CC BY
71
УДК 340.115
I. П. Косцова
Одеський апеляцшний адмшютративний суд, суддя
ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ МЕТОД ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА: 1СТОРИЧНА ТА ЮРИДИЧНА ДИВЕРГЕНЦ1Я
© Косцова I. П., 2015
Розкрито питання дивергенцн кторичноТ та юридичноТ герменевтики. З'ясовано, що тлумачення е типовою дiяльнiстю юриста, передусiм у романо-германськш системi права. Будь-який юрист-професiонал, який працюе у законодавчих чи виконавчих органах, часто займаеться тлумаченням норм права i фак^в, як обумовлюють Тх застосування. Встановлено, що визнання професiоналiзму юриста залежить вiд герменевтичного тлумачення, умшня вибрати й реалiзувати з множинностi змiстiв норми права той, що заклав законодавець.
Ключовi слова: тлумачення, правотворчкть, герменевтичний метод, норма права, нормативно-правовий акт.
И. П. Косцова
ГЕРМЕНЕВТИЧЕСКИЙ МЕТОД ТОЛКОВАНИЯ НОРМ ПРАВА: ИСТОРИЧЕСКАЯ И ЮРИДИЧЕСКАЯ ДИВЕРГЕНЦИЯ
Раскрыты вопросы дивергенции исторической и юридической герменевтики. Выяснено, что толкование является типичной деятельностью юриста, прежде всего в романо-германской системе права. Любой юрист-профессионал, который работает в законодательных или исполнительных органах, часто занимается толкованием норм права и фактов, которые обусловливают их применение. Установлено, что признание профессионализма юриста зависит от герменевтического толкования, а также умения выбрать и реализовать из множественности смыслов нормы права того, что заложен законодателем.
Ключевые слова: толкование, правотворчество, герменевтический метод, норма права, нормативно-правовой акт.
I. P. Kostsova
HERMENEUTICAL METHOD OF INTERPRETATION THE LAW: HISTORICAL AND LEGAL DIVERGENCE
In the scientific article the questions of divergence of historical and legal hermeneutics. Clarified, that the interpretation is a typical activities of a lawyer, particularly in the Romano-Germanic system of law. Any professional lawyer who works in legislative or executive bodies, often engaged in the interpretation of the law and facts that underlie their use. It is established that the recognition of the professionalism of a lawyer depends on hermeneutical interpretation, the ability to choose and implement from the plurality of meanings of the rule of law, laid down by the legislator.
Key words: interpretation, lawmaking, hermeneutical method, rule of law, a legal act.
Постановка проблеми. Необхщшсть поглибленого дослщження такого складного сощального феномену, як право, сьогодш змушуе правознавцiв все актившше звертатися до розроблення питань тлумачення у сферi правових понять, з'ясування змюту норм права, вдосконалення юридично! термшологи.
Методологiчне розроблення питань юридично! герменевтики дозволяе iнтегрувати рiзнi способи дослщження тлумачення норм права як реального феномену теоретичного мислення i систематизувати знання про нього.
Стан дослщження. До питань юридично! техшки тлумачення норм права зверталися зарубiжнi та укра!нсью дослiдники, зокрема Х. Гадамер, Т. Кашанша, А. Мережко, В. Обухов, I. Онищук, В. Сальников, Ю. Солонiн, В. Суслов, Л. Харитонов, А. Шмагш, I. Шутак та iн.
Проте стан вггчизняного наукового доробку в сферi методологi! тлумачення норм права суттево вiдстае вiд сучасних потреб у таких дослщженнях. До найбшьш значущих питань сучасно! юридично! герменевтики належить сшввщношення тлумачення норм права i правотворчостi.
Мета науковоТ статт - розкрити питання дивергенцi! юторично! та юридично! герменевтики.
Виклад основних положень. Методика тлумачення права е тим iнструментарiем, який повинен допомагати правозастосовувачу тд час виршення правових проблем у будь-якш сферi права. Як свого роду надбудова над ушею правовою системою, методика може бути використана не тшьки в нащональнш правовш системi, але й застосовуватися в шших кра!нах. Звичайно, кожна правова система мае певш особливосп, зокрема свою методику. Воднораз, тд час встановлення приналежностi правово! системи до правово! сiм'!, одним iз критерi!в е схожiсть використовуваних методик тлумачення права. Напрацювання методики "спорщнено!" системи права можуть бути використаш ще й в iншiй систташ [8, с. 248].
Людина розуше висловлювання iншого з погляду того, що вже знае, до того ж з кожного висловлювання отримуе щось нове. Юристи, передусiм, повинш розумiти, про що йдеться в правових текстах. Текст школи не може бути повнютю зрозумiлим. Хто хоче правильно зрозумгги, завжди мае знати, що хоче сказати автор тексту. Вш повинен вносити свое розумшня значення тексту, залишаючись, водночас, на твердому грунт об'ективностi. Не юнуе жодного необгрунто-ваного процесу розумшня. Це результат циркуляцп вшх процесiв мислення та висловлювання судження, як це описуеться в теоретичних мовних екскурсах. Для розумшня повщомлень ушх видiв це означае, що штерпретатор повинен знати мову автора тексту. Вш повинен спробувати реконструювати т намiри, якi спонукали автора до його висловлювань [6, с. 349].
Корифе! цившстики XIX ст. Ф. Савшь! та Р. Пухта дотримувалися думки, що тлумачення -це мистецтво, оволодшню яким сприяють прекрасш зразки давнього та нового часу. Незрiвнянно слабшою е теорiя тлумачення. Цей недолiк сучасно! теори - випадковий. Втiм, не слщ вводити в оману стосовно значення тако! теорi! взагалi. До уникнення деяких помилкових способiв зводиться все, що сподiваемося набути за допомогою теори в цьому мистещи, як i в кожному iншому. З правил критики та тлумачення, на переконання вчених, утворилася особлива наука - юридична герменевтика, звичайно, вельми поверхнева, безплщна, яка не проникае в суть справи, суха дисциплша. Але, крiм здорового глузду, вся юриспруденщя повинна бути герменевтикою. Вщ крайностей повинш охороняти юриста здоровий юридичний такт i розум. Зовшшш ж правила корисш тiльки "слабким головам", рятуючи !х вiд самостiйного мислення. В^м, зазначеним особам краще взагалi не братися за тлумачення [7, с. 113].
За визначенням Т. Кашаншо!, тлумачення - це типова дiяльнiсть юриста, передуем в романо-германськш системi права. Будь-який юрист-професiонал, який працюе в законодавчих чи виконавчих органах, часто займаеться тлумаченням норм права i факпв, яю зумовлюють !х застосування [2 , с. 468].
У повсякденному житп "тлумачити" - означае знаходити точний сенс явища, робити ясним i очевидним те, що здаеться нечггким, двозначним або заплутаним, встановлювати зв'язки i взаемини мiж фактами.
Поряд з термiном, узятим з украшсько! мови, що позначае розумову операщю з метою встановлення сенсу та змюту якогось явища, процесу, документа, тексту, зокрема правового, юнують iншi термiни:
1) "штерпретащя" - роз'яснення (походить з латинсько! мови та використовуеться не тшьки в юриспруденции а й у повсякденнш мовi);
2) "екзегеза" - термш, який використовувався в античносп та середньовiччi та позначав тлумачення пророцтв, сновидшь; застосовувався у римському правц тепер цим термiном не користуються;
3) "герменевтика" - термш, що позначае мистецтво роз'яснення, аналiз тексту.
Сво!м походженням термш "герменевтика" завдячуе богу Гермесу, який був покровителем красномовства, маги, глашата!в i вюником бопв. Вважалося, що вiн не тшьки до^вно оголошував людям послання бопв, а й тлумачив !х, щоб зробити зрозумiлими. Термiн "герменевтика" використовуеться i сьогоднi. I бшьше, деякi вченi пропонують виокремити юридичну герменевтику як особливу частину теори держави i права [9, с. 411].
Як слушно зауважив I. Онищук, герменевтичний пiдхiд у правовш сферi грунтуеться на сукупностi принцитв i методiв тлумачення й штерпретаци юридичних текстiв, а останнi можуть мати форму як нормативно-правових, так i шших правових документiв, а також наукових монографш та шших письмових праць вчених. Цей шдхщ домшуе в аналiтичнiй юриспруденции Тлумачення права розглядають як посередника мiж загальною та абстрактною нормами i конкретними життевими ситуацiями, до яких застосовуються щ норми [4, с. 38].
Юридична герменевтика, за дефшщею I. Шутака, I. Онищука, - визначення змюту при встановленш та реалiзацil норми права, основане на знанш онтолопчно1 технологи, таких понять, як змют, двозначнiсть або багатозначнють, символ, знак тощо. Герменевтичне тлумачення, на думку вчених, - це тлумачення у вузькому розумшш, що означае штерпретащю глибинно1 семантики, тобто символiзму, на рiвнi 1де1, тексту, промови:
1) символiзм на рiвнi ще1 характерний для герменевтики законотворчосп - розумiння ще1 закону та и втiлення в законi;
2) символiзм на рiвнi тексту та мови характерний для герменевтики правозастосовно1 дiяльностi:
a) розумiння тексту закону, тому що правова щея, реалiзована в процесi правотворчостi у формi того чи iншого закону, фшсуеться за допомогою тексту, у виглядi тексту закону доводиться до застосовувача права, який повинен дешифрувати знаковий ряд (текст);
b) розумшня промови адвоката, суддi та шших учасниюв процесу в судi, де промова виступае ношем правово1 шформаци (наведення аргументiв, тлумачення доказiв опонента тощо). У судовому процес^ наприклад, спостерiгаеться конфлiкт рiзноманiтних iнтерпретацiй того самого положення закону, оцшки тих самих доказiв, квалiфiкацiй само1 подil, тобто вiдбуваеться вкладання множини змю^в у той самий змют [9, с. 433].
Норма права е символом, змют якого повинен бути встановлений. За буквальним змютом завжди ховаеться другий, контекстуальний, ситуацшний сенс. Без його адекватного розумшня унеможливлюеться правильне розумшня змюту вше1 норми. В англшських юриспв е приказка: "У закош присутня тшьки половина змюту, шша прихована, а ще1 - всередиш". Продовжуючи думку, зазначимо, що для правильного застосування закону в процеш тлумачення необхщно вщшукати цю приховану iдею.
Герменевтичний метод тлумачення норми права е саме тим шструментом, за допомогою якого можна виршити проблему подвшного сенсу. Герменевтика, ^м дешифрування буквального смислу тексту, що здшснюеться за допомогою лшгвютичного тлумачення, дозволяе розкрити змют правового контексту. Герменевтичний аналiз тексту охоплюе низку обов'язкових процедур. Визнаним вважаеться подш на 8иЫШ1а8 т!е1%еп& (розумiння), 8иЬ1Ш1а8 explicandi (тлумачення) i
8иЫШ1а8 аррНсап& (застосування). Пiд розумiнням слщ розумiти мистецтво осягнення знакiв, яю передае свiдомiсть однiе! особи та сприймае шшо! через зовнiшне письмове вираження. Поняття 8иЫШ1а8 можна перекласти як "тонкють, спритнiсть, мистецтво", вщповщно до традицiйно! герменевтики цi процедури вважали не стiльки як методами, якими ми користуемося, скшьки певними навичками, яю вимагають особливо! духовно! витонченосп [7, с. 114].
На практищ спостерiгаеться парадоксальна ситуацiя, коли законодавець добиваеться однозначносп тексту, вищi судовi органи держави зацiкавленi в забезпеченш однаковостi тлумачення закону, а правозастосовувач намагаеться використовувати його неоднозначности (похибки, прогалини тощо) на свою користь, нерщко шдмшяючи змiст закону сво!м тлумаченням. Вiдбуваеться конфлiкт штерпретацш законодавця i правозастосовувача.
Визнання професiоналiзму юриста залежить вiд герменевтичного тлумачення, умшня вибрати i реалiзувати з множинносп змiстiв норми права той, що закладав законодавець. Правова герменевтика вивчае проблему множинносп змюив, коли символ розумдать як структуру значення, тобто коли один змют (первинний, буквальний) означае одночасно й шший змют (непрямий, вторинний), що осягаеться через перший. У текстах нормативно-правових акпв е чимало символiчних понять, що потенцшно iнтерпретуються.
Пошук змюту норми права - головне призначення !! застосовувача. Крiм iнших глибоких знань, правозастосовувач повинен володгги умшням використовувати "переривання змiсту" норми права з метою обертання правово! ситуаци на свою користь. За допомогою юридичних термшв розкриваеться i виршуеться конкретна ситуацiя, уточнюеться, засвоюеться, а в окремих випадках — коригуеться неточне i неповне уявлення про правильне ршення [9, с. 433].
У процес тлумачення норм права можуть враховуватись лопко-семантичш форми результату тлумачення: критери ютинносп й правильносп результатiв тлумачення; обсяг тлумачення; обов'язковють тлумачення та iншi питання.
Щц час тлумачення тексту нормативно-правового акта створюються новi лiнгвiстичнi висловлювання, яю теж здатнi до удосконалення процесу розумiння того, що вiдбуваеться, тодi як юристи намагаються зрозумiти юторда становлення закону, самi створюють юторда. Тут герменевтичне коло е повним. Вщбуваеться розумiння чогось з попереднього розумшня. Намагаючись зрозумгги закон, ми самi сприяемо осмисленню закону та його ютори. Герменев-тичний метод тлумачення ставить мету - вщновити сенс обставин виникнення тексту на пiдставi суджень автора та його безпосередшх сучасниюв, тобто вiдновити первюний змiст [6, с. 350].
Основними категорiями юридично! герменевтики е: розумшня, тлумачення, юридичний текст i контекст. Зпдно з Х. Гадамером, герменевтичний процес складаеться iз трьох основних операцш: 1) застосування; 2) розумшня; 3) тлумачення. Що стосуеться застосування права, то, на переконання А. Пиленка, в кожному застосуванш закону е свщомо залишене законодавцем мюце для шдивщуально! творчостi. В межах, зазначених законом (i з'ясованих звичайними прийомами герменевтики), суддя творить право. Розумшня (взаеморозумшня) у герменетищ визначаеться:
1) ступенем спшьносп суб'ектiв-проектiв герменевтично! спiльноти;
2) справжнiм прагненням до взаеморозумшня, тобто установкою на автентичну й рацюнальну комушкащю, на комушкативний, а не на стратегiчний тип поведшки [3, с. 159].
У пращ "Герменевтика i юридичне тлумачення" В. Суслов зазначив, що юридична свщомють подiбна до iсторично!. Юрист повинен дослщжувати передiсторiю iнтерпретованого факту. Автор шдкреслив особливу актуальнiсть зазначеного шдходу стосовно процесу доказування. Кшцевою метою герменевтического тлумачення е з'ясування волi iсторичного законодавця. В. Суслов, визнаючи багатозначшсть юридичних тестiв i актуальнiсть ситуативного сенсу, прихованого за буквальним, звiв герменевтику до !! iсторичного прийому тлумачення [5, с.116].
Щоб з'ясувати дивергенцiю iсторично! та юридично! герменевтики, розглянемо шдхщ юторика права та суддi до того самого чинного законодавчого акта. Суддя осягае сенс закону на пiдставi конкретного випадку та заради цього випадку. В юторика права немае шякого цього випадку, з якого вш би виходив. Вш прагне визначити змют закону, конструюючи й охоплюючи единим поглядом всю сферу його застосування.
Сенс закону конкретизуеться лише завдяки вшм випадкам його застосування. кторик права не може, отже, задовольнятися початковим застосуванням закону для визначення його сенсу. кторик повинен, насамперед, врахувати юторичш змши, через яю пройшов закон. кторик повинен опосередкувати первюне застосування закону його сучасним застосуванням. Описувати завдання юторика права з погляду реконструювання первинного смислового змюту законодавчо1 формули видаеться недостатшм. Вим, не можна сформулювати завдання суддi як узгодження закону з життевою актуальнiстю сучасностi [1, с. 385].
Той, хто прагне узгодити змют закону iз сучаснютю, передусiм повинен знати його первюний змiст, тобто вш повинен мислити як юторик права. I справа тут в тому, що юторичне розумiння слугуе винятково засобом для досягнення певно1 мети. Ми живемо з природним переконанням, що правовий змют певного чинного закону повнютю однозначний i що сучасна юридична практика бере до уваги його початковий змют. Якщо б це було так, то, звичайно, стиль юридичного та юторичного мислення був би тотожний. В такому випадку мета герменевтики зводилася б лише до встановлення початкового сенсу закону та подальшого застосування закону в цьому первюному сенс як правильного. Подiбно до того, як Шлейермахер не бачить шяко1 проблеми в тому, що штерпретатор повинен поставити себе в умови початкового читача, прихильники традицшного тдходу до тлумачення ^норують напругу, яка юнуе мiж початковим i сучасним юридичним змютом [1, с. 386].
Текст закону е вщправною точкою будь-якого тлумачення. Усунення неясностей тексту е основною метою цього процесу. Законодавець, формулюючи певну статтю закону, використовуе загальш слова та термши. 1х змiст може змшюватися, залежно вiд обставин, контексту й розстановки акценпв у судовому спорг Система законодавчого акта та iсторiя його прийняття можуть допомогти у виборi варiанта тлумачення, який дасть змогу визначити мюце норми в закош. Норми не повиннi суперечити одна однш та утворювати едину систему. Не можна забувати про необхщнють узгодження результату тлумачення з нормами, що стоять вище в iерархil джерел права. Отримаш висновки необхщно узгодити з поставленими законом цшями, встановленими зпдно з уявленнями законодавця [8, с. 279].
Суддя, який адаптуе закон, що прийшов до нього з минулого, до потреб сучасносп, прагне, звичайно, виршити якесь практичне завдання. Однак це зовшм не означае, що вш його довшьно перетлумачуе. У цьому випадку зрозумгги та витлумачити - означае тзнати й визнати чинний сенс закону. Суддя прагне вщповщати "правовш думщ" закону, опосередковуючи И сучаснютю. Йдеться про правове опосередкування. Вш прагне пiзнати саме правове значення закону, а не юторичне значення законодавчого акта, яким цей закон був введений в дда, або якого-небудь випадку його застосування. Наприклад, голова Касацшного суду Францп Балло-Бопре в однш з вщомих промов, виголошених ним у 1904 рощ, у зв'язку зi святкуванням сторiччя Кодексу Наполеона, закликав вщмовитися вiд iсторичного методу тлумачення кодексу, який до цього беззастережно панував у доктриш [7, с. 116].
Крiм юторп створення закону, потрiбно враховувати й подальший розвиток права та суспшьства. Iхнi змiни впливають ще й на штерпретащю норм права. Найяскравше ця змiна простежуеться на прикладi тлумачення загальних положень, що вимагають обов'язково1 оцiнки з боку штерпретатора [10, с. 4].
Висновок. Тлумачення призводить до збшьшення можливих варiантiв розумiння норми права. Рiзноманiття варiантiв надае широкi можливосп не тiльки для абстрактного з'ясування сенсу законодавчого правила, але й для виявлення штерешв, що стоять за нормою, та цшей законодавця. Одержання розумних вщповщей на конкретну юридичну проблему е основоположним завданням правозастосування. Кожна з таких проблем володiе сво1м особливим шдивщуальним характером. Тому, виршуючи И, необхiдно встановити вш чинники, що впливають на таке ршення.
Суддя тдходить до юторп не як юторик, однак звертаеться до власно! юторп, яка, водночас, е його сучаснютю. Отже, суддя завжди може звернутися до тих питань i як юторик, що вш як юрист розглядав iM^^mre.
1. ГадамерХ.-Г. Истина и метод : Основы филос. герменевтики : пер. с нем. / общ. ред. и вступ. ст. Б. Н. Бессонова. - М. : Прогресс, 1988. - 704 с. 2. Кашанина Т. В. Юридическая техника : учебник / Т. В. Кашанина. - 2-е изд., пересмотр. - М. : НОРМА-ИНФРА-М, 2011. - 496 с. 3. Мережко А. А. Юридическая герменевтика и методология права / А. А. Мережко // Проблеми фшософп права. - 2003. - Том 1. - С. 159-162. 4. Онищук I. I. Техтка юридичного письма в нормативно-правових актах: монограф1я / I. I. Онищук. - 1вано-Франювськ: Лаборатор1я академ1чних досл1джень правового регулювання та юридичног техмки, 2014. - 228 с. 5. Суслов В. В. Герменевтика и юридическое толкование / В. В. Суслов // Государство и право, 1997. - № 6. -С. 115-118. 6. Философия и методология познания : учебник для магистров и аспирантов / под общ. и науч. ред. В. Л. Обухова, Ю. Н. Солонина, В. П. Сальникова и В. В. Васильковой. - СПб. : Фонд поддержки науки и образования в области правоохранительной деятельности "Университет ", 2003. - 560 с. 7. Харитонов Л. А. Герменевтический поход к толкованию правовых норм / Л. А. Харитонов // Криминалистъ. - 2011. - №1(8). - С. 113-117. 8. Шмагин А. Основы немецкой методики толкования права / А. Шмагин // Вестник гражданського права. - 2012. -№ 4. - Т. 12. - С. 247-284. 9. Шутак I. Д. Юридична техмка : навч. поаб. для вищих навч. заклад1в / I. Д. Шутак, I. I. Онищук. - ^ано-Франювськ, 2013. - 496 с. 10. Herzberg R. D. Die ratio legis als Schlüsel zum Geset-zesverständnis? // JuS. - 2005. - S. 1-4.
