CC BY
1517. Прутенский Д.И., Заикина А.А. Миндаль (Amygdalus communis) в Южной Киргизии, Труды Института ботаники, АН КиргССР, вып. III, Алма
- Ата, 1958.
18. Рафиева М.Г. Способность к прорастанию и физиологически активные вещества семян миндаля и фисташки разной степени зрелости: дис... канд. биол. наук. - Душанбе, 1984. - с. 200
19. Рихтер А.А. Культура миндаля в республиках Средней Азии, - Ташкент, Изд. Комитета Наук УзССР, 1938. - 58 с.
20. Рихтер А.А. Орехоплодные культуры. -Симферополь, 1952. - 180 с.
21. Рихтер А.А. Миндаль // Труды Никит. бо-тан. сада. - 1972. - Т 57. - 111 с.
22. Рыбаков А.А., Остроухова С.А. Плодоводство Узбекистана. - Ташкент, Укитувчи, 1972. - 343 с.
23. Сенов П.Л. Миндаль горький - Amygdalus communis amara L. //в кн.: Эфиро - масличные растения, их культура и эфирные масла. - т. II, спец.часть. - Л.:, 1934
24. Тохириён Боисджони Разработка нового вида комбинорованного растительного масла и его использование в национальной восточной кухне: дис... канд.техн. наук. - Екатеринбург, 2015. - 135 с.
25. Халматов Х.Х., Харламов И.А. и др. Основные лекарственные растения Средней Азии.
- Медицина. - Ташкент, 1984.
26. Церевитанов Ф.В. Химия и товароведение свежих плодов и овощей. - М:, Изд - во "Новый агроном", 1930. - С. 426 - 432.
27. Церевитанов А. Д. Химия и товароведение свежих плодов и овощей. - М.: Госторгиздат, 1949.
- 513 с.
28. Цикерваник И.П. Исследования плодов дикого миндаля // Тр. Ин - та хим. АНУзб. ССР, 1948. - Вып. 1. - С. 61 - 63.
29. Чепинога И.С. Дикорастущие виды миндаля и перспективы их использования в селекции: автореф. дис. ... канд. сельс - хоз. наук. - Санкт -Петербург, 1993. - 22 с.
30. Чернобай И.Г. и Ядров А.А. Миндаль // Субтропические плодовые и орехоплодные культуры. - Симферополь "Ариал", Украина, 2012.
- С. 222 - 256.
31. Шалыт М.С. Дикорастущие полезные растения Туркменской ССР // Материалы к познанию фауны и флоры СССР. Отдел ботанический. Вып. 8 Изд -во Московского общества испытателей природы. - М., 1951. - с. 223.
32. Шарипов З.Ш. Интродукция миндаля в условиях Гиссарской долины Таджикистана. Орехоплодные культуры. - Воронеж, 1988. - С. 19
- 23.
33. Шодиев С.С. Интенсификация процесса тепловой обработки косточковых малосодержа-щих материалов с использованием нетради цион-ных методов подовда энергии: диссер. на соис. академ. степени магистра. - Бухара, 2010. processes. ihbt.ifmo. ru/file/article/15744.pdf.
34. Gradziel, T.M. 2009. Almond (Prunus dulcis) breeding, p. 1-31. In: Jain, S.M. and P.M. Priyadar-shan (eds.). Breeding of plantation tree crops. Springer Science, New York, NY.
35. Hegi G., 1927. Illustrierte Flora von Mittel -Europa. Band 4, Teil 2.
ВПЛИВ ВОДНОГО ЕКСТРАКТУ ЛИСТЕЦЯ РЯСКИ МАЛО1 НА Б1ОХ1М1ЧН1 ПОКАЗНИКИ КРОВ1 ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ
Г1ПОТИРЕОЗ1 У ЩУР1В
Кононенко А.Г.
Нащональний фармацевтичний утверситет, м. Хартв, Украна, доцент
Кравченко В.М.
Нацiональний фармацевтичний утверситет, м. Хартв, Украна, професор
INFLUENCE OF AQUEOUS EXTRACT FROM LEMNA MINOR FROND ON BLOOD BIOCHEMICAL PARAMETERS IN EXPERIMENTAL HYPOTHYROIDISM IN RATS
Kononenko A. G.
National University of Pharmacy, Kharkov, Ukraine, associate professor
Kravchenko V.M.
National University of Pharmacy, Kharkov, Ukraine, professor
АНОТАЦ1Я
В данш робот представлено дослщження впливу водного екстракту листеця ряски мало! на 6ioxiMi-чт показники обм^ речовин при експариментальному мерказолш^ндукованому гiпотиреозi у щурiв. В результат експерименту було встановлено, що застосування водного екстракту листеця ряски мало! на
тл ппотиреозу призводить до зниження BMicTy холестерину, триглiцеридiв, сечовини, креатишну, АЛТ та креатиншнази та тдвищення рiвня глюкози у сироватщ кровi щyрiв.
ABSTRACT
This article presents the study of the effect of aqueous extract from Lemna minor frond on biochemical indicators of metabolism in experimental merkazolil-induced hypothyroidism in rats. It founded that the introduction of aqueous extract from Lemna minor frond decreases levels of cholesterol, triglycerides, urea and creatinine, ALT, CK, and increases glucose level in the blood serum of rats with hypothyroidism.
Ключовi слова: водний екстракт листеця ряски, експериментальний гшотиреоз, мерказолщ тирео-вдш гормони, 6wxiMi4m показники.
Keywords: aqueous extract from Lemna minor frond, experimental hypothyroidism, merkazolil, thyroid hormones, biochemical parameters
Даш лггератури сввдчить про те, що захворю-вання щитоподiбноi залози (ЩЗ) займають не останне мiсце серед всiei' ендокринноi патологii, i до сих тр залишаються однiею з найбiльш склад-них проблем в клiнiчнiй ендокринологи. Це тдт-верджуеться постiйно зростаючим рiвнем захво-рюваностi, а також високими показниками шваль дизацii при цш патологii, що пов'язано з попршениям еколопчно1' обстановки, недостатнiм надходженням йоду, зростанням частоти автоiмy-нних захворювань. Практично кожна друга-третя людина на Землi мае ту чи шшу патологiю ЩЗ, в стрyктyрi яко1' гiпотиреоз за частотою та сощаль-ною значyщiстю займае одне з проввдних мiсць [3, 5, 14].
Порушення фyнкцiональноi активностi ЩЗ призводить до змши метаболiчних процеав i, як наслiдок, дисбалансу в системi гомеостазу [2, 7, 14, 15, 16]. Особливу роль в забезпеченш адаптаци грають гормони, синтезоваш ЩЗ, - тироксин i трийодтиронш, якi впливають на широкий спектр метаболiчних i фiзiологiчних процесiв. Дисфунк-цiя ЩЗ - одна з ендокринних патологiй, що в бь льшостi випадкiв асоцiюеться з порушеннями об-мiнy речовин.
Необхiдно ввдзначити, що до теперiшнього часу для л^вання гiпотиреоiдних станiв в основному використовують зашсну терапiю - препарати гормонiв ЩЗ. Корекцiя бiохiмiчних показникiв при дисфyнкцii ЩЗ може бути пов'язана як з надходженням тиреощних гормонiв так i бiологiчно активних речовин у кровоток iз засобiв, що вико-ристовуються для л^вання порушень метаболiч-них процеав [6, 7, 9, 11]. Найбшьш перспективним джерелом бiологiчно активних речовин е лшарсьш рослини. Доцшьшсть вивчення в цьому напрямку лшарських рослин визначаеться широким спектром 1'х фармакологiчноi дii та ввдносною безпечш-стю при тривалому застосуванш [11, 12, 14, 17].
Одшею з перспективних рослин, що мютить комплекс бiологiчно активних речовин е ряска мала (Lemna minor). У результата проведених фь тохiмiчних дослвджень в листецi ряски була вста-новлена наявнiсть йоду та ще 14 елементiв (каль-цiй, калш, кремнiй, натрiй та iн.). Були щентифь кованi 32 бiологiчно активш речовини рiзних хiмiчних груп (фггостерини, насиченi вyглеводнi, альдегiди та кетони, жирш кислоти та iн.) [1]. Також встановлена наявнiсть амшокислот, серед яких аспарагiнова та глютамшова кислоти, аргiнiн, лейцин, аланiн, валш та лiзин [6]. Результати про-
ведених нами попередшх скринiнгових дослвджень на здорових щурах показали наявшсть потужно! тиреостимулювально! д^ листеця ряски мало! у виглядi водного екстракту [4].
Тому, метою нашого дослiдження стало вивчення впливу водного екстракту листеця ряски мало! (ВЕЛР) на бiохiмiчнi параметри у сироватщ кровi щурiв в умовах експериментального гшоти-реозу.
Матерiали та методи дослщжень. Дослiди були проведенi на бiлих нелiнiйних щурах самцях масою 120-150 г з дотриманням вимог комюп з бiоетики НФаУ та «Загальних етичних принципiв експериментiв на тваринах» (Ки!в, 2001), що узго-джуються з положениями £вропейсько! конвенци «Про захист хребетних тварин, що використову-ються для експериментiв або в шших наукових цiлях» (Страсбург, 1986). Щури утримувалися у стандартних умовах вiварiю при природному освь тленнi та рацiонi, рекомендованому для даного виду тварин.
Експериментальний гшотиреоз ввдтворювали щоденним введенням водного розчину мерказоль лу (500 мг в 1 л) зашсть питно! води протягом 30 дшв [8]. Експериментальнi тварини були подшеш на 4 групи по 10 щурiв у кожиiй: 1 - штактний контроль (1К), 2 - контрольна патолопя (КП) -щури, що отримували тиреостатик мерказолш, 3 -щури, що на тл мерказолiлу отримували ВЕЛР, 4 - щури, що на тл мерказолшу отримували Йодо-марин. Дослщжуваш засоби тваринам 3-о! та 4-о! експериментальних груп вводили внутршньошлу-нково протягом 21-го дня, починаючи з 13-о! доби введення мерказолiлу.
Шсля закiичення термiну тварин виводили з експерименту шляхом миттево! декапiтацi! тд тiопенталовим наркозом (20 мг/кг). Функщональ-ну активнiсть щитоподiбноi залози ощнювали за вмiстом у сироватцi кровi тирео!дних гормонiв -трийодтиронiну (Т3) i тироксину (Т4) та тиреотро-пного гормону гiпофiза (ТТГ) методом iмунофер-ментного аналiзу з використанням тест-систем (ТОВ «Хема», Росiя). Серед бiохiмiчних показни-кiв у сироватщ кровi визначали вмiст аланшамшо-трансферази (АЛТ), аспартатамiнотраисферази (АСТ), креатинкiнази (КК), лактатдеидрогенази (ЛДГ), загального бiлку, альбумiну, сечовини, кре-атинiну, холестерину, триглiцеридiв (ТГ) з використанням тест наборiв Biosystems (Iспанiя). Вмiст глюкози визначали за допомогою глюкометра One Touch Ultra.
Статистичний аналiз отриманих результатiв проводили за допомогою стандартного пакета ста-тистичних програм «Statistica 6,0». Отримаш екс-периментальнi данi представленi як середне ариф-
метичне ( X), його похибка (±S х). Статистичну обробку результатiв проводили, застосовуючи не-параметричний аналог однофакторного дисперсш-ного аналiзу - критерий Крускала-Уолюа, пiсля чого застосовували критерш Мана-Уiтнi. Ввдмш-ностi мiж групами вважали вiрогiдними при прий-нятому рiвнi статистично! значущостi р<0,05 [10, 13].
Результати дослвдження та Ух обговорення
Результати нашого дослвдження показали, що вживання мерказолiлу призводило до щдвищення рiвня ТТГ та зниження синтетично! функци ЩЗ у
експериментальних тварин, що проявлялося у зме-ншеннi рiвня тирео!дних гормонiв. При гшотирео-зi концентрацп i тироксину, i трийодтиронiну були статистично вiрогiдно меншими нiж у iнтактних тварин на 56,1% та 40,5%, вщповвдно (табл. 1). Вмют тиреотропного гормону тдвищувався на 81,7%. Отриманi результати сввдчать про розвиток у дослщних тварин стану гiпотиреозу з характер-ними клiнiчними ознаками.
Застосування ВЕЛР сприяло ввдновлення фу-нкцiонального стану ЩЗ у щурiв з експеримента-льним гiпотиреозом до рiвня цих показнишв у тварин групи iнтактного контролю. Так, рiвень тироксину та трийодтиронину пiдвищувався у 2,3 та 1,5 рази, вщповвдно, а рiвень ТТГ - знижувався у 1,7 рази (табл. 1).
Таблиця 1
Piitein. гормошв у сироватцi кров1 щурiв експериментальних груп (n=10)
Гормон Г] рупа
1 2 3 4
Т3, нмоль/л 1,90±0,11 1,13±0,07* 1,70±0,12** 1,36±0,04*/**
Т4, нмоль/л 57,50±2,33 25,25±1,20* 58,76±1,03** 39,98±2,76*/**
ТТГ, мкМЕ/л 1,04±0,06 1,89±0,22* 1,10±0,09** 1,46±0,12*
Примiтки: * - вщмшносл статистично значущi вщносно групи 1К, р<0,05; ** - ввдмшносп статистично значущi вiдносно групи КП, р<0,05; п - шльшсть тварин у кожнiй групi; 1 - штактний контроль; 2 - контрольна патолопя; 3 - ВЕЛР; 4 - Йодомарин.
В результат аналiзу динамiки бiохiмiчних показнишв у сироватщ кровi щурiв було встановле-но, що у груш тварин з гшотиреозом (2-а група) не вiдбувалося значних змш рiвня загального бiлку та альбум^ (табл. 2).
Введення мерказолiлу призводило до зрос-тання рiвня креатишну у сироватцi кровi щурiв 2-о! групи по вiдношенню до показнишв групи 1К на 22,6%. З даних лiтератури ввдомо, що накопичення креатинiну у сироватцi кровi може сввдчити про ниркову недостатшсть внаслiдок зниження клубо-чково! фттрацп в нирках. Введення ВЕЛР призводило до вщновлення цього показника (табл. 2).
Показано також, що розвиток гшотирео!дного стану супроводжувався зростанням рiвня сечовини
у сироватцi кровi дослвдних тварин в 1,7 рази по-рiвняно з групою 1К (табл. 2). Пiдвищення рiвня сечовини у сироватщ кровi може вказувати на по-рушення клубочково! фшьтращ! з одного боку, та порушення сечовиноутворюючо! функци печiнки - з шшого. Також, зростання цього показника може вщбуватися за рахунок пiдсиленого катаболiз-му проте!шв. Введення ВЕЛР на тлi гiпотиреозу сприяло зниженню вмiсту сечовини в 1,4 рази по-рiвняно з тваринами групи КП.
Також було встановлено, що введення препарату порiвняння Йодомарину не призводило до зниження вмюту креатинiну та сечовини (табл. 2).
Таблиця 2
Бiохiмiчнi показники у сироватщ кров1 щурiв при експериментальному гiпотиреозi та при застосу-_вант ВЕЛР (n=10)_
Показник Група
1 2 3 4
АЛТ, мккат/л 0,383±0,021 0,523±0,022* 0,379±0,042** 0,452±0,019*/**
АСТ, мккат/л 0,579±0,032 0,626±0,039 0,559±0,031 0,617±0,022
КК, Од/л 264,40±9,73 351,90±26,53* 273,89±17,48** 332,77±30,45
ЛДГ, мккат/л 4,09±0,10 4,11±0,11 3,89±0,22 3,87±0,26
Загальний бшок, г/л 60,11±1,01 63,44±2,84 71,05±3,17* 62,21±2,79
Альбyмiн, г/л 34,14±0,48 33,61±1,34 34,82±1,01 32,86±0,56
Сечовина, ммоль/л 5,56±0,23 9,29±0,35* 6,82±0,30*/** 7,81±0,344*/**
Kреатинiн, мкмоль/л 97,69±2,94 119,72±5,14* 100,96±3,31** 119,37±5,48*
Холестерин, ммоль/л 2,96±0,12 4,11±0,11* 3,28±0,16** 3,38±0,12*/**
ТГ, ммоль/л 0,58±0,02 0,90±0,04* 0,64±0,02** 0,73±0,02*/**
Глюкоза, ммоль/л 5,63±0,14 4,63±0,06* 6,04±0,24** 5,11±0,12**
Примтки: * - вщмшноста статистично значyщi вiдносно групи IK, p<0,05; ** - вiдмiнностi статистично значyщi вiдносно групи КП, р<0,05; n - к1льк1сть тварин у кожнш грyпi; 1 - штактний контроль; 2 - контрольна патолопя; 3 - ВЕЛР; 4 - Йодомарин.
Аналiз експериментальних даних щодо акти-вностi амiнотрансфераз показав, що розвиток екс-периментального гшотиреозу супроводжувався змiною вмiсту АлАТ у сироватщ кровь Активнiсть АлАТ у груш КП шдвищувалася в 1,4 рази в порь вняннi з групою 1К. Введения ВЕЛР на тлi ппоти-реозу призводило до зниження даного показника до рiвня iнтактного контролю. При цьому, було виявлено, що ВЕЛР виявляв бшьшу ефективнiсть у вiдношеннi АлАТ нш референс-препарат Йодомарин, який зменшував И активнiсть в 1,2 рази в по-рiвияннi з групою КП. Шдвищення вмiсту АлАТ може сввдчити про порушення функцп печшки, що може бути викликано як нестачею тирео1дних го-рмонiв, так i гепатотоксичною дieю тиреостатику мерказолшу. З iншого боку, в результата проведе-ного дослiджения, було показано, що експеримен-тальний гiпотиреоз не супроводжувався змшою активностi ферменту АсАТ, його рiвень залишався на рiвнi значень групи тварин 1К (табл. 2).
При дослвджеш активностi ферментав КК та ЛДГ було виявлено, що розвиток експерименталь-ного гшотиреозу супроводжуеться пiдвищениям активностi КК у сироватщ кровi дослiдних тварин в 1,3 рази порiвняно з групою тварин штактного контролю. Активнiсть ЛДГ залишалась на рiвнi iнтактних тварин. Креатинкшаза та ЛДГ - фермен-ти, що приймають участь в утворенш енергп та И розщепленнi, та 1х вих1д в кров сввдчить про пош-кодження цiлiсностi м'язiв. У випадку з ппотирео-зом шдвищення активностi КК може бути наслвд-ком посилення катаболiчних процеав у скелетних м'язах. Також, слад враховувати той факт, що тироксин пригшчуе активнють КК. Застосування ВЕЛР призводило до зниження вмюту КК у сиро-ватцi кровi щурiв до рiвня тварин 1 -о! експеримен-тально! групи. Застосування препарату порiвняння Йодомарину також чинило позитивний вплив на активнiсть КК, але в меншому ступенi нiж досль джуваний екстракт (табл. 2).
При дослщженш показник1в лiпiдного мета-болiзму було встановлено, що ппотирео1дний
стан, викликаний введенням мерказолiлу, також супроводжувався змшами (табл. 2). Вмiст холестерину у другш експериментальнiй груш тварин шд-вищувався на 38,9%, а ТГ - на 55,2%. Пперхолес-теринем1я, пов'язана з ппотиреозом, у людини i тварин в значному ступеню, як правило, вщбува-еться за рахунок пiдвищения вмюту ХС у складi лшопротещв низько! щiльностi i лшопротещв дуже низько1 щiльностi, хоча iснують данi i про збiльшения концентрацп лшопротещв високо1 щiльностi. Пiсля 21-денного застосування ВЕЛР у щурiв з експериментальним ппотиреозом спосте-рiгались позитивнi змiни. Вмют холестерину та ТГ у сироватщ кровi дослiдних тварин знижувався на 20,2% ЗХС - в 1,2 рази, ЛПНЩ - в 1,3 рази та ТГ -в 1,5 рази (р<0,05)та 28,9%, ввдповвдно, порiвняно з тваринами групи КП. Дослщжуваний екстракт за впливом на показники лшщного обм^ не посту-пався препарату порiвияния Йодомарину, i навiть була бiльш ефективним (табл. 2).
Розвиток ппотирео1дного стану також супроводжувався зменшенням концентраци глюкози в сироватцi кровi на 17,8% (табл. 2). Одтею з причин зафжсованого зниження рiвня глюкози може бути зменшення И всмоктування в кишечнику в результатi зменшення активноста гексокинази та порушення И транспорту через кров. Аналiз отри-маних експериментальних даних вiдносно вмюту глюкози у сироватщ кровi у щурiв показав, що у груш тварин, що на тл введення тиреостатику отримували ВЕЛР, И концентращя зростала та де-що перевищувала такий рiвень у групi тварин 1К. Д1я референтного препарату Йодомарину проявля-лася також у шдвищенш рiвия глюкози, який досягав значень групи 1К.
Висновки
Експериментальний гiпотиреоз, iндуковаиий введенням 0,05% розчину мерказолiлу, характери-зуеться зниженням функцюнальнох активностi ЩЗ, що проявляеться у зменшенш вмiсту тиреовдних гормонiв та шдвищенш рiвня тиреотропного гормону гiпофiзу у сироватцi кровi дослвдних тварин.
Гшофункщя щитоподiбноI залози сприяла розвит-ку негативних проявiв з боку бiохiмiчних реакцiй органiзму у виглядi пiдвищення у сироватцi кровi вмюту холестерину, триглiцеридiв, сечовини, кре-атиншу, активностi ферментiв АЛТ та КК i зни-женню рiвня глюкози, що сввдчить про порушення лшвдного, бiлкового та вуглеводного обмiнiв на тл гiпотиреозу.
Застосування ВЕЛР сприяло вiдновленню бь охiмiчних показник1в у сироватщ кровi, а також рiвня гормонiв щитоподiбноI залози. У дослвдно! групи, що отримувала дослiджуваний екстракт на тлi гiпотиреозу, пвдвищувався рiвень тироксину та трийодтиронiну з одночасним зниженням тиреот-ропного гормону. Вщбувалися позитивнi змiни в бiохiмiчних показниках, що можливо розцiнювати як ознаку вiдновлення обмiнних процесiв.
Лiтература
1. Владимирова И. Н., Георгиянц В. А. Биологически активные соединения Lemna minor S. F. gray. Химико-фармацевтический журн. 2013; 47(11):С. 29-31.
2. Исследование влияния милдроната и его производных на уровень тиреоидных гормонов и некоторые показатели липидного и углеводного обмена у гипер- и гипотиреоидных крыс / Е.М. Шарипова, Э.В. Сална, М.Я. Дзинтаре, Л.Я. Ля-уберте, Д.В. Мейрена, Н.И. Сьяксте, В.С. Гордю-шина, И.Я. Калвиньш // Биомедицинская химия. -2007. - Т. 53, Вып. 6. - С. 672-682.
3. Кравченко В. I., Постол С. В. Динашка за-хворюваносл на патолопю щитоподiбноI залози в Укра!ш. Междунар. эндокрин. журн. 2011;3(35):26-31.
4. Кравченко В. Н., Георгиянц В. А., Владимирова И. Н., Кононенко А. Г., Орлова В. А., Щербак Е. А. Влияние лекарственных растений на уровень йодсодержащих гормонов щитовидной железы в крови крыс. Биолог. журн. Армении. 2014;4(66):17-21.
5. Лебединець Н. В., Парубоча О. М. Сучасш аспекти динашки ендокринно! патологи дитячого населения. Environment Health. 2012;3:21-25.
6. Никифоров Л. А., Белоусов М. В., Фурса Н. С. Изучение аминокислотного состава ряски малой (Lemna minor L.). Бюл. сибирской медицины. 2011;5:74-77.
7. Оценка состояния липидного обмена при дисфункции щитовидной железы / В.Г. Каджарян,
A.И. Мельник, П.П. Бидзиля, А.О. Соловьюк // Запорожский медицинский журнал. - 2014. - №1 (82). - С. 20-22.
8. Пат. № 109608 UA, МПК G09В 23/28 А61К 9/08 А61К 31/00 А61Р 5/14. Споаб моделю-вання експериментального гшотиреозу у лабора-торних тварин / Кравченко В. М., Кононенко А. Г., Щербак О. А., Орлова В. О., Карпенко Н. О., Коренева £. М. Опубл. 25.08.2016, Бюл. № 16.
9. Показатели липидного обмена и белковый состав липопротеинов плазмы крови гипотиреои-дных крыс при экспериментальной гиперхолесте-ринемии / Л.М. Поляков, Е.Л. Лушникова, Л.М. Непомнящих, Г.С. Русских, Н.Г. Биушкина, М.Г. Клинникова, М.М. Мжельская, Р.Д. Непомнящих,
B.И. Пичигин, Е.И. Южик // Fundamental research. - 2010. - № 10. - С. 342-345.
10. Реброва О. Ю. Статистический анализ медицинских данных. Применение пакета прикладных программ STATISTICA. М.: Медиа Сфера, 2006. 312 с.
11. Третьяк С. И., Хрыщанович В. Я. Современные методы лечения гипотиреоза. Минск: БГМУ, 2011. 150 с.
12. Фадеев В. В. Проблемы заместительной терапии гипотиреоза: современность и перспективы. Клин. и эксперимен. тиреоидология. 2012;8(3):12-17.
13. Халафян А. А. STATISTICA 6. Статистический анализ данных. 3-е изд. Учебник. М.: ООО «Бином-Пресс», 2007. 512 с.
14. Bajaj J. K., Salwan P., Salwan S. Various possible toxicants involved in thyroid dysfunction: A Review. Journal of Clinical and Diagnostic Research. 2016;10(1):FE01-FE03. doi: 10.7860/JCDR/2016/15195.7092.
15. Boelen A. Thyroid hormones and glucose metabolism: the story begins before birth. Exp. Physiol. 2009;94:1050-1051.
16. Constantinou C., Margarity M., Valcana T. Region-specific effects of hypothyroidism on the relative expression of thyroid hormone receptors in adult rat brain. Molecular and Cellular Biochemis-try.2005;278:93-100.
17. Javed Z., Sathyapalan Th. Levothyroxine treatment of mild subclinical hypothyroidism: a review of potential risks and benefits. Ther. Adv. Endocrinol. Metab. 2016;7(1):12-23. doi: 10.1177/2042018815616543.
