CC BY
10
Як видно з даних таблиц 4, рiвень Р2-МГ у сироватцi кровi не корелював з вiрусемieю. При цьому, як у ДНК ВЕБ- позитивних, так i ДНК ВЕБ- негативних хворих на 1М, шдвищеш зна-чення Р2-МГ у сироватщ кровi рееструвалися в 50 % випадюв. Можливою причиною такого результату став яюсний (а не кшьюсний) характер визначення ДНК ВЕБ. Так, у роботах [ 1, 7 ] було показано клшчне значення кшьюсно! оцiнки вмiсту ДНК ВЕБ у кров^ де актившсть хро-нiчного процесу прямо залежала вщ вiрусного навантаження. Зважаючи на це, в умовах не-можливосп кiлькiсного аналiзу вмiсту ДНК ВЕБ визначення Р2-МГ у сироватцi кровi може слу-жити об'ективним тестом для ощнки перебiгу 1М.
Таким чином, грунтуючись на виявлених за-кономiрностях вмiсту Р2-МГ у сироватщ кров^ визначення даного показника у хворих iз гос-трими шфекцшними захворюваннями верхнiх вiддiлiв респiраторного тракту ютотно тдви-щить якiсть дiагностики.
ВИСНОВКИ
1. При вiруснiй шфекци рiвень Р2-МГ у сироватщ кровi вiрогiдно вище (р<0,003; сила впливу П2 = 0,13), шж у пацiентiв iз ЛА, що дозволяе ви-користовувати даний показник як диференцшно-дiагностичний тест гострих захворювань верхнiх вiддiлiв ресшраторно! системи.
2. Мошторинг концентраци Р2-МГ у сироват-цi кровi може використовуватися для ощнки активности запального процесу у хворих iз гос-трими захворюваннями верхнiх дихальних шля-хiв.
3. Вмiст Р2-МГ у сироватщ кровi хворих на 1М прямо пов'язаний з такими основними кл> нiко-лабораторними показниками, як: розвиток фебрильно! лихоманки, лейкоцитоз, вiроцитоз i позитивний ГТ.
4. Кiлькiснi показники Р2-МГ сироватки кровi не корелюють iз вiрусною актившстю при яюс-ному визначеннi ДНК ВЕБ у кровi методом ПЛР.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Вирусная нагрузка и состояние иммунитета при хронической активной Эпштейн-Барр-вирусной инфекции / Дидковский Н.А., Малашенкова И.К., Са-рсания Ж.Ш., Жарова М.А. и др. // IV Всерос. науч.-практ. конф. «Генодиагностика инфекционных заболеваний»: Сб. тез./Под ред. Покровского В.И.- М., 2002.- С. 107-108
2. Воз1анова Ж.1. 1нфекцшш 1 паразитарш хворо-би. В 3-х т. Т.1.- К.: Здоров'я, 2001.- 856с.
3. 1нфекцшш хвороби у дггей: (клшчш лекци) / За ред. С.О. Крамарева. - К.: МОР1ОН, 2003.- 480 с.
4. Клиническая иммунология и аллергология / Пер. с англ; Под ред. Л. Лолора-младшего,Т.Фишера и Д.Адельмана.- М.: Практика,2000.- 806 с.
5. Маршалл В.Дж. Клиническая биохимия / Пер.
с англ.- М., СПб.: Изд-во БИНОМ, Невский Диалект, 2000.- 368 с.
6. Тиц Норберт У. Клиническое руководство по лабораторным тестам / Пер. с англ.- М.: ЮНИМЕД-Пресс, 2003. - 960 с.
7. Balandraud N., Roudier J., Roudier C. Epstein-Barr virus and rheumatoid arthritis// Autoimmun. Rev. -2004.- Vol. 3, N5. - P. 362-367.
8. Expansion of neopterin and beta 2-microglobulin in cerebrospinal fluid reaches maximum levels early and late in the course of human immunodeficiency virus infection / Bogner J.R., Junge-Hülsing B., Kronawitter U., Sadri I. et. al // Clin. Investigator. - 1992.- Vol. 70, N8.-P. 665-669.
УДК 616.98:616.155.33]-053.81
H. П. Баранова,
I.М. Черткова, В.В. Семтетова
1НФЕКЦ1ЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ У ДОРОСЛИХ
Дтпропетровська державна медична академiя кафедра тфекцшних хвороб та епiдемiологii (зав. - к. мед. н., доц. М. С. Суременко)
Ключовi слова: тфещшний мононуклеоз, mou3rnim, гепатомегалiя, спленомегалiя, полiаденопатiя, amunoei мононуклеари Key words: infections mononucleosis, tonsillitis, hepatomegaly, splenomegaly, polyadenopathy, atypic mononuclears
Резюме. Инфекционный мононуклеоз - острое малоконтагиозное инфекционное заболевание вирусной природы, преимущественно с воздушно -капельным механизмом заражения, характеризующееся лихорадкой, полиаденопатией, острым тонзиллитом, гепато- и спленомегалией, гематологическими изменениями: лейкоцитозом, лимфоцитозом и появлением атипичных мононуклеаров. Изучались особенности клинического течения инфекционного мононуклеоза у взрослых. Под наблюдением находилось 62 взрослых больных с инфекционным мононуклеозом, в основном мужчины молодого возраста, у которых заболевание протекало
05/ Том X / 3
69
1нфекцшний мононуклеоз (хвороба Фшатова) - гостра малоконтагюзна iнфекцiйна хвороба в> русно! природи переважно з пов^ряно - кра-пельним мехашзмом зараження, яка характе-ризуеться гарячкою, полiаденiтом, гострим тон-зилiтом iз нальотами, збiльшенням печiнки та селезшки, гематологiчними змiнами: лейкоцитозом, лiмфомоноцитозом та наявнiстю атипових мононуклеарiв.
В останш роки питома вага шфекцшного мо-нонуклеозу у структурi шфекцшних захворювань пiдвищилась за рахунок зниження шших шфек-цiйних захворювань [4].
Збудником шфекцшного мононуклеозу е ДНК вiрус Епштейна - Барра (ВЕБ) iз сiмейства гер-песвiрусiв, який мае 4 антигени. ВЕБ тропний до лiмфо!дних тканин та може довгочасно пер-систувати в клггинах хазя!на у виглядi латентно! шфекци [4, 6]. Вважають, що iнфекцiйний мононуклеоз - це реакщя органiзму на первинний контакт iз вiрусом [6].
В останш роки до вивчення ВЕБ привернута увага багатьох дослщниюв: вiрусологiв, iмуно-логiв, iнфекцiонiстiв, гематологiв та шших. Цей вiрус виявляеться повсюди, ним заражено вiд 80% до 90% населення земно! кулi, тому шфек-цiйний мононуклеоз розглядають не тшьки як "дитячу iнфекцiйну хворобу", але й як маркер iмунодефiциту в органiзмi [1]. А патоморфо-логiчнi змiни у кровотворних органах у цих хворих розцiнюють як специфiчну вiдповiдну реакцiю iмунокомпетентно! системи на потра-пляння вiрусу до оргашзму людини [3]. ВЕБ також вважають збудником деяких злоякiсних захворювань системи кровi [7]. Вiрусологами доведена здатшсть ВЕБ вражати В-лiмфоцити та
в среднетяжелой степени тяжести, с более выраженной заболеваемостью в осенний и весенний периоды. Практически у всех больных была лихорадка, симптомы острого тонзиллита, наиболее часто с ла-кунарной ангиной. У всех больных была полиаденопатия, гематологические изменения с выраженным лимфоцитозом и наличием атипичных мононуклеаров; у половины больных наблюдалась гепатомегалия. Для лечения больных использовались препараты, стимулирующие процессы иммунитета, - гроприназин и циклоферон, что положительно повлияло на длительность лихорадящего периода и степень тяжести. Summary: Infectious mononucleosis is an acute slightly contaminated viral disease mainly with airdrop mechanism of contamination. Fever, polya-denopathy, acute tonsillitis, hepato- and splenomegaly, hematological changes such as leukocytosis, lymphocytosis and atypic mononuclears are the main symptoms of this disease. Clinical peculiarities of infectious mononucleosis in 62 adult patients, mainly males of young age, were investigated. The patients had fever, symptoms of acute tonsillitis often with lacunar angina, poly adenopathy, hematologic changes with expressed lymphocytosis and appearance of atypic mononuclears. The half of them had hepatomegaly. The drugs for stimulation of the immunity: groprinazin ad cycloferon were prescribed. They positively influenced the duration of fever and degree of gravity.
провокувати !х до розмноження [2]. Оскшьки ш-фекцшний мононуклеоз вважають дитячою ш-фекцшною хворобою, метою нашого дослщжен-ня е вивчення особливостей ктшчного nepe6iry ще! хвороби у дорослих.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛ1ДЖЕНЬ
На лшуванш у багатопрофшьнш лшарш iменi С. Г. Попково! № 21 м. Дшпропетровська у 2004 рощ знаходилося 62 дорослих хворих на ш-фекцшний мононуклеоз, що становить 37,8% вщ загально! кшькосп хворих на шфекцшний мононуклеоз. 1з них чоловшв було 42 (67,7%), ж> нок 20 (32,3%). Хворi були перевожно молодого вшу: до 20 роюв - 47 (75,8%) хворих, iз них чоловшв - 30 хворих, жшок - 17; вщ 21 до 30 роюв - 13 (21%) хворих, чоловшв - 10, жшок -3; вщ 31 до 40 роюв було всього 2 (3,2%) чо-ловши.
1нфекцшний мононуклеоз у дорослих переважно перебрав у середньотяжкому ступеш тяж-косп у 49 (79%) хворих, легкий переб^ спостер> гався у 7 (11,3%) хворих, тяжкий - у 6 (9,7%). Ускладнення були у 2 (3,2%) хворих. Супутня патолопя була у 6 хворих у виглядк бронхiально! астми, гостро! ресшраторно! вiрусно! шфекци (ГРВ1), мюкардюдистрофи, виразково! хвороби шлунка, хрошчного шелонефриту, псорiазу. До лшарш хворi надходили вiд початку захво-рювання на 1 - 3 добу - 13 (20,9%) хворих, на 4 -5 добу - 14 (22,6%) хворих, шзшше 5 доби - 35 (56,5%) хворих, причому 15 хворих надшшли шзшше 10 дшв вщ початку захворювання, а один хворий надшшов через 2 мiсяцi вiд початку хвороби, у якого була лихоманка, бшь у горл^ зб> льшення лiмфатичних вузлiв, вiн наглядався отоларингологом та гематологом. Хворi переважно
надходили у лшарню у весняний перюд - 19 (30,6%) хворих, влггку - 15 (24,2%), в осшнш перюд 18 (29%), взимку - 10 (16,2%). На дошпи-тальному еташ тiльки 11 (17,7%) хворим був виставлений правильний дiагноз - iнфекцiйний мононуклеоз - та такш же кiлькостi - пщозру на цю хворобу, що становить усього 35,48%. Решта хворих надходили у лшарню з дiагнозами: лихоманка неясного генезу, ГРВ1, вiрусний гепатит, скарлатина, катаральна, фолiкулярна та некро-тична ангiна, бiльше всього хворих надходило з лакунарною ангшою - 25 (40,3%) осiб.
Ус хворi клiнiчно обстежувались протягом усього перебування в лшарш, усiм хворим проводилось дослщження кровi (загальний та бюхь мiчний аналiз). Для лабораторного тдтверджен-ня iнфекцiйного мононуклеозу, спричиненого ВЕБ, використовували тести на виявлення гете-рофiльних антитiл у сироватщ кровi: постановка реакцiï Пауля - Буннеля [5], метод Гоффа - Ба-уера [5, 8] та iмуноферментний аналiз кровi на наявшсть Ав до вiрусу Епштейна -Барр.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ÏX ОБГОВОРЕННЯ
Результати опрацьованi загальноприйнятими статистичними методами.
При надходженш до лiкарнi хворi скаржились на загальну слабiсть, нежить, бшь у горлi пiд час ковтання, збiльшення лiмфатичних вузлiв, 42 (67,7%) хворих - на утруднення носового дихан-ня, закладенiсть носу, 8 (12,9%) хворих - шчний храп, у 41 (66,1%) хворого було хрипке дихання. У лшарш у 61 хворого була лихоманка, подов-ження яко'' до 3 дшв спостерiгалася у 37 (60,7%) хворих, до 6 дiб - у 15 (24,6%), до 10 дiб - у 6 (9,8%) та тшьки у 3 (4,9%) хворих лихоманка була вщ 14 до 16 дiб.
У 58 (93,5%) хворих були симптоми гострого тонзитту зi збшьшенням мигдаликiв та нальотом бiло - жовтого кольору, який легко зшмався. Ан-гiна була катаральна у 4 (6,9%) хворих, лаку-нарна - у 52 (89,6%) та плiвчаста - у 2 (3,5%) хворих, тобто найчаспше спостер^алася лаку-нарна ангiна. У всiх хворих була полiаденопатiя. Збiльшення пiдщелепних лiмфатичних вузлiв спостерiгалося у 42 (67,7%) хворих, передньо-шийних - у 56 (90,3%), задньошийниих - у 48 (77,4%), шхвових - у 14 (22,6%) та пахвинних вузлiв - у 12 (19,3%) хворих. Збшьшення шийних лiмфатичних вузлiв у хворих було помггне на вщсташ при поверненш го лови вбiк. У деяких хворих лiмфатичнi вузли мали вигляд ланцюжка, розмiр 'х досягав 1 - 3 см. Вони були еластично'' консистенци, не спаян мiж собою, рухомi, шкiра над ними не змшена, помiрно болючi на дотик. У 38 (61,3%) хворих була збшьшена печiнка: до 1
см нижче реберного краю - у 7 (11,3%) хворих, до 2 см - у 28 (45,2%) хворих та у 3 (4,8%) хворих - до 3 см. Збшьшення селезшки спостер> галося у 16 (25,8%) хворих: до 1 см - у 15 (24,1%), до 2 см - у одного (1,6%).
У вшх хворих спостер^алися змши в загаль-ному аналiзi кровк лейкоцитоз був виражений у 35 (56,4%) хворих, лiмфоцитоз - у 59 (95,2%), моноцитоз - у 9 (14,5%), атиповi мононуклеари -у 53 (85,5%) хворих. Збшьшення швидкосп ос> дання еритроципв (ШОЕ) спостер^алося у 13 (21 %) хворих, у жодного хворого не було ней-трофшьозу. У 35 (56,5%) хворих були змши в пе-чшковому комплекса пiдвищення активностi аланiновоï трансамiнази у 15 (24,2%) хворих, у 7 (11,3%) - збшьшення загального бшруб^ з перевагою непрямо'' фракци та у 13 (20,9%) -шдвищення тимолово'' проби. У 56 (90,3%) хворих дiагноз пiдтверджений серолопчними методами дослiдження: постановкою реакци Пауля -Буннеля у 45 (72,5%) хворих, визначенням гете-рофшьного тесту (метод Гоффа - Бауера) - у 1 хворого, iмуноферментний аналiз сироватки кро-вi на наявшсть Ав до вiрусу Епштейна - Барр - у 10 хворих: 9 iз них ВЕБ VCA - IgM та у 1 хворого, який надшшов до лшарш через 2 мюящ вщ початку хвороби, ВЕБ - NA Ig У.
Для лiкування шфекцшного мононуклеозу до-рослих використовували гроприназин 33 (53,2%) хворим, циклоферон - 25 (40,3%) хворим, що вплинуло на переб^ хвороби. Рщше використовували глюкокортико'ди: преднiзолон призна-чали 13 (20,9%) хворим та дексаметазон - 3 (4,8%) хворим. Антибютики призначали 48 (77,4%) хворим. 1з антибiотикiв використовували: цефазолiн, цефтрiаксон, ровамiцин, натр> еву сiль бензилпенiцилiну та найчастiше макро-пен - 26 (54,2%) хворим. Ус хворi були виписанi з лшарш з видужанням. Тривалiсть середнього лiжкодня становила 13,9 доби.
ВИСНОВКИ
1. 1нфекцшний мононуклеоз у дорослих спо-стерiгаеться головним чином у чоловшв молодого вiку, переважно переб^ае в середньотяж-кому ступеш тяжкостi, з бiльш вираженою кшь-кiстю захворювань у весняний та осшнш перю-ди. Практично у вшх хворих була лихоманка, симптоми гострого тонзитту, найчастiше з лакунарною ангшою. У 100% хворих була полiа-денопатiя, найчастiше зi збiльшенням пщщелеп-них, передньошийних та задньошийних лiмфа-тичних вузлiв. Бшьш нiж у половини хворих спо-стерiгалася гепатомегалiя та у меншо'' частини хворих - спленомегалiя. У вшх хворих спостер> галися змши в загальному аналiзi кровi: лiмфо-цитоз та наявнiсть атипових мононуклеарiв.
05/ Том X / 3
71
2. При обстеженш хворих з ангшами необхвд-но звертати увагу на наявшсть полiаденопатil, гепато- та спленомегали, тривалу лихоманку, на яку не впливае антибiотикотерапiя, та вщсут-нiсть нейтрофiльозу в загальному аналiзi кровi,
що впливае на постановку правильного клшч-ного дiагнозу на дошпитальному етапi.
3. Для ефективносп лiкування слiд ширше ви-користовувати препарати, що стимулюють про-цеси iмунiтету: гроприназин та циклоферон.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Ачкасова Т. А., Богадельников I. В., Горшняк Л. Х. 1нфекцшний мононуклеоз - хвороба чи маркер 1мунодефщиту // Пед1атр1я, акушерство та пнеколо-пя. - 2001. - № 4. - С. 63-64.
2. Беклемишев Н. В. Иммунопатология и им-мунорегуляция: (При инфекциях, инвазиях и аллергиях). - М.: Медицина, 1986. - 255с.
3. Гаврылов О. К., Козинец Г. И., Черняк Н. В. Клетки костного мозга и периферической крови: (структура, биохимия, функции). - М.: Медицина, 1985. - 288с.
4. Любезная Е. Б. Инфекционный мононуклеоз // Фельдшер и акушерка. - 1991. - № 1 - С. 28 - 33.
5. Маврутенков В.В. Клшчне значения та пор1в-няльна оцшка двох метод1в визначення гетероф1льних антитш при шфекцшному мононуклеоз! // Лаб. д1агностика. - 2002. - № 1. - С. 32.
6. Ронин В. С. Инфекционний мононуклеоз // Клинич. лаб. диагностика. - 1992. - № 3 - 4. - С. 61 -65.
7. Факторова Е. И. Инфекционный мононуклеоз как болезнь иммуной системы // Гематология и переливание крови. - 1993. - Вып. 28. - С. 62 - 67.
8. Чирешкина Н.М. Инфекционный мононуклеоз (болезнь Филатова) у детей. - М.: Медицина, 1973. -172 с.
УДК 612.1/.8:579.83-078:615.363
А. В. Шарун,
0. О. Шкулта, Л.Г. Юргель,
Г.М. Кременчуцький,
1.E. Шарун, С.Я. Турлюн
ПОРШНЯЛЬНИИ АНАЛ1З Б1ОЛОГ1ЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ АЕРОКОК1В, ВИД1ЛЕНИХ 13 Р1ЗНИХ ЕКОЛОГ1ЧНИХ Н1Ш ОРГАН1ЗМУ ЛЮДИНИ
Дтпропетровська державна медична академiя кафедра мiкробiологii, вiрусологii та Шунологи (зав. - д. мед. н., проф. Г.М. Кременчуцький)
Ключовi слова: аерококи, субстрати окиснювання, електрод Кларка, екологiчна тша, перекис водню
Key words: aerococci, substrates of oxidation, Clark's electrode, ecologic niche, hydrogen peroxide
Резюме. Задачей исследования было изучение субстратов окисления бактерий - антагонистов, продуцентов водород пероксида, выделенных со слизистых оболочек нестерильных полостей человека. Все девять штаммов антагонистов относятся к роду Легососсш', вид утёат. Шесть из них были выделены со слизистой оболочки ротовой полости, по одному - из кала и со слизистой влагалища практически здоровых людей. Эталонным штаммом выступал музейный штамм №167, выделенный из грудного женского молока и являющийся основой эубиотика А-бактерина. В качестве субстратов окисления выделенных аэрококков было изучено 20 органических соединений, а именно: незаменимые аминокислоты - цистин, пролин, лизин, треонин, валин, аланин, глицин; органические кислоты - янтарная, яблочная, лимонная, молочная, винная, щавелевая, фумаровая, пировиноградная, кето-глутаровая, а также: трипептид глутатион, фосфоглицерид - глицерофосфат и триоза - гли-
