CC BY
12
Науковий в^ник Львiвського нацюнального унiверситету ветеринарно! медицини та бiотехнологiй iMeHi С.З. Гжицького.
CepiH: Вeтeринарнi науки
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.32718/nvlvet9322 http://nvlvet.com.ua
UDC 619:616-091:616.61:591.436:636.92
Histological characteristics of accessory adrenal glands of rabbits with different types of autonomous tonus
M.V. Zakrevska, A.M. Tybinka
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Ukraine
Article info
Received 08.02.2019 Received in revised form
13.03.2019 Accepted 14.03.2019
Stepan Gzhytskyi National
University of Veterinary Medicine
and Biotechnologies Lviv,
Pekarska Str., 50, Lviv,
79010, Ukraine.
Tel.: +38-067-454-75-10
E-mail: martazakrevska@gmail. com
Zakrevska, M. V., & Tybinka, A.M. (2019). Histological characteristics of accessory adrenal glands of rabbits with different types of autonomous tonus. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences, 21(93), 125130. doi: 10.32718/nvlvet9322
For the purposes of the adrenal gland's study, 27 four months old male rabbits (Oryctolagus cuniculus) of Termond White breed were selected. Based on electrocardiography and variation pulsometry results, three types of autonomous tonus were determined in animals: sympathicotonia (ST), normotonia (NT) and parasympathicotonia (PS), which formed the basis for the division of animals into three groups. All rabbits were subjected to euthanasia and histological preparations were made from their adrenal glands. Apart from the main adrenal gland, accessory adrenal gland was detected in five purposes animals, including three ST rabbits, one NT rabbit and one PS rabbit. Also, four accessory adrenal glands were revealed in one ST rabbit simultaneously. In fact, these accessory adrenal glands became the main object of the further morphological research. The obtained historical indicators accessory adrenal glands were compared to the ones from various animal groups (CT with NT and CT with PS), as well as to the indicators of the main adrenal gland in each group. Statistical analysis of the received data was performed only in the group of ST animals. Accessory adrenal gland of ST rabbits is represented by two zones: zona glomerulosa and zona fasciculata, the area of which is 52% and 48% respectively. In PS and NT rabbits, the glands are formed by zona glomerulosa only. Investigating the accessory adrenal gland's cellular component, it was found that NT rabbits have the largest cell area in zona glomerulosa, while PS rabbits have the smallest one. At the same time, the area of nucleus has the largest values in ST animals and the smallest ones in PS animals likewise. Сomparing zona glomerulosa and zona fasciculata in ST rabbits, it was found that cell size differs significantly, while the area of nucleus is almost identical. The nuclear-cytoplasmic ratio in zona glomerulosa cells is the largest for PS rabbits. The smallest ratio values were detected among the NT rabbits. Obviously, ST rabbits occupy an intermediate position. Unlike the main adrenal gland, the cells of accessory adrenal gland are of a smaller size and а denser location of cells in all groups of animals. The conducted studies allow concluding that the typological features of the autonomous tonus affect the morphology of accessory adrenal gland.
Key words: rabbits, accessory adrenal gland, zona glomerulosa, zona fasciculata, sympathicotonic rabbits (ST), normotonic rabbits (NT), parasympatheticontic rabbits (PS).
ПстолоНчна характеристика додаткових надниркових залоз кролiв з рiзними типами автономного тонусу
М.В. Закревська, A.M. Тибшка
Львiвський нацюнальний утверситет ветеринарног медицини та бютехнологт iMeHi С.З. Гжицького, м. Львiв, Укра'та
Для до^дження надниркових залоз вiдiбрали 27 кролiв-самцiв (Oryctolagus cuniculus) породи Термонська бта, eiKOM 4 мкящ. У тварин, на основi проведення електрокардюграфп та варiацiйноi пульсометры, встановили три типи автономного тонусу: сим-
патотожю (СТ), нормотоню (НТ) та парасимпатикототю (ПС), як стали основою для подту тварин на три групи. Bcix кролiв тддали евтаназИ, а з íxníx надниркових залоз виготовили гiстологiчнi препарати. У п 'яти до^джених тварин, окрм основних надниркових залоз, виявлено додатковi наднирковi залози. Серед них: 3 крол^СТ, 1 крть-НТ та 1 крть-ПС. При цьому в одного кроля-СТ одночасно виявлено чотири додатковi наднирковi залози. Власне додатковi наднирковi залози i стали основним об 'ектом подальших морфологiчних до^джень. Отримат гiстологiчнi показники додаткових надниркових залоз порiвняли мiж групами тварин (СТ з НТ та СТ з ПС), а також з показниками основних надниркових залоз в межах кожног групи. Статистичний аналiз цифрових даних проводили лише в грут тварин-симпатотонтв. Додатковi наднирковi залози кролiв-СТ представлен двома зонами: клубочковою та пучковою, площа яких становить 52% та 48% вiдповiдно. У кролiв-ПС та НТ залози сформован лише клубоч-ковою зоною. При до^джеж клШинного компоненту додатковог наднирковог залози встановлено, що в клубочковш зон кроля-НТ площа клтин е найбтьшою, а в кроля-ПС - найменшою. Поряд з тим площа ядра мала найбiльшi значення в тварин-СТ, а най-менше - також в ПС. При порiвняннi клубочковог та пучковог зон у кролiв-СТ виявлено, що розмiри клтин суттево вiдрiзняються, а площа ядер е майже однаковою. Ядерно-цитоплазматичне вiдношення в клтинах клубочковог зони е найбшьшим в кроля-ПС. Найменшi його значення належать твариж-НТ. Вiдповiдно крол^СТ займають промiжне м^це. КлШини додатковог наднирковог залози, порiвняно з основною наднирковою залозою, характеризуются меншими розмiрами у вах групах тварин, а також щтьт-шим розташуванням. На основi проведених до^джень можна стверджувати, що типологiчнi особливостi автономного тонусу впливають на морфологю додаткових надниркових залоз.
Ключовi слова: кролi, додаткова надниркова залоза, клубочкова зона, пучкова зона, симпатототки (СТ), нормототки (НТ), парасимпатикототки (ПС).
Вступ
Наднирковi залози як орган були вщкрип Барто-ломео EycraxieM у 1563 рощ в людини (Eustachius, 1563), !хня функщя та будова вивчалася протягом багатьох рошв, i у 1765 рощ Morgagni поряд з надни-рковими залозами виявив та описав додатковi надни-рковi залози. Вони розмщуються поряд з основною наднирковою залозою та оточеш власною сполучнот-канинною капсулою. У додаткових надниркових зало-зах завжди виявляють клубочкову зону, iнодi пучкову зону. Мозкова та сичаста зони ввдсутш (Cesta et al., 2014). Наявшсть додаткових надниркових залоз характерна для багатьох видiв тварин: коней (Ahmadpanahi, 2007), шз (Pathak et al., 2015), собак та котш (Juodziukyniené, 2014; Herbach et al., 2016), мишей та щyрiв (Cesta et al., 2014), а також людей (Morgagni, 1820; Mendez et al., 2006; Afuwape et al., 2009; Niveditha et al., 2014). Marino та ш., 2012 спо-стертали ектотю додаткових надниркових залоз у iншi органи, зокрема статевi залози обох статей (Ozel et al., 2007; Rabie et al., 2013; Sangeeta et al., 2014). Також поввдомлялося (Afuwape et al., 2009), що дода-тковi наднирковi залози можуть бути епщентром розвитку новоутворень, а Sarah et al., 2017 виявили тканину наднирково! залози у грижовому мшку.
Проте сьогодш е мшмум даних про морфометри-чш характеристики додаткових надниркових залоз кролiв, а також не вивчено особливосп структури цих залоз у тварин з рiзними типами автономного тонусу. Виршення цих завдань i стало метою дано! роботи.
MaTepia™ i методи дослвджень
За принципом аналопв вщбрано 27 кролiв-самцiв (Oryctolagus cuniculus) породи Термонська бша, вшом 4 мюящ, яких за допомогою електрокардiографiчного та варiацiйно-пyльсометричного дослвджень (Баевс-кий та ш., 1984) подшили на групи: парасимпатикототки (ПС) - 3 тварини, нормотошки (НТ) - 5 тварин та симпатотошки (СТ) - 19 тварин. Тварин тддали евтанази та вщбрали наднирюш залози для пстоло-пчного дослщження. Органи фжсували у рвдиш Буе-
на, проводили через висхщний ряд спирав та помь щали в парафiнoвi блоки, з яких на MuepoTOMi МС-2 виготовляли гiстoзpiзи товщиною 7 мкм. Шсля вису-шування гiстoзpiзи фарбували гематоксилшом Маера та еозином, а також азаном за Гейденгайном (Romeys, 1954). На пстопрепаратах в окремих тварин (три тва-рини-СТ, одна тварина-НТ та одна тварина-ПС) виявлено дoдаткoвi надниpкoвi залози. При цьому в одного кроля-СТ в межах основно! наднирково! залози було 4 додаткових надниркових залози. Bei вони тд-дан морфометричному аналiзу. Дослидження основно! та додатково! надниркових залоз проводилося паралельно, проте акцент робився на вивчення додат-кових надниркових залоз.
Препарати вивчали тд мжроскопом Leica DM-2500 з камерою Leica DFC450C. Для морфометричних дослщжень використовували програмне забезпечення Aperio Image Scope.
Пiд час морфометрп фронтального зpiзу додаткових надниркових залоз визначали так! показники: площу залози, товщину клубочково! зони, площу пучково! зони, к1льк1сть клггин на 1000 мкм2, площу клггин та !х ядер, ядерно-цитоплазматичне вщношен-ня (ЯЦВ). При цьому показники крол!в-СТ брали за основу i з ними пopiвнювали показники двох шших груп тварин. Отpиманi результати також пopiвнювали з показниками основних надниркових залоз.
Статистична обробка pезультатiв проводилася лише у груп! крол!в-СТ за допомогою програми "StatPlus2008".
Результати та Тх обговорення
Загалом з 27 дослщних тварин додатков! наднир-ков! залози виявлено в 5 крол!в, тобто у 19% випадк1в. Що стосуеться частоти виникнення даних структур в межах окремих груп, то у крол!в-ПС - 33%, НТ - 20% i СТ - 16%. Частота виявлення додаткових надниркових залоз у крол!в е нижчою пор!вняно з шшими видами тварин. Так, за даними Herbach та ш., 2016 щ структури трапляються у 30% шшок та у 50% собак.
Локализация додаткових надниркових залоз може мати калька вар!анпв: вони можуть розмщувалися
поодиноко в паренхш1 шркового шару основно! зало-зи (рис. 1) або поряд з нею, в довколишнш сполучнш тканиш (рис. 2). Також додатков! залози можуть роз-шаровувати основну залозу (рис. 3), а шод1 через незавершену шкапсуляцш мають стльну з основною
1 2
Рис. 1. Додатков! наднирков! залози в склад! основно! наднирково! залози кроля-СТ: 1 - пучкова зона додатково! наднирково! залози, 2 - клубочкова зона додатково! наднирково! залози, 3 - клубочкова зона основно! наднирково! залози, 4 - пучкова зона основно! наднирково! залози, 5 - капсула.
Гематоксилш та еозин
залозою пучкову зону (рис. 4). Под1бне розмщення додаткових надниркових залоз описане у роботах Ahmadpanahi, 2007; РаШак е! а1., 2015. 1х також вияв-ляли у мозковш зош основно! наднирково! залози (НегЬасИ ег а1., 2016).
Рис. 2. Основна та додатков! наднирков! залози кроля-СТ: 1 - паренх1ма основно! наднирково! залози, 2 - додаткова надниркова залоза у товщ1 основно! наднирково! залози, 3 - додаткова надниркова залоза поряд з основною наднирковою залозою. Азан за Гейденгайном
X
\
Рис. 3. Додаткова надниркова залоза в розшарованш паренх1м1 основно! наднирково! залози кроля-СТ: 1 - капсули додатково! та основно! надниркових залоз, 2 - клубочкова зона додатково! наднирково! залози, 3 - пучкова зона додатково! наднирково! залози, 4 - клубочкова зона основно! наднирково! залози, 5 - пучкова зона основно! наднирково! зало-зи. Гематоксилш та еозин
Рис. 4. Додаткова надниркова залоза в паренх1м1 основно! наднирково! залози кроля-СТ: 1 - капсула додатково! залози, 2 - клубочкова зона додатково! наднирково! залози, 3 - клубочкова зона основно! наднирково! залози, 4 - пучкова зона стльна для додатково! та основно! надниркових залоз. Гематок-силш та еозин
Розм1р додаткових надниркових залоз коливаеться в значному д1апазош (таб. 1). Бшьш1 за площею залози траплялися у тварин-СТ. Вони переважали кроля-НТ на 716070,7 мкм2, а ПС - на 723659,67 мкм2.
У структур! дослщжених додаткових надниркових залоз представлен! лише окрем! фрагменти к!рково! зони основно! наднирково! залози. Важливо зазначи-ти, що клубочкова зона добре виражена у вах додат-
кових надниркових залозах. Поряд з тим щ залози не мають мозково! та сггчасто! зон, а пучкова зона трап-лялася лише у крол!в-СТ (рис. 5, 6). Це, на нашу думку, пов'язано з особливостями формування цих структур, осшльки в перюд ембр!онального розвитку моз-кова зона формуеться з нервово! трубки ! заглиблю-еться у ектодермальну к!ркову зону. Внасл1док цього, шркова зона розщеплюеться ! з не! можуть формува-
тися додатков1 наднирков1 залози (Niveditha et al., 2014). Поряд з тим окрем1 автори (Hummel, 1958; Sass, 1983) повщомляють, що додатков1 наднирков1 залози можуть формуватися впродовж всього життя, а Commichau у 1927 рощ описував !х появу як компен-саторний мехашзм при старшт. Однак це не узго-джуеться з даними Herbach et al., 2016, яш виявляли щ залози у копв та собак до шестимюячного вшу. Дос-
л1джен1 нами додатков1 наднирков1 залози також вгдг-брано в1д молодих тварин (вжом 4 м1сящ), що тдтве-рджуе !хне ембрюнальне походження.
Наявшсть додаткових надниркових залоз, за даними Cesta et al., 2014, е аномал1ями розвитку, як1 не впливають на функщонування основно! наднирково! залози, осшльки виконують стльну з нею функщю.
Таблиця 1
Морфометричш показники додаткових надниркових залоз крол1в
Показник
Групи кролгв
СТ
Площа зр1зу залози, мкм2
Кiлькiсть клгшн клубочково! зони на площ1 1000 мкм2
Юльюсть клiтин пучково! зони на площi 1000 мкм2
Товщина клубочково! зони, мкм
Площа пучково! зони, мкм2
Площа клгшни клубочково! зони, мкм2
Площа ядра клггини клубочково! зони, мкм2
ЯЦВ клгшн клубочково! зони
Площа клгшни пучково! зони, мкм2
Площа ядра клгшни пучково! зони, мкм2
ЯЦВ клгшн пучково! зони_
НТ
ПС
748866,7 ± 252166,5 11,0 ± 0,5 6,8 ± 0,5 147,8 ± 28,9 361745,6 ± 122917,1 88,0 ± 7,4 30,0 ± 1,1 0,58 ± 0,03 138,2 ± 13,1 30,4 ± 1,5 0,32 ± 0,25
25207 9,1
104,7 29,0 0,43
32796 14,7
66,3 24,7 0,63
Рис. 5. Додаткова надниркова залоза кроля-СТ з двома зонами: 1 - клубочкова зона додатково!' наднирково!' залози, 2 - клубочкова зона основно! наднирково! залози, 3 - пучкова зона додатково! наднирково! залози. Гематоксил1н та еозин
í №
i
щШ
; ' Ш 7 ' P¡.
з
Рис. 6. Додаткова надниркова залоза кроля-ПС з одшею зоною: 1 - клубочкова зона додатково! наднирково! залози, 2 - клубочкова зона основно! наднирково! залози, 3 - капсула основно! наднирко-во! залози, 4 - капсула додатково! наднирково! залози. Гематоксилш та еозин
При дослгджеш кл1тинного компоненту додатко-вих надниркових залоз (рис. 7, 8), встановлено, що шльшсть клгшн на 1000 мкм2 клубочково! зони кро-лГв-СТ е меншою вгд кроля-ПС на 3,7 одиниць та бшьшою вщ кроля-НТ на 1,9 одиниць. У основнш наднирковш залозГ даний показник е меншим, тобто !! клгшни розташоваш менш щГльно, нГж в додатковш наднирковш залоза
РозмГри клгшн також вГдрГзняються в крол1в рГз-них груп. Найбшьшу площу клгшн клубочково! зони додатково! наднирково! залози виявлено у кроля-НТ. Тварини-СТ та ПС поступаються вадповадно на
16,7 мкм2 та 38,4 мкм2.
Щодо площг ядер кл1тин клубочково! зони, то в додаткових надниркових залозах цей показник мае найбгльшг значения у кролгв-СТ. Незначно (на 1,0 мкм2) поступаеться !м кргль-НТ г суттево меншим (на 5,3 мкм2) дослгджуваний показник е в кроля-ПС.
Ядерно-цитоплазматичне вщношення в клгшнах клубочково! зони найвище у кроля-парасимпатика. У грут-СТ даний показник е меншим на 0,05 мкм2 та займае промгжне положення, осшльки найменше зна-чення вщповвдае кролю-НТ, який поступаеться СТ на 0,15 мкм2.
Рис. 7. Клггани клубочково! зони додатково! наднирково! залози кроля-СТ. Гематоксилш та еозин
Пучкова зона виявлялася лише у крол!в-СТ. Проте стверджувати, що наявн!сть чи в!дсутн!сть ц!е! зони пов'язана з типом автономного тонусу, ми не можемо, осшльки у крол!в-НТ та ПС додаткова надниркова залоза траплялася лише в одного представника групи. Осшльки пучкова зона розташована в центр! додатково! наднирково! залози, то заметь товщини визначали ïï площу. При цьому, встановили, що дана зона займае 48% площ! вс!е! додатково! наднирковоï залози. Вщ-пов!дно на клубочкову зону припадае 52% площ! залози.
Пучкова зона додатково! наднирково! залози, по-р!вняно з основною залозою, характеризуемся мен-шими розм!рами кл!тин та !хн!х ядер, проте бшьшим показником ядерно-цитоплазматичного вщношення та щ!льн!шим розташуванням кл!тин.
Анал!зуючи морфометричн! дан!, пом!тили, що спостертаеться морфо-функц!ональна компенсация та залежн!сть шлькосп та ЯЦВ кл!тин клубочково! зони ввд !хшх л!н!йних розм!р!в, що проявляеться у тварин вс!х груп. При зб!льшенн! площ! кл!тин виявлено зменшення !хньо! к!лькост! у тварин-НТ, а при змен-шенн! площ! - зб!льшення шлькосп кл!тин у ПС. Це пов'язано з накопиченням б!олог!чноактивних речо-вин в цитоплазм! клггин i призводить до ввдповщних морфо-функц!ональних перебудов.
Висновки
Додатковi наднирковi залози виявлено в 19% вах дослвджених тварин. У перерахунку на окремi групи це становило: в кролiв-ПС - 33%, НТ - 20% i СТ -16%. Додатковi наднирковi залози кролiв-СТ предста-вленi двома зонами: клубочковою (52% площi залози) та пучковою (48% площi залози), а кролiв-ПС та НТ -лише клубочковою. Щшьтсть розташування клiтин клубочково! зони кролiв-СТ та НТ е майже однако-вою, значно меншою вона е у кроля-ПС. ЯЦВ клгган клубочково! зони мае найб№ше значення в кроля-ПС, промiжне - СТ та найменше - в НТ. Отже, у структурi додаткових надниркових залоз проявляеть-
Рис. 8. Клггани пучково! зони додатково! наднирково! залози кроля-СТ. Гематоксилш та еозин
ся вплив типолопчних особливостей автономного тонусу.
Перспективи подальших дослгджень. Дослвдити ультраструктурнi особливосп додаткових надниркових залоз у кролiв з рiзними типами автономного тонусу. З'ясувати фактори, яш обумовлюють появу додаткових надниркових залоз.
References
Afuwape, O., Ladipo, J.K., Ogun, O., Adeleye, J., & Irabor, D. (2009). Pheochromocytoma in an accessory adrenal gland: a case report. Cases Journal, 2(8), 6271. doi: 10.4076/1757-1626-2-6271. Ahmadpanahi, J. (2007). Anatomical and histological studies of accessory adrenal nodules in Caspian miniature horses. Turkish Journal of Veterinary and Animal Sciences, 31(4), 275-278. http://journals.tubitak.gov.tr/veterinary/issues/vet-07-31-4/vet-31-4-11-0608-8.pdf. Bafivs'kij, R.M., Kirilov, O.I., & Kleckin, S.Z. (1984). Matematicheskij analiz serdechnogo ritma pri stresse. Moskva: Nauka (in Russian). Cesta, M.F., Malarkey, D.E., Herbert, R.A., & Brix, A. (2014). Nonneoplastic Lesion Atlas - National Toxicology Program. Toxicologic Pathology, 42(2), 458-460. doi: 10.1177/0192623313517304. Commichau, K. (1927). Über die knotigen Hyperplasien der Nebennierenrinde bei Hunden, sogenannten corticalen Hypernephrome. Journal of Cancer Research and Clinical Oncology, 25, 253-290. doi: 10.1007/bf02122321. Eustachius, B. (1563). Opuscula Anatomica.
Venice:Vincentius Luchinus Excudebat. Herbach, N., Wiele, K., Konietschke, U., & Hermanns, W. (2016). Pathologic Alterations of Canine and Feline Adrenal Glands. Open Journal of Pathology, 6, 140-153. doi: 10.4236/ojpathology.2016.63017. Hummel, K.P (1958). Accessory adrenal cortical nodules in the mouse. Anat Rec., 132(3), 281-296. doi: 10.1007/978-3-642-96720-7 3.
Juodziukyniene, N., Aniuliene, A., Sabeckiene, J., & Valanciute, A. (2014). The histopathological evaluation of dogs adrenal glands. Veterinarija ir Zootechnika, 66(88), 12-19. https://vetzoo.lsmuni.lt/ data/vols/2014/66/pdf/juodziukyniene.pdf.
Marino, G., Quartuccio, M., Rizzo, S., lo Presti, V., & Zanghi, A. (2012). Ectopic adrenal tissue in equine gonads: morphofunctional features. Turkish Journal of Veterinary and Animal Sciences, 36(5), 560-565. doi: 10.3906/vet-1104-15.
Mendez, R., Tellado, M.G., Somoza, I., Liras, J., Sanchez-Abuin, A., Pais, E., & Vela, D. (2006). Ectopic Adrenal Tissue in the Spermatic Cord in Pediatric Patients: Surgical Implications. Pediatric Urology International Braz J Urol, 32(2), 202-207. doi: 10.1590/S1677-55382006000200013.
Morgagni, G.B. (1820). De Sedibus et causis morborum per anatomem indagatis. Apud M. C. Compère.
Niveditha, S.R., Manjula, C.P., & Sudarshan, B.K.G. (2014). Accessory Adrenal Cortical Tissue: An Incidental Finding in Hernial Sac. Journal of Evidence Based Medicine and Healthcare, 1(3), 157-159. doi: 10.18410/jebmh/2014/26.
Ozel, S.K., Kazez, A., & Akpolat, N. (2007). Presence of ectopic adrenocortical tissues in inguinoscrotal region suggests an association with undescended testis.
Pediatr Surg Int. 23, 171-175. doi: 10.1007/s00383-006-1826-1.
Pathak, S.K., Farooqui, M.M., Singh, D., & Gupta, V. (2015). Histomorphological studies of the accessory adrenal nodules in prenatal goats. The Indian Journal of Small Ruminants, 21(1), 152-154. doi: 10.5958/0973-9718.2015.00014.8. Rabie, M.E., Shah, M.T., Jamil, S., & Al-Shraim, M.M. (2013). Adrenal rests associated with ectopic testis in an adult: Clinical significance. Urol Ann, 5(4), 302304. doi: 10.4103/0974-7796.120307. Romeys, B.V. (1954). Mikroskopicheskaya tehnika. Moskva: Izdatel'stvo inostrannoj literatmy (in Russian).
Sangeeta, M., Parthiban, R., & Vinila, B.H.S. (2014). Ectopic adrenal rests in testis - a case report. International Journal of Basic and Applied Medical Sciences, 4(1), 42-44. Sarah, S.K., Velilla, R.E., & Shurbaji, M.S. (2017). Adrenal cortical heterotopia in an inguinal hernia sac of an adult: A casereport and literature review. Human Pathology, 8, 13-15. doi: 10.1016/j.ehpc.2016.08.007. Sass, B. (1983). Accessory Adrenocortical Tissue, Mouse. Endocrine System. Monographs on Pathology of Laboratory Animals. Heidelberg: Springer (in Berlin). doi: 10.1007/978-3-642-96720-7 3.
