Християнське свiдчення у світі постправди Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

РОМАН СОЛОВ1Й

ХРИСТИЯНСЬКЕ СВ1ДЧЕННЯ

у ceimi постправди

5 Аннотация. Сучасну цившзащю, що увiйшла у постiндустрiальну еру,

сч визначають TaKi характеристики як 3pocTaHHi ролi знань та технологш,

особливо, iнформaцiйних, глобaльнiсть, руйнування трaдицiйних о форм сощально! взаемодп. Футурологи висувають гiпотези про те, що

о ми стошо на порозi точки сингулярностi, нового етапу анропогене-

^ зу, на якому людство може втратити розумiння розвитку технологiй

^ та контроль над ними. Тотальна шформатизац1я суспiльствa та по-

0 ширення соцiaльних мереж стали передумовами феномену «пост-@ правди», тобто мaнiпуляцiй свiдомiстю окремих осiб i суспiльними ^ настроями загалом. За цих умов цер^ важливо вщродити бiблiйну ¡^ практику свщчення, що вщкривае свiтовi християнську вiру не лише як сЗ рaцiонaльнi доктринaльнi твердження, а як реальшсть живого досвiду

стосуныв з Христом та спiльнотою Його учшв.

01

Ключевые слова: слова: постправда, Ыформацшне сустльство, ceidneHUH, герменевтика тдозри.

Abstract: Contemporary civilization, which entered the post-industrial era, is defined by such characteristics as the growing role of knowledge and technology and information, globality, the destruction of traditional forms of social interaction. Futurologists hypothesize that we are on the threshold of a point of singularity, a new stage of anthropogenesis at which humanity may lose understanding of technology and control over it. Total informatization of society and the spread of social networks have become prerequisites for the phenomenon of «post-truth,» i.e., manipulating the consciousness of individuals and public sentiment in general. Under these circumstances, 8 the church needs to revive the biblical practice of witness, which reveals the

Christian faith to the world not only as rational doctrinal statements but also as the reality of a living experience of relationship with Christ and the community of his disciples.

Keywords: post-truth, information society, evidence, hermeneutics of suspicion.

Роман Соловш, доктор фыософськихнаук (богослов'я), украшський богослов, голова Схiдноeвропeйcького тституту теологи, головний редактор Схiдноeвропeйcького журналу богослов'я «Богословсьт роздуми», член виконавчого комтету бвропейського ствтовариства евангельських тeологiв (Львiв, Украта). ORCID: 0000-0001-8232-5770

Згщно 1з поширеною пер1одизац1ею, у ход1 цившзацшного розвитку людство пройшло три основт фази розвитку. Першою була тради-ц1йна або до1ндустр1альна фаза, що тривала в1д найдавн1ших час1в до початку промислово! революцп та характеризувалася низьким р1внем розвитку техшки, переважанням в економ1чному житт1 стьського госпо-дарства, жорсткими та 1ерарх1чними соц1альн1 структурами, визначальна роль серед яких належала релшйним 1нституц1ям та вшську Однак у ХУ11-ХУШ столгттях розпочалася перша промислова революц1я, що ^

заклала основи 1ндустр1ального сусптьства, в якому на перший план вийшла промислов1сть. Для ново! хвил1 цивЫзацп притаманн1 швидкий с та цикл1чний темп економ1чного розвитку, бурхливе зростання машин- ^

ного виробництва, складноси технолог1й, р1вня споживання 1 сощально! мобтьност1 населення. Невщ'емним супутником щдустр1ал1зацп стало ш

масове переселення людей у м1ста, в яких зосереджуеться економ1чна д1яльн1сть, та загалом поширення м1ського способу життя. Соц1альн1 структури цього пер1оду менш 1ерарх1чт 1 носять переважно економ1ч-

сЗ

ний характер, головними серед них е корпораци та пщприемства. 55

о

-О

Нер1вном1ршсть соц1ально-економ1чного розвитку пер1оду щдустр1а-л1зму пер1оду п1знього 1ндустр1ального сусп1льства, науково-техтчний о

прогрес, зростання сфери послуг, посилення еколог1чних загроз та шш1 §

фактори обумовили те, що у 1960-70-т1 роки розпочався перехщ до на- о

ступного етапу цивЫзацшного розвитку — пост1ндустр1ального суспть- ^ ства, визначальною характеристикою якого вважають перетворення >5

наукового знання та шформацп на основний об'ект господарсько! д1яль- ° ност1, джерело технолог1чних 1нновац1й та в цтому сусп1льного життя. о

Ёв

Ключову роль на цьому етап1 вщирають науков1 та осв1тн1 установи, як |

мкщя накопичення на розвитку наукових знань. Найважливипою 1 най-б1льш чисельною групою стають «носи знань», тобто експерти та про-фесюнали, а соц1альна структура сусптьства розгортаеться за моделлю горизонтально! мереж1. Постщдустр1альне сусп1льство також визначають як шформацшне, зумовлене впливом телекомун1кац1йно! революцп, вир1шальним значенням теоретичного знання для техтчних 1нновац1й, розвитку 1нформац1йно-комун1кац1йних технологш.

Завдяки удосконаленню 1 автоматизацп засоб1в виробництва пост1йно зменшуеться частка людей, що безпосередньо залучеш до матер1ального виробництва, натом1сть зростае к1льк1сть пращвникгв, що мають в1д- 9

носно високий осв1тн1й р1вень, зац1кавлен1 у розвитку свогх штелекту-альних та творчих зд1бностей та мають пщвищений попит у сфер1 послуг. Характерною рисою сучасно! економ1ки також е и глобальний вим1р, адже ус1 види економ1чно! д1яльност1 носять планетарний масштаб завдяки грандюзним можливостям нових 1нформац1йних мереж.

Радикальн1 технолоичш новацп останн1х десятил1ть докор1нно тран-сформують життя людей, зм1нюють способи !х сощально! взаемодп, даючи пщстави багатьом футурологом говорити про те, що ми стогмо

на пороз1 нового етапу антропогенезу. Зокрема, ще у 1993 р. математик i письменник Вернор Вщдж написав знакову статтю «Прийдешня технолоична сингулярн1сть: як вижити в пост-людську еру». У 2003 р. автор доповнив статтю деякими коментарями, як! не змшили и головно! гшотези, згщно з якою невпинне вдосконалення техн1ки призведе до того, що вона стане все б1льш витонченою i «розумною», вже незабаром перевищивши р1вень людського 1нтелекту. З цього моменту науково-тех-н1чний прогрес набуде таких темшв, що людська свщомють втратить здатн1сть його розум1ти, а тим бтьше контролювати розвиток. Технолоична сингуляртсть, на думку Вщджа, може в1дбутися внаслщок лавино-под1бного прогресу штучного 1нтелекту, штеграци людини з комп'юте-I ром або шших метод1в зб1льшення розуму, що стануть незворотними та X наростатимуть за експонентою: нов1 розумн1 системи будуть ставати все и3 розумшшими, стр1мко зм1нюючи навколишн1й св1т. I хоча Вщдж та 1нш1 | футурологи допускають сумшт у близькому настанн1 точки сингуляр-

0 ност1, все ж дедал1 част1ше обговорюються потенц1йн1 форми 1снування людства у епоху панування штучного 1нтелекту, зокрема, можливоси утворення постлюдства — кгбернетично! мереж1, у як1й комп'ютерн1 системи поеднаються з людським ттом i розумом.

^ Як би ми не оцшювали перспективи людства у 1нформац1йну добу, все

1 ж доводиться визнати, що розширення сфери дп цифрових технолог1й, а також зб1льшення кллькоси шформаци стае невпинним. Як зазначае

□l МихаГл Епштейн, та сума знань, яку ран1ше людство накопичувало

впродовж стол1ть, тепер постачаеться за один тиждень. 1з 2020 р. обсяг о знань, накопичених людством, подвоюеться протягом двох з полови-сп ною мюящв. З ще! причини сучасна людина змушена за свое життя z сприйняти i засво!ти у десятки тисяч раз1в б1льше шформаци, ан1ж наш1 предки, що жили ще кллька в1к1в тому.

Тотальна комп'ютеризaцiя й iнформaтизaцiя сусп1льства, поширення со-ц1альних мереж, нов1тн1 технологи структурування i подач1 шформаци, розповсюдження мшроблогшгу вщкриваються неосяжн1 можливост1 для маншуляци як св1дом1стю окремих ос1б, так i сусп1льними настроями загалом.

Використовуючи «теорш п1дштовхування» (Nudge theory), за допомо-гою створення вщповщного психоемоц1йного настрою чи непрямих вказгвок агенти впливу спрямовують мислення 1ндив1да у бажаному для них напрям1, непом1тно нав'язують йому певш переконання або спос1б повед1нки. Значна частина користувач1в 1нтернету отримуе шформацто не з традицшних засоб1в масово! шформаци, в яких хоча б декларативно д1ють стандарти перев1рки даних перед гх публжащею, а з соц1альних мереж та систем обмшу миттевими повщомленнями, одним словом, з мгжособистюного сп1лкування, в якому вщсутш будь-як1 1нструменти верифшаци. Ця обставина приводить до того, що користувач1 опиня-ються у непроникнш 1нформац1йн1 бульбашц1, в якш вщлунюють лише обран1 ними джерела шформаци.

10

Публ1чний шформацшний дискурс невпинно стае все бтьш роз'ед-наним, розколотим на уламки. Соц1альн1 мед1а, як1 замислювалися як платформи для обм1ну думками 1 побудови стосунюв, все бтьше поля-ризують !х користувач1в, дозволяючи !м так формувати стр1чку новин 1 повщомлень, що альтернативн1 тлумачення не потрапляють у !х поле зору. Цьому також сприяють алгоритми сощальних мереж та пошукових систем, як!, маючи на мет1 якнайдовше затримати увагу користувача, видають йому результати, виходячи з 1сторп його попередтх запит1в 1 ^

контакив. Таким чином, вщбуваеться пост1йн1 фтьтрацш 1 в1дс1ювання нец1каво! для нас шформацп, адже серв1си вважають, що вона може с

нам не сподобатися, викликати у нас небажаш емоцп. Опинившись у ^

1нформац1йному замкнутому простор1, пост1йно бомбардоваш шквалом пов1домлень, коментар1в та публ1кацш в1д сво!х в1ртуальних однодумц1в, ш що ттьки п1дтверджують наш1 початков1 переконання, ми зрештою на-сттьки утверджуемося у !х 1стинност1, що будь-яй альтернативн1 точки зору сприймаються не просто як хибш, а й як навмисш спотворення

1стини, нав'язуван1 кимось (таемним св1товим урядом, масонами, репти- 55

о ш

О

о.

X

ло!дами та 1н.) з таемною 1 вкрай небезпечною метою. Так поширюються р1зноматтт теорп змови, яких чимало як у пол1тичн1й (у свш правлять £

рептило!ди та шопланетяни, за допомогою вакцини в1д ковщу таемний ^

уряд зд1йснить читзащю усього населення св1ту або скоротить його до бажано! ктькоси, американськ! астронавти не зд1йснювали висадки на Мюяць, теор1я пласко'! земл1), так 1 в релшйнш сферах (папа римський — це антихрист, радянськ1 геологи пробурили надглибоку свердловину до пекла, американськ! астрономи зробили фото Небесного брусалиму, фото скелет1в б1блшних велетн1в, б1ометричн1 паспорти це — печать антихриста).

Людей, як! в1рять у р1зноматтш н1сен1тниц1, стае критична маса. Диску-сГ!ними у багатьох випадках не мають сенсу, адже !х несила переконати у протилежному. Ус1 наведен1 факти й арГументи, що суперечитимуть вже прийнятш ними точщ зору, вони або в1дкидають, або штерпретують у св1тл1 сво!х початкових переконань. Щ люди не живуть у св1т1 правди, критичного мислення, перев1рки даних, !х вдовольняють поверхнев1, доступн1 1 зручн1 пояснення. Вони стали доказом формування нов1т-нього свиу постправди, в якому об'ективш факти поступаються емоц1ям та 1рращональним особистим переконанням у вплив1 на сусптьну думку.

Терм1н постправда став широковщомим у 2016 р., коли Оксфордський словник англ1йсько! мови обрав його «словом року». Однак вперше його використав в есе про вшну в Перськш затощ американський драматург Ст1в Тес1ч, зауваживши, що 1стина перестае бути важливою для багатьох сучасниюв. До популяризацЦ термшу 2004 р. доклався американський автор Ральф Кейс завдяки сво!й знамениий книз1 «Ера постправди: безчесн1сть 1 обман у сучасному житт1», у яко! продемонстрував, що у сощальнш повед1нц1 в]дбуваеться стирання границь м1ж правдою й неправдою та все бтьше людей обирають заспокшливу та зручну брехню

11

або напгвправду. Якщо ран1ше викриття у неправд1 могло стати тавром на полГтиковГ чи громадському д1яч1, поклавши край його просуванню у професГйнш д1яльност1, то тепер не лише тхто не несе вГцповГцальностГ за брехню, навпаки саме з не! шод1 розпочинаються найбiльш вдал1 по-л1тичн1 чи медiйнi кар'ерн1 сходження.

У 2005 р. британський сощолог Колiн Крауч запропонував термiн «по-стцемокраия», маючи на увазi таку модель полiтичного життя, за яко! зберiгаються традицiйнi атрибути прецставницько! демократ, зокрема, виборчi перегони, що можуть привести до змiни влади, але передвиборнi баталГ! е лише постановочними шоу, спланованими полгттехнологами та ^ пiарниками, аби приховати розпод1л влади м1ж владними елiтами. Зцат-ü нГсть засобiв масово! шформащ! маншулювати громадською свГдомГстю, о по-сутГ створюючи альтернативну картину реальностi (гiперреальнiсть), ^ стала основною темою американсько! комецшно! драми режисера Баррi § Левшсона «ХвГст крутить собакою» (англ. Wag the Dog), що вийшла g 1997 року. Як 1люструе кшокартина, правда, як прагнення до об'ектив-^ ного пiзнання i висвгтлення реального стану речей, не е бгльше метою ^ мас-медiа. Останш, продукують новини та !х ангажоват штерпретащ!, ^ виходячи насамперед Гз iнтересiв сво!х власник1в.

LU

§ Одним Гз симптомГв нового свГту постправди став занепад соцГального ^ значения науковц1в та квалГфГкованих експертв. Часто тГ, кого представке ляють як експерт1в, отримують доступ до мас-медГа не завдяки сво!й

фаховостГ, а через вмшня завойовувати увагу у контекстГ шформацшно!

g перенасиченостГ, а також створювати корисну замовнику та цГкаву ауци-

™ торГ! картину подГй. Згадаймо хоча б широку недовГру до науково! оцГнки

05 • ■ г-

<5! причини клгматичних змгн у навколишньому середовищг або скептичне ставлення спочатку до реальностГ пандами, а згодом до доц1льностГ та ефективностГ вакцинацГ!.

Яким же мае бути свгдчення християн, що живуть у свт, котрий не вба-чае щнностГ у правдГ, а на и мГсце приходить не те що вГцверта брехня, а неоднозначш нап1вправдивГ твердження, переконливГсть яких спира-еться на мантулювання емоц1ями щцивщв? Для вГдповГдГ на це запитання зауважимо, що перехГд вГд ГнцустрГально! до постщцустр1ально! фази цивш-зацГйного розвитку також супроводжувався фундаментальними змГнами в ф1лософськГй та, ширше кажучи, свГтоглядн1й сферГ, якГ часто окреслю-12 ють як зм1щення Гцейних засад вГц модернГзму до постмоцершзму.

МодернГзм, як свГтогляд щцустрГально! доби, виникае у епоху науково! революцГ!, яка наголошувала, що б1льше не юнуе прив1лейованих або апрГорних основних ютин. Там, де все вГцбуваеться вщповщно до зако-н1в, як! не мають винятыв, не залишаеться мГсця для надприродних по-дГй на кшталт божественного втручання або оцкровення. Саме наукова революц1я та проголошеш нею принципи рацГоналГзму, прогресизму та свободи стали однГею з передумов ПросвГтництва, промислового перевороту i появи постшцустрГально!, високотехиологiчноl цивЫзацп у

двадцятому столгги. Мислення Просвiтництва i дос продовжуе чинити

вплив на сучасне евангельське богослов'я. Зокрема, А. Макграт вказуе

на основнi сфери цього впливу. Вш зауважуе, що пропозищональне ро-

зумiння одкровення веде до погляду на Писання як на пщручник з док-

тринального богослов'я, а духовшсть ототожнюеться iз знанням Бiблii,

однак при цьому нехтуються емоцiйнi, реляцiйнi i творчi аспекти люд-

сько'! природи. бвангельська апологетика, пщкреслюе Макграт, помил-

ково передбачае наявшсть ушверсально! людсько'! рацiональностi при ^

викладi i захистi християнсько'! вiри, що приводить до розумшня еванге-

лiзацii як проголошенням доктринальних iстин з метою спонукати невi- с:

руючих до '!х прийняття, без урахування особистих аспекив iстини.[1] ^

с

На думку багатьох християнських фiлософiв та богословгв, реалii постiн- Е дустрiального свиу вимагають вщ церкви переосмислення християн- о

ського способу життя та мислення в новому контексп. При цьому, зазна- к чаеться необхiднiсть врахування ф1лософських 1дей постмодершзму, що ^

виступае противагою модернiстському ращонатзму. 5

□5

Головною рисою постмодершзму, на нашу думку, варто вважати пере- ^

конанiсть у неможливостi, а також репресивностi пояснення свиу як

единого щлого за допомогою теорш, що претендують на ютинне та абсолютне знання про дшсшсть. Для постмодернiзму е властивим муль-типерспективiзм, тобто допущення одночасного ствюнування рiзнома-нiтних точок зору. Навколишнш свiт б1льше не розглядаеться як едине щле, вщбуваеться фрагментац1я реальностi на безлiч епiзодiв, м1ж якими вiдсутнi стши зв'язки. Якщо ранiше iснувало поняття норми як единого о взiрця для мислення i поведiнки, то постмодершзм захищае право на х

самовираження, заперечуючи iснування будь-яких абсолютних авто- §

ритепв. Таким чином, принцип плюрашзму стае фундаментальним для осмислення постмодершзму, i вже з нього випливають так! його похщш характеристики як фрагментаршсть, децентрацiя, контекстуальшсть.

Акцентуючи увагу на трансформацii вщносин людини зi свiтом внасль док вторгнення символiчних систем, культури мас-медiа, що конструю-ють свiт у цтковито штучних моделях, постмодернiзм постулюе безшд-ставнiсть апеляцii до реального об'екта. Вш виходить iз передумови про iснування «культурного тексту», поза яким або нiчого немае, або його зв'язок з дшсшстю настльки ненадiйний, що не дае пщстав судити про не! з достатньою впевнешстю. Таким чином, iстина позбуваеться статусу 13 визначеносп, абсолютностi й унiверсальностi. Вiдтепер знання не може бути ощнене поза контекстом культури, традицп й мови, якi роблять його можливим.

З критикою християнсько! апологетики, що спиралася на етстемолопчт засади модернiзму, ще на початку столигя виступив канадський богослов Джон Стакхаус, що запропонував натомють свiй проект «смиренно!

[1] Михаш Епштейн. Полiтичне вiдлуння iнформацiйного вибуху. https://zbruc.eu/ node/60657

I

-Q

апологетики»[2]. Сучасну релшйну ситуацiю Стакхаус визначае як культуру споживацтва. Варто зауважити, що споживацтво е лише зовшшнм проявом модерно'! культури щдивщуатзму та автентичносп, про що так переконливо писав Чарльз Тейлор. Однак важко не погодитися iз тим, що в багатьох сучасних евангелiзацiйних стратегiях благовiстя можна по-рiвняти iз нав'язливою рекламою Бога як товару або послуги. За визна-ченням Стакхауса, апологетика — це такий християнський дискурс, який як за змiстом, так i за стилем повинен «говорити правду в любовЬ».

Християнське свщчення не обмежуеться тiльки словами, воно включае в себе також архгтектуру, лiтературу, справедливiсть, i насамперед життя ^ християнсько! спiльноти. Осыльки християнська вiра черпае свою ав-5 тентичнiсть i глибину вщ зв'язку з 1сусом Христом, то основним кон-о текстом переконання iнших у iстинностi християнства е середовище ^ молитви, поклонiння та справ любовь У апологетики е як внутршш, так ш i зовнiшнi цiлi, а саме, вона мае змiцнювати вiру християн та усувати пе-^ решкоди на шляху до Бога тих, хто ще не е християнами. Але у кожному ^ з цих випадклв вона повинна бути не дисциплшою ращональних "ар-^ гуменив", але мистецтвом переконання та пророчим свщченням, най-^ бiльшим доказом якого е моральна та духовна цЫсшсть свщка. Головною характеристикою тако! апологетики е смирення, як вщображення характеру Бога. Апологетичне смирення мае декллька основних вимiрiв: п епiстемологiчний — герменевтика скiнченностi i визнання морально! ^ слабкостi людського тзнання, повага до переконань шших; риторичний — у процеа свiдчення християнин говорить голосом друга, який пова-жае розум, духовнi iнтереси i моральнi якоси сво!х ближнiх, не схиляе !х манiпулятивним чином до ршення на користь християнства, продовжуе ^ любити сво!х друзiв, навiть якщо вони обирають невiр'я чи шшу рель гiйну традищю; духовне смирення — християнин не повинен прагнути домшування над мисленням iнших, пам'ятаючи про те, що тльки Бог може навернути людину до себе.

Одним iз найвiдомiших критикiв традицшного модернiстського пiдходу до християнсько! вiри е канадський англiканський богослов Майрон Пеннер. У сво!й знаковiй пращ «Юнець апологетики: християнське свiдчення в постмодерному контекстЬ» вiн визначае класичну апологетику як просвiтницький проект, сутшсть якого полягае у намаганш встановити надiйний рацiональний фундамент християнсько! вiри, сформулювати !! таким чином, аби вона була прийнятною для свгтського контексту. З чаав Просвгтництва всi твердження, якi претендують на те аби бути iстинними, мають вщповщати критерiям об'ективностi, ушвер-сальносп та нейтральностi. Вiдтак сучасна апологетика потрапила пщ iдейний та методолопчний вплив просвiтницького модернiзму. Вщповь даючи на питання, що означае бути християнином, модершст виходи-тиме iз певних епiстемологiчних установок та зосередиться на важливо-

14

[2] John, G. Stackhouse, Humble Apologetics: Defending the Faith Today (New York: Oxford University Press, 2006).

си те'1зму, вiри в реальнiсть чудес тощо. Однак, зазначае Пеннер, знати правду i бути в правдi — це рiзнi речi. Сутшсть християнства полягае у особливому поглядi на реальнiсть i обумовленому ним альтернативному способi життя та упорядкування свiту, що структурованi звiсткою про розш'ятого та воскреслого Христа i в1дображають його присутнiсть.

Модернiстська апологетика несе у собi загрозу для християнсько'1 вiри,

п1дтримуючи 11 розумшня як набору доктринальних тверджень, а не як

на способу життя. Вона знещнюе роль свщчення i практичного життя

християн у проповщ €вангел1я. Кр1м цього, у пост-просвгтницькому ^

свiтi щея переконання людей у релiгiйнiй iстинi завдяки використанню ь

рацiональних аргументiв втрачае свою актуальность. Християнське о

свщчення у постмодершстському св1т1 мае бути не апологетичним аргу- Е

ментуванням, а пророчим та апостольським свщченням. На вщмшу вщ о

.. . >

апологета, здатного завдяки своему генш парирувати аргументи атеюив, ос

християнин мае бути мучеником, в жити якого 1стина нерозривно поед- ^

нана 1з в1рою 1 святим життям. Свщок-християнин втлюе свое пророче 5

послання, яке в1н проголошуе. У ньому, вживаючи мову Г. Гадамера, ™

вщбуваеться «злиття горизонтов»: в1н Грунтовно знае свою богословську ^

традиц1ю, але також в1льно волод1е мовою свиу Завдяки св1дченню в1н о

залучае слухач1в в 1стор1ю Писання, допомагае 1м побачити св1т у св1тл1 §5

1стини Одкровення. У той же час сво'1м життям в1н демонструе можли- о

в1сть 1ншого способу життя. Таким чином, християнське свщчення мае %

звертатися не до поза1сторичних нейтральних людських щдивщв, а до ??

конкретних людей, як1 живуть у певному соц1о-1сторичному контекст1. §

Його важливими елементами е д1алоичний характер, повага до людей з о

1ншими поглядами та особиста демонстрац1я християнсько'1 в1ри. 1стина |

тут виступае у своему перв1сному значенн1, як розкриття прихованого, £ а апологетика з мистецтва суперечки з приводу богословських та ф1ло-софських питань перетворюеться у апологетику практики 1 присутност1, Слова, що стало тшом. При цьому, пщкреслюе Пеннер християни повинш вчитися 1рон1чному ставленню до власних погляд1в, пам'ятаючи, що будь-як1 богословськ1 системи 1 традицп е обмеженими 1 недосконалими.

У критищ традицшно! апологетики 1 запозиченн1 деяких щей постмодернизму Пеннер Грунтуеться на фшософи релт! американського про-тестантського мислителя Мерольда Вестфала, зокрема, його есе «Про-легомени до будь-яко1 фшософи релни, яка буде здатною виступити як пророцтво» (1973 р.). Вестфал ставить пщ сумшв декларован1 об'ектив-н1сть 1 методолоичну безпристрасн1сть сучасно'1 науки та тих верс1й апологетики, як1 на не1 ор1ентуються. В1н не вважае досяжним намагання вщкласти вб1к особист1 погляди, екзистенц1йн1 виклики 1 богословськ1 1 отримати об'ективт та остаточш вщповщ на питання 1стини. Натом1сть в1н закликае розвивати профетичну фшософш релин, що спираеться на б1блшну пророчу традицию, особливо у 11 к'еркегор1вському прочитанн1. Основними рисами пророчого ставлення до релин Вестфал вважае герменевтику скшченноси 1 герменевтику пщозри. Пророче звернення е

15

oco6HcricHHM — boho cnpaMoBaHe go OKpeMOl arogHHH y KOHKpeTHOCTi i KoHTeKcTyaatHocri ll icHyBaHHa, a TaKox HecBoeaacHHM — це 3aBxgu MOBa MeHmocTi, icTHHH пророцтвa e nocriMHHM gxepeaoM 3arpo3H icHyroaoMy CTaHy cnpaB. npopoaa MOBa HocHTt noaimaHHM BHMip — gaa Hei He icHye nogiay cycniatHo'i c^epu Ha peairifiHy i noairaaHy cKaagoBi. KpiM ^oro npoMOBH npopoKiB MaroTt ecxaroaoriaHy cnpaMoBaHicTt — bohh po3raa-garoTt icropiro cnaciHHa aK TpHBaauH nроцec i oaiKyroTtca HacTaHHa epu paTiBHHX Boxux giaHt.

Oc riHHec, aMepHKaHCtKHH xpucTHaHctKHH aBTop i co^aatHHH kphthkh, ogHHM 3 nepmux nocTaBHB nHTaHHa npo Te, aKoro Mae 6yTH xpucTHaHctKa ^ anoaoreTHKa b enoxy iHTepHeTy, Koau yci 3aHMaroTtca HeBnHHHoro caMO-

peKtfaMoro i KoxeH Moxe cniaKyBamca 3 yciMa iHmHMH 3 6ygt-aKoro мicцa

0 Ta b 6ygt-aKHH aac[3]. riHHec cTBepgxye, ^o HoBa enoxa e He TiatKH Hece 3 ^ co6oro cnpaBXHi bhkhhkh, a h BigKpHBae gaa xpucTHaHctKoro cBigaeHHa □d HaH6iatmi MoxauBocri 3 aaciB HoBoro 3aBiTy. ,D,aa Toro, ^o6 BHKopHcTaTH g noBcrogHy iн$opмaтнзaцia Ta вipтyaaiзaцiro co^aatHHx cTocyHKiB, xpu-cj cTuaHaM Tpe6a HeBigKaagHo BigHoBHTH мнcтeцтвo xpucTHaHctKoro nepe-^ KoHaHHa — to6to TaKy anoaoreTHKy, aKa ycBigoMaroe Beaua eBaHreatctKo'i ^ 3BicTKH, rau6uHy arogctKoro cepцa, BHToHaeHicTt Hamoro po3yMy i rpaH-c; gio3HicTt npo6aeM, 3 aKHMH 3apa3 Mae cnpaBy цнвiaiзaцia. BuKaagaroau

1 ocHoBHi npннцнnн xpucTuaHctKa nepeKoHaHHa, riHHec 3 caMoro noaaTKy m BigKugae Ti eвaнгeaiзaцiннi npuHoMH, aKi craBaaTtca go Bcix arogeH ogHa-^ kobo. HaToMicTt, aK i neHHep Ta OraKxayc, BiH Hanoaarae Ha oco6ucToMy

nigxogi, KepoBaHoMy aro6oB'ro go Bora, c^opMoBaHoro b Hac thmh icTHHaMH, aKi mh nparHeMo nporoaomyBaru. ^ maax TBopaoro nepeKoHaHHa, aKHH go3-Boaae BigKpuTH Kpacy i Beaua GBaHreaia thm, xto He 6afigyxHH go nuraHHa icTHHH. riHHec nepeKoHtfHBo noKa3ye, ^o ^h nigxig go cniaKyBaHHa npucyTHiH y nucaHHi. 3oKpeMa, Mygpa npmaa HaTaHa b 2 CaM. 12 cnoHyKae ^aBuga ycBigoMHTH peaatHicTt cBoro rpixa, nogi6Ho go Toro, aK IcycoBi npmai bh-KtfHKaroTt raiB y ^apuceiB, xoaa BiH He 3ragye ix no iMeHi. ^h HenpaMHH Ta o6pa3HHH nigxig TaKox MoxHa 3ayBaxHTH y 6i6aifiHHx 3anHTaHHax, noau-Haroau Big caiB «,D,e th?», 3BepHeHHx go AgaMa. ^h eaeMeHT HecnogiBaHKH Heo6xigHHH, ^o6 3aaMaTH cucTeMy 3axucT 3aKpuToro, нeзaцiкaвaeнoгo cKenTHKa Ta 3MycHTH Horo no6aaHTH peaatHicTt cBoro craHy 6e3 XpucTa.

riHHec nponoHye gBi cTparerii TaKoro nepeKoHaHHa: HeraruBHy — cTpareriro «nepeBepTaHHa croaiB», aKa nigmToBxye cKenTHKa npogyMyBaTH cboi igei go ix aoriaHoro 3aBepmeHHa, BHBogaau Ha cBirao HeBignoBigHicTt Horo gyMoK Ta cnoco6y xurra; i no3HTHBHy — ii cyTHicTt noaarae y HaMaraHHi bhkth-KaTH y cniBpo3MoBHHKa «curaaau TpaHc^HgeHTHocri», TaKi aK pagicTt, rope, Kpaca Ta Mopaat, ^o BKa3yroTt Ha тpaнcцeнgeнтнy peaatHicTt no3a цнм cBiToM. BaxaHBoro yMoBoro ycnimHoro cBigo^rea e cMHpeHHe i Heno-poaHe xurra xpucTuaHHHa, aKe Mae craTH gaa cKenTHKa cBoepigHoro go-poxHtoro KapToro Ha maaxy go Bipu. XpucTHaHctKe nepeKoHaHHa cBigoMe

o

CD

16

[3] Os, Guinness, Fool's Talk: Recovering the Art of Christian Persuasion (Downers Grove, IL: InterVarsity Press, 2015).

свое'1 обмеженоси — нав1ть найщир1ш1 свщчення 1 найсвят1ше життя не дають гарант11 навернення сп1врозмовника, адже у остаточному п1дсумку р1шення людина приймае у глибинах сво'1х стосунк1в з Богом.

Таким чином, на нашу думку, 1снування церкви в контекст1 шформацш-ного суспшьства, за умов лавинопод1бного множення потоыв 1нформа-ц11, часто неправдиво'1 та обумовлено! интересами ринку 1 влади, виявляе недостатшсть традищйно'1 апологетики, що спираеться виключно на пщвалини рац1онально1 аргументаци та проголошення ушверсальних 1с-тин. На зм1ну 1й треба повернутися до б1бл1йно'1 парадигми переконання ^ як особистого свщчення про те, як жити в1рою в культура, сповнен1й ь

недовари до рел1г1йних переконань. Нам необхщно заново усвщомити, о

що християнська в1ра — це не стшьки емп1ричн1 знання, Грунтована на Е

непохитн1й рац1ональн1й основа, а реальность живого досвщу стосунк1в о

з Христом та спшьнотою його учн1в. Тож, найбшьшим викликом мае к

стати не п1знання остаточних 1стин та звшьнення вщ будь-яких сумшв, а ^

правдиве та достов1рне життя. 5

55

Християнське ставлення до шформацшних потоклв мае визначатися по- ^ двойною герменевтикою ск1нченност1 та пщозри. Витоки герменевтики ^

скшченноси у вченн1 про створетсть людини, 11 фундаментальну вщ- ^

м1нн1сть вщ Творця. Бог абсолютний 1 неск1нченний, В1н волод1е таким знанням про реальность, в якому немае м1сця для двозначност1, неясно-ст1, таемнищ або 1нших еп1стем1чних обмежень. х

Людське ж розум1ння реальности завжди обумовлене нашою вмонтован1стю о в культурна конструкцп, тому об'ективне п1знання дшсносп, бачення 2, так о би мовити, очима Бога е для нас неможливим. Тож християнам необхщно |

практикувати етстемолопчне смирення та усвщомлювати обмежен1сть £

власних знань. Щоб не потрапляти у пастки шформацшних фальшивок, важливо розвивати критичне мислення 1 тверезий розум, вчитися пере-в1ряти 1нформац1ю 1 не поширювати недостов1рних 1стор1й та г1потез. Герменевтика пщозри, запропонована французьким фшософом П. Рокером, Грунтуеться на доктрина гр1хопад1ння та гр1ховност1 людини, особливо, на вченн1 Павла про ноетичш наслщки гр1ха, вщповщно до якого люди «правду гамують неправдою» (Рим. 1:18). Г1 ключова щея полягае у запереченн1 можливост1 дов1ри до буквального 1 безпосереднього р1вня тексту, який розглядаеться передус1м як зас1б маскування справжнх по-л1тичних 1нтерес1в, вол1 до влади, прихованих бажань 1 страх1в. 17

Герменевтика пщозри спонукае виявляти владних 1нтерес1в, приховуван1 у текста. У ширшому сенс1 вона е потужним инструментом штерпретаци соц1альних, культурних 1 релтйних феноменов, що розкривае '1х нама-гання замаскувати сво'1 справжш штереси. У застосуванн1 до 1нформа-ц1йно'1 сфери герменевтика пщозри закликае нас до пост1йно'1 самопе-рев1рки практики присутност1 у соц1альних мережах та ретрансляци певних щей, невпинного самоанализу з метою з'ясувати природу сво!х справжн1х цшей 1 ценностей.