Научная статья на тему 'Совершенствование терапии инфекционного мононуклеоза Эпштейна- Барр вирусной этиологии у детей'

Совершенствование терапии инфекционного мононуклеоза Эпштейна- Барр вирусной этиологии у детей Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

CC BY
500
49
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
ДіТИ іНФЕКЦіЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ ЕПШТЕЙНА / БАРР ВіРУСНА іНФЕКЦіЯ ПЕЧіНКА УРСОДЕОКСИХОЛієВА КИСЛОТА / ДЕТИ ИНФЕКЦИОННЫЙ МОНОНУКЛЕОЗ ЭПШТЕЙНА / БАРР ВИРУСНАЯ ИНФЕКЦИЯ ПЕЧЕНЬ УРСОДЕОКСИХОЛИЕВАЯ КИСЛОТА / CHILDREN / INFECTIOUS MONONUCLEOSIS / EPSTEIN-BARR INFECTION / LIVER / URSODEOXYCHOLIC ACID

Аннотация научной статьи по клинической медицине, автор научной работы — Крамарев С.А., Шадрин В.О., Евтушенко В.В., Шпак И.В., Большакова Л.А.

Актуальность. В Украине, как и во всем мире, отмечается тенденция к увеличению диффузных заболеваний печени. В значительной степени рост числа больных с заболеваниями печени среди взрослых обусловлен повреждениями гепатобилиарной системы в детском возрасте. Цель: оценка эффективности урсодеоксихолиевой кислоты (УДХК) в комплексной терапии поражений печени Эпштейна Барр вирусной (ЭБВ) этиологии. Материалы и методы. Дизайн исследования: проспективное открытое контролируемое. Было обследовано 60 детей с инфекционным мононуклеозом (ИМ) Эпштейна Барр вирусной этиологии. Дети были в возрасте от 1 до 18 лет. Всех больных наблюдали и обследовали в течение острого периода болезни. Больные были разделены на 2 группы. Дети основной группы (n = 35) получали базисную терапию ИМ ЭБВ-этиологии в сочетании с урсодеоксихолиевой кислотой, пациенты из группы сравнения (n = 25) получали базисную терапию. Результаты. Полученные данные свидетельствуют о том, что усовершенствованная за счет УДХК терапия инфекционного мононуклеоза ЭБВ-этиологии с поражением печени у детей способствует более быстрому темпу регрессии основных симптомов инфекции, таких как лихорадка, снижение аппетита и желтуха, уже на 7-й день от начала лечения и более быстрой нормализации показателей функционального состояния печени (аланинаминотрансфераза, билирубин, щелочная фосфатаза, гамма-глутамилтрансфераза, лактатдегидрогеназа). Препарат переносился хорошо, отказа от лечения среди пациентов не было, побочных реакций не наблюдалось. Выводы. Включение препарата УДХК в схему лечения позволяет повысить эффективность усовершенствованной терапии по сравнению с базисной терапией, способствует более быстрой регрессии симптомов инфекции и более быстрой нормализации показателей функционального состояния печени.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Удосконалення терапії інфекційногомононуклеозу Епштейна - Баррвірусної етіології в дітей

Background. In Ukraine, as in the whole world, there is a tendency to increase in the number of diffuse liver diseases. Increased percentage of patients with liver disease among adults is mostly determined by the damages to hepatobiliary system in childhood. The purpose of the study was to evaluate the effectiveness of ursodeoxycholic acid (UDCA) in the therapy of liver damages due to Epstein-Barr virus (EBV). Materials and methods. Research design: prospective, open-label, controlled. Sixty children with EBV infectious mononucleosis (IM) aged 1 to 18 years old were screened. All patients were observed, examined during the acute period of the disease, and divided into 2 groups. The children of the main group (n = 35) received standard therapy for EBV IM in combination with UDCA, patients of the control group (n = 25) received standard treatment alone. Results. Received data showed that therapy improved by means of UDCA in EBV IM and liver damage promotes a faster regression of the main symptoms of infection, such as fever, appetite loss and jaundice, already on day 7 from the beginning of treatment and a more rapid normalization of indicators of the functional state of the liver (alanine aminotransferase, bilirubin, alkaline phosphatase, gamma glutamyltransferase, lactate dehydrogenase). The drug was well tolerated, no adverse reactions were observed. Conclusions. The inclusion of UDCA in the treatment scheme can improve the effectiveness of advanced therapy compared with standard one, promotes a more rapid regression of infection symptoms and a more rapid normalization of indicators of the functional state of the liver.

Текст научной работы на тему «Совершенствование терапии инфекционного мононуклеоза Эпштейна- Барр вирусной этиологии у детей»

Орипнальш AOOAiAKeHHq

Original Researches

JtXI"!* Jsl'JIbsIsl

1нфектологш

УДК 616.523:616.98]-085.001.76-053.2 DOI: 10.22141/2312-413x.6.2.2018.131095

Крамарьов С.О.1, Шадрин В.О.1, Евтушенко В.В.1, Шпак 1.В.1, БольшаковаЛ.А.2, KaMiHCbKa Т.М.2

1 Нац1ональний медичний ун1верситет ¡мен10.О. Богомольця, м. КиТв, УкраТна

2 КиТвська м1ська дитяча 1кл1н1чна ¡нфекц/йна л1карня, м. КиТв, УкраТна

ж щ ■■■ ■ ■ ■ w

Удосконалення терапп шфекцмного мононуклеозу Епштейна — Барр BipycHOi етiологií в дiтей

For cite: Aktual'naa Infektologia. 2018;6(2):87-92. doi: 10.22141/2312-413x.6.2.2018.131095

Резюме. Актуальшсть. В Украт, як i в усьому ceimi, eidMi4aemt£.n тенденщя до збльшення дифузних захворювань печтки. Значною мiрою зростання числа хворих на захворювання печтки серед дорослих обумовлено ушкодженнями геnаmобiлiарно'i системи в дитячому вщ. Мета: оцшка ефективностi урсо-деоксихолiево'i кислоти (УДХК) у комплекснш терапп уражень печтки Епштейна — Барр вiруcноi (ЕБВ) етюлоги. Матергали та методи. Дизайн до^дження: проспективне вiдкриmе контрольоване. Було об-стежено 60 дтей з тфекцшним мононуклеозом (1М) Епштейна — Барр вiруcноi етюлоги. Дти були втом вiд 1 до 18ротв. Уаххворих спостергали й обстежували протягом гострого пероду хвороби. Хворi були розподыеш на 2 групи. Дти оcновноi групи (n = 35) отримували базисну тератю 1МЕБВ-етюлоги в поеднант з урcодеокcихолieвою кислотою, пащенти з групи порiвняння (n = 25) отримували базисну терапю. Результати. Отримаш дат CBid4amb про те, щоудосконалена зарахунок УДХКтератя тфек-цшного мононуклеозу в дтей ЕБВ-етюлоги з ураженням печтки сприяе быьш швидкому темпу регреси основних симптомiв тфекци, таких як лихоманка, зниження апетиту й жовтяниця, вже на 7-й день вiд початку л^вання i быьш швидкш нормалiзацi'i показнитв функщонального стану печтки (алантамто-трансфераза, бiлiрубiн, лужна фосфатаза, гамма-глутамлтрансфераза, лакmаmдегiдрогеназа). Препарат переносився добре, вiдмови вiд л^вання серед пацieнтiв не було, побiчнихреакцш не спостеркалося. Висновки. Включення препарату УДХК у схему л^вання дозволяе тдвищити ефективтсть удоскона-лено'1 терапп порiвняно з базисною тератею, сприяе быьш швидкш регреси симптомiв тфекци й быьш швидкш нормалiзацi'i показнитв функщонального стану печтки.

Kro40Bi слова: дти; тфекцтний мононуклеоз; Епштейна — Барр вiруcна шфекщя; печтка; урсоде-окcихолieва кислота

Вступ

Епштейна — Барр BipycHa шфекщя (ЕБВ1) належить до найбтьш поширених шфекцшних захворювань лю-дини. Антитта до вipycy Епштейна — Барр виявляють у 60 % дггей перших двох роив життя i 80—100 % дорослих. Сьогодш в усьому свт вщзначаеться збтьшення тлькосп хворих на ЕБВ1, що пов'язано не лише з по-кращанням якосл дiaгноcтики, але й 3i зростанням ix числа. Захворюванють на гостру форму ЕБВ1 в piзниx крашах коливаеться вщ 4 до 45 на 100 тис. населення [1].

В УкраШ, як i в усьому свт, вiдмiчaетьcя тенденщя до збшьшення дифузних захворювань печшки, що е причиною швалщизаци та смертност людей рГзно-го вшу. Значною мipою зростання числа хворих на захворювання печшки серед дорослих обумовлено ушкодженнями гепaтобiлiapноi системи в дитячому вщ [2].

Етюлопчний спектр уражень печшки в дггей бтьш piзномaнiтний, шж у дорослих, у цей перюд не вщзна-чаеться домшування в1русних гепатипв В i С.

© «Актуальна ¡нфектолопя» / «Актуальная инфектологая» / «Actual Infectology» («Atäual'naä Infektologiä»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018

Для кореспонденци: Крамарьов Серпй Олександрович, доктор медичних наук, професор, завщувач кафедри дитячих шфекцмних хвороб, Нацюнальний медичний ушверситет iменi О.О. Богомольця, бульв. Т. Шевченка, 13, м. Ки'1'в, 02000, УкраТна; e-mail: skramarev@ukr.net

For correspondence: Sergiy Kramarov, MD, PhD, Cheif of the Department of Pediatric Infectious Diseases, Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 02000, Ukraine; e-mail: skramarev@ukr.net

У лiтературi широко обговорюеться роль вiрусу Епштейна — Барр у розвитку хронiчного гепатиту як тригерного агента автоiмунного гепатиту [3]. 6 шд-твердження ролi вiрусу Епштейна — Барр у розвитку гранульом у печшщ [4] та навiть рщюсного «синдрому жовчних протоков, що зникають» [5].

Повiдомляеться про випадки гостро! печшково! недостатностi, що спричинена вiрусом Епштейна — Барр, iз летальшстю до 87 % [6].

Патогенетичний мехашзм, що викликае де-струкцш гепатоцитiв i розвиток холестазу при ЕБВ1, до кiнця не з'ясований. 6 припущення про те, що вiрус Епштейна — Барр не чинить прямо! ци-топатично! дп, а руйнування гепатоцитiв виклика-еться токсичною дiею вiльних радикалiв, що беруть участь у перекисному окислюванш лшщв [7]. Описано мехашзм антитшозалежного цитолiзу клiтин, що вражеш вiрусом Епштейна — Барр: цитолiз роз-виваеться пiд впливом Т-супресорiв i природних кiлерiв.

При жовтяничних формах гострого Епштейна — Барр вiрусного гепатиту ДНК вiрусу Епштейна — Барр виявляеться переважно в CD3-, CD4- i СD8-лiмфоцитах, тодi як при шфекцшному монону-клеозi в пацiентiв без жовтянищ в основному шфшо-ваш В-лiмфоцити периферично! кровi, що вказуе на можливу участь Т-лiмфоцитiв у розвитку тяжких форм гострого Епштейна — Барр вiрусного гепатиту. 6 повь домлення про те, що при тяжких жовтяничних формах Епштейна — Барр вiрусного гепатиту iнфiкуються вь русом Епштейна — Барр саме Т-клггини шфтьтрату, а не гепатоцити [8].

У формуванш iзольованого ураження гепатоцитiв при Епштейна — Барр вiрусному гепатита важливу роль може вiдiгравати й безпосередня дiя збудника в кровi у випадку парентерального iнфiкування.

Проблема л^вання ЕБВ1 на сьогоднi залишаеться актуальною й потребуе iндивiдуального й комплексного тдходу з урахуванням патогенетичних особливостей захворювання, наявних iмунологiчних змiн, ступеня тяжкостi хвороби, вшу дитини, кшшчних особливостей тощо [9, 10].

У лiтературi вщсутш единi пiдходи до лiкування, що пов'язано з невизначешстю деяких ланок патогенезу. Це стосуеться й проблеми ураження печшки.

Бтьшють авторiв пропонують застосовувати у хворих препарати гепатопротекторно! дп, але досвiду !х застосування в дией з ураженням печшки при ЕБВ1 недостатньо. З огляду на мехашзм дп щодо цього най-бiльш привабливо виглядають препарати урсодеокси-холiевоl кислоти (УДХК). Парш молекули УДХК зав-дяки пдрофшьнш групi (7р-пдроксил) вбудовуються у фосфолшщний шар кштинно! мембрани гепатоци-пв i холангiоцитiв, вiдновлюючи структуру кштин i пiдвищуючи стiйкiсть до пошкоджуючих факторiв дЦ вiрусiв.

Багатограннi ефекти УДХК забезпечують широкий спектр терапевтичних можливостей використання препарату.

УДХК являе собою жовчну кислоту, що утворю-еться в кишечнику й печшщ та становить 0,1—5 % вщ загального пулу жовчних кислот людини. УДХК е нетоксичною кислотою, що обумовлене пдрофтьшстю И молекули.

При л^ванш препаратами УДХК вщбуваеться змiщення пропорцiй складових частин жовчi в бiк пе-реважання УДХК над iншими жовчними кислотами. Позитивний вплив УДХК пов'язуеться з вилсненням токсичних жовчних кислот з ентерогепатично! цирку-ляци (шляхом конкурентного гальмування всмокту-вання в клубовш кишцi) i запобiганням !х шыдливш дГ! на мембрани [11—13].

Виявлено цитопротективну дш УДХК, що обу-мовлена здатнiстю вбудовуватися в мембрани гепа-тоцитiв, у результатi чого зменшуеться продукщя на поверхнi гепатоципв антигенiв HLA I класу, що запо-бiгае розвитку автоiмунних реакцш (iмуномодулююча дiя).

УДХК мае жовчопнну дiю внаслiдок холегепатич-ного шунта (повернення з канальщв до синусоидально! мембрани через перибiлiарнi сплетiння) [11, 14].

УДХК знижуе лiтогеннiсть жовчi внаслiдок фор-мування рiдких кристалiв з молекулами холестерину, запобiгае виникненню холестеринових камешв i роз-чиняе !х. Окрiм того, препарат знижуе всмоктування холестерину в кишечнику й синтез його в печшщ, екс-крещю останнього в жовч.

Дослщження довели, що УДХК випсняе пул токсичних пдрофобних жовчних кислот за рахунок конкурентного захоплення рецепторами в клубовш кишщ й стимулюе екзоцитоз у гепатоцитах шляхом активiзацi! Са-залежно! протешкшази. Це призво-дить до зменшення концентраций гiдрофобних жовчних кислот та шдукуе пдрокарбонатний холерез, посилюючи виведення гiдрофобних жовчних кислот у кишечник [15].

Деяы автори [16] повщомляють про зменшення експреси молекул HLA I класу на гепатоцитах i HLA II класу на холанпоцитах, а також про зниження продук-цГ! прозапальних цитокiнiв (1Л-1, 1Л-2, 1Л-6, фактор некрозу пухлини альфа, iнтерферон гамма) п!д дiею УДХК.

Антиоксидантнi властивостi УДХК, описаш в лгте-ратурi, обумовлеш змiною метаболiзму простагланди-нiв i жирних кислот, !х впливом на регенерацiю печш-ки через систему цитоюшв [17].

Механiзми дГ! УДХК не вичерпуються перерахо-ваними. Вони кардинально доповнилися в кiнцi XX й на початку XXI столптя такими властивостями, як антиапоптичш, антифiбротичнi й антиканцерогеннi, що дозволило не обмежуватися застосуванням УДХК тiльки в гематологи.

Зважаючи на виявленi нами у хворих з ЕБВ1 син-дроми ураження печiнки (збiльшення розмiрiв, наяв-нiсть симптомiв цитолiзу, змши щiльностi паренхiми за даними УЗД i вираженi прозапальнi змiни концентра-цГ! iнтерлейкiнiв, мiкро-РНК), ми вдосконалили тера-пiю препаратом УДХК.

Метою нашо! роботи було дослщження ефектив-носта й безпечноста застосування удосконаленого комплексу в дiтей з шфекцшним мононуклеозом Епштейна — Барр вiрусноl етюлоги.

Мaтерiaли та методи

У Кшвськш мiськiй дитячiй кдшчшй iнфекцiйнiй лiкарнi було обстежено 60 дггей вiком вiд 1 до 18 ро-кiв i3 шфекцшним мононуклеозом (IM) Епштейна — Барр вiрусноl (ЕБВ) етюлоги. Усiх хворих спостерпа-ли й обстежували протягом гострого перюду хвороби. Функцюнальний стан печшки визначався шляхом дослщження основних печiнково-клiтинних ферментiв (аланiнамiнотрансферази (АЛТ), аспартатамшотранс-ферази (АСТ), лужно! фосфатази (ЛФ), лактатдепдро-генази (ЛДГ), гамма-глутамштрансферази (ГГТ), ти-молово! проби, рiвня загального бiлiрубiну, загального бiлка, альбумшу, протромбiнового показника).

Хворi були розподтеш на 2 групи.

У першш групi (основна) дiти (n = 35) отримували базисну терапiю IM ЕБВ-етюлоги в поeднаннi з урсо-деоксихолieвою кислотою. У нашiй робота ми викорис-товували препарат УДХК вгтчизняного виробництва — Укрлiв суспензш. Доза УДХК становила 10 мг/кг/добу. 1 мiрна ложка суспензй' Укрлiв (5 мл) мiстить 250 мг УДХК. Суспензiя пацieнтами приймалася всередину ввечерi перед сном. Тривалють прийому препарату становила 28 дшв. За необхщноста, залежно вiд лаборатор-них показникiв, курс лiкування тривав до 3 мюящв.

44,0

Основна група

Контрольна група

Тяжкий стутнь ■ Середнiй ступiнь I Легкий ступшь

Рисунок 1. Розподш дтей в групах за ступенем тяжкост процесу

У другш rpyni (контрольна) дгги (n = 25) отримували базисну терапш 1М ЕБВ-етаологп'. Вона включала: режим; симптоматичну терапш (жарознижувальш, протибольовi препарати); при синдромi тонзилiту, приeднаннi вторинно1 бактерiальноï шфекцп' — анти-бiотики.

Рандомiзацiя хворих за групами дослщження була проведена методом випадкових чисел. Статистична обробка отриманих результатав проводилася з ви-користанням сучасних методiв медично1 статистики за допомогою MS Excel 2007. Визначали середнi по-казники (t-тест Стьюдента), стандартнi вiдхилення (М ± m). Оцiнку терапп' проводили за допомогою методу однофакторного дисперсшного аналiзy ргз-ницю частот визначали за методом оцшки рiзницi мiж частотами появи ознаки в окремих серiях спо-стереження.

Дизайн дослщження: проспективне рандомiзоване порiвняльне пiсляреeстрацiйне клiнiчне дослiдження в паралельних групах.

Розподш дггей за ступенем тяжкоста в обох групах наведено на рис. 1.

Результати та обговорення

Ураження печшки спостерпалося в ушх дiтей. Ана-лiз скарг i даних об'ективного обстеження показав, що в ушх дiтей захворювання починалося гостро.

Лихоманка, тонзилiт, лiмфаденопатiя, гепатоме-галiя вiдзначалися в 100 % хворих, спленомегалiя — у 60,0 %, аденощит — у 86,8 %, екзантема — у 26,8 % хворих. Стутнь вираженоста штоксикацшного синдрому залежав вiд тривалоста й тяжкостi захворювання.

Кпiнiчнi прояви ураження печшки в обстежених дггей характеризувалися: зниженням апетиту (100 % хворих), болем у живота (75 %), нудотою (55 %), болем у правому тдребер'1 (28,3 %), блюванням (20 %), жов-тяницею склер (18,3 %), жовтяницею шыри (13,3 % хворих).

Пiдвищення АЛТ спостерiгалося у 70 % хворих да-тей, АСТ — 62,5 %, ЛДГ — 65 %, ГГТ — 50 %, ЛФ — 77,5 %, тимолово!" проби — 18,8 %, бшрубшу загального — у 17,5 % хворих дггей (рис. 2).

Нами отримаш даш, яы свiдчать про те, що удо-сконалена тератя iнфекцiйного мононуклеозу в дiтей ЕБВ-етюлоги' з ураженням печiнки при використанш

% 100н

806040200

Основна група ■ Контрольна група

70

78 77

АЛТ

АСТ

ЛДГ

ГГТ

ЛФ

18 18

18 18

Тимолова Загальний проба б^рубЫ

Рисунок 2. Частота виявлення бiохiмiчних MapKepiB ураження печнки в дтей з нфекцйним

мононуклеозом ЕБВ-етюлогп

суспензй' Укрлiв сприяе бiльш швидкому темпу регре-ciï основних симптомiв шфекцй', таких як лихоманка, зниження апетиту й жовтяниця, вже на 7-й день вгд початку лГкування (рис. 3).

На 7-й день вгд початку лшування в 76,0 % пащентав контрольно!' групи зберГгалася лихоманка, а в основнiй груш — тгльки в 45,7 % дггей (p < 0,05).

Зниження апетиту вгдзначалося на 7-й день вгд початку лiкування в 92,0 % хворих контрольно!' групи й 37,1 % — основно! групи. Жовтяниця шири вiдмiчена в 16,0 % дггей контрольно! групи й 8,6 % пащентав основно! групи (p < 0,05). Спленомегатя — у 60 та 45,7 % дггей вгдповгдно (p > 0,05).

На 28-й день вгд початку лГкування в дггей основно! групи в жодному випадку не було зареестровано лихоманки, зниження апетиту чи жовтянищ, на той час як у пащентав контрольно! групи щ симптоми зберГгалися в 16,0; 8,0 i 4,0 % вщповщно (p < 0,05).

Гепатоспленомегатя вгдзначалася у 45,7 % дггей основно! групи й 92,0 % пацгентгв контрольно! групи (p < 0,05). Спленомегалгя — у 31,4 i 48,0 % вгдповгдно (p > 0,05).

Включения в комплексну терашю шфекцшно-го мононуклеозу ЕБВ-етюлоги', що супроводжуеть-ся ураженням печшки з холестазом, суспензй' УкрлГв сприяе також бшьш швидкш нормаизаци' показниыв

Рисунок 3. Основн клHi4Hi симптоми ЕБВчнфекцп при р'зних методах лкування на 7-й день

вд початку лкування

Рисунок 4. Основн клiнiчнi симптоми ЕБВчнфекцй' при р 'зних методах лкування на 28-й день

вд початку лкування

Рисунок 5. Показники функцюнального стану печ'/нки на 7-й день в 'щ початку лкування

Рисунок 6. Показники функцюнального стану печнки на 28-й день в'щ початку лкування

функцюнального стану печшки (АЛТ, бшрубш, ЛФ, ГГТ, ЛДГ).

На 7-й день вщ початку лшування вiрогiдна динамь ка вщзначена з боку показника АЛТ (рис. 5), який за-лишався пiдвищеним у 76,0 % дггей контрольно!' групи й 37,1 % пащентав основно!' групи (p < 0,05).

На 28-й день вщ початку л^вання в основнш груп загальний бшрубш сироватки кровГ нормалiзувався в ушх обстежених (рис. 6), АЛТ залишалася шдвищеною лише в 14,3 % дггей, ЛФ — у 8,6 %, ГГТ — у 8,6 % па-щенпв, ЛДГ — у 14,3 % обстежених. У той же час у да-тей контрольно! групи АЛТ залишалася пдвищеною у 56,0 %, ЛФ — у 28,0 %, ГГТ — у 32,0 %, ЛДГ — у 36,0 % i загальний бшрубш сироватки кров1 — у 4,0 % пащен-пв (p < 0,05).

Висновки

Отже, включения препарату Укрл1в у виглядГ сус-пензи' в схему л^вання хворих з шфекцшним мононуклеозом ЕБВ-етюлоги' з ураженням печшки дозволяе щдвищити ефективнють удосконалено! терапй' захворювання пор1вняно з базисною тератею.

Препарат УкрлГв суспензiя переносився добре, вщ-мови вщ лiкування серед пащенпв не було, по6Гчних реакцш не спостерiгалося.

Включення в комплексну терапш шфекцшного мононуклеозу ЕБВ-етiологiï, що супроводжуеться ураженням печiнки, препарату Укрл1в суспензiя сприяе бшш швидкому регресу симптомГв iнфекцiï, таких як лихоманка, гепатоспленомегалiя, жовтяниця.

Включення в комплексну терапш шфекцшного мононуклеозу ЕБВ-етюлоги', що супроводжуеться ураженням печшки, препарату Укрл1в суспензiя також сприяе бшш швидкш нормалiзацiï показнитв функцюнального стану печшки, а саме АЛТ, р1вня бшрубь ну, ЛФ, ГГТ, ЛДГ.

Конфл^ штереив. Не заявлений.

References

1. Kramarev SA, Litvinenko NG, Palatnaia LA. Epstein-Barr virus infection in children. Sovremennaya pediatriya.2004;(34):13-18. (in Russian).

2. Denisova MF. Scientific and practical priorities of pediatric hepatology. Modern Gastroenterology.2009;(50): 115-119. (in Russian).

3. Raynard B, Balian A, Fallik D, et al. Risk factors of fibrosis in alcohol-induced liver disease. Hepatology. 2002 Mar;35(3):635-8. doi: 10.1053/jhep.2002.31782.

4. Bantel H, Schulze-Osthoff K. Apoptosis in hepatitis C virus infection. Cell Death Differ. 2003 Jan; 10 Suppl 1:S48-58. doi: 10.1038/sj.cdd.4401119.

5. Görbig MN, Gines P, Bataller R, et al. Human hepatic .stellate cells secrete adrenomedullin: potential autocrine factor in the regulation of cell contractility. J Hepatol. 2001 Feb;34(2):222-9.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

6. Feldmann G. Liver apoptosis. J Hepatol. 1997;26 Suppl 2:1-11.

7. Faulkner GC, Krajewski AS, Crawford DH. The ins and outs of EBV infеction. Trends in Microbiology. 2000;8(4):185-189. doi: 10.1016/S0966-842X(00)01742-X.

8. Kramarev SА, Vigovskaya ОV Chronic forms of Epstein-Barr viral infection in children. Modern approaches to diagnostics and treatment. Sovremennaya pediatriya.2008;(19): 103-108. (in Russian).

9. Feranchak AP, Tyson RW, Narkewicz MR, Karrer FM, Sokol RJ. Fulminant Epstein-Barr viral hepatitis: orthotopic liver transplantation and review of the literature. Liver Transpl Surg. 1998 Nov;4(6):469-76.

10. Maeda A, Wakiguchi H, Yokoyama W, Hisakawa H, Tomoda T, Kurashige T. Persistently high Epstein-Barr virus (EBV) loads in peripheral blood lymphocytes from patients with chronic active EBV infection. J InfectDis. 1999Apr;179(4):1012-5. doi: 10.1086/314691.

11. Volkova GI. Epshteina-Barr virusnyi gepatit u detei. Diss. kand med. nauk [Epstein-Barr virus hepatitis in children. PhD diss.]. Moscow; 2013. 20 p. (in Russian).

12. Aprosina ZG, Ignatova TM, Kozlovskaia LV, authors; Serov BB, Aprosina ZG, editors. Khronicheskii virusnyi gepatit [Chronic viral hepatitis]. Moscow: Meditsina; 2002. 384 p. (in Russian).

13. Friedman SL, Maher JJ, Bissell DM. Mechanisms and therapy of hepatic fibrosis: report of the AASLD Single Topic Basic Research Conference. Hepatology. 2000 Dec;32(6): 1403-8. doi: 10.1053/jhep.2000.20243.

14. Janeczko J. Immunomodulatory treatment of lymphopenia after infectious mononucleosis. Przegl Epidemiol. 2001;55(4):433-41. (in Polish).

15. Urazova OI, Pomogaeva AP, Novitsky VV, Potarskaya EV, Shevtsova NM. Subpopulation composition and metabolism of mononuclear lymphocytes in children with infectious mononucleosis. Infectious Diseases. 2004;2(4):17-21. (in Russian).

16. Gubergrits NB, Lukashevich GM, Fomenko PG, Beliaeva NV. Zhelchnyi refliuks: sovremennye teoriia i praktika [Gall-reflux: modern theory and practice]. Moscow; 2014. 36 p. (in Russian).

17. Kikuchi K, Miyakawa H, Abe K, et al. Vanishing bile duct syndrome associated with chronic EBV infection. Dig Dis Sci. 2000 Jan;45(1):160-5.

OTpuMaHO 02.04.2018 ■

Крамарев С.А.1, Шадрин В.О.1, Евтушенко В.В.1, ШпакИ.В.1, БольшаковаЛ.А.2, Каминская Т.Н.2

1 Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев, Украина

2 Киевская городская детская клиническая больница, г. Киев, Украина

Совершенствование терапии инфекционного мононуклеоза Эпштейна — Барр вирусной этиологии у детей

Резюме. Актуальность. В Украине, как и во всем мире, отмечается тенденция к увеличению диффузных заболеваний печени. В значительной степени рост числа больных с заболеваниями печени среди взрослых обусловлен повреждениями гепатобилиарной системы в детском возрасте. Цель: оценка эффективности урсодеоксихолиевой кислоты (УДХК) в комплексной терапии поражений печени Эпштейна — Барр вирусной (ЭБВ) этиологии. Материалы и методы. Дизайн исследования: проспективное открытое контролируемое. Было обследовано 60 детей с инфекционным мононуклеозом (ИМ) Эпштейна — Барр вирусной этиологии. Дети были в возрасте от 1 до 18 лет. Всех больных наблюдали и обследовали в течение острого периода болезни. Больные были разделены на 2 группы. Дети основной группы (п = 35) получали базисную терапию ИМ ЭБВ-этиологии в сочетании с урсо-деоксихолиевой кислотой, пациенты из группы сравнения (п = 25) получали базисную терапию. Результаты. Полученные данные свидетельствуют о том, что усовершенствованная

за счет УДХК терапия инфекционного мононуклеоза ЭБВ-этиологии с поражением печени у детей способствует более быстрому темпу регрессии основных симптомов инфекции, таких как лихорадка, снижение аппетита и желтуха, уже на 7-й день от начала лечения и более быстрой нормализации показателей функционального состояния печени (аланин-аминотрансфераза, билирубин, щелочная фосфатаза, гам-ма-глутамилтрансфераза, лактатдегидрогеназа). Препарат переносился хорошо, отказа от лечения среди пациентов не было, побочных реакций не наблюдалось. Выводы. Включение препарата УДХК в схему лечения позволяет повысить эффективность усовершенствованной терапии по сравнению с базисной терапией, способствует более быстрой регрессии симптомов инфекции и более быстрой нормализации показателей функционального состояния печени. Ключевые слова: дети; инфекционный мононуклеоз; Эп-штейна — Барр вирусная инфекция; печень; урсодеоксихо-лиевая кислота

S.O. Kramarov1, V.O. Shadrin1, V.V. Yevtushenko1, I.V. Shpak1, L.A. Bolshakova2, T.M. Kaminskaya2

1 Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine

2 Kyiv Children's Clinical Infectious Diseases Hospital, Kyiv, Ukraine

Improving the treatment of Epstein-Barr virus infectious mononucleosis in children

Abstract. Background. In Ukraine, as in the whole world, there is a tendency to increase in the number of diffuse liver diseases. Increased percentage of patients with liver disease among adults is mostly determined by the damages to hepatobiliary system in childhood. The purpose of the study was to evaluate the effectiveness of ursodeoxycholic acid (UDCA) in the therapy of liver damages due to Epstein-Barr virus (EBV). Materials and methods. Research design: prospective, open-label, controlled. Sixty children with EBV infectious mononucleosis (IM) aged 1 to 18 years old were screened. All patients were observed, examined during the acute period of the disease, and divided into 2 groups. The children of the main group (n = 35) received standard therapy for EBV IM in combination with UDCA, patients of the control group (n = 25) received standard treatment alone. Results. Received data

showed that therapy improved by means of UDCA in EBV IM and liver damage promotes a faster regression of the main symptoms of infection, such as fever, appetite loss and jaundice, already on day 7 from the beginning of treatment and a more rapid normalization of indicators of the functional state of the liver (alanine aminotransferase, bilirubin, alkaline phosphatase, gamma glutam-yltransferase, lactate dehydrogenase). The drug was well tolerated, no adverse reactions were observed. Conclusions. The inclusion of UDCA in the treatment scheme can improve the effectiveness of advanced therapy compared with standard one, promotes a more rapid regression of infection symptoms and a more rapid normalization of indicators of the functional state of the liver. Keywords: children; infectious mononucleosis; Epstein-Barr infection; liver; ursodeoxycholic acid

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.