CC BY
18
О.В. Большова, О.Я. Самсон
ХУМАЛОГ: ДОСВ1Д КЛ1Н1ЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ У Д1ТЕЙ I П1ДЛ1ТК1В 13 ЦУКРОВИМ Д1АБЕТОМ 1-го ТИПУ
ДУ 'Институт ендокринологи та обмгну речовин т. В.П. Комгсаренка НАМН Украгни", Киле
ВСТУП
3 юнця 80-х pokíb XX сторнчя ведеться ак-тивний науковий пошук препаратш ¡нсулшу, профшь дм яких був би максимально наближе-ним до ф¡з¡олог¡чного. В результат цих дослщ-жень було створено перший аналог ¡нсулЫу коротко! дм - ¡нсул¡н л¡зпро (Хумалог). Препарат пройшов випробування, був зареестрований ¡ дозволений до застосування 1995 року, а його клшнне використання почалося з 1996 року. Отже, сьогодн у св¡тов¡й кл¡н¡чн¡й практик на-копичено 15-р¡чний досв¡д застосування аналога ¡нсулну ультракоротко! дм Хумалог.
Результати 10-р¡чного досл¡дження DCCT (Diabetes control and complications trial, 19831993), в якому порюнювали ефективнють тради-ц¡йноí та ¡нтенсифкованоТ ¡нсул¡нотерап¡í, впер-ше переконливо довели таку залежн¡сть: що лп ший контроль гл¡кем¡Т (за р¡внем глкованого гемоглоб¡ну - HbA1c), то нижчий ризик розвитку д¡абетичних м¡кро- та макросудинних ускладнень. Досл¡дники продемонстрували, що ¡нтенсифко-вана ¡нсул¡нотерап¡я у пацюнтю ¡з цукровим да бетом 1-го типу (ЦД-1) ¡ близька до нормально! глкемт дозволяють загальмувати розвиток:
• непролферативноТ ретинопат¡Т у 54-76% ви-падк¡в;
• препрол¡феративноТ та пролферативноТ рети-нопат¡Т, що вимагае лазерокоагуляц¡Т, - у 47-56%;
• мкроальбумнурп - у 34-43%;
• протеТ'нури - у 44-56%;
• макросудинних ускладнень - у 41% випадюв.
Саме результати цього дослщження стали пщфунтям для застосування ¡нтенсифкованоТ ¡нсул¡нотерап¡Т у пац¡eнт¡в ¡з ЦД-1. Кр^ того, досл¡дження п¡дтвердило, що найважлившим обмежуючим чинником на шляху досягнення нормоглкемп е п¡двищення ризику розвитку етзодщ тяжкоТ г¡погл¡кем¡Т через бшьшу за не-обх¡дну тривалють д¡Т препарат¡в людського ¡н-сулну короткоТ д¡Т. Зокрема, було показано, що зниження р^ня HbA1c на 1% тдвищуе ризик виникнення ппоглкеми у 3 рази [1].
Добре вщомо, що ¡нсулш коротко)' дм слщ вводити за 20-30 хв. перед прийманням íж¡, аби забезпечити достатн¡й час для подолання пост-пранд¡альноí г¡пергл¡кем¡í. Це пов'язано з тим, що молекули геннонженерного ¡нсулну люди-ни мають високу здатнють до асоц¡ац¡í (зв'язу-вання) в гексамери. Швидкють дисоц¡ац¡í людського ¡нсулшу спочатку у димерну форму, а по™ у мономерну досить низька. Отже, вщ моменту пщшюрного введення гексамерноí фор-ми ¡нсулну до абсорбц¡í мономерноí форми проходить деякий час. Це зумовлюе необхщнють дотримання певного пром¡жку часу мж ¡н,eкц¡eю препарату та прийманням 1Ж, тобто е додатко-вою обмежувальною вимогою, яку не завжди виконують чимало пац¡eнт¡в. У дослщжены Roper Starch Worldwide (1997) було проведено опитування хворих щодо режиму ¡нсулЫотера-пп. Виявилося, що 36% пацюнтю вводять ¡нсу-лЫ за 30-45 хв. перед прийманням 1Ж, 10% - за 15-30 хв., бтьшють (53%) - менше н¡ж за 15 хв. ¡ 2% - п¡сля приймання |'жк
Пюля п¡дшк¡рноí ¡н,eкц¡í концентрац¡я ¡нсули ну короткоí д¡í досягае тку досить тзно (через 3-4 год. пюля введення), ¡ г¡пер¡нсул¡нем¡я три-вае протягом 6-8 год. Тобто, через юлька годин п¡сля пщшюрно'( ¡н,eкц¡í, коли абсорбц¡я ¡нсули ну з мюця введення все ще тривае (що створюе неадекватну пперЫсулнемю), абсорбц¡ю вуг-левод¡в вже завершено. Це ¡ е пщфунтям для розвитку ппоглкеми. А для ¡нсулЫу лгёпро, який мае меншу тривалють дм, було показано, що його введення перед веч^ньою íдою знижуе частоту ранн¡х н¡чних г¡погл¡кем¡й у дтей молод-шого в¡ку, а р^ень гл¡кованого гемоглоб¡ну не змЫюеться [2].
Pекомб¡нантн¡ людськ¡ ¡нсул¡ни впровадже-но у практику охорони здоров'я з середини 1980-х рок¡в, ¡ сьогодн¡ вони е препаратами вибору для лкування хворих на ЦД-1. Проте використання простого людського ¡нсулну ко-роткоí д¡í пов'язано з низкою недолкв, як¡ за тривалого використання можуть справляти ¡с-
тотний вплив на ефективнють та безпеку ¡Hcyëi-HOTepaniï. Пщсумовуючи вищевказане, можна видiлити тaкi чинники, що обмежують вживання простого людського ¡нсулЫу:
• повiльний початок дм, що незручно для па-цieнтiв (необхщысть введення за 30-45 хв. до приймання ïœi);
• велика тривалють дiï (iнодi до 12 год.);
• досить високий ризик розвитку eпiзодiв пiзньоï поcтпpaндiaльноï гiпоглiкeмiï.
90-ми роками минулого cтоpiччя фармацев-тична компаыя Eli Lilly (США) почала активну розробку нових препара^в, позбавлених зазна-чених нeдолiкiв. Спроба вдосконалити фарма-кокiнeтичний пpофiль iнcyлiнy коротко!' дм увн чалася ycпiхом, на ринок було випущено перший ультракороткий аналог людського ¡нсулЫу - ¡нсулЫ лiзпpо (Хумалог). Цей препарат отри-мано шляхом зaмiни послщовност aмiнокиcлот у положеннях 28 i 29 (пpолiнy та лiзинy). Було синтезовано нестмку форму гексамеру, що характеризуемся швидким розпадом на мономери пicля пiдшкipного введення. Час досягнення максимально)' концентрацп препарату в кpовi не перевищував 1 год.
У дослщженнях in vitro пiдтвepджeно, що характеристики Хумалогу подiбнi до таких людського ¡нсулну щодо зв'язування з IGF-1-рецепторами плаценти людини, а також щодо зв'язування та диcоцiaцiï з рецепторами ¡нсули ну [3].
Вивчення концeнтpaцiï iнcyлiнy коpоткоï дй' та лiзпpо у кpовi здорових добровольщв дало можливicть виявити, що тсля введення препа-paтiв в однаковм дозi в один i той же час ¡нсулЫ лiзпpо досягае пiкy концeнтpaцiï протягом значно коротшого часу, i цей пiк у 2 рази бтьший за такий ¡нсулЫу коpоткоï дiï. Kpiм того, препарат швидше eлiмiнyeтьcя, тодi як простий людсь-кий iнcyлiн збер^аеться в кpовi до 6 годин [4].
Ще однieю перевагою ¡нсулЫу лiзпpо перед простим людським ¡нсулном коpоткоï дiï е вд сутнють зaлeжноcтi тpивaлоcтi дiï препарату вщ пiдвищeння дози, що робить дш iнcyлiнy бiльш передбачуваною, а отже - полегшуе процес aдaптaцiï дози до харчового навантаження. Добре вщомо, що тpивaлicть дiï звичайних людсь-ких iнcyлiнiв може збтьшуватися залежно вiд дози - звщси i середня тpивaлicть дiï 6-8, а ¡но-дi i до 12 годин. 1з пiдвищeнням дози ¡нсулЫу лiзпpо тpивaлicть його дм практично не змню-еться i складае максимум 5 годин [4]. Отже, пщ-
вищення дози ¡нсулну лiзпpо не буде призво-дити до зростання ризику розвитку eпiзодiв тзньо'( гiпоглiкeмiï.
На тлi терапп iнcyлiном лiзпpо вiдбyвaeтьcя знaчнiшe зниження piвня HbAlc у хворих, яким проводилася корек^я дози базального ¡нсулЫу (пiдвищeння дози, змiнa кpaтноcтi введення). Так, у дослщженш peзyльтaтiв використання аналопв iнcyлiнy P. Ebeling i ствавт. (1997) по-казник HbA1c вдалося знизити на 0,8%. Нав^ь таке зниження piвня HbA1c, у свою чергу, спри-яло зменшенню ризику розвитку та прогресу-вання ускладнень на 41-76% [5].
Застосування аналога ¡нсулну ультракорот-коï дм у дiтeй i пiдлiткiв надто ефективно у випадках наявност поcтпpaндiaльноï ппернсу-лiнeмiï, нiчних eпiзодiв ппоглкеми', непередба-чyвaноcтi або значного коливання кiлькоcтi ïœi, нeможливоcтi введення ¡нсулну за 20-30 хв. перед прийманням ïœi. Використання лiзпpо дозволяе долати незаплановаы фiзичнi навантаження i робить режим дня патента втьышим.
Хумалог е першим i найбшьш вивченим аналогом iнcyлiнy ультракоротко( дiï. Вiн е "золотим стандартом", з яким поpiвнюють тзыше cинтeзовaнi аналоги. З 1996 р. понад 10 млн. па^ен^в регулярно застосовують цей ¡нсулн. Препарат схвалено до застосування у 99 кpaï-нах, проведено понад 300 кл^чних дослщжень, в яких взяли участь 50 тис. па^ен^в piзного вку (дiти, доpоcлi, лiтнi люди).
Використання Хумалогу за ЦД-1 супровод-жуеться зниженням ризику розвитку гiпоглiкe-мп. Це пiдтвepдило 6-мicячнe paндомiзовaнe перехресне дослщження, проведене за участю понад 1000 па^ен^в, хворих на ЦД-1, у 17 кpaï-нах св^. Хворим вводили iнcyлiн за базис-бо-люсною схемою. Як пpaндiaльний ¡нсулЫ при-значали Хумалог, який застосовували протягом 3 мю., ¡з подальшим переходом на простий ¡н-сулн. Базисними препаратами були iнcyлiн НПХ або Ультраленте. Юльюсть eпiзодiв ппоглкеми' на ^i тepaпiï препаратом Хумалог була вipогiд-но нижчою з першого мicяця доcлiджeння [6].
У дослщжены H.P. Chase i ствавт. (2001) вивчали вплив Хумалогу на контроль piвня глю-кози та частоту eпiзодiв гiпоглiкeмiï у хворих на ЦД-1 [7]. Проводили ретроспективну оцЫку юль-коcтi eпiзодiв ппоглкеми', piвня глiковaного ге-моглобiнy, кратност введення iнcyлiнy протягом 1993-1998 pp.; здмснювали aнaлiз впровадження у широку клiнiчнy практику peзyльтaтiв доcлiд-
Кл^чна eндокpинологiя та ендокринна хipypгiя 4(37) 2011
49
СТАТТ1
ження ОСОТ 1993 року, ефективнють використання ¡нсулну люпро 1996 року. Виявилося, що середш показники НЬА1с знизилися п¡сля застосування ¡нтенсивноТ ¡нсул¡нотерап¡í у пацюн-™ ¡з ЦД-1. Проте до 1995-1996 рр. тенденцт до зниження цього показника вже не вщзнача-лася. Швидше за все, цей факт був обумовле-ний зростанням частоти випадюв г¡погл¡кем¡Т, як¡ завадили подальшому зниженню р¡вня глкова-ного гемоглобну. Одним ¡з важливих чинник¡в виступали недол¡ки людського ¡нсул¡ну (повшь-ний початок дм, тривале збереження високого р^ня п¡сля Тди). Впровадження ¡нсулну л¡зпро 1996 року в медичну практику в бврот та США дозволило ще знизити вмют НЬА1с у хворих на ЦД-1 без тдвищення ризику розвитку еп¡зод¡в тяжкоТ г¡погл¡кем¡Т [7, 8]. ВегИе Т. I ствавт. (2006) вщзначали помине скорочення к¡лькост¡ ппо-гл¡кем¡чних етзод^ на тл¡ застосування ¡нсул¡ну люпро в режим¡ помпового введення д^ям ви ком 2-7 рок¡в, хворим на ЦД-1 [9 ].
Ц¡кав¡ факти дозволив встановити мета-ана-лю восьми досл¡джень впливу Хумалогу на ри-зик розвитку тяжкоТ ппоглкеми за ЦД-1. Серед ускладнень ¡нсулЫотерапи саме еп¡зоди тяжкоТ г¡погл¡кем¡Т е найб¡льш небезпечними, надто у дтей, адже вони можуть призводити до пору-шення когн¡тивних зд¡бностей ¡ значно тдвищу-ють ризик смерт внасл¡док г¡погл¡кем¡Т. Kр¡м того, з плином часу у хворого може порушува-тися розтзнавання еп¡зод¡в ппоглкеми, оскть-ки симптоми-пров¡сники з'являються за дуже низького р¡вня глюкози у кровк
У досл¡дженнях брали участь вюм мжна-родних груп. Спостеркали 4666 хворих на ЦД-1, ¡з них 2327 ос¡б отримували Хумалог ¡ 2339 -простий людський ¡нсулн (Хумул¡н Я). Як ба-зальний пац¡eнтам вводили людський ¡нсулн тривалоТ д¡Т. Хвор¡ в¡дпов¡дали на ам стандарт-них запитань, як визначали тяжк¡сть випадк¡в г¡погл¡кем¡Т. Результати мета-анал¡зу показали, що р¡вень глкованого гемоглоб¡ну за використання простого людського ¡нсулну ¡ препарату Хумалог в^опдно не розр¡знявся ¡ не переви-щував 9%. Tяжк¡ етзоди г¡погл¡кем¡Т, що вима-гали застосування глюкагону або внутршньовен-ного введення глюкози, було зареестровано у 3,1% випадюв у пац¡eнт¡в, як¡ отримували Хумалог, ¡ у 4,4% - серед тих, хто отримував ¡нсулн короткоТ д¡Т. Результати дослщжень св¡дчать про те, що використання препарату Хумалог на 30% знижуе ризик виникнення ппоглкеми пороняно
з людським ¡нсул¡ном. У частот¡ розвитку алер-г¡чних реакц¡й на ™ застосування ¡нсул¡н¡в Ху-мул¡н Я ¡ Хумалог в¡рог¡дних в¡дм¡нностей не виявлено. Таю прояви, як висип, сверби, вазо-дилатац¡я, кропив'янка, набряк обличчя, вини-кали приблизно з однаковою частотою [10]. П-пеЬегд Б.Б. ¡ сп¡вавт. (2003) встановили, що ¡мун-ний проф¡ль пацюн^в, як¡ отримували л¡зпро, не вщрЬняеться в¡д ¡мунного проф¡лю хворих, як отримували звичайний рекомб¡нантний ¡нсу-лЫ, та не виявили п¡двищеного р^ня специфн-них перехресних антит¡л у пацюн^в, як¡ отримували ¡нсулн ран¡ше. Частота випадк¡в алерг¡Т на ¡нсулЫ була однаковою [11].
Отже, можна вщзначити, що Хумалог тсля п¡дшк¡рного введення (як у здорових о^б, так ¡ у пацюнтю з ЦД-1), характеризуеться швидшим початком ди (10-15 хв.), б¡льш раным п¡ком кон-центрац¡Т (1 год.) ¡ меншою тривал¡стю д¡Т (до 5 годин), ыж простий людський ¡нсулн. Хумалог дозволяе максимально наближено Ытува-ти ф¡з¡олог¡чну секрецю ¡нсул¡ну, ефективн¡ше знижуе постпранд¡альний рюень глюкози у кро-в¡, зменшуе к¡льк¡сть еп¡зод¡в г¡погл¡кем¡Т, знижуе рюень гл¡кованого гемоглоб¡ну, зручн¡ший у використаны та п¡двищуe задоволен¡сть л^-ванням у пац¡eнт¡в.
Переб¡г ЦД-1 у дтей ¡ п¡дл¡тк¡в мае своТ особ-ливост¡. У молодшому в¡ц¡ захворювання найчас-т¡ше перебкае дуже тяжко, що пов'язано як з ендогенними, так ¡ з екзогенними чинниками. Насамперед це незршють ¡ лаб¡льн¡сть практично вск систем орган¡зму, надто ¡мунноТ та нер-вовоТ, страх перед ¡н'екцтми, в¡дмова в¡д Тж¡ ¡ труднощ¡ у дотриманн¡ режиму харчування та фЬичного навантаження. Все це призводить до того, що у бтьшос^ випадюв д¡ти молодшого в¡ку тривалий час перебувають у стаж субком-пенсаци або декомпенсац¡Т [12, 13].
Така ж ситуацт характерна ¡ для п¡дл¡тк¡в, хворих на ЦД-1. У цюТ категор¡Т пац¡eнт¡в р^ень НЬА1с зазвичай вищий. В¡домо, що у перюд статевого дозр¡вання пщвищуеться вм¡ст контр-¡нсулярних гормон¡в, зокрема гормону росту та статевих стероТдв. За рахунок цього збшьшу-еться резистентн¡сть периферичних тканин до ¡нсулну. Саме у цей в¡ковий перюд для компен-сац¡Т ЦД необхщна б¡льша доза ¡нсул¡ну на ю-лограм маси т¡ла, н¡ж у дтей молодшого та се-реднього вку. Добра компенсац¡я ЦД у дтей ¡ п¡дл¡тк¡в е запорукою як запоб^ання розвитку д¡абетичних ускладнень, так ¡ нормальноТ пси-
хосоц1альноТ та трудовоТ адаптаци дитини у сус-niëbCTBi, тобто забезпечуе пщвищення якост та тривалост життя хворих [14, 15].
МАТЕР1АЛ I МЕТОДИ
У Biââiëi дитячоТ ендокринноТ патологiï ДУ "1нститут ендокринологiï та обмну речовин iM. В.П. Комюаренка НАМН УкраТни" застосовува-ли базис-болюсну схему iнсулiнотерапiï з вико-ристанням аналога ЫсулЫу Хумалог у 47 дтей i пiдлiткiв вiком вщ 6 до 18 рокiв, хворих на ЦД-1. Tривалiсть захворювання складала вщ 1 до 14 роюв. 28 дiтей пiд час переходу з ЫсулЫу короткоТ дiï на аналог ЫсулЫу ультракоротко)' дiï перебували у стан компенсацiï та субком-пенсацiï, 19 пацieнтiв - у стаы декомпенсацп, що ïх оцЫювали за критерiями ефективностi н-сушнотерапи ISPAD (International Society for Pediatric and Adolescent Diabetes).
3 ускладнень дiабету у 37 хворих вщзначено мiкроангiопатiю нижнiх кiнцiвок, у 17 - полней-ропатiю, у 6 - гепатопатш, у 2 - нефропатю, у 3 - початок розвитку катаракти.
Мотивом для переходу на введення аналога ЫсулЫу ультракоротко!' дм лiзпро була деком-пенсацiя захворювання, неможливiсть компен-саци за допомогою iнсулiну короткоï дм, наяв-нiсть випадкiв постпрандiальноï ппоглкемп, бажання дiтей, а також |'х батькiв обходитися без 30-хвилинноï перерви мiж iн,eкцieю та при-йманням ïœi, мати вiльнiший режим дня.
Ефективысть лiкування оцiнювали за само-почуттям пацieнтiв, показниками глiкемiï натще, пре- та постпрандiальноï, глiкованого гемогло-бiну, а також добовоï глюкозури. Статистичний аналiз проводили за допомогою Microsoft Excel Pentium 4 iз використанням t-критерш Стьюдента.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Через бiльшу активнiсть i швидший початок дiï доза Хумалогу на початку лкування була
меншою за дозу iнсулiну короткоï дм на 10-30%. Препарат вводили 3 рази на день за 5-15 хв. перед прийманням ïœi. Далi дозу коректували пщ контролем глкемп та глюкозурiï.
Пiсля переведення на базис-болюсну схему л^вання iз застосуванням аналога Ысулну Хумалог бшьшють (40) пацieнтiв вiдзначали полп шення загального стану: зник головний бшь, нормалiзувався апетит, полiпшився настрiй. Маленьк дiти ставали спокiйнiшими. Шестеро хворих не спостеркали жодних змiн. Один па-цieнт (хлопчик 8 роюв) скаржився на головний бiль i вщчуття, характернi для гiпоглiкемiчного стану. Хоча протягом 3 дыв застосування Хумалогу у цього хворого низьких рiвнiв глюкози у кровi не реестрували, хлопчику знову призна-чили iнсулiн короткоï дiï за базис-болюсною схемою. У решти дтей скарг не зафiксовано.
Пiсля переходу на л^вання лiзпро вiдпала необхщысть у додаткових прийманнях ïœi, а за |'х наявностi робили додатковi iн,eкцiï iнсулiну з урахуванням хлiбних одиниць.
На тлi терапiï Хумалогом вiрогiдно зменши-лися показники середньо'|' пре- та постпран-дiальноï глкемп, добово( глюкозурiï та НЬА1с. Аналiз змiн вмiсту глiкованого гемоглобiну показав, що на ^i використання короткого Ысули ну за базис-болюсною схемою рiвень НЬА1с складав 9,4±0,9%, а через 3 мiс. тсля переведення на Хумалог його вмют знизився до 8,7±1,3% (табл. 1, 2).
Практично в^ дiти та пiдлiтки через 3 мю. пiсля переведення на аналог ЫсулЫу ультрако-роткоï дiï Хумалог вщзначали позитивнi наслiд-ки застосування цього препарату, а саме:
• можливють вводити ЫсулЫ безпосередньо перед ïдою або навiть пiсля неï;
• вщсутнють необхiдностi "перекусiв" мiж прийманнями ïœi;
• зменшення кiлькостi епiзодiв гiпоглiкемiï, надто вночi.
Таблиця 1
Середш гл1кем1я та глюкозур1я (M±m) у д1тей i niAëiTKiB, хворих на цукровий д1абет 1-го типу (стан компенсацм та cубкомпенcацiï) перед початком i через 3 мюяц
використання препарату Хумалог
Показник
1нсулш коротко! aïï
lнсулiн лiзnро (Хумалог)
Глiкемiя натще, ммоль/л 8,8±1,5
Глiкемiя препрандiальна¡ ммоль/л 9,7±0,9
Глiкемiя постпран^альна, ммоль/л 13,2±2,0
Добова глюкозурiя. г/л 26,4±3,2
7,4±0,6
6,5±1,3; р<0,05 8,7±1,5
5,2±1,1; р<0,001
Клiнiчна ендокринологiя та ендокринна хiрургiя 4(37) 2011
51
Таблиця2
Середш гл1кем1я та глюкозур1я (M±m) у д1тей i пщл^мв, хворих на цукровий дшбет 1-го типу (стан декомпенсаций перед початком i через 3 мюящ використання
препарату Хумалог
Показник
lнсулiн коротко! Ail
lнсулiн лiзnро (Хумалог)
Глiкемiя натще, ммоль/л 11,2±1,34
Глiкемiя препрандiальна, ммоль/л 13,9±0,76
Глiкемiя постпрандiальна, ммоль/л 14,2±2,13
Добова глюкозурiя, г/л 62,4±12,2
8,7±0,66 10,5 1,62 8,9± 1,19 25,2±6,9; р<0,01
2.
У rpyni обстеження було 13 пац1ент1в 3i схиль-нютю до ычноТ та постпpандiальноí гiпоглiкемií, iHOfli 3 непpитомнiстю (piвень глюкози у кpовi нижчий за 2 ммоль/л). Пpотягом 3 мiсяцiв вико-pистання пpепаpатy Хумалог у цих дтей жодно-го pазy не тpапилося тяжкого гiпоглiкемiчного стану i не було зафксовано глiкемiТ, меншоТ вщ 2,5 ммоль/л. Легкi гiпоглiкемiчнi стани вщзна-чено у 4 хвоpих, пpичинами Тх виникнення були 3. поpyшення дieти та незапланованi фiзичнi на-вантаження.
На pозвиток або пpогpесyвання ускладнень дiабетy пеpехiд на викоpистання пpепаpатy Ху- 4 малог не вплинув.
Добова доза Ысулну зменшилася у сеpед-ньому на 15,3±4,5% у хвоpих, якi мали компен-сований ЦД, i залишилася незмЫною у 19 хво- 5 pих. Aлеpгiчних пpоявiв i небажаних побiчних ефектiв викоpистання Хумалогу не було.
ВИСНОВКИ 6.
1. Аналог шсулшу yльтpакоpоткоТ дiТ Хумалог е високоефективним, безпечним i доступ-ним пpепаpатом вибоpy для базис-болюсноТ iнсyлiнотеpапiТ у дiтей i пщл™в.
2. Застосування аналога iнсyлiнy yльтpако-pоткоТ дiТ спpияe ноpмалiзацiТ постпpандiальноТ 7 глiкемiТ, вiн дie м'яко i не викликае piзких пеpе-падiв piвня глюкози у кpовi пpотягом доби.
3. На ™i теpапiТ лiзпpо вiдбyваeться зниження piвня глiкованого гемоглобiнy, pизикy pозвиткy гiпоглiкемiчних станiв, полiпшyeться якiсть життя хвоpих. 8
Л1ТЕРАТУРА
1. Nathan D.M., Zinman B., ClearyP.A., Backlund J.Y., Genuth S., Miller R., Orchard T.J. Modern-day clinical course of type 1 diabetes mellitus after 30 years' duration: the diabetes control and compli- 9. cations trial/epidemiology of diabetes interventions and complications and Pittsburgh epidemiology of diabetes complications experience (19832005). Diabetes Control and Complications Trial /
Epidemiology of Diabetes Interventions and Complications (DCCT/EDIC) // Arch. Intern. Med. -2009. - Vol.169(14). - P. 1307-1316. Ford-Adams M.E., Murphy N.P., Moore E.J., Edge J.A., Ong K.L., Watts A.P., Acerini C.L., Dunger D.B. Insulin lispro: a potential role in preventing nocturnal hypoglycaemia in young children with diabetes mellitus // Diabet. Med. - 2003. -Vol.20(8). - P. 656-660.
Slieker L.J. et al. Modifications in the B10 and B26-30 regions of the B chain of human insulin alter affinity for the human IGF-I receptor more than for the insulin receptor // Diabetologia. -1997. - Vol.40(2). - P. S54-S61. Howey D.C., Bowsher R.R., Brunelle R.L., Woodworth J.R. [Lys(B28), Pro(B29)]-human insulin. A rapidly absorbed analogue of human insulin // Diabetes. - 1994. - Vol.43. - P. 396-402. Ebeling P., Jansson P.A., Smith U., Lalli C., Bolli G.B., Koivisto V.A. Strategies toward improved control during insulin lispro therapy in IDDM. Importance of basal insulin // Diabetes Care. - 1997. - Vol.20. -P. 1287-1289.
Holleman F., Schmitt H., Rottiers R., Rees A., Symanowski S., Anderson J.H. Reduced frequency of severe hypoglycemia and coma in well-controlled IDDM patients treated with insulin lisp-ro. The Benelux-UK Insulin Lispro Study Group // Diabetes Care. - 1997. - Vol.20(12). - P. :1827-1832.
Chase H.P., Lockspeiser T., Peery B., Shepherd M., MacKenzie T., Anderson J., Garg S.K. The impact of the diabetes control and complications trial and humalog insulin on glycohemoglobin levels and severe hypoglycemia in type 1 diabetes // Diabetes Care. - 2001. - Vol.24(3). - P. 430434.
Peczynska J., Urban M., Glowinska B., Florys B. Decreased consciousness of hypoglycaemia and the incidence of severe hypoglycaemia in children and adolescents with diabetes type 1 // En-dokrynol. Diabetol. Chor. Przemiany Materii Wie-ku Rozw. - 2002. - Vol.8(2). - P. 77-82. Berhe T., Postellon D., Wilson B., Stone R. Feasibility and safety of insulin pump therapy in children aged 2 to 7 years with type 1 diabetes: a retrospective study // Pediatrics. - 2006. -Vol.117(6). - P. 2132-2137.
52
Кл^чна ендофинолопя та ендофинна хipypгiя 4(37) 2011
10. Brunelle B.L., Llewelyn J., Anderson J.H.Jr., Gale E.A., Koivisto V.A. Meta-analysis of the effect of insulin lispro on severe hypoglycemia in patients with type 1 diabetes // Diabetes Care. -1998. - Vol.21(10). - P. 1726-1731.
11. Fineberg S.E., Huang J., Brunelle R., Gulliya K.S., Anderson J.H.Jr. Effect of long-term exposure to insulin lispro on the induction of antibody response in patients with type 1 or type 2 diabetes // Diabetes Care. - 2003 - Vol.26(1). - P. 89-96.
12. Danne T., Deiss D., Hopfenmuller W., von Schutz W., Kordonouri O. Experience with insulin analogues in children // Horm. Res. - 2002. - Vol.57(1). -P. 46-53.
13. Garg S., Ampudia-Blasco F.J., Pfohl M. Rapid-acting insulin analogues in Basal-bolus regimens in type 1 diabetes mellitus // Endocr. Pract. -2010. - Vol.16(3). - P. 486-505.
14. Miles H.L., Acerini C.L. Insulin analog preparations and their use in children and adolescents with type 1 diabetes mellitus // Paediatr. Drugs. - 2008. -Vol.10(3). - P. 163-176.
15. Singh S.R., Ahmad F., Lal A., Yu C., Bai Z., Bennett H. Efficacy and safety of insulin analogues for the management of diabetes mellitus: a metaanalysis // CMAJ. - 2009. - Vol.180(4). - P. 385397.
РЕЗЮМЕ
Хумалог: опыт клинического применения у детей и подростков с сахарным диабетом 1-го типа
Е.В. Большова, О.Я. Самсон
В статье приведены результаты применения аналога инсулина ультракороткого действия Хумалог (лизпро) у детей и подростков, страдающих сахарным диабетом 1-го типа. Хумалог является высокоэффективным, безопасным, удобным препаратом выбора для базис-болюсной инсулинотерапии, способствует нормализации постпрандиальной гликемии, уровня гликированного гемоглобина, снижению количества эпизодов гипогликемии, повышению качества жизни пациентов.
Ключевые слова: дети и подростки, сахарный диабет 1-го типа, аналог инсулина ультракороткого действия Хумалог.
SUMMARY
Humalog: experience of its clinical use in the management of type 1 diabetes mellitus in children and adolescents O. Bolshova, O. Samson
The authors present the results of the use of an insulin analogue rapid-acting Humalog (lispro), in children and adolescents with type 1 diabetes mellitus. Humalog was found to be an effective, safe, and comfortable for the basal-bolus regimes of insulin therapy, that contributes to postprandial glycemic control. Humalog reduces glycolysated hemoglobin level, associates with decreasing of hypoglycemia incidence, especially at night, and improves patients' quality of life.
Key words: children and adolescents, type 1 diabetes mellitus, rapid- acting insulin analogues, Huma-log (lispro).
Дата надходження до редакцп 23.05.2011 p. КлЫнна ендокринолопя та ендокринна х^урпя
4(37) 2011
53
