CC BY
191рискованной и осторожной стратегии поведения [6, 8].
Так, для рискованной стратегии характерно:
• наличие ошибок в представлении своих действий;
• быстрое включение в скоростной режим деятельности (тенденция перерабатывать информацию быстро, но с ошибками; стереотипность мышления).
Для игроков с осторожной стратегией характерно:
• результативность действий за счет лучшего прогнозирования ситуаций (высокий уровень представления своих действий с акцентом на надежность);
• тенденция перерабатывать информацию с некоторым запаздыванием, но без ошибок;
• высокий уровень распределения и переключения внимания.
Психологическая подготовка к конкретному соревнованию носит более самостоятельный характер. Данная подготовка распределяется по времени таким образом, что обозначается начало и конец специальных воздействий на психику спортсмена до соревнований, во время соревнований и после них.
Выводы.
В процессе психологической подготовки важно своевременно определить слабые звенья в подготовленности спортсменов, их ошибки. А также, важно найти эффективные приемы и средства преодоления возникших затруднений и допущенных ошибок. Психологическая подготовленность спортсменов обеспечивает эффективную реализацию их технических, тактических и функциональных возможностей, достижение более высокой работоспособности в тренировке и повышении результатов на соревнованиях.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем психологической подготовки спортсменов.
Литература
1. Айрапетьянц Л.Р. Педагогические основы планирования и контроля соревновательной и тренировочной деятельности в спортивных играх: Автореф.дисс. ...д-ра пед. наук.
- М., 1992. - 40 с.
2. Бріскін Ю.А. Готовність спортсмена до прийняття оптимального рішення в ситуації спортивного двобою: Посібник. - Л., 1997. - 204 с.
3. Веревка О. Психолого-педагогические условия индивидуальной подготовки спортсменов высокой квалификации //Олімпійський спорт і спорт для всіх: тези доповідей.
- К., 2005. - С. 112.
4. Ильин Е.П. Психология воли. - Спб, 2000.- 288с.
5. Колосов А.Б. Аналіз когнітивних чинників підвищення стрес-стойкості у спорті // Спортивний вісник приднеп-ров“я. - 2004. - № 6. - С. 50-52.
6. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. - К., Ельга, 2004. - 338 с.
7. Родионов А.В. Психолого-педагогические методы повышения эффективности решения оперативных задач в спорте: Автореф. дисс. . док.пед.наук. - М., 1990.
8. Собчик Л.Н. Психология индивидуальности: Теория и практика психодиагностики.- СПб: Речь, 2003. - 624 с.
Поступила в редакцию 05.11.2007г.
ГЕНЕЗИС ТА СУТНІСТЬ СПОРТУ ДЛЯ ВСІХ: ТЕОРЕТИКОМЕТОДОЛОПЧНИЙ АНАЛІЗ
Дутчак М.В.
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Анотація. Охарактеризовано особливості виникнення спорту для всіх та обґрунтовано сучасне поняття „спорт для всіх”. Ідея спорту для всіх інтенсивно реалізується з другої половини 19б0-х років в Європі, а згодом у багатьох провідних країнах світу як реакція суспільства на необхідність пошуку ефективних концепцій зміцнення здоров’я людей та профілактики хронічних захворювань в умовах зростаючої гіподинамії та підвищення рівня життя населення. Спорт для всіх - це самостійне соціального явище, що полягає у регулярному використанню різними групами населення під час дозвілля доступних видів організованої рухової активності середньої інтенсивності та належного обсягу у формальних та/або неформальних групах, самостійно з метою відновлення працездатності, збереження здоров’я та покращення якості життя людини.
Ключові слова: спорт для всіх, рухова активність, здоров’я, дозвілля, соціальне явище, здоровий спосіб життя. Аннотация. Дутчак М.В. Генезис и сущность спорта для всех: теоретико-методологический анализ. Содержит характеристику особенностей возникновения спорта для всех и обоснование современного понятия «спорт для всех». Идея спорта для всех интенсивно реализуется со второй половины 19б0-х годов в Европе, а потом во многих ведущих странах мира как реакция общества на необходимость поиска эффективных концепций укрепления здоровья людей и профилактики хронических заболеваний в условиях возрастания гиподинамии и повышения уровня жизни населения. Спорт для всех - это самостоятельное социальное явление, что заключается в регулярном использовании разными группами населения во время досуга доступных видов организованной двигательной активности средней интенсивности и должного объема в формальных и/или неформальных группах, самостоятельно с целью восстановления трудоспособности, сохранения здоровья и повышения качества жизни человека.
Ключевые слова: спорт для всех, двигательная активность, здоровье, досуг, социальное явление, здоровый образ жизни. Annotation. Dutchak M. Genesis and essence of Sports for All: the theoretical and methodological analysis. The article characterizes the features of Sports for All beginnings and substantiates the modern concept of “Sports for All”. The idea of Sports for All is intensively developed since second half 19б0Ш years in Europe, and then in many leading countries of the world as a reaction of a society to the challenge of finding effective concepts to strengthen peoples’ health and prevent maintenance of chronic diseases in the conditions of sedentary life prevalence and increasing life standards of the population. Sports for All are an independent social phenomenon that consists in regular practice by different groups of people during leisure time of accessible kinds of the organized moderate-intensity physical activity and appropriate physical activity in formal and/or informal groups, or alone for the purpose of work capacity restoration, health promotion and quality of life improvement.
Keywords: Sports for All, physical activity, health, leisure, social phenomenon, a healthy way of life.
Вступ.
Підвищення рівня рухової активності населення у комплексі з іншими факторами здорового способу життя видається ефективним напрямом подолання демографічної кризи в Україні. Намагання вирішити зазначену проблему на теоретико-методо-логічних засадах так званого „масового спорту” чи „оздоровчої фізичної культури” не приводять до суттєвих соціальних результатів.
ЗВ
Аналіз світового досвіду та результатів низки наукових досліджень [3, 7, 14, 47, 53, 56, 60] переконує, що ефективним напрямом підвищення рівня рухової активності різних груп населення в Україні є формування системи спорту для всіх. З метою забезпечення наукового обґрунтування такої системи доцільно визначити основні її категорії та особливості виникнення спорту для всіх.
Робота виконана відповідно до теми 1.3.1. „Управлінські та педагогічні засади гуманізації масового спорту в Україні” Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 20062010 роки (№ державної реєстрації 0107Ш00496).
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - вивчення генезису спорту для всіх та визначення сучасного поняття „спорт для всіх” з подальшим обґрунтуванням тео-ретико-методичних основ формування системи спорту для всіх в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи склали теорія пізнання, логіка та системний підхід. В якості методу проведеного теоретичного дослідження використано аналіз літературних джерел та офіційних документів.
Результати дослідження та їх обговорення.
Спорт для всіх став закономірним результатом пошуку ефективних шляхів забезпечення доступності для широких верств населення організованої рухової активності заради зміцнення здоров’я людини.
У наукових дослідженнях останнього десятиріччя [2, 16, 33, 34, 45, 47, 52, 56, 60] обґрунтовано доведено, що формування сучасної системи спорту для всіх розпочалося в Європі у 1960-х роках і детерміновано такими чинниками:
■ зростанням негативного впливу на здоров’я людини гіподинамії, яка зумовлена впровадженням автоматизованого виробництва, збільшенням частки розумової праці у структурі трудової діяльності, а також через підвищення комфортності транспортних засобів, побутової техніки, комунальних послуг;
■ подоланням основних причин інфекційних захворювань населення та необхідністю впровадження ефективних механізмів профілактики хронічних захворювань, що стали основною причиною смертності людей;
■ низьким рівнем охоплення організованою руховою активністю європейців: спортом до зазначеного періоду здебільшого займалися лише юнаки та молоді чоловіки, а жінки, інваліди, пенсіонери, соціально незахищені громадяни (емігранти, безробітні та інші категорії населення) були позбавлені такої можливості, що суперечило загальним процесам розвитку цивілізації та не відповідало основним положенням Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року;
■ потребою зниження порогу „великого спорту” для залучення до спортивної діяльності нових учасників та впровадження плюралізму в тодішній спортивний рух;
■ виникненням нових видів зброї масового знищення, як наслідок -зменшується роль домінуючого
до того часу військового спрямування організованої рухової активності;
• стрімким розвитком економіки в багатьох країнах Європи після другої світової війни, який дозволяв значно збільшити обсяги інвестицій у покращання якості життя співгромадян.
Водночас цікавою є думка про те, що ідея спорту для всіх належить засновнику сучасного олімпійського руху П’ єру де Кубертену, який у 1900 році оголосив: спорт не є предметом розкоші та актив-
ності не багатьох, не проста форма м’язової компенсації за інтелектуальну працю. Для кожного чоловіка, жінки чи дитини він надає можливість для самоствердження незалежно від професії чи положення в житті.” [54].
Дослідник історії розвитку спорту О.Б.Суник [37], посилаючись на публікацію в журналі „Руський спорт” від 31 січня 1910 року під назвою „Спорт для всіх!”, вказував, що на межі ХІХ і ХХ століть російська інтелігенція ставила питання про необхідність з боку суспільства і держави втілення лозунгу „ Спорт для всіх, спорт для народу!”.
Ми дотримуємося точки зору Л.П. Матвєєва [21], А. А. Ісаєва [14], в^аІкег [59], ІРаІш [52], ІРапу [54] та інших, що спорт для всіх у другій половині ХХ століття став у західній Європі закономірним етапом розвитку спортивної практики відповідно до суспільних потреб на засадах демократизації та плюралізму.
В Радянському Союзі вважали, що нема потреби створювати умови для розвитку спортивного руху під лозунгом „Спорт для всіх”, оскільки право на активний відпочинок і заняття спортом гарантовано самим соціалістичним суспільним устроєм [10]. На думку К.Жарова та Л.Жарової [12], буржуазні ідеологи, залучаючи все більшу кількість людей до спорту для всіх, отримують прекрасну можливість відволікти широкі верстви населення від класової боротьби і в той самий час дати їм заряд бадьорості і сил для висо-коінтенсивної праці та захисту несправедливих мілітаристських захватницьких інтересів правлячих кіл.
Колишній директор Департаменту розвитку спорту Ради Європи в^аІкег [59] зазначав, що до кінця 1980-х років спортивна політика країн соціалістичної орієнтації була пов’ язана, за невеликим винятком, виключно з „показовим” спортом та з досягненням успіху у спорті вищих досягнень, чемпіонатах світу та Олімпійських іграх. Масові змагання, такі, як спартакіади, де існували елементи деякої примусовості та демонстрації досягнень „режиму”, були по-вною протилежністю спорту для всіх.
Протягом цілого історичного періоду, який розпочався після Другої світової війни воднораз з форсованим виходом радянських спортсменів на міжнародну арену, і аж до останнього часу фактично існував на пострадянському просторі явний крен у бік спорту вищих досягнень з ущемленням розвитку масового спорту (одностороння концентрація матеріальних ресурсів, фінансів і кращих кадрів у сфері підготовки вузького кола спортсменів збірних команд країни, організаційне зневажання проблем масового спортив-
ного руху, слабка постановка науково-методичної роботи з його проблем, тощо) [8, 22, с. 48-49].
У Радянському Союзі робота з розвитку масового спорту та оздоровчого використання різних форм та засобів рухової активності у структурі здорового способу життя носила здебільшого формальний характер, була практично відірваною від реальних завдань зміцнення здоров’я населення, профілактики захворювань, повноцінної реабілітації людей після перенесених захворювань [33].
Одночасно за майже півстолітню історію спорт для всіх отримав розповсюдження на світовому рівні, підтримку авторитетних міжнародних організацій та урядів багатьох країн і, загалом, трансформувався в окреме соціальне явище. Передовий світовий досвід свідчить, що ефективним напрямом подолання сучасної демографічної кризи в Україні є формування національної системи спорту для всіх.
Аналіз наукової літератури показав, що поняття „спорт для всіх” неоднозначно трактується вченими, що актуалізує проведення теоретичного дослідження цієї дефініції.
У 1968 р. спеціальною групою Ради Європи вперше були визначені характерні риси спорту для всіх: рухова активність; гендерна та вікова доступність; оздоровча спрямованість [14, с. 123].
Європейська хартія спорту для всіх у 1976 році визнала право кожної людини на заняття спортом -важливим фактором розвитку особистості, що потребує підтримки суспільства [55].
В Міжнародній хартії фізичного виховання і спорту 1978 року зазначено, що фізичне виховання і спорт є важливими аспектами освіти і культури та покликані розвивати у кожної людини її природні здібності, волю і витримку, сприяти її повному інтегруванню. до суспільного життя. Безперервність фізичного виховання та спортивних занять має забезпечуватися протягом усього життя в межах всезагальної, безперервної і демократизованої освіти. На рівні окремих осіб фізичне виховання і спорт сприяють збереженню і покращанню здоров’я, розумному проведенню дозвілля і надають людині можливість краще переносити незручності сучасного життя. На рівні суспільства вони збагачують суспільні відносини і розвивають дух чесної гри, який за межами самого спорту необхідні для життя у суспільстві [25].
В Європейській спортивній хартії 1992 року поняття „спорт” означає будь-яку форму рухової активності, яка має організований або спонтанний характер і спрямована на удосконалення фізичного і психічного стану, на розвиток суспільних відносин та на досягнення результатів у змаганнях усіх рівнів [14, с. 139].
У вітчизняних спеціальних виданнях [11, 27, 31], присвячених систематизації основних понять та термінів теорії фізичної культури і теорії спорту, відсутнє визначення спорту для всіх. Окремі фахівці [6, с. 15] вважають, що поняття „масовий спорт” та „спорт для всіх” є синонімами і характеризують окрему складову фізичної культури, що включає змагальну діяльність та підготовку до неї з урахуванням віку, стану здоров’я та рівня фізичного розвитку особи.
Значний внесок у теоретичне осмислення спорту для всіх зробив всесвітньо відомий російський вчений Л.П.Матвєєв. Він, зокрема, підкреслював, що диференціація спорту в ході його розвитку збільшує можливість задоволення різних потреб особистості та суспільства, які мають ту чи іншу проекцію на спорт. Так званий „масовий спорт”, на думку цього вченого, точніше було б визначати як „загальнодоступний” чи „ординарний” спорт. Цільовий результат спортивної діяльності тут не зводиться до „голів, секунд, очок”, а втілюється в тому, що веде до необхідного кожному рівню фізичного і духовного розвитку, загальної дієздатності та здоров’я [21]. Цей напрям спорту розділяється на: базовий (головним чином „шкільний”) спорт, фізкультурно-кондиційний спорт (часто його стали називати „спорт для всіх”), професійно-прикладний, рекреативний і реабілітаційний спорт [24, 39]. Спорт для всіх, як і інші аналогічні фізкультурно-спортивні течії, є комбінаційними („гібридними”) явищами в сфері фізичної культури і спорту, які виникають під час взаємопроникнення суміжних, але не однотипних форм фізкультурної і спортивної реальності [23].
Р.О.Пилоян, О. Д. Суханов [29] наголошують на тому, що незважаючи на різноманітність назв (масовий, ординарний, прикладний, спорт інвалідів тощо) все зводиться до одного: цей тип спорту має долучати людей незалежно від віку, соціального положення та медичного статусу до занять привабливими видами змагань для збереження і покращання здоров’я, більш повноцінної діяльності та надання розмаїття життю. Треба думати, як пишуть зазначені автори, що найбільш точною для цього типу спорту є назва „спорт для всіх”.
Аналізуючи механізми спортивної політики Росії, А.А. Ісаєв відмічає, що спорт для всіх дедалі більше починає самоідентифікуватися як освітньо-виховний рух, в рамках якого самоцінними виступають рухові здібності та розвиток особистості [14, с. 68-69]. Спорт для всіх можна розглядати як важливу складову олімпійського руху, а його принципи як похідні від філософії олімпізму. Тому олімпійський рух має сприяти розвитку спорту для всіх як нової технології соціального життя [14, с. 474].
Іншу точку зору знаходимо у твердженні М.І.Золотова, Н.О.Платонова, О.І. Вапнярської [15, с. 20], які вважають, що в умовах розвинутої економіки і соціальної сфери „спорт для всіх” і „масовий спорт” тотожні. В Росії термін „спорт для всіх” з декількох причин соціально-економічного характеру, на дум -ку цих авторів, слід розглядати як більш широке поняття, ніж „масовий спорт”.
На тому, що використання поняття „спорт для всіх” замість таких традиційних для російської спортивної науки понять, як „масова фізична культура”, „масовий спорт”, означає не термінологічну „реформу”, а, насамперед, інший методологічний підхід, наголошує С. М. Литвиненко [20].
Польські вчені Н.Іаєіак, А.Мап [51, с. 211] вважають, що спортом для всіх часто називають фізич-
ну рекреацію - різні види рухової активності, які використовуються у вільний час задля відпочинку, відновлення сил, самореалізації, задоволення та розвитку власної особистості, збереження здоров’я.
Donnelly P., Kidd B. [49] зазначають, що в Канаді, наприклад, ідея спорту для всіх відображається в таких поняттях, як „участь”, „захоплення галявиною”, „рекреація” тощо.
Дослідник з Великобританії J.Parry [54] рекомендує не ототожнювати спорт для всіх з фітнесом для всіх, чи активністю для всіх, чи дозвіллям для всіх, оскільки спорт, як „парасолька”, накриває їх.
На думку австралійського фахівця B.Dixon [48], спорт для всіх видається важливою сферою людської діяльності, що включає доступні види спорту, надбання суспільної культури, освіти та надає рівні можливості для всіх учасників. На взаємозв’язок спорту для всіх та пріоритетної у суспільстві культури вказує в своєму дослідженні A.Viti [58].
В Ізраїльській асоціації спорту для всіх включають до цього поняття всі види фізичних вправ, які виконуються заради здоров’я та покращення якості життя [57].
Представники хорватської наукової школи [41, 46] вважають, що термін „спорт для всіх” вимагає широкого трактування і має включати словосполучення: „призначений та доступний для кожного”, „ регулярна рухова активність” та „покращання якості життя людей”.
Відомий німецький вчений J.Palm [53], який тривалий час очолював Міжнародну асоціацію спорту для всіх, звертає увагу на такі характерні особливості спорту для всіх, як зміцнення здоров’я, отримання задоволення, підвищення комунікації та соціальної взаємодії між людьми й сприяння на цій основі зростанню „ радості” їх життя.
Дослідник з Південної Африки A.Goslin [50], характеризуючи нові межі спорту для всіх, відмічає, що він має потенційні можливості для покращання взаєморозуміння між людьми, сприяння інтеграційним процесам у суспільстві та стимулювання соціального діалогу.
Таким чином, наведений аналіз різних визначень спорту для всіх вказує, з одного боку, на відсутність єдиної узгодженої характеристики цього явища, а з іншого - на ряд подібних ознак, які називають більшість авторів. Зазначений матеріал дає можливість обґрун -тувати сучасну дефініцію „спорт для всіх”.
Встановлення наукових понять вимагає дотримання відповідних закономірностей, з поміж яких провідною вважається використання у визначенні родової ознаки (загальний признак, тобто властивість, яка властива безлічі предметів, уявно об’єднаних в одне ціле) та видової відмінності (ознаки, які вирізняють певний предмет у межах зазначеного цілого). Важливо, щоб такі відмінності взаємно не заперечували одна одну та мале важливе значення для проведення диференціації [26, с. 101] .
Здійснюючи обґрунтування змісту дефініцій слід уникати у визначеннях двозначних та маловикористо-
вуваних термінів або слів у переносному значенні. Ймовірно, практичніше за все тут застосовувати так зване „правило доктора Юеля”, яке передбачає, що під час встановлення наукових термінів краще пристосовувати старі імена, ніж вигадувати нові. Необхідно притримуватися загальноприйнятого смислу старого слова і не йти проти укорінених асоціацій [26, с. 99-100]. Однією з важливих вимог до введення нових визначень є їх простота у пізнавальному відношенні [28, с. 17].
На наш погляд, родовою ознакою спорту для всіх є його належність до категорії соціальних явищ. Наукова методологія аналізу спортивної діяльності як соціального явища передбачає використання трьох взаємозу-мовлених методологічних принципів: об’єктивізму -суб’єктивізму - феноменологізму [4, с. 64].
Соціальне явище - це елемент соціальної реальності, який володіє всією повнотою соціальних властивостей та ознак, а соціальна реальність в цілому видається як дійсність, створена людиною на основі перетворення природи та включення ії предметів та властивостей в соціально змістовне функціонування [36].
Отже, лише поняття „соціальне явище” можна використовувати як родове з метою визначення спорту для всіх. Використання для цієї мети інших ознак, які традиційно застосовувалися в цьому випадку, зокрема „змагальна діяльність”, „виховна спрямованість”, „рухова активність”, „ігрова діяльність” тощо, призвело б до помилкових висновків. Оскільки відповідно до правил логіки [26, с. 93-94]: „Всякий предмет, який володіє загальною ознакою, має находитись в одній із груп, і не один не має находитись більше як в одній групі”; „Якщо у визначенні не одна основа, якщо кожен вид утворений не за якимись відмінностями у родових признаках, то визначення буде хибним”.
Спорт для всіх, який зародився як спортивний рух (нестійке соціальне утворення), завдяки важливості та корисності для суспільства, зростаючій популярності, соціальному визнанню та певній типовості в реалізації, оформився як соціальне явище (закономірна тенденція життєдіяльності суспільства) з відповідними властивостями та ознаками. Саме останні як видові характеристики відрізняють спорт для всіх від іншого соціального явища спортивного характеру - спорту вищих досягнень.
Проведений нами теоретичний аналіз дозволяє сформувати такі видові ознаки спорту для всіх:
• наявність доступної організованої рухової активності, яка є визначальною ознакою цього соціального явища;
• здійснення у вільний час від навчання або трудової діяльності та побутових турбот і транспортних послуг, тобто під час дозвілля;
• заняття у формальних та/або неформальних групах, самостійно;
• спрямованість на відновлення працездатності, збереження здоров’я людини та покращання якості її життя.
Треба особливо підкреслити, що тільки повна наявність цих ознак характеризує таке суспільне явище, як спорт для всіх. Відсутність будь-якої з них, пе-
редусім визначальної, є свідченням про іншу соціальну реальність, яка не має відношення до об’єкту нашого пізнання.
Організована рухова активність, яка відповідає всім іншим переліченим вище видовим ознакам, є обов’язковою умовою спорту для всіх. Таке визначення кореспондується з висновками ІРаіш [52], ЖВаишапп [42], П.Капустіна [16] та групи російських вчених [15, с. 20; 38, с. 380].
В.К. Бальсевич [1, с. 12] характеризував рух як продукт певним чином організованої м’язової діяльності, яка регулюється фізіологічними механізмами та забезпечується багаточисельними морфологічними і функціональними системами організму. Автор вивчав біологічні та соціальні детермінанти рухової активності, а також досліджував вікові особливості моторики людини.
У повсякденній життєдіяльності використовуються різні види рухової активності, пов’язані з трудовою діяльністю та житлово-побутовим обслуговуванням. Мета їх - створення відповідної продукції чи послуг, а також - забезпечення сприятливого середовища за місцем проживання. На сучасному етапі розвитку цивілізації спостерігається стійка тенденції до скорочення рівня рухової активності у цих сферах життєдіяльності. Гіподинамія стала визначальним чинником зростання смертності населення від хронічних захворювань.
В останніх дослідженнях вчених зі США ЕВооШ, 8.Ьееє, М.Ьауе [43] обґрунтовано доведено, що недостатня рухова активність негативно впливає на організм людини навіть на генетичному рівні, а також викликає незадовільну динаміку обміну речовин. Це призводить до зростання кількості таких захворювань, як атеросклероз, рак молочної залози та товстої кишки, ожиріння, а також діабет двох типів.
Аналіз практики розвитку спорту для всіх переконує, що рухова активність під час дозвілля задля збереження здоров’я людини та покращення якості її життя має бути організованою, тобто відрізнятися планомірністю та певним порядком її реалізації для досягнення вказаної мети.
Висловлена думка збігається з висновками Т.Ю.Круцевич [17, с. 325; 18], що головним компонентом фізичного виховання школярів є власне спеціально організована рухова активність, яка може бути обов’язковою (регламентується відповідними державними навчальними програмами) і добровільною - у вільний від навчання час.
Водночас треба підкреслити, що у спорті для всіх організована рухова активність повинна відповідати певним вимогам щодо змісту, обсягу та інтенсивності навантаження.
Зміст організованої рухової активності у зазначеному контексті включає доступні для використання різними категоріями громадян окремі фізичні вправи та їх комплекси, а також види спорту чи їх елементи. Відповідно до сучасних рекомендацій провідних міжнародних організацій обсяг організованої рухової активності дорослого населення має включати 30-хвилинні заняття 4-6 днів на тиждень. Щодо
інтенсивності навантажень, ми дотримуємось точки зору Е.Хоулі та Б.Френкса, які вважають, що оптимальний рівень інтенсивності для більшості людей, які отримали дозвіл лікаря на заняття організованою руховою активністю, становить 60-80 % максимального споживання кисню. Ці показники відповідають 70-85 % максимальної частоти серцевих скорочень. Така інтенсивність фізичного навантаження вважається середньою [40, с. 241-243].
Організована рухова активність як системофор-муючий фактор спорту для всіх здійснюється в умовах змагальності або її відсутності. Змагальна діяльність, як стверджують провідні фахівці теорії спорту [4, с. 35; 22, с. 11; 32, с. 109], є базовою (абсолютно необхідною) ознакою лише спорту вищих досягнень. РО. Пилоян і О.Д.Суханов [30] стверджують, що без змагань, або з обмеженою їх кількістю, спорт для всіх існувати може, а спорт високих досягнень - ні.
У спорті для всіх, як зазначає Л.П.Матвєєв [21, 24], змагальна діяльність не належить до головної з поміж можливих форм життєдіяльності людини. Результат у цьому випадку не зводиться до „голів, очок, секунд”, а втілюється в тому, що веде до необхідного для кожної людини рівня фізичного і духовного розвитку, загальної дієздатності та здоров’я. У випадку проведення змагань у спорті для всіх рівень спортивних результатів є буденним (в цьому смислі ординарним), загальнодоступним та значно меншим за абсолютні спортивні досягнення.
Очікуваний соціальний ефект від реалізації організованої рухової активності у спорті для всіх може бути отриманий у випадку його масовості. С.Гуськов [8] зазначає, що масовий розвиток спорту для всіх спостерігається в країнах з високим рівнем життя населення, де число осіб, які займаються різними видами рухової активності і спорту, становить в середньому більше 30 % загальної кількості населення.
На думку ряду дослідників [3; 22, с. 43; 51, с. 211;] важливою ознакою спорту для всіх є здійснення організованої рухової активності у час, вільний від домінуючого виду діяльності у житті людини (спочатку - загальна і спеціально-освітня діяльність, згодом -професійна праця) та від виконання робіт у повсякденному домашньому побуті, затрат часу на транспорт. Отже, спорт для всіх є важливим компонентом у структурі щоденного дозвілля людини, особливо під час вихідних, канікулярного або відпускного періоду.
У спорті для всіх організована рухова активність здійснюється багатьма індивідами, обмеженими формальними чи неформальними критеріями членства в групах, а також самостійно. Таке твердження збігається з позицією соціологів з Англії Девіда Джері та Джулії Джері [9, с. 278], а також інших вчених [13, с. 216] .
Ми солідарні з висновками групи вчених з різних країн [2, 5, 7, 19, 33, 44], що провідною метою і видовою ознакою спорту для всіх є відновлення працездатності та „життєвих сил” людини, формування здорового способу життя, продовження творчого довголіття, профілактика окремих захворювань, збереження та зміцнення здоров’я, поліпшення якості життя. Відомий фахівець
П.О. Рожков [35] наголошує на тому, що в нинішніх умовах назріла необхідність диференціації спорту як товару на оздоровчий (спорт для всіх) та змагальний, включаючи олімпійський і професійний.
Таким чином, проведений теоретичний аналіз дає нам підстави вважати обґрунтованим таке визначення поняття „спорт для всіх” - це самостійне соціального явище, що полягає у регулярному використанню різними групами населення під час дозвілля доступних видів організованої рухової активності середньої інтенсивності та належного обсягу у формальних та/або неформальних групах, самостійно з метою відновлення працездатності, збереження здоров’я та покращення якості життя людини.
У результаті узагальнення передового світового досвіду та висновків зазначених вище наукових досліджень доцільно, на наш погляд, розрізняти такі форми реалізації спорту для всіх:
• спортивні програми - спеціально організовані загальнодоступні масові спортивні заходи та фестивалі (можуть бути заочними, коли окремі учасники чи команди змагаються між собою на відстані за перепискою, фіксуючи певні показники, або проводитись безпосередньо для всіх учасників у місцях масового відпочинку людей та інших пристосованих місцях);
• фітнес-програми - заняття спортом для всіх з акцентом на підвищення функціональних можливостей організму та профілактику хронічних захворювань людей, що здійснюються самостійно або у формальних групах (фітнес-центри, спортивні клуби, центри „Спорт для всіх” тощо);
• рекреаційні програми - заняття спортом для всіх розважального характеру, що здійснюються самостійно або у неформальних групах за місцем проживання та/або масового відпочинку людей, у спеціальних рекреаційних місцях (бази відпочинку, профілакторії, лісопарки, туристичні бази тощо).
Ми притримуємося думки провідних вчених (Л.П.Матвєєв, В.М.Платонов, Р.О.Пилоян, В.І.Столяров, ІРаІш та інші) про те, що спорт загалом і спорт для всіх зокрема - це дуже складні та суперечливі явища, а також, що формування теорії спорту ще далеко не закінчено. У зв’язку з цим та на основі виконаного дослідження можна констатувати, що одним із напрямів розвитку сучасної загальної теорії спорту є теорія та технологія спорту для всіх - наукова і навчальна дисципліна, що являє собою систему емпіричних та теоретичних знань про сутність, закономірності функціонування і розвитку спорту для всіх.
Теорія та технологія спорту для всіх як різновид наукового пізнання включає в себе ідеї, концепції, висновки та узагальнення щодо характеристики, пояснення та прогнозування об’єктивних закономірностей, окремих особливостей та соціальної реальності функціонування та подальшого розвитку в суспільстві спорту для всіх. Об’єктом її вивчення виступає організована рухова активність різних груп населення під час дозвілля задля відновлення працездатності, збереження здоров’я та покращання якості життя людини. Зазначена наукова дисципліна є інтегральною і
знаходиться в діалектичній взаємодії із загальнонау-ковими та суміжними дисциплінами: логіка, системний підхід, теорія функціональних систем, теорія діяльності, загальна теорія здоров’я людини, рекрео-логія, соціологія дозвілля, теорія і методика фізичного виховання, теорія і методика окремих видів спорту, соціологія спорту, менеджмент, маркетинг та економіка спорту, державне управління у сфері фізичної культури і спорту.
Зміст навчальної дисципліни „Теорія та технологія спорту для всіх” має включати знання з педагогічних, біологічних, медичних, соціологічних, управлінсько-економічних аспектів спорту для всіх.
Висновки.
1. Ідея спорту для всіх інтенсивно реалізується з другої половини 1960-х років в Європі, а згодом у багатьох провідних країнах світу як реакція суспільства на необхідність пошуку ефективних концепцій зміцнення здоров’я людей та профілактики хронічних захворювань в умовах зростаючої гіподинамії та підвищення рівня життя населення.
2. У колишньому Радянському Союзі через ідеологічні та організаційні причини спорт для всіх практично ігнорувався. Так звана „оздоровча фізична культура” та „масовий спорт” не забезпечували ефективного використання організованої рухової активності для проведення змістовного дозвілля, формування здорового способу життя, сприяння соціальному, біологічному та психічному благополуччю різних груп населення.
3. Формування системи спорту для всіх в Україні в органічному поєднанні з раціональним харчуванням, боротьбою проти шкідливих звичок та поліпшенням екологічного середовища видається ефективним напрямом подолання демографічної кризи в державі. Важливим фактором успішності процесу формування зазначеної системи є належний рівень наукового забезпечення.
4. Ознаками спорту для всіх як соціального явища є:
• доступна організована рухова активність;
• використання у вільний час;
• групові та/або самостійні заняття;
• оздоровча та рекреаційна спрямованість.
5. Обґрунтовано зміст поняття „спорт для всіх” як самостійного соціального явища, що полягає у регулярному використанню різними групами населення під час дозвілля доступних видів організованої рухової активності середньої інтенсивності та належного обсягу у формальних та/або неформальних групах, самостійно з метою відновлення працездатності, збереження здоров’я та покращання якості життя людини.
6. Запропоновано такі форми реалізації спорту для всіх:
• спортивні програми;
• фітнес-програми;
• рекреаційні програми.
7. Теорія та технологія спорту для всіх - це наукова і навчальна дисципліна, що являє собою систему емпіричних та теоретичних знань про сутність, закономірності функціонування і розвитку спорту для всіх.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем функціонування і розвитку спорту для всіх.
Література
1. Бальсевич В.К. Онтокинезиология человека. - М.: Теория и практика физической культуры, 2000. - 275 с.
2. Булатова М.М. Фитнес и двигательная активность: проблемы и пути решения // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2007. - № 1. - С. 3-7.
3. Булатова М.М. Европейский опыт: уроки и ориентиры / / Спортивная медицина. - 2007. - № 1. - С. 3-10.
4. Визитей Н.Н. Социология спорта: Курс лекций. - К.: Олимпийская литература, 2005. - 248.
5. Войнар Ю. Состояние „Спорта для всех” во Франции, тенденции развития // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Тези доповідей. IV Міжнародний науковий конгрес. - К.: Олімпійська література, 2000. - С. 468.
6. Герцик М.С., Вацеба О.М. Вступ до спеціальностей галузі „фізичне виховання і спорт”: Навчальний посібник.
- Вид. 3-тє, випр. і доп. - Харків: „ОВС”, 2004. - 176 с.
7. Гостев Г. „Спорт для всех” и спорт высших достижений / / Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Тези доповідей. IV Міжнародний науковий конгрес. - К.: Олімпійська література, 2000. - С. 472.
8. Гуськов С. „Спорт для всех” и телевидение в России // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Тези доповідей. IV Міжнародний науковий конгрес. - К.: Олімпійська література, 2000. - С. 474.
9. Джери Д., Джери Д. Большой толковый социологический словарь: Пер. с англ. - М.: Вече, АСТ. 2001. - 528 с.
10.Дивина Г.В. О социальной сущности кампании “Спорт для всех” в капиталистических странах Западной Европы // Теория и практика физической культуры. - 1985. - №
9. - С. 58-61.
11.Дубогай О.Д., Тучак А.М., Костікова С.Д., Єфімов А.О. Основні поняття і терміни оздоровчої фізичної культури та реабілітації: Начальний посібник. - Луцьк: Надстир’я,
1998. - 104 с.
12.Жаров К., Жарова Л. С ярлыком «Спорт для всех» // Спорт за рубежом. - 1986. - № 19. - С. 14-15.
13.Жолдак В.И., Квартальнов В.А. Менеджмент спорта и туризма. М.: Советский спорт, 2001. - 416 с.
14.Исаев А.А. Спортивная полита России. - М.: Советский спорт, 2002. - 512 с.
15.Золотов М.И., Платонов Н.А., Вапнярская О.И. Экономика массового спорта: учебное пособие. М.: Физическая культура, 2005. - 300 с.
16.Капустин П. Тенденции в движении спорта для всех // Спорт для всех. - 1999. - № 3-4. - С. 18-19.
17.Круцевич Т.Ю. Управление физическим состоянием подростков в системе физического воспитания: Дис. . д-ра наук по физическому воспитанию и спорту: 24.00.02. -К., 2000. - 510 с.
18.Круцевич Т.Ю. Двигательная активность и здоровье детей, подростков // Теория и методика физического воспитания. Том 2: Методика физического воспитания различных групп населения / Под ред. Т.Ю.Круцевич. - К.: Олимпийская литература, 2003. - С. 8-20.
19.Литвиненко С.Н. Спорт для всех и элитный спорт - противники или партнеры? // Спорт для всех. - 2002. - № 4.
- С. 38-40.
20.Литвиненко С.Н. Социально-педагогические основы спорта для всех // Олімпійський спорт і спорт для всіх: Тези доповідей. ІХ Міжнародний науковий конгрес. - К.: Олімпійська література, 2005. - С. 589.
21.Матвеев Л.П. Спорт для всех и спорт не для всех // Спорт для всех. - 1999. - № 1-2. - С. 15-18.
22.Матвеев Л.П. Основы общей теории спорта и системы подготовки спортсменов. - К.: Олимпийская литература,
1999. - 318 с.
23.Матвеев Л.П. Что же все-таки это такое - „Спорт для всех”? // Спорт для всех. - 2000. - № 3. - С. 8-12.
24.Матвеев Л.П. Размышления о спорте // Спортивный менеджмент. - 2004. - № 1. - С. 1 б-21.
25.Международная хартия физического воспитания и спорта / / Наука в олимпийском спорте. - 2001. - № 3. - С. 102-10б.
26.Минто В. Дедуктивная и индуктивная логика. - Минск: Xарвест, 2002. - 352 с.
27.Осінчук В.Г., Попеску І.К. Визначення основних спортивних термінів фізичної культури і спорту. - К.: ІСДО, 1995.
- 200 с.
2В.Петров Ю.А., Захаров А.А. Практическая методология.
- Озерск: ОТИ МИФИ, 2001. - 107 с.
29.Пилоян Р.А., Суханов А.Д. Спорт - вечный двигатель, не мешайте ему работать на общество // Теория и практика физической культуры. - 1999. - № 7. - С. 1б-19.
30.Пилоян Р.А., Суханов А.Д Модель раздельного управления спортом для всех и спортом высших результатов // Теория и практика физической культуры. - 1999. - № 12.
- С. 2б, 39-42.
31.Платонов В.Н., Петровский В.В., Булатова М.М., Матвеев С.Ф. Основные понятия (категории) теории физической культуры и теории спорта: Метод. рекомендации. -К.: КГИФК, 19В9. - 22 с.
32.Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. - К.: Олимпийская литература, 2004. - В0В с.
33.Платонов В.Н. Сохранение и укрепление здоровья здоровых людей - приоритетное направление современного здравоохранения // Спортивная медицина. - 200б. - № 2. - С. 3-14.
34.Ренсон Р. Спорт для всех: новые и старые формы культуры движения // Спорт для всех. - 1999. - № 1-2. - С. 19-23.
35.Рожков П. Концептуальные основы развития физической культуры и спорта в России и „Спорта для всех” // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Тези доповідей. IV Міжнародний науковий конгрес. - К.: Олімпійська література, 2000. - С. 507.
36.Социальное явление // http://www.glossary.ru/cgi-bin/gl sch2.
37.Суник А.Б. Российский спорт и олимпийское движение на рубеже XIX-XX веков. - М.: Советский спорт, 2001. - с. 19В
ЗВ.Терминология спорта. Толковый словарь спортивных терминов / Сост. Ф.П.Суслов, Д.А.Тышлер. - М.: СпортА-кадемПресс, 2001. - 4В0 с.
39.Философия и социология спорта в XX! веке: “Круглый стол” журнала “Теория и практика физической культуры” совместно с кафедрой философии и социологии РГАФК // Теория и практика физической культуры. - 2000.
- № б. - С. 4б-55.
40.Xоули Э., Френкс Б. Руководство инструктора оздоровительного фитнеса. - К.: Олимпийская литература, 2004. - 37б с.
41.Bartoluci M., Omraen D., Bartoluci S. Sport for All - its essence and the ways of its promotion // Making sport attractive for all, proceedings book / XVI European Sports Conference, Dubrovnik, September 24-2б, 2003. - Zagreb: Ministry of Education and Sport of the Republic of Croatia, 2003. - P. 2б-З5.
42.Baumann W. Letter of the Secretary General // TAFISA Magazine. - 2007. - N 1. - P. ВВ-91.
43.Booth F., Lees S., Laye M. Why hymans need to be active to stay heathy // Book of Abstracts of the 11th annual congress of the European College of Sport Science. - Cologne: Sportverlag Strauss, 200б. - P. 13.
44.Brehm W., Bos K. “To get Germany moving” - aims, target-groups, programs, evidence of heals-Sport // Book of Abstracts of the 11th annual congress of the European College of Sport Science. - Cologne: Sportverlag Strauss, 200б. - P. 431.
45.Chaker A. Good governance in sport - A European survey. -Strasbourg: Council of Europe, 2004. - 101 p.
46.DelibasiC Z. Sport for All and elderly population // Making sport attractive for all, proceedings book / XVI European Sports Conference, Dubrovnik, September 24-2б, 2003. -Zagreb: Ministry of Education and Sport of the Republic of Croatia, 2003. - P. 3б-3В.
47.Dienstl E. The German route to Sport for all // Making sport attractive for all, proceedings book / XVI European Sports Conference, Dubrovnik, September 24-2б, 2003. - Zagreb: Ministry of Education and Sport of the Republic of Croatia, 2003. - P. 39-43.
48.Dixon B. Australia - Preparing the Nation for Sport for All / / Journal of Asiania Sport for All. - 2005. - #1. - P. 105-114.
49.Donnelly P., Kidd B. Sport for All in Educational Institutions: the Canadian Case // 10th World Sport for All Congress 2004: Book of Abstracts. - Rome, 2004. - P. 244.
50.Goslin A. Sport for All and Social Integration: the Case of South African Rainbow Nation // TAFISA Magazine. - 2007.
- N 1. - P. бб-70.
51.Jasiak H., Jotan A. Leksykon sportu dla wszystkich. -Warszawa: Centrum Artystyczno-Reklamowe, 2005. - 33б s.
52.Palm J. Political impact, low budget - searching solutions for Sport for All in developing countries // 10th World Sport for All Congress 2004: Book of Abstracts. - Rome, 2004. - P. 199.
53.Palm J. TAFISA and the WHO Global Strategy on Diet, Physical Activity and Health // TAFISA Magazine. - 200б. -N 1. - P. 14-19.
54.Parry J. Sport for All and Publik Health // Journal of Asiania Sport for All. - 2005. - N 1. - P. 1-15.
55.Resolution (7б) 41 on Principles for a Policy of Sport For All // The Council of Europe and Sport 19бб-199В: Legal and Political texts. - Strasbourg: Council of Europe, 1999. - Р. 51-53.
56.Spo^ and Physical Education in Finland / edited by M.Palkama, L.Nieminen. - Helsinki: The Finnish Society for Research in Sport and Physical Education, 1997. - 40 p. 57.Survey from Israel Sport for All Association // ASFAA Newsletter. - Busan: ASSFAA Secretariat, 2005. - P. 9.
5В.Viti A. A new course: morality, rediscovery of human values and pluralism // 10th World Sport for All Congress 2004: Book of Abstracts. - Rome, 2004. - P. В3.
59.Walker G. How to include as many people as possible? // Making sport attractive for all, proceedings book / XVI European Sports Conference, Dubrovnik, September 24-2б, 2003. - Zagreb: Ministry of Education and Sport of the Republic of Croatia, 2003. - P. 21-25.
60.Yamaguchi Y. Sport for All and National Policy in Japan // The В* Asiania Sport for All Association Congress: ExtractReport. -Taipei: Chinese Taipei Olympic Committee, 2004. - P. б1-бб.
Надійшла до редакції 14.10.2007р.
ЗАПРОВАДЖЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ ТЕОРІЙ УПРАВЛІННЯ І ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У РЕГІОНАЛЬНІ РІШЕННЯ З РОЗВИТКУ ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ
Каледін М.В., Крапівіна Г.О.
ВНИИГД, ДонГУУ
Анотація. Поширено основні положення теорій управління і прийняття рішень на регіональні рішення з розвитку туристсько-рекреаційних територій та показано практичні можливості їхнього використання у діяльності державних органів на прикладі м. Донецька. Показано запровадження основних положень теорій управління та прийняття рішень державними органами з розвитку туристсько-рекреаційних територій. Визначено необхідність оптимальної стратегії системи потенційного надання територією туристсько-рекреаційних послуг.
Ключові слова: управління, рішення, туризм, рекреація, територія.
Аннотация. Каледін М.В., Крапивина ГА. Внедрение положений теорий управления и принятия решений в региональные решения развития туристско-рекреационных территорий. Основные положения теории управления и принятия решений расширено на региональные решения по развитию туристско-рекреационных территорий и показаны практические возможности их использования в деятельности государственных органов на примере г.Донецка. Показано вне-
дрение основных положений теории управления и принятия решений государственными органами по развитию туристско-рекреационных территорий. Определена необходимость оптимальной стратегии системы потенциального предоставления территорией туристско-рекреационных услуг. Ключевые слова: управление, решение, туризм, рекреация, территория.
Annotation. Caledin M., Crapivina G. Implementing provisions of theories of management and decision-making in the regional decisions of development of tourist-recreations territories. The basic concepts of theory of management and decisionmaking are extended on regional decisions on development of tourist-recreations territories and practical possibilities of their use are shown in activity of public organs on an example Donetsk. Introduction of substantive provisions of the theory of management and decision-making by the state bodies on development of tourist recreational territories is shown. Necessity of optimum strategy of system of potential granting is determined by territory of tourist recreational services. Keywords: management, decision, tourism, recreation, territory.
Вступ.
Побудова системи державного управління туристсько-рекреаційними територіями шляхом впровадження основних понять теорій управління та прийняття рішень є важливою умовою удосконалення механізмів прийняття державно-управлінських рішень з подолання кризових явищ та стабілізації стану туристсько-рекреаційної сфери в країні. Підвищення ефективності і результативності державного управління неможливо здійснити без наукового забезпечення прийняття державних управлінських рішень, зокрема рішень регіонального рівня. Відповідно, це означає перехід до принципово нових механізмів державного управління розвитком туристсько-рекреаційних територій.
Робота виконана у відповідності до регіональних програм розвитку туристсько-рекреаційних територій.
Формулювання цілей роботи.
Метою роботи є поширення основних понять теорій управління і прийняття рішень на регіональні рішення з розвитку туристсько-рекреаційних територій та демонстрація практичних можливостей їхнього використання у діяльності державних органів на прикладі м. Донецька.
Результати дослідження.
Теорія прийняття рішень розробляє науково обґрунтовані практичні рекомендації, що базуються на об’ єктивних законах і досягненнях суміжних наук і теорій, перш за все соціальних, психологічних і правових. Головним є не тільки знання законів, а ефективне використання механізму їхньої прояви.
Тобто, предмет дослідження теорії прийняття рішень - закономірності діяльності особи, що приймає рушення, організаційні форми, технології і заходи, принципи управління та організації праці, суть і зміст рішень. Об’єктом теорії прийняття рішень є системна діяльність керівника і персоналу управління у процесі підготовки прийняття і реалізації рішень.
На теорію прийняття рішень суттєво впливають: методологія мислення, теорія управління, кібернетика, психологія, та суттєве значення мають: біологія, психофізіологія, математика, зокрема її методи чисельних
