CC BY
18
УДК 378:811.124
Карбовшк 1.В., старший викладач © Падура М.Ф., кандидат фшолопчних наук, професор Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринеарног медицины та бютехнологт ¡мет С.З.Гжицького
1НДИВ1ДУАЛЬНИЙ П1ДХ1Д ПРИ ВИКЛАДАНН1 ЛАТИНСЬКО1 МОВИ В СИСТЕМ1 УШВЕРСИТЕТСЬКО1 ОСВ1ТИ
На основI наукоеих положень про осету та еихоеання античних I украгнських фыолософ1е, а також сучасних ечених-педагог1е I нацюнальног програми «Осета» розглядаеться м1сце латинськог моеи у сучаснш систем! тдготоеки фахгеще еисоког культури езагал1 I е систем1 профестног тдготоеки е утеерситетах медичного, е тому числ1 еетеринарног медицини зокрема.
Ключовi слова: еиб1р професп, самотзнання, критичне мислення, гармотйнийрозеиток, духоетсть, особисткний тдх1д.
Вступ. Реали сучасного життя переконливо вказують на те, що майбутне св^у визначатиметься рiвнем людського штелекту, а тому кожна тдсистема осв^и покликана вЫма доступними !й засобами сприяти досягненню основно! мети - розвитку особистостi, здатно! до реашзацп свого iнтелектуального та духовного потенщалу; особистостi, яка усвщомлено вiдчувае потребу освiти, постiйного вдосконалення та самоосвiти, а також формування у не! сощально обумовлених щншсних орiентацiй. У цьому контекстi надзвичайно важливе значення мае правильний та обгрунтований вибiр професи - запорука устшного навчання та подальшо! дiяльностi у тiй чи iншiй сфер^ найповнiший вияв iндивiдуальних здiбностей кожно! молодо! людини.
Ця iдея своши витоками сягае давнiх часiв. Розвиваючи теорiю держави, грецький фiлософ Платон пише, що кожна окрема людина повинна займатися якою-небудь однiею справою, до яко! вона мае природнш хист, «вшьна вiд iнших занять, вона займатиметься щею справою упродовж всього життя... i досягне устху» (8, кн.2, с.59). Зрозумiло, що природш здiбностi - це лише потенци людини, передумови до певного виду дiяльностi, якi можуть зреалiзуватися за умови глибокого самопiзнання. На думку великого педагога Яна Коменського, допитливi д^и тiльки при правильному вихованш перетворюються у великих людей. Ще фiлософи античностi наполягали на важливост пiзнання людиною свое! природи (згадаймо принагiдно напис на храмi Аполлона в Дельфах: «впо^ seavton" - Пiзнай себе). «Наша мета, - пише античний фшософ Сенека до свого молодшого друга Луцшя, - жити у злагодi з природою (9, V, 4). «Якщо, чимало дороги пройшовши, побачиш, що до мети ще й половини не сягнути, то знай: твое бажання - неприродне» (9, XVI, 9). Сенека вважав, що через самотзнання лежить шлях до гармони з довколишшм
© Карбовшк 1.В., Падура М.Ф., 2009 308
cbítom. Bíh пише: Propera ad me, sed ad te prius. Постшай до мене, але до себе -насамперед. Таке бачення проблеми спостер^аемо i в украшського фiлософа Григорiя Сковороди. На його думку, здiбностi д^ей виявляються вже в забавах, крах - а далi в тому, з якою охотою вони включаються у виконання навчальних чи трудових завдань.
Ще з давнiх чаЫв не викликае сумнiвiв той факт, що роль природних задаткiв дуже важлива, адже вiд них в основному залежать успiхи дiяльностi людини. Тому завдання ушверситетсько1 освiти - забезпечити устшний розвиток розумових здiбностей та духовних сил молодого поколшня, сформувати патрiотiв i громадян, адже ушверситети е важливим осередком плекання творчо! штелкенци та нацюнально1 ел^и.
Результати дослщження. У вищих навчальних закладах, зокрема ушверситетах, студент одержуе рiзноманiтнi знання з обраного фаху. I проблема не в тому, щоб якомога бшьше знати, нагромаджуючи знання i перетворюючи !х у мертвий каттал, а в тому, щоб знати краще, умiти застосувати одержат знання на практищ (доречними тут е слова античного фшософа Демокр^а: «Всезнайство не е розумом»). Знання повиннi бути не поверховими, а грунтовними, тому що творчють виникае там, де е едшсть глибоких знань та постiйний пошук новизни. Знання - лише матерiал, з якого будуються свiтобачення i переконання. Вони, як i набут професшш навики, стануть необхiдними для рiзноманiтних форм життедiяльностi людини.
Одшею з функцiй викладача унiверситету е керування розвитком i становленням особистостг У процес штенсивно1 комп'ютеризаци суспшьного життя, i навчального процесу зокрема, викладач став не единим ноЫем знань. За таких умов вш одержав ряд нових функцiй - 1) керiвництво пiзнавальною активнiстю студенев, 2) контроль та дiагностика процесу розвитку особистостг Це передбачае формування умшь та навичок самостiйного оволодшня знаннями, аналiзу необхщно1 шформаци, розвиток самостшного критичного мислення. Сьогоднi важко уявити to6í результативну дiяльнiсть студенев без належно1 !х активностi, яка передбачае бажання i намагання суденив набути якомога бшьше знань. «Знання, - на думку Платона, - це наймогутшша здiбнiсть» (8, кн. 5, с. 172).
Першi висловлювання про мету, завдання, змют та засоби виховання знаходимо у творах видатних античних фiлософiв: Демокрiта, Платона та Арктотеля. Вони увiйшли як суттевий компонент до !х фшософсько1 системи чи проекту оргашзаци держави. Платон бачив в особi вчителя передуЫм вихователя, який повинен не лише передавати учням певш знання, а й спрямувати !х у потрiбному напрямку. Першим твором на педагопчну тематику стала праця римського ритора I ст. н. е. Квштшана «De institutio oratoria" -«Настанови оратора», у якому узагальнений досвiд навчально1 дiяльностi, сформульованi вимоги до вчителя i вихователя. Автор вказуе на необхщшсть врахування шдивщуальних здiбностей сво1х учнiв. Вiн пише, що безтдставно вважати, наче лише небагатьом людям дана здатшсть до тзнання, а iншi даремно витрачають на це час i працю (I, 1).
309
Як вщомо, у Стародавнш Греци виникла i набула поширення iдея всебiчного гармонiйнго розвитку людини. Знавець античност А. Ф. Лосев впевнений, що вся антична культура пронизана особисткним началом (1, с. 44).
Духовне життя грека втшене у давньогрецькш лiтературi, особливо у драматурги (Есхш, Еврiпiд, Софокл), де гостро поставлен одвiчнi питання: Хто е людина? Який сенс И життя? Трагеди Софокла проникнут увагою до iндивiдуальностi, яка робить самостшний вибiр у життi («Цар Едш», «Анткона»). Думки i переживання окремо! людини були темою лiрично! грецько! поези (Анакреонт, Алкей, Сапфо). Особлива увага до проблем людини спостеркаеться в епоху еллмзму.
У Стародавнш Греци розум став головним засобом тзнання. Вищою метою науки i мистецтва греки вбачали гармоншний розвиток та вдосконалення людини. Якщо духовне життя грека втiлене у художнш лiтературi, то зовнiшня краса - у скульптурi та образотворчому мистецтвi (Пракситель, Скопас, Фiдiй, Полклет, Апеллес та iн.). Вiдомо, що римська ментальнкть, на вiдмiну вщ грецько!, ставила дещо iншу мету - змщнення держави. Людини розглядалася не як особистiсть, а як частинка могутнього цшого - Римсько! держави. Найважливiшими рисами римлянина були: мужнкть, чеснiсть, працелюбнiсть.
Друга половина XX стол^тя ознаменувалася порушенням гармони мiж гуманiтарним та природничим знанням. Вилучення з освiти такого компонента, як духовнкть, обумовило приниження статусу освгги, культури, iнтелiгентностi. Авторитарнiсть мислення педагогк, догматизм у процесi передачi знань i цiнностей самi по собi вже вбачали пасивний статус учнк.
Основною цiннiстю сучасно! вищо! освiти проголошена людина - И особисткть, самобутнiсть та самоцiннiсть. А тому в останш десятилiтя увага педагогк та психологк сфокусована на формуванш особистiсного пiдходу до навчання, вивченш структури творчого потенцiалу особистост (I. С. Якиманська, В. Сериков, I. Д. Рибалка, К. Абульханова-Славська, В. Давидов, В. Татенко, I. Д. Бех, I. С. Кон, Дж. Брунер, Дж. Говел, Р. Ушсон, Е. Торренс та ш.). Мистецтво викладача - пробудити в кожному студентовi творчу особисткть, досягти такого ркня викладання, при якому навчання приносить студентовi iстинну радкть, пiзнання та активнiсть, генеруе високу духовнкть. Згадаймо, як фiлософ Сократ у невимушених бесiдах зi сво!ми учнями за допомогою питань i вiдповiдей пiдводив !х до ктини. Зерна, посiянi викладачем на занята, повинш прорости паростками в душi студента, спонукати до самостшно! пращ.
Розробка та реалiзацiя особистiсного тдходу до студента в умовах системи сучасно! вищо! осв^и - проблема нелегка. Вщомо, що людина тзнае шформацш на чотирьох рiвнях: розтзнання, вiдтворення, розумiння i творчiсть. Таким чином, в основi творчо! дiяльностi студента лежить розумiння, яке в свою чергу неможливе без опанування широкого кола знань.
У чи^ найцiннiших традицiй унiверситетiв е фундаментальнкть освiти, !! унiверсальний характер. Ункерситетське середовище завжди створювало найсприятливiшi умови для гармоншного розвитку особистостi. На думку
310
грецького фшософа Етклета, найпрекрастше - це людина, яка одержала чудову освггу. Не менш важливу роль освiтi вiдводив i Сократ.
У сучаснiй унiверситетськiй освт iснуe чимало невирiшених проблем. Серед них:
1) падшня престижу та рiвня вищо! освiти внаслiдок мiзерно! оплати штелектуально! працi;
2) поеднання поглиблено! вузькоспецилiзовано! пiдготовки фахiвцiв з широким загальнокультурним розвитком;
3) диференцшований пiдхiд до студенев рiзного рiвня знань: навчання за шдивщуальними розширеними програмами для штелектуально обдарованих чи добре пiдготовлених студенев та для студентiв з посередтми здiбностями чи слабовстигаючими;
4) ч^ке визначення змiсту та об'ему навчального матерiалу для професiйного засвоення основ науки;
5) ч^ка регламенацiя роботи викладачiв;
6) пошук шляхiв оптимiзацil навчально! системи, нових форм i методiв викладання;
7) висока вимогливiсть до студенев.
Iнтелiгентна людина (вiд лат. - розумiючий, знаючий,
розсудливий) вщзначаеться високим рiвнем загальноосв^ньо! тдготовки i спецiальних знань, готова до самоосв^и та цившзовано! працi в нових сощальних умовах, якi перебувають у станi перманентних змiн.
У Закон Укра!ни «Про осв^у» вщзначено, що невiд'емною складовою частиною тдготовки фахiвцiв з вищою освiтою е науково-дослщна робота, яку мають проводити обдароват студенти впродовж всього навчання в ушверситета. Тематика дослiджень повинна бути пов'язана з науковими дослщженнями кафедри та штегрована з шшими дисциплiнами. Для успiшного здiйснення поставлено! мети необхщно розробити заходи для стимулювання творчо! працi студентiв. Це може бути:
1) проведення предметних олiмпiад, яю активiзують навчально-тзнавальну дiяльнiсть, пiдвищують рiвень професiйного розвитку студенев; нагородження переможцiв та опублжування результатiв олiмпiади у пресi.
2) представлення студентами результат сво!х перших наукових дослщжень на студентських наукових конференщях та подальша !х публжащя, яка е свiдченням !х наукового визнання та стимулюе подальшу наукову дiяльнiсть;
3) надання кращим студентам перспективи професшного зростання: скерування до астрантури, клiнiчно! ординатури тощо;
4) матерiальне стимулювання: грошовi премi!, стипенди;
5) iндивiдуальний графiк занять.
Елемент змагання, властивий олiмпiадам та науковим конференщям, мае велике виховне значення. Згадаймо Стародавню Грецiю. Важливою рисою грецького громадянина було намагання бути кращим серед шших, прагнення до першост (наприклад, Олiмпiйськi iгри, в яких брали участь не лише натреноваш спортсмени, а й вчеш, люди мистецтва). Перемога для греюв була
311
великою честю i свщчила про ix значимiсть у cycninbCTBi (Bi3bMiMO для прикладу Сократа чи Платона). Дух змагання був присутшм не лише на Олiмпiйськиx крах, але й в галузi полiтики, риторики, науки. Будь-який член полку Mir висловити свою думку стосовно державних проблем i навт схилити на свш бiк присутшх, змагаючись у красномовствi чи ораторському мистецтвг Як вiдомо, цьому навчалися у софiстiв. Навiть вищу осв^у, починаючи з V ст до н. е. можна було отримати у софктав, яю викладали риторику, а поим фшософш.
У реалiзацii концепци гумаштарно' освiти, проголошенiй у Державнш нацiональнiй програмi «Осв^а» (Укра'на XXI столiття), а також у Закош Укра'ни «Про осв^у», латинськш мовi, яка дае ключ до фундаментально].' освгги, вiдведено чiльне мкце в системi пiдготовки фаxiвцiв високо' культури. Латинська мова, потенцiал яко', на превеликий жаль, не в повнш мiрi використовуеться сучасною освггою, вiдкривае доступ до творiнь видатних мислителiв Стародавньо' Греци та Риму, до творшь епохи, яка стала колискою европейсько' цившзаци.
Викладання латинсько' мови в унiверситетаx рiзного профшю мае свою специфiку: чи то юридична освiта, чи медична, чи фшолопчна. Оскiльки сучасна юридична наука базуеться на римському прав^ вивчення латинсько' мови на цьому факультет сфокусоване на засвоеннi мiжнародноi юридично' термшологи (адвокат, кодекс, юстицiя, юриспруденщя, апеляцiя etc.) i важливих юридичних першоджерел, як наприклад "Institutiones" Гая та "Corpus iuris civilis" Юстишана.
Хотшося б вiдмiтити, що вже восьмий рж у Львiвському нащональному унiверситетi iменi 1вана Франка латинську мову вивчають не лише на факультетах гумаштарного профшю, але й на вЫх без винятку факультетах, у тому чи^ на математичному, фiзичному, економiчному, географiчному, геологiчному. I треба вщм^ити, що iнтерес студенев до латинсько' мови на цих факультетах е великим.
Вiзьмiмо для прикладу унiверситети медичного профшю, у тому чи^ ветеринарно' медицини. Свiтоглядна та методологiчна тдготовка майбутнix лiкарiв е невiд'емною частиною 'х професшно' пiдготовки. Без фшософсько' культури, широко' ерудици лiкар навряд чи зможе виконувати сво' професшш обов'язки. Сьогоднi як нiколи вщ лiкаря вимагаеться умiння проаналiзувати i виявити закономiрностi взаемозв'язку людини з довкшлям, оцiнити найближчi та вщдалеш наслiдки науково-теxнiчного прогресу.
Серед рiзноманiтниx напрямкiв, форм та методiв навчально-виховно' роботи, яка проводиться на кафедрi укра'нсько' та iноземниx мов ЛНУВМБТ iменi С. З. Гжицького е студентський науковий гурток. Студенти мають можливкть не лише оволодiвати основами латинсько' граматики та ветеринарно' термшологи, а й опановувати методологiю наукових дслщжень. Члени гуртка беруть участь в обговоренш та дослiдженнi найщкавших та найактуальнiшиx проблем, таких як «Споруди Львова озиваються латиною», «Поняття «здоров'я» у стародавнix грекiв та римлян», «Концепт «серце» у латинськш фразеологи», «Омофони у латинськiй ветеринарнш термшологи» та
312
шшг Звичайно, що такий науковий гурток мае свою специфжу. Адже викладачевi доводиться враховувати той рiвень знань та умшь, який мае сьогодшшнш першокурсник. Викладач прагне вiд самого початку вщшукати i пiдтримати талановиту молодь, скерувати И наукову тдготовку таким чином, щоб вона максимально вщповщала !хшм iнтелектуальним та психофiзичним здiбностям, нахилам та штересам. Увагу студентiв слщ спрямувати на тематику, яка мае вщношення до загальнолюдських цiнностей i мае проблемний характер. Адже, як висловився великий лжар античностi Клавдш Гален, «Найкращий лiкар е також фшософом». Без сумнiву, студентська наукова робота розвивае глибину мислення, iндивiдуальнi здiбностi, творчий пiдхiд до сприйняття знань, вчить вести аргументовану наукову дискусш.
Однак необхщно враховувати не лише профшь вишу чи спещальносп, але також часто й рiвень пiдготовки студентiв (окремi з них знайомляться з основами латинсько! граматики у гiмназiях, коледжах чи шших навчальних закладах).
Висновки. Як висновки нашого дослiдження вважаемо, що назрша необхiднiсть:
1)Формування i розвитку у студенев мотивiв до вивчення латинсько! мови;
2) Появи нових сучасних шдручниюв та поЫбниюв, у тому чи^
електронних, з предметним покажчиком i тестами для самоконтролю;
3)Перекладу укра!нською мовою кращих зразкiв антично! л^ератури та фiлософi!;
4) Перегляду традицшних методик викладанння латинсько! мови:
запровадження коротких перевiркових тестiв, шдивщуального тестування; тренiнгiв;
5) Врахування мiжпредметних зв'язкiв.
Л1тература
1. Античность как тип культури // Отв. Ред. А. Ф. Лосев. М., 1988.
2. Белухин Д. А. Основы личностно ориентированной педагогики. М. -Воронеж, 1996.
3. Боннар А. Греческая цивилизация. В 3-х томах. М., 1992.
4. Вггвицька С. С. Основи педагопки вищо! школи. Методичний посiбник для студентiв мапстратури. - К., 2003.
5. Кошманова Г. С. Концептуальнi моделi розвитку особистосп школяра. Львiв, 1996.
6. Кузьмшський А. I., Сфименко В. I. Тест навчальних досягнень особистосп як засiб педагогiчного вимiрювання. Навчальний посiбник для викладачiв ВНЗ, вчш^в ЗОШ. Черкаси, 2002.
7. Освггш технологi!. Навчально-методичний посiбник // За ред. О. М. Пехоти. К., 2003.
8. Платон. Держава // Пер. з давньогрец. Д. Коваль. К., 2000.
9. Сенека Луцш Анней. Моральш листи до Луцшя // Пер. З латин. А. Содомора. К., 1995.
313
10. Смолшська О., Карбовшк I., Падура М., Череповська Т. 1ндивщуальна навчально-дослщна робота студенев на мовнiй кафедрi. Науковий вюник ЛНУВМ БТ iM. С. З. Гжицького, т. 9, № 4 (35), ч. 1, 2007 р., с. 253-258.
Summary
The role and place of Latin language in the system of modern higher education at the Ukrainian universities is analyzed.
Стаття надшшла до редакцИ 7.04.2009
314
