CC BY
13
measures in the different spheres of vital functions of this link of national economy with the purpose of the maximal approaching of standards of forestry activity to the ideals of steady development
Keywords: steady development, model of steady development, permanent management by forests, global changes of climate._
УДК 504:341.23 Докторант О.1. Колодш1, канд. екон. наук;
капелан О.Р. Кисть2; доц. В. Т. Андрушко2, д-р фтософи -НЛТУ Украти, м. nbsîs; нач. вiддiлу Л.€. Ястська3; докторант Л.М. Волошин1, канд. екон. наук
ДУХОВН1 ТА ПРАВОВ1 АСПЕКТИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
З позицп духовних та правових норм проаналiзовано назрш питания охорони навколишнього природного середовища; взаемозв'язку духовност людини з ïï правами та обов'язками, вщповщальшстю перед Богом у контекст ефективного управлш-ня i запоб^ання кризовим еколопчним ситуащям як гаранта виршення екопроблем.
Ключов1 слова: навколишне середовище, еколопя, ^мат, Бог, душа, духов-нiсть, людина, право, законодавство, обов'язок.
Вжиття невщкладних комплексних заходiв для охорони навколишно-го середовища, зменшення небезпеки природних катаклiзмiв, ефективне уп-равлiиия земними, водними та шшими ресурсами, рацюнальне використання прогнозiв для клiматичного обслуговування i захисту здоров'я людини е над-звичайно актуальними пiд час впровадження в уЫх сферах життедiяльностi принципiв стiйкого екорозвитку.
Науковi спостереження, анашз даних провiдних учених свггу, зокрема Мiжнародноï групи експертiв зi змiни клiмату при ООН (МГЕЗК), проведенi в останнi роки з метою з'ясування причин розвитку зростаючоï кiлькостi регь ональних кризових еколопчних ситуацiй i поглиблення глобальноï еколопч-ноï кризи переконливо свдаать, що сьогоднi клiмат негативно змiнюеться на-багато швидше, нiж це передбачалось, i становить загрозу людству.
У процес наростання та загострення еколопчних проблем громадсь-кiсть, усвiдомивши масштаб та наслщки неминучих загроз, намагалась скон-солiдувати своï сили задля пошуку вирiшення екопроблем, що знайшло свое втiлення у проведеннi рiзноманiтних мiжнародних зустрiчей, форумiв. Найвизначнiшою серед них стала свггова конференцiя 1992 р. в Рю-де-Жа-нейро, що засвщчила назрiлу потребу застанови над переорiентацiею попе-реднiх форм господарювання на планер i пристання до умов сталого розвитку. Зпдно з погодженою та прийнятою урядами програмою "Agencla-21" (Порядку денного на XXI ст.), вона мала б стати провщною етично-полггичною нормою XXI ст.
1 Люблшський Католицький ушверситет;
2 НЛТУ Украши, м. Львiв;
3 вiддiл правово1 роботи, правово1 освiти, реестрацп нормативно-правових акпв та реестрацп об'еднань гро-мадян Головного управлiння юстицiï у Львiвськiй обл.
Глобальну еколопчну кризу сучасностi слiд розцiнювати не тшьки як наслiдок нашарування помилкових ршень, неправильно вибрано! стратеги техшчного чи соцiального розвитку, але насамперед вона е проявом глибоко! внутршньо! кризи, кризи культури. Екологiчнi проблеми, значш клiматичнi змiни, кислотнi дошд, втрата озону в атмосферi, нестача певних природних ресуршв, - це не просто ознаки дисбалансу у природ^ але насамперед болючi наслщки довготривало! безвщповщально! та грабiжницькоl поведшки люди-ни у свiтi Божого створшня - природi - привели до глибоко! кризи, що потре-буе конкретних та невiдкладних кроюв, спрямованих на запобiгання еколо-пчнш катастрофi, зокрема глобальним змiнам кшмату, вiдвернення загрози здоров'ю i життю мiльйонiв людей.
Пошанувати природу - значить вщдати шану Богу - И Творцю. Поша-нувати природу - означае зум^и прийняти Божий дар - це доказ високо! духовности бо людина отримуе вiд Бога свою гiднiсть, а вщтак - здатнiсть по-над будь-якими сощальними устроями прямувати до того, що е 1стина i Благо. Пам'ятаймо, що земля була дана людиш Богом. Людина повинна користу-ватися нею зпдно з первiсною цiлеспрямованiстю, з якою Бог подарував !й землю. Водночас людина була подарована Богом сама соб^ i тому повинна ставитись з пошаною до свое! ютотно! i морально! структури, яку вона отри-мала вiд Бога. З огляду на цю головну правду, сучасна людина повинна бути свщомою сво!х завдань i обов,язкiв перед майбутшми поколiннями. Отже, не можна марно використовувати аш свою землю, И надра, iншi природнi багат-ства, анi свое особисте життя.
Нерозумне використання навколишнього середовища е наслщком неправильного антропологiчного шдходу, на жаль, досить поширеного у наш час. Зауважмо, коли людина вщдаляеться вщ свое! ролi, як сшвпращвника Бога у дiлi створшня, тодi вона ставить себе на мющ Бога i наслiдком цього е те, що нав^ь природа починае !й протидiяти. Пошанувати природу - значить пошанувати самих себе, бо ми, люди, не покликаш дивитись на природу тшьки очима споживача, але бачити в нш самих себе, як И штегральну частину.
Сучаст науковi дослщження вказують, що, попри багатограннi чин-ники об'ективно! природи, розвиток кризи навколишнього середовища е, насамперед, спричинений кризою людського духу: деградащею людсько! осо-бистостi в рiзних И проявах, суспiльним его!змом, етичним релятивiзмом, планетарною епiдемiею аморальностi, тотальною легковажшстю, бездумшс-тю i жадобою до швидко! наживи. Тому так важливо ставити питання про ставлення людини до природи: чи е вона !! творцем, володарем, безоглядним користувачем, чи тшьки управителем, якому Творець довiрив розпоряджати-ся нею для загального добра.
Людина повинна дивитись на природне довкшля i на саму себе посе-ред нього як на Божий дар, який треба вживати з великою пошаною i вдяч-шстю для Творця та в щирш любовi до вЫх його дiтей. Людина, якш довiре-но землю, щоб "порала й доглядала" (Бут. 2.15), перебувае у глибокому взаемозв'язку з природою: сонцем, землею, водами i повггрям, тваринами i рослинами як творшнями Бога. То ж ким е людина? Як повинна жити? Яке и
основне призначення? Рiзнi фiлософськi, етичнi та iншi теорп, витворенi людьми, вiдповiдають на них кожна по-своему. Людина ж, як образ Божий, е та!нством, яке можемо зрозумгги лише у свгт Божого Об'явлення - через Святе Письмо.
Премудрий Господь створив людину i покликав И до шзнання Його Самого: "Сотворив Бог людину на свш образ; на Божий образ сотворив И, чо-ловшом i жiнкою сотворив !х" (Бут. 1.27). Те, що людина створена "на образ Божий" означае, що Бог дав людиш розум, волю вибоу, почуття. Термш "по-доба" вказуе на те, що Пресвятий Бог творить Святе творшня - людину у сшвпращ iз самою людиною. Людська душа оживляе тшо, вiдповiдае за вчин-ки особи. Душа людини е безсмертна - мае свш початок iз моменту зачаття, але не мае кшця. Тому необхщно шанувати кожне життя, навт ненароджене.
Людина стае особистютю, коли сформуеться як особа, що розвинула свш творчий потенщал, ставши своерщною унiкальною неповторнiстю, пд-ною наслiдування, яка вiдповiдае за сво! вчинки. Людина, сотворена на Божий образ, мае пдшсть особи. Пдшсть людини полягае в тому, що вона по-дiбна до Бога розумом, може шзнавати правду i дiйти до джерела уЫе! прав-ди - Бога. Людина подiбна до Бога i тим, що мае волю вибору та може обира-ти мiж добром i злом. Гiднiсть людини полягае також i в тому, що Бог дав !й благодать та iншi дари Святого Духа, покликав до сшвучаст у творенш свiту, згiдно зi Сво!м вiдвiчним планом.
На людину покладено вщповщальшсть не тiльки за себе, але й за ш-ших людей. Лише вщ добро! волi людини у сшвпращ з Богом залежить щастя як !! само!, так i всього людства. Людина - ютота духовна, бо народилася вщ Бога Духа, осяяна свiтлом i плодами Святого Духа. У практищ поняття "ду-ховний" та "духовшсть" мають декiлька тлумачень i використовуються в рiз-них контекстах, але завжди забуваеться !хне первинне, святе походження -вщ Святого Духа. Таким чином, духовна людина та, яка вiрить, любить i шу-кае Бога - Джерело добра.
На жаль, глибока криза найщншшого й найсвятшого - любовi до Бога i ближнього охопила державний, полiтичний та побутовий рiвнi. Адже поль тичнi, соцiальнi та виробничi вiдносини - насамперед, моральнi, правов^ людськi взаемини.
Людина щодня перебувае в цен^ моральних стосункiв, тому сталий розвиток сучасного укра!нського суспшьства, його екологiчна культура мо-жуть бути справжшми тiльки тодi, коли служать людиш, i коли людина сама зростае, коли зростають не тшьки !! техшчш можливостi, а й моральний по-тенцiал та персональна вщповщальшсть за кризову еколопчну ситуащю, пос-туп у природоохороннш справi.
У сучаснiй цивiлiзацi! пануе абсолют - людина з !! науковими i технiч-ним здобутками. Людина вийшла за межi вщчуття, що вона е складовою час-тиною природи, яку нещадно, широко й постшно експлуатуе та знищуе. Людина заперечуе повиншсть щодо природи, щодо шшо! людини, здатна запе-речити Бога, свгг i саму себе. Людство збудувало собi свiй свiт i знайти у ньому Творця дедалi важче.
Слщ пам'ятати, що свiт не може юнувати незалежно вiд Бога, i знахо-дить свiй розвиток та актуалiзацiю тiльки у Господi. Свiт не мае щнносл поза Богом, тобто сотворений свгт також вiдображае Триштарну природу Бога. Згiдно з Божим об'явленням: Отець е причина i джерело усього; Логос - Син Божий е сшвютотна мудрiсть i розумна сила усiх сотворiнь, а Святий Дух -сшвютотне життя всього юнуючого. Отож, увесь сотворений св^ вщдзерка-люе буття Свято! Тршщ.
Проте дослiдження сутi та природи сотворшня не буде повним без розу-мiння покликання та ролi людини, як вiнця сотворшня. Зпдно з Бiблiею, ^хо-падшня людини, (грiх Адама та Сви) стало першопричиною конфлiкту людини iз навколишнiм свiтом, який тривае по сьогодш. Людство не може бути вщок-ремлене вiд свiту, бо е покликане Творцем бути його управителем. Оскшьки людство залишаеться у ^ховному станi, свiт продовжуе прямувати небезпеч-ним шляхом знищення та забуття. Вiн не тiльки бере участь у цьому процеш, але й вiдображае людську природу спотворену первородним ^хом. Наслiдок грiхопадiння мае не тшьки антропологiчне, але й космолопчне значення.
Людська слабiсть у ставленш до навколишнього середовища пов'язана iз страхом смертi. Як наслщок, людство почувае себе у небезпещ, бо людина не вiрить у Боже Провидшня, оскiльки втратила зв'язок з Творцем, як дитина з батьком. Через вщсутшсть вiри, яка забезпечуе вщчуття безпеки та внут-ршньо! гармони, людська непевнiсть та зневiра до Творця вiдображаеться через надмiрне та злочинне використання природних ресурЫв, в економiчно-му, поличному i соцiальному вимiрах, цим самим порушуеться покликання людини бути сшвтворцем усього сотвореного. Ось чому християнська пози-щя е дуже щнною перспективою для вЫе! св^ово! спшьноти, налаштовано! на пошук стабiльного розвитку еколопчно! сфери Землi, адже християнське бачення природодовкшля вимагае поваги до нього як Божого дару створшня, котре мае свое мiсце у доброму Божому задумь
Спосiб життя з перспективи розумшня довкiлля, як щнного Божого дару, людськi проекти на його реалiзацiю можливо знайти тшьки в усвщом-леннi людиною себе як господаря Всесвгту, який покликаний дбати про його добрий розвиток, що неодмшно змшюе свщомють суспiльства та його куль-тури до щнування життя як екзистенцшно! категорн, бо нiщо живе не повинно гинути.
Людина - вшець сотворшня, тому юнування усього свгту виступае крiзь призму И життя. Стабшьний екологiчний i правовий розвиток повинен бути спрямований до трансцендентного, оскшьки вони показують шлях вщ оточуючого до трансцендентного, який може подолати лише людина, котра завжди спрямована до трансцендентного, в якому шукае сенс усього юну-ючого. Тому свгт, маючи антрополопчний вимiр, прагне до осягнення цього сенсу. Боже створшня мае свою красу i мету, що можна шзнати природним розумом. Але, щоби отримати повну перспективу шзнання сенсу довко-лишнього свiту та всього створшня, слщ оцiнювати його у свпш об'явлення та вiри. Шлях розуму як природного шзнання, шдтриманий вiрою, виявляе об'явлення Бога, вщкриваючи нову перспективу бачення навколишнього свь
ту, що мае сенс, який виявляе доброту та любов Божу щодо людини та усього створшня як дару для не!.
Цей сенс уповш вщкривае ташство Воплочення, яке е сповненням Бо-жого задуму, бо у Христ долаеться прiрва мiж матерiальним та духовним, що шдносить матерiально-екологiчний свiт на якiсно вищий рiвень, бо метою Воплочення е спасшня людини, у котрiй штегральною частиною е И тшес-шсть. Воплочення е сповненням того сенсу юнування усього, щоби Бог став уЫм в усьому. Ташство спасшня е також еколопчним ташством, бо матерь альний свiт е безпосередшм чинником у спасiннi людини, котра невiд,емно iнтегрована з ним та виявляе себе у ньому. Тож i вiра людини, що реалiзовуе спасiння, беззаперечно виявляеться в еколопчних категорiях, допомагаючи людинi входити у ташственний вимiр спасительного Божого дша та вводити у нього той еколопчний простiр, до якого е безпосередньо причетна.
В Свхаристи вщбуваеться ототожнення людини з Ташством, бо людина, що ступае на шлях спасшня, поеднуеться з Богом через ташство Причас-тя. Тож, живучи цим ташством, живе Самим Богом i у своему щоденному житл, що охоплюе й еколопчний аспект. Людина реалiзуеться не в шакший споЫб, як ототожнюючи себе iз Ташством Бога. Людина сповнена ташством Причастя, долучаючи себе у цей богоспасенний прос^р, неодмшно теж ре-алiзовуе у ньому усю еколопчну дшсшсть, виразником котро! е самi матерь альнi чинники Ташства. Тiльки пневматик - людина, що сповнена життям Триединого Бога, е справжшм образом еколопчно! людини.
Життя християнина - це новий споЫб життя, просвiтлений вiрою, де природодовкшля виступае у свiтлi ще! вiрi, будучи невiд,емним елементом И сповнення. Це життя, в якому людина звшьняеться вщ грiха, бо безпосередня злочинна дiя супроти довкiлля виникае внаслщок рани несвободи людини через ^х, що найактивнiше нищить людську гiднiсть, як головного учасника процесу розвитку життя на Земль Грiх спричиняе нерозумну та неконтрольо-вану поведiнку людини щодо уЫе! соцiоекосистеми. Це життя стае ототожне-не з Ташством Бога та шщшеться через Хрещення, Миропомазання та Свха-ристiю як центральний елемент цього життя та християнсько! свщомость Людина, що приймае християнське життя, бачить себе як i еколопчний вимiр тiльки у Бозi. Таке життя стае свщченням для свгту через вiру та вiдвертае його вщ екоантрополопчно! кризи.
Кожен зобов'язаний пам'ятати, що живе у "подарованому" йому свiтi, а тому, насамперед, збагнути цю ютину, оберiгати природну щншсть цього свiту, постiйно осмислювати його походження вщ Бога. Отож, щея Бога повинна бути домшуючою в людськiй душi та свщомость "Бог - любов" (I. Йо. 4.8). Тшьки любов'ю, як вiчним життям, будуеться свiт. Усе збудоване не на любовi розпадаеться, руйнуеться. Саме у християнськш вiрi, у поеднаннi з Богом як вищою реальшстю, формуеться свiтоглядна основа кожного з нас, бо тшьки людина, яка вiрить в Бога, яка у своему особистому житл керуеться Божими заповщями та саме на них будуе сво! стосунки з шшими людьми, як i свою працю, - спроможна на жертву. Тшьки релтйна людина, вихована на Свангельських вартостях, служить Богов^ а, отже, буде служити i ближньо-
му. Люди, далек вщ морально-етичних засад життя, школи не зможуть бути добрими представниками спшьноти чи народу. Чи Bei здатш бути пол^ика-ми, якщо не вмiють свое! пол^ики узгодити з Богом; чи вони здатш бути добрими економютами, екологами, якщо не несуть зв^у перед Господом зi сво1х власних провин?
Украша повинна бути екологiчно чистою, безпечною та економiчно розвиненою крашою, яка активно пiдтримуе курс переходу до "зелено! еко-номiким, визначений Оргашзащею Об'еднаних Нацiй як единий мехашзм ви-ходу з глобального економiчноï та екологiчноï кризи.
Прюритетними завданнями держави, визначеними нормативно-право-вими актами, е закршлення норм, спрямованих на здшснення заходiв для збе-реження й оздоровлення навколишнього природного середовища, ращональ-ного використання природних ресурЫв екологiчноï безпеки, природокористу-вання, землекористування, виршення проблем охорони навколишнього середовища, затвердження нащональних програм лшвщаци наслiдкiв Чорно-бильськоï катастрофи, оголошення в разi необхiдностi зонами надзвичайних еколопчних ситуацш окремих мюцевостей Украïни.
Конституцiя Украши вiд 28.06.96 регламентуе обов'язок держави за-безпечити еколопчну безпеку i пiдтримання еколопчно1" рiвноваги на терито-рiï Украши, подолання наслщюв Чорнобильсько!" катастрофи, збереження генофонду украшського народу. Конститущя гарантуе право на безпечне життя та здоров'я, право об'еднуватись у громадськ природоохороннi формування, на отримання необхщно1' iнформацiï та екологiчну освгту, на компенсацiю шкоди, завдано1' здоров'ю, на участь в обговореннi проеклв законодавчих ак-тiв стосовно довкшля, здiйснення загального та спецiального природокорис-тування, подання до суду позовiв про вiдшкодування збиткiв.
Громадяни Украши мають конституцiйне право вiльного доступу до шформаци про стан довкшля, але й також кожен зобов'язаний берегти природу, ращонально використовувати ïï багатства, не порушувати еколопчш права iнших, не завдавати шкоди навколишньому середовищу.
1нший важливий нормативно-правовий акт - Закон Украши "Про Чер-вону книгу Украши", яким врегульовано суспшьш вiдносини у сферi охорони, використання та вщтворення рiдкiсних i таких, що перебувають пiд загрозою зникнення, видiв тваринного i рослинного св^у, з метою запобшання зник-ненню таких видiв iз природи, забезпечення збереження 1'хнього генофонду.
Кодексом Украши про адмшютративш правопорушення встановлено адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за порушення вимог щодо охорони рослин i тварин, занесених до Червоно1' книги, самовшьне випалювання сухо1' рослин-ностi або ïï залишкiв, знищення або пошкодження зелених насаджень або ш-ших об,ектiв озеленення населених пунклв. Ст. 72 КпАП Украши передбаче-но вiдповiдальнiсть за пошкодження люу стiчними водами, хiмiчними речо-винами, нафтою та нафтопродуктами, шюдливими викидами i покидьками, ст. 77 - порушення вимог пожежноï безпеки в люах та iншi. За щ та iншi проступки передбачено штрафш санкци.
У правовому полi закрiплено термiн "екологiчний злочин". У законо-давствi визначено кримшальну вiдповiдальнiсть за незаконне полювання на тварин, полювати на яких заборонено; незаконне заняття рибним, звiриним або шшими промислами; забруднення, псування, безгосподарне використання земель; забруднення атмосферного пов^я, порушення правил охорони вод, надр; знищення або пошкодження люових масивiв; порушення ветери-нарних правил. Дотримання вимог чинного законодавства Украши щодо охорони навколишнього середовища, загальнолюдських моральних принципiв -одна з головних передумов забезпечення гармоншного сшвюнування сус-пiльства i природи.
Орхуською Конвенщею "Про доступ до шформацп, участь громадсь-костi у процес прийняття рiшень та доступ до правосуддя з питань, що сто-суються довкшля" (1998 р.), шдписаною вщ iменi Украши у м. Орхус (Дашя), передбачено, що защкавлена громадськiсть повинна адекватно, своечасно та ефективно шформуватись, залежно вщ обставин або шляхом публiчного по-вiдомлення, або в iндивiдуальному порядку на початковому еташ процедури прийняття ршень з питань, що стосуються навколишнього середовища.
Вщповщно до ст. 8 Орхусько1' Конвенцiï результати участ громадсь-костi враховуються у максимальному ступеш пiд прийняття вiдповiдного рь шення, зокрема i того, яке стосуеться стану довкшля.
Компетентш державш органи зобов,язанi забезпечити зацiкавленi кола громадськост в разi отримання вщ них запиту, безплатним доступом до вше1' iнформацiï, яка стосуеться процесу прийняття ршення щодо охорони навколишнього середовища. 1шщатива особи, небайдуже ставлення до навколишнього свгту, пошанування найголовшшого - дару життя здатш внести ко-рективи не лише у ршення компетентних оргашв, якi покликанi врегулювати суспiльнi вщносини у сферi екологiï, але й змшити саме навколишне середо-вище через змшу суспiльноï свiдомостi, через поглиблення вщчуття особис-то1' вщповщальносл.
Вiдповiдно до п. 3 Постанови Кабшету мiнiстрiв Укра1'ни вiд 15.10.2004 р., № 1378 "Про затвердження Порядку проведення консультацш з громадсьюстю з питань формування та реалiзацiï державно1' полiтики" в обов'язковому порядку проводяться консультаци з громадськiстю щодо проеклв нормативно-правових актiв, яю стосуються прав, свобод i законних ш-тересiв громадян. Органiзацiю i проведення таких консультацш з громадсьюстю забезпечуе орган виконавчо1' влади, який безпосередньо готуе пропози-ци, пов'язаш з формуванням та реалiзацiею державно1' полiтики у визначенiй сферi державного та суспiльного розвитку.
Таким чином, питання взаемозв'язку духовностi людини, екологи, прав та обов,язкiв, ix взаемодiï i доповнення, вiдповiдальнiсть кожного перед Богом за дар життя, за природне довкшля, - запорука виршення глобальних екологiчниx проблем, яю загрожують життю на Землi.
Лггература
1. Святе Письмо Старого та Нового Зав1ту. Видавництво Отц1в Васил1ан. "М1с1онерм.
2007.
2. Еколопчне вчення Церкви: папа 1ван Павло II на теми створшня та екологп : переклад В. Шеремети. - 1вано-Франювськ, 2006.
3. Сафранов Т. Еколопчш основи природокористування. Львiв 2004.
4. Семененко В. Захист довкшля як вияв евхаристшно! свiдомостi // Духовнiсть як основа сталого розвитку сучасного розвитку украшського суспiльства: фiлософський, сощаль-но-економiчний, релiгiйний та мистецький вимiри : матер. Мiжнар. наук. конф. - Львiв, 2008.
5. Конвенц1я "Про доступ шформацп, участь громадськостi у прийнятт рiшень i доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища", ратифiкована Законом Ук-раши № 832-XIV вiд 06.07.1999 р. // Вщомосп Верховно! Ради Украни, 1999. - № 34, ст. 296.
6. Постанова Кабшету МЫс^в Украши вiд 15.10.2004 р. № 1378 "Про затвердження Порядку проведения консультацш з громадськiстю з питань формування та реалiзащi державно! полггики", "Офщшний вiсник Украши" вщ 05.11.2004 р. - № 42. - С. 71.
Колодий И, Кысиль Р., Андрушко В. Т., Ясинская Л.Е., Волошин Л.М. Духовные и правовые аспекты охраны окружающей природной среды
Из позиции духовных и правовых норм проанализированы назревшие вопросы охраны окружающей естественной среды; взаимосвязи духовности человека с ее правами и обязанностями, ответственностью перед Богом в контексте эффективного управления и предотвращения кризисных экологических ситуаций как гарантии решения экопроблем.
Ключевые слова: окружающая среда, экология, климат, Бог, душа, духовность, человек, право, законодательство, обязанность.
Kolody I., Kisil R., Andrushko V.T., Yasinska L.E., Voloshyn L.M. Spiritual and legal aspects protect environment
In this article from a position of spiritual and legal analysis of timely issues of environmental protection; interdependence of human spiritual connection with its rights and obligations yazkamy, responsibility before God in the context of effective management and prevention of crisis situations as environmental safeguards ekoproblem solution.
Keywords: environment, ecology, environment, God, soul, spirituality, man, law, legislation, duty. _
УДК330.88:330.14/.15:332.142.6 Доц. О.В. Кривень, канд. екон. наук -
Львiвський НУ м. 1вана Франка
ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМ1ЧНОГО МЕХАН1ЗМУ ЕКОЛОГ1ЧНО ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ У КОНТЕКСТ ЕКОЛОГ1ЧНО1 КОНСТИТУЦ11 ЗЕМЛ1
Розкрито вади економiчного мехашзму природокористування в Укрш'ш. Об-грунтовано необхщшсть його вдосконалення вщповщно до концептуальних засад Еколопчно! Конституцп Земль Запропоновано практичш рекомендацп щодо формування яюсно нового економiчного мехашзму природокористування, який сприятиме ращональному використанню, збереженню й вщтворенню в^чизняного природного катталу.
Ключов1 слова: природний каттал, економiчний мехашзм природокористування, допустимий рiвень господарського навантаження, еколопчна пропозищя назем-но! екосистеми, еколопчний запас асимшяцшного потенщалу ландшаф^в, економiч-ний мехашзм еколопчно збалансованого природокористування.
Характерною особливютю сучасного розвитку свгтово! економжи е !! еколопчна розбалансовашсть, що зумовлюе негативш змши у природному довкшл1 та генеруе шфляцшш процеси. Нарощування виробництва товар1в та послуг без урахування еколопчних детермшант збереження природного каш-
