CC BY
12
1СТОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
УДК 16:340(091)
1рина Андрусяк
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка",
кандидат юридичних наук, асистент кафедри ютори держави i права Airyna2016@gmail.com
1ДЕ1 ФЕОФАНА ПРОКОПОВИЧА В РОЗВИТКУ НАУКИ ЛОГ1КИ ТА 1ХНе ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СУЧАСНО1 ЮРИСПРУДЕНЦН
© Андрусяк I., 2018
Дослщжено розвиток науки логжи в Укра'1'Hi на 0CH0Bi праць професора Киево-МогилянськоТ академн, вiдомого дiяча украТнськоТ духовно'1 культури наприк1нц1 XVII -першоТ половини XVIII ст. Проаналiзовано структуру, проблеми та термшолопю курсу "Логжа" авторства Ф. Прокоповича.
Ключовi слова: логжа; юриспруденцiя; мислення; форми мислення; тзнавальний процес; диспут; закони логiки.
Ирина Андрусяк
ИДЕИ ФЕОФАНА ПРОКОПОВИЧА В РАЗВИТИИ НАУКИ ЛОГИКИ И ИХ ЗНАЧЕНИЕ ДЛЯ СОВРЕМЕННОЙ ЮРИСПРУДЕНЦИИ
Исследуется развитие наки логики в Украине на основе трудов профессора Киево-Могилянской академии, известного деятеля украинской духовной культури конца XVII - первой половиныXVIII ст. Анализируются структура, проблемыи терминология курса "Логика" авторства Ф. Прокоповича.
Ключевые слова: логика; юриспруденция; мышление; формы мышления; познавательный процес; диспут; законы логики.
Iryna Andrusyak
Institute of Jurisprudence and Psychology , Lviv Polytechnic National University, Department of State and Law History
Ph. D.
THE IDEA OF FAOFAN PROKOPOVYCH IN THE DEVELOPMENT OF LOGIC SCIENCE AND THEIR IMPORTANCE FOR CURRENT JURISDICTION
The development of logical knowledge in Ukraine is based on the work of Professor of the Kyiv-Mohylyanska Academy, a well-known figure in the Ukrainian spiritual culture of the late XVII - first half of the XVIII century. The structure, problems and terminology of the course "Logic" by F. Prokopovich are analyzed.
Key words: logic; jurisprudence; thinking; forms of thinking; cognitive process; dispute;
laws of logic.
Постановка проблеми. В ochobî розвитку сучасно1 юриспруденци в Украш n0Tpi6H0 покласти логiку, яка сприятиме розвитку ïï правово1 системи. Повне й осмислене використання лопки дасть можливють сприймати та запозичувати досвiд европейських краïн, iнституцiй Свропейського Союзу. Не можна, вщмовляючись вiд критичного мислення та лопки, ейфоршно сприймати досвщ i здобутки европейських краïн, европейськоï спiльноти. Важливо пам'ятати, що найбiльшi катастрофи XX ст. - комушзм та нацизм - виникли саме в Сврош. Логiка повинна стати основою для вивчення, аналiзу та осмислення досвщу зарубiжних краш та подальшого розвитку Украши як правово1' демократично!' та соцiальноï держави. Науковi розробки, дидактичний матерiал, досвiд в^лада^^ роботи Феофана Прокоповича потрiбно активно використовувати у навчальному процес сучасноï вищоï школи, зокрема пiд час викладання лопки майбутшм юристам.
AHanÏ3 дослiдження проблеми. Окремi аспекти проблеми дослщження заторкували В. Нiчик, З. Скрипник, М. Скрипник, Г. Нудьга, В. Шевчук, В. Микитась, Д. Чижевський, З. Хижняк, I. Захара та ш.
Мета статт - дослщити розвиток науки логiки у вищш школi в Украïнi на основi праць Ф. Прокоповича - професора Киево-Могилянськоï академiï, вiдомого дiяча украïнськоï духовноï культури наприкiнцi XVII - першоï половини XVIII ст.
Виклад основного матерiалу. Киево-Могилянська академiя, силою iсторичних обставин, стала центром формування та пiдготовки iнтелектуальноï елгги, вплив i значення якоï виходили за межi украшських земель. Якщо порiвнювати навчальнi програми Академiï з програмами тогочасних европейських унiверситетiв, то можна зауважити ïхню схожiсть. Лопка е одним iз основних предмета викладання у вах европейських ушверситетах i також ïï викладають у Киево-Могилянськш академiï. Одним з викладачiв логiки, людиною, яка суттево сприяла ïï адаптацiï' до потреб i запипв тогочасноï iнтелектуальноï елiти украшського суспiльства був Феофан Прокопович.
Перш шж перейти до огляду поглядiв Ф. Прокоповича на науку лопку та його iдей щодо ïï подальшого розвитку, видаеться потрiбно коротко викласти життевий шлях мислителя. Про Ф. Прокоповича мало, або й зовшм, не згадують пiд час вивчення лопки. Оскшьки Ф. Прокопович не був князем та гетьманом, то й прiзвище його не згадують i тд час вивчення ютори Украши.
"Порiвняння життеписiв Ф. Прокоповича, а також аналiз його життевого шляху переконують нас у тому, що роком народження мислителя е 1677 рш. Батьки назвали його Слишем. Осиро^в Gлисiй вельми рано. По смерт батькiв ним заоткувався дядько по матерi, вибiрний ректор Киево-Могилянськоï академiï Феофан Прокопович, ("Прокопович" - це прiзвище матерi мислителя, прiзвище ж його батька, а отже його власне, дос точно невщоме), який 1648 р. вщдав свого семирiчного небожа до початковоï школи при Киево-Братському монастирГ' [1, с. 13]. Пюля трьох рокiв навчання в монастирi Слисiй продовжуе навчання у Киево-Могилянськш академи. Вiдзначався пiд час навчання неперешчними здiбностями. В 17 роюв Слисiй покинув Киево-Могилянську академда й вирушив у традицiйну для того часу освггню мандрiвку. Бажаючи одержати вищу закордонну освiту, Прокопович покинув православ'я й перейшов на ушю, що дало йому можливють продовжувати навчання у Рим^ "У Римi "науки ради" вiн прийняв ушю, а по^м, як признаеться, учився "денно и нощно", а щодо навернення його католицизму - "тайно смеялся"" [2, с. 281]. "У Римi пробув Прокопович три роки; начальник колеги, езугг, дуже полюбив талановитого молодика, взяв його до себе на мешкання, дозволив вшьно вщвщувати мюью й монастирсью бiблiотеки. Сзуïти намовляли Прокоповича, щоб той вступив до ïхнього ордену, але вш не згодився. 1702 року Прокопович повернувся в Украшу i знову став православним, постригшись у ченщ тд iменем Самуша, а в 1705 роцi прийняв у честь свого покшного дядька iм'я Феофан" [3, с. 167]. У кшвськш академiï Прокопович послщовно викладае поетику, риторику, фiлософiю, теолопю, логiку. Мислитель виступае проти авторитаризму, догматизму, релшйного фанатизму, закликаючи людей керуватись розумом, здоровим глуздом. "Вш роз'яснюе необхщнють освiти для вшх прошаркiв суспiльства, в тому чи^ i для селян, висмiюе вiру в мощi, чудеса,
звинувачуе духовенство в розповсюдженш забобонiв, невмаства, обскурантизму" [4, с. 281]. Тогочасш церковнi дiячi не надто прихильно сприймають молодого професора, впiзнаючи себе в художшх образах створених Прокоповичем у трапкомеди "Владимир" (1705). Для спростування його поглядiв у кшвськш академи i в Братському монастирi вони органiзовують спецiальнi дискуси, намагаючись викрити вiровiдступництво в його творах. Борючись проти старого феодального свггогляду, Ф. Прокопович мав багато недоброзичливщв, але одночасно його прогресивнi ще1 щодо науки i церкви сприйняв Петром I, який видшив йому в сво!х планах державних i церковних реформ одне з провщних мiсць. З 1712 р. Ф. Прокопович стае ректором Киево-Могилянсько! академи, однак уже в 1716 р. цар викликав Прокоповича до Петербурга. Вш стае найближчим радником Петра I з питань освгги й церкви, теоретично обгрунтовуючи його реформи й нововведення, абсолютизм. "В Петербурз^ куди вш був викликаний Петром 1-м, вш пише шерег теолопчних праць, що видрукуванi лише по його смерти, i - в обгрунтування деяких реформ Петра -два правничi твори, якi обидва вщбивають впливи новггньо1 захщно-европейсько1 фшософи права -Гроцiя, Гобза, Пуфендофа i Будея; це - "Регламент духовний" (1721) i "Правда воли монаршей" (1722)" [5, с. 40]. Щоб тдтримувати реформи Петра I Ф. Прокоповичу "потрiбна була така теоретична штерпретащя православ'я, яка б не тшьки допускала певну можливють розвитку науки, а й обгрунтовувала прiоритет свiтського початку над церковним у суспшьному, i насамперед державному житп" [6, с. 56]. Допомагае йому витворювати таку iнтерпретацiю чудове володшня теорiею аргументацп, знання правил i способiв ведення диспуту.
Пюля смертi Петра I закiнчуеться активна громадська дiяльнiсть Прокоповича. Пiд час царювання наступникiв Петра, Феофан живе в атмосферi постiйного переслiдування й доношв. Для усунення його з полггично1 арени "довгi бороди" знову вдаються до звинувачення його у вiровiдступництвi. Однак, володiючи досконало правилами та законами лопки, Ф. Прокопович умшо себе захищае.
1де1 Просвггництва, якi вiдстоював Прокопович, пiдхопив i розвинув М. Козачинський, Г. Кониський, Г. Сковорода, плеяда мислителiв-просвiтителiв друго1 половини XVIII ст. "Гуманiстичнi принципи, елементи свггськосп та корисно1 дiяльностi на благо суспiльства Феофан Прокопович втшював у практику академи та свое1 школи, в усiх теоретичних педагопчних працях, зокрема в "БукварГ', "Первомучении отрокам". За "Букварем" Ф. Прокоповича вчилися украшщ, бiлоруси й молдавани, грузини, серби, болгари i греки" [7, с. 155].
Автор "Життепису Феофана Прокоповича" Г.-Т. З. Байер зазначае: "По смерт Петра, внаслщок звинувачень, прилюдно в наказi оголошених i визнаних свщками важкими, шд вартою до мiстечка Коли засланий був, де 1728 р. помер" [8, с. 372]. Похований у Новгородi в Софшському собора
Ознайомлення з працями Ф. Прокоповича з лопки демонструе, що його ще1 не тшьки не втратили свое1 штелектуально1 щнносп, але й !х можна та потрiбно ефективно використовувати у вищш школi сучасно1 Укра1ни. Розглянемо декiлька найзначущiших та щнних для сучасного вивчення, розумшня та розвитку логiки в щеях Ф. Прокоповича.
У працях з лопки Ф. Прокопович розглядае питання про те, чим е лопка - мистецтвом чи наукою. Вш обстоюе думку про те, що лопка е наукою i мистецтвом водночас. "Вш розумдать пiд назвою "мистецтво" всi види знань i вважають мистецтвами фiзику, метафiзику, а також iншi споглядальнi науки. Проте одш з них називають мистецтвами, iншi - науками" [9, с. 281]. Пращ Ф. Прокоповича з лопки були об'еднаш у восьми книгах, проте збереглися лише частково: першi чотири втрачено. "Лопка" Прокоповича дшилася на малу лопку i велику лопку. Термiни "дiалектика" i "логiка" мислитель вживае як рiвнозначнi. У малiй логiцi розглянуто три форми мислення - поняття, судження, умовиводи. У великш логiцi форми мислення викладалися вже на вищому теоретичному рiвнi. В основу "Лопки" Прокоповича покладено пращ Арютотеля, зокрема "Першу аналггику" i "Другу Аналггику" [10]. Хоча вiн не боггься не погоджуватись iз Стагирiтом, намагаеться вийти за межi традицiйних каношв у цiй галузi науки.
Ф. Прокопович визначае об'ект лопки - на його думку, це операцп мислення, спрямоваш на правильний хщ мiркування, а не речi чи слова."Через те, що е багато питань, яких торкаеться логiчне мистецтво у сво1х розвiдках, автори рiзних висловлювань iнодi обходять питання про лопчний об'ект. Однi з них навггь говорять, що формальним об'ектом е самi речi, бо саме цей об'ект пояснюе категори речей, ютинне i хибне тощо. Iншi вважають, що об'ектом логiки е сутне
розуму. Деяю об'екти справдi можна називати сутшми розуму i об'ективно бувають двоякими: однi, що мають свое буття i при цьому об'ективне, яке можна осягнути розумом, iншi ж - лише об'ективне юнування, у той час як на дш е нiщо, як, наприклад, темрява тощо" [9, с. 47].
У "Лопщ" Прокоповича докладно розглянуто правила i способи ведення диспуту, адже саме диспуту в Академп надавали дуже великого значення. Вважалось, що диспути - надважливий зашб засвоення знань. Пiд час ведення диспуту Прокопович не радить користуватися метафорами, алегорiями, рiзними стилiстичними прийомами, бо це не сприятиме лопчному зв'язку аргумента. Основш вимоги до ведення диспуту, на думку Прокоповича, це знання закошв лопки, вмшня розрiзняти значення термiнiв, будувати правильш силогiзми та елементи.
Цiкавими е мiркування Прокоповича про знаня i здогад. Гiпотеза е одним з прийомiв методу пiзнання, обов'язковим елементом у судовому слщствг На думку Прокоповича, здогад е непевним, сумшвним, незрозумшим, а знання певне, визначене, зрозумше. Закони науки i теори до !х пiдтвердження пройшли стадда гiпотези.
Висновки. Так склалось, що ще! Феофана Прокоповича не використовували та не використовують у вивченш логiки в сучаснiй вищiй освт. Очевидно, що тут неабиякi причини в постат вченого, вплив i значення якого на полiтичний та державно-правовий розвиток Схщно! Свропи е надзвичайно масштабний та далеко неоднозначний. Актуалiзацiя наукового доробку та здобутюв Феофана Прокоповича в розвитку лопки протягом XX ст. видавалася проблематичною. Сьогодш, коли актуалiзацiя та переосмислення штелектуально! спадщини Арiстотеля е одшею з вимог ефективного та динамiчного розвитку науки сучасно! Укра!ни, штелектуальна спадщина Феофана Прокоповича теж потребуе свого переосмислення та актуалiзацi!.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Прокопович Ф. Фшософсът твори: в 3 т. Кигв, 1979. Т. 1. 510 с. 2. Нудьга Г. А. Не бтся CMepmi: Пов1стъ-есе, ¡сторичний нарис Кшв: Рад. Писъменник, 1991. 431 с. 3. Шевчук В. 1з вершин i низин: книжка щкавих фактiв ¡з ¡стори украгнсъког лтератури. Кигв: Днтро, 1990. 445 с. 4. Ничик В. М. Феофан Прокопович. Москва: Мысль, 1977. 192 с. 5. Чижевсъкий Д. Нариси з ¡стори фшософп на Украгш. Кигв: Вид-во "Орт" при УКСП "Кобза", 1992. 230 с. 6. Розвиток фшософсъког думки в Украгш / Ю. М. Вшъчинсъкий, М. А. Скрипник, З. С. Скрипник [та ¡н.]. 2-ге вид. Кигв, 1994. 272 с. 7. Микитасъ В. Давнъорусък студенти i професори. Кигв: Абрис, 1994. 288 с. 8. Прокопович Ф. Фшософсъю твори: в 3 т. Кигв, 1981. Т. 3. 523 с. 9. Прокопович Ф. Фшософсъю твори: в 3 т. Кигв, 1980. Т.2. 510 с. 10. Аристотелъ Сочинения в четырех томах. Т. 2. Москва: Наука, 1978. 687 с.
REFERENCES
1. Prokopovych F. Filosofs'ki tvory: v 3 t. [Philosophical works]. Kyiv, 1979. Vol. 1. 510 p. 2. Nud'ha H. A. Ne biysya smerti: Povist'-ese, istorychnyy narys [Do not be afraid of death: A storyessay, a historical essay]. Kyiv: Rad. Pys'mennyk Publ, 1991. 431 p. 3. Shevchuk V. Iz vershyn i nyzyn: knyzhka tsikavykh faktiv iz istoriyi ukrayins'koyi literatury [From the tops and lowlands: a book of interesting facts from the history of Ukrainian literature]. Kyiv : Dnipro Publ, 1990. 445 p. 4. Nychyk V. M. Feofan Prokopovych [Feofan Prokopovych]. Moscow : Mysl Publ, 1977. 192 p. 5. Chyzhevs'kyy D. Narysy z istoriyi filosofiyi na Ukrayini [Essays on the history of philosophy in Ukraine.]. Kyiv: Vyd-vo "Oriy" pry UKSP "Kobza" Publ, 1992. 230 p. 6. Rozvytok filosofs'koyi dumky v Ukrayini [Development of philosophical thought in Ukraine]. YU. M. Vil'chyns'kyy, M. A. Skrypnyk, Z. YE. Skrypnyk [ta in.]. 2-he vyd. Kyiv, 1994. 272 p. 7. Mykytas' V. Davn'orus'ki studenty iprofesory. [Old Russian students and professors]. Kyiv: Abrys Publ, 1994. 288 p. 8. Prokopovych F. Filosofs'ki tvory: v 3 t. [Philosophical works]. Kyiv, 1981. Vol. 3. 523 p. 9. Prokopovych F. Filosofs'ki tvory: v 3 t. [Philosophical works].Kyiv, 1980. Vol. 2. 510 p. 10. Arystotel' Sochynenyya v chetyrekh tomakh. [Works in four volumes]. Vol. 2. Moskva: Nauka Publ, 1978. 687p.
Дата надходження: 19.02.2018р.
