo cпeктpy мoжливocтeй oпepyвaння зГ влacтивocтями пpeдмeтa e нe пpив'язaнicть peпpeзeнтaтopa дo peфepeнтa, тoбтo вiльнe ix мoдeлю-вaння вiднocнo oднe oднoгo.
Teкcт, щo e бaзoвим eлeмeнтoм пepeдaчi знaнь тa cпiлкyвaння в мe-жax диcтaнцiйнoгo нaвчaння, hoäü poзглядaтиcя в двox paKypcax: як зтак тa пoвiдoмлeння [З0, 25—2б]. Ocнoвний cтpyктypний eлeмeнт тeкcтy — зтак, poзглянyтий нaми вищe; пepeйдeмo дo нacтyпнoгo piвня aнaлiзy тeкcтy, щo пpeдcтaвляe coбoю cyкyпнicть зтакГв, якa yтвopюe ^вдам-лeння. У paмкax будь-я^ взaeмoдiï aдpecaнтa тa aдpecaтa тeкcт, щo ввo-дитьcя в cиcтeмy, нece пeвнe змicтoвe нaвaнтaжeння, тoбтo e пoвiдoмлeн-ням. B cвoю чepгy бyдь-якe пoвiдoмлeння мicтить пeвнy iнфopмaцiю, зaв-дaнням hkoï e тaк чи rnakme вплинути нa aдpecaтa, щo знaxoдитьcя y cтaнi взaeмoдiï з aдpecaнтoм в oкpeмий пpoмiжoк чacy. Цингсть ^вдам-лeння для aдpecaтa мoжe дopiвнювaти нулю тa бути бiльшe [З0, 25—2б]. Цiннicть пoвiдoмлeння дopiвнюe нулю в тoмy випaдкy, тли aкт ko-мут^ци нe здiйcнивcя, тoбтo aдpecaт нe змГг aдeквaтнo дeкoдyвaти пoвiдoмлeння, aбo вГн був пepepвaний тaким чинoм, щo aдpecaт нe oтpи-мaв пoвiдoмлeння. Iншoю пpичинoю нyльoвoï цiннocтi e oзнaйoмлeнicть aдpecaтa зГ змicтoм пoвiдoмлeння, тобто iнфopмaцiя, яку вoнo мicтить ж e нoвoю для oдepжyвaчa. Пoвiдoмлeння бyдe мaти цiннicть вищe зa нуль зa yмoви нaлeжнoï подготовки aдpecaтa дo cпpийняття iнфopмaцiï, яку вoнo мicтить, й чим вищa cтyпiнь щи пiдгoтoвлeнocтi, тим вищу цiннicть нaбyвae пoвiдoмлeння. Пepexoдячи вщ пoвiдoмлeння дo тeкcтy й дo зган-ня, мoжeмo cтвepджyвaти зaлeжнicть eфeктивнocтi кoмyнiкaтивнoгo npo-цecy вщ пiдгoтoвки peципieнтa дo cпpийняття зтань. Пpoвeдeння ko-мут^ци нa ocнoвi знaнь, тoбтo зa нaявнocтi пoпepeдньoï пiдгoтoвки учня дo вивчeння, к^^ф^ци, cтpyктypизaцiï знaнь нa бaзi тeкcтoвoгo блoкy, дae мoжливicть пщвищити eфeктивнicть кoмyнiкaцiï тa cкopoтити кiлькгcть кoмyнiкaтивниx aктiв м^ yчнeм тa виклaдaчeм, шляxoм зaмiни фopми виклaдaння з дiaлoгiчнoï нa мoнoлoгiчнy з пocлiдyючим oбгoвo-peнням нeзpoзyмiлиx мoмeнтiв.
Eлeктpoннa диcтaнцiйнa кoмyнiкaцiя зacнoвyeтьcя нa з^нн^, aлe знaння нe пpeдcтaвляють coбoю xaoтичнi poзpiзнeнi cтpyкгypи, вoни op-гaнiзoвyютьcя в диcтaнцiйнiй cиcтeмi y вигляда тeзaypyciв, якГ включaють тГ чи ГншГ види знaнь. Teзaypycи пpeдcтaвляють coбoю нaбip cтpyкгypoвaниx
термiнiв, фраз, даних, часто орган!зованих в !ерарх1чному порядку. Вони можуть використовуватись з метою швидкого пошуку, iндексування розм!щених документiв. Кожне поняття в системi тезауруса отримуе щдекс, що поеднуеться з певною категор!ею, за допомогою даного щдексу система мае змогу генерувати предмете! поля. Сума знань, якою оперуе тезаурус, представлена у вигляд! понять, як! е результатами вираження знань.
Перевагою тезауруса служить те, що в!н може виступати в якост! шформацшно! основи, тобто бази знань. Бшьш того, вш надае суттеву допомогу в питанн! структурування знання, маючи в своему арсенал! за-соби по моделюванню шдивщуальних та колективних знань, яю вплива-ють на представлення картини св!ту та уявлення про не! [1, 88]. Таким чином, застосування тезаурус1в допомагае впорядкувати, структурувати !нформац!йний масив.
Незважаючи на здавану легюсть представлення знань в структур! типу тезауруса, процес моделювання знань е складним та багатогранним. Першою перепоною на шляху цього процесу е те, що людське знання невщдшьне вщ особистост! [31, 18], тобто неможливо провести моделю-вання самого знання, зм!н! п!длягае т!льки його структура, контекстуаль-не наповнення яко! перевпорядковуеться п!д впливом процес!в трансформаций Складн!сть моделювання знань мае дв! причини [31, 18]: нер!вноц!нн!сть будь-якого змалювання знання самому знанню та не-можлив!сть збагнути й описати знання повн!стю. Корен! першо! причини сягають в щеальну природу самого знання та суб'ективн!сть будь-якого його представлення, адже людина в процес! описання знань не може вщшти вщ свое! сутност!. Для кожно! людини знання е особисто-ор!енто-ваною категор!ею, так в одному й тому ж знанн! кожен знайде щось влас-не, й в!дображення знання одн!е! особи буде вщмшне в!д !нших. Друга причина неможливост! описання знання в повн!й м!р! полягае у незбаг-ненност! самого знання. Знання е в!дображенням д!йсност! у св!домост! людини, проте в бшьшосл випадк1в людина не здатна контролювати свою свщомгсть, отже, вона не може збагнути знання. Незважаючи на це, спроби по моделюванню знань, а саме !х структури, необидно проводите. Знання потребують безпосередньо! передач! адресатов! [31, 21], адже процес навчання представляе собою процес передач! знань. Дана передача може зд!йснюватись як за допомогою текст!в, так ! за допомогою сп!лкування. Вивчення учнем тексту сприяе в!дтворенню структури знан-ня, що покладена в його основу. У ход! проведення цього процесу вщбу-ваеться породження картини предметно! галуз! через множинн! структури знань. Проте не слщ забувати про передачу знань за допомогою спшку-вання [31, 20—21], оск!льки саме спшкування сприяе виявленню незро-зумших структур знань, пол!пшуе взаемод!ю р!зних блок1в знань на шляху утворення ц!л!сно! картини св!ту.
Сфера застосування тезаурус!в достатньо широка, вона включае в себе складання тезаурусних словник!в, б!бл!отечних каталог!в, а також п!друч-
нишв тa ш^бниКв. Cтвopюючи кapтy тepмiнiв, якГ пoвиннi бути poзкpитi в тГй чи ГншГй тeмi, виклaдaч плaнye пepeдaчy нaвчaльнoгo мaтepiaлy, a oтжe, cтвopюe мoдeль знaнь, яга бyдe пepeдaнa учню. Biд oтpимaнoï yчнeм мoдeлi знaнь зaлeжить пpoxoджeння взaeмoдiï мГж yчacникaми нaвчaльнo-ш пpoцecy, ocкiльки чим пoвнiшa тa дocтyпнiшa мoдeль, тим мeншe чacy учню нeoбxiднo нa ïï зacвoeння, й тим мeншe питaнь тa нeзpoзyмiлиx мo-мeнтiв y mora виникнe. B peзyльтaтi змeншyeтьcя юлькгсть кoмyнiкaтив-ниx aктiв, тoбтo звepнeнь зa дoпoмoгoю тa poз'яcнeнням. З eкoнoмiï чacy тa pecypciß cтвopюeтьcя мoдeль cпiлкyвaння учня з виклaдaчeм нa бaзi poз-шиpeння вдocкoнaлeння, дoпoвнeння мoдeлi жв™! гaлyзi зтань, щo ^и-звoдить дo вiдпpaцювaння вмГнь тa нaвичoк, якГ будуть нeoбxiднi в пoдaль-шoмy нaвчaннi учня чи йoгo пpoфeciйнiй дiяльнocтi.
Пiдвищeння peзyльтaтивнocтi кoмyнiкaтивнoгo пpoцecy зa вiдвeдeнy oдиницю чacy, тoбтo iнтeнcифiкaцiя пpoцecy кoмyнiкaцiï зaлeжить вГд зди^ нeння взaeмoдiï нa ocнoвi cтpyкгypoвaниx знaнь, aджe нeвпиннe нaвчaльнe cпiлкyвaння ocoбиcтocтeй нa бaзi знaннeвoгo Romeray мae peзyльтaтoм rn-бyдoвy чiткoï тa лoгiчнoï мoдeлi знaнь в уявГ iндивiдa. B eлeкгpoннiй мepeжг в зв'язку зГ змiнoю мoдeлi виклaдy знaнь cпocтepiгaeтьcя лeгкicть ix тиpaжy-вaння тa poзпoвcюджeння, нacлiдкoм чoгo e дyблювaння знaнь. Дaнa cray-aцiя нeгaтивним чинoм пoзнaчaeтьcя нa poбoтi iндивiдa в eлeкгpoннoмy ce-peдoвищi, пpизвoдить дo айну poзгyблeнocтi в iнфopмaцiйнoмy мacивi. Ha фoнi цьoгo виникae нaгaльнa нeoбxiднicть cтpyкгypyвaння знaнь з мeтoю лeгкoгo oпepyвaння ними. Знaннeвi cтpyктypи, щo icнyють в eлeкгpoннiй мepeжг oб'eднyютьcя в шфopмaцmш тeзaypycи, якГ вiдoбpaжaють зв'язaнi пoняття пpeдмeтнoï гaлyзi, тобто виcтyпaють cтpyкгypoвaнoю бaзoю знaнь.
Лiтepaтypa:
1. Aндpyceнкo T.Б. Лингвиcтичecкиe cтpyктypы в кoмпьютepныx yчeбныx cpe-дax: Moнoгpaфия Z T.Б.Aндpyceнкo. — K.: Hayкoвa дyмкa, 1994. — 1б0 c.
2. Aпeль K.O. Eкoлoггчнa кpизa як виклик диcкypcивнгй era^í Z K.O.Aпeль; [пep. з нГм. тa зaг. peд. A.M.Gpмoлeнкo] ZZ Koмyнгкaтивнa пpaктичнa фiлocoфiя : паучник. — K.: Лгбpa, 1999. — C. 41З—454.
3. Acтaфьeвa O.H. Cинepгeтичecкий диcкypc coвpeмeнныx инфopмaциoннo-
кoммyникaтивныx пpoцeccoв Z O.H.Acтaфьeвa ZZ Cинepгeтичecкaя пapaдигмa.
Koгнитивнo-кoммyникaтивныe cтpaтeгии coвpeмeннoгo нayчнoгo пoзнaния. — M.: ИФPAH, 2004. — C. 419—44З.
4. Бaxтин M.M. Coбpaниe coчинeний: в У т. Z M.M^axra^ пoд peд. C.Г.Бoчapo-вa, Л.A.Гoгoтишвили. — M.: Pyccкиe cлoвapи, 199б. T. 5: Пpoблeмa peчe-вьк жaнpoв: Диaлoг ZZ Paбoты 1940-x — нaчaлa 1960-x гoдoв. — 199б. — C. 20У—240.
5. Бaxтин M.M. Фpeйдизм. Фopмaльный мeтoд в литepaтypoвeдeнии. Mapкcизм и филocoфия языкa. Cтaтьи Z M.M.Бaxтин; cocт. И.B.Пeшкoвa. — M.: Лaби-pинт, 2000. — б40 c.
6. Бaxтин M.M. Чeлoвeк в миpe cлoвa Z M.M.Бaxтин; cocт. O.E.Ocoвcкий. — M.: Poccийcкий oткpытый yнивepcитeт, 1995. — 14O c.
7. Бaxтин M.M. Эcтeтикa cлoвecнoгo твopчecтвa Z M.M^axra^ cocт. C.Г.Бoчa-poв. — [2-e изд.]. — M.: ^^ccrao, 1986. — 445 c.
8. Бoльнoв йФ. Зycтpiч ZZ Пepшoджepeлa кoмyнiкaтивнoï фiлocoфiï Z O.Ф.Бoльнoв; aвт. Л.A.Cитничeнкo. — K.: Либгдь, 1996. — C. 157—17O.
9. Бyбep M. Диaлoг Z Mapтин Бyбep ZZ Двa oбpaзa вepы; год peд. П.C.Гypeвичa, C.Я.Лeвит, C.B.Лëзoвa. — M.: Pecпyбликa, 1995. — C. 94—124.
10. Бyбep M. Я и Tbl Z Mapтин Бyбep ZZ Двa oбpaзa вepы; пoд peд. П.C.Гypeвичa, C.Я.Лeвит, C.B.Лëзoвa. — M.: Pecпyбликa, 1995. — C. 16—92.
11. Гepшyнcкий Б.C. Филocoфия oбpaзoвaния для XXI вeкa Z Б.C.Гepшyнcкий. — M.: Coвepшeнcтвo, 1998. — 6O8 c.
12. ^ржий Д.П. Bo^ocbi aбcтpaкции и oбpaзoвaниe пoнятий Z Д^^р^ий. — M.: Aкaдeмия Шук CCCP, 1961. — 352 c.
13. ^ocre B. Tpaнcцeндeнтaльнa ^amarara як фixтeaнcтвo iнтepcyб'eктивнocтi Z B. ^ocre; [пep. з н1м. тa зaг. peд. A.M.Gpмoлeнкo] ZZ Koмyнiкaтивнa ^a^ тичнa фiлocoфiя: пгдручник. — K.: Лiбpa, 1999. — C. 455—478.
14. Gpмoлeнкo A.M. Koмyнiкaтивнa пpaктичнa фiлocoфiя: пгдручник Z A.M.Gpмoлeнкo. — K.: Лiбpa, 1999. — 488 c.
15. Лoceв A.Ф. Знaк. Cимвoл. Mиф Z A.Ф.Лoceв. — M.: Mocк. ун-т, 1982. — 48O c.
16. Maтвeeв Д-A. Bиpтyaльнoe oбщeниe кaк пceвдo-кoммyникaция и aктyaлизa-ция пpoблeмы oдинoчecтвa: coциaльнo-филocoфcкий acпeкт Z Д.A.Maтвeeв ZZ Oткpытoe oбpaзoвaниe. — 2OO6. — № 3. — C. 47—52.
17. Oгypцoв A.^ Oбpaзы oбpaзoвaния. Зaпaднaя филocoфия oбpaзoвaния. XX вeк Z A.П.Oгypцoв, B.B.Плaтoнoв. — CПб.: PXГИ, 2OO4. — 52O c.
18. Oзaдoвcькa ЛБ. Пapaдигмa дiaлoгiчнocтi в cyчacнoмy миcлeннi: Moнoгpaфiя Z Л.B.Oзaдoвcькa. — K.: ^APA^H, 2OO7. — 164 c.
19. Пpoлeeв C.B. Meтaфiзикa влaди: Moнoгpaфiя Z C.B.Пpoлeeв. — K.: Hay^ дум-га, 2OO5. — 324 c.
20. Pикep П. Гepмeнeвтикa. Этикa. Пoлитикa Z Пoль Pикep; [peд. B.C.Cтeпин, H.C.Aвтoнoмoвa, H.B.Moтpoшилoвa, A.M.Pyткeвич]. — M.: Academia, 1995. — 16O c.
21. Poзeнштoк-Xюccи O. Бoг зacтaвляeт нac гoвopить Z Oйгeн Poзeнштoк-Xюccи; [cocт., пep. c жм. A. И. Пигaлeв]. — M.: Karo^ 1997. — 288 c.
22. Poзeнштoк-Xюccи O. Peчь и дeйcтвитeльнocть Z Oйгeн Poзeнштoк-Xюccи; [peд. A. Maxoв, И. Шштав, B. Kyзнeцoв]. — M.: Лaбиpинт, 1994. — 21O c.
23. Poзoв M.A. Знaниe кaк oбъeкт иccлeдoвaния Z M.A.Poзoв ZZ Bo^ocbi филoco-фии. —1998. — № 1. — C. 89—1O9.
24. Cranme^o Л.A. Пepшoджepeлa кoмyнiкaтивнoï фiлocoфiï Z Л.A Cranme^o. — K.: ЛибГдь, 1996. — 176 c.
0СВ1ТНЯ К0МУН1КАЦ1Я: РЕАЛП ТА ПЕРСПЕКТИВИ
25. Степаненко I.B. Метаморфози духовносп в ландшафтах буття / 1.В.Степанен-ко. - Харюв: ОВС, 2002. - 256 с.
26. Таратута Е.Е. Философия виртуальной реальности / Е.Е.Таратута. — СПб.: СПбГУ, 2007. — 147 с.
27. Финн В К. Интеллектуальные системы и общество: Сборник статей / В.К.Финн. — М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2000. — 309 с.
28. Фрейре П. Педагопка пригноблених / Пауло Фрейре; [пер. з англ. О. Де-м'янчук]. — К.: Юшверс, 2003. — 168 с.
29. Фрейре П. Формування критично! сввдомосп / Пауло Фрейре; [пер. з англ. О. Дем'янчук]. — К.: Юшверс, 2003. — 176 с.
30. Шрейдер Ю.А. Семиотические основы информатики / Шрейдер Ю.А. — [2-е изд.]. — М.: ИПКИР, 1975. — 80 с.
31. Шрейдер Ю.А. ЭВМ как средство представления знаний / Ю.А.Шрейдер // Природа. -1986. — № 10. — С. 14-22.
Анна Яценко. Интенсификация процесса коммуникации в виртуальной обучающей среде.
Статья посвящена аспекту интенсификации коммуникативного взаимодействия в виртуальной обучающей среде. В работе изучена природа коммуникативного процесса, определены основные черты и элементы взаимодействия. Рассмотрены условия возникновения коммуникации в виртуальном пространстве, изучена коммуникативная технология виртуальной реальности. Определён фактор интенсификации процесса коммуникации — построение взаимодействия в электронной сети на основе структурированных знаний. Установлено, что уровень эффективности взаимодействия участников процесса обучения является отражением модели организации знаний в виртуальной среде.
Наппа Yatsenko. Communication Process Intensification in Virtual
Learning Space.
The article is devoted to the intensification aspect of communicative interaction in virtual learning space. The nature of communication process is examined; the main features and elements of interaction are defined in the research. The communication origin conditions are considered in virtual space; virtual reality communication technology is investigated. The communicative process intensification factor is highlighted; it consists in building interaction in the electronic network on the base of structured knowledge. It is stated that the interaction effectiveness level of learning process participants is a reflection of knowledge organization model in virtual space.
