CC BY
19
УДК 657.12
Хомин П. Я., д.е.н, професор®, Кривий 3.1.
Тернотлъсъкий нацюналъний економ1чнийутеерситет
1ННОВАЦ11 В АПК У КОНТЕКСТ1 ФОРМУВАННЯ ДЖЕРЕЛ 1ХНЬОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА РОЗВИТКУ С1ЛЬСЬКИХ ТЕРИТОР1Й
У статт1 дослгджуетъся проблема тноващйного розвитку агропромислового комплексу Украши. Обгрунтовуютъся джерела його фтансового забезпечення. Акцептуешься увага на необхгдностг розвитку соц1алъног тфраструктури стъсъкш територт.
Ключое1 слова: тновацшнии розвиток, агропромисловий комплекс, формування джерел забезпеченнярозвитку.
Постановка проблеми. Фатум трапчно! пщмши економ1чних важел1в волюнтаристським директивним нав'язуванням щеологем у 30-х роках ХХст., витоки яких у творах Маркса-Енгельса, майже точно за фшософською страллю, але без висхщного вектора, тяжить над агропромисловим комплексом Украши у XX ст. Вщтак його затяжний кризовий стан вимагае термшових заход1в, спрямованих на виршення проблеми шновацшного оновлення матер1ально-техшчно! бази, оскшьки кнуюча, в першу чергу в аграрному виробництв1, через свою енергозатратшсть, низьку продуктившсть та високий стушнь зношеност1 е гальмом розвитку всього АПК, а особливо негативно позначаеться на сфер1 переробки сшьськогосподарсько! продукци. Тому дослщження, спрямоваш на пошук шлях1в виршення ще! проблеми, мають важливе наукове \ передуам практичне значения.
Анал1з останшх дослщжень. Можна вщм1тити, що дослщжень проблеми шновацшного розвитку економжи Украши, в тому числ1 й агропромислового комплексу, не бракуе. Однак у такому ключ1, як це сформульовано у назв1 статп, вона не розглядаеться.
Бшьше того, за винятком дослщжень вчених Нацюнального наукового центру 'Тнститут аграрно! економши" УААН [2;7], автори, котр1 пробують висв1тлювати напрями шновацшного розвитку АПК, нав1ть не звертають уваги на джерела його забезпечення, хоч саме 1хня недостатшсть е головною причиною такого стану матер1ально-техшчно! бази бшьшост1 пщприемств аграрного сектору та цшо! низки переробних пщприемств, яю здшснюють переробку сшьськогосподарсько! продукци за вщсталими, а тому надто затратними технолопями.
В той же час у роботах, як1 присвячеш дослщженням проблем, дотичних до формування джерел розвитку агропромислового комплексу, вони не ув'язуються з обсягами швестицш, необхщними для його шновацшного
® Хомин П.Я., Кривий З.1., 2012
335
розвитку, або ж спод1вання покладаються здебшьшого на бюджетш асигнування
[4].
Мета статть Виходячи з цього, метою дослщження у стагп визначено спробу збалансованого пщходу до окреслено! проблем ¿з опертям на пращ як одше!, так {друго! групп вченпх.
Виклад основного матер1алу. Недостатньо ефектпвнпй агропромпсловпй комплекс Украши в недалекому мпнулому на тл1 його нишшнього стану впглядае майже мр1ею для багатьох автор1в, а показники 1990 року, довол1 скромш як за заруб1жними аналогами, видаються ними мало не за еталон, до якого треба р1внятись у перспектив!. Мовляв, „школи Украша не мала настшьки потужного, економ1чно ефективного \ фшансово стшкого сшьського господарства, яку передреформеш роки " [8, 372].
3 приводу чого варто навести висновок П. Гайдуцького: "...На початку 90-х роюв витрати нафтопродукт1в на одиницю продукцп були в 3-4 рази бшьш1, шж у США I крашах Свропейського Союзу... Головна проблема полягала в надзвичайно низькш якост1 техшки... У 60-80 роках аграрп р1зного рангу - вщ мехашзатора до мшстра, буваючи за кордоном, завжди захоплювались високою яюстю заруб1жно! техшки, з нестачею яко! (очевидно якост1, бо кшьккть трактор1в та комбайшв була тод1 надм1рною - Авт.) пов'язували вс1 аграрш проблеми " [2, 72-73].
Отже твердження про високу економ1чно ефектившсть сшьського господарства виглядае сумшвним, почерпнутим ¿з м1фологи. Таким же м1ф1чним е висновок про фшансову стшккть сшьського господарства у передреформеш роки, бо досить пригадати перюдичш списания тодшшм колгоспам I радгоспам багатомшьярдних сум безнадшно! заборгованост1 за кредитами Дербанку СРСР, аби в цьому упевнитись. Та й посилання на те, що "у 1988 рощ тшьки по чотирьох товарнх позищях (маеться на уваз1 яловичина, свинина, молоко I масло вершкове - Авт. ) виплати (з бюджету через окремий рахунок регулювання щн -Авт.) склали 9277 млн. руб., що за курсом долара екв1валентне 15462 млн. долл.''[8, 793], переконливо доводить протилежне.
Адже як тшьки там дотацп припинились, сшввщношення кшькоси прибуткових I збиткових господарств стало д1аметрально протилежним: у 90-х роках XX ст. перших було близько 100 вщсотюв, а теля введения гривш 1996 року залишилось менше 10 вщсотюв [8,380].
Також варто пщкреслити, що розвал переважно! бшьшост1 сшьськогосподарських та переробних пщприемств стався не через реформи, як це нерщко пояснюеться, мовляв 1хня мета "була пол1тична - ф1зичне знищення великотоварного сшьськогосподарського виробництва ..., передача земл1 др1бним власникам головне, створення вшьного ринку земель сшьського господарського призначення як невщ'емного атрибуту так звано! ринково! економжи "[8,372], а суто економ1чш причини, важлившою з яких, на наш погляд, е саме вщсутшсть передумов для шновативного розвитку.
Причому не тшьки всередиш агропромислогово комплексу, але в економкд загалом, адже поза тим, що "свого часу в Укра!ш... був пор1вняно
336
високий р1вень швестицшно! активноси"..., а "норма нагромадження катталу у 1990 р. була на р1вш таких кра!н, як Франщя, Канада, США, 1тал1я" [2,304], шноваци на порядку денному не стояли, а величезш кошти: у 1990 рощ - 55 млрд. грн. (у пор1внянних щнах) спрямовувались на екстенсивне нарощування обсягу морально застарших засоб1в виробництва, в тому числ1 й призначених для агропромислового комплексу. Тому й не дивно, що "вщдача каттальних вкладень (виробництво валово! продукцп на карбованець вкладених швестицш) зменшилась на 70 %", не дивлячись на те, що "загальний 1х обсяг... зрю бшьш як у 2.5 разу " [2,53]. I хоч щ даш стосуються перюду 1965-1980 роюв, проте така тенденщя стала довготривалою, особливо стосовно сшьськогосподарсько! техшки, поскшьки "якюш метали та матер1али направлялись насамперед на виробництво вшськово! техшки " [2,73].
Та замють кардинального виршення проблеми яюсних параметр1в, шшли хибним шляхом, що при видимш дешевизни трактор1в { комбайшв, автомобшв, авалок тощо, призводив до надм1рних витрат на 1хню експлуатащю, оскшьки "низька яккть техшки давала величезний обсяг роб1т шшому сектору -ремонтному" [2,73]. Зокрема тшьки на запасш частини \ ремонтш матер1али треба було витрачати 2,0 - 2,5 млрд. грн. [8, 428].
Вщтак, законом1рно, що "у результат! руйнування Радянського Союзу Украша втратила обширш ринки сшьськогосподарсько! техшки", причому \ в Укра!ш попит на не! р1зко впав: якщо у 80-90-х роках колгоспи й радгоспи "щороку отримували 50, 9 тис. трактор1в" [8,417-418], то в останньому десятил!гп XX ст. та особливо на початку XXI ст. сшьськогосподарсью пщприемства почали позбуватись трактор1в, комбайшв, вантажних автомобшв, парк яких щор1чно зменшувався: лише за 1991-1995 роки перших - на 26 тис. шт., других - на 16 тис. шт., трет1х - на 18 тис. шт. Дал! темпи списания ще! техшки були ще вищими.
Отже при тому, що у 90-х роках XX ст. обсяги виробництва сшьськогосподарсько! продукцп та вироблених з не! продовольчих товар1в були у рази бшьшими, шж у його останньому десятил!гп, забезпечувалось це надто високими суспшьними витратами на одиницю продукцп, зумовлюючи !хню неконкурентоздатшсть; спричинивши врештьрешт неможливкть утримувати такий неефективний агропромисловий комплекс за рахунок нафтодолар1в, тим бшьше, що !хне надходження до союзно! казни ¿з - за обвалу щн на нафту р1зко зменшилось.
В результат! спочатку вщпустили у "вшьне плавания" республжи, як! були змушеш виживати, хто як може, а поскшьки бюджет виявився в бшьшост! з них недостатшм для пщтримки агропромислового комплексу на попередньому р!вш, то й вщбувся сплеск щн на техшчш засоби виробництва: тшьки у 19912000 роках "унаслщок диспаритету щн аграрш пщприемства втратили 57,1млрд. грн." [8,426]. Вщтак випуск трактор1в, комбайшв тощо став скорочуватись, що потягло за собою обвал вже у першш сфер! агропромислового комплексу, яка власне мала би справляти синергетичний ефект на шш! дв1 сфери: аграрне виробництво й переробку сшьськогосподарсько! продукцп.
337
Але цього не сталося тому, що в народному господарств1, як констатувалось у науковш доповщ11нституту економжи АН УРСР, написанш ще у 1982 рощ, були "висою питом1 затрати матер1альних pecypciB, в першу чергу металу, палива, електроенерги, деревини, зумовлеш вщставанням технолог!! виробництва... в основних галузях матер!ального виробництва". Причому в Укра!н! в!дзначалась "бшьш висока ступ!нь зношеност! i вщносно слабке, в пор!внянн! з шшими республ!ками, оновлення основних фонд!в у низщ галузей, в тому числ! й базових, що обмежуе можливост! прискорення темп!в росту та пщвищення ефективност!, скорочення частки республ!ки в загальних обсягах кап!таловкладень, низький коефщент оновлюваност! технолог!й в багатьох галузях., переважання буд!вництва i реконструкц!! дшчих на стар!й технолог!чн!й 6a3i, яка не забезпечуе оч!куваного ефекту" [6, 125-126].
Так делжатно зверталась увага на досить тривожн! симптоми початку стагнаци , оск!льки перед тим у цьому документ! вказувалось: "За темпами росту национального доходу Украшська PCP знаходиться на одному з останн!х (sic) м!сць серед союзних республ!к. Якщо у VIII п'ятир1чщ вона була за цим показником на дев'ятому мющ, то в IX i X п'ятир1чках - на передостанньому " [6,124].
Бо вже тод1, тобто в X п'ятир1чщ, Украша в числ1 перших республж зштовхнулась 3i скороченням екстенсивних джерел економ1чного зростання ( основою приросту заново залучуваних pecypciB, як1 слугували основою високих темшв розвитку в попередшх перюдах) [6,140], i , як висловився П. Саблук, " з особливою гостротою постала сувора дилема - або "в1дмовитися вщ командно-адм1н1стративних метод1в, в1д цього кредо планово-розподшьчо1 системи, або ж продовжити пов1льне, але з додатшм вектором прискорення, сповзання до кризи, яке в будь-який момент могло перетворитися в обвальне пад1ння, в економ1чну катастрофу "[7,3].
На жаль, як завжди, цю дилему довго обговорювали, поки не забалакали зовс1м, а обвальне пад1ння привело до самолжвщаци 1нституц1й, що спов1дували це "кредо планово-розпод1льчо1 системи", й економ1чна катастрофа, зрозум1ло не забарилася.
В результат! цього виробництво агропромислового комплексу, образно кажучи, опинилось в ям1, дна яко1, зважаючи на регресш його основних показник1в, не видно ще й зараз, п1сля 20-ти роюв занепаду. Причому якби не компенсативний npnpicT виробництва продукц11 в особистих п1дсобних господарствах населения, то економ1чна катастрофа могла би перетворитись у соц1альну в ïï найпршому BapiaHTi. В1дтак т1льки селянам маемо завдячувати тим, що такого вар1анта тод1 вдалось уникнути. Але це не означае, що можна безконечно розраховувати на такий статус-кво, вщтак об1йти 1нновац1йний розвиток агропромислового комплексу неможливо.
Разом з тим доводиться визнавати, що "зубож1л1й Укра1н1 не пщ силу вести с1льське господарство на 1нтенсивн1й ochobî", хоч ми усе таки не под1ляемо продовження цього висновку: ".i н1чого не залишаеться, як повернутися до прим1тивних cnoco6iB виробництва на ochobî використання
338
ручно! пращ, що ставить крашу на р1вень нерозвинутих в цившзацшному вщношеш племен" [8,402], бо вихщ усе ж таки е. Зокрема, кр1м спод1вань на бюджетш асигнування, можна спробувати пошукати й шш1 кошти. I тут повчальною може бути власна ютор1я, адже под1бний до нишшнього стан ми мали теля громадянсько! вшни, коли "у 1921 р. скорочення поавних площ досягнуло 34,5 %, урожайшсть знизилась на 41%, а валов1 збори становили лише третину довоенного р1вня", що тзшше академж О. Нжонов ощнив як "катастрофу, голод, смертшсть", а тому пол1тику военного комушзму замшили НЕПом.
Як наслщок повороту до ринкових вщносин, хоч I обмежених, "за с1м роюв (1922- 1928) сшьськогосподарське виробництво в СРСР подвошося" [5, 136,150], I навпъ В. Ленш визнав, що "треба спиратися на однооабного селянина", оскшьки " стан радгосшв у величезнш бшьшост1 випадюв нижчий вщ середнього", тому "мр1яти про перехщ до ... колектив1заци не доводиться" [3,173 - 174].
Проте як тшьки сшьське господарство сколектив1зували, темпи стали шшими: "За 27 роюв сощашзацп I колектив1заци середньор1чний приркт виробництва зерна становив лише 0,5% ... Виробництво м'яса в 1940 р. було на Р1вн1 1913 р." [2,49].
Висновки. Так-от, саме створення умов для прояву потенщалу активно! частини населения може виршити цю проблему, бо спод1ватись, що хтось збоку суттево в цьому допоможе пщстав немае, хоч вщкидати будь-яку допомогу було б нерозумно. Вщтак ми подшяемо думку В. Андршчука та ш, що певною м1рою (але не повшстю - Авт. ) виршити проблему шновацшного розвитку АПК можна шляхом "вливання кашталу як ¿з промислових галузей АПК, безпосередньо технолопчно пов'язаних з аграрним виробництвом (переробна I харчова промисловкть), так I з шших сфер нащонально! економжи, що не мають нав1ть близьких опосередкованих технолопчних зв' язк1в з цим виробництвом" [1,112], бо з часу виходу цитовано! пращ пройшло бшьше 4-х роюв, але швестици в основний каштал сшьськогосподарських пщприемств суттево не зросли.
Кр1м того, такий "процес кашташзацп за украшським зразком", коли "в кра!ш вщбуваеться, по сут1, третш етап реструктуризации який на вщмшу вщ попередшх двох еташв, шщшованих I регламентованих зверху", виник "знизу, спонтанно, без формального проголошення...", а "результатом тако! кашташзацп галуз1 стало зосередження кашталу, земл1 I агропромислового виробництва в одних оргашзацшних центрах (одних руках) внаслщок утворення великих агропромислових формувань (АПФ), рашше не притаманних в1тчизнянш практищ" [1,112] мае суттев1 вади, осюльки поза штересами цих агрохолдинпв перебувають сучасш проблеми розвитку сшьських територш. У багатьох випадюв психолопя !хшх власниюв схиляеться до коч1вного землеробства, внаслщок якого лише виснажуеться природний потенщал сшьськогосподарських угщь, а ¿гнорування проблем зайнятосп селян зумовлюе пауперизащю на селг
339
Водночас сама щея шщативи "знизу" може бути продуктивною, але в шшому ракурс!. Зокрема, зважаючи на масовий вшзд украшщв закордон, под1бно до того, як це вщбувалось у Галичиш за австро-угорських чи польських чаЫв, коли селяни на зароблеш там грош1 купували землю, сшьськогосподарський реманент, розбудовували сво! господарства на бшьш сучасному, як на т1 часи, р1вш.
Отож, сучасна аграрна пол1тика мае бути под1бною до НЕПу, цшком згщно з сентенщею: "Вихщ здебшьшого там, де \ вхщ". Бо й у часи ново! економ1чно! пол1тики "зубожша держава", не вкладаючи в аграрний сектор практично шчого, одним лише послаблениям економ1чного тиску, розбудила шщативу селян, а вони забезпечили такий прирют виробництва, який в умовах "сощал1заци \ колектив1защ!" був недосяжний нав1ть у перюд хрущовсько! вщлиги, коли "загоивельш цши на худобу \ птицю пщвищувались у 5,5 разу, молоко 1 м'ясо - у 2, картоплю - у 2,5 разу, на овоч1 - на 25 - 40 % ", адже тод1 (у 1922-1928 роках - Авт.) середньор1чш темпи зростання сшьськогосподарського виробництва перевищувало 28 %, ав 1954 - 1958 роках -лише 7%. А до цього було ще прше: у 1940 рощ "виробництво валово! продукцп сшьського господарства по кра!ш (СРСР - Авт.) становило 66,4 млрд. крб. (у щнах 1983 р.), або було менше, шж у 1926 р. (66,7 млрд. крб.) тод1 як неп за вюм роюв дала приркт сшьськогосподарського виробництво у два рази. Ус1 14 роюв колектив1заци - це тупцювання на мющ" [2, 44, 47, 49].
Якщо не на словах, а на дш спростити реестращю малого б1знесу, то величезна маса шоземно! валюти, яка зараз здебшьшого нав1ть не знаходиться в банках через побоювання И втрати, багатьма нашими громадянами може бути вкладена в шфраструктуру агропромислового комплексу, звкно, вже на шновативному р1вш И якостг
Це дасть поштовх для нарощування аграрного виробництва, що витжатиме з розвитку ще! шфраструктури, оскшьки буд1вництво в кожному населеному пункт! мш1завод1в з переробки сшьськогосподарсько! продукцп неодмшно збшьшуватиме попит на не! як сировину.
У той же час це прискорить шновативний розвиток агропромислового комплексу в цшому, бо збшьшення кшькост1 переробних пщприемств ол1гополш на агропродовольчому ринку поступово перетворить у досконалу конкуренщю, де "невидима рука ринку" А. См1та забезпечить принаймш такий р1вень його економ1чно! ефективност1, як у крашах Свропейського Союзу.
Заодно поступово виршуватиметься одв1чна проблема розвитку сшьських територш, бо перенесения туди виробничо! бази переробних пщприемств неодмшно зумовить розбудову сш вже на цившзованому р1вш як унаслщок об'ективно! потреби в комушкащях для самих виробниюв, так I появи доход1в у селян, котр1, за традищею, в першу чергу, спрямовуватимуть 1х на буд1вництво житла чи його реконструкщю, благоустрш тощо.
Але автори стата усвщомлюють складшсть проблеми шновацшного розвитку АПК, тому викладене вважають лише окремим штрихом, спрямованим
340
на И виршення, у зв'язку з чим подальш1 дослщження в цьому paKypci е перспективними.
Л1тература
1. Андршчук В. Г. Сучасна аграрна пол1тика: проблемш аспекти /Андршчук В. Г., Зубець М. В., Юрчишин В.В. - К.: Аграрна наука , 2005. - 140.
2. Гайдуцький П. I. Аграрна реформа в Укра!ш/ П. I. Гайдуцький, П. Т. Саблук, Ю. О. Лупенко, В. Я. Мессель - Веселяк та ш - К.: ННЦ IAE, 2005. -424 с.
3. Ленш В. I. Повне з1брання твор1в. - Т.42. - К.: Пол1твидав Украши, 1974. - 585с.
4. Могильний О. М. Державне регулювання аграрного виробництва в перюд трансформаци економки / Могильний О. М. - К.: IAE УААН, 2002. - 240 с.
5. Никонов О. О. Спираль многовековой драмы: аграрная наука и политика России ( XVIII- XX вв.) / О. О. Никонов. - М.: Энциклопедия российской деревни, 1995. - 574с.
6. Про причини уповшьнення темшв економ1чного розвитку Украшсько! РСР. Наукова доповщь 1нституту економ1ки АН УРСР за 1982 piK // Економша i прогнозування, 2003. - №4. - С. 124 -141.
7. Саблук П. Т. Формування економ1чного мехашзму АПК Украши на ранньому еташ ринку// Аграрний менеджмент в Украшг - К.: IAE УААН, 1995.
8. Феномен Украши: реформи 1991- 2004 pp. - К., 2004. - 602 с.
Summary Khomyn P. Y., profesor, Kryvyy Z.I.
Ternopil'skiy national economic university
INNOVATIONS ARE IN APK IN CONTEXT OF FORMING OF SOURCES OF THEIR PROVIDING AND DEVELOPMENT OF RURAL TERRITORIES
The problem of innovative development of agroindustrial complex of Ukraine is investigated in the article. The sources of him are grounded financial providing. Attention is accented on the necessity of development of social infrastructure of rural territories.
Key words: innovative development, agroindustrial complex, forming of sources of providing of development.
Рецензент - д.е.н., професор Шульський М.Г.
341
