CC BY
135ХАРАКТЕРИСТИКА БАЗОВИХ КАТЕГОРІЙ ФІЗИЧНОЇ РЕКРЕАЦІЇ
Олена Андрєєва
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Анотація. Оговорюється проблема формування понятійно-категорійного апарата фізичної рекреації, оскільки при всій розмаїтості існуючих поглядів характерною рисою наукового пошуку в цьому напрямку є непогодженість у використанні окремих термінів і понять. Представлено характеристики основних понять і базових категорій фізичної рекреації. Наступна робота з формування понятійного апарата фізичної рекреації дозволить створити відповідну програмно-нормативну термінологію, що відповідає загальновизнаним міжнародним нормам. Ключові слова: поняття, категорії, фізична рекреація, вільний час, дозвілля, рекреаційна діяльність, ефект.
Аннотация. Андреева Елена. Характеристика базовых категорий физической рекреации. Обсуждается проблема формирования понятийно-категорийного аппарата физической рекреации, поскольку при всем разнообразии существующих взглядов характерной чертой научного поиска в этом направлении является несогласованность в использовании отдельных терминов и понятий. Представлены характеристики основных понятий и базовых категорий физической рекреации. Последующая работа по формированию понятийного аппарата физической рекреации позволит создать соответствующую программно-нормативную терминологию, отвечающую общепризнанным международным нормам.
Ключевые слова: понятия, категории, физическая рекреация, свободное время, досуг, рекреационная деятельность, эффект.
Annotation. Andreeva Elena. The performance of base classes physical recreation. In the article the author discusses the problem of development of conceptual categorical background for recreation. In the variety of current opinions the characteristic feature of scientific search in that direction are non-coordination in use of particular terms and concepts. Characteristics of primary concepts and basic category are presented. Successive work for formation of conceptual background for physical recreation allows to develop the program-normative terminology complying with international standards.
Key words: concepts, categories, physical recreation, leisure, recreational activity, effect.
Вступ.
Поступ сучасної науки фізичного виховання характеризується значним зростанням уваги до проблематики фізичного виховання та рекреаційної діяльності різних груп населення. Сфера рекреації відрізняється динамізмом, розмаїтістю форм і напрямів діяльності, спрямована на максимальне задоволення різноманітних інтересів населення. Зважаючи на те, що сфера рекреації постійно розвивається, вона немає усталеного категорійно-понятійного апарату.
Формування понятійно-категорійного апарату фізичної рекреації є актуальним, оскільки інтеграція наукових дисциплін супроводжується привнесенням в кожну окрему дисципліну нових понять, категорійного апарату, методів дослідження. В той же час поглиблене вивчення якого-небудь явища неможливе без застосування знань з суміжних наукових дисциплін. Проте, справа не тільки в символах, які позначають той або інший феномен [7]. Існуючі дефініції не є сталими, оскільки жодна з наукових дисциплін не існує в заданій, незмінній формі. Будь-яка наукова дисципліна є системою, яка постійно змінюється, в різних історичних і соціально-економічних умовах вона може мати різне понятійне наповнення. Внаслідок цього виникають складності у взаєморозумінні фахівців, які вивчають той чи інший феномен, особливо чітко ці ускладнення проявляються в науках про людину, коли один і той самий термін має різне понятійне наповнення. Такі труднощі при формуванні понятійного апарату відносяться і до фізичної рекреації. Частково це пояснюється тим, що в область вивчення фізичної рекреації інтенсивно включаються, як фундаментальні, так і прикладні науки медико-біологічного і соціально-психологічного циклів, які використовують свій понятійний апарат для визначення даного феномену. Як відзначає J. Shivers [9] існує понад 40 найбільш широко застосовуваних і розповсюджених понять рекреації, в яких підкреслюється який-небудь з її аспектів. Спроба простого перерахування всіх існуючих понятійних схем навряд чи буде сприяти створенню загальноприйнятого термінологічного апарату.
© Олена Андрєєва, 2009
Тому нами було представлено характеристику цих дефініцій з точки зору можливості їх застосування у сфері фізичної рекреації.
Особливість вивчення даної проблеми в роботах вітчизняних [2,6] і зарубіжних [1,7-9] авторів полягає у тому, що рекреація розглядається в основному з позицій інших сфер діяльності (географія, економіка, соціологія, дозвіллєзнавство та ін.) і у недостатній мірі в контексті залучення до фізичної рекреації різних соціальних груп населення. Вивчення стану питання показало, що дослідниками фізична рекреація розглядається як відпочинок і діяльність у процесі проведення дозвілля, як засіб відновлення сил, витрачених у процесі трудової діяльності, як засіб надбання та реалізації життєвих цінностей. Кожний з вище означених підходів не суперечить один одному, а доповнює його, більше уваги приділяючи якій-небудь одній характеристиці поняття фізична рекреація.
При всьому різноманітті наявних поглядів на фізичну рекреацію, визначених основних і супутніх ознак, різних напрямів до її вивчення існують основні підходи, які надають змістовне уявлення про даний феномен і дозволяють сформулювати його основні поняття і базові категорії. У ряді статей, розділах низки монографій зустрічаємо приклади того, як науковці визначають методологічний зміст термінологічного інструментарію досліджень сфери рекреації [1-3, 5,7]. Однак і нині для цієї ділянки наукових пошуків характерною рисою є очевидна неузгодженість у використанні окремих термінів і понять. Значною мірою так відбувається тому, що, незважаючи на широке застосування останніх у різних царинах суспільних знань, вони ще й досі не здобули усталеного і загальновизнаного тлумачення, що, зрештою, свідчить про рівень розвиненості наукового напряму.
Дослідження виконані згідно теми 3.2.7. «Теоретико-методичні засади рекреаційної діяльності різних груп населення» Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета - дослідити понятійно-категоріальний апарат фізичної рекреації.
Методи дослідження. Вибір методів дослідження визначався необхідністю системного вивчення різних аспектів предмета дослідження, з урахуванням специфіки та предмету дослідження. Оскільки дослідження понятійно-категоріального апарату відповідає філософському рівню методології пізнання, ми застосували відповідні цьому рівню методи дослідження: порівняльний аналіз, синтез, таксономічний метод пізнання. Методами порівняльного аналізу та синтезу було систематизовано понятійний апарат теорії фізичної рекреації за філософськими категоріями «сутності» та «явища».
Аналіз та узагальнення наукової та спеціальної літератури дозволили отримати загальне уявлення про ступінь розробленості досліджуваної проблеми, виявити загальнотеоретичні підходи до обґрунтування термінологічного апарату. Метод порівняння та спів-ставлення дозволив порівняти особливості понятійно-категоріального апарату сфери рекреації, встановити відмінності та подібності, визначити можливості використання зарубіжної термінології для її впровадження на Україні.
Досліджували доступні для розгляду досягнення останніх років у фундаментальних науках, педагогіці, географії, соціології, дозвіллєзнавстві, теорії і методиці фізичного виховання.
Результати дослідження.
У сучасних умовах простір дії фізичної рекреації незмірно розширюється, вона наповнюється новим змістом за рахунок нових наукових фактів, отриманих іншими суміжними науками, що її вивчають. Тому, як цілком справедливо вважає Ю.Є. Рижкін [7], необхідно розглядати її як міждисциплінарну науку й вважати основним родовим поняттям рекреацію, а фізичну рекреацію поряд із соціальною, психологічною, географічною й іншими одним з її видів.
Донедавна поняття рекреації залишалося не-розповсюдженим, таким яке використовувалося лише в у вузьких колах фахівців з медичного оздоровлення людини. Це поняття пов’язували переважно з релаксацією і регенерацією життєво-фізіологічних сил організму людини. Тепер рекреацію розуміють як біологічну активність людини, яка спрямована на відновлення фізіологічного, фізичного потенціалу, на оздоровлення душевних і духовних сил, які послаблюються у процесі роботи, внаслідок одноманітних занять чи хвороби. Тому рекреація трактується як цілісне фізичне і соціально-культурне оздоровлення [7].
Наукометричний аналіз публікацій про фізичну рекреацію за останні 25 років, проведений М.Г. Бердусом [1], встановив, що у спеціальній науково-методичній літературі існує більше 20 визначень фізичної рекреації, та більше 50 трактувань її базових категорій. Зміст фізичної рекреації, її засоби й форми в них позначалися як «різні, пов'язані з рухом, види ігрової діяльності», «ігрова діяльність дозвілля, пов'язана з одержанням задоволення від самого процесу виконання фізичних вправ», «спеціально організований і свідомо керований процес занять фізичними вправами», «здійснення активного відпочинку людей за допомогою фізичних вправ», «спеціально організо-
ваний процес занять фізичними вправами», «фізичні вправи аеробного характеру (доповнені анаеробними елементами), виконувані з відносно низькою інтенсивністю в ігровій та розважальній формі»; використання «засобів фізичної культури», «фізичних вправ і природних сил природи», «фізичних вправ, а також видів спорту в спрощених формах», «методів і форм її організації»; «свідома», «фізкультурно-оздоровча не змагальна діяльність», «сукупність вільної, нерегла-ментованої діяльності», «фізична активність», «вид рухової активності», «вид відпочинку, в якому переважає рухова активність».
Метою фізичної рекреації згідно цих визначень були: «відпочинок», «активний відпочинок», «організація активного відпочинку», «оздоровлення, руховий розвиток, досконалість», «оздоровчий ефект», «зміцнення здоров'я й створення бадьорого настрою духу», «активізація, підтримка й відновлення фізичних і духовних сил», «відновлення сил», «удосконалювання особистості людини», «проведення дозвілля», «заповнення дозвілля активної й здоровою діяльністю», «профілактика стомлення», «забезпечення оптимального фізичного стану людини, що сприяє нормальному функціонуванню його організму в конкретних умовах життя», «відновлення працездатності», «підтримка й підвищення функціональної працездатності всіх органів людини», «переключення з інших видів діяльності» і «з одного виду діяльності на інший», «відволікання від звичайних видів діяльності» і «від процесів, що викликають фізичне, психічне й інтелектуальне стомлення», «розвага», «змістовна розвага», «одержання задоволення» і «насолоди».
Для позначення часу, що характеризує фізичну рекреацію або співвідноситься з нею, використовувалися поняття «рекреаційний»; «вільний»; «спеціально виділений (відведений)» час.
На сьогоднішній день питання змісту терміну «фізична рекреація» найбільш широко та системно розкрите Рижкіним Ю.Є. [7], який розглядає його у широкому і вузькому змісті. В першому випадку фізична рекреація розглядається як біосоціокультурний феномен, притаманний людині, який проявляється через її рухову діяльність переважно у сфері дозвілля з використанням найпростіших доступних фізичних вправ. У другому випадку фізична рекреація охоплює лише типові для сучасного суспільства види фізкультурно-рекреаційної діяльності, рухливі ігри з елементами спорту, туризму, екскурсії і т.п., які здійснюються у самостійних чи організованих формах, а також місце фізичної рекреації в способі життя різних типологічних співтовариств: статево-вікових, національних, соціальних та ін.
Сучасні електронні енциклопедії трактують фізичну рекреацію як відновлення: - 1) канікули, перерва в школі, 2) відпочинок, відновлення сил людини, відволікання від звичайних видів трудової, побутової, спортивної, військової діяльності; як активний відпочинок і розваги з використанням фізичних вправ, рухливих ігор, різних видів спорту, а також природних сил природи, результатом яких є задоволення фізичних і духовних потреб, гарне самопочуття й настрій,
відновлення розумової та фізичної працездатності.
На думку А.В. Лотоненко та ін. [4], фізична рекреація є найважливішим компонентом способу життя й поведінки людини, визначається соціально-економічними умовами й рівнем культури суспільства, залежить від організації фізичного виховання, індивідуальних особливостей вищої нервової діяльності, статури й функціональних можливостей організму.
Як зазначають автори [5,7] однією з дослідницьких парадигм фізичної рекреації є розгляд її як однієї з форм організації дозвілля людини. Дозвілля також визначається у багатьох значеннях, як синонім вільного часу, як розвага, гра, задоволення. У вітчизняних та зарубіжних енциклопедіях та довідниках дозвілля визначається як «вільний, незайнятий час, прогулянка, звільненість від справ», «вільний від роботи час на дозвіллі - вільний від справ», «частина поза-робочого часу, яка залишається у людини після виконання необхідних невиробничих обов’язків: пересування на роботу і з роботи, сон, прийом їжі, інших видів побутового самообслуговування». Зарубіжними вченими вважається, що дозвілля як науковий термін походить від латинського слова «гесгеаіїо», що у перекладі означає «бути дозволеним», французького слова вільний час, та англійського слова свобода вибору у діях.
У вітчизняній науці дозвіллю як формі й періоду відпочинку після виконання професійних, сімейних обов'язків і задоволення природних потреб, що забезпечують життєдіяльність людини (сон, прийом їжі й т.п.), приділяється ще недостатньо уваги.
До основних категорій фізичної рекреації відносяться: рекреаційна діяльність, рекреаційний ефект, вільний час, відпочинок. Ці категорії фізичної рекреації у різній мірі і змістовній інтерпретації визначаються практично у всіх дефініціях, що наводяться в літературі, незалежно від наукових шкіл і наукових дисциплін, що її вивчають. Використання цих категорій сприяє універсальному її аналізу, дозволяє скласти цілісне уявлення про неї.
Фізкультурно-рекреаційна діяльність складається з рухових дій і інтелектуальних, пізнавальних, емоційно-вольових, креативних психічних процесів, які прогнозують і регулюють ці дії.
Зайцевим рекреаційна діяльність трактується, як різноманітна діяльність людей, орієнтована на відновлення власних сил у відповідності зі стандартами своєї соціокультурної системи; 2) діяльність, спрямована на реалізацію рекреаційних потреб, відновлення й розвиток фізичних і духовних сил людини, його інтелектуальне вдосконалювання.
Преображенський В.С. [цит. за 1] визначає рекреаційну діяльність «як діяльність людини у вільний час, що здійснюється з метою відновлення фізичних сил людини, а також для її всебічного розвитку і характеризується у порівнянні з іншими видами діяльності відносним різноманіттям поведінки людини і самоцінністю цього процесу».
Рекреаційна діяльність людини відповідає, по-перше її потребам і інтересам, по-друге традиціям її рідної культури, в третіх, поведінковим і оціночним
стандартам найближчого соціального оточення. Рекреаційна активність окремої людини складається з добових, тижневих, річних і життєвих циклів. На кожному етапі життя людини вони формують складну мережу різноманітних передумов і мотивацій, які визначають характер, спрямованість і ефективність рекреаційної активності. Дана активність вважається результативною, якщо у підсумку виникає рекреаційний ефект.
Вільний час - частина позаробочого часу, не пов'язана з задоволенням природних потреб і необхідної для виконання діяльністю нетрудового характеру (наприклад, переміщення в просторі). У літературі радянських часів основним поняттям вважалося саме «вільний час». Важливо, що мова ніколи не йшла про втому, потребу у відновленні сил і організацію дозвілля, тобто власне рекреацію. У якості загальної особливості літератури по рекреації можна відзначити, що мало місце змішання категорій вільного часу і наявності вільного часу як чинника масовості рекреації. Вільний час розглядався як основний чинник масовості рекреації. На підставі даних, що свідчать про збільшення масиву вільного часу, пояснювалася різка активізація розвитку рекреації в період після 1990-х років. Проте вільний час не грав настільки істотної ролі саме в цьому відношенні. Акцент на наявність вільного часу як основну умову рекреаційної діяльності - показник достатньо поверхневого рівня пояснень. Безсумнівно, що відсутність вільного часу і неможливість відлучитися від основного місця роботи і проживання гарантують самі незначні переміщення з рекреаційними цілями. Але існують і інші причини, що перешкоджають заняттям рекреацією.
Поняття вільного часу і рекреації істотно різняться залежно від типу культури і рівня розвиненості суспільства. Обидва ці поняття найвищою мірою відносні, і немає ніяких підстав або даних для приведення їх до загального знаменника. Істотно і те, що немає прямих основ говорити про збільшення саме вільного часу. Незайнятість на державній службі категорично не означає наявність вільного часу.
Відпочинок - будь-яка діяльність або бездіяльність, спрямована на відновлення сил людини, що може здійснюватися як на території постійного проживання людини, так і за її межами. Терміни “відпочинок” і “дозвілля” ми розглядаємо як синоніми: по суті, це дещо різні позначення одного явища. Види відпочинку можуть бути самими різноманітними. Це, насамперед, сон як основна і сама необхідна форма відпочинку. Відпочинок включає набір видів діяльності, пов'язаних із розвагами і спортом, прогулянками та ін. Дозвілля - спеціально-організований, вільний від праці час.
Серед всіх складових фізичної рекреації найбільша увага приділяється рекреаційному результату (ефекту). На думку В.М.Видріна, А.Д.Джумаєва [3], рекреаційний результат слугує головною системоутворюючою ознакою фізичної рекреації. Представники медико-біологічних наук результат рекреаційної діяльності вбачають в оптимізації фізичного стану організму людини, соціологи акцентують свою увагу
на можливості досягнення результату у вигляді розширення соціального досвіду суб’єкту, соціалізації і інтеграції в соціумі. З точки зору соціальних психологів рекреаційний результат полягає у формуванні соціально-психологічних якостей особистості, психологічної культури спілкування, співдружності і сумісності в умовах групової діяльності. Психологи кінцевий результат рекреаційної діяльності вбачають у збереженні психічного здоров’я людини, регуляції стресових нервово-психічних станів. Представники педагогічних наук виділяють у якості результату рекреаційної діяльності розширення рухового досвіду, формування фізичної культури особистості, профілактику і корекцію асоціальної поведінки. При всьому різноманітті існуючих поглядів на кінцевий результат рекреаційної діяльності, слід відзначити, що у більшості випадків він визначається або через сам процес діяльності, або як бажаний, передбачуваний результат. При чому мета діяльності не завжди співпадає з її результатом, оскільки процес досягнення кінцевого результату обумовлений багатьма змінними: зовнішніми умовами і формами діяльності, засобами, що застосовуються, та ін.
Рекреаційний ефект проявляється в тому, що людина відчуває почуття бадьорості і задоволення від проведеного відпочинку, оскільки її організм до-сяг необхідного рівня енергообміну з середовищем в результаті фізіологічного і психологічного оздоровлення, досягнення душевної рівноваги. Людина, яка переживає рекреаційний ефект, знаходиться у стані психофізіологічного комфорту, у неї появляється відчуття збалансованості емоційних і соціокультур-них самооцінок, вона набуває готовності до нових навантажень.
Наведені вище характеристики найбільш істотних визначень фізичної рекреації відбивають невизначеність предмета фізичної рекреації і дослідницьких підходів до її вивчення.
Висновки.
Понятійний апарат наукової галузі зумовлює напрями її розвитку і тому є першочерговим
у процесі дослідження. На сьогоднішній день концептуальний апарат фізичної рекреації тільки формується і цей процес ще далекий від завершення. Практично-теоретичний рівень кожної галузі науки визначається належним рівнем розробки її понятійно-категоріального апарату, наявність якого власне й виділяє напрямок досліджень у самостійну наукову систему. У свою чергу понятійно-термінологічний апарат характеризується внутрішньою будовою, котра складається з окремих підструктур у вигляді певних категорій (понять і суджень), принципів, постулатів, які є підмурками в розробці концепцій, парадигм, виведенні закономірностей.
Подальше опрацювання понятійного апарату галузі фізична рекреація повинно знайти своє відображення у формуванні відповідної вітчизняної програмно-нормативної термінології, яка б відповідала загальновизнаним міжнародним нормам.
Література
1. Бердус М.Г. Формирование теории физической рекреации в контексте основ ее метатеории: Дис. канд. пед. наук : 13.00.04 .-М.: РГБ, 2003. - 215 с.
2. Бочелюк В.Й, Бочелюк В.В. Дозвілєзнавство. Навчальний посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2006. - 20в с.
3. Выдрин В.М., Джумаев А.Д. Физическая рекреация - вид физической культуры. - //Теория и практика физической культуры, 19В9. - №3. - С. 2 - 3.
4. Лотоненко А.В. Физическая рекреация для здоровья человека и восстановления работоспособности спортсменов /А.В. Лото-ненко, В.В. Трунин, А.В. Козлов и др. //Культура физическая и здоровье. - 2005. - № 2 (4). - С. 7-10.
5. Манучарян С.В., Зайцев В.П., Крамской С.И. Физическая рекреация и физкультурно-оздоровительный досуг: проблема и теоретический взгляд. /Мат./ I Междунар. электронной науч. конф. «Здоровьесберегающие технологии, физическая реабилитация и рекреация в высших учебных заведениях». - Харьков-Белгород-Красноярск. - 200в. - С.45-52.
6. Піча В.М. Вільний час: тенденції і проблеми розвитку. - К., 1992. - 106 с.
7. Рыжкин Ю.Е. Социально-психологические проблемы физической рекреации. Монография. - СПб.: РГПУ им. А.И.Герцена, Изд-во СПб ГПУ «Нестор». - 2005. - 165 с.
в. Outdoor Recreation in US. Results from the national survey on recreation and the environment. - 1995. - P. 120-12В.
9. Shivers J.S. Leisure and recreation concepts: critical analysis. Boston, 19В1. - P. 102-107.
Надійшла до редакції 31.05.2009р.
