CC BY
92
© Беньковська Л. К., *Сергеева Т. А.
УДК 544. 436. 4. 004. 1+616-097+616. 9. 578. 833. 2-577. 171. 6 Беньковська Л. К., *Сергеева Т. А.
ХАРАКТЕР НЕСПЕЦИФ1ЧНИХ РЕАКЦ1Й ПРИ СЕРОЛОГ1ЧН1Й Д1АГНОСТИЦ1
ГЕПАТИТУ С У 31СТАВЛЕНН1 3 ДОСЛ1ДЖЕННЯМИ ГОРМОНАЛЬНОГО СТАНУ
Державний науковий заклад «Науково-практичний центр проф\лактично'Г \ кл\н\чноГ медицини ДУС УкраГни» (м. КиГв) *ДУ «1нститут еп\дем\ологГГ та \нфекц\йних хвороб \м. Л. В. Громашевського НАМН УкраГни» (м. КиГв)
Зв'язок роботи з науковими програмами та планами. Робота виконувалась в межах заочноУ ас-пУрантури та подготовки дисертацп за темою «Вплив антигенноУ мУмУкрп на ефективнють серолопчноУ д1а-гностики гепатиту С» на баз1 ДУ «1нститут епщемю-логп та ¡нфекцмних хвороб ¡м. Л. В. Громашевського НАМН УкраУни» у рамках науковоУ тематики лабора-торii епщемюлогп парентеральних вiрусних гепатитiв та ВШчнфекцп «Прихованi форми гепатитiв В i С у до-норiв кровi та Ух епiдемiологiчне значення» (№ держ. реeстрацii 011Ы000049) та лабораторп експеримен-тальноУ хiмiотерапii вiрусних ¡нфекцм «Молекулярнi основи конструювання профiлактичних та лУкуваль-них антивiрусних препаратiв» (№ держ. реeстрацii 0111и002004).
Вступ. Гепатит С (ГС) вщноситься до числа най-важливiших проблем сучасноУ медицини i практично! охорони здоров'я вЫх краУн свiту. Вiрусом гепатиту С (НОУ), за оцЫками, iнфiковано близько 3 % населення земноУ куш, i фактично, мова йде про пандемю, яка за масштабом i кiлькiстю iнфiкованих осiб в глобальному масштабi в 5 разiв перевищуе розповсюджен-ня ВIЛ-iнфекцii. Вщ 130 до 170 млн. людей шфковаы НОУ, щорiчно заражаються 3-4 млн. оЫб i понад 350 тис. помирають вщ уражень печшки, етiологiчно обу-мовлених цим вiрусом [15]. Oскiльки з моменту за-раження НОУ хвороба може тривалий час перебУгати без симптомiв або в субкглычнм формi, а до моменту розвитку хронiчних наслщюв може тривати кiлька десятилiть, не менше 75 % iнфiкованих оЫб тривалий час можуть не знати про свою хворобу [11, 12]. Тому вкрай важливе значення у стриманн розповсюджен-ня HОV-iнфекцii загалом та попередженн розвитку несприятливих хроычних наслiдкiв, зокрема у кон-кретноУ людини належить своeчаснiй та точнм дУа-гностицi ГС, що на сьогодн е скорiше винятком, нУж правилом.
Дiагностика ГС базуеться на даних епщемюлопч-них, кшычних, лабораторних, ¡нструментальних до-слiджень, У одне з провщних мюць у цьому перелУку справедливо належить лабораторий складовй Ла-бораторна дУагностика включае: специфУчы, бюхУмУч-ы, морфолопчы методи, серед яких визначальними е специфУчн дослудження, спрямован на виявлен-ня маркерУв ¡нфУкування НОУ (специфУчних антитт,
антигеыв, генетичного матерУалу збудника ¡нфекцп), за допомогою серолопчних (¡муноферментний ана-лУз - 1ФА, ¡мунний блот) та молекулярно-бюлопчних (полУмеразна ланцюгова реакцУя - ПЛР) методУв [10]. Найпоширеншим пудходом У першим кроком у серо-лопчнм дУагностиц е виявлення антитт (анти-НОУ) до сумарних або окремих бУпюв вУрусу ГС (соге, ЫБЭ, ЫБ4, ЫББ) за допомогою методу 1ФА [3].
Бюлопчы властивост НОУ, а також ¡ндивщуальы особливост оргаызму та стан здоров'я людини, ¡нфУ-кованоУ цим збудником, можуть призводити до хиб-них результат тестування на НОУ: хибно-негативних та хибно-позитивних. Якщо зупинитися на хибно-позитивних результатах доошдження, то Ух причино вважають неспецифУчне зв'язування ¡муноглобулУ-ыв сироватки (плазми) кровУ обстежуваноУ особи з компонентами ¡муносорбенту дУагностичних тест-систем, У це може спостерУгатися при пщвищеному рУвн гамаглобутну у сироватц хворих на ревматизм, деяк злоякюы захворювання; при аутоУмунних захво-рюваннях; патологи ендокринноУ системи; сполучноУ тканини; деяких ¡нфекцмних хворобах (гепатит В, ту-беркульоз, сифтю та ¡н.) та в рядУ ¡нших випадюв [7]. При одержаны даних серолопчних доошджень, як не збУгаються з кшычною картиною захворювання, з'являеться необхщнють з'ясувати причини виник-нення хибних результат при проведены 1ФА.
Мета роботи - визначення супутньоУ патологи у пацУентУв амбулаторно-полУктычного вщдтення, результати обстеження яких на серолопчы маркери НОУ виявилися хибно-позитивними в результату про-ведення пщтверджувальних дослуджень; з'ясувати можливий зв'язок мУж частотою хибно-позитивних результатУв серолопчноУ дУагностики ГС методом 1ФА та рУвнем статевих гормоыв в обстежуваних осУб.
Об'ект \ методи досл\дження. Проведено виявлення маркерУв ¡нфУкування НОУ (анти-НОУ сумары) у зразках сироваток кровУ пацУентУв, як проходили диспансерне обстеження в амбулаторно-полУклшУч-ному вуцдтены (п = 1328), методом 1ФА. Для пщтвер-дження первинно позитивних результатУв тестування визначали антитта до окремих бтюв збудника - соге, N83, N84, N85 (спектр антитт). Для первин-них У пудтверджувальних дослуджень використову-вали тест-системи та набори реагентУв «0!Д-НОУ»
i «DIA-HCV-different» (АТЗТ НВК «Д1аПрофМед», м. Ки1В, Укра'ша) та «ИФА-АНТИ-HCV» i «ИФА-АНТИ-HCV-СПЕКТР» (НВО «Диагностические системы», м. Н. Новгород, РФ). Критерieм позитивное^ при пщ-твердженнi була позитивна реак^я в 1ФА не менше ыж з 2-ма специфiчними бтками.
Здiйснено аналiз амбулаторних карток диспан-серних хворих з дiйсно позитивними (n = 51) i хиб-но-позитивними результатами (n = 23) виявлення анти-HCV.
У зразках сироваток кровi пацieнтiв з хибно-по-зитивними результатами первинного виявлення анти-HCV методом 1ФА визначали низку статевих гормоыв (фолiкулостимулюючий, лютеiнiзуючий гормони, пролактин, прогестерон) з використанням тест-систем «Алкор-Био» (м. Санкт-Петербург, РФ). 1ФА проводили на стандартному обладнаны, що мае належну метролопчну повiрку.
Достовiрнiсть отриманих показниюв визначали за f-критерieм Ст'юдента (р).
Результати дослщжень та Yx обговорення. В результатi первинного скриншгу 1328 диспансерних пацieнтiв виявлено 104 позитивних результати 1ФА (7,8 %). Пщтверджувальы дослiдження показали, що з них 81 результат (77,9 %) був дмсно позитивним, в той час як у 23 випадках (22,1 %) вш виявився хибно-позитивним. Слщ пщкреслити, що пащенти з сероло-гiчними ознаками ГС, попри тривале спостереження з приводу основноУ патологи, на маркери шф^вання HCV до цього часу не обстежувались.
У наших попередых роботах було показано, що спектр антитт до окремих специфiчних бтюв вiрусу (core, NS3, NS4, NS5) у зразках сироваток кровi з дй сно позитивними результатами виявлення анти-HCV свщчив про ймовiрнiсть сформованого хроычного ГС в осiб, якi вперше були обстеженi на маркери Ыф^-вання HCV [1, 2].
Аналiз амбулаторних карток диспансерних хворих засвщчив, що i особи з серолопчними ознаками HCV-iнфекцii, i диспансеры хворi з хибно-позитивними результатами виявлення анти-HCV мали супутн хроычы хвороби неiнфекцiйного ^енезу - в середньому 3,7 та 3,1 на одну людину. У груп хворих з дмсно позитивними результатами серодiагностики HCV-iнфекцii, як основна соматична патолопя, найчастiше вiдмiчались хронiчний холецистит i колiт (68,2 %), iшемiчна хвороба серця та стенокардiя (54,9 %), гастродуоденiт (39,2 %). ОцЫюючи цi данi, слiд згадати, що бтьшють дослiдникiв розглядають ГС як полюрганну, системну патологiю [4], i зi збудником цiei шфекцп безпосеред-ньо пов'язують цiлу низку захворювань, котрi квалi-фiкують як позапечiнковi прояви хронiчного ГС, i якi збiгаються, з даними лтератури у 32-74 % хворих [5, 13]. ^м цього, HCV може бути причиною хроычних патологiчних процеЫв власне в печiнцi та жовчови-вiдних шляхах, а з Ышого боку, у хворих ГС у спек^ супутньоУ патологii достовiрно превалюють рiзнi за-хворювання шлунково-кишкового тракту. Наприклад, хронiчний перебiг HCV-iнфекцii часто супроводжу-еться дисфункцiональними моторно-кiнетичними порушеннями бiлiарного тракту, якi асоцiюються з активнютю вiрусного процесу, а поеднання вiрусноi та бактерiальноi iнфекцii е одним з факторiв ризику
розвитку хронiчного холециститу у пацieнтiв ХГС; за матерiалами [8], пацieнтiв з хроычним холециститом рiвень HCV-iнфекцii може сягати 41,2 %. Багатьма до-слщженнями минулих рокiв показано також, що при вiрусних гепатитах жовчний мiхур, жовчовивiднi шлях поряд з печшкою, пiдшлунковою залозою та кишечником активно залучен до патолопчного процесу, вiдiграючи суттеву роль у розбалансуванн гепато-ентеро-гепатичноi циркуляцii жовчних кислот [4]. Не здивували нас також i дан щодо значно'| частоти хронiчноi серцево-судинноi патологii в обстежених диспансерних хворих з виявленими маркерами iнфi-кування HCV. При цьому остаными роками у свтовм лiтературi активно обговорюеться питання щодо хро-нiчного ГС як самослйного фактору ризику розвитку серцево-судинноi патологи, iшемiчноi хвороби серця та наступного iнфаркту мiокарду [16, 14].
З Ышого боку, в обстежених оЫб з хибно-позитивними результатами виявлення анти-HCV спектр домЫуючо'| супутньо'| соматично'| патологii був дещо iншим. Пюля захворювань серцево-судинноi та ге-патоб1гмарно'| системи найпоширенiшими у цiй грут пацieнтiв були розлади стану здоров'я, пов'язаы з гормональними порушеннями. Так, у всм групi па-щенлв (жiнки + чоловiки) з хибно-позитивними результатами досшдження на анти-HCV вузловий зоб та гiперплазiя щитовидно'1 залози спостерiгались у 39,0 % проти 15,7 % у грут хворих з пщтвердженою наявнiстю серолопчних маркерiв HCV-iнфекцii; при цьому серед чолов^в рiзниця була виразнiшою, ыж у жiнок: 40,0 % проти 10,5 % та 38,9 % проти 18,7 %. Але через невелику ктькють осiб у кожнм групi помилка вiдносного показника була суттевою, а отже рiзни-ця не сягнула статистично значимого рiвня. Окремо слщ зупинитися на дiагнозах жЫок з гормональною патологieю, яю знаходились пiд диспансерним нагля-дом з приводу мастопатп, фiбромiоми, безплщдя. У жiнок з хибно-позитивними результатами тестуван-ня на анти-HCV вузлова мюма матки зустрiчалась у 7,2 рази часлше, нiж у жшок з дiйсно позитивними результатами серологи; з дiагнозами фiброматоз, дисплазiя шийки матки, мiома матки - у 1,8 рази; з дiагнозом мастопа™ - у 1,3 рази (рис. 1), але досто-вiрнi розбiжностi мiж показниками встановити, знову ж таки, не вдалось.
Незважаючи на вщсутнють достовiрних розбiж-ностей i враховуючи данi лiтератури щодо можливого впливу вiдхилень у гормональному стаы на можли-вiсть отримання неспецифiчних реакцiй 1ФА, зразки всiх сироваток з хибно-позитивними результатами виявлення анти-HCV ми обстежили на статевi гормони. Ми виходили з того, що давно доведений зв'язок мiж репродуктивною та гепатоб1шарною системою: наприклад, захворювання печЫки та жовчовивiдних шляхiв (у тому числi вiрусноi природи i, зокрема, HCV) можуть сприяти порушенню метаболiзму естроге-нiв, а надлишок у кровi деяких статевих стерощв, зi свого боку, може несприятливо впливати на функцп печЫки [9]. Тому для дослiдження ми обрали таю як фол^лостимулюючий (ФСГ), люте^зуючий (ЛГ), пролактин та прогестерон - гормони репродуктивно'| системи визначення, концентрацп яких в бiологiчних рщинах людини мае вкрай важливе значення для
оцшки функцюналыного стану гормональних систем регуляцп репродуктивно'У системи та д1агностиц1 за-хворюваны, що викликаюты Ух порушення. Зокрема, ФСГ (пептидний гормон, що видтяетыся передныою долею г1поф1зу), у жЫок контролюе рют фол1кул1в до настання Ух зртост та готовност до овуляцп; у чо-лов^в - рют i функцю насЫневих каналы^в, беруч1 участь у регуляцii сперматогенезу. ЛГ (пептидний гормон, що секретуетыся гонадотропними кттинами передныо'У долi гiпофiзу) необхiдний для нормалыно'У роботи репродуктивноУ системи; у жЫочому оргаыз-мi стимулюе секрецiю яечниками естрогенiв, а пкове пiдвищення його рiвня шщюе овуляцiю; у чоловiкiв ЛГ активуе синтез тестостерону в кштини Лейфга, на-сiнникiв. Piвены пролактину регулюетыся гiпофiзом, i цей гормон у жЫок необхiдний для лактацii; вЫ також стимулюе рiст молочних залоз, i пiд час вагiтностi, особливо в третыому триместр^ коли рiвены пролактину значно пiдвищуeтыся; пюля пологiв i в першi мi-сяцi лактацii його рiвены знижуетыся, але як i ранiше може залишатися високим доситы тривалий час пюля полопв. У чоловiкiв функ^я пролактину нез'ясована. Прогестерон - це жшочий стероУдний гормон котрий синтезуетыся жовтим тiлом, сприяе пролiферацii сли-зово'У оболонки матки, полегшуе iмплантацiю заплщ-неного яйця, а пюля заплщнення головним його продуцентом стае плацента. Концентрацю прогестерону в кровi вимiрююты з метою пщтвердження або виклю-чення овуляцii пщ час менструалыного циклу [6].
Встановлено, що з 23 обстежених 12 оЫб (52,2 %) мали порушення гормоналыного стану, головним чином, за рахунок пролактину та прогестерону (рис. 2). При цыому слщ зважати на те, що пролак-тин - це гормон, який не залежиты вщ фази циклу; концентра^я його в кровi пщвищуетыся пщ час сну, фiзичних вправ, ппоглкемп, лактацii, вагiтностi, стре-су. Основы захворювання i стани, при яких може змЫюватисы концентрацiя цыого гормону в кров^ це гiпофункцiя щитоподiбноi залози, ниркова недостат-нiсты, пролактинпродукуючi пухлини гiпофiзу та iн. У цыому план звертае на себе увагу, що одним з пащ-eнтiв з пiдвищеним рiвнем пролактину був чоловк, в якого паралелыно в^^чалисы пiдвищенi показники вмiсту загалыного, прямого та непрямого бiлiрубi-ну, активнос^ АЛТ, АСТ. Ми встановили ще два збiги мiж бiохiмiчними показниками та вiдхиленнями у рiв-нях статевих гормонiв в оЫб з хибно-позитивними резулытатами виявлення анти-HCV: в однiei жiнки зi зниженим рiвнем ЛГ водночас спостерiгалосы збты-шення кiлыкостi бiлiрубiну, в шшо'У - пiдвищення ак-тивностi АЛТ i АСТ.
Таким чином, проведеы дослiдження свiдчаты про те, що хибно-позитивы резулытати тестуван-ня на маркери ГС в оЫб з хроычною соматичною патологieю можуты вказувати на наявнiсты гормо-налыних порушены в обстежуваноУ особи. Взагал^ якщо можливо виключити помилки дiагностики 1ФА через «людсыкий фактор» (техычы помилки персоналу) або недостаты дiагностичнi характеристики тест-систем, хибно-позитивний резулытат тестування може вказувати на необхщнюты, по-перше, поглибле-ного обстеження на наявнюты хронiчних патологiчних
Рис. 1. Частота гормональних порушень у жшок з д1й-сно позитивними (1) i хибно-позитивними (2) результатами обстеження на анти-HCV.
Рис. 2. Результати обстеження пафен^в з хибно-по-зитивними результатами виявлення анти-HCV на статевi гормони.
процеЫв, i зокрема, гормоналыноУ патологii. З шшого боку, у хворих з хроычною соматичною патологieю i хибно-позитивними резулытатами тестування може спостертатися прихований Ыфекцмний процес ГС, котрий маскуетыся позапечЫковими проявами, але через цiлу низку причин 1ФА не може гарантувати точного лабораторного дiагнозу. У цыому разi оцiнка хибно-позитивних резулытатiв тестування повинна здмснюватися з оглядом на анамнестичы, клiнiчнi данi та резулытати шших клiнiко-лабораторних дослiджены.
Таким чином можна зробити наступы висновки.
1. При обстежены пацieнтiв з хроычною не-iнфекцiйноi патологieю рiзних оргаыв i систем на наявнiсты анти-HCV виявляетыся значна пропорцiя осiб з позитивними резулытатами серолопчного обстеження - 6,1 %; пропор^я хибно-позитивних резулыта^в виявлення анти-HCV склала 22,1 %.
2. Найчастше маркери iнфiкування HCV виз-началисы у пацieнтiв iз хронiчними захворювання-ми жовчовивiдноi системи i кишечника (68,2 %) та серцево-судинноУ системи (54,9 %).
3. Хибно-позитивы реакцii 1ФА частiше реестру-валисы при обстеженнi пацieнтiв з гормоналыними розладами, переважно серед жЫок.
4. При обстежеш-ii зразюв сироваток на статев1 гормони найбiльший вщсоток хибно-позитивних резyльтатiв щодо виявлення анти-HCV спостертався за пiдвищенoгo рiвня пролактину (27,1 %).
5. Хибно-позитивы результати виявлення анти-HCV е приводом поглибленого кглнко-лабораторного обстеження пащенпв з хроычною неiнфекцiйнoю патoлoгieю з метою своечасного виявлення можливих патoлoгiчних стаыв та призначення адекватно! терапii.
6. Показано доцтьнють cкринiнгoвoгo обстеження пащенпв з хрoнiчнoю соматичною патолопею на
cерoлoгiчнi маркери гепатиту С при диспансерних наглядах.
Перспективи подальших дослщжень. Необхщ-на подальша та бтьш детальна робота щодо можли-вого впливу гормональних рoзладiв на виникнення хибно-позитивних результалв виявлення анти-HCV. При отриманн хибно-позитивних резyльтатiв при се-рoлoгiчнiй дiагнocтицi гепатиту С доцтьно бiльш детально дообстежувати пацieнтiв з метою своечасного виявлення можливих патолопчних cтанi та призначення адекватно! терапп.
Л^ература
1. Беньковська Л. К. Молекулярна мiмiкрiя та ii можлива роль у виникненш хибних резyльтатiв тестування на анти-HCV / Л. К. Беньковська, H. В. 1ванська, Т. А. Сергеева // Biopolymers and Cell. - 2013. - Vol. 29. № 5. - P. 406-412.
2. Беньковська Л. К. Хибнопозитивш результати серолопчно' дiагнocтики гепатиту С / Л. К. Беньковська // Вюник Ки'вського нацюнального ушверситету. - 2013. - № 16. - С. 48-51.
3. Громашевська Л. Л. Гепатит С: епщемюлопя, дiагнocтика, кшнка, лiкyвання (метoдичнi рекомендаций 2 видання) / Л. Л. Громашевська, А. Л. Гураль, В. Ф. Марieвcький [та 1н.]. - К., 2007. - 34 с.
4. Громашевская Л. Л. Вирусные гепатиты как полиорганная, системная патология / Л. Л. Громашевская // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. - К., 2001. - С. 97-101.
5. Игнатова Т. М. Внепеченочные проявления хронической HCV-инфекции / Т. М. Игнатова, 3. Г. Апросина, В. В. Серов [и др.] // Рос. мед. журн. - 2001. - № 2. - С. 13-18.
6. Манухин И. Б. Гинекологическая эндокринология. Клинические лекции: руководство для врачей / И. Б. Манухин, Л. Г. Тумилович, М. А. Геворкян. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2012. - С. 40-61.
7. Михайлов М. И. Лабораторная диагностика гепатита С (серологические маркеры и методы их выявления) / М. И. Михайлов // Вирусные гепатиты: достижения и перспективы. - 2001. - № 2. - С. 8-18.
8. Пальцев А. И. Состояние билиарного тракта у больных хроническими вирусными гепатитами / А. И. Пальцев, М. Ф. Осипенко, H. Б. Волошина // Тер. арх. - 2005. - № 1. - С. 72-76.
9. Петухов В. А. Стероидные гормоны, миома матки и нарушения функции печени: патогенез и перспективы лечения / В. А. Петухов, А. М. Торчинов, Е. А. Алексеева [и др.] // Лечащий врач. - 2003. - № 10. - С. 18-20.
10. Сергеева Т. А. Серологическая дагностика гепатита С: проблемы и перспективы / Т. А. Сергеева // Лаб. Дiагнocтика. -2003. - № 1. - С. 7-15.
11. Lin S. Y Why we should routinely screen Asian American adults for hepatitis B: a cross-sectional study of Asians in California / S. Y Lin, E. T. Chang, S. K. So // Hepatology. - 2007. - Vol. 46 (4). - P. 1034-1040.
12. Meffre C. Prevalence of hepatitis B and hepatitis C virus infections in France in 2004: social factors are important predictors after adjusting for known risk factors / C. Meffre, Y Le Strat, E. Delarocque-Astagneau [et al.] // J. Med. Virol. - 2010. -Vol. 82. - P. 546-555.
13. Olteanu D. Extrahepatic manifestation in hepatitis C virus infection / D. Olteanu, M. Argesanu, L. Radu [et al.] // Rom. J. Intern Med. - 2004. - Vol. 42, № 1. - P. 69-81.
14. Roed T. Hepatitis C virus infection and risk of coronary artery disease: a systematic review of the literature / T. Roed, A. M. Lebech, A. Kjaer, N. Weis // Clin Physiol Funct Imaging. - 2012. - Vol. 32 (6). - P. 421-430.
15. WHO, Factsheet No 164, July 2012: http://goo. gl/5m3sY
16. Wong R. J. Hepatitis C virus infection and coronary artery disease risk: a systematic review of the literature / R. J. Wong, F. Kanwal, Z. M. Younossi, A. Ahmed // Dig Dis Sci. - 2014. - Vol. 59 (7). - P. 1586-1593.
УДК 544. 436. 4. 004. 1+616-097+616. 9. 578. 833. 2-577. 171. 6
ХАРАКТЕР НЕСПЕЦИФ1ЧНИХ РЕАКЦ1Й ПРИ СЕРОЛОГ1ЧН1Й Д1АГНОСТИЦ1 ГЕПАТИТУ С У 31СТАВЛЕН-Н1 3 ДОСЛ1ДЖЕННЯМИ ГОРМОНАЛЬНОГО СТАНУ
Беньковська Л. К., Сергеева Т. А.
Резюме. В робот розглянут результати серолопчних дослщжень на гепатит С. Показана доцтьнють скриынгового обстеження пащенпв на антитта до гепатиту С при диспансерних спостереженнях. Розглянут мoжливi причини виникнення хибно-позитивних реакцм при серолопчно' дiагнocтицi гепатиту С зютавленн з станами пов'язаними iз змЫою концентрацп статевих гормоыв. Доведено необхщнють комплексного обстеження при отриманн хибних результалв виявлення антитт до вiрycy гепатиту С з метою своечасного виявлення можливих патолопчних стаыв та призначення адекватно' терапп.
Ключов1 слова: гепатит С, cпецифiчна дiагнocтика, cтатевi гормони.
УДК 544. 436. 4. 004. 1+616-097+616. 9. 578. 833. 2-577. 171. 6
ХАРАКТЕР НЕСПЕЦИФИЧЕСКИХ РЕАКЦИЙ ПРИ СЕРОЛОГИЧЕСКОЙ ДИАГНОСТИКЕ ГЕПАТИТА С В СОПОСТАВЛЕНИИ С ИССЛЕДОВАНИЯМИ ГОРМОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ
Беньковская Л. К., Сергеева Т. А.
Резюме. В работе рассмотрены результаты серологических исследований на гепатит С. Показана целесообразность скринингового обследования пациентов на антитела к гепатиту С при диспансерных наблюдениях. Рассмотрены возможные причины ложно-положительных реакций при серологической диагностике гепатита
С, сопоставление с состояниями, связаными с изменением концентрации половых гормонов. Доказана необходимость комплексного обследования при получении ложных результатов обнаружения антител к вирусу гепатита С с целью своевременного выявления возможных патологических состояний и назначения адекватной терапии.
Ключевые слова: гепатит С, специфическая диагностика, половые гормоны.
UDC 544. 436. 4. 004. 1+616-097+616. 9. 578. 833. 2-577. 171. 6
Character Nonspecific Reactions in Serological Diagnostics Hepatitis C in Comparison with Studies of Hormonal State
Benkovskaya L. K. Sergeyeva T. A.
Abstract. This publication contains the results of the primary screening for 1328 dispensary patients carried out to detect the HCV infection; 104 (7.8 %) positive results were found using an ELIZA approach. Confirmatory testing shows 81 cases to be truly positive, 23 (22.1 %o) of samples tested being false-positive ones. It should be noted these patients with hepatitis C infection being observed for a long time because of their underlying disease were, however, not yet examined for HCV infection markers.
We have previously demonstrated the antibody spectra to individual specific viral proteins (core, NS3, NS4, NS5) in sera samples with positive results suggest the possibility of established chronic hepatitis C process in persons examined for the first time to detect HCV infection markers.
The analysis of medical cards of dispensary patients shows that both persons with serological HCV markers and dispensary patients with false-positive anti-HCV results have also concurrent chronic non-infectious conditions, 3.7 and 3.1 per a person, respectively. The leading somatic pathologies among patients carrying true positive serological HCV markers are chronic cholecystitis and colitis (68.2 %o), coronary disease and angina pectoris (54.9 %o), and gastro-duodenitis (29.2 %o). Discussing these data it should be taken into consideration that the majority of research workers classify the hepatitis C as a systemic pathology affecting a lot of organs; the agent of this process is associated with many extra-hepatic manifestations of the chronic hepatitis C; according to the data already published, such manifestations are seen in 32-74 % of patients. The most wide-spread conditions among this group of patients are cardiovascular and hepatobiliary ones; they are followed by conditions due to hormonal disturbances. Among all these patients (men + women) with false-positive anti-HCV answers, nodular goiter and thyroid hyperplasia were found in 39.0 % of persons comparing to 15.7 % in the group with confirmed positive anti-HCV markers, the difference being clearer in men comparing to women: 40.0 % versus 10.5 % and 38.9 % versus 18.7 %.
It is necessary to discuss separately diagnoses of females with hormonal pathologies being observed in dispensaries because of mastopathies, fibromyomas, and infertility. Nodular uterus myomas in woman with false-positive HCV results are found by 7.2 times more frequently comparing to women with truly positive serological results; it concerns also such diagnoses as fibromatosis, neck of uterus dysplasia, and uterus myomas (they are found by 1.8 times more frequently in the first group of women) as well as mastopathies (such neoplasms are detected by 1.3 times more in the first group).
Taking into consideration the data published concerning possible effects of deviation in human hormonal states on possible non-specific ELIZA results, we studied levels of some hormones in all the sera with "detected" false-positive HCV markers.
We chose for our study follicle-stimulating hormone (FSH), luteinizing hormone (LH), prolatin, and progesterone -reproductive system hormones; their levels in human biological fluids are of the highest importance for evaluation of hormonal system functions and diagnostics of diseases causing their disturbance.
Twelve persons (52.2 %) among 23 ones are found to have hormonal disturbances concerning mostly prolactin and progesterone. In should be taken into account prolactin to be a hormone which does not depend on a phase of cycle; its serum concentration becomes higher during sleep, exercises, hypoglycemia, lactation, pregnancy, stress etc. The underlying diseases and conditions causing the changes of serum prolactin concentration include thyroid hypofunction, kidney failure, presence of prolactin-excreting malignancies of hypophysis etc. From this point of view, it is interesting to mention a male with increased prolactin level accompanied by higher levels of total, direct, and indirect bilirubin as well as of AST and ALT concentrations. We have also found two additional coincidences between biochemical indices and abnormal sex hormone levels in persons with false-positive anti-HCV answer: in a female with decreased LH levels a simultaneous increase of bilirubin was found; in another female with low concentration of this hormone increased ALT and AST levels were detected.
Thus, our data suggest that false-positive results "detecting" HCV markers in patients with chronic pathologies may be due to their hormonal disturbances. At the same time, the patients with somatic pathologies and false-positive testing results may be carriers of hidden hepatitis C infection camouflaged by extra-hepatic manifestations. That is why any ELIZA approach cannot guarantee exact laboratory diagnostics. In such cases any false-positive result should be evaluated taking into consideration the data of anamnesis, clinical information, and results of other clinical and laboratory examinations.
Keywords: hepatitis C, specific diagnostics, sex hormones.
Рецензент - проф. Дубинська Г. М.
Стаття надшшла 15. 09. 2014 р.
