CC BY
13
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-152-155 УДК 615.322:615.357:615.451.16:616.441 Кононенко А. Г., Кравченко В. М.
ЗАСТОСУВАННЯ НАСТОЙКИ ЛИСТЕЦЯ РЯСКИ МАЛО!, L-ТИРОКСИНУ ТА IX КОМБШАЦП З МЕТОЮ КОРЕКЦП ППОТИРЕО1ДНОГО СТАНУ У ЩУР1В Нацюнальний фармацевтичний унiверситет (м. XapKiB)
Зв'язок nублiкацГí з плановими науково-дослщ-ними роботами. Дана робота виконана у рамках науково-дослщно''' програми Нацюнального фарма-цевтичного унiверситету «Фармаколопчне вивчення бюлопчно активних речовин i лГкарських засобГв», № державно''' реестрацп 0114U000956.
Вступ. Аналiз даних лiтератури свщчить про те, що захворювання щитоподГбно''' залози (ЩЗ) займа-ють не останне мiсце серед всieí' ендокринно''' патологи, i до сих шр залишаються однiею з найбтьш складних проблем в клiнiчнiй ендокринологп. Це пiдтверджуеться постiйно зростаючим рiвнем захво-рюваносл, а також високими показниками ¡нвалщи-зацГ'' при цш патологи, що пов'язано з попршенням еколопчно''' обстановки, недостатнiм надходженням йоду, зростанням частоти автоiмунних захворювань. Практично кожна друга-третя людина на Землi мае ту чи iншу патолопю ЩЗ, в структурi яко''' ппотиреоз за частотою та соцiальною значущiстю займае одне з провiдних мГсць [1,2,3].
Необхiдно вiдзначити, що до тепершнього часу для лiкування ппотирео'дних станiв в основному ви-користовують замiсну терапiю - препарати гормошв ЩЗ. Однак традицiйнi пероральнi методи гормоно-терапи далеко не завжди забезпечують стабiльно компенсований перебiг ппотиреозу, а також в ряд1 випадмв викликають побiчнi ефекти, не завжди пе-решкоджають виникненню i прогресуванню усклад-нень, нерiдко призводять до гормонорезистентност [3,4,5]. У зв'язку з цим виникла необхщшсть в пошу-ку альтернативних методiв компенсаци тирео'дно''' недостатностi, одним з яких е препарати рослинно-го походження, ям займають iстотну частку (30-50%) як европейського, так i свiтового фармацевтичного ринку [1,5]. Лтарсьм рослини е найбтьш перспек-тивним джерелом бюлопчно активних речовин тире-отропно''' дм. Доцiльнiсть вивчення в цьому напрямку лтарських рослин визначаеться широким спектром 'х фармаколопчно''' дм та вщносною безпечнiстю при тривалому застосуваннi. Поеднане застосування ли карських рослин з гормонами дае можливГсть прово-дити корекцш рГзних симптомГв захворювань ЩЗ [2].
Одшею з перспективних рослин для профтак-тики та лтування ппотиреозу е ряска мала (Lemna minor). У результат проведених фГтохГмГчних дослГ-джень в листец ряски була встановлена наявшсть йоду та ще 14 елементГв (кальцш, калш, кремнш, натрш та ¡н.). Були ¡дентифтоваш бюлопчно активн1 речовини рГзних хГмГчних груп (фГтостерини, насичеш вуглеводш, альдепди та кетони, жирш кислоти та ¡н.) [6]. Також встановлена наявшсть амшокислот, серед яких аспарапнова та глютамшова кислоти, арпнш, лейцин, аланш, валш та лГзин [7]. Результати проведених нами попередшх скриншгових дослщжень на здорових щурах показали наявшсть потужно''' тиреос-
тимулювальноТ ди листеця ряски малоТ у виглядi 30% спиртовоТ настойки [8].
Тому, метою нашого дослiдження стало вияв-лення ефективностi 30% спиртовоТ настойки листеця ряски малоТ (НЛР) та сумкного його застосування з L-тироксином в умовах експериментального ппоти-реозу.
Об'ект i методи дослiдження. Дослщи були про-веденi на бтих нелiнiйних щурах самцях масою 120150 г з дотриманням вимог комiсiТ з бiоетики НФаУ та «Загальних етичних принципiв експериментiв на тваринах» (КиТв, 2001), що узгоджуються з положен-нями бвропейськоТ конвенци «Про захист хребетних тварин, що використовуються для експериментiв або в шших наукових цiлях» (Страсбург, 1986). Щури утримувалися у стандартних умовах вiварiю при природному осв^ленш та рацiонi, рекомендованому для даного виду тварин.
Об'ектами дослiдження були L-тироксин (BerlinChemie, Нiмеччина) та НЛР, отримана на кафедр1 якосп, стандартизаци та сертифтаци лiкiв НФаУ та стандартизований вщповщно до вимог ДержавноТ фармакопеТ УкраТни та бвропейськоТ фармакопеТ. Експериментальний гiпотиреоз вiдтворювали що-денним введенням водного розчину мерказолту (500 мг в 1 л), наданого ТОВ «ФК «Здоров'я», зам^ь питноТ води протягом 30 дшв [9]. Експериментальн1 тварини були подтеш на 6 груп по 10 щурiв у кожнiй: 1-а - штактний контроль (1К), 2-а - щури, що отриму-вали тиреостатик мерказолт (контрольна патологiя (КП), 3-а - щури, що на тл мерказолiлу отримували 30% розчин етанолу, 4-а - щури, що на тл мерказоли лу отримували НЛР в дозi 1,0 мл/100 г маси тта, 5-а -щури, що на тл мерказолiлу отримували L-тироксин в дозi 5,3 мкг/кг маси тта, 6-а - щури, що на тл1 мерказолiлу отримували НЛР та L-тироксин. Дозу L-тироксину розраховували за методом Ю.Р. Рибо-ловлева, виходячи з середньоТ добовоТ дози тироксину 1,26 мкг/кг [4]. Дослщжуваш засоби тваринам 3-оТ - 6-оТ експериментальних груп вводили внутрш-ньошлунково протягом 21-го дня, починаючи з 13-оТ доби введення мерказолту.
На 12-у, 19-у, 26-у та 34-у добу експерименту до-слщних тварин зважували натще. На 33-у добу - ви-мiрювали ректальну температуру, яку реестрували о 700, 1100, 1500, 1900, 2 3 00 та 700 за допомогою електро-нного термометру. Пiсля закiнчення термшу тварин виводили з експерименту шляхом миттевоТ декатта-ци пiд тюпенталовим наркозом (20 мг/кг), збирали кров, видтяли та зважували ЩЗ. В сироватц кров1 визначали концентрацiю йодовмкних тиреоТдних гормонiв - трийодтиронiну загального (Т3) та втьно-го (fT3) i тироксину загального (Т4) та втьного (fT4) методом iмуноферментного аналiзу з використанням тест-систем (ТОВ «Хема», Росiя).
Статистичний аналiз отриманих резуль-татiв проводили за допомогою стандартного пакета статистичних програм <^а^йса 6,0». Отриманi експериментальн дан1 представленi як середне арифметичне (х), його похибка ^х). Для отримання статистичних висновмв застосовували непара-метричнi методи (критерiй Манна-Уп"ш). Вщ-мiнностi мiж групами вважали вiрогiдними при прийнятому рiвнi статистичноТ значущост1 р<0,05 [10].
Результати дослщжень та Тх обговорення. Мерказолiл - вiдомий тиреостатик, мехашзм дм якого полягае у блокуванн синтезу тиреоТдних гормонiв на рiвнi взаемодп моно- та дийодтирозина, а також у гальмiвнiй дм на процес йодування тирозинових фрагменлв ти-реоглобулша [11].
Результати дослiдження, що представлен! на рисунку 1, показали, що застосування тиреоста-тику призвело до змш у масi тiла дослщних тварин. На 12-у добу експерименту у тварин групи КП та тварин 3-6-оТ груп вiдмiчалося зростання маси тта порiвняно з вихщною в середньому на 21,2%, а при-рiст маси тiла у тварин групи 1К становив 24% вщ по-чатковоТ. Наприкiнцi дослщу (34-а доба) маса тiла щурiв групи КП була меншою, шж у iнтактних щурiв на 30,8% (рис. 1). Таке явище може бути проявом не-достатностi тиреоТдних гормонiв та соматотропного гормону у молодих тварин. Вважають, що поряд з де-фiцитом тироксину та трийодтироншу розвиваеться й дефiцит соматотропного гормону, секретя якого знаходиться у зв'язку з гормонами ЩЗ [12]. Втрата ваги у тварин також може бути пов'язана зi знижен-ням апетиту дослщних тварин ^ як результат, змен-шенням кшькосп вживаноТ Тжг
У групi тварин, що на тл введення мерказолшу отримували 30% спиртову НЛР, прирiст маси тiла наприкiнцi дослiду становив 57,9% проти 69,2% у груш 1К. В дослiднiй групi тварин, що отримували L-тироксин, кiнцева маса тта щурiв була меншою, шж у щурiв штактноТ групи, але бшьшою, нiж у групи КП, сумкне введення L-тироксину та НЛР сприяло шдвищенню маси тiла на 57,2% (рис. 1). Введення щурам екстрагенту - 30% етанолу - не призводило до значних змш у прирост маси тта, який був на рiвнi тварин iз групи КП.
30 20
12-а доба
19-а доба 26-а доба
Доба експерименту
OIK В КП Ш30%етанол La НЛР ЩТироксин НЛР+Тироксин
Рис. 2. Крива добових ритм1в температури тта щур|в. Примггка. * - в1дм1нносп статистично значущ1 в1дносно групи штактно-го контролю, р<0,05; ** - в1дм1нносп статистично значущ1 в1дносно групи контрольноТ патологи, р<0,05.
Розвиток ппотиреоТдного стану шдтверджувався також i змiнами ректальноТ температури у щурiв, як1 вживали мерказолт, що проявлялося ТТ стiйким зни-женням у всi фази температурного ритму в середньому на 1°С порiвняно з групою 1К (рис. 2). Введення 30% спиртовоТ НЛР, L-тироксину та Тх комбшаци про-тягом 21-ого дня призводило до статистично значу-щого шдвищення ректальноТ температури у всi фази добового ритму до рiвня штактного контролю. Застосування 30% етанолу не чинило впливу на ректальну температуру та ознаки стшкого зниження показнишв температури у вс фази добового ритму залишалися на рiвнi тварин групи КП (рис. 2).
Результати нашого дослiдження показали, що вживання мерказолшу призводило до зниження синтетичноТ функци ЩЗ у експериментальних тварин, що проявлялося у зменшенн рiвня тиреоТдних гормонiв. При визначенн рiвня йодовмiсних тиреоТдних гормошв у сироватцi кровi було знайдено, що введення тиреостатика призвело до статистично ви рогiдного зменшення концентрацп i тироксину, i трийодтироншу тварин в 2,3% та 1,7 разiв, вщповщно (табл.) порiвняно з iнтактними тваринами. При ви-дiленнi та зважуваннi ЩЗ в груш КП було виявлено збтьшення ТТ розмiрiв в 3,1 рази порiвняно з групою 1К (р<0,05), що свiдчило про виражений зобогенний ефект мерказолiлу - збiльшення розмiру та маси ЩЗ (табл.). Розвиток експериментального ппотиреозу у дослiдних тварин був шдтверджений також зни-женим рiвнем 1Т4 та fТ3. Оцшка Тх вмiсту е найбiльш адекватним i прямим маркером гормональноТ функци ЩЖ, оскiльки вiдомо, що за бюлопчну дiю тиреоТдних гормонiв вщповщають саме вiльнi Т4 i Т3 та Тх вмiст не залежить вщ концентрацп зв'язуючих бтмв. В нашому дослщжен-нi концентращя fТ3 i fТ4 у сироватц кровi щурiв групи КП порiвняно з групою 1К зменшувалась в 1,8 та 2,6 рази (р<0,05), вщповщно.
Аналiз отриманих експериментальних даних показав, що у груш тварин, що на тл1 введення тиреостатику отримували НЛР маса ЩЗ не вiдрiзнялася вщ показнимв групи 1К. Маса ЩЗ при застосуваннi дослщжуваноТ настойки зменшувалась в 2,7 рази (р<0,05), що
34-а доба
свiдчило про наявшсть антизобогенноТ дм у
Рис. 1. Динамика маси тта у щур|в р1зних груп.1К - ¡нтактний контроль, КП НЛР. ДiЯ L-TИр0KCИHу, який застосовують для - контрольна патолопя, НЛР - настойка листеця ряски малоТ.
замгсно! гормонально! терапи ппотирео1дних стангв, проявлялася також у запобГганш зростанню маси ЩЗ внасл1док дм тиреостатика. При цьому, залоза хоча i збтьшувалася, але це зростання становило лише 84,8% порiвняно з 214,7% у груш КП. Варто вщ-мГтити, що ефект L-тироксину вiдносно запобiгання зростання маси ЩЗ був статистично меншим, шж у випадку застосування НЛР: маса ЩЗ зменшувалась в 1,85 разiв (р<0,05). Сумiсне введення тваринам НЛР з L-тироксином було так само ефективним, як i НЛР окремо та запобГгало розвитку зобогенно! дм мерка-золiлу - маса ЩЗ зменшувалась в 2,7 разiв (р<0,05) порГвняно з групою КП, що перевищувало ефект L-тироксину (табл.). Виходячи з отриманих даних, можна припустити, що антизобогенний ефект сумк-ного застосування НЛР та L-тироксину реалГзуеться, ймовГрно, за рахунок дм дослщжувано! настойки безпосередньо на морфолопчний стан тироцилв ЩЗ, що було шдтверджено пстолопчними досли дженнями. Введення щурам екстрагенту - 30% ета-нолу - не запобiгало розвитку зобогенного ефекту мерказолшу (табл.).
Експериментальш данi вщносно впливу досли джуваних засобiв на рiвень тирео!дних гормошв демонструють схожий ефект, як i у випадку !х дм на зростання маси ЩЗ. Курсове введення НЛР сприяло нормалГзацГ! функцюнального стану ЩЗ та пщвищен-ню и синтетично! функцГ!, що проявлялося у вГропд-ному пiдвищеннi рГвня Т4, fT4, Т3 та fT3 в 2,4, 2,7, 1,6 та 1,9 разiв (р<0,05), вщповщно, порГвняно з групою КП. В експеримент було показано, що за впливом на вмГст тирео!дних гормошв дослiджувана настойка дещо перевищувала ефект L-тироксину, застосування якого призводило до вГропдного збтьшення вмк-ту Т4, fT4, Т3 та fT3 порГвняно з групою КП в 1,9, 1,9, 1,5 та 1,9 разГв (р<0,05), вщповщно.
Сумкне введення 30% спиртово! НЛР та L-тироксину експериментальним тваринам з мерка-золтчндукованим ппотиреозом також супроводжу-валося пщвищенням функцюнально! активност ЩЗ. РГвень Т4, fT4, Т3 та fT3 за дм комбшаци дослщжуваних засобГв шдвищувався в 2,4, 3,1, 1,8 та 1,9 разГв по-рГвняно з групою тварин КП (табл.). ПорГвняльний
Маса щитоподiбноí залози та концентрацiя тирео'дних гормошв (Т3, fT3, Т4, fT4) у сироватц KpoBi щурiв дослiдних груп (n=10)
Показник 1К КП 30% етанол НЛР Тироксин НЛР + Тироксин
Маса ЩЗ. мг 22,4± 0,75 70,5 ±2,64* 77,6± 1,57* 26,0 ±1,13*/ # 41,4 ±1,41*/ # 26,1 ±1,59*/#
МКЩЗ, ум. од. 0,0097 ±0,002 0,0402± 0,012 0,0428± 0,007 0,0131± 0,005 0,0206± 0,006 0,0125± 0,007
Т3' нмоль/л 1,90 ±0,11 1,13 ±0,07* 1,15± 0,07* 1,83 ±0,12# 1,70 ±0,09# 2,05 ±0,14#
fT3, пмоль/л 6,96 ±0,20 3,90 ±0,12* 3,83± 0,19* 7,55 ±0,18# 6,22 ±0,34# 7,63 ±0,17#
Т4' нмоль/л 57,50 ±2,33 25,25 ±1,20* 25,46± 1,12* 59,65 ±2,09# 49,00 ±2,37*/ # 62,05± 2,07#
fT4, пмоль/л 11,09± 0,60 4,21 ±0,11* 4,27± 0,10* 11,36 ±0,31# 8,08 ±0,60*/# 13,24 ±0,47*/#
Примггки: * - вГдмЫност статистично значущГ вГдносно групи 1К, p<0,05; # - вГд-мЫност статистично значущГ вГдносно групи КП, р<0,05; n - ктьккть тварин у кожнш груш.
аналгз отриманих результатгв вгдносно впливу дослг-джуваних засобГв на рГвень тирео!дних гормошв при моновведенш та при !х сумкному застосуванш показав, що бтьш ¡нтенсивне шдвищення синтетично! функцГ! ЩЗ спостерГгалося у групи щурГв, як отриму-вали комбшацш НЛР та L-тироксину. Отримаш дан1 свщчать, що сумкне введення НЛР та L-тироксину було ефектившшим шж моновведення дослщжува-но! настойки на 31,8% за впливом на Т3, на 11,3% за впливом на Т4 та на 54,9% за впливом на fT4 (табл.). Можливо припустити, що бтьша ефектившсть комбшаци дослщжуваних засобГв виявляеться в результат потенщювання дм НЛР та L-тироксину з одного боку, а з ¡ншого - в результат безпосереднього впливу 30% спиртово! НЛР на синтетичну функщю ЩЗ, який, ймовГрно, реалГзуеться за рахунок його дм на ферментш системи, що приймають участь в процесах синтезу, дейодування та зв'язування з бтками тире-о!дних гормошв. Мехашзм дГ! НЛР на функцюнальну актившсть ЩЗ потребуе подальшого бтьш детального вивчення.
Висновки
1. Експериментальний ппотиреоз, ¡ндукований введенням 0,05% розчину мерказолшу, характеризуемся зниженням функцюнально! активност ЩЗ, що проявляеться у зниженш ректально! температури, збшьшенш розмГру та маси ЩЗ i зменшенш вмкту тирео!дних гормошв у сироватц кровГ дослщних тва-рин.
2. Застосування НЛР в дозГ 1,0 мл/100 г маси тта тварини чинило коригуючий вплив на ппотирео!д-ний стан ЩЗ, про що свщчило зниження зобогенно! дм мерказолту та вГропдне пщвищення рГвня Т4, fT4, Т3 та fT3 у сироватц кровГ експериментальних тварин до рГвня групи ¡нтактного контролю.
3. Тироксин також чинив коригуючий вплив на функцш ЩЗ, проте НЛР дещо перевищувала його за тиреостимулюючою та антизобогенною дкю. Сумк-не введення НЛР та тироксину призводило до вщ-новлення функцюнального стану ЩЗ за уама досли
джуваними показниками ще в бшьшому Таблиця. ступеш, шж !х застосування окремо, що може свщчити про потенцшвальну дГю або про прямий вплив НЛР на ЩЗ.
4. Настойка листеця ряски мало! може бути вщнесена до регуляторГв ппофункцп ЩЗ та е перспективною для подальшого вивчення !! ефективност та мехашзмГв дГ! на ¡нших моделях експериментального п-потиреозу як самостшного засобу, так i в склад! фармаколопчних комбшацш для профтактики та лтування ппотирео!дних сташв.
Перспективи подальших дослiджень.
Отримаш експериментальш даш дають можливкть стверджувати про доцшь-нГсть подальших дослГджень впливу 30% спиртово! настойки листеця ряски мало! на функцюнальний стан ЩЗ на ¡нших моделях експериментального ппотиреозу в якосл тиреостимулюючого засобу.
Лiтература
1. Kravchenko VI, Postol SV. Dinamika zahvoruvannosti na patologiu schytopodibnoi zalozy v Ukraini. Mezhdunar. endocrinol. zhurn. 2011;3(35):26-31. [in Ukrainian].
2. Lebedynets NV, Parubocha OM. Suchasni aspekti dinamiki endokrinnoi patologii dytyachogo naselennya. Environment Health. 2012;3:21-5. [in Ukrainian].
3. Bajaj JK, Salwan P, Salwan S. Various possible toxicants involved in thyroid dysfunction: a review. Journal of Clinical and Diagnostic Research. 2016;10(1):FE01-FE03. DOI: 10.7860/jCDR/2016/15195.7092
4. Tretyak SI, Hryschanovich VY. Sovremennye metodi lecheniya hypotyreoza. Minsk: BGMU; 2011. 150 s. [in Russian].
5. Fadeev VV. Problemyi zamestitel'noi terapii hypotyreoza: sovremennost' i perspektivi. Clin. i experimen. thyroidology. 2012;8(3):12-7. [in Russian].
6. Vladymyrova IN, Georgiyants VA. Biologicheski aktivniye soedininiya Lemna minor S. F. gray. Himiko-Farmatsevticheskiy zhurn. 2013;47(11):29-31. [in Russian].
7. Nikiphorov LA, Belousov MV, Fursa NS. Izuchenie aminikislotnogo sostava ryaski maloy (Lemna minor L.). Bulleten Sibirskoy Medicini. 2011;5:74-7. [in Russian].
8. Kravchenko VN, Georgiyants VA, Vladimirova IN, Kononenko AG, Orlova VA, Shcherbak EA. Vliyanie lekarstvennih rasteniy na uroven' iodsoderghaschih gormonov schitovidnoy ghelezi v krovi krys. Biologist. Zh. Armenia. 2014;4(66):17-21. [in Russian].
9. Pat. 109608 UA A modeling technique of experimental hypothyroidism in laboratory animals.
10. Glants S. Mediko-biologicheskay statistica. Moskva: Practika; 1999. 459 s. [in Russian].
11. Constantinou C, Margarity M, Valcana T. Region-specific effects of hypothyroidism on the relative expression of thyroid hormone receptors in adult rat brain. Molecular and Cellular Biochemistry. 2005;278:93-100.
12. Ahmetov AS, Doskina EV. Akromegalia i gigantism. Moskva: Geotar-Media; 2010. s. 21. [in Russian].
ЗАСТОСУВАННЯ НАСТОЙКИ ЛИСТЕЦЯ РЯСКИ МАЛОТ, L-ТИРОКСИНУ ТА IX КОМБ1НАЦП З МЕТОЮ КОРЕКЦП ППОТИРЕОЩНОГО СТАНУ У ЩУР1В Кононенко А. Г., Кравченко В. М.
Резюме. Проведет експериментальш дослщження з метою оцшки ефективност НЛР та його комбшацп з L-тироксином в умовах експериментального ппотиреозу, викликаного мерказолтом. Встановлено, застосу-вання НЛР та тироксину призводило до зменшення маси ЩЗ, пщвищення ректальноТ температури та рiвня Т4, fT4, Т3 та fT3 у сировaтцi кровi дослiдних тварин. Показано, що сумiсне введення НЛР та тироксину чинило бтьший коригуючий вплив на ппотиреоТдний стан ЩЗ, шж при Тх зaстосувaннi окремо.
^K^Bi слова: спиртова настойка листеця ряски, експериментальний гiпотиреоз, меркaзолiл, тиреоТдн гормони, L-тироксин.
ПРИМЕНЕНИЕ НАСТОЙКИ ЛИСТЕЦА РЯСКИ МАЛОЙ, L-ТИРОКСИНА И ИХ КОМБИНАЦИИ С ЦЕЛЬЮ КОРРЕКЦИИ ГИПОТИРЕОИДНОГО СОСТОЯНИЯ У КРЫС Кононенко А. Г., Кравченко В. Н.
Резюме. Проведены экспериментальные исследования с целью оценки эффективности НЛР и его комбинации с L-тироксином в условиях экспериментального гипотиреоза, вызванного мерказолилом. Установлено, что применение НЛР и тироксина приводило к уменьшению массы щитовидной железы, повышению ректальной температуры и уровня Т4, fT4, Т3 и fT3 в сыворотке крови подопытных животных. Показано, что совместное введение НЛР и тироксина оказывало большее корректирующее воздействие на гипотиреоидное состояние щитовидной железы, чем при их применении по отдельности.
Ключевые слова: спиртовая настойка листеца ряски, экспериментальный гипотиреоз, мерказолил, тире-оидные гормоны, L-тироксин.
APPLICATION OF TINCNURE FROM LEMNA MINOR FROND, L-THYROXIN AND THEIR COMBINATION FOR THE CORRECTION OF THE HYPOTYROID STATE IN RATS Kononenko A. G., Kravchenko V. M.
Abstract. To treat hypothyroid conditions mainly use hormone replacement therapy, which causes side effects and often leads to hormone-resistance. However, there was a need to find alternative methods for compensation of hypothyroid state, one of which is herbal preparations.
The aim. Study of the efficiency of 30% tincture from Lemna minor frond and its combination with L-thyroxin in experimental hypothyroidism.
Object and methods. Experimental hypothyroidism induced by daily administration of mercazolilum solution instead of drinking water for 30 days. Hypothyroid animals received orally tincture from Lemna minor frond, L-thyroxin and its combination. After experiment blood collected, thyroid gland isolated and weighed in rats. Concentrations of T3, fT3, fT4 and T4 estimated in blood serum samples.
Results. It established that the weight of the thyroid gland in rats treated with tincture from Lemna minor frond decreased in 2.6 times (p <0.05), in rats treated with L-thyroxin - decreased in 1.9 times (p <0.05). Combination of tincture from Lemna minor frond with L-thyroxin led to a decreasing of thyroid weight in 2.5 times (p <0.05) compared with a CP group. Introduction of tincture from Lemna minor frond contributed to significant increase of T4, fT4, fT3 and T3 in 2.4, 2.7, 1.6 and 1.9 times (p <0.05), respectively, compared with a CP group. Administration of L-thyroxin led to the likely increase of T4, fT4, fT3 and T3 compared to the CP group in 1.9, 1.9, 1.50 and 1.9 times (p <0.05), respectively. Combination of investigated objects increased levels of T4, fT4, fT3 and T3 in 2.4, 3.1, 1.8 and 1.9 times compared to the animals of CP group.
Conclusions. The administration of tincture from Lemna minor frond and L-thyroxin benefit a corrective effect on the thyroid gland hypofunction, and introduction of their combination led to their effect potentiation.
Key words: tincture from Lemna minor frond, experimental hypothyroidism, mercazolilum, thyroid hormones, L-thyroxin.
Рецензент - проф. Бобирьова Л. 6. Стаття надшшла 22.03.2019 року
