CC BY
18Учет записки Тавршсъкого национального университету iueiti В. I. Вернадського.
Сер1я: Фтологля. Сощалыи кол1ун1кацИ. - 2014. - Т. 27(66), №4. — С. 178-181.
УДК 851. 512.145. «19»: (17+111.852)
ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ ЯК ВИРАЗНИК ЕСТЕТИЧНИХ ПОГЛЯД1В
ПИСЬМЕННИКА
Юнусов Ш. Е.
Тавршський нацюнальний ушверсшпету шет В. I. Вернадського, Омферополь
E-mail: schm\yiutusoff2010@yandex. на
У робот аншизуеться образна системи юторико-бюграф1чно1 noBicTi кримськотатарського письменника Шамшя Алядша «Запрошення до диявола на бенкет», розгдядаеться проблема естетичних погляд1в автора. Питания про взаещшдносини геро!в твору i взаемозумовленоста ixHix дш розкриваеться за допомогою тишзацц та застосування д1алога, прийошв ретроспекцп i ретардаци. Ключовi слова, авторська позпщя, тишзащя, контраст, естетичне.
У nobicti «Запрошення до диявола на бенкет» ендомий крнмськотатарськнй письменннк Ша\пль Алядш вщтворив ¡сторичн! поди, пов'язаш з життевими перипет1ямн народного вчнтеля i ноета У се ¡на Шамшя Токтаргазн. У цьому контекст! одшею з ключових е проблема з'ясування естетнчного ¡деалу автора названого твору. Л i т с р ат у р н о - худ ож н я спадщина Ша\пля А л яд ¡на потребуе цЫсного дослщження. У цiй стата зроблена спроба показати майстершсть письменника в комбшуванш геро!в, за допомогою яких розкриваеться авторське ставлення до подш. Об'ектом дослщження е ¡сгорична погпсть Шамшя А л яд ¡на «Запрошення до диявола на бенкет». Предмет дослщження — ¡дсйно-художня кон цеп nil твору, авторське розумшня естетичного. Автор стата прагне розглянути проблему розстановки геро1в у контсксп з'ясування ставлення письменника до суб'екпв мовлення, показати роль контрасту у визначенш свпчэгляду геро!в, зверн}'ти увагу на композицшш прийоми письменника. Дослщження проводиться на основ! типолопчного i герменевтичного метод1в.
Поди, зображуваш у повкгп Шамшя Алядша «Запрошення до диявола на бенкет» (1979), належать до початку XX столптя. В основу orioeui покладено короткий в1дрпок з життя вщомо! юторично! особи - Усеша Шамшя Токтаргази (1881-1913). Фабула hobicti утворюеться переплетениям просвпницьких устрсмлшь поета-демократа, вчителя, громадського д1яча з д1ями солщарних з ним людей, яй бачать свою Miciio у «виведенш мента.птсту мусульман з рамок традицшних стереотитв у с bit сучаснох цившзаци» [1] в умовах жорстко! протиди viicucBoi влади i багатпв.
У композищйшй cxeMi розглянутого твору об'еднаш три сюжетш мотиви: зустр!ч Токтаргази з 1смашом Гаспринським, осада з Решидом Мед ¡ев им i, нарештк згткнення з товариством Аджи Эрбаша. Одержуючи вщповщне акцентування в структур! noeicTi, вони розкриваються в npoucci полон ки на ту чи 1ншу тему, або ж в залсжносл В1д ситуацп визначають поведшку певного героя. Тому широко використовуються д1алоги, якх сприяють посиленню типового, демонструючи
характерна риси нащонально! ¡нтслтснцп епохи: Р. Мед1ев - це втисння критичного ставлення до позици I. Гаспринського, I. Гаспринський символ1зуе л1берально-творче начало, а У. LTI. Токтаргази уособлюе прагнення до сошально!' справедливости.
11 гд i ib ¡д\ a.i ь и ¡ прикмети Р. Мед1ева - одного 13 сподвижников Токтаргази -вщповщають рисам юторично! особистостх [2, с. 71-86]. Представлений з урахуванням реал i й зазначено! епохи, Р. Мед1ев стриманий як чиновник (делегат Держдуми i Голова Карасувбазара), скромний вчитель, вдумливий як редактор газети. В його неприйнятп л1берально! позицй Icviaina Гаспринського виражений юторичний оптим1зм. У цьому контекст! Токтаргази властивий внутр1шшй стрижснь. що диктуе необхщшеть звернення д1евих заход! в (що швидше за все iмпонуе i авторов! повкгп), стае очевидним i розкриваеться вже при першш зустр1ч1 з I. Гаспринським.
rToBÍCTb Ш. А л яд i на «Запрошення до диявола на бенкет», написана в град huí ях радянськоТ ¡сторичноУ прози, не могла обштися без антигероя як типу л1тературного персонажа, який е втшенням м о р ал ь н о - ф i л ос о фс ь к о Í проблематики художнього твору. Так, Аджи Эрбаш Э\прзаков. будучи натурою мстивою, завжди д1е з розрахунку. Серед представниюв типового середовища bíh в1др1зняеться удаваною добротою, показною поважшетю у виражент cboix погляд1в. Така повед1нка впливово! людини зумовила в1дгюв1дну сюжетну побудову noBÍCTÍ. В ÍÍ ф i на л i взаемопов'язашеть дт Аджи Ербаша i Менл1бея досягае свое! найвищо! точки: ni ел я вчинення злочину та наказу господаря шорнику прибрати труп Усеша-оджа, Менл1бей, «тремтячи в1д страху, пос\нхався без потреби», оскшьки «звик посм1хатися господарсвк якщо нав!ть на очах у нього брин1ли сльози. Bíh послпхнувся i на цей раз, ховаючи omí. xotíb поклонитися в пояс, але, побачивши, що Аджи Ербаш вже повернувся до нього спиною, робити цього не став, a no6ir i вуцерив задш дверк як1 ведуть у внчтршппй двф...» [3, с. 357].
В1дчуваючи свою безмежну перевагу, звиклий насм1хатися над шшими, не прощати удар1в по своему самолюбству, Ем1рзаков бачить свою mícíio в тому, щоб дотримуватися 3aKOHÍB можновладщв. Ploro образ допомагае бшып об'емно \ я ви ги побут i звича! сусгпльства. значи\псть матер1альних можливостей i особистих зв'язюв. Який би негожий вчинок евщомо чи неевщомо не робив, bíh завжди здатний вийти сухим з води завдяки хорошим вщкуиним. У no6yTÍ ж bíh сповнений спокою, в1дчуття достатку у всьому. В ¡дейному обгрунтуванш noBÍCTÍ образи Аджи Ербаша, його лакея Мешпбея i i'x наближених допомагають авторов1 показати не тшьки значения Уcciна-муаллима для кримськотатарського сусгпльства. звуженого до р1вня села Харджиб1е, але й розкрити обличчя справжшх винуватц1в його загибсл1. Ця сюжетна розв'язка hobíctí виявляеться тим вщр1зком твору, в якому найб1льш повно викриваються вади сусп1льства. Як втшення трапчного момент}' iCTÓpi« Токтаргази виявляе стан крайнього неприйняття ¡дсйно-пол1тичних щнностей eMÍp3aKÍBCbKoro сусшльства. Характер Токтаргази, що склався в умовах п0стшн01 напрути, робить його люд иною нових погляд1в. Сп1вчуття до ближнього. змушеного тершти ганьбу та образи, не могло не збудити в ньому борця за сошальну збалансовашсть. Сво1ми вчинками Токтаргази дае зрозум1ти
смiр загсiвськом\ сусшльств}', що люди мають бути. Пичому протисто!ть герой ¡дсйним ворогам не жорстоклсгю. а з урахуванням властивого вчителю етикету. Усе ж його усвщомлеш дп призвели до того, що неможливо було погасити вогнище конфлшту. Прямолшшшсть як одна з основних якостей характеру Токтаргази змушуе його ,:и яти у вщповщност! 3i своею позищею, стае перешкодою на шляху подальше!' рсалпацп його благородннх задум1в.
3 теплотою змальовано в пов1ст1 образ Аджире-ханум - дружини вчителя. ц ж1ночн1сть, скромность, природна лапдшеть е тими характерними рисами, як! складають тр1аду «етнотрадицп - |щ'й - д1м»г Токтаргази, втомлений вщ шкыьних клополв або словесно! сутички i3 впливовими людьми, при поверненш додому намагаегься не обтяжувати Аджире неприемними спогадами про будш. Аджире, здогадуючись про випробування, що випали на долю чоловпеа. також намагаеться не акцентувати на побутових проблемах або розпитувати гфо причини втоми. Як берегиня домашнього вогнища Аджире е прикладом дбайливо! домогосподарки, матер!, дружини. Ыав!ть при скромному материальному становищ! вона може накрити cti.i так, що !! винахщливють викликае захоплення читацько! аудитор!!.
У портрет! Аджире е щось вщ Тензиле-енге з повгет! «Теселл!» (1957) [4, с. 66-140], в головн!й геро!н! яко! вгадуються риси матер! письменника (хоча письменник з цим i не погоджуеться, вважаючи що все то вигадки окремих критюав... [2, с. 67]). Для тако! ж!нки найголовн!ше - виховання д!тей, смирения перед главою сш'!. створення домашнього затишку, вона турботлива мат!р, в як!й поеднуються стропеть до д!тей ! материнська любов, вимогливють ! вм!ння прощати дитяч! пустопи. Таю геро!н! становлять галерею жшочих образ!в у творчостх проза!ка. Ix щентичшеть говорить про те, що вони змальоваш з об'ективного життя ! авторських уявлень.
1дейно-художне завдання Шам!ля Аляд!на у розглянутш повлст1 полягало в тому, щоб продсмонструвати боротьбу народжувано! молодо! нащонально! штелпенцп в умовах сильного !й протистояння. Cnocio тип!зац!!, використаний проза!ком, посприяв тому, щоб шляхом вщповщно! розстановки сво!х геро!в об'емно уявити щейно-естетичн! устремл!ння hocüb нових сощальних погляд!в
Список .liicpaiypii
1. Суюнова Н. Ногайская поэзия XX века в национальном и обгцетюркском историко-культурном контексте [Электронный ресурс] / Насипхан Суюнова. - Режим доступа: dslib. net / literatura-rosii / html.
2. Алядин Ш. Ер делиджилер [лгеер. статп] / Шамиль Алядин. - Ташкент: Видавництво im, Гафура Гуляма, 1991.-224 с. -ISBN-5-635-00545-4.
3. Алядин Ш. Теселли [зб. TBopiB] / Шамиль Алядин. - М.: Сов. писатель, 1985. - 368 с.
4. Алядин Ш. Чорачыкълар. Сайлама эсерлер [зб-к TBopiB, на кр.тат. мовг] / Шамиль Алядин. -Ташкент: Видання 1м( Гафура Гуляма, 1987, - 560 с.
Юнусов Ш. Э. Главный герой как выразитель эстетических взглядов писателя / Ш. Э. Юнусов .// Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2014. - Т. 27(66), № 4. - С. 178-181.
В работе анализируется образная система историко-биографической повести крымскотатарского писателя Шамиля Алядина «Приглашение к дьяволу на пир», рассматривается проблема эстетических взглядов художника слова. Вопрос о взаимоотношении героев произведения и взаимообусловленности
их действий раскрывается при помощи типизации и применения диалогов, приёмов ретроспекции и ретардации.
Ключевые слова: авторская позиция, типизация, контраст, эстетическое.
Yunusov Sh. Е. The main character as the expression of aesthetic views of the writer / Sh. E. Yunusov // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series: Philology. Social communications. - 2014. - V. 27(66), № 4. - P. 178-181.
The article deals with the problem of the composition of the Crimean Tatar historical short story written by Shamil Alyadin, where imagery plays an important role in the expression of the author's attitude to reconstructing the events of the past in art. The events described in the short story "Invitation to the Devil's Feast" (1979) refer to the beginning of the twentieth century. This story was based on the description of a short period in the life of a famous historical figure Usein Shamil Toktargazy (1881 - 1913). The plot of the story is presents the interconection of the educational aspirations of this poet-democrat, teacher and public figure with those who were associated with him and saw their common mission as "leading out the Muslims' mentality from the framework of traditional stereotypes to the world of modern civilization" despite the strong resistance of the old system. The relationship between the characters of the story and interconditionality of their actions are showed by such methods as typification and use dialogs, retrospection and retardment. In the compositional scheme of the analysed short story three motifs are united: Toktargazy meeting with Ismail Gasprinsky, his conversation with Reshid Mediev and finally the clash with Aji Erbain's group. Receiving appropriate emphasis in the structure of the story, these motifs are revealed by the author in the process of polemics on a particular topic, or depending on the situation determine the behavior of a character. This story is built in such a way that in the context of conflict between Toktargazy and Aji Erbain's group the tension keeps growing. The fight against the society of people, for whom violence is the main principle of life, is considered as the ideological setting of the story. The way of typification used by the author shows that proper placement of the story's characters provides them as symbols of ideological aspirations of the new social views. In this combination, the image of U.Sh.Toktargazy looks vital and typical of his epoch, and in his views he is not simplified to the level of everyman, but also not hyperbolized in his allegiances and actions. Keywords-, the author's view, typing, contrast, aesthetic.
Стаття надшшла до редащи 2 грудня 2014року
