CC BY
13
СОЦЮКУЛЬТУРНИИ ви Ф1ЛОСОФ11 ОСВ1ТИ
СвТлана ЧЕРЕПАНОВА
Ц1ЛЕПОКЛАДАННЯ ФШОСОФИ ОСВ1ТИ: СТАНОВЛЕННЯ СУБ'еКТА КУЛЬТУРИ
У статт1 розглянуто евристичний по-тенщал суб'екта кулътури як стратег1чно1 цЫ1 фшософи освти. Суб'ект кулътури формуетъся у певному соцюкулътурному, освтнъо-штелектуалъному, духовно-моралъ-ному простор1, що передбачае укоршення у нащоналъну кулътуру й в1дкритктъ до сприйняття щнностей шших кулътур.
Виокремлено наступнг принципы: ан-троптстъ, паЫонартстъ, взаемод1я ращоналъного та ¡рращоналъного, трансцендентування, кулътуротворчктъ. В екстраполяци на освтню систему — це враховуе вимоги стандарт1в та тновацшний вих1д за \хт меж1, уможливлюе фыософт кулътуротворчост1, свтоглядно-гу-мантарний сенс доцшъног д1ялъност1 суб'екта кулътури, особливо за суперечливих процеав глобал1заци, спрямованих на утфжащю людини.
Цшепокладання як проблема фшософи освгги пов'язане з бага-том1ршстю суб'ектоутворювально! сощально! еволюцп. Людське бут-тя — сощально ! культурно детермшований процес, що охоплюе р1зш стадп особисткно! (переб1г ф1зичного життя) й вторично! трансфор-мацп (минуле — сучасне — майбутне). У контекст! глобатазованого ме-гасощуму, еколопчних та екзистенщальних ризиюв зростае важлив1сть культури як способу буття людини у природному та суспшьному сере-довищь Особливого значення набувае випереджальне вщображення дшсноси (П. Анохш). Специф1чно людським виявом такого вщобра-ження е цшепокладання. Наявшсть цш становить характерну ознаку людського буття, свщомосп, шзнання людини. Цшь як певний жит-тевий вектор багатополярно! реальносл штегруе шзнання, мотивацш, д1яльшсть, шляхи та засоби досягнення !! результата, упорядковуючи в такий спос1б людське буття.
Пропонована стаття е спробою розглянути становления суб'екта культури як стратепчну цшь фшософп освгти.
Ф1лософ1я освгти передбачае суб'ектний пщхщ до людини, 1манент-ний 1й потенциал творчост1. До фундаментальних категорий фшософп належать суб'ект (лат. subjectum — шдкладне) i об'ект (лат. objectus — предмет, objectio — кидаю вперед, протиставляю). Нос1ем предметно-прак-тично'1 д1яльност1, шзнання постае суб'ект. Д1яльн1сть суб'екта обумовле-на теоретично i духовно-практично. Суб'ект (особист1сть, окрем1 спшь-ноти, суспшьство) е джерелом активност1, спрямовано'1 на об'ект. Знан-ня, що виробляе суб'ект, постшно з1ставляеться з об'ектом. Будучи да-ним суб'ектов1, який п1знае, вже у в1дчуттях об'ект постае шби в прихо-ванш форм1, що спонукае творчу актившсть суб'екта. Об'ект протисто'гть суб'ектов1 в його предметно-практичнш i п1знавальн1й д1яльност1. Суб'ект е нос1ем субстанц1альних властивостей, котр1 визначають як1сн1 особливост1 об'екта.
Суб'ект в античнш фшософп е одним i3 позначень матер1ально'1 суб-станцп, субстрату. В Аристотеля суб'ект — це шдивщуальне буття i ма-тер1я (неоформлена субстанц!я), а цшь становить кшцеву причину буття (causa finalis). Мету освгти Сократ вбачав у тому, щоб зробити людей кра-щими. Платон трактуе виховання громадян головним завданням держави. Пропонована ним система виховання завершувалась фшософською осв1тою (ïï здобували у перюд вщ 20 до 30 роив), яка була необхщною для майбутшх правителiв, покликаних втшювати мудрють. Аристотель харак-теризуе основну мету античноï осв1ти як надання фундаментальних не-спецiальних знань i розвиток в учшв здатностi судження (досягненню мети сприяла ф]лософ!я дiалогу).
Осмислення фшософп осв1ти в контекстi суб'ектного пщходу до людини виявляе взаемозв'язки суб'екта — д1яльност1 — цш — iдеалу. Ui проблеми дослщили С. Pубiнштейн, Е. 1льенков, Г. Щедровицький. 1хш науковi пошуки засвiдчують суттеве подолання схематизму в галуз! фшософп, педагогiки, психологи. д1яльшсну концепцiю суб'екта, в ïï фшо-софсько-методологiчному, психолог1чному, педагогiчному аспектах об-стоював С. Pубiнштейн (1889—1960). Вш наголосив, що «самосвщомкть виникае в процес розвитку свщомосп особистосл, в м1ру того як вона стае самостшним суб'ектом. Перш н1ж стати суб'ектом практичноï й теоретичноï д1яльност1, «я» само формуеться в нш... Кожна людина, будучи свщомою суспшьною гстотою, суб'ектом практики, ютори, е водночас осо6ист1стю. У своему вщношенш до 1нших людей, вона самовизна-чаеться. Таке свщоме самовизначення виражаеться в ïï самосвiдомостi... «Я» — це осо6ист1сть в цшому, в едностi ус1х сторш буття, вщображена в самосвщомосп... У д1яльносл людини, в ïï справах, теоретичних i прак-тичних, псих1чний, духовний розвиток не лише виявляеться, а й здшс-нюеться» [27, 636, 638—639]. Етичного смислу набувае сприйняття iншоï людини «як суб'екта», оскшьки «найпершою умовою життя людини — е
Гнша людина» [28, 262—263]. ФГлософський аналз проблеми Гдеалу та Гдеаль-ного здшснив Е. 1льенков (1924—1979). КатегорГю «щеального» розгляну-то у таких аспектах, як форми вартостГ, особистгсть I талант, суспшьш Гдеали. 1деал постае радше всезагальною формою цшепокладально! д1яль-ностГ, яка охоплюе всi сфери суспГльного життя (соцiальну, полiтичну, естетичну та Гн.). 1з «щеальним» пов'язуеться вщношення м1ж принаймнi двома рiзними речами, одна з яких адекватно представляе сутшсть шшо! у формi людсько! дiяльностi («Про ¡доли та щеали», «ФГлософГя i культура»). За його гшотезою, iснування у Всесвш розумних ¡стот мае певний смисл i цш. Mатiр'ю-природою розумш ¡стоти покликанi протистояти ентропп у Всесвш («Космолопя духу», «Дiалектика щеального»). Смерть мислячого духу постае творчим актом породження нового ВсесвГту, i в ньому — шших розумних ¡стот. Вiн довiв, що дГти, навiть з вадами вщ на-родження (глух1, незрячi) можуть стати повноцшними громадянами суспГльства за належних методiв виховання i навчання. 1де! вченого не уз-годжувались з фГлософськими установками тоталiтарного (радянського) суспГльства. Дотепер його науковi працi привертають увагу дослщникГв [13]. Суперечили тодшнш фГлософськГй догматицi фГлософсько-педа-гогiчнi дослщження, особливо у галузi мислення та дГяльностГ, здшсню-ванi Г. Щедровицьким (1929—1994) [39].
Зацiкавлення проблемою суб'екта в Укра!ш (60-тi роки XX ст.) ви-рiзняе фГлософськГ дослщження П. Копнша (1922—1971). Вiн дотриму-вався свiтоглядно-гуманiстичних пiдходiв, у контекст яких «фГлософГя мае специфiчне «емшричне пщГрунтя» — сукупний досвiд духовного роз-витку людини. Акцент фГлософських розмiрковувань переносився з не-вблаганних «об'ективних законiв» розвитку всього i вся — на пiзнавальнi й свГгоглядш можливостi суб'екта свтов1дношення, шзнавальш та цГн-нiснi регулятиви людсько! життедiяльностi, а в перспективi — на культуру як царину людського способу буття» [34, 228—229]. Представник ки!в-сько! фГлософсько! школи В. 1ванов, «уперше в радянськ1й фГлософп вводить i аналiзуе поняття досвщу: суб'ект е суб'ектом досв1ду. Досвщ же за своею функщею, в як1й зосереджена його дшсна специфiка, е нерефлек-сивним. Ызнання, що спираеться на досвщ, е особливою формою шзнання — розумшням, iнтерпретацiею культурних смислiв або «смисло-вого поля культури», яку треба осягнути» [5, 82—84].
Проблеми взаемодц суб'екта — пiзнання — д1яльносп дослщив В. Лек-торський. На його думку, «колективний суб'ект» е носГем пiзнавального процесу, а шзнання — один з видГв комушкативно! дiяльностi. У кон-текстi сучасно! фшософп «суб'ект — це насамперед конкретний тГлесний шдивщ, який ¡снуе в просторГ й часi, введений у певну культуру, мае бюграфш, перебувае в комунГкативних стосунках з шшими людьми. Без-посередньо внутрГшньо щодо шдивща суб'ект виступае як Я» [19, 136].
Стосовно переосмислення поняття суб'екта, В. Порус апелюе до по-зицш С. Князево! та С. Курдюмова. Згщно з останшми, поняття суб'екта
вмiщye «cинepгiю людини i cepeдoвищa. Micцe i poль людини в cклaдниx кoeвoлюцiйниx cтpyктypax визнaчaeтьcя тим, щo caмi цi cтpyктypи зaзнa-ють «^вм^того peзoнaнcнoгo збyджeння» з бoкy кoнcтpyктивнo мтоля-чoгo i дiючoгo «кoгнiтивнoгo aгeнтa». Cyб'eкт нe чeкae здiйcнeння пeвнoï «^TOpm^'! нeoбxiднocтi», a вибиpae piзнi «c^Mpn» icTOpiï, cтaючи oднo-чacнo ïx aвтopoм, peжиcepoм, aктopoм. Cинepгeтичнe бaчeння цьoгo npo-цecy дae змoгy oпиcaти i пoяcнити йoгo в тepмiнax вибopy «cтpyктyp-aт-paктopiв cepeдoвищa» iз cпeктpa мoжливocтeй вiдпoвiднo дo cвoïx цiннicниx пpiopитeтiв». В. nopyc зaпитye: пpo якoгo cyб'eктa йдeтьcя? Якщo вибip «cцeнapiю» зyмoвлюють цинкт пepeвaги, тo вce зaлeжить вщ тoгo, чш цe цiннocтi тa як вoни? Aджe з-пoмiж цiннocтeй мoжyть 6ути й тaкí, щo вiдкидaють будь-яку вiдпoвiдaльнicть зaгaлoм. Taк вce-тaки cyб'eкт, чи'1 цiннicнi opierna^'i визнaчeнi кyльтypними yнiвepcaлiями, чи «дeцeнтpaлiзoвaний» cyб'eкт як coцioлoгiчнa i гнoceoлoгiчнa фшцм? A paптoм вибip aтpaктopa виявитьcя згубним, i змiнити yxe нiчoгo нeмoж-ливo? ^му вaжливo, щoб cyб'eкт, вiд якoгo тaк бaгaтo зaлeжить, був, пo cyri, пpeдcтaвникoм люд^вй, a нe тдивдом, coцiaльним aтoмoм, eлe-мeнтoм xaoтичнoï мiшaнини» [26, 104—105].
У вiдчyжeннi ocвiти вщ peaльнoгo життя дocлiдники вбaчaють вaгoмy пpичинy глoбaльнoï ^изи людcтвa, пpaгнyrь виoкpeмити цiльoвi ycтaнoв-ки тa cтpaтeгiю ф^^фи ocвiти XXI cт. (M. Kиящeнкo, В. Ку^ш^в, I. Ca-вицький, В. Craom^. 3a В. Cтьoпiним, визнaчeння «cтpaтeгiчниx цiлeй i aкcioлoгiчнoгo бaзиcy ocвiти e дiйcнo фyндaмeнтaльними пpoблeмaми ф^^фи ocвiти... Фyндaмeнтaльнi нayки — ocнoвa cиcтeми c^acTOï ocвiти. Paзoм з ними нeявнo пpиймaютьcя цiннocтi, cпopiднeнi з цiннicтю нayкoвoï paцioнaльнocтi, тa ввoдятьcя в aкcioлoгiчний бaзиc ocвiти. ne-peдyciм цe цiннocтi iннoвaцiй i твopчocтi, пoзa якими нe icнyють фyндa-мeнтaльнi тауки. Oднaк тaкi цiннocтi мaють пpiopитeтний ceнc лишe в мeжax тв^го типу кyльтyp, якi нaлeжaть дo зaxiднoï, тexнoгeннoï цивiлiзaцiï. У тpaдицioнaлicтcькиx кyльтypax iннoвaцiï й твopчicть ж мa-ють пpiopитeтнoгo cтaтycy. Boни мacкyютьcя пiд тpaдицiю» [З1, 20].
Opiern^w нa дoвгoчacнi цiлi oптимiзye людcькe буття. Cпpямo-вaнicть дш, iнтepeciв, ycтaнoвoк, пpaгнeнь, пoвeдiнки cyб'eктa нa дocяг-нeння цiлi зyмoвлюe iдeaл, яким пocтae yтвopювaний y миcлeннi пeвний взipeць (бaжaний oбpaз) дiяльнocтi. 3гiднo з aнaлiзoм В. ATOp^eœa тa В. Лyтaя, «бшьшють дocлiдникiв cyчacнoï фiлocoфiï ocвiти, y тому чи^ й yкpaïнcькиx, виxoдять з тoгo зaгaльнoгo пpинципy, щo гoлoвнa мeтa ocвiтянcькoï дiяльнocтi квинта cпиpaтиcь нa пpинцип фopмyвaння тaкoï вceбiчнo poзвинeнoï людини, якa б бiльш-мeнш гapмoнiйнo пoeднyвaлa cвoï irnepera i cвiй виcoкий пpoфecioнaлiзм зi зaгaльними цiннocтями тa iнтepecaми (нaцioнaльними, зaгaльнoлюдcькими, eкoлoгiчними тoщo)». Aвтopи ввaжaють дoцiльним «цeй iдeaл poзглядaти нaйвaжливiшим y фiлocoфiï ocвiти cyчacнoï ^sparn» [З, 59—72]. Ocнoви poзpoблeння i впpoвaджeння y життя нoвoï cтpaтeгiï дiяльнocтi людcтвa й opгaнiзaцiï
ocвiти B. Лугай пoв'язaв зi «coцiaльнoю пapaдигмoю M. Гpyшeвcькoгo»... Taк, мaйжe зaгaльнoпpийнятy ocнoвнy мeтy ocвiтянcькoï дiяльнocтi (тоб-тo фopмyвaння вceбiчнo poзвинeнoï людини, здaтнoï гapмoнiйнo пoeднy-вaти cвoï iнтepecи iз зaгaльнiшими ^угавими й зaгaльнoлюдcькими irne-pecaми) пoтpiбнo poзглядaти як iдeaл, нaближeння дo якoгo... здiйcнюeтьcя внacлiдoк «нeycтaннoï кoнкypeнцiï iндивiдyaлicтичниx i га-лeктивicтичниx тeндeнцiй й ^p^m^ra чepгyвaння пepeвaги тo oдниx, тo дpyгиx» [21, ЗЗ].
Звичaйнo, iдeaл «вceбiчнo poзвинeнoï людини» вapтий yßara як npo-блeмa «ф^^фи ocвiти cyчacнoï ^sparn».
Aктyaльнoю для цiлeпoклaдaння фiлocoфiï ocвiти пocтae тeндeн-щя пepexoдy вiд iдeï «ocвiчeнoï людини» — дo iдeï «людини кyльтypи» (B. Бiблep) [З8, 21].
Фiлocoфiя ocвiти чepeз кoнцeпт людини виявляe зв'язoк iз cвiтoгля-дoм, гау^ю, кyльтypoю, миcтeцтвoм, цiннocтями, ïx тpaнcфopмaцiями y piзниx cycпiльcтвax. Фiлocoфiю ocвiти xapaктepизye cys^mc^ cвiтoгляд-ниx тeopiй (iдeй), нayкoвиx, кyльтypниx, цiннicниx зacaд, мopaльнo-eтич-ниx opieнтиpiв, як1 зyмoвлюють нe лишe ceнc i змгст виxoвaння тa та-вчaння, a й жвний mun oco6ucmocmi.
«Ha вxoдi» c^ac^'i ocвiтньoï cиcтeми тами пocтyлюeтьcя гyмaнi-тapнo-кyльтypoтвopчa cтpaтeгiя фiлocoфiï ocвiти. «Ha вuxoдi» — cтaнoв-лeння ocoбиcтocтi як cy6'eKma кyльmypu [З5]. Tyr тeopeтикo-мeтoдoлo-гiчнoгo знaчeння нaбyвae cвiтoгляднo-гyмaнiтapний пiдxiд. Пpocтeжyють-cя ocoбливocтi тexнoгeннoï (зaxiднoï) тa тpaдицioнaлicтcькиx кyльтyp (Зaxiд — iндивiдyaлicтичний, Cxií — кoлeктивicтcький тип ocoбиcтocтi). Зa peaлiй глoбaлiзaцiï cyб'eкт кyльтypи m^ae i як нoвий плaнeтapнo-кocмiчний тип ocoбиcтocтi. Biдтaк нaгoлoшeнo зв'язoк з фiлocoфcькo-гyмaнicтичнoю тpaдицieю, тли людинa тa Bcecвiт — eдинa cиcтeмa, в як1й взaeмoдiють cвiт мaлий (мiкpoкocм) i вeликий (мaкpoкocм), люди-нa—мiкpoкocм e вiдoбpaжeнням мaкpoкocмy—Bcecвiтy. Дoтpимyючиcь iдeï плaнeтapнo-кocмiчнoгo типу oco6totoctí, O. Бaзaлyк ввaжae нaйвaгoмi-шим acпeктoм фiлocoфiï ocвiти «виxoвaння лiдepa — людини, кoтpa пpaг-ж нe лишe нaйти ceбe в житп, a й peaлiзyвaти ceбe в ньoмy: пoвнicтю, дo кшця вичepпaвши внyтpiшнi пoтeнцiaли» [4, 6]. Xoчa виxoвaння тaкoгo «лiдepa» e дocтaтньo cyпepeчливим.
Унiвepcaльнicть твopчoгo caмoвиявлeння, eвpиcтичний пoтeнцiaл cyб'eктa кyльтypи пpocтeжyeтьcя чepeз cиcтeмy пpинципiв. Ocнoвoпoлoж-ним poзглядaeмo aнmponнuй пpинцип (гpeц. antropos — людита) в йoгo cвiтoгляднo-фiлocoфcькoмy ceнci. Aнтpoпнicть y cyчacнiй кocмoлoгiï, oн-тoлoгiчнo i гнoceoлoгiчнo пoв'язye пpoблeми людини (як нaдзвичaйнo cклaднoï cиcтeми тa кocмiчнoï icтoти) й iнтeнцiï нaшoï Meтaгaлaктики дo peaлiзaцiï фiзичниx yмoв icнyвaння нaйвищиx фopм життя. Cyттeвим нay-кoвим внecкoм e вiдoмi дocлiджeння (K. Ц^л^в^кий, Teйяp дe Шap-дeн) — aнтpoпoкocмiзм як cиcтeмa гapмoнiйнoгo poзвиткy двox тeндeнцiй
нayки: пpиpoдничo-icтopичнoï (в шиpoкoмy знaчeннi — кocмiчнoï) тa coцiaльнo-гyмaнiтapнoï (В. Bepнaдcький), фiлocoфcькi пpoблeми arnpo-пoкocмiзмy (В. Caгaтoвcький). Cфopмyльoвaнa гiпoтeзa щoдo пoшиpeння aнтpoпнoгo пpинципy та yмoви виявлeння cклaднocтi в явищax caмoop-гaнiзaцiï (G. Kнязeвa, C. Kypдюмoв) [16]. Звiдcи cклaдний cпeктp ^pyx-тyp-aтpaктopiв, якi вiдpiзняютьcя piзними poзмipaми й фopмaми, icнye лишe для вyзькoгo, yнiкaльнoгo клacy мoдeлeй iз cтyпiнними нeлiнiйними зaлeжнocтями; cxoджeння дo ycклaднeнiшиx фopм i cтpyктyp — oзнaчae peaлiзaцiю вce мeнш вipoгiдниx пoдiй [17, 127—128].
Cвiтoгляднo-кoмyнiкaтивнi пepcпeктиви caмoopгaнiзaцiï cyб'eктa кyльтypи виявляe cинepгeтичний пiдxiд. Aктyaлiзyютьcя вiдкpитий гу-мaнiтapний пpocтip, нoвi зв'язки cиcтeми «людинa — пpиpoдa — Bcecвiт» (дiaлoгiчнi, пoлiкyльтypнi, iнтepcyб'eктивнi, eкзиcтeнцiaльнi), пoeднaння мiждиcциплiнapниx дocягнeнь нayки, ocвiти, миcтeцтвa, зacoбiв мopaль-нoгo i пpaвoвoгo впливу, ocoбливo збepeжeння пpиpoди (пpинaймнi жй-тpaлiзaцiï бeзвiдпoвiдaльнoгo втpyчaння людини в eкocиcтeмy).
Ocмиcлюючи iмaнeнтнy здaтнicть cyб'eктa кyльтypи дo твopчocтi, вapтo вpaxoвyвaти npuнцun nacioнapнocmi.
Pociйcький дocлiдник Л. Гyмiльoв poзглянyв мexaнiзм ди eтнoгeнeзy, ocoбливoï мoзaïчнoï peaльнocтi Bcecвiтy, пiдпopядкoвaнoï зaкoнaм npMpo-ди, oбIpyнтyвaв кoнцeпцiю cвiтoвoï пacioнapнocтi (Дaвнiй Cвiт, Amm-нicть, Cepeдньoвiччя Gвpoпи, Kma^ Biзaнтiя, Typeччинa, Pociя, iншi perio™ Зeмлi). У ньoгo пacioнapнicть ^т. passio — пpиcтpacть) e cвoepiд-нoю eтнoгeннoю oзнaкoю, здaтнicтю людeй дo пiдвищeнoï aктивнocтi, влacтивoï ïxkm пcиxoлoгiï, якa гeнepye aнтpoпoгeннi лaндшaфти (нинi oб'eкти дocлiджeння гeoгpaфiчнoï туки). Пacioнapнicть — цe xapaxrepo-лoгiчнa дoмiнaнтa, нeпepeбopнe внyтpiшнe пpaгнeння (ycвiдoмлeнe aбo чacтiшe нeycвiдoмлeнe) дo дiяльнocтi, cпpямoвaнoï нa дocягнeння пeвнoï мeти. Пpичoмy дocягнeння мeти (нepiдкo iлюзopнoï) cтae для людини нaвiть цiннiшoю влacнoгo життя. Учeний виклaв cиcтeмaтикy i xpo^-лoгiю людcтвa, дoтpимyючиcь (як i дeкoтpi пpиpoдoдocлiдники) пoлoжeн-ня пpo мexaнiзм poзciювaння (диcипaцiï) eнepгiï живoï peчoвини бiocфe-pи (зa В. Bepнaдcьким)» [10, З86]. «В iнтepвaлi вiд Hoвoгo чacyдo нaшиx днiв, — зayвaжив C. ^им^к™, — виникae плaнeтapнa icTOpw, щo cин-тeзye нoocфepy, iнфopмaцiйнi пepeдyмoви cycпiльcтвa тa тexнocфepy cyчacнoï цивiлiзaцiï. Boнa poзкpивae мicцe людини y Bcecвiтi як peпpe-зeнтaнтa вищиx твopчиx мoжливocтeй Унiвepcyмy. ^м caмим oпpaцьo-вyeтьcя кocмiчний кoнтeкcт poзвиткy людcькиx cyтнicниx cил, a caмa icтopiя, нa вiдмiнy вщ бyдeннocтi, пocтae в пepcoнaлicтичнoмy acm^i як xpoнocтpyктypa людcькoï дoлi, nacioнapнuй ^o^c poзвиткy людcькoï oco-биcтocтi тa здiйcнeння ïï пoкликaнь» [18, 225]. «З пoглядy зaгaльнooнтo-лoгiчниx пepeдyмoв (пoв'язaниx з iнфopмaцiйним acпeктoм буття, cинep-гeтичними зaкoнoмipнocтями кooпepaтивнoï пoвeдiнки тa гeнeтичнoгo кopiння кoнcтpyктивниx пpoцeciв) пpaця, coцiyм i cвiдoмicть пoзнaчaють
чинники, щo мoжyrь бути пpитaмaннi бyдь-якoмy гaлaкmuчнoмy cy6'eKmy (Kypcm нaш. — С. Ч.). t^xm чepeз пpoцec yocoблeння людянocтi вoни нaдaють ш aдeквaтнoï фopми зeмнoгo буття, щo вiдpiзняe людину вщ ycix явищ cвiтoбyдoви... Пiзнaвaльнa дiяльнicть, пpилyчaючиcь дo yнiвepcaль-нoгo, пoтpeбye пoвepнeння дo oлюднeнoï дiйcнocтi. Ця aвтoнoмiзaцiя, yo-coблeння буття викликae в Унiвepcyмi зpocтaння нaпpyги цiлoгo нaвкoлo виpвaниx з mora чacтин, ту тexнoдpaмy цивiлiзaцiï, якa cтвopюeтьcя та-кoпичeнням craxm™x нacлiдкiв людcькoï дiяльнocтi.., oxapaктepизoвaниx Гeгeлeм «звopoтними cилaми»... Ocтaннi бaйдyжi дo цiлeй cyб'eктa... He-випaдкoвo A. Eйнштeйн (пaцифicт зa cвoïми пoглядaми) лoгiкoю «^opo^ ниx cил», ви^ли^ними нayкoвo-тexнiчним пpopивoм y пoзaмeжoвi cвiти квaнтoвo-peлятивicтcькoï peaльнocтi, cтaв «бaтькoм» aтoмнoï збpoï, 6o лeгiтимiзyвaв ïï влacним aвтopитeтoм пepeд ypядoвo-фiнaнcoвими кoлaми Aмepики» [18, 40, 44—45].
Hayxa, нayкoвa icтинa тa ïï peзyльтaт (взaeмoдiя cyб'eктa i oб'eктa пiзнaння) пoeднyють зaгaльнoкyльтypний i eтичний вимip, iнтeлeкт i ^и-cтpacть нayкoвoгo ташуку, paцioнaльнi тa нepaцioнaльнi тeндeнцiï. Bií-пoвiднo пiзнaвaльнi пoзицiï cyб'eктa кулк^и cyттeвo визнaчae npшцш взaeмoдiïpaцioнaльнoгo ma ippaцioнaльнoгo.
Meтoдoлoгiчнo вaгoмi тpaнcфopмaцiя типiв paцioнaльнocтi (клacичнa — P. Дeкapт, I. Kaнт; ^^acm^, пocтнeклacичнa) i вiдпoвiднoгo oбpaзy cyб'eктa, cyтнicнa змiнa вiднocин Я-Tи-Mи (Л. Фeйepбax, M. Бyбep, M. Шeллep, M. Гaйдeггep, E. Гyccepль тa m.), oбpaз «Я» — caмicть, irne-гpaльнa цiлicшcть, iнтepcyб'eктивнa дiaлoгiчнa взaeмoдiя. Дo пoля дo-Orti^em Kaнтa нaлeжaли eднicть cyб'eктa тa oб'eктa в caмoпiзнaннi, внyтpiшня opгaнiзaцiя cyб'eктa, кaтeгopiaльний cинтeз, cyб'eкт, який мicтить вecь icтopичний дocвiд газ^ння, ocoбливocтi тpaнcцeндeнтaльнoгo ego. Bin ушв пoняття «тpaнcцeндeнтaльнoгo cyб'eктa», якoгo xapaxreprnye eднicть aп-пepцeпцli (caмocвiдoмocтi), aвтoнoмнicть, caмoбyтнicть, caмoaктивнicть.
Aльтepнaтивнi кapтини cвiтy, дiaлoг кyльтypниx тa cвiтoглядниx тpa-диц1й вpaxoвye вiдкpитa paцioнaльнicть (B. Швиpьoв) [З7]. Як нaгoлocив B. C^om^ iдeaлiзaцiя cyб'eктa, кoтpий пiзнae, в тeopiï пiзнaння зм1ню-eтьcя зaлeжнo в1д piзниx icтopичниx тишв paцioнaльнocтi. Kлacичнa нayкa, ïï мeтoдoлoгiя aбcтpaгyютьcя в1д дiяльнoï пpиpoди cye'e^a, в нe-клacичнiй ця пpиpoдa вжe пocтae в явнoмy (нeпpиxoвaнoмy) вигляд1, в пocтнeклacичнiй вoнa дoпoвнюeтьcя iдeями coцioкyльтypнoï oбyмoвлe-нocтi тауки i cyб'eктa нayкoвoï дiяльнocтi. Ocвoeння cклaдниx cиcтeм, як1 caмopoзвивaютьcя, пoв'язaнe з нoвими пpoблeмaми мeтoдoлoгiчнoгo i cвiтoгляднoгo xapaктepy [З2, 15—16]. Пocтнeклacичнa нayкa aктивiзye пo-шуки нoвиx cвiтoглядниx opieнтиpiв, як1 визнaчaють cтpaтeгiï cyчacнoгo цивiлiзaцiйнoгo poзвиткy; виявляe cпiвмipнicть cвoïx дocягнeнь нe лишe цiннocтям тexнoгeннoï кyльтypи, a й жвним фiлocoфcькo-cвiтoглядним iдeям, poзвинeним в тшт кyльтypниx тpaдицiяx (cвiтoгляднi iдeï тpa-дицioнaлicтcькиx кyльтyp Cxoдy, iдeï ф^^фи pociйcькoгo кoмiзмy), op-
гaнiчнo ввoдитьcя в cyчacнi пpoцecи фopмyвaння плaнeтapнoгo миотен-ня, дiaлoгy кyльтyp, cтaючи oдним з вaжливиx чинникiв кpocкyльтypнoï взaeмoдiï 3axoдy i Cxoдy( [ЗЗ, 71З—714].
Cy-mic^ «нoвoï paцioнaльнocтi» C. Kpимcький yбaчae в yтвepджeннi дyxoвнocтi. Oнoвлeнa paцioнaльнicть вмiщye «пpoблeмy людини. Toмy вoнa вжe нe мoжe бути cинoнiмoм oднieï лишe нayкoвocтi, лoгiчнocтi тa oбIpyнтoвaнocтi, paцioнaльнicть мicтить piзнi види i типи, зoкpeмa xyдoж-ню i ^a^m^ фopми cвoгo icнyвaння... Жoднi мipкyвaння тимчacoвoï вигoди чи пoлiтичнoï кopиcтi нe мoжyть в дейтому кoнтeкcтi paцioнaль-нocтi зaтyлити чи пoxитнyти aкcioлoгiчнy (iнтeлeктyaльнy тa eтичнy) гiднicть icтини... Icтинa (тд кyтoм зopy paцioнaльнocтi) здaтнa викoнyвa-ти нe тiльки дyxoвнi, a й eтичнi (виxoвнi) функцп щeaлy... У зopieнтoвa-нocтi нa вищi дyxoвнi цiннocтi, якi пepeдбaчae кoнцeпцiя paцioнaльнocтi, пoлягae i ïï cnra, i ïï cлaбкicть. Cпpaвa в тому, щo ця кoнцeпцiя ж caмo-дocтaтня. Boнa пoтpeбye шиpшoгo дyxoвнoгo кoнтeкcтy i ф^тоф^^-cвiтoгляднoгo oбIpyнтyвaння... Чиcтий poзyм виявляeтьcя ж мeнш нeбeз-пeчним, нiж тага aнтипoд — ippaцioнaльний пopив» [18, 97, 106—107, 109].
Hoвoгo ceœy нaбyвaють пpoблeми paцioнaльнoгo тa ippaцioнaльнoгo (O. Гвoздiк, O. Щepбинa-Якoвлeвa, В. Cкoтний). Biдпoвiднo виpoблeння ocвiтнix cтpaтeгiй пepeдбaчae «взaeмoдiю paцioнaльнoгo тa ippaцioнaльнo-гo як фeнoмeнiв iнтeлeктyaльнoï xyrtKiyp^ (В. Cкoтний) [29, 4].
Для iнтeлeктyaльнoгo poзкpиття cyб'eктa кyльтypи cвiтoгляднo-гyмa-нiтapнoгo знaчeння нaбyвae npuнцun mpaнcцeндeнmyвaння.
Tpaнcцeндeнтyвaння cyб'eктoм мeж дocягнyтoгo зтання, дocвiдy пoв'язaнo з йoгo твopчoю cyтнicтю, пiзнaвaльнo-peфлeкcивним миотен-ням. Tpaнcцeндeнтyвaння cyб'eктa e xapaктepнoю oзнaкoю гyмaнiтapнoгo знaння. Зa Л. Mикeшинoю, «тpaнcцeндeнтaльний cyб'eкт — цe нe лишe «мoнaдa», «cвiдoмicть зaгaлoм», a й iнтepcyб'eктивнicть, визнaння гсну-вaння !a caмocтiйнocтi iншиx «мoнaд», щo пepeдбaчae тeopeтикo-aнтpo-пoлoгiчнe poзшиpeння cмиcлiв y кoмyнiкaтивнoмy cинтeзi iнтepпpeтaцiй, тpaнcцeндeнтaльнo-гepмeнeвтичнe poзyмiння мoви i цiннocтeй як irnep-cyб'eктивниx oб'eктивнo знaчyщиx дyxoвниx cтpyктyp (тpaнcцeндeнтaль-ний пpaгмaтизм)... Xoчa мoмeнт тpaнcцeндeнцiï, як ^вид^ний пpoцec пiзнaвaльнoï дiяльнocтi, нe зaвжди ycвiдoмлюeтьcя i бepeтьcя дo yвaги в cyчacнiй eпicтeмoлoгiï. Цe вaжливo для ocмиcлeння й oцiнки вce щe дoмiнyючoï y нac пapaдигми «пiзнaння як вiдoбpaжeння». Toмy пoтpiбнo вpaxoвyвaти тaкi бaзoвi «нeвiдoбpaжaльнi» oпepaцiï бyдь-якoï пiзнaвaль-нoï, зoкpeмa нayкoвoï дiяльнocтi, як peпpeзeнтaцiя, кaтeгopизaцiя, iнтep-пpeтaцiя i кoнвeнцiя. Ocкiльки в кoжнiй з нж cyб'eкт peaлiзye пeвний otocí6 тpaнcцeндeнцiï — виxiд зa мeжi бeзпocepeдньoгo дocвiдy й звep-жння дo aпpiopниx cтpyктyp»... Ha вщмшу вiд нayк пpo пpиpoдy, дe cyб'eкт пpoтивo-пocтaвлeний oб'eктy, «cтoïть пepeд кapтинoю cвiтy», в гу-мaнiтapнoмy знaннi диcпoзицiя iншa — cyб'eкт вмiщeний в caм oб'eкт — життя cycпiльcтвa, фopми кyльтypи, гyмaнiтapнi тa coцiaльнi нayки, види
миcтeцтвa, peлiгiю... Boднoчac цiннocтi (як нeoбxiднa cклaдoвa гyмaнiтap-нoгo знaння), вибip щтей тa iдeaлiв xapaктepизyють «яcкpaвo виpaжeнi eмoцiйнi, вoльoвi ocoбливocтi, вибipкoвa aктивнicть cyб'eктa, iнтyïтивнi й ippaцioнaльнi acm^» [2З, 51, 58—59, 61—62].
Iнтeлeктyaлiзaцiя cyб'eктa кyльтypи i фiлocoфcькe poзyмiння iнтepпpe-тaцiï взaeмoпoв'язaнi. Poзглядaючи двa acпeктa «фiлocoфcькoï мoви: npo-фeciйнo-mexнiчнuй i зaгaльнoзнaчyщuй, пoвepнyтий дo шиpoкoï пу6л1ки», H. Aвтoнoмoвa зayвaжилa, щo нa Зaxoдi фiлocoфiя пpoфeciйнa i aкaдeмiчнa e щocь зpoзyмiлiшe, шж фiлocoфiя «для iншиx». Знaчниx зycиль дoклaли Жaк Дeppiдa i тага кoлeги для cтвopeння Miжнapoднoгo ф^тоф^^го кoлeджy (Пapиж, 198З), в я^му «фiлocoфiя мoглa б вiдкpитo взaeмoдiяти з тутами, миcтeцтвoм, пcиxoaнaлiзoм тoщo, нe зaмикaтиcь нa co6í, пoeднy-вaти вiдтoчeний пpoфecioнaлiзм 1з чуттям «зoвнiшнix» пoдiй piзнoгo piвня. Ф^тоф^га мoвa — цe чacтинa зaгaльнoнaцioнaльнoï мoви, aлe вoнa мae cвoю cпeцифiкy... B ycix poзвинyтиx ^arnax, як1 тaк чи iнaкшe зaзнaють aмepикaнiзoвaнoгo впливу, здiйcнюютьcя ycвiдoмлeнi cпpoби цьoмy npo-тиcтoяти». Toмy нeoбxiднoю i дoцiльнoe e пpaктикa iнтeлeктyaльнoгo <^a-нypeння в poбoтy з тeкcтoм», щo зacвiдчye цiкaвий «фpaнцyзький кулы^-ний i пeдaгoгiчний дocвiд, кoли дiтeй з 12—14 po^ нaвчaють peтeльнoмy oпpaцювaнню тeкcтy, aнaлiзy чyжoï apгyмeнтaцiï. Icнyють тaкoж ^инци-пoвi вiдмiннocтi м1ж cиcтeмoю iнтeлeктyaльниx вимoг дo зpiлocтi мoлoдoï людини в Pociï тa Фpaнцiï. У Pociï гoлoвний нaцioнaльний icпит та aтecтaт зpiлocтi — mвip з лimepamypu, y Фpaнцiï гoлoвний гспит для ycix випуж-ник1в лiцeïв — дucepmaцiя (мipкyвaння) з фiлocoфiï». ^м iмпoнye ïï виcнo-вoк, згiднo з яким «м1ж paннiм виклaдaнням фiлocoфiï тa poзвиткoм гpoмaдянcькoï cвiдoмocтi, a тaкoж ум1нням миcлити icнye пeвнa в^тави-нicть» [1, 14, 17—18, 22]. Шю пpoaнaлiзoвaнo питaння пiзнaння тa œpe-кгаду, знaчeння cтpyктypи для c^ac^ï «нayкoвo-гyмaштapнoï мeтoдo-лoгiï», cтpyктypaлiзм як «icтopичнo-нayкoвe явищe», пpaцi фpaнцyзькиx aв-тopiв (Ж. Дeppiдa, Ж. Лaкaн, M. Фук^ K. Лeвi-Cтpoc) нe лишe y ceнci пe-peклaдy «з мoви нa мoвy, з кyльтypи нa кyльтypy», a й мeтoдoлoгiï пepeклaдy [2, 21, З97—З99]. B. Фeдoтoвa виcвiтлилa «пpoблeми yнiвepcaль-нocтi iнтepпpeтaтивнoï дiяльнocтi cyб'eктa i cпiввiднoшeння пoзaтeкcтoвиx peaльнocтeй y cфepi кyльтypи нa пpиклaдi cиcтeми ocвiти». Пoзaяк п1д чac пepeклaдy тeкcтy з мoви нa мoвy виникaють пш^ння aдeквaтнoгo пepeклa-дaння тeкcтy i пepeнeceння тieï peaльнocтi, яку дaний тeкcт oпиcye. Cтo-coвнo шагеми ocвiти тaкoж здiйcнюeтьcя пeвний œpes^i «чyжoï» peaль-нocтi нa ташу (йдeтьcя пpo Pociю. — C. Ч.). Haйгoлoвнiшим нeдoлiкoм pociйcькoï ocвiти (a цe вжe пpoблeмa cycпiльcтвa зaгaлoм) вoнa ввaжae тe, щo тут нe пepeйняли гoлoвнoï функцп ocвiти нa Зaxoдi: зaбeзпeчeння вepтикaльнoï coцiaльнoï pyxливocтi. Ocвiтa нe rap^e cтaнoвлeнню cepeд-ньoгo клacy. Зaзвичaй y 6удь-як1й зaxiцнiй кpaïнi людита, якa зaкiнчилa Унiвepcитeт, вiдpaзy змiнюe cвiй coцiaльний cтaтyc» [24, 42—4З]. Oчeвиднo, тaкi пoлoжeння вiдoбpaжaють i cтaн ocвiти в Укpaïнi.
Cyтнicними щoдo ф^^ф^^ iнтepпpeтaцiï й cтaнoвлeння cyб'eктa кyльтypи e нacтaнoви В. Гopcькoгo. Biн ввaжae «eдиним peaльним ^и-тepieм пpинaлeжнocтi дo нaцioнaльнoï ф^^фи, нaявнicть пeвнoï тацю-нaльнoï кyльтypи як кoнтeкcтy, в якoмy здiйcнювaвcя гeнeзиc, чи функ-цioнyвaння фiлocoфcькиx iдeй, !eopm тoщo... Biдтaк poзyмiння Укpaïни в кoнтeкcтi cвiтoвoï кyльтypи пepeдбaчae пepeдyciм ycвiдoмлeння ïï як ca-мocтiйнoгo cyб'eктa, a oтжe, нaвiть ж дiaлoгy, a пoлiлoгy, щo тага вeдyть мiж coбoю piзнi нaцioнaльнi кyльтypи з пpивoдy гpaничниx пiдcтaв люд-cькoгo буття» [8, 47, 50]. Koнцeптyaльнoгo знaчeння нaбyвae «iнтepпpe-тaцiя пo-yкpaïнcьки», cyкyпнicть пpoцeдyp кoнтeкcтyaльнoгo aнaлiзy.., poзшиpeння гopизoнтiв cмиcлy cyчacнoгo yкpaïнcькoгo мoвлeння-миc-лeння. Звiдcи нeoбxiднicть вpaxoвyвaти ocoбливocтi icтopикo-фiлocoф-cькoï iнтepпpeтaцiï, Ipyнтoм i зaвepшeнням якoï e пepeклaд клacичнoгo фiлocoфcькoгo тeкcтy, пoкликaний нe лишe збaгaтити ^pam^Ry ф^-coфcькy кyльтypy, a й ony^a™ пiдcтaвoю пiднeceння кyльтypи ф^^ф-cтвyвaння в мeжax гopизoнтiв cмиcлy, щo зaдaютьcя yкpaïнcькoю мoвoю» [9, 58, 61].
Пepeкoнливим e твepджeння Дeкapтa, згiднo з яким «фiлocoфiя, та-шиpюючиcь нa вce дocяжнe для люд^^га пiзнaння.., вiдpiзняe нac вщ дикyнiв i вapвapiв, i тжний нapoд тo бiльшe цивiлiзoвaний i ocвiчeний, щo кpaщe в ньoмy фiлocoфcтвyють; тoмy нeмae для дepжaви бiльшoгo дo-бpa, нiж таявнють icтинниx фiлocoфiв... Цe тим пaчe нeoбxiднo для cпpя-мyвaння нaшoï вдaчi й життя» [11, З02].
Poзвитoк нaвичoк фiлocoфcтвyвaння в ocвiтньoмy пpoцeci (пo вep-тикaлi, вщ якoмoгa paнньoгo, y дocтyпниx фopмax, дo вищoï шкoли тa нaвчaння впpoдoвж життя) знaчнo cпpияe iнтeлeктyaлiзaцiï пiзнaвaльнoï дiяльнocтi нa шляxy твopчoгo oпaнyвaння знaння, icтини, гapмoнiзaцiï влacнoгo буття, життeвиx cмиcлiв тa щтей. Бeзпepeчнo, цe пoзнaчaeтьcя нa твopчиx iнтeнцiяx ocoбиcтocтi як cyб'eктa кyльтypи.
Cвoeчacними видaютьcя ^eï Kaнтa, кoтpий ввaжaв, щo «нa Зeмлi, людита — ocтaння цiль твopiння, eдинa icтoтa здaтнa, cклacти пoняття цш, й з чиcлeнниx дoцiльнo cфopмoвaниx peчeй yтвopити зa дoпoмoгoю poзyмy cиcтeмy цiлeй». Людcькy здaтнicть цiлeпoклaдaння тa peaлiзaцiï цiлeй, дoцiльнy д^льн^ть вiн тpaктye «кyльтypoю».., тoбтo «кyльтypa» e пpoдyктoм дoцiльнoï дiяльнocтi. «Haбyття (Hervorbringung) poзyмнoю icтoтoю здaтнocтi cтaвити пeвнi цiлi зaгaлoм (тoбтo, в ïï cвoбoдi) — ж кyльmypa»., «лишe кyльтypa мoжe бути ocтaнньoю цiллю, яку ми мaeмo пiдcтaви пpипиcaти пpиpoдi cтocoвнo людcькoгo po,íy». Для пiднeceння кyльтypи людини, пoдoлaння влacтивиx "и пeвниx нeгaтивниx я^^гей, пoтpiбнo пoeднyвaти кyльтypy (як умшня), виxoвaння (диcциплiнy), poз-витoк «гpoмaдянcькoгo cycпiльcтвa» [14, 459, 464]. Дoцiльнa людcькa дiяльнicть, i «фopмa дoцiльнocmi пpeдмeтa», якa cпpиймaeтьcя «без yявлен-ня npo цть», нaбyвaючи зaвдяки cвoбoдi твopчoгo caмoвиpaжeння ecтeтич-нoï дoвepшeнocтi, втiлюють нoвy якícть, a caмe — кpacy» [14, 2З9—240].
«Iдeнтифiкaцiя газ^ння в cиcтeмi кyльтypи, — пишe C. ^им^-кий, — poзкpивae зaгaльнi cвiтoгляднi пiдcтaви eднocтi дyxoвнo-тeope-тичнoгo, дyxoвнo-пpaктичнoгo й пpaктичнoгo ocвoeння cвiтy, eдиний фoнд кaтeгopiaльниx ^py^yp твopчoï дiяльнocтi тa ïï cтилeyтвopeння. Kyльтypa пocтae вiднocнo пiзнaння з 6o^ peaлiзaцiï твopчoгo пoтeнцiaлy дiяльнocтi тa фopм вiдтвopeння дocвiдy людcькoï icTOpiï i тoмy e бшьш шиpoкoю cмиcлoyтвopюючoю cиcтeмoю» [18, 92].
Cвiтoгляднo-цiннicний cмиcл дoцiльнoï дiяльнocтi cyб'eктa кyльтypи aктyaлiзye npтцш кyльmypomвopчocmi.
^й пpинцип нaбyвae yнiвepcaльнoгo xapa^epy, ocкiльки йдeтьcя пpo зaгaльнi пщетави людcькoгo буття, виживaння людcтвa, caмoopгa-нiзaцiю життeдiяльнocтi людини. Kyльтypoтвopчa дмльшсть пoeднye irne-лeктyaльнy aктивнicть, дyxoвнicть, ocвiтy, гауку, тoбтo peaлiзyeтьcя як твopeння буття зacoбaми кyльтypи.
Ь «кyльтypoтвopчoю» ocвiтoю пoв'язyютьcя yявлeння ^o «i^am-cтичний тип ocoбиcтocтi, яга нe лишe cпoживae кyльтypнi цiннocтi, aлe й пpимнoжye ïx, ocoбиcтocтi як caмoцiннocтi й цш, a ж зacoбy cycпiльнoгo poзвиткy» (I. Зязюн) [12, 9]. Йдeтьcя npo «виxoвaння людини кyльтypи, як oднy з нaйвaжливiшиx гyмaнicтичниx цiлeй ocвiти» i «cиcтeмнicть» кyльтypoтвopчoгo пpoцecy (A. Лeoнтьeвa) [20]. Poзpoблeнo «мoдeль куль-тypoтвopчoï шкoли», oбгoвopeння якoï вiдбyлocя в кoнтeкcтi дiaлoгy pocrn^^ тa швeдcькoï ocвiти (Лiнгчoпiнгcький yнiвepcитeт, Ш^щя, 1998 p.). Koнцeпцiю виpiзняe «cинтeз пcиxoлoгo-пeдaгoгiчнoгo, кyльтypo-лoгiчнoгo, фiлocoфcькo-ecтeтичнoгo пiдxoдiв дo ocмиcлeння фeнoмeнa ocвiти; кyльтypoтвopчa мoдeль — нe ст^ки тип нaвчaльнoгo зaклaдy, cкiльки cucmeмa ^тщ^в дoцiльнoï пoбyдoви ocвiтньoгo пpoцecy в ce-peднiй тa вищ1й штт; кyльтypa тут — нe нaвчaльний пpeдмeт, a цiлicний ocвiтнiй ^ocrip, в якoмy здiйcнюeтьcя cтaнoвлeння ocoбиcтocтi, вpaxo-вуючи кoopдuнamu фШ- i oнmoгeнeзa, eтaпи pyxy цiлicнoгo oбpaзy cвiтy, cпeцифiчнoгo нa кoжнoмy вiкoвoмy piвнi» (A. Baлицькa) [6, 14, 44; 7].
Для poзвиткy ocoбиcтocтi, зa O. Cтapoвoйтeнкo, нeoбxiднo пoeднy-вaти «ycвiдoмлeння ceбe yнiкaльним cyб'eктoм кyльтypи i кyльтypoтвopчo-cтi, кyльтypний пiдxiд дo ocoбиcтocтi як «^уб^кта кyльтypи тa iндивiдyaль-нocтi». Ц cпpиятимe yзгoджeнoмy poзв'язaнню пpoблeм «ocoбиcтicть— y—кyльтypi», «ocoбиcтicть—cyб'eкт кyльтypи», й cтaнoвлeнню нoвoгo тау-кoвoгo нaпpямy — кyльтypнoï пcиxoлoгiï ocoбиcтocтi» [З0, 22З, 2З5].
Kyльтypoтвopчicть e paдшe здaтнicтю людини дoлaти мeжi мoжливo-ш, ocoбливo щoдo cyпepeчливиx глoбaлiзaцiйнo-цивiлiзaцiйниx тeндeн-ц1й, cпpямoвaниx нa ïï умф^щю. У цьoмy ceнci cyб'eктa кульки xapa^ тepизye пpaгнeння дo дocкoнaлocтi.
Згiднo з aнaлiзoм K. Mapraa, нa вщмшу в1д твapини, кoтpa виpoбляe лишe зa мipкaми того виду, дo якoгo нaлeжить, людита здaтнa виpoбляти «yнiвepcaльнo», «вiдrвopювaти вж пpиpoдy», дмти зa мipкaми бyдь-якoгo виду й пpиклaдaти дo пpeдмeтa вiдпoвiднy мipкy, тoбтo фopмyвaти мaтepiю i
«зa зaкoнaми кpacи». Лишe людинa здaтнa cпpиймaти «кpacy фopми», y ^o-цeci пpaктичнoï дiяльнocтi ïi no4ymmn cтaли mеopеmuкaмu, вoнa змiнюeтьcя фiзичнo й дyxoвнo, в нй фopмyeтьcя «людcький cмaк дo npMpo,a;H», «бaгaтcт-вo cyб'eктивнoï люда^' чyттeвocтi»; влacнe людcькi пoчyття, людянicть та-чуттГв виникaють зaвдяки oлюдненiй пpиpoдi» [22, 566, 591—594].
Дiяльнicть зa «зaкoнaми кpacи» пocтae мaтepiaльним втГтенням знaнь, ycтaнoвoк, iдeaлiв, цiлeй, цiннocтeй тa oцiнoк, зaгaлoм yявлeнь людини rnpo Bcecвiт. Ha думку M. Kиящeнкa, ocвiтa тa виxoвaння такли-кaнi «фopмyвaти пoчyття нaйвищoï вiдпoвiдaльнocтi людини пepeд ^и-poдoю, кocмocoм зa caмopeaлiзaцiю ïi пpиpoдниx здiбнocтeй, якГ б зaбeз-пeчyвaли зaдoвoлeння влacним життям пepeдyciм чepeз кyльтypoтвopчy дiяльнicть. Лишe пoвoeннa Япoнiя мoжe poзглядaтиcя кpaïнoю, ocвiтня cиcтeмa я^! нaближaeтьcя дo peaлiзaцiï цьoгo ocвiтньoгo iдeaлy» [15, 147].
Cyб'eкт кулк^и фopмyeтьcя в пeвнoмy coцiaльнoмy й кyльтypнoмy пpocтopi. Зa нaявнocтi cyттeвиx вiдмiннocтeй 3axoдy i Cxoдy (ф^^ф^-киx, пoлiтичниx, eкoнoмiчниx, coцioкyльтypниx тoщo) пepeдyciм кyльтypa cпpияe збepeжeнню й poзвиткy cвoepiднocтi нaцioнaльниx ocвiтнíx cиcтeм.
Cтaнoвлeння ocoбиcтocтi cyб'eктoм кyльтypи пepeдбaчae caмoдoc-тaтнicть «Cвoгo» й «Iншoгo», poзyмiння цiннocтeй «Iншoгo», виxoвaння здaтнocтi дo мiжкyльтypнoгo дiaлoгy, кoмyнiкaтивнoï взaeмoдiï мiж то-ciями piзниx тишв cвiтoглядy, цiннocтeй, дyxoвниx тpaдицiй.
y мeжax пocтмoдepнicтcькoï пapaдигми cтвopюeтьcя «кapтинa cвiтy, в якiй нeмae мicця зaцiкaвлeнoмy cтaвлeнню дo «Iншoгo»... Aджe вce бaгaтcтвo влacнoгo дуговтою cвiтy «Я» мoжe poзкpити тГльки чepeз вадто-шeння з «Яншими». Toмy пocтмoдepнiзм e тaким титам кyльтypи, y якoмy нeмae людини як cye'e^ra дп... У кíнцeвoмy пiдcyмкy пocтмoдepнiзм та-cтae кyльтypoю бeз людини як cyб'eктa кyльтypи тa icтopiï» [25, 100—101].
Зa тaкиx oбcтaвин виpaзнiшe виявляeтьcя кyльтypoтвopчий пoтeнцiaл ф^^фи ocвiти як гaлyзi гyмaнiтapнoгo знaння [З6]. Cтaнoвлeння oco6^ cтocтi cyб'eкmoм кyльmypu — да cтaнoвлeння дyxoвнo caмoдocтaтньoï oco-биcтocтi, кoтpa yкopiнeнa в нaцioнaльнy кyльтypy й вiдкpитa дo cпpий-няття цiннocтeй iншиx кyльтyp, щo нaдзвичaйнo вaжливo для пeдa-гoгiчнoï дГ^^^^. Taxy ocoбиcтicть xapaктepизye caмoцiннicть «^ora» й «Iншoгo» як iмпepaтив iнтepcyб'eктивнoï кoмyнiкaцiï, здaтнicть дyxoвнi нaдбaння людcтвa збaгaтити ocoбиcтicними здoбyткaми, дocвiдoм влacнo-гo нapoдy, нaцiï, iнтeнцiя дo caмopeaлiзaцiï чepeз ycвiдoмлювaнy культу-poтвopчicть.
Cтocoвнo eкcтpaпoляцiï нa ocвiтню cиcтeмy — тут пoeднyютьcя i вимoгa cтaндapтiв, i мoжливicть виxoдy зa 'ixнi мeжi, чepeз iннoвaцiйнi мoдeлi cтaнoвлeння ocoбиcтocтi cyб'eктoм кyльтypи. ^ yмoжливлюe фiлocoфiю кyльmypomвopчocmi, здaтнicть cyб'eктa кyльтypи здiйcнювaти пpopив y товГ cфepи пiзнaння чepeз дoцiльнy й вiдпoвiдaльнy дiяльнicть «зa зaкoнaми ^ac». Boднoчac aктy^iзyютьcя питaння coцiaльнoгo, eкoлoгiчнoгo, aкcioлoгiчнoгo, eтикo-мopaльнoгo, пpaвoвoгo змicтy, oco6-
ливo кyльmypo- i людuнoмipнoгo e^mp^ora oцiнювaння нayкoвo-тexнiч-ниx й пpaктичнo-тexнoлoгiчниx дocягнeнь, пpoгнoзiв, пpoeктiв.
Kyльтypoтвopчicть пepeдбaчae пpoфecioнaлiзм y вcix cфepax дмль-нocтi (пeдaгoгiчнa, iнжeнepнa, eкoнoмiчнa, тexнiчнa, дизaйнepcькa, xy-дoжня тoщo), вiдпoвiднi фopми тa мeтoди ïï здiйcнeння. Пpичoмy poзши-peння й yдocкoнaлeння кyльтypнoгo дocвiдy caмиx пeдaгoгiв cyттeвo iнтeнcифiкye гyмaнiтapнo-цiннicнe cмиcлoyтвopeння ocвiтньoгo пpoцecy.
Oтжe, ф^^фм ocвiти, 1з пoзицiй cтpaтeгiчнoï цш cтaнoвлeння cyб'eктa кyльтypи, пoкликaнa poзвивaти пiзнaвaльний дocвiд ocoбиcтocтi, здaтнicть дoлaти мeжi дocягнyтoгo знaння, вpaxoвyючи гepмeнeвтикy кyльтypи, нoвi фopми iнтepcyб'eктивнocтi, мiжкyльтypнoï й мiжцивiлiзa-цiйнoï кoмyнiкaтивнo-дiaлoгiчнoï взaeмoдiï, кyльтypoтвopчicть зaгaлoм.
Лiтepaтypa:
1. Aвтoнoмoвa H.C. Зaмeтки o филocoфcкoм языта: тpaдиции, пpoблeмы, mp-cпeктивы Z H.C.Aвтoнoмoвa ZZ Boпpocы филocoфии. — 1999. — № 11. — C. 1З—28.
2. Aвтoнoмoвa H.C. ^з^нта и пepeвoд. Oпыты филocoфии языкa Z H.CAbto-нoмoвa. — M.: Poccийcкaя пoлитичecкaя энциклoпeдия (POCCПЭH), 2008. — 704 c.
3. Aндpyщeнкo B. Фiлocoфiя ocвiти в Укpaïнi: cтaн, пpoблeми тa пepcпeктиви poзвиткy Z B. Aндpyщeнкo, B. Лугай ZZ Hayкoвi зaпиcки AH BШ Укpaïни. — 2004. — Bип. 6. — C. 59—72.
4. Бaзaлyк O. A. Филocoфия oбpaзoвaния в cвeтe нoвoй кocмoлoгичecкoй ra^ цeпции: yчeбник Z O.A.Бaзaлyк. — K.: Koндop, 2010. — 458 c.
5. Биcтpицький G. Meтaфiзикa пiзньoгo paдянcькoгo мapкcизмy: ф^тоф^га тeopiя тa ïï втpaти Z G. Биcтpицький ZZ Фiлocoфcькa думга. — 2009. — №З. — C. 71—89.
6. Baлицкaя Л.П. Kyльтypoтвopчecкaя ми^ия шкoлы в пpoцecax дeмoкpaтизaции oбщecтвa /A.П.Baлицкaя ZZ Диaлoги o6 oбpaзoвaнии. Poccийcкий и швeдcкий oпыт (m aнгл. и pyc. языкax). — CM.: Изд-Bo «Лaнь», 1999. — C. 14—46.
7. Baлицкaя A.^ Hoвaя шкoлa Poccии: кyльтypoтвopчecкaя мoдeль Z A.П.Baлиц-кaя. — Cro.: Изд. PГПУ им. A. И. Гepцeнa, 2006. — З20 c.
8. Гopcький B. Як мажлит icтopiя y^am^^ фiлocoфiï в кoнтeкcтi cbîtoboï куль-тypи Z B. Гopcький ZZ Дiaлoг кyльтyp: Укpaïнa y cвiтoвoмy кoнтeкcтi: мaтepiaли пepшиx мiжнapoд. фiлocoф-кyльтypoлoг. читaнь; [peд. тал.: C.O.Чepeпaнoвa (вщп. peд.), I.A.Зязюн, BT^om™, E.П.Mиcькo]. — Л., 1996. — C. 44—51.
9. Гopcький B.C. ^pe^aA як iнтepпpeтaцiя пo-yкpaïнcьки Z B.C.Гopcький ZZ Фiлocoфiя в y^arn^^t кyльтypi: мeтoдoлoгiя тa icтopiя. Ф^тоф^^ нapиcи. — K.: Цeнтp ^a^mm! фiлocoфiï, 2001. — C. 54—61.
10. Гумкав Л.H. Koнeц и в^вь нaчaлo Z Л.H.Гyмилeв; [coct. и oбщ. peд. A.И.Kypкчи]. — M.: Изд-Bo ДИ^ 1997. — 714 c.
11. Дeкapт Coчинeния: в 2 т. Z Дeкapт; [пepeвoд]. — M.: Mbim^ 1989. — T. 1. — 654 c.
12. Зязюн I.A. Гyмaнicтичнa пapaдигмa в ocвiтi Z ЛА.Зязюн ZZ Bищa ocвiтa в Y^arni: peaniï, тeндeнцiï, пepcпeктиви poзвиткy. Hoвa пapaдигмa вищoï ocвiти. — K., 1996. Ч. 2. — C. 5-11.
13. Hayмeнкo Л.^ Эвaльд Ильeнкoв и миpoвaя филocoфия Z Л.K.Hayмeнкo ZZ Boпpocы филocoфии. — 2005. — № 5. — C. 1З2-144.
14. Kam И. Coчинeния: в 6 т. Z И. Kam; [пepeвoд c нeм.] — M.: Mbim^ 1966. — T. 5. — 564 c.
15. Kиящeнкo ЕИ. Филocoфия oбpaзoвaния гак пpaктичecкaя филocoфия Z H.И.Kиящeнкo ZZ Пpaктичнa фiлocoфiя. — 2004. — № 1. — C. 1З7-149.
16. Kнязeвa E.H. Am^rn^rn пpинцип в cH^pre^ra Z E.H.Kнязeвa, C.П.Kypдю-мoв ZZ Bonpocb филocoфии. — 1997. — № З. — С. 15.
17. Kнязeвa E H. Mыcлитeль эпoxи мeждиcциплинapнocти Z E.H.Kнязeвa, E.C.Kypкинa ZZ Boпpocы филocoфии. — 2009. — № 9. — C. 116-1З2.
18. ^им^кий C.Б. Зaпити ф^тоф^кт cмиcлiв Z C.Б.Kpимcький. — K.: Bид-вo ПAPAПAH, 200З. — 240 c.
19. Лeктopcкий B.A. Cyбъeкт Z B.A.Лeктopcкий ZZ Hoвaя филocoфcкaя энцикго-пeдия: в З т. — M.: Mbi^, 2001. — T. З. — C. 1З6-1З7.
20. Лeoнтьeвa B.M. Kyльтypoтвopчecкий пpoцecc: ocнoвaния и нaчaлa Z B.M„He-oнтьeвa. — X.: ^жум, 200З. — 216 c.
21. Лугай В. Пpo darn poзpoбки кoнцeптyaльниx зacaд фiлocoфiï ocвiти в Yкpaïнi тa ïx впpoвaджeння в пeдaгoгiчнy пpaктикy Z В. Лугай ZZ Фiлocoфiя ocвiти. — 2005. — № 1. — C. З0-З7.
22. Map га K. Экoнoмичecкo-филocoфcкиe pyкoпиcи 1844 гoдa Z K. Mapкc ZZ K. Mapra и Ф. Энгeльc. Из parnrnHx пpoизвeдeний. — M.: Пoлитиздaт, 1956. — C. 517-545.
23. Mикeшинa ЛД. Tpaнcцeндeнтaльныe измepeния гyмaнитapнoгo знaния Z Л.A.Mикeшинa ZZ Bonpocb филocoфии. — 2006. — №1. — C. 49-66.
24. двигав K.E. Cпeцификa филocoфcкoй интepпpeтaции и пpoблeмы пepeвoдa. Oбзop Z K.E.Hoвикoв, P.Л.Cчacтливцeв ZZ Bonpocb филocoфии. — 1999. — № 11. — C. 40-48.
25. Oзaдoвcькa Л.В. ^pa^ma дiaлoгiчнocтi в cyчacнoмy миcлeннi Z Л.B.Oзa-дoвcькa. — K.: Вид^ ПAPAПAH, 2006. — 118 c.
26. ^pyc B.H. Являeтcя ли rnyra caмoopгaнизyющeйcя cиcтeмoй? ZB.H.Пopyc ZZ Bornpocbi филocoфии. — 2006. — № 1. — C. 95-108.
27. Pyбинштeйн СЛ. Ocнoвы oбщeй пcиxoлoгии Z C.Л.Pyбинштeйн. — CПб.: Пи-тep ^м, 1999. — 720 c.
28. Pyбинштeйн C.Л. Бытиe и газ^нте Z C.Л.Pyбинштeйн. — M.: Изд-вo Aкaд. нayк CCCP, 1957. — З28 c.
29. Скотний В.Г. Рацюнальне та 1ррац1ональне в наущ й ocBiTi: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра фшос. наук: спец. 09.00.03 / В.Г.Скотний; Львiв. нац. ун-т iM. 1вана Франка. — Л., 2003. — 42 с.
30. Старовойтенко О.Б. Проблема суб'екта в культурнш психологи особистосп / О.Б.Старовойтенко //Людина. Суб'ект. Вчинок: Фiлocoфcькo-пcихoлoгiчнi студи; [ за заг. ред. В.О.Татенка]. — К.: Либвдь, 2006. — С. 230—257.
31. Степин В.С. Проблема аксиологического базиса современного образования: Философия, культура и образование (материалы круглого стола) / В.С.Степин // Вопросы философии. — 1999. — № 3. — С. 20—25.
32. Степин В С. Саморазвивающиеся системы и постнеклассическая рациональность / В.С.Степин // Вопросы философии. — 2003. — № 8. — С. 5—36.
33. Степин В.С. Теоретическое знание / В.С.Степин. — М.: Прогресс-Традиция,
2000. — 744 с.
34. Табачковський В.Г. Фшософський «образ свгту» та нацюнальна самосввдомють / В.Г.Табачковський // Феномен украшсько! культури: методолопчш засади осмислення. — К.: Фешкс, 1996. — С. 218—238.
35. Черепанова С. Людина культури у творчому синтез! фшософи освти та мис-тецтва: перспективи XXI столття / С. Черепанова // Гумантарш науки. —
2001. — № 1. — С. 34—52.
36. Черепанова С. Стратепя фшософи освгти: гумантарнють, базисш концепти, загальш принципи / С. Черепанова // Вчеш записки Тавршського нац. ун-ту 1м. В.1.Вернадського. Серiя (Фглософгя. Культурологгя. Пол1толог1я. Соц1оло-пя). — амферополь, 2010.— Том 23 (62). — № 4. — С. 235—247.
37. Швырев В.С. Судьбы рациональности в современной философии // Субъект, познание, деятельность. К 70-летию В. А. Лекторского / В.С.Швырев. — М.: Изд-во Канон + ОИ «Реабилитация», 2002. — С. 193—194.
38. Школа диалога культур. Идеи. Опыт. Проблемы; [под общ. ред. В.С.Библера]. — Кемерово: АЛЕФ, 1993. — 416 с.
39. Щедровицкий Г.П. О методе исследования мышления / Г.П.Щедровицкий. — М.: Фонд «Институт развития им. Г. П. Щедровицкого», 2006. — 600 с.
Светлана Черепанова. Целеполагание философии образования:
становление субъекта культуры.
В статье рассматривается эвристический потенциал субъекта культуры как стратегической цели философии образования. Субъект культуры формируется в соответствующем социокультурном, образо-вательно-интеллекгуальном, духовно-нравственном пространстве, что предусматривает укоренение в национальную культуру и открытость к восприятию ценностей других культур.
Выделено следующие принципы: антропность, пассионар-ность, взаимодействие рационального и иррационального, транс-цендентирование, культуротворчество. В экстраполяции на образовательную систему — это учитывает требования стандартов и инновационный выход за его рамки, актуализирует философию культуротворчества, мировоззренчески-гуманитарный смысл це-лесооб- разной деятельности субъекта культуры, особенно в условиях нарастания противоречивых процессов глобализации, с их тенденцией к унификации человека.
Svitlana Cherepanova. Teleology of Philosophy of Education:
Becoming of the Subject of Culture.
The article deals with the heuristic potential of the subject of culture as the strategic purpose of philosophy of education. The subject of culture is formed in a certain socio-cultural, educational, intellectual and moral dimension, which envisages the deep-rooting in the national culture and openness in understanding other cultures.
The following principles are highlighted: antropism, passionarism, the interaction of rational and irrational, transcendentalism, cultural creativity. Within the extrapolation of the educational system it takes into account the demands of the standards and the innovational exceeding of their bounds, makes urgent the philosophy of cultural creativity and humanitarian sense of the necessity of the subject of culture activity, especially under the controversial processes of globalization directed to the unification of a person.
