CC BY
4
УДК 340.12
I. М. Паньонко
канд. юрид. наук, доцент кафедри цившьного права i процесу Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно1 освгги Нацiонального унiверситету "Львiвська полггехшка"
В. А. Коваль
адвокат
ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТЕРП1ЛОГО В1Д ЗЛОЧИНУ ЗА КРИМ1НАЛЬНИМ ПРАВОМ КШВСЬ^ РУС1
© Паньонко I. М., Коваль В. А., 2019
Дослщжено особливост правового статусу потерпiлого за кримшальним правом КшвськоТ Pyci. Визначено особливост соцiально-демографiчних якостей потерпiлого вщ злочину. Проаналiзовано закрiплення в кримшальному прав1 КшвськоТ Pусi особ-ливостей сощально'1 ролi потерпiлоï особи. Звернуто увагу на правовий статус потершлого та особливостi вiдшкодування йому шкоди.
Ключовi слова: потерпiлий; стать потершло'1 особи; вiк потерпiлоï особи; сощальна роль потерпiлоï особи; вiдшкодування потершлому збитку.
И. М. Паньонко, В. А. Коваль
ХАРАКТЕРИСТИКА ПОСТРАДАВШЕГО ОТ ПРЕСТУПЛЕНИЯ ПО УГОЛОВНОМУ ПРАВУ КИЕВСКОЙ РУСИ
Исследовано особенности правового статуса потерпевшего по уголовному праву Киевской Руси. Определены особенности социально-демографических качеств потерпевшего от преступления. Проанализировано закрепление в уголовном праве Киевской Руси особенностей социальной роли потерпевшего. Обращено внимание на правовой статус потерпевшего и особенности возмещения ему вреда.
Ключевые слова: потерпевший; пол потерпевшего; возраст потерпевшего; социальная роль потерпевшего; возмещение потерпевшему ущерба.
I. M. Panonko
Institute of Jurisprudence, Psychology and Innovative education
Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure Ph. D., Ass. Prof.
V. A. Koval
lawyer
CHARACTERISTICS OF THE CRIMINAL CRIME LAW
IN KIEVAN RUS
The article is devoted to the study of the peculiarities of the legal status of the victim under criminal law of Kievan Rus. The features of socio-demographic qualities of the victim of the crime have been determined. Fixed in the criminal law of Kievan Rus features of the social role of the victim. Attention is paid to the legal status of the victim and the peculiarities of compensation for his harm.
Key words: victim; sex of victim; age of victim; social role of victim; compensation for the victim's damage.
Постановка проблеми. В сучаснш кримшально-правовш лiтературi зазначено, що потер-пiлий вщ злочину - це соцiальний суб'ект (фiзична чи юридична особа, держава, шше соцiальне утворення або ж суспшьство загалом), благу, праву чи штересу якого, що знаходиться тд охороною кримiнального закону, злочином заподдаеться шкода або створюеться загроза тако! [1, с. 203]. 1нститут потертлого вiд злочину в кримiнальному правi мае глибокi iсторичнi коренi. Так, ще в часи Ки1всько1 Рус потерпiлий вiдiгравав особливо активну роль - найчаспше саме за його шщативою розпочинався розгляд справи.
Мета статт полягае в аналiзi особливостей та правового захисту потертлого вщ злочину (кримшального правопорушення).
Аналiз дослщження проблеми. Питання, пов'язанi з кримшальним правом Ки1всько1 Русi та потертлим вiд кримiнального правопорушення, поверхнево розглянуп в пiдручниках та навчальних пошбниках з юторп держави i права Укра!ни, а також в наукових статтях. В Укра1ш питання, пов'язаш iз iнститутами кримiнального права в Кшвськш Русi, дослiджував на дисертацшному рiвнi лише А. Срегян ("Поняття злочину та покарання в джерелах права Кшвсько! Русi (1Х-Х11 ст.): загальнотеоретичний аспект") у 2014 р. У росшськш правовш лiтературi, порiвняно з укра1нською, бiльше комплексних дослщжень кримiнального права Ки1всько1 Русi. Серед них вщзначимо такi: С. Кондрашкин, М. Неборский "Преступление и наказание в Древней Руси" (1999), А. Федорова "Правонарушение и юридическая ответственность по Русской Правде" (2005), В. Лоба, С. Малахов "Уголовное право Древней Руси Х1-Х11 вв. (по данным Русской Правды)" (2011 р.). Водночас малодослщженими залишаються питання, пов'язаш iз потертлим вщ злочину (кримшального правопорушення) у Кшвськш Руш.
Виклад основного матерiалу. Традицшно структура особи потертлого мютить таю основш компоненти (так зваш пiдсистеми):
1. Соцiально-демографiчнi якостi (стать, вiк, освiта, шмейний стан тощо) [2, с. 100].
В ютори права деяких народiв блага й iнтереси, що належать людям, захищали неоднаково залежно вщ статi. У варварських середньовiчних пам'ятках посягання на жшку караеться то суворше, то слабше, нiж посягання на чоловша. За "Руською Правдою" покарання за вбивство дружини, винно1 в перелюбсга, зменшуеться наполовину, а взагалi за вбивство жiнки передбачене таке саме покарання, як i за вбивство чоловша [3, с. 70].
Водночас варто зауважити, що в правi Ки1всько1 Русi особлива увага придiлялася захисту по-терпших жшочо1 статтi. Приклад - норми Статуту князя Ярослава Мудрого (Схщно-руська редакщя. Коротка група), що стосуються свободи жiнок, зокрема 1хньо1 статево1 свободи. У згаданому збiр-нику законодавчо закршлено систему правових норм, що визначають вiдповiдальнiсть за викрадення дiвчат рiзного соцiального походження з метою одруження з ними та за 1х згвалтування (пошибання) одноошбно чи толокою (групою осiб) та низку шших правил, за порушення яких передбачено не лише сплату кошта потертлим, епископу, а й покарання, яке визначав князь [4, с. 119].
Певного значення кримшальне право Ки1всько1 Руш надавало захисту неповнолггшх та малолггшх дiтей. В Уставi князя Ярослава Мудрого було закршлено захист права дитини на життя в ст. 6, що встановила вщповщальнють за дгговбивство. Вбивство незаконно народжено1 дитини каралося ув'язненням у монастирськш установi. До дгговбивства прирiвнювався i аборт, розгляд справи про вчинення якого, вщповщно до Устава князя Володимира, належав до церковно1 юрисдикцп. Водночас А. Сашчин зауважуе, що дiтовбивство тривалий час вважали не злочином, а ^хом. Каношчне вiзантiйське право, вiдображене в уставах князiв Володимира, Ярослава Мудрого, вбачало в дгговбивсга передусiм посягання не на життя, а на християнсью усто1 сiм'l та моральносп [5, с. 14].
Загалом в п часи були введенi лише заборони на окремi форми поведшки, яка могла завдати шкоди неповнолггшм особам. Формулюючи заборону, законодавець не визнавав штереси дитини самостiйним об'ектом кримшально-правово1 охорони, а норми, що 1х захищали, були спрямованi
на охорону шших штереив i цшностей. Водночас це свiдчить про зародження кримшально! вiдповiдальностi за злочини проти особливо! вшово! групи - неповнолггшх.
2. Соцiальнi ролi особи, зокрема сукупшсть видiв !! дiяльностi в системi суспiльних вiдносин як громадянина чи члена трудового колективу, шм'янина [2, с. 100]. Стосовно охорони життя рушв i грекiв сторони передбачили таю правила, що мають ознаки кримiнально-правових: "Якщо уб'е християнин русина чи русин християнина, то нехай задержать того, що вчинив убивство, родичi вбитого (0 хай уб'ють його. Якщо ж утече той, що вчинив вбивство, i зникне, i якщо вш буде iмущим, нехай вiзьмуть його майно родичi вбитого; якщо ж той, що вчинив убивство, е неiмущим i втече, - нехай шукають його, доки вiн (не) знайдеться, а якщо знайдеться, - хай убитим буде" [4, с. 114-115].
У бшьшосп пункпв "Коротко! Правди" також не обмежено коло ошб, яю можуть бути потерпiлими вщ злочинних дiй. Проте в окремих iз них зазначено професiю, сощальний стан або територiальне походження потертлого. Наприклад, пункт 1 передбачае убивство "мужа" "мужем", ^м того, в цш нормi зазначено: "якщо (убитий) буде русин, гридень, купець, ябетник, мечник або iзгой чи словенин"; пункт 10 полегшуе захист чесп "чоловiка", якщо вiн "варяг, чи колбяг"; пункт 27 передбачае вщповщальнють за вбивство "раби-годувальницi, чи сина !'!'" [4, с. 118]. Загалом кримшальне право Ки!всько! Русi дедалi бiльше набувало класового характеру: покарання було тим суворше, чим нижче стояв на сощальних сходинках злочинець i чим вище потерпiлий.
Особу самого князя розглядали як звичайну фiзичну особу, яка вiдрiзнялася вщ iнших лише вищим суспiльним становищем та вщповщними привiлеями. Тобто на тому етат ще не юнувало абстрактного розумiння держави та !! iнтересiв, шкода державi ототожнювалась зi шкодою князю, i зазiхання супроти князiв розглядалися лише як тяжю дiяння. До учасникiв повстань застосовували страту на мющ злочину, часто - масову. Самi князi у боротьбi за владу часом вдавалися до дуже брудних прийомiв, але питання про вщповщальнють виршувалося в !хньому ж середовищi. Зраду князю так само розглядали у князiвському оточент, а вiдповiдальнiсть багато у чому залежала вщ розподiлу полггичних сил, тобто вiд того, хто був сильтший .
Зауважимо, що потерпший вiд кримiнального правопорушення та його поведшка у сукупностi мають важливе кримшально-правове значення, оскiльки враховувалися тд час квалiфiкацi! кримiнальних правопорушень i призначення покарання в Ктвсьюй Русi.
Продовжуючи, окремо звернемо увагу на права потертлого в Кшвськш держава В 907 р., тсля того, як князь Олег пщписав русько^зантшський договiр, був створений "Закон руський", який став важливим актом Ки!всько! держави. Цей акт охороняв таю найважливiшi права людини, як право на життя, здоров'я, честь, а також право на приватну власнють. О. Осшська зауважуе, що у ньому мютилися норми, яю регулювали дiяльнiсть потерпiлого та його близьких родичiв. У випадку крадiжки потерпiлий мав право затримати злочинця ^ якщо той чинив отр, мiг його вбити, i потерпший не вщповщав за це, йому повертали належне йому майно [6, с. 75]. Новий русько-вiзантiйський договiр 945 р. передбачав право родичiв померлого потерпiлого покарати (вбити) винного. Коли ж той втшав, то родичi загиблого мали право забрати його маеток (якщо вбивця був заможним) [7, с. 18].
Потертлого надшяли правом вчиняти окремi сл^^ дi!: чинити "звiд" (пошук незаконного, недобросовiсного набувача майна), "гоншня по слiду" (розшук злочинця за слщами) тощо. Якщо слiд приводив на територда яко!сь вервi (сшьсько! общини) i там губився, то тодi вже верв була зобов'язана знайти й видати злодiя або ж вщшкодувати вартiсть викраденого. Якщо потерпший прагнув довести пщстави сво!х вимог, то мусив шукати свщюв злочину [8, с. 119].
Якщо потерпший знаходить свою рiч у "миру", то мае право забрати !! без судових процедур, i йому повинш сплатити 3 гривш за образу [3, с. 100].
Варто пам'ятати, що норми "Русько! Правди" дозволяли потерпшим вiдiмстити винному у вчиненш злочину, а тому злочинця чекало покарання, що вщповщало суп скоеного злочину, тобто згщно з принципом талiона. Це могло бути i вбивство, i калщтво або iншi наслiдки, що могли влаштувати сторону потерпiлого. Наприклад, у пункт 1 визначено: "Якщо вб'е муж мужа, то мстить брат за (вбивство) брата, син за батька, або батько за сина, чи двоюрщний брат, або
племшник з боку сестри; якщо не буде шкого, хто б помстився, то (слщ призначити) за вбитого 40 гривен... (убитий) буде русин, гридень, купець, ябетник, мечник або ж iзгой чи Словении, то призначити 40 гривен за нього" [4, с. 119]. З названо1 норми можна зробити висновок, що особи жшочо1 стал не брали учасп у помсп злочинцям. З часом, тсля смерт Ярослава Мудрого, його сини 1зяслав, Святослав та Всеволод скасували смертну кару за вбивство.
За вбивство будь-яко1 особи, яка не мала родичiв, здатних помститися, кривдник вщповщав перед князем. Спочатку вш сплачував головництво малолггшм i безпорадним родичам потерпшого.
Поступово упроваджувалося вiдшкодування потерпiлому збитку, спричиненого викраденням, вщповщно до якого передбачалася сплата за викрадену княжу худобу (стаття 28 Коротко1 редакци "Русько1 Правди"). У Х ст. з часом встановили штраф за злочин. Збиток, що вщшкодовували за викрадання, сплачували на користь потерпiлого й додавали до вартосп викраденого. У сферi княжого господарювання потерпiлим вважався князь, i вiдшкодування збитку сплачувалося безпосередньо князевi. Штраф сплачували як навантаження до основного вiдшкодування збитку й навпъ у тому випадку, коли порушення права власносп не було пов'язане з оплатою "уроку" [9, с. 64].
Вщповщно до ст. 13 Коротко1 редакци "Русько1 Правди", якщо ж хтось довшьно забере у шшого зброю, коня, потерпший може вiдповiдно до встановлених правил порядку свое забрати, а також вимагати отримання грошово1 компенсаций До цього необхщно додати такий випадок, коли, згщно зi ст. 17 Коротко1 редакци "Русько1 Правди", якщо "холоп, що завдавав удару вщносно вшьно1 людини, втече в житт свого господаря, i цей пан його не видасть, у такому разi господар виплачуе грошову компенсащю 12 гривень за того, хто ховаеться". У таких випадках бачимо, що скривджений дiе один, вщновлюючи свое право особистими зусиллями або способами. Проте лише за проявлених дш за власником визнавалося право вщбирати у викрадача свое майно, тобто дiяти самостшно. Але у деяких випадках власник майна не мав права самостшно вщбирати свою рiч, навггь коли вгадав, що його майно у шшо1 особи, тобто в тому випадку, коли розкрадання здшснено приховано, таемно. У цш ситуаци власник майна повинен був довести приналежнють речi собi свiдченнями очевидцiв. Саме про це йдеться у статтях 14 i 15 Коротко1 редакци "Русько1 Правди". Таке переосмислення суспiльного управлшня свiдчить про перетворення звичаю з приватного самосуду на загальновизнаш установки поведшки, тобто на звичаеве право [9, с. 51-52].
За крадiжку "Руська Правда" призначае виплату "продажу" на користь князя i "урок" на користь потерпшого. Але якщо на крадiжцi спшмаш холопи ("их же князь продажею не казнить, занежи суть не свободни"), то потерпший отримуе винагороду за заподiянi йому збитки ("урок"). Холотв не карали, оскшьки вони були невшьними й не були суб'ектами злочину. Господар сплачував тшьки винагороду постраждалому. Замiсть сплати винагороди господар м^ видати винного холопа постраждалому. Якщо в крадiжцi брало участь декшька холопiв, то господар зобов'язаний був або вшх видати, або сплатити урок; якщо ж разом з холопом брали участь у крадiжцi вшьш люди, то останш "князевi в продажi", тобто платять "продаж", 1х карають, оскiльки вони - суб'екти злочину. Холопа, що вчинив злочин, могли видати потерпшому. Це теж залишок старовини. Але холопа не карають, вш не платить "продажу", тому що не вшьний ^ значить, не вщповщае за сво1 ди [9, с. 93].
1ноземщ, названi в "Руськiй ПравдГ' "варягами" (захiднi европейцi) i "колбягамГ' (схiднi iнородцi) мали певний правовий статус у Киlвськiй Русi. Вш iноземцi, якi перебувають на 11 територil, вже здавна пiдпорядковувалися 11 правовим нормам, i, вiдповiдно у разi вчинення стосовно них протиправних дш пiдлягали захисту за законодавством Ки1всько1 Русi. Якщо ж шоземш держави укладали договори з Кшвською Руссю, то всi справи розглядали вщповщно до цих договорiв. У процесуальному захисп прав iноземцiв деяю вченi знаходять навiть переваги над мешканцями Ки1всько1 Русi. А. Кочура, О. Кочура зауважують, що постраждалi iноземцi користувались привiлеями стосовно подання доказiв щодо застосування до них фiзичного насилля. Цим особам не потрiбно було представляти двох видоюв (тобто свiдкiв-очевидцiв), достатньо було особисто1 присяги iноземця [10, с. 12].
Потерпшими вщ злочину в Ктвськш Pyci не могли бути раби, тому посягання на них не вважали злочином. Якщо був убитий раб, то це було не кримшальне правопорушення, а цивiльне, знищення чужо! речi, спрямоване проти прав власника раба. Але права ошб з обмеженою правоздатнiстю, наприклад закyпiв, охороняли кримшальним законом нарiвнi з вшьними людьми.
Висновки. Отже, кримiнальне право Ки1всько1 Рyсi не мiстить безпосередньо поняття потерпiлого вiд злочину, проте в тогочасних правових актах чимало норм, яю стосуються цього важливого шституту. Потерпiлим вiд кримiнального правопорушення, зпдно з "Руською Правдою", могла бути, насамперед, лише вшьна правоздатна та дieздатна фiзична особа. Загалом кримшальне право Ки!всько! Рyсi не лише диференщювало потерпiлих вiд кримшального правопорушення за статтю, вiком, приналежтстю до певного громадянства, але й за сощальною роллю особи, зокрема сукуптстю видiв li дiяльностi в OT^^i сyспiльних вiдносин як громадянина чи шм'янина.
Загалом кримiнальне право Кшвсько! Рус дедалi бiльше набувало класового характеру: покарання було тим суворше, чим нижче стояв на сощальних сходинках злочинець i чим вище потерпiлий.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
¡.Сенаторов М. В. Потерпший вщ злочину в кримiнальномy правi / за наук. ред. В. I. Борисова. X.: Право, 2006. 208 с. 2. Кримшальне право Укра!ни: Загальна частина: навч. поаб. / авт.-упоряд. П. В. Хрятнський. Суми: Ушверситетська книга, 2009. 687 с. 3. Федорова А. Н. Правонарушение и юридическая ответственность по Русской Правде: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Тольятти, 2005. 192 с. 4. Колос М. I. Кримшальне право в Украш (X - початок XXI столггтя): монографiя: [у 2 т.]. К.; Острог, 2011. T. 1: Освгга, наука, законодавство. 448 с. 5. Саинчин А. С., Никитин Г. Д. Особенности расследования детоубийств: монография. Одесса, 2005. 112 с. 6. Осшська О. М. Iсторико-правовi аспекти розвитку шституту потерпшого у кримшальному про-цес Укра!ни. Часопис АкадемИ' адвокатури Украгни. 2014. Т. 7, № 3. С. 74-80. 7. Договiр ки!всь-кого князя 1горя з вiзантiйським iмператором 945 р. // Хрестомаия з ютори держави i права Укра!-ни: навч. поаб. / [упоряд.: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривотс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук]. К.: Юршком 1нтер, 2003. 656 с. 8. Дщенко С. В. Iсторiя становлення та розвитку шституту потерпшого у кримшальному провадженш Укра!ни. Науковий вгсник Хер-сонського державного утверситету. Серiя "Юридичш науки". 2014. Вип. 5. Том 3. С. 118-122. 9. Срегян А. Р. Поняття злочину та покарання в джерелах права Ки!всько! Рус (XI-XII ст.): загальнотеоретичний аспект: дис. ... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01. К.: Вщкритий мiжн. ун-т розвитку людини "Укра!на", 2014. 186 с. 10. Кочура А. В., Кочура О. О. 1сторичш аспекти розвитку поняття "неповнолiтнiй потерпший" у кримшальному. Право i Безпека. 2011. № 4. С. 11-14.
REFERENCES
1. Senatorov M. V. Poterpilyi vid zlochynu v kryminalnomu pravi [Victim of a crime in criminal law] / za nauk. red. V. I. Borysova. X.: Pravo, 2006. 208 p. 2. Kryminalne pravo Ukrainy: Zahalna chastyna: navchalnyi posibnyk [Criminal law of Ukraine: Common part] / avt.-uporiad. P. V. Khria-pinskyi. Sumy: Universytetska knyha, 2009. 687 p. 3. Fedorova A. N. Pravonarushenye y yurydycheskaia otvetstvennost po Russkoi Pravde [Offense and legal liability under Russian Truth]: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.01. Toliatty, 2005. 192 p. 4. Kolos M. I. Kryminalne pravo v Ukraini (X - pochatok XXI stolittia): monohrafiia [Criminal law in Ukraine (X - beginning of XXI century)]: [u 2 t.]. K.; Ostroh, 2011. T. 1: Osvita, nauka, zakonodavstvo. 448 p. 5. Saynchyn A. S., Nykytyn H. D. Osobennosty rassledovanyia detoubyistv: monohrafyia [Features of the investigation of infanticide]. Odesa, 2005. 112 p. 6. Osinska O. M. Istoryko-pravovi aspekty rozvytku instytutu poterpiloho u kryminalnomu protsesi Ukrainy [Historical and legal aspects of the development of the victim's institute in the criminal process of Ukraine]. Chasopys Akademii advokatury Ukrainy. 2014. T. 7, № 3. pp. 74-80. 7. Dohovir
kyivskoho kniazia Ihoria z vizantiiskym imperatorom 945 r. [Treaty of Kiev Prince Igor with the Byzantine emperor 945]. Khrestomatiia z istorii derzhavy i prava Ukrainy: navch. posib. / [uporiad.: A. S. Chaikovskyi (ker.), O. L. Kopylenko, V. M. Kryvonis, V. V. Svystunov, H. I. Trofanchuk]. K.: Yurinkom Inter, 2003. 656 p. 8. Didenko Ye. V. Istoriia stanovlennia ta rozvytku instytutu poterpiloho u kryminalnomu provadzhenni Ukrainy [History of formation and development of a victim's institute in criminal proceedings]. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia Yurydychni nauky. 2014. Vyp. 5. Tom 3. pp. 118-122. 9. Yeriehian A. R. Poniattia zlochynu ta pokarannia v dzherelakh prava Kyivskoi Rusi (KhI-KhII st.): zahalnoteoretychnyi aspekt [The concept of crime and punishment in the sources of law of Kievan Rus (XI-XII centuries): general theoretical aspect]: dys. ... kand. yuryd. nauk, spets.: 12.00.01. K.: Vidkrytyi mizhn. un-t rozvytku liudyny "Ukraina", 2014. 186 p. 10. Kochura A. V., Kochura O. O. Istorychni aspekty rozvytku poniattia "nepovnolitnii poterpilyi" u kryminalnomu [Historical aspects of the development of the concept of "minor victim" in criminal]. Pravo i Bezpeka. 2011. No. 4. pp. 11-14.
Дата надходження: 11.10.2019р.
