CC BY
29
УДК 504.75:179
OripKO О.В., канд. ф1з.-мат. наук, доцент, OripKO М.О., студент 3 курсу ФХТЕ © Лъе1есъкий нацюналънийутеерситет ветеринарногмедицини та бютехнологш гм. С.З. Гжицъкого
ХРИСТИЯНСЬК1АСПЕКТИ ЕКОЛОГП
Розглядаютъся християнсът аспекты екологп, ят вказуютъ на вгдповгдалътстъ людини у ceoïù дгялъностг перед Творцем, природою та тшими людьми. Наголошено на зв'язки екологИ'з богослов'ям та мораллю.
Ключое1 слова: еколог1я, людина, Творецъ, богослов'я.
Сучасна еколопя - складна багатогранна дисциплша, основою яко! е бюгеограф1чш знания, але яка поеднуе сьогодш Bci природнич1, точш, гумаштарш i сощальш науки, з метою пошуюв шлях1в оптимального розвитку людства на максимально далеку перспективу, вироблення нових метод1в збереження бюсфери планети.
Людина потребуе суспшьного життя, яке для Heï не е чимось випадковим, а е вимогою ïï природи. Через обмш з шшими, взаемшсть у послугах та д1алог i3 cboïmh ближшми, довкшлям людина розвивае cboï можливостг Суспшьство, природа необхвдш для здшснення покликання людини. Для досягнення n;ieï мети потр1бно, щоб була збережена правдива ¿ерарх1я цшностей, яка як зазначав Папа 1ван Павло II в Енциклщ «Centesimus annus» ("Сотий рж", 1991) "пщпорядковуе матер1альш i природш реч1 внутршшм i духовним".
"Життя в суспшьств1, - наголошував Папа 1ван XXIII в Енциклщ1 «Pacem in terris» ("Мир на землГ', 1963), треба розглядати, насамперед, як духовну дшсшсть. Воно е справжшм обмшом знаниями у CBirai правди, користуванням cboïmh правами i виконанням обов'язюв, змаганням у пошуках морального добра". Перекручення ж засоб1в i цшей, яке доходить аж до надання вартост1 остаточно! мети тому, що е лише засобом для ïï досягнення, або до трактування oci6 як звичайних засоб1в для досягнення якоюь мети, породжуе та утруднюе i практично унеможливлюе людське життя та вщношення до природи згщно 3i Заповщями Найвищого Законодавця.
Таким чином, щоб отримати суспшьш змши, в тому числ1 i у вщношенш до екологп навколишнього середовища, формуванш правдиво! еколопчно! свщомост1 треба звернутися до духовних i моральних зд1бностей особи i до постшно1 вимоги ïï внутршнього навернення, тобто i до екологп душг
На нашу думку, лише вщ чистоти душ1 людини, яка е джерелом людсько! д1яльност1 залежить чистота довкшля. "Блаженш чист1 серцем, бо вони побачать Бога" (Мт. 5,8). Ось чому, наскшьки людина е внутршньо чиста, мудра, досконала, свята, настшьки ïï зовшшня д1яльшсть буде втшенням ïï чеснот i вщдзеркаленням ïï душ1 у навколишньому серед овищг
© OripKO О.В., OripKO М.О., 2013
407
За своею д1яльшстю людство подшяеться на два табори: один наповнений в1рою, любов'ю, миром, радктю, добром, св1тлом i несе життя у св1т, а шший -гшвом, ворожнечею, злобою rpixa, що спричиняе нещастя, рушу, катакл1зми.
Господь Бог, Який створив небо i землю, найкраще знае, як впорядкувати i наповнити И життям i лише тод1, коли людина буде вщкрита на дш Святого Духа в И душ1, св!т стане еколопчно чистим i святим.
Еколопя душ1 може формуватися тшьки на основ! духовного формування особистост1, що здшснюеться на основ! абсолютних вартостей, якими наповнена християнська культура. Основш засади формування чистоти душ1 повинш реал1зуватися на основ! морального закону - "чини добро - уникай зла". У кожного з нас м1ж свободою людини i моральними засадами знаходиться сов1сть (духовний голос Бога в душ1 людини), яка е остаточною, практичною вказ1вкою для вчинку. Це - закон в нашому серщ, або як написано в документах II Ватиканського собору, - це "святилище людини, в якому вона перебувае сама з Богом, що промовляе в глибинах И душ1". Людина покликана слухати голос Божий в свош душ1 i керуватися ним у жигп, щоб св1т став кращим.
Богослов'я екологи грунтуеться на догм1 i правд! в1ри про створення свпу: все створив Бог, дшсшсть навколо нас - це творшня Боже. Правда е тшьки християнська, И нема в шших релйях, xi6a що - у фантастичнш чи на!вшй формах. I ця християнська правда не е легкодоступна для нашого розуму.
Святе Письмо стверджуе факт: "На початку сотворив Бог небо i землю" (Бут. 1,1). Створення, як Божий акт, е ташством, яке важко сприйняти розумом, а зокрема, коли йдеться про людину як завершения Божого створення. Тому богослов'я е найближча дисциплша для вивчення цього питания. Планета Земля стала мешканням для людини. Творець усе покликав до буття з небуття. Бог е единим володарем Всесв1ту i всього, що е в ньому, бо не людина, a BiH -Сотворитель. А людина - найвища ктота м1ж yciMa земними сотвор1ннями. "Бог сотворив чоловжа з земного пороху" (Бут. 2,1) - цей висл1в вказуе про приналежн1сть людини до И довк1лля. Людина е часткою матер1ального св1ту, який И оточуе та створений для И юнування. Про окрему i незвичайну вищють людини в1д усього, що створено на земл1, вказано в продовженш опису створення людини: "...та вдихнув йому в н1здр1 в1ддих життя i чолов1к став живою ктотою" (Бут. 2,7). Людина - земне твор1ння, створена i3 земного пилу, в нш е частка матери, з яко! i якою вона буде жити. Але людина i образ Божий, який е немов часткою Божого буття, що творить И окремою ¿стотою з окремим ставленням i до довк1лля, яке було створене для не!, i до Бога, який на образ Свое! духовно1 природи створив людину для Себе i пом1стив И на земл1 в окремому мкщ-садг Цей образ створення людини, описаний у двох документах книги Буття, е важливою богословською основою i для еколог11.
П1сля створення людини Бог дав !й завдання: "...пщпорядковуйте co6i землю i пануйте над сотворшнями" (Бут. 1, 28). Хибне розум1ння цих сл1в християнами спричинилось до виникнення певних проблем в економщ1, а нин1 - i в еколог11. Спец1ал1сти з питань пояснения Б1бл1! кажуть: ц1 слова не е Божим наказом, вказ1вкою чи засадою для повед1нки людини з природою, вони -урочисте Боже благословения для людини на И дорогу в життя i на працю.
408
Отже, людство повинно множитись I наповнювати землю: поширюючись, поодиною родини, племена й народи займатимуть сво! територп. Це Боже побажання, план для дшльност! людини.
Як зазначив Папа 1ван Павло II, у поведшщ з Божими дарами у форм! нищення, пошкодження, викоршювання, зловживання - як це вже сталося I ще, можливо, станеться. Церква завжди вщстоювала сощальну справедливкть, оберкала (принайми!, намагалася) довкшля вщ розгнузданого поступу. Церква постшно нагадувала: людина забула про Бога - володаря всього створеного, людина повинна пригадати соб1 про свое призначення. Вона не мае права усунути Бож1 настанови з1 суспшьного життя. У другш частиш опису створення людини сказано: "Узяв Господь Бог чоловжа й осадив його в Едемському сад! порати його й доглядати його" (Буг. 2, 15). Бог не сотворив ледаря. Бог вщдав людиш св1т-природу для пращ, догляду за нею. Людина береже 1 доглядае Боже творшня. На жаль, ми, християни, це надежно не зрозумши, I свп" вщразу, ще з1 сво1х початмв - в особах наших прабатьмв - став на дорогу гр1ха: не жив у злагод! з природою, штенсивно вичерпував природш скарби. Людиш здавалося, що при розвиненш технологи Бог не потр1бний. Бща у тому, що це порушення р1вноваги та гармони в природ!, яке вщбувалося дуже повшьно I непом1тно, виявлено лише у наших ¿ндустр1альних стол1ттях. Так, аж у нишшшх часах виникла наука еколопя, а разом ¿з нею - I богослов'я екологи.
Вивчення екологи повинно вщбуватися у пар! ¿з богослов'ям як з наукою, бо у лад!, який встановив у природ! И Творець, людина посщае окреме, найвище мкце за сво!м розумом I вшьною волею, окреме мкце за ставленням до Самого Творця. Людина отримала високу гщшсть вщ Бога, який в особ! 1суса Христа прийшов до т1е! людини, щоби вщновити I пщнести цю гщшсть, а з людства створити велику вщновлену родину-Ым'ю, згуртовану сшвпрацею I солщаршстю. Адже еколопчш проблеми вимагають, щоб шанувати природу, оберкати вщ знищення, тобто використовувати И з розумом. Це I е питания богослов'я, без принцишв I вказ1вок якого еколопя не об1йдеться.
Еколопя мае тюний зв'язок з моральним богослов'ям, тобто питаниями добра I зла наших вчинюв, вщповщальност! перед Богом, ближшм, людським середовищем.
Без людини в екологи не було б етики, адже людина, в яко! е тшо I безсмертна душа, прагне, шзнае, любить 1 знае себе та свого Творця, а також е вшьна у сво1х вчинках. 3 людиною, з И розумом I свободою виникае питания добра 1 зла, дозволеного 1 недозволеного, правильного 1 гршного у ставленш до Бога, перед Яким сто!мо серед нашого довкшля-природи, яке маемо розумно вживати з почуттям нашо! гщност! серед сотворшь.
Довкшля створив Бог I вщдав нам для вжитку - живим I ненародженим. Довкшлям ми послуговуемося, але в його використанш людина дшшла аж до нечуваних рашше загроз для И ж життя. Бшьшкть проблем виникли ¿з недостатнього почуття солщарност! I вщповщальност!. Коли суспшьство вщкинуло Бога, то сталось так, як писав Ф. Достоевський: "Якщо нема Бога -все дозволено..." Тому еколопя безпосередньо пов'язана з мораллю. Через кшька дшв теля катастрофи в Чорнобил! Папа 1ван Павло II сказав: "Нов! технолог!! змушують наше поколшня шукати основ великих моральних засад
409
(норм) i ставнти, таким чином, pimy4i питания про природу людини". У вщповвд на питания: Хто така людина? У чому сенс И буття? - знайдемо i И ставлення до природи та И Творця, i моральш засади для екологп. Вони походять ¿з вже згадуваних понять: людина як образ i подоба Божа, гщшсть особи, сшвроб!тник Божий.
Першою засадою екологп з християнсько! позици буде: Творець поставив людину серед природи не як свавшьного диктатора, тирана-володаря над щею природою; природа не вщдана людиш на поталу, людина не може з нею чинити так, як 1Й заманеться, як диктують 1й власш плани. Довкшля - це своерщне диво, краса людського буття. Порушуючи лад у природ^ людина може принизити себе до стану тварин, якщо житиме тшьки для приемное^ споживання i шукання поживи.
Вся природа, все И добро, разом з красою, е для Bcix i для кожного - як ниш, так i в майбутньому. Ця засада е важлива i з точки зору сощально! справедливости Поважне порушення ще! засади було б злочином проти людини i людства. Спшьним природним надбанням е пов1тря, вода, земля, св1тло, лки, джерела енерги. Занечищення цих д1бр, !х нерацюнальне використання завдае шкоди сучасност1 та майбутностг Без цих скарб1в не можуть ¿снувати жив1 ¿стоти, без них не можна обштися в шдустри. Отруювати природу i людей безвщповщальним розвитком шдустри е моральним злом.
Основним чинником морального аспекту е свобода, з якою людина робить cboim актом добро або зло. При користуванн1 природою ми часто послуговувалися повною свободою. Наша воля потребуе засад для дп, як1 е в природ! i в нашому серц1. Необмежена свобода порушуе лад у природ! i творить шкоду. Папа 1ван Павло II писав: "Людина думае, що можна як-небудь розпоряджатися землею без будь-яких обмежень, п1дпорядковуючи И сво!й вол1 так, наче б вона не мала властиво! 1й форми i призначення, первинно даних 1й Богом, як1 людина, звичайно, може розвивати, але не зловживати ними".
Покликання людини панувати в свт не означав свав1льного тдпорядкування co6i довк1лля та експлуатац11 його. Завдання людини - бути вшцем твор1ння, представляти твор1ння перед Творцем. Людина може в1дпов1дально панувати в свт лише тод1, коли слухае Бога та дотримуеться встановленого Ним порядку та визначено! Ним мети. Коли людина завдяки прац1 cboix рук та cboim зд1бностям вщкривае таемниц1 природи та правильно порядкуе у CBiTi, то п1знае велич i присутн1сть Бога-Творця.
Символом зв'язку християнства з еколог1ю е св. Франциск з Асижу, який з 1979 року е покровителем екологп та еколопв.
Л1тература
1. Музичка O.I. Еколог1я - богословське i моральне питания // Ки!вська Церква. - К., 1999. - № 4. - С. 63-65.
Summary
We consider the Christian aspects of ecology that indicate the person responsible in their activities before the Creator, nature and other people. Emphasized in connection with environmental theology and morality.
410
