CC BY
43§Ш5 Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe (East European Scientific Journal) #5(57), 2020 25 UDC 347.63 ГРНТИ 10.87.27
Opolskaya N. M.
Candidate of Law, Associate Professor, Head of the Law Department, Vinnytsia National Agrarian University
Baboi A.M. assistant of the Law Department, Vinnytsia National Agrarian University
Baboi V. S. assistant of the Law Department, Vinnytsia National Agrarian University
PROHIBITION OF TORTURE AND INHUMAN TREATMENT AS A RIGHT TO HUMAN DIGNITY
Опольська Н. M.
кандидат юридичних наук, доцент, saeidyeaH кафедри права Вiнницький нацюнальний аграрний ymiверситет
Бабой А. М. асистент кафедри права, Вiнницький нацюнальний аграрний ymiверситет
Бабой В. С. асистент кафедри права, Вiнницький нацюнальний аграрний ymiверситет
ГЕНЕЗИС ПРАВ ДИТИНИ НА ТЕРЕНАХ УКРА1НИ
Summury. The article examines the genesis of children's rights in Ukraine. The conditional division of the formation of children's rights in Ukraine into stages has been carried out and the peculiarities of ensuring the rights of the child at each of these stages have been determined. It is determined that in ancient times there was little information about the position of the child in ancient society. They are largely based on legends, beliefs, and customs that the common phenomenon of infanticide has changed their abandonment; ancient people paid attention to the recognition of the father of their child. It is investigated that in the Princely-Lithuanian period inequality was established between children born in and out of wedlock and broad powers of parental authority. It was found that the .ridic status of the child in the period from the XVIII to the middle of the XIX century was constructed on the basis of parental authority. But the legal norms reflected a certain narrowing of its scope, as well as the organization of protection of life, health of the child and his property. It is also investigated that the latest period (from 1991 to 2014) began with Ukraine's ratification of the UN Convention on the Rights of the Child (1991) and is characterized by improvement of legislation, intensification of state bodies in the field of protection of children's rights and recognition of the child's rights. and freedoms, an active participant in civil society. There have been changes in the field of child protection. It is substantiated that the current stage (since 2014), associated with the violation of children's rights in the environment and the harmonization of legislation in the field of child protection to the legislation of the EU.
Резюме. В статт дослщжено генезис прав дитини на теренах Укра!ни. Здшснено подш становления прав дитини в Украш на етапи та визначено особливосп забезпечення прав дитини на кожному з цих етатв. Визначено, що в стародавш часи вщомостей про положення дитини у стародавньому сусmлъствi небагато. Здеб№шого вони засноваш на легендах, повiр'ях та звичаях, яю сввдчать, що поширене явище дгтовбивства змшило залишення !х напризволяще; стародавш люди придали увагу визнанню батьком свое! дитини. Дослщжено, що в Кнмвсько-Литовсько! доби встановилась нерiвнiсть мш дгтьми, що народились в шлюбi i поза ним та широк повноваження батьшвсько! влади. З'ясовано, що правовий статус дитини в перюд з XVIII - до середини XIX ст конструювався на основi батьшвсько! влади. Але у правових нормах ввдображалось певне звуження ii обсягу, а також оргашзащя охорони життя, здоров'я дитини та належного !й майна. Також дослщжено, що Новгтнш перюд (з 1991 по 2014 рр.) розпочався ратифжащею Укра!ною Конвенци ООН про права дитини (1991 р.) та характеризуемся вдосконаленням законодавства, активiзацiею дiяльностi державних оргашв у сферi захисту прав дитини та визнання дитини суб'ектом належних !й прав та свобод, активним учасником громадянського суспшьства. Вщбулись зрушення у галузi охорони дитинства. Обгрунтовано, що Сучасний етап (з 2014 рр.), пов'язаний з порушенням прав дитини в умовах ООС та гармошзащею законодавства у сферi захисту дитини до законодавства кра!н £С.
Key words: children's rights, genesis of the children's rights, children's rights in Ukraine, formation of the children's rights, protection of the children's rights.
Ключовi слова: права дитини, генезис прав дитини, права дитини в yKpa'mi, становления прав дитини, захист прав дитини.
Постановка проблеми. Розвиток прав дитини мае сво! юторичш кореш, адже кожне сустльство, в мiру свое! еволюци, придало увагу дитинi. Суспiльнi процеси, що вiдбувались iз розвитком цившзаци, змiнювали становище дитини в суспшьствг Починаючи зi стародавнiх часiв, яю характеризуються масовими вбивствами дiтей та насиллям над ними, ввдбувались глобальш iсторичнi змiни, що ввд природного шстинкту продовження роду, поступово привели до турботи та пiклування про майбутне покол1ння. Рiвень охорони життя дитини завжди був показником суспшьних, соцiально-економiчних явищ i ступеня цившзацшного розвитку юторично! епохи. Все це доводить особливу актуальнiсть дослвджувашэ! тематики.
Аналiз останнiх досл1джень i публiкацiй.
Багато вiтчизняних та iноземних науковцiв присвятили сво! науковi працi дослiдженням амейного права, та прав дитини, зокрема. Серед них варто зазначити Н. М. Опольську [1], О. I Вшгловську [2], Л. А. Латюнкину [3], С. П Коталейчук [4] та iнших.
Метою статтi е: дослiдження становления прав дитини на теренах Укра!ни, визначення етапiв розвитку прав дитини в Укра!ш.
Виклад основних результат дослiджень. Перший етап розвитку сустльства супроводжувався збiльшенням юлькосп народжуваностi дiтей та низьким рiвнем матерiального виробництва. Науковцi ввдзначають, що явище дiтовбивства було найбiльш поширене у первiсному суспiльствi [5, с.29]. Народження дитини ставало важкою ношею для кочових племен, не вистачало харчiв, щоб !х прогодувати. Найчастше саме цi обставини змушували позбуватись ввд економiчно не випдних дггей.
Тривалий час життя новонароджено! дитини не визнавали цiннiстю. 1х приносили в жертву богам, убивали через ритуальш мiркування (наприклад, близнюк1в) або за статевими ознаками. Порiвняно частше вiдбувались вбивства новонароджених дiвчаток тому, що хлопчики були спадкоемцями, продовжувачами роду. Основними причинами вбивства дней були кiлькiснi (перенаселенiсть) та яшсш (убивства дiтей за певними ознаками) показники [6, с. 51]. Про визнання окремих перiодiв дитинства в давнину сввдчать деяш звичаевi обряди. Посадження дитини на коня або постригу (приблизно у 3 роки) означало завершения вшу немовляти. Цього звичаю дотримувались у вищих колах сустльства до перюду високого середньовiччя [7, с. 162-163].
Вагомий вплив на положення дитини у суспiльствi мало поширення християнсько! релт!. З одного боку, вш був досить позитивним, оскшьки релiгiя визнала наявнiсть душi у дитини. Це суттево змшило становище дитини в суспiльствi. 1стоту, яка мала душу, за релшйними нормами, вбивати
заборонялось. Вбивство дитини стали вважати злочином, И життя охоронялось законом. Але разом i3 поширенням християнства погiршувався юридичний статус позашлюбних дiтей. Релiгiя проголошувала святють та непорушнiсть шлюбу, засуджувала позашлюбт зв'язки. До ,,незаконних" дiтей поступово формувалось зневажливе ставлення. У цьому ми вбачаемо негативний вплив християнсько! релт! на юридичне положения дитини.
Дослщники сiмейного права неодноразово пiднiмали питання про рецепцш вiзантiйського права у амейне право Ки!всько! Русi. Зазначену проблему висвiтила i Н.М Крестовська. Ми подГляемо 11 думку про те, що норми вiзантiйського права щодо позашлюбних дiтей були бГльш жорсткими та лише частково знайшли вгдображення у окремих нормах Русько! Правди [8 с. 65-65].
Негативне ставлення до позашлюбних дггей на Рус виникло поступово. В язичницький перiод великого значения законностi чи незаконностГ народження не придГляли, хоча, як вже зазначалось, вони не були рГвними у статусi. Позашлюбт дГти могли обiймати висок1 державш посади, успадковували вщ сво!х батьшв рухоме майно та титули.
Юридичне положення позашлюбних дiтей почало змiнюватись, починаючи з 990 року тсля того, як Володимир Великий охрестив Ки1вську Русь. Християнство на Руа приживалось поступово й було причиною уповшьненого впливу церкви на визначення юридичного статусу дитини. Навпъ тсля прийняття християнства князГ надiляли сво!х позашлюбних дней такими ж правами, як i дней, народжених у шлюбг Тривалий час свяпсть церковного шлюбу в реальному житп не визнавалась. Подружия зрада не засуджувалась сустльством. В народГ вважали, що церковний шлюб - звичай вищих класГв, але i поважш особи, прийнявши християнство, нергдко не дотримувались його обрядГв або повертались до старо! релт! [9, с. 355].
Л. Демоз усю Гсторш вГдносин батьшв i дггей подшив на 6 стилГв: шфаитицидний, стиль покидания дней, амбГвалентний, нав'язливий, сошалГзуючий, допомагаючий. 1нфантициндий стиль (до IV ст.) характеризувався широко поширеним дгговбивством, який шзшше змшив перюд покидания (abandoning). У IV-XVIII ст. батьки пгдкидали сво!х дггей, вгдмовлялись вГд них, вгдправляли в монастирГ, выдавали в якосп слуг в шшГ ам'!. XIV-XVII ст. Л. Демоз вгдносить до амбГвалентного стилю виховаиня. В цей перюд вихования супроводжувалося суворою дисциплшою, жорстоким ставлениям до дитини й тшесними покараниями. Нав'язливий стиль (XVIII ст.) характеризуеться увагою батьшв до дитини, покараиия стали застосовуватись рГдше. В цей
перюд спостертаеться зниження дитячо! смертностi. Соцiалiзуючий стиль тривав приблизно з XIX ст. - до середини XX ст. В цей час основною метою виховання дитини визнають подготовку до самостшного життя, тренування И волг Нарештi, допомагаючий стиль (iз середини XX ст.) проявляеться у тому, щоб надати дитинi можливiсть розвиватись iндивiдуально, а не формувати И [10, с. 84].
Ми вважаемо, що в Украхш ставлення до дитинства дещо вiдрiзняеться вiд даного подшу на стилi: адже мае сво! iсторичнi коренi та нацюнальш традици [1, с. 51-52]. Про особливу увагу до виховання дггей сввдчить Повчання Володимира Мономаха сво!м дiтям, написане приблизно у 10531125 роках. ,,О дiти мо!! Хвалiть Бога i любiть людство. Нi пiст, нi самотнiсть не врятують вас, тiльки великодушнiсть. - Не забувайте про бщних i хворих, турбуйтесь про них.Не майте гордосп нi в ум1, ш в серцi. Остерiгайтесь брехнi, пияцтва, облуди; поважайте старших, як батьшв, а менших, як брапв...". Володимир Мономах прагнув, щоб виховнi настанови стали правилами для молодого поколшня на добров№них засадах, що сввдчить про повагу до особистостi дитини [11, а 394].
Здавна в Укра!ш важливим було i питання освiти. Першу школу було засновано у Киевi князем Володимиром Святим (984-1015 рр.). В нiй вчилися дни бояр та iншi дти читати, писати, спiвати церковних тсень та грецько! мови. Тi, хто зашнчив школу, ставали церковнослужителями, священниками, переписували книги, перекладали книжки iз грецько!, iнших мов на церковнослов'янську. Багато шк1л було збудовано за правлшня Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.) [12, а67].
У Литовському Статутi 1566 р. з'явилась норма, яка передбачала покарання батькiв за вбивство дорослих дiтей. Воно, на ввдшну вiд вбивства дiтьми батьшв, було вщносно м'яким i передбачало ув'язнення протягом одного року та шести тижшв та щоденне каяття перед церквою (розд. 11, арт. 16) [13, а 379] У Статут 1588р. зникло застереження про вгк дитини, яка стала жертвою батьшв, тобто неповнолггая дитина також перебувала пiд правовою охороною (розд.11, арт. 7). Еволюцiя норм щодо охорони життя дитини е сввдченням гумашзацп права та усввдомлення цшносп дитини, як особливого суб'екта суспшьного життя [14, c. 84]. Культура ввдносин мiж батьками та дпъми в литовсько-польську добу в Укра!ш дещо вiдрiзнялась вiд iнших кра!н, де використовувалось жорстоке насилля над дитиною. Сввдченням цьому е видатна пам'ятка укра!нсько! суспшьно! думки - духовний заповiт православного шляхтича В. Загоровського (1577р), в як1й висловлено бажання, щоб його дiти в сш рок1в розпочинали навчання „Письма Святого та науки русько!", а откуни виховували !х пильно й порядно.
У законодавств^ що регулювало правове положення дитини, в епоху правлшня Петра I
спостертаеться органiзацiя захисту прав дiтей та неповнолiтнiх. В цей перюд були створеш заклади для „незаконно народжених" дiтей. Перший притулок для ,,соромних дггей", як !х ще називали, було створено в 1706 рош митрополитом 1овом поблизу Новгорода, в Успенському монастирг Пiзнiше, вiдповiдно до указу Петра Великого в 1712 р., таш притулки мали бути створенi у вах губернiях.
Закони Укра!ни в Козацько-гетьманський перiод були зведенi в збiрник шд назвою „Права, за якими судиться малоросiйський народ" (1743р.). Аналiз збiрника сввдчить про закршлення основ оргашзацп захисту та охорони штереав дитини. Зокрема артикул 15 глави 20 спрямований на охорону життя та здоров'я дитини. Пункт 4 арт. 15 глави 20 передбачав покарання за спричинення фiзичноl шкоди малолiтнiй дитинi: ,,...якщо чужу малолiтню дитину хто всадив на коня i внаслiдок цього дитиш яке зло було заподiяно..., того мае бути засуджено та покарано як за вбивство чи за калщтво." В пунктах 1-3 даного артикулу передбачено покарання за вбивство ваптно! жшки, спричинення шкоди И здоров'ю чи плоду [15, а 584-585]. Вказаш пункти сввдчать про визнання ненароджено! дитини в утробi матерi суб'ектом права.
У 1832 рош в Росшсьшй 1мпери було видано XV том Зводу законiв, в якому роздiл 8 Книги 1 ,,Про покарання за злочини проти прав сiмейних" був спрямований на регулювання вiдносин у амейнш сферi. Перша глава цього роздшу ,,Про перевищення прав батьшвсько! влади" забороняла укладення шлюбу дней без !х згоди, а також примушення до вступу у ченш (ст.653). В 1845 роцi затвердили „Укладення про покарання кримшальш та виправш ". Двi глави Укладення присвячеш захисту iнтересiв неповнолiтнiх та дней вiд злочинних посягань. У 1863р. були скасоваш тiлеснi покарання як дорослих, так i дней [8, c. 111].
12 березня 1891 року було прийнято Закон про узаконення та усиновлення, який дозволив узаконення через наступне укладення шлюбу мiж батьками дитини. Вш визнавав
незаконнонародженими дiтей, що народились поза шлюбом, якщо вони не були у встановленому порядку узаконен^ дiтей, народжених вiд прелюбод1яння; народжених пiсля смерп чоловiка матерi дитини, або тсля розлучення, якщо до народження дитини минуло б№ше триста шести дшв, а також народжених у шлюб^ який визнано судом незаконним та недшсним. Я.А Канторович охарактеризував даний закон, як такий, що започаткував „справедливе вiдношення до цих знедолених жертв людських утiх" [16, c. 6].
На наш погляд, постанови щодо незаконнонароджених дiтей були не стаб№ними, часто змiнювались. Випадки народження дней без перебування батьк1в у шлюбi були численними, оск1льки мiцного амейного устрою в Росil не було.
3 червня 1902 року було внесено змши у законодавство й термш ,,незаконнонародженi дiти"
було змшено на „позашлюбш". Закон визнав, що дни, як народились вщ батьшв, котрi не перебувають у шлюб^ також мають право на матерiальне благополуччя. Ддти, народженi незашжньою ж1нкою, або народженi внаслвдок прелюбодiяння, а також тi, що народились тсля смертi чоловiка матерi чи тсля розiрваиия шлюбу, або тсля визнання його недiйсним, якщо до дня народження дитини пройшло б№ше нiж триста шiсть днiв - вважалися позашлюбними. Вони могли бути узаконен через наступний шлюб мш батьками або за рiшениям суду. Узаконеш дни прирiвнюються у правах до дней законних [17, с. 5]. У 1897 рош було прийнято закон про вiдповiдальнiсть малолгтшх злочинцiв. На думку автора, вш був формальним i, як бшьшють iнших законiв у сферi захисту прав дитини, не реалiзовувався на практиш. Закон про вiдповiдальнiсть малолттшх злочинцiв змiнював систему й характер покараиь для неповнолiтнiх, але за недостатшстю, а в окремих випадках й вiдсутнiстю виправних закладiв, на практиш в повному обсязi вш не виконувався.
На початку ХХ стотття новою галуззю в публiчному правi визнали дитяче право, в основi якого було пiклування про дитину з боку держави. До основних прав малолгтшх вiдносили право на задоволения потреб матерiального благополуччя (1жу, одяг, медичну допомогу i т.д.), право на освiту, право на охорону морально! особистостi. Уа права дитини мали охороиятися державою, яка покладала ввдповщт обов'язки на сво! оргаии, а також за допомогою адшшстративно-правового, цивiльно-правового, кримiнально-правового
впливу мала змушувати осiб, якi ошкувалися дитиною, дотримуватись законодавства [18, с. 3-4]. Законодавством було встановлено, що батьки мали забезпечувати матерiальне благополуччя сво!х дiтей, право на матерiальне благополуччя мали i позашлюбнi дни.
Одним iз важливих перiодiв у процес становления та розвитку прав дитини на Укра!'т ми вважаемо перiод Нацiонально-демократично! революцi! (1917-1920рр.) (далi НДР). За перiод дiяльностi Центрально! ради i наступних урядiв -Гетьмаиату та Директорi! вiдбулись сути змiни у галузi забезпечения прав та свобод дитини. Зо крема були розроблеш постанови Всеукра!нських Учительських з'!здв [19, с. 39], постанови наради земських i мiських дiячiв позашшльно! освiти в Киевi [20, с. 22], проект едино! школи на УкраМ [21, с. 170]. Щ документи були спрямоваиi на зб№шення кiлькостi дiтей, що можуть отримати освiту та на пiдвищення загального та професiйного рiвня фахiвцiв галузi прав дитини, зокрема учителiв. Це, на нашу думку, особливо важливо не тшьки для перiоду НДР. Так заходи можиа використовувати сьогодш для удосконаления мехаиiзму забезпечения прав та свобод дитини.
У 1918 рош почали з'являтись дошшльш установи. Шсля досягнения восьми рокiв дiти
могли навчатись в £динш Трудовiй Школi. Вона включала школу I ступеия, де навчались дти вiком вiд 8 до 12 рошв та школу II ступеия, вш учнiв яко! включав 5 категорiй, починаючи з 12 рошв. Для розумово ввдсталих дней були створенi допомiжиi школи, де дни навчались за спешально розробленою програмою, з урахуваниям !х можливостей та зниженим навантаженням. Укра!нськi уряди за 1917-1920 рр. л^щували неписемнiсть майже у 30% населения Укра!ни [22, с. 15-16].
У 1920-х рр. розпочався новий перюд в ютори Укра!ни та у сферi забезпечения прав дитини, який пов'язаний iз встаиовлениям радянсько! влади. Радянське законодавство докорiнно змiнило юридичний статус позашлюбних дiтей, визнавши, що дти е рiвними перед законом незалежио вiд походжения. Особи, що дшсно е батьками дитини, незалежио ввд того, чи перебувають вони в шлюб^ визнавались законними батьками.
Всi вiдмiнностi мiж шлюбними та позашлюбними дiтьми було скасоваио. Дти, що народились вiд батьшв, якi у шлюбi не перебували, мали право на спадщину. Важливим було i те, що права сишв i дочок були однаковими, тобто дней визнано рiвними у правах незалежио ввд статi. Якщо батько не визнавав дитину, мапр мала право звернутися до суду i довести його батькiвство.
Змiнювалось законодавство у сферi захисту прав дитини, створювались установи охорони материнства й дитинства, як мали на меп скоротити дитячу смертнiсть, зберегти здоров'я дитини й матерi. Ваптш жiнки мали право на оплачуваиу вiдпуску. У багатьох мiстах були створен жiночi консультацi! для ваптних, де жiнкам надавалась квалiфiкована медична допомога. У разi хвороби ваптна жiнка мала право зробити аборт, проте це право було обмежене визначеним перелшом важких хвороб, що загрожують життю жiнки й плоду.
Законодавство про ввдповщальшсть неповнолiтнiх злочиншв також було змiнено. У 1918 рош на всш територi! Укра!ни вступив в дiю Декрет Раднаркому РРФСР ,,Про комiсi! для неповнолiтнiх" [23, с. 227]. Дiяльнiсть комюш була спрямоваиа на перевиховаиня дитини, що ско!ла злочин, !! виправления. Комiсi! вирiшували питания про застосувания вiдповiдних заходiв до неповнолiтнього. Законодавство забороияло застосовувати до неповнолiтнього смертну кару. Комiсi! не обмежувались розглядом справ неповнолiтнiх, а також проводили правозахисну та профiлактично-виховну роботу з дпъми та пiдлiтками.
Радянський Кодекс закошв про працю заборонив шчну працю неповнолiтнiх, роботу у шшдливих умовах та важку працю шдлитав. Не можиа було приймати на роботу оаб молодших 16-ти рошв (у виияткових випадках дозволялось приймати оаб - 14 рошв) [24, с. 114].
На наш погляд, за перюд з 1920 по 1930 рр. ввдбулись вагомi змши у сферi забезпечения прав
дитини, зокрема було створено комюи для неповнолгтшх, усiх дiтей незалежно ввд стап, походження визнано рiвними у правах та ш.
В 30-х роках XX ст. розроблявся проект Конституци 1936 р., приймалися закони та декрети, головною метою яких вказано охорону материнства та дитинства. 27 червня 1936 р. було прийнято постанову Центрального Виконавчого Комiтету й Ради Народних Комiсарiв Союзу Радянських Соцiалiстичних Республiк (далi СРСР) про заборону абортiв, збiльшення матерiально! допомоги породiллям, встановлення державно! допомоги багатодиним сiм'ям, розширення мереж1 пологових будиншв, дитячих ясел, дитячих садiв, посилення кримiнального покарання за несплату алiментiв, внесено змiни у законодавство про розлучення [25, c. 14].
Сучасш документально-публiцистичнi,
науковi працi розкривають реальш умови життя дiтей у 30^ роки. Внаслвдок голоду 1932-1933 рр. загинуло приблизно 10 мiльйонiв чоловш, 70% з яких - дти, оск1льки вони були найбiльш слабкими та незахищеними. Встановленi численнi факти вбивств дiтей та людо!дства в багатьох областях Укра!ни. З'явилась велика шлькють сирiт, батьки яких повмирали вiд голоду, полiтичних репресiй. Боротьба радянсько! влади проти ворогiв народу поширювалась на усi вiковi категори. У кримiнальному правi розроблялись та приймались положення, що посилювали покарання неповнолгтшх.
Позитивнi змiни у галузi захисту прав дитини спостерiгаються, починаючи з друго! половини XX ст.. Вважаемо, що перш за все, цьому сприяв розвиток ще! про розширення прав i свобод людини й громадянина на мiжнародному рiвнi.
У 1950 р. було прийнято Свропейську конвенцiю про захист прав i основних свобод людини, 20 листопада 1959 р. - Декларацш прав дитини та ш. Окремi принципи, зазначенi в цих документах, були ввдображеш у Конституци СРСР 1977 року. Було передбачено особливу турботу про здоров'я дней i пiдлiткiв, пiдпорядкованiсть едино! системи освгга радянському вихованню, духовному й фiзичному розвитку молодi, шдготовщ !! до громадсько! дiяльностi та пращ. Уи громадяни СРСР, ввдповщно до Конституцi!, зобов'язанi були турбуватися про виховання дiтей, готувати !х до суспiльно корисно! працi [26, а 63].
Спостертаеться збiльшення уваги до проблем забезпечення прав дитини м1жнародно! спiльноти. 1979 рiк було проголошено М1жнародним Роком дитини. 20 листопада 1989 року на 44 сесп Генерально! Асамбле! Органiзацi! Об'еднаних Нацш (далi ООН) було прийнято Конвенцш про права дитини.
Укра!на ратифiкувала Конвенцш про права дитини 27 лютого 1991 року [27]. Це було значним поштовхом для вдосконалення нацюнального законодавства, глибоких змiни у системi охорони дитинства. Активiзувалась дiяльнiсть державних оргашв щодо захисту дiтей, створено спещально
уповноважений орган - Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини, прийнято та доповнено ряд законодавчих акпв з питань правового захисту дитини.
26 квiтня 2001 було прийнято Закон Укра!ни ,,Про охорону дитинства", який визначив загальнонацюнальним прiоритетом охорону дитинства в Укра!'ш з метою забезпечення прав дитини на життя, на охорону здоров'я, освиу, сощальний захист та всебiчний розвиток [28].
З 2005 року в УкраМ збiльшено допомогу матерям при народженш дитини в 11 разiв. 2006 рiк був оголошений Президентом Укра!ни Роком захисту прав дитини, 2008 рш - роком тдтримки нацiонального усиновлення та шших форм сiмейного виховання дiтей-сирiт та дней, позбавлених батьк1вського пiклування.
Указом Президента Укра!ни вiд 8 квпня 2008 року затверджено ,,Концепцiю реформування кримiнально! юстицi! Укра!ни", якою передбачено розвиток спецiалiзовано! системи правосуддя для неповнолпшх - ювенально! юстицi!. 5 березня 2009 р. Верховна Рада Укра!ни ухвалила загальнодержавну програму - „Нацюнальний план дiй з реалiзацi! Конвенцi! ООН про права дитини". Програма передбачала забезпечення та захист прав дней рiзних категорiй, направлення заходiв на iндивiдуальний, фiзичний, розумовий, духовний розвиток дитини, а також удосконалення сучасного законодавства у сферi забезпечення i захисту прав дитини [29].
16 ачня 2009 Верховна Рада Укра!ни ратифiкувала Свропейську конвенцiю про правовий статус дiтей, народжених поза шлюбом [30].
Подальшi змiни до законодавства про права дитини спрямоваш на гармошзацш законодавства Укра!ни до законодавства кра!н £С i пов'язаш з рiвнiстю прав та обов'язшв матерi i батька щодо сво!х дiтей. Слiд зазначити, що мати, батько мають рiвнi права та обов'язки щодо дитини, незалежно ввд того, чи перебували вони у шлюбi мiж собою. Розiрвання шлюбу м1ж батьками, проживания !х окремо ввд дитини не впливае на обсяг !хшх прав i не звшьняе вiд обов'язк1в щодо дитини. Батьки зобов'язаш утримувати дитину до досягнення нею повнолiття.
Удосконаленням системи захисту прав дитини е змши до законодавства, що стосуються стягнення алiментiв. 28.08.2018 року набрав чинносп Закон Укра!ни «Про внесення змш до деяких законодавчих актiв Укра!ни щодо створення економiчних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» в1д 03.07.2018 № 2475-УШ. Документом передбачаеться захист прав дней та !х належного матерiального забезпечення особливо тих, як1 виховуються в неповних ам'ях. Законом вносяться змши до шших законодавчих акпв Укра!ни. Так, зокрема у Кодека Укра!ни про адмiнiстративнi правопорушення встановлено, що несплата алiментiв на утримання дитини за шють мюяшв з
дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою виконання суспшьно корисних робгг на строк вш 120 до 240 годин.
Особлива увага придiлена щодо несплати алiментiв на утримання дитини з швалшшстю, дитини, яка хворie на тяжи перинатальш ураження нервово! системи, тяжи вроджеш вади розвитку, рщшсне орфанне захворювання, онкологiчнi, онкогематологiчнi захворювання, дитячий церебральний паралiч, тяжк1 nCTxi4rn розлади, цукровий дiабет I типу (шсулшозалежний), гострi або xронiчнi захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжи травми, потребуе трансплантацй' органа, потребуе палiативно! допомоги, що призвела до виникнення заборгованостi, сукупний розмiр яко! перевищуе суму вiдповiдниx платеж1в за три шсящ з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою виконання суспшьно корисних робгт на строк вш 120 до 240 годин.
Закон Укра!ни «Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв Укра!ни щодо створення економiчниx передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» вш 03.07.2018 № 2475-VIII також удосконалюе меxанiзм ви!зду за кордон дитини, яка проживае в неповнш родинi. Згiдно закону, той з батьшв, який проживае з дитиною, може самостшно вирiшувати питання тимчасового ви!зду дитини за кордон за наявносл заборгованостi зi сплати алiментiв iншого з батьк1в бiльше 4 шсящв. При цьому змiни передбачають можливiсть ви!зду дитини за кордон строком до 1 мiсяця з тим iз батьк1в, з ким проживае дитина, не лише на л^вання, навчання i вiдпочинок, але й з метою !! учасп в дитячих змаганнях, фестивалях, учшвських олiмпiадаx та конкурсах за кордоном, у тому чи^ в склащ оргашзовано! групи дiтей.
Законом Украши «Про охорону дитинства» передбачено право на захист вш усix форм насильства. Кожнш дитинi гарантуеться право на свободу, особисту недоторканшсть та захист пдносп. Дисциплiна i порядок у ам'!, навчальних та шших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаемоповаз^ справедливостi i виключають приниження чесп та гiдностi дитини.
7 ачня 2018 року набрав чинностi Закон Украши «Про запобтання та протидш домашньому насильству», яким передбачаеться впровадження комплексного пiдxоду до боротьбi з домашшм насильством, суттеве доповнення юнуючих iнструментiв тако! боротьби, введення нових визначень термшв, та iншиx норм, спрямованих на покращення захисту потертлих вш домашнього насильства. 1з прийняттям вищезазначеного Закону Укра!ни «Про запобтання та протидш домашньому насильству» в Укра!ш нарештi кримiналiзоване поняття «домашнього насильства». Вшповшно до норм Кримшального
кодексу Укра!ни, домашне насильство, тобто умисне систематичне вчинения фiзичного, психолопчного або економiчного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або шшо! особи, з якою винний перебувае (перебував) у сiмейних або близьких вiдносинах, що призводить до фiзичних або психолопчних страждань, розладiв здоров'я, втрати працездатносл, емоцiйно! залежиостi або погiршения якосп життя потерпiло! особи караеться громадськими роботами на строк вiд 150 до 240 годин, або арештом на строк до шести мюяшв, або обмеженням волi на строк до п'яти рошв, або позбавленням волi на строк до двох рошв.
Крiм того, передбачено заборонний припис, що дозволить забезпечити безпеку жертвам домашнього насильства. Термiновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими пiдроздiлами оргашв Нацiонально! полiцi! Укра!ни у разi iснувания безпосередньо! загрози життю чи здоров'ю постраждало!' особи з метою негайного припинения домашнього насильства, недопущения його продовжения чи повторного вчинения. Термшовий заборонний припис може мютити такi заходи: зобов'язания залишити мюце проживания (перебуваиия) постраждало!' особи; заборона на вхш та перебуваиия в мюш проживания (перебуваиия) постраждало! особи; заборона в будь-який споаб контактувати з постраждалою особою. Пiд час виршения питания про винесения термшового заборонного припису прiоритет надаеться безпеш постраждало! особи. Зазначена вимога поширюеться також на мiсце спiльного проживання (перебування) постраждало! особи та кривдника незалежио вiд !хнiх майнових прав на вшповшне житлове примiщення. Термшовий заборонний припис виноситься строком до 10 дiб.
Даним Законом також розширено доступ до безоплатно! вторинно! правово! допомоги для осiб, якi постраждали вiд домашнього насильства або насильства за ознакою статi, а також - для дней. Тобто вщгепер данi категорi! осiб отримали право на безоплатну вторинну правову допомогу, що полягае в отримаинi захисту, представництва iнтересiв у судах, шших державних органах, органах мюцевого самоврядуваиня, перед iншими особами; складення докуменпв процесуального характеру. I! надають юристи цен^в з надання безоплатно! вторинно! правово! допомоги (далi -центри), або бюро правово! допомоги, а також адвокати, якi спiвпрацюють iз центрами. Послуги юристiв та адвокапв оплачуе держава.
Незважаючи на значш змiни у галузi охорони дитинства, юнуе цiлий ряд невирiшених проблем, що ускладнюють реалiзацiю прав та свобод дитини. Високий рiвень дитячо! злочинностi, безпритулъностi, смертностi е свщчениям неефективно! дiяльностi органiв i служб у сферi захисту дитини, вшсутшстю дiевого мехаиiзму забезпечения прав та свобод. Окремi лаики, державнi органи, правовi норми не спрацьовують через невшповшшсть суспiльним вiдносинам, що
склались в сучаснш yRpaiHi, важку е ко но Mi4Hy ситyaцiю та низький piBeHb прaвосвiдомостi сyспiльствa.
Особливо гостро проблема забезпечення прав дитини постала в умовах проведения ООС. Дти зрозтають у умовах фiзичноï та психолопчно1 травматизацп, розвитку культури ненависп, знищення сiмейних та соцiaльних зв'язшв. Зниження якостi освiти, медичних послуг веде до викривленого сприйняття дитиною навколишнього свiтy, пiдмiни iдеaлiв, що може вщобразитись у поширеннi дитячоï' злочинностi, безпритyльностi, кримiнaлiзaцiï сyспiльствa в майбутньому.
Остaинi цифри, як1 стали ввдош, в умовах, коли була можливють збирати iнформaцiю i з нетдконтрольних територiй, свщчить, що станом на серпень 2014-го року загинуло 53 дитини. I. Геращенко, яка представляла Украшу у гумаштарнш шдгруш на переговорах у Мшську, вказала, що станом на к1нець счня 2014 року - 68 загиблих i 186 поранених дней.
Загалом збройний конфлiкт в Укрш'ш сутгево погiршив стан реaлiзaцiï прав дитини та вщкинув нашу державу на 10 рошв назад у сферi забезпечення прав i свобод дитини.
Анaлiзyючи юторш розвитку юридичного положення дитини в сустльств^ слщ зробити висновок, що розрив мiж проголошеними правами дитини та „реально юнуючими" спостерiгaeться з моменту визнання суспшьством та зaкрiплення найперших прав дитини. Протягом вторичного розвитку вiн диференцшовано змiнювaвся залежно вiд культурного, соцiaльно-економiчного розвитку сyспiльствa.
Висновки. Дослщивши юторичш аспекти становлення прав дитини в Укрш'ш можна умовно подiлити 1'х на дек1лька етaпiв.
1.Стaиовления прав дитини. 3i стaродaвнiх чaсiв ведомостей про положення дитини у стародавньому сyспiльствi небагато. Здебiльшого вони засноваш на легендах, повiр'ях та звичаях, як1 свщчать, що поширене явище дгтовбивства змiнило залишення 1'х напризволяще; стaродaвнi люди придiляли увагу визнанню батьком сво^' дитини.
2. Князiвськa доба та литовсько-польський перiод (IX - XVII ст.). Перюд пов'язаний iз поширенням християнськоï релйп, яка вплинула на визнання права на життя у дитини. В цей перюд встановилась нерiвнiсть мiж дпъми, що народились в шлюбi i поза ним та широк повноваження бaтькiвськоï влади. Особливiстю у ставленш до дитини на украшських землях було те, що увагу придшяли питанням розвитку ïï особистостi, освгш. А виховання базувалось на засадах порядносп, толерaнтностi, що було нехарактерним для даного перiодy розвитку сустльства.
3. Перiод з XVIII - до середини XIX ст. Юридичний статус дитини в цей перюд конструювався на основi бaтькiвськоï влади. Але у правових нормах вщображалось певне звуження ïï обсягу, а також оргашзащя охорони життя, здоров'я дитини та належного ïh майна.
4. Кшець XIX на поч. XX ст. В цей час спостерйаеться поступове обмеження бaтькiвськоï' влади, покращення правового статусу позашлюбних дней, пом'якшення кримiнaльноï' вiдповiдaльностi мaлолiтнiх злочинщв.
Перiод Нaцiонaльно-демокрaтичноï' революцiï' (1917-1920 рр.) характеризуемся посиленням уваги до забезпечення права дней на освiтy незалежно вщ стaтi, соцiaльного походження, нацюнальностц на пiдвищения загального та професшного рiвия фaхiвцiв у гaлyзi прав дитини. В цей перюд вперше дiяльнiсть yрядiв крaïни була спрямована на формування соцiaльно aктивноï' поведшки дитини.
В перiод становлення та розвитку радянсько!' держави (з 1920 по 1991 рр.) можна видшити 3 пiдетaпи у сферi захисту та охорони дитинства:
I-й шдетап - з 1920 по 1930 рр. було докоршно змiнено юридичний статус позашлюбних дней, радянське законодавство визнало, що yd дти е рiвними перед законом, створювались установи охорони материнства й дитинства. Трудове законодавство заборонило шчну працю неповноли'шх, роботу у шк1дливих умовах та важку працю шдлитав. Кримiнaльним законодавством передбачено створення комiсiй для неповноли'шх та заборону застосування до них смертноï' кари.
II-й пiдетaп - з 1933 по 1950 рр. пов'язаний iз посиленням aдмiнiстрaтивно-комaндноï' полпики держави, штучним голодом, полгтичними репре^ми та Великою Вичизняною вшною. У цей перюд посилились кримшальш покарання, що застосовувались до дiтей, було вщновлено смертну кару. Зaреестровaнi численш випадки застосування вищоï' мТри покарання до неповноли'шх без доведення вини, попереднього слщства.
III-й шдетап - з 1959 по 1991 рр. характеризуемся спрямуванням держaвноï' полиики на тдвищення рТвня охорони дитинства: збшьшення мaтерiaльних виплат малозабезпеченим ам'ям, створення дитячих установ, заклащв охорони здоров'я, вживання зaходiв по 6ороть6Т з дитячою злочиншстю та бездогляднiстю.
4.Новинш етап 1991 по 2014 рр. розпочався ратифкащею Украшою Конвенцiï' ООН про права дитини (1991 р.). Вш характеризуемся вдосконаленням законодавства, aктивiзaцiею дТяльносп державних оргaнiв у сферi захисту прав дитини та визнання дитини суб'ектом належних ïh прав та свобод, активним учасником громадянського сyспiльствa. Вщбулись зрушення у шлузТ охорони дитинства.
5. Сучасний етап - з 2014 рр., пов'язаний з порушенням прав дитини в умовах ООС та гармошзащею законодавства у сферi захисту дитини до законодавства краш £С. Збройний конфлжт в Украш суттево попршив стан реaлiзaцiï' прав дитини та вщкинув нашу державу на 10 рошв назад у сферi забезпечення прав i свобод дитини. На сьогодш немае комплексного закону, який захищав чи повшстю систематизував права дитини. Вщсутш реaльнi змши на шляху до формування ювенaльноï
юстици. Прийнято Закон Укра!ни «Про пробацш», разом з тим, не створено програм реабштацп для дней, що мають конфлiкт iз законом, немае фахiвцiв, падготовлених до роботи з такими дгтьми. Позитивна динамiка спостертаеться лише у напрямку створення економiчних передумов для посилення захисту дитини на належне утримання та попередження насильства в сiм'!.
Список використаних джерел
1. Опольська Н.М. Права дитини в УкраМ: монографiя, 2-ге видання, перероблене та доповнене. Вiнниця: ВНАУ, 2019. 289 с.
2. Вшгловська О. I. 1мплементащя мiжиародних стандарта прав дитини в нацiональному законодавсга Укра!ни : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. К., 2000. 20 с.
3. Лактюнкина Е. А. Права ребенка в контексте концепции устойчивого развития : автореферат дис. ... канд. юрид. наук:12.00.02.тЕкатеринбург, 2005. 26 с.
4. Коталейчук С. П. Теоретико-правовi проблеми правового статусу неповнолп'шх в УкраМ та забезпечення його реалiзацi! як один iз основних напрямшв дiяльностi мiлiцi! : автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.01. Ки!в: 2004. 17 с.
5. Вишневский А. Г. Демографическая революция. Москва: Статистика, 1976. С. 29-35.
6. Кон И. С. Ребенок и общество. Москва : Наука, 1988. С.51
7. Шпилевський С. Семейные власти у древних славян и германцев. Казань : Унив. тип, 1869. С. 262-263
8. Крестовська Н. М. Ювенальне право Укра!ни : ют.-теорет. дослщж. : монограф1я. Одеса : Фешкс, 2008. С. 65-66
9. Загоровский А. И. Курс семейного права. Изд. 2-е, с переменами и доп. Одесса : тип. Акционерн. Юж.-Рус. о-ва печ. дела, 1909. С. 355
10. Демоз Л. Психоистория. Ростов н/Д : Феникс, 2000. С. 84
11. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории руського права Ростов-н/Д : Феникс, 1995. С.394
12. Статути Великого Кнмвства Литовського : у 3 т. / за ред. С. Ювалова, П. Музиченька, А. Панькова. Одеса : Юрид. лит., 2003. Т. 2 : Статут Великого Кнмвства Литовського 1566 року. С. 379
13. Статути Великого Кнмвства Литовського Литовського : у 3 т. / за ред. С. Ювалова, П. Музиченька, А. Панькова. Одеса : Юрид.лит., 2004. Т. 3, кн. 2 : Статут Великого Кнмвства Литовського 1588 року. С. 272
14. Крестовська Н. М. Ювенальне право Укра!ни : ют.-теорет. дослщж. : монографiя О. : Фешкс, 2008. С. 84
15. Права, по которым судится малороссийский народ ... / изд. под ред. и с прилож. исслед. о сем Своде и о законах, действовавших в
Малороссии проф. А. Ф. Кистяковского. Ки!в : Унив. тип. (И. И. Завадзского), 1879. С. 584-585.
16. Законы о детях. : сб. постановлений действующего законодательства, относящихся до малолетних и несовершеннолетних, с прил. Свода разъясн. по кассац. решениям Сената / сост. Я. А. Канторович. Изд. неофиц. Санкт-Петербург : Я. А. Канторович, 1899. С.6
17. Внебрачные дети : (закон 3-го июня 1902 г.) : узаконие и усыновление с разъяснениями Сената и образцами прошений / сост. Н.С.Николин. Москва : изд.И. К. Оппокова, 1902. С. 5, 17
18. Рыдзюгинский Г. Детское право Р.С.Ф.С.Р. М. : Юрид. изд—во НКЮ,1923. С. 3-4
19. Другий Всеукра!нський учительський з'!зд : тези доклащв, дебати, постанови. Ки!в : Вид. Укр. т-ва шшл. освгш, 1917.С.39
20. Нарада в справi оргашзацп народно!' освгш на УкраМ 15—20 грудня 1917 р., Ки!в. К. : Вид. журн. "Вшьна укра!нська школа", 1918. 22 с.
21. Проект едино! школи на ВкраМ. Кн. 1 : Основна школа. Кам'янець-Подшьський : Накладом М-ва нар. освгш, 1919. 170с.
22. Народна освта Укра!ни в добу нацюнально-демократично! революци 1917—1920 рр. : автореф. дис. ... канд. ют. наук. Донецьк, 2001. С. 15-16
23. О Комисиях для несовершеннолетних : Декрет Совнаркома РСФСР от 14 янв. 1918 г.. Сборник узаконений РССФР. 1918. № 16. С. 227.
24. Кодекс законов о труде : с изм. и доп. по 1-е мая 1929 г. Xаркiв: Юридиздат НКЮ УССР, 1929. С.114
25. Смулевич Б. Я. Материнство при капитализме и социализме. Москва : Соцэкгиз, 1936. С. 141
26. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик : с изм. и доп., внес. законами СССР от 1 дек. 1988 г., 20 дек. и 23 дек. 1989 г. Москва : Известия, 1990. 63 с.
27. Конвенщя ООН про права дитини : ратифшована Постановою Верховно! Ради Укра!ни вад 27 лют. 1991 № 789^11. Ки!в: Столиця, 1997. 31 с.
28. Про охорону дитинства : Закон Укра!ни вгд 26 кит. 2001 р. № 2402-111. Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. 2001. № 30. С.142.
29. Про Загальнодержавну програму "Нацюнальний план дай щодо реалТзаци Конвенцп ООН про права дитини" на перюд до 2016 року : Закон Укра!ни вгд 5 березня 2009 року № 1065-У1. Ввдомосп Верховно! Ради Укра!ни 2009. № 29. С.395.
30. Про ратифшащю Свропейсько! конвенцп про правовий статус дней, народжених поза шлюбом : Закон Укра!ни вгд 14 ач. 2009 р. № 862-VI. ВгдомостГ Верховно! Ради Укра!ни. 2009. № 27. С. 348.
