CC BY
47Чого ми можемо навчитися вщ теологи визволення, i як застосувати и iдеl у сучасному чаа?
Анатолiй ДЕНИСЕНКО, Киев, Украина
«Богословские размышления» / «Theological Reflections». №16, 2016, с. 155-165. © А. Денисенко, 2016
Анотащя
Мета статт! - на основ! джерел з теологи визволення виок-ремити, проанал!зувати та узагальнити природу теолог!чноТ науки, а також зробити наголос на практичних задачах церкви. У якост! методолог!чноТ бази використовуеться метод анал!зу першоджерел латиноамериканського богослов'я, який дае досл!днику можлив!сть глибше розглянути бого-словськ! та соц!окультурн! особливост! теологи визволення. Наукова новизна статт! полягае в тому, що автор вводить в украТнський теолог!чний дискурс нов! !мена, звертаеться до ключових праць представник!в теолог!Т визволення, презен-туе !нший п!дх!д в теолог!Т, герменевтиц! та м!с!олог!Т. Теолог!я визволення постае тут як метод, завдяки якому стае можли-вим вести своер!дний дискурс майже по вс!х богословських та соц!альних темах християнського життя. Висновки - через те, що теолог!я визволення нев!д'емно пов'язана з л!вою !деоло-г!ею, вона викликае напружен! дискус!Т у науковому та, особливо, богословському середовищ!. Попри наявн!сть широкого спектру тлумачень нового руху, не можна не погодитися з його !нновац!йним рел!г!йним значенням. Визнання потенц!алу те-олог!Т визволення призводить до актуал!зац!Т процесу транс-формац!Т традиц!йних церковних !нститут!в ! практик христи-янства. Теолог!я визволення в!дкривае нов! можливост! в д!а-лоз! м!ж сусп!льством та рел!г!йними сп!льнотами, а нова соц!окультурна ситуац!я УкраТни доводить, що ця верс!я тео-лог!Т б!льш н!ж актуальна сьогодн!.
Об авторе
Денисенко Анатолий -
магистр богословия и магистр философии, аспирант Национального педагогического университета им. М. П. Драгоманова (Киев, Украина).
Ключов1 слова: теолог!я визволення, латиноамериканське богослов'я, л!ва !деолог!я, д!алог м!ж сусп!льством та рел!г!й-ними сп!льнотами.
Вступ
Сучасний аргентинський релшезнавець 1ван Петрелла починае свою статтю «Латино-американська теологiя визволення: минуле, сучасне, майбутне» словами про те, що ця теологiя е найбiльш важливою теологiчною течiею ХХ-го ст.[1] Актуальнють теологи визволення яысно представлена в книгах «Вщродження теологiй визволення. Моделi для двадцять першого столгття»[2], «Теолопя пiсля кiнця ютори»[3] та «Майбутне теологи визволення. Аргумент та машфест»[4]. Перелiченi джерела зазначають, що теолопя визволення сьо-годнi не тшьки повертае собi роль однiеi з провщних теологiй сучасностi, але й входить в свою нову фазу.
Основна теза ще! роботи полягае в тому, що засади теологи визволення все ще актуальш i можуть бути втiленi сьогоднi. Бшьше того, ще! цього руху доцшьно вважати такими, що можуть знайти практичне застосування в контекст Укра1ни, а також iнших кра1н колишнього Радянського Союзу. На думку автора, духовно та штелектуально зрш християни мають взяти на оз-броення ще! теологи визволення. Вщчуття солiдарностi з пригнiченими та бщними та також вщдашсть загальноприйнятим щеям визволення не може залишити осторонь тих, хто серйозно вщноситься до християнсько! вiри та моралi. Зважаючи на те, що основоположними правами людини, яы прита-маннi цившзованому суспiльству, е право на життя, право на свободу думки, свобода слова, свобода волевиявлення, свобода пересування, тощо, христи-янини мають докласти максимум зусиль для реалiзацlí волi Божо! на Землi не тшьки в духовнш сферi, але i в соцiальному, економiчному та полгтичному вимiрах.
Деякi тези, на яких буде зроблений наголос у цш робота, були сформульо-ванi автором протягом дослщження першоджерел з теологи визволення. Клю-човi роботи з ще! теми показують, що теолопя, — це насамперед практична дисциплша. Варто виокремити основш кроки, яы допомагають застосувати теологiю в повсякденному життi. Першим з них е особиста щентифжащя себе з бщними й пригнобленими верствами населення шляхом прийняття !х сто-рони та завдяки проголошенню надП у часи безнади. Другий крок полягае в учасп у потребах людей та боротьбi на !х боцi. Теолопя визволення запрошуе сьогоднi всiх християн використовувати визвольну «мову» в пол™чних, еко-номiчних, соцiальних i релшйних дискурсах, що i е тими полями на яких вщбуваеться боротьба за людську свободу та гщнють.
[1] I. Petrella. Latin America Liberation Theology. Past, Present, Future, xi-xxii // Ivan Petrella (ed.) Latin American Liberation Theology. Next Generation, Maryknoll: Orbis Books, 2005, P. xi.
[2] T Cooper. Reemergence of Liberation The-
ologies. Models for the Twenty-First Century,
New York: Palgrave Macmillan, 2013.
[3] D. Bell. Liberation Theology after the End of History. The refusal to cease suffering, London: Routledge, 2001.
[4] I. Petrella. The Future of liberation theology. An Argument and manifesto, London: SCM Press, 2006.
[5i G. West, The Bible and the Poor: A New Way of Doing Theology in The Cambridge Companion to Liberation Theology, ed. C. Rowland, New York: Orbis Books, 1973, P. 15.
1. Природа теологи
1.1. Теолопя мае бути практичною, а не тмьки теоретичною
Отже, перейдемо безпосередньо до базового розумшня природи теологи представниками теологи визволення. Незважаючи на те, що ця теолопя мае ряд невиршених питань, практична частина цього богословського напряму заслуговуе на окреме серйозне обговорення[5]. 1де1 теологи визволення е дуже практичними, перш за все, навггь в тих культурних контекстах, якi географь чно вiдрiзняються вiд Латинсько! Америки, але е схожими за т1ею ж проблематикою, що, як виявляеться, юнуе майже в будь-якому куточку нашого свiту.
У все ще актуальнiй статтi «Дютань свою вiру з шафи» («Get your faith off the shelf») зустрiчаемо важливий коментар на вiдому книгу Гупереза «Теоло-гiя визволення». Автор зазначае, що книга перуанського священника закли-кае християн вийти за межi звичайного способу мислення (теоретично! теологи) i прийняти новий спосiб мислення (практичну теологiю)[6]. Теолопя визволення не намагаеться зробити «бщних багатими або багатих бщними»[7]. Швидше вона скеровуе в напрямку нових способiв бути людиною[8]. Теолопя за визначенням бiльшостi латиноамериканських авторiв мае бути контекстуальною, шшими словами — вiдповiдати культурi. Тшьки тодi вона стане зрозумiлою поза юторичними i культурними обставинами, в яких знаходиться той, хто займаеться теолопею. Тому теолопя завжди повинна розглядатися в сощально-юторичнш ситуаци, а не окремо вщ не![9].
Задача богослова, який займаеться дослщженням та застосуванням бiблiйних текстiв, полягае в тому, щоб виокремити з тексту Священного Письма практичну складову i втiлити 11 у своему сощальному контекст1. Практична складова — це, перш за все, трансформащя суспшьства в напрямку справедливостi[10]. Богословська ютина, яка виражена в б16лн, в такому разi, е не просто теоретичною, але функцюнальною та практичною. Вона шдштов-хуе в!руючих до певних крок1в, що спонукають до зм1н як власного життя, так i правил функцiонування суспшьства.
Перуанський теолог Самуель Ескобар пише: «Ми надто довго були теологами «церковних лавок»; сьогодш прийшов час стати теологами, що «йдуть конкретним практичним шляхом»[11]. Це означае, що теолопя мае бути активною, а не пасивною. «Дггочки, лю61мо не словом, ашязыком, але дтом та правдою!», — пише апостол 1ван (11вана 3:18). 1дея, яку бажае розкрити апостол, виражаеться за допомогою слова praxis. Тут слщ згадати, що шсля третьо! кон-ференци латиноамериканських теологiв, яка вщбулася в Пуебло (1979 р.),
[6] L. Cunningham, "Get your faith off the shelf," in the U.S. Catholic, May 1997: 62, 5; ProQuest Religion, P. 10.
[7] R. Chopp. "Latin American Liberation
Theology," in The Modern Theologians, Edit-
ed by D. Ford. Oxford: Blackwell Publisher,
1997, P. 409.
[8> Ibid.
[9] W Dyrness, Learning about Theology from the Third Word, Grand Rapids: Academia Books, 1990, P. 86.
[10] Gutierrez, A Theology of Liberation, p. 31.
[11] S. Escobar, La Fe Evangelica y las Teologias de la Liberacion, El Paso, Texas: Casa Bautista. 1987, p. 86.
почалося усвiдомлення того, що теолопя обов'язково мае бути явлена в кон-кретних громадах, яы функщонують на перетинi вiри та життевого досвiду, мiж Словом Бога та сощальними зобов'язаннями. Така еднють е прикладом християнського життя, образом та лопчним наслiдком правильного розумь ння таемницi втiлення Христа[12]. За Гупересом проповiдь унiверсальноi юти-ни, яку Бог явив людству, включае в себе перемiну, що вщображаеться в простiй iстинi: «йти проти будь-яко! несправедливостi, прив^^'в, пригноб-лення i вузького нащоналiзму»[13].
1.2. Теолопя мае бути сучасною
Розумiння того, що теолопя мае бути практичною, пщводить до другого твердження — теолопя мае бути сучасною, такою, що вщповщае сьогоденню. Вона повинна знайти свое застосування в повсякденному житп. Теологiчна задача в даному випадку е вщповщдю на головне герменевтичне питання про те, що Бiблiя вчить нас сьогодш?[14]
Звичайно, християни повинш вивчати iсторичну теологш, щоб побачити, як на протязi столiть богослови розробляли рiзнi догмати. Також потрiбно орiентуватися в систематичнш теологи, аби знати тонкощi пе! чи шшо! док-трини й те, як вони пов'язаш мiж собою. Кожному християнину потрiбна бiблiйна теологiя, яка знаеться на вченш т1е! чи шшо! книги Бiблil. Систематична теологiя допомагае систематизувати головнi теми Бiблil. Але кому по-трiбна теологiя, яка не може бути застосованою в певному сощальному кон-текстi? Суто теоретична теолопя найчастше — безплiдна теолопя.
Теолопя, яка бажае залишатися актуальною, мае зосередити свою увагу на застосуванш бiблiйних iстин в тих чи шших сучасних умовах. Перш за все, теолопею е те, що працюе. Все iнше теж необхщне, але слiд пам'ятати, що це шщо iнше як теоретичний дискурс, щннють якого, — лише ращональне знан-ня, що, дшсно, спроможне привести нас до бшьш поглибленого розумiння Бога, але неспроможне змiнити навколишнiй свiт.
Прийняти виклик реальних проблем сучасно! культури i докласти всiх зу-силь для того, щоб ix вирiшити, i е головною задачею теологГ^'. В цьому випадку богословський виклик полягае в тому, щоб мати справу з реальними питан-нями, яы циркулюють в сучасному суспшьствь Постiйно реагувати на конфлiктнi ситуаци, вирiшувати насущнi проблеми, застосувати бiблiйний текст до першочергових питань людства, — ось чим слщ перейматися сучасному теологу. Богослов'я мае бути критичним осмисленням суспшьства та Церкви [15]. Такий пiдxiд вказуе на рiзноманiтнiсть сучасноi пастирськоi дiяль-ностi. Однi й тi ж дп священнослужителя можуть бути виражеш в рiзниx формах, рiзниx контекстах i за допомогою рiзниx методiв.
[12] Puebla Documents, par. 261, 2, quoted in [13] Gutierrez, A Theology of Liberation, p. 135.
S. Escobar, La Fe Evangelica y las theologies de [14] W. Grudem, Systematic Theology, Grand
la Liberocion, El Paso, Texas: Casa Bautista. Rapids: Zondervan Publishing House, 1994, p. 23.
1987. - P. 44. [15] Ibid.
Наприклад, з одного боку, молитися за владу е важливим християнським обов'язком, а з шшого боку — потр1бно й не забувати про свш громадянський обов'язок впливати на владу через участь у мирних акщях протесту, направ-лених проти несправедливост та пригноблення.
2. 3a6yTi задач! Церкви
2.1. Проголошення нади в час безвиходп стаючи на сторону пригноблених
Одна з першочергових теологiчних задач сьогодення полягае в ототож-неннi себе з бщними й пригнобленими. Вкрай важливою е потреба встати на бж тих, хто борючись за свободу та проходячи через процес визволення, не-заслужено страждае. Звюно, е багато аргументiв на користь активно!" сощаль-но! позици' християнина, але слщ вказати лише на те, що вiруючi у Христа не можуть не пам'ятати про взаемозалежнють нади' та свободи, що нерозлучно пов'язанi мiж собою на сторшках бiблiйноï iсторiï. Свобода е етичним вира-женням стану людини, яка надiеться[16]. Безнадiйний стан, а також стан, у якому людина покладае свою надiю на щось чи на когось, може повнютю зро-зумiти тiльки людина, яка сама пройшла через процес визволення. Цей процес е шляхом вщ безнади' до виповнення обггнищ Божо1'[17].
Церкви Латинсько!" Америки тут е дуже вдалит прикладом. Спшьноти хри-стиян являють собою мюце, в якому люди можуть зустрiчатися в атмосферi поваги i де створюються вс умови для росту персонально!" та колективно! вiри[18]. У свш час Церква свщомо будувалась на таких засадах. Це була вщповщь поширеному стану пригноблення, тому що ЗМ1 пiддавалися цензурi i залякуванню, уряди i арми' нав'язували свою iдеологiю нацiональноï безпе-ки, громадян обмежували в правi проголошувати iстину Gвангелiя. В ситуаци", яка суперечила базовим гуманютичним засадам i майже не давала можливоста паростку вiри пробитися на волю, основне послання теолопв Латинсько!" Америки полягало в тому, що все мае змшитися[19].
Зазвичай, традицiйна догматика вчить — християни мають проголошувати есхатолопчну надт, яка полягае в «найближчому» поверненнi 1суса. Ця надiя зосереджена на тому, що одного дня прийде час, коли все людське вщчу-ження i все вселенське зло, фiзичне або моральне, будуть подоланi, коли такi наслщки грiха, як ненависть, роздiлення, бшь i смерть будуть повнiстю i назавжди знищенi[20]. Церква не може забувати, що поки людство живе на цш земл^ ïï прюритетом мае бути не стiльки трансцендентна есхатолопч-на (вiддалена в ча^ i просторi) надiя, а iманентна надiя, яка по сутi е пол-iтичною[21].
[16] J. Ellul, Hope in the Time ofAbandonment, New York: The Seabury Press, 1977, p. 239.
[1'i Ibid.
[18] P. Berryman, Liberation Theology, New
York: Pantheon Book, 1987, p. 100.
[1'i Ibid.
[20] L. Boff, Jesus Christ Liberator. A Critical Christology of our time, London: SPCK, 1980, p. 52. [21i Ibid, p. 292.
Церкви Латинсько! Америки стали мюцем, де бiднi люди могли сказати свое слово i де вони мали змогу почути — Бог на !х боцi вже сьогоднi[22]. Пред-ставники теологи визволення справедливо наголошують — людство шукае не тiльки майбутньо! (есхатолопчно!) нади, але й чогось дуже схожего на те, що сам Христос говорив про вiчнiсть, яка, за Його словами, е тепершшм про-явом майбутнього, i в кшцевому рахунку орiентуеться на насущнi потреби людей[23]. Надiя, яку церква мае проголошувати для свiту, полягае в можли-вост1 жити в радост в краще майбутне вже тут i зараз. Як пише евангелист Матвш: «Блаженш засмученi, бо вони будуть упшеш» (Мат. 5:11.). I це майбутне «будуть» починаеться вже сьогодш[24]. Вже сьогоднi церква повинна бути солидарною з пригнобленими людьми i проголошувати надiю вам без-захисним i страждаючим.
Саме тому, коли небайдуш християни загострюють свою увагу на проявах бщносп, рiзноманiтних формах страждань, антигуманному характеру при-гноблення, вони тим самим роблять акцент на шшш сторош християнсько! нади. Звичайно, ми вважаемо, що це все жахливо, несправедливо, але часто забуваемо про те, що змши завжди можливi[25]. Проблема полягае лише в тому, що протягом багатьох роыв християни вважали що, як позитивш так i нега-тивнi соцiальнi та економiчнi умови людства е проявом Божо! волi. Постае питання, як таке може бути, що теологи волею Бога вважають ситуаци, в яких бшьшють дтй Божих страждають?[26] Зважаючи на те, що це складне теоло-пчне, а значить i спiрне, питання, слiд поставити зустрiчне питання. Як може бути волею Бога ситуащя, в якiй Церква слщуе диктаторським законам, що проголошеш провладним полiтиком? Така церква стае неефективною для забезпечення в суспiльствi змш на краще[27]. Вона стае «теплою», а отже не придатною до вживання. Спшьнота християн в такш ситуаци е пасивною, як Лаодикшська церква: «Бо ти кажеш: Я багатий, i збагапв, i не потребую шчо-го. А не знаеш, що ти нужденний, i мiзерний, i вбогий, i слiпий, i голий!» (Об. 3:17).
Церква, як шститут встановлений Богом, повинна пам'ятати про свою вщповщальнють у справi проголошення Божого Слова. Викликом для сучас-но! Церкви е питання про те, як християни можуть бути ютинними вюника-ми царства Божого в будь-якш життевiй ситуацП? Це питання безпосередньо пов'язане з питанням про те, що вони можуть зробити для сво!х сшвгрома-дян, i з чого мае починатися мiсiя. Для християн дуже важливо зрозумiти, що можна почати з дрiбних речей, з того, що перебувае в межах нашо'1 досяж-ностi. 1сус вчив, що основний обов'язок вiруючоl людини — дiяти (Мт. 25). 1ншими словами, щоб бути посланником Царства не стшьки потрiбно брати
i22i Ibid.
[23] F. Herzog, Liberation Theology, New York: The Seabury Press, 1972, p. 10.
[24> Ibid.
[25] McAfee Brown, A Theology in a New
Key, Philadelphia: The Westminster Press,
1978, p. 27. [26i Ibid, p. 28.
[27] R. Batey, Jesus and the Poor, New York: Harper &Row, Publishers, 1972, p. 76.
участь у складних теолопчних проектах, скiльки за сво'1'м християнським пе-реконанням у тих локащях, якi географiчно наближенi персонально до мене: вдома, на робота, у школ^ у спшкуванш з сусщами. Важливо залишатися вiдкритим i скористатися будь-якою можливютю, яка може проявитися будь-коли. Саме тай маленьк кроки i актуалiзують нашу вiру в служiннi iншим[28]. Це може бути участь у ненасильницьких акщях протесту проти несправедливости бщноста i пригноблення, чи виражене в конкретних дiях сшвчуття тому, хто страждае сьогоднi.
1снуе велика небезпека, що Церква, виконуючи замовлення юнуючих потреб людства, стае просто ще одшею громадською органiзацiею. Прикладом може бути ситуащя, в якш Церква, зiштовхуючись з реальними проблемами суспшьства, включае захисний механiзм i несвщомо вiдмовляеться шклува-тися про так зваш «столи», що втшюють в собi служiння «малим свггу цього». Це призводить до втрати християнами свое!" iдентичностi i перетворення ix ще на одну сощальну групу замкнену в собi. В такому випадку намагання вирь шити цю ситуацiю за допомогою наполеглившо!' проповiдi Gвангелiя не е ефективним методом. Чому ш? Бо зазвичай Слово Боже в житга людини реа-лiзуеться в актах служшня. Навiть стакан холодно!" води, поданий спраглш людинi, можна вважати виконанням заповщ Божо!'. Отже Церква повинна зробити Слово дiевим в актах любовь Поеднати ортодоксш i ортопраксш. Вчення i служiння 1суса е найкращим прикладом в цьому випадку[29].
2.2. Боротьба за права зраджених та пригноблених: революцШш ди або постШне повторення iсторiï Виходу
В наш час можна зустргги церкви, яй не хочуть мати жодного вщношен-ня до полiтичниx подш. З iншого боку, представники теологи' визволення бачать одним iз завдань церкви конкретну вщповщь на виклик полггичних систем у тих крашах, де злиденнiсть та соцiальну несправедливють можна розгледiти неозброеним оком.
Дехто вважае, що кидати виклик антигуманнш полггичнш гiдрi не е основ-ним покликанням церкви, але на мое переконання, що це е одним з важли-вих завдань у свш. У свош молитв^ про яку читаемо в бвангели вiд 1вана 17 роздiлi, 1сус не просить Отця Небесного, щоб Той забрав вiруючиx в Нього з цього свггу, в якому кожен день вони борються з силами зла, Вш просить Отця надати Сво'1'м учням таку еднiсть, яка допоможе 1'м виконати свою мГсГю у цьому свш, що il мають Син та Отець. Гуперес пише, що в контекста Латинсько!" Америки бути Церквою значить зайняти чиху позищю що до справжнього стану сощально!" несправедливостi, а також бути вщкритим до революцiйно-го процесу, докладаючи всГх зусиль в боротьб! з несправедливiстю й прагну-ти побудувати 6Гльш людяне суспГльство на землР4.
[28] O. Costas, Theology of the Crossroads in [29] Batey, p. 76.
Contemporary Latin America, Amsterdam: [30] Gutierrez, A Theology of Liberation, p.
Rodopi, 1976, p. 192. 151.
Прийняти сторону бщних та пригноблених значить не тiльки нагодувати ïx хлiбом i дати притулок, а й прийняти естафету боротьби проти влади, яка породила i пщтримуе закони сучасного несправедливого суспшьства[31]. 1стин-на eднiсть проявляеться тод^ коли Церква займае конкретну позицш не тiльки в служiннi один одному, але й в служшш цьому свгту.
Щодо революцiйниx дш, то тут слiд згадати приклад книги Вихщ, в якiй «вихщ е чимось бiльшим нiж просто iсторiя визволення 1зра'шю з рабства»[32]. Вих1д — це багатогранна книга. Iï змiст полягае в тому, щоб раз за разом нага-дувати людству про те, що таке «рабство» i як людська душа прагне вирвати-ся з цього рабства, в якш би формi воно не постало.
Отже, можна побаччити певну схожють iдей у двох iсторiяx, в яких проявляеться сощальна несправедливiсть у ситуаци' пригноблення. По-перше, — це наратив бiблiйноï книги Вихщ, а по-друге, — це пода, як мали мiсце в Латинськш Америцi. Тут ми зштовхуемося з двома розповiдями про народження та зро-стання потужних сил, що вщгравали велику роль у Божому плаш. Цi двi ситуацй' виглядають схожими, однак у них рiзнi локаци". В першому випадку — соцiальна несправедливiсть у вгипта, в другому — сощальна несправед-ливiсть в Латинськiй Америщ. Стосовно цього Гутiерез, у свш час, влучно писав, що:
«Новим у Латинськiй Америцi е звюно не злиднi, не пригноблення, не й труднощi, через якi проходять бiднi, не гх боротьба з труднощами. Новим е те, що бщш стають все бшьш свщомими свогх прав та свобод i все це зав-дяки впливу бвангелш на гх життя. Важливо зазначити, що тут йдеться не просто про одноразову подш, а про триваючий процес»[33].
За теолопею визволення, Виxiд не е просто iсторiею Божого народу в часи Мойсея — ця стародавня розповщь мае прямий вплив на сьогодення й прак-тичне застосування до сучасних подш. Вихщ е парадигматичним за своею природою й залишаеться вкрай важливим завдяки аналогiчному юторич-ному досвiду[34]. Бог все ще промовляе через Мойсея та теолопю визволення до сучасних фараошв: «Вiдпусти народ Мiй i нехай вони служать Меш» (Вих. 8:1). Отже, Вихщ е життевим шляхом в общяну землю, в якш люди, обраш Богом, зможуть започаткувати суспшьство, вiльне вiд злиднiв та вщчуження[35]. Як одного разу сказав Лойд Ог1™ (Lloyd Ogilvie): «життя i е виходом»[36].
[31] M. Reel, "An Abiding Faith in the Liberation Theology," Washington Post Foreign Service, Monday, May 2, 2005: p. 12.
[32] R. Enns, „Exodus," in New Dictionary of Biblical Theology, ed. T. Alexander; B. Rosner. Downers Grove: Internet Varsity Press, 2000, p. 146.
[33] G. Gutierrez, Liberation Theology," Theology Digest, Volume 35, Number 1, Spring 1988, p. 34.
[34] Gutierrez, A Theology of Liberation, p. 90.
[35] P. Hebblethwaute, P. "Let My People Go: the Exodus and Liberation Theology." Religion, State and Society. Volume 21, Number 1, 1993, p. 107.
[36] M. Dunnam, "Exodus," in The Communicator's Commentary, ed. L. Ogilvie, Waco: Word Books, 1987, p. 13.
[37] W. Gentz, "Liberation Theology," in The Dictionary of Bible and Religion. Edited by W. Gentz, Nashville: Abingdon Press, 1986, p. 615.
2.3. Знати Бога - чинити справедливо. Заклик використовувати мову «визволення» в полггичному, сощальному та економiчному контекстах
П1сля ознайомлення з теолопею визволення можна побачити перспективу застосовування ще!" теологй' Латинсько!" Америки i в украшському контекстi. Теологiя визволення закликае використовувати мову визволення не тшьки в релшйному контекстi, але й в полгтичному, економiчному та сощальному. Основною причиною цього е бажання провести сощальш реформи та змши в р1зш сфери нашого повсякденного життя. Генц (Gentz) пише про те, що теолопя визволення передбачае знищення рабства, захист пращ, допомогу фермерам, охорону навколишнього середовища, права жшок, дней та швалщв, врахування прав етшчних меншин та шше[37].
У контекста Латинсько!' Америки теологiя визволення у свш час вщграва-ла визначну роль. Хоча слщ визнати — ця теолопя породила багато запитань. Одним з них було i мабуть залишаеться питання — «а що саме стопъ за теолопею визволення?» Теолопя визволення намагаеться показати причину контрастав м1ж заможнютю та злиденнютю. Тут вона пщтримуе тих, хто пере-живае полгтичне та економiчне пригноблення. Представники ще!" течи' в кон-текстi бщних, яким вони намагаються донести добру звютку про свободу та «ювшейний р1к», використовують такi фрази як: «Бог пригноблених» та «Бог на сторон 61дних».
Найпростiший, i мабуть найкращий, шлях, яким можна продемонструва-ти заповщь Христа — це дати спраглому чашку води в 1м'я 1суса. Чому так? Мабуть тому, що розподшяти 1'жу чи воду в наш1 часи вже е полпичним актом, за яким стопъ бажання трансформувати сусп1льство, зазвичай збудоване так, щоб збагатити можновладщв, як1 привласнили соб1 нац1ональн1 джерела доходу. Така трансформац1я мае скеровуватися радикальними зм1нами на засад-ничому р1вн1 нашого сусп1льства[38]. Ось деяк1 статистичн1 дан1, як1 наводять брати Бофф:
«П'ятсот м1льйон1в людей голодують; один мшьярд шютсот м1льйон1в людей, тривалють життя яких становить менше шютдесяти рок1в (коли людина в однш з розвинених краш свгту досягае в1ку сорока п'яти рок1в, в1н/ вона тим самим перетинае межу середнього в1ку; в бшьшосп краш Африки чи Латинсько'1' Америки людина взагал1 мае мало шанс1в дожити до цього в1ку); один м1льярд людей, що живуть в умовах абсолютно!" бщностц один м1льярд п'ятсот мшьйошв людей, що не мають доступу до елемен-тарно1' медично!" допомоги; п'ятсот мшьйошв людей, як1 не мають роботи, або тшьки час в1д часу працюють, маючи дохщ на душу населення менше н1ж $ 150 на р1к; в1с1мсот чотирнадцять м1льйон1в неписьменних; два мшьярди, що не мають регулярно надшного водопостачання»[39].
[38] Gutierrez, Theology of Liberation, p. 116.
[39] L. Boff; C. Boff, How to be Christians in a World of Destitution. From the book Introduc-
ing Liberation Theology, [Cited 2014, 10 October] Available from: <http://www.landreform. org/boff2.htm>
Враховуючи цi статистичнi даш, можемо зрозумiти чому теологiя визволення не стопъ на мющ, постiйно кидаючи виклик новим глобальним соц-iальним проблемам. Отож, давайте пам'ятати про нашу сощальну вщповь дальнiсть, про те, що любов до Бога означае вчинення справедливость (вр. 22. 13-18)[40]. Коли хтось запитуе, що значить шзнати Бога, то вщповщь полягае в тому, що це значить «чинити суд i правду», а також «розбирати справу бщного й убогого». I навпаки, не знати Бога, означае «повернути серце тшьки до свое!" користi i до пролиття невинно!" кровi до того, щоб робити утиск i насильство», «побудувати дiм свiй неправдою i свГтлищ сво! беззаконням», та «примусити ближнього свого працювати задарма i не вщдавати йому платш його»[41].
Висновки
Соцiальне ввангелГе, яке е Гдеалом демократй' i свободи особистосп, пе-ребувае в конфлжп з реалiями несправедливих й жорстоких структур сучас-ного суспiльства. в сумшви вiдносно того, що будь яка релшйна партiя чи церковна деномшащя може зможе знищити сощальну несправедливють, але не слiд сумшватися у тому, що християни повинш боротися за мир, справед-ливють i свободу в тих крашах, де вони проживають. Можна використовува-ти слова 1суса, що «Царство Мое не вщ свiту цього: якби вщ свiту цього було Царство Мое, то слуги Мо'1' змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юде-ям; але нинi Царство Мое не звщси» (1в. 18:36), щоб показати, що це не наше завдання боротися за щнносп цього свгту. Але в той же час слщ замислитися i над тим, як попм уникнути «ситуаци' грГха» або, краще сказати, «ситуаци" соцiального грixа»? Якщо грГх зшсував людсьи соцiальнi структури i прояв-ляеться через несправедливiсть в державних системах, то християни покликан вгдновити цг структури, повернути ix у вгдповгднгсть до Божих закошв, дати шанс богословським ГнтерпретацГям втшитися в соцГальнГй реальностГ[42]. Як запитуе методистський пастор Емшо Кастро: «Що е основним посилом, який ми повинш проповщувати нашим людям сьогодш?»[43]. Вщповщь проста: це послання справедливоста, нади' i визволення.
Якщо ж говорити про украшський контекст, то питання, яке постае сьо-годш першочерговим, наступне: що значить бути Церквою i власне, христи-янином в рамках свое!" земно!" БатькГвщини? Чи це значить просто оргашзо-вувати церковне служГння в межах свого мюця проживання? Чи слщ пщ «слу-жГнням» розумгти тГльки проповГдь та повчання? Дуже часто церкви концен-труюсь свою увагу на духовному вимГрГ християнського покликання, не звертаючи достатньо!' уваги на полгтичне значення християнства. Шсля бага-тьох рокГв «одухотворення» церковно! мГсй' сьогоднГ в Укра1'нГ можна все ж
[40] McAfee Brown, p. 90.
[41i Ibid, P. 67.
[42] G. Gutierrez "The Violence of a System."
in Concilium Christian Ethics and Economics:
The North - South Conflict, eds., D. Pohier; J. Mieth, Edinburgh: T.&T Clark LTD, 1980, p. 94. [43i Ibid.
таки побачити поступове пробудження полгтично1' свщомоста серед християн рГзних конфесш. Представники украшських церков активно долучилися до боротьби суспшьства проти корупцшного уряду та репресивного режиму по-переднього президента, намагаються контролювати новГ уряди. Може це i е початком процесу, коли практична та контекстуальна теолопя, що народжу-ються в процес революцшно'1' боротьби, стають найкращою вщповщдю на су-часш проблеми суспшьства?
Bi6Aiorpa<£m
Batey R. Jesus and the Poor. — New York: Harper &Row, Publishers, 1972. — p
Berryman P. Liberation Theology. — New York: Pantheon Book, 1987. — 240 p.
Boff L. Jesus Christ Liberator. A Critical Christology of our time. — London: SPCK, 1980. — 336 p.
Boff L.; Boff C. How to be Christians in a World of Destitution. How to be Christians in a World of Destitution. From the book Introducing Liberation Theology. [Cited 2014, 10 October] — Available at: <http:// www. landreform.org/boff2.htm>
Brown McAfee. A Theology in a New Key. — Philadelphia: The Westminster Press, 1978. — 216 p.
Chopp R. "Latin American Liberation
Theology," in The Modern Theologians. Edited by D. Ford. 409- 425. — Oxford: Blackwell Publisher, 1997.
Cooper T. Reemergence of Liberation
Theologies. Models for the Twenty-First Century. — New York: Palgrave Macmillan, 2013. — 206 p.
Costas O. Theology of the Crossroads in Contemporary Latin America. — Amsterdam: Rodopi, 1976. — 413 p.
Cunningham L. "Get your faith off the shelf," in the U.S. Catholic, May 1997: 62, 5; ProQuest Religion.
Dunnam M. "Exodus," in The Communicator's Commentary, ed. L. Ogilvie. — Waco: Word Books, 1987.
Dyrness W. Learning about Theology from the Third Word. Grand Rapids: Academia Books, 1990. — 221 p.
Ellul J. Hope in the Time of Abandonment. — New York: The Seabury Press, 1977. — 284 p.
Enns R. „Exodus," in New Dictionary of Biblical Theology, ed. T. Alexander; B. Rosner. — Downers Grove: Internet Varsity Press, 2000.
Escobar S. La Fe Evangelica y las Teologias de la Liberacion. — El Paso, Texas: Casa
Bautista. 1987. — 225 p.
Gentz W. "Liberation Theology," in The Dictionary of Bible and Religion. Edited by W. Gentz. 615 — 616. — Nashville: Abingdon Press, 1986.
Grudem W. Systematic Theology. — Grand Rapids: Zondervan Publishing House, 1994. — 1264 p.
Gutierrez G. "The Violence of a System.," in Concilium Christian Ethics and Economics: The North — South Conflict, eds., D. Pohier; J. Mieth. Edinburgh: T.&T. Clark LTD, 1980.
Gutierrez G. Liberation Theology," Theology Digest, Volume 35, Number 1 (Spring 1988): p. 34.
Gutierrez G. A Theology of Liberation.
History, Politics and Salvation. New York: Orbis Books, 1988.
Hebblethwaute P. "Let My People Go: the Exodus and Liberation Theology." Religion, State and Society. Volume 21, Number 1 (1993).
Herzog F. Liberation Theology. — New York: The Seabury Press, 1972. — 288 p.
Petrella I. Latin America Liberation Theology. Past, Present, Future. xi-xxii. Ivan Petrella (ed.) Latin American Liberation Theology. Next Generation. — Maryknoll: Orbis Books, 2005.
Petrella I. The Future of liberation theology. An Argument and manifesto. — London: SCM Press, 2006. — 188 p.
Reel M. "An Abiding Faith in the Liberation Theology," Washington Post Foreign Service, Monday, May 2, 2005.
West G. The Bible and the Poor: A New Way of Doing Theology in The Cambridge Companion to Liberation Theology, ed. C. Rowland. — New York: Orbis Books, 1973.
Puebla Documents, par. 261, 2, quoted in S. Escobar, La Fe Evangelica y las theologies de la Liberocion, — El Paso, Texas: Casa Bautista. 1987. — p. 224.
