CC BY
10Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия: География. Том 22 (61). 2009 г. № 2. С.59-69. УДК 911.52
ГЕНЕЗИС I СТРУКТУРА ГЕОКОМПЛЕКС1В СХ1ДН01ЧАСТИНИ
волинсько! височини
Карпець Ю. М.
JIbeiecbKuii нащональний утеерситет ¡мет 1еана Франка, JIbeie, e-mail: karpets_yui@ukr.net
На шдстав1 анатзу л1тературних, фондових та польових матер1ал1в схарактеризовано генезис та структуру ландшафта Волинсько! височини.
Kmnoei слова: ландшафт, лисцевють, генезис, структура, Волинська височина
ВСТУП. ГБзнання генезису та структуры е важливим для виявлення функцюнальних взаемозв'язюв, poni кожного чинника у гсокомплска. ГЦ дв1 характеристики взаемозалежш i i'x у першу чергу необхщно враховувати при будь-якому ландшафтному дослщженш.
Генезис геокомплексу включае cnoci6 утворення його лшэгенно! основи, характеру вихщно! повсрхн1. вiк i icTopiK) розвитку вщ моменту утворення лшэгенно! основи. У це поняття входить i сукупнють ycix фактор ¡в. яи сформували i формують геокомплекс, як цЫсну геопросторово-часову систему [17].
Структура ландшафту - це його просторово-часова оргашзащя, тобто розмщення його структурних слсмсьтв у npocTopi, взаемопов'язаних функцюнальними зв'язками. Структуру ландшафту роздшяють на горизонтальну (морфолопчну) та вертикальну [7].
1. АНАЛ13 ПОПЕРЕДН1Х ДОСЛ1ДЖЕНБ
Питания структури та генезису ландшафт! в Волинсько1 височини вивчали як галузев1 дослщники, так i ф1зико-географи. Геолог1чш зшмання у масштаб! 1:200000 велися Льв1вською геолог1чною експедищею, зокрема Уженковим та Герасимовим [24], Б1рюльовим [1] та ¡ншими досл1дниками з вивченням геологи домезозойських, мезозойських та четвертинних вщклад1в i гщрогеолог1чних особливостей дослщжувано! тсриторЛ'. Тектон1ка Волинсько1 височини розглядалася у працях Гофштейна И. Д. [6],. Зокрема, опис тектошки Повчансько! дислокацЛ' наданий ним у звт геолог1чного зн1мання [24]. Пал1енко В. П. працювала над вивченням неотектошчних pyxiB i i'x воображениям у рельеф1 [19]. Бистревська С.С. при вивчснн1 структурно-тектон1чних особливостей С х i д н о - G в р о п с й с ь ко i платформи використовувала дистанц1йн1 методи[2]. Черваньов працював над проблемою структурного рельефу басейну р. Стир [25]. Вш же шдтримуе думку про юнування cap мате ькоУ р1внини на початку формування Волинсько1 височини. Детальну шформацш про стратиграфш лесопод1бних суглинклв. викопш грунти, зледешння та його наслщки можна знайти у працях Тутковського И.П. [23] та Богуцького А. Б [3]. Грунти вивчалися Укрземпроектом, а також Р1вненським та Волинським центрами О б л д с р ж р од юч i ст ь. Рослинн1сть Волинсько1 височини описана у працях Кузьмичова A.I. [14, 15]. Геоботашчне районування розроблене Шеляг-Сосонко Ю.Р. [26].
У ф1зико-географ1чному аспект! Волинська височина вивчена значно слабше. У кшта К.1.Геренчука "Природно-географ1чний под ¡л Льв1всысого та Подшьського економ1чних райошв" [22] уперше представлене ф1зико-географ1чне районування Волинсько! височини на р!вш ф1зико-географ1чних райошв. П!зшше воно доопрацьоване Климовичем П. В. [13] 1 увшшло у книги гпд редакщею К. I. Геренчука «Природа Волинсько! облает¡» [20] та «Природа Ровенсько! облает ¡» [21]. У найновшому ф1зико-географ1чному районуванш Украши [18], область Волинсько! височини подщена на ф!зико-географ!чш райони за першим вар1антом К.1. Геренчука [22]. Кукурудзою С.1. виконане ландшафтне достижения на р!вш мюцевостей Волинсько1 обласп 1 розроблена методика середньомасштабного картокрафувпння геокомплеюпв [16]. Автором ведеться достижения геокомплеюпв Волинсько1 височини з 2003 на р1вш урочищ, мюцевостей ! ландшафта [9-12].
2. ГЕНЕТИЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 ГЕОКОМПЛЕКС1В ВОЛИНСЬКО! ВИСОЧИНИ
На розвиток геокомплеюпв Волинсько! височини вплинули зовшшш ! внутршш чинники. Формування територн почалося з часу зв!льнення и вщ сарматсысих мор ¡в ! виникнення сарматсько! р!внини [25]. У еуплейстоценову епоху починае шдшматись поверхня височини ! поступово формуеться вал, який обмежений з швдня ! з твноч! паралельним широгними розломами [2]. Сарматську р1внину починають руйнувати водш потоки. Закладаються долини р1к. У ранньому плейстоцен! з заходу насуваеться оксысий льодовик до меридюнальних в1др1зктв Луги та Захщного Бугу [3]. На Волинськлй височин!, м1ж меридюнальними долинами Луги та Стиру потоки талих льодовикових вод, руйнуючи третинний покрив, утворили субширотш прохщш долини, по яких заклалися су част р1ки Луга ! Чорногузка, Спаслвка ! Липа.
У середньому плейстоцен! геокомплекси Волинсько! височини шддавалися впливу Дншровського зледен!ння. На п1вдень вщ нього ! до п!вн!чно! межл Волинсько! височини простяглася зандрово-алкшальна р1внина [1]. ГПвшчний уступ крейдового валу пщпирав тал1 води, а субмерид!ональн1 наскр!зш долини Стиру, Захщного Бугу та Горин! пропускали !х на Мале Полюся. На поверхню крейди ! останц1в сарматсько! р!внини нагромаджувалися еолов! лссопод1бн1 суглинки. У багатьох лесових кар'ерах геологами (Богуцьким, Морозовою, 1981 та ш.) видщено кллька викопних грунтових комплекс!в, яю заевщчують зм1ну юпматичних умов у льодовикову епоху. Тал1 льодовиков! води формували п1вн1чний край Волинсько! височини. Тут утворилася перехщна зона м!ж височиною ! Полюсям, де пщ еоловими суп ¡ска ми та легкими лесопод1бними суглинками залягае пачка водних шаруватих шеюв та суглинив (с. Затурц1, м. Торчин Волинсько! облает!). На третинний покрив справд! мали вплив тал1 льодовиков! води, про що евщчать рудувато-бур! п1ски з окатаними уламками мюцевих оол!тових вапняив на середньо сарматських в1дкладах (с. Оженин Острозького району Р!вненсько! облает!) (рис. 1). Тат льодовиков! води рухалися на захщ вщ Горин! до 1кви у межах Здолбушвського ландшафту, руйнуючи третинний покрив.
У шзньому плейстоцен! ! голоцен! активно розвивалися ерозшно-денудацшш процеси ! формували сучасну морфолог1ю геокомплекс!в Волинсько! височини. Сучасш грунти розвинут! на Волинсысш височин! дають нам ¡нформац1ю про природш умови у голоцен!. Так, ар1 л1сов1 грунти, у яких розвинутий елюв!ально-
¡люв1альний просаль, формуються пщ широколистяними дубово-грабовими люами на легкосуглинкових, багатих на поживш речовини, лесових породах. Чорноземи нсглибокл з непромивннм водннм режимом розвинулися пщ луками, а чорноземи ошдзолеш - шд л ¡сом з невеликою свшювою повнотою. Дерново-пщзолист! грунти сформован! на пщаному субстрат! пщ мшаними сосново-дубовими люами.
3. СТРУКТУРЫ ОСОБ ЛИБО СТ1 ЛАНДШАФТ1В ВОЛИНСЬКО! ВИСОЧИНИ
У ф!зико-географ!чнш обласи Волинсько! височини видщяються р1зш ¿ерарх1чш р1вш гсокомплскав. До них належать: ф1зико-географ1чна область Волинсько! височини, ландшафта, мюцевосп, урочища та фацп. Природна область та ландшафта - морфоструктурш геокомплекси, а мюцевосп, урочища та фацп -морфоскульптурш. За морфоструктурним районуванням Волинська височина належить до Волинсько1 третього, Малополюько-Волинсько! другого 1 Подщьсько-Кодринсько! морфоструктур першого порядюв [5].
В ход1 дослщження нами складена ландшафтна карта Волинсько! височини схщшше вщ р. Стар (рис. 1). На нш за л1тературними, фондовими та власними польовими матер1алами вид1лено таю ландшафта: Гощанський, Луцько-Р1вненський, М1зоцький, та Повчанський. Кожен з них вщр1зняеться м1ж собою, оригшальнютю структури.
У морфолопчн1й структур! схщно! частини ф!зико-географ!чно! облает! Волинсько! височини нами видщеш наступи! м!сцевост!:
1) лесових горбисто-балкових денудацшно-ерозшних межир!ч;
2) високих горбисто-балково-яружних денудац!йно-ероз!йних межир!ч, яю складен! четвертинними лесопод!бними суглинками, неогеновими середньосарматськими вапняками, п!сковиками, п!сками, нижньосарматськими глинами, палеогеновими п!сками та пюковиками;
3) денудац!йно-ероз!йних останц!в, яю складен! лесопод!бними суглинками, неогеновими середньосарматськими вапняками, пюковиками, пюками, нижньосарматськими глинами ! палеогеновими п!сками та п!сковиками;
4) слаборозчленованих денудацшно-ерозшних височин, яю складен! четвертинними лесопод!бними суглинками, пщетеленими неогеновими головно нижньосарматськими глинами, палеогеновими пюками та пюковиками та залишками середньосарматських вапняюв та шсковиюв, пюками, палеогеновими пюками та пюковиками;
5) крейдових останщв, перекритих лесопод!бними суглинками;
6) високих крейдових денудацшо-ерозшних останцевих пщнять, перекритих лесопод!бними суглинками;
7) акумулятивних заплав пост1йних водотоюв;
8) акумулятивно! першо! борово! надзаплавно! п!щано! тераси;
9) друго! акумулятивно! надзаплавно! тераси, складено! лесопод!бними суглинками пщетеленими алкшальними п!сками, суп!сками та суглинками;
10) третьо! акумулятивно! надзаплавно! тераси, складено! лесопод1бними суглинками, яю пщетелен! пщаним алюв1ем;
11) водно-льодовиково! акумулятивно-денудац!йно! тераси, складено! пщаним флювю-глящалом з окатаним уламковим матер ¡алом м!сцевих вапняюв, який пщетелений сарматськими п1сками та глинами;
12) водно-льодовикових акумулятивних терас складених суглинками делкшального шлейфу, шдстеленого ф л ю в i о - гл я ц i а л о м на верхньокрейдовш поверхн1.
Кожен ландшафт вщр1зняеться вщ ¡нших оригшальшстю морфолопчно! структури, яку визначають у першу чергу мюцевосп.
Так, М1зоцький ландшафт - межир1чний, характеризуеться найбшыпими площами мюцсвосп високих горбисто-балково-яружних денудацшно-ерозшних неогенових височин, найрозвинупшою алкою яр1в, високими показниками абсолютно! висоти (до 345 м).
Повчанський ландшафт - межир!чний, у центральнш частин! якого розташована м!сцев!сть високих горбисто-балково-яружних денудацшно-ерозшних височин, що склад ена четвертинними та неогеновими вщкладами. Вш характеризуеться найвищим впливом тектон!ки, про що свщчать асиметричн! долини piK i балок, виходи крейди в урочищах нижшх частин схил!в, значна крутють (до 10 - 20°) поверхонь геокомплеюпв, палеозойських в!дклад!в шд алювш заплави р. 1кви [24], найвипц абсолютш висоти (г. Хохлиця, 358 м) [11].
Луцько-р!вненський ландшафт теж межир!чний. Найб!льш! площ! займають мюцевост1 лесових горбисто-балкових денудац!йно-ероз!йних височин, а денудацшно-ерозшних неогенових та крейдових останщв поширеш невеликими плямами у центральнш, швденнш та п!вденно-сх!дн!й його частинах.
Здолбушвський ландшафт - долинно-межир!чний витягнутий у широтному напрямку вщ Горин! до 1кви. М!сцев!сть високих горбисто-балково-яружних денудацшно-ерозшних неогенових височин - межир!чна i займае найвищ! висоти ландшафту (до 300 м). Друга за висотою мюцевють водно-льодовиково! акумулятивно-денудац!йно! тераси, складена флювю-глящалом на сарматських вщкладах - долинного типу. М!сцевост! водно-льодовикових акумулятивних терас складених суглинками делкшального шлейфу, пщстеленого флювю-глящалом, сум!жш з М!зоцьким i Луцько-р!вненським межир!чними ландшафтами, з яких надходить делювш. До р!чково-долинних належать геокомплекси надзаплавних терас i заплав Горин!, Уст!, 1кви та i'xHix приток.
Найб!льш оригшальним за генезисом i структурою е Гощанський межир!чний ландшафт. BiH представлений мюцевостями слабо-розчленованих денудац!йно-ероз!йних височин, складених четвертинними та неогеновими головно нижньосарматськими вщкладами (понад 50% площ! ландшафту), трьох надзаплавних терас Горин! та заплав постшних вод отстав.
Вертикальну структуру геокомплекс!в Волинсько! височини найкраще розглядати на piBHi морфоскульптурних геокомплеюпв, зокрема м!сцевостей. Так, л1логснна основа мюцевост! лесових горбисто-балкових денудацшно-ерозшних межир!ч складаеться i3 трщинуватих крейди та мергел!в, у яких залягаюгь та ш. нап!рний, та четвертинний ненашрний водоносш горизонта [4, 5]. Вище розташоваш лесопод!бн! лсгкл суглинки. На них формуюгься чорноземн! та ясно-eipi, cipi та темно-cipi люов! грунта, зайшт ршлею, вторинними луками та грабово-дубовими л ¡сам и. Пщдатлив1 лесов i породи та noBcpxHCBi води створили урочища балок, випуклих та вви-нутих схшпв, вузысих та широких водод1льних поверхонь (рис. 2).
Рис.1. Ландшафтна карта схщно! частини Волинсько! височини. Умовш позначення: 1 - меж! ландшафтов Волинсько! височини; 2 - мсжл ландшафтних мюцевостей, цифрами на карт! позначен! ландшафта м!сцевост! (див. вище).
Мюцевосп високих горбисто-балково-яружних денудац!йно-ероз!йних межир1ч базуеться на верхньокрейдових породах. Вище залягають палеогенов! глаукоштов! теки, нижньосарматсысих глаукон!тових глин з нспоспйними водоносними горизонтами, середньосарматських глаукоштових тсклв та вапняклв. яю у багатьох мюцях виходять на денну поверхню. Ще вище - четвертинш лет лссопод1бш суглинки, яю залягають, переважно, на вапняках. На них сформувалися чорноземш опщзолеш та темно-с!р! люов1 грунти, зайнят! вторинними луками, рщлею та грабово-дубовими л ¡сам и. Завдяки бронюючим вапнякам (рис.3) сформувалися урочища широких виположених вододщьних поверхонь, довгих активних яр1в, та схилових поверхонь. Наявнють вапняклв ! уступу актив1зуе ерозшш процеси, тому можемо побачити, що яри нижче контакту лсав ! вапняклв глибш! ! вужч1, а !хш ст1нки обривист!! зсувн! (Мала Мощаниця Здолбушвського району).
Мюцев!сть слабо-розчленованих денудацшно-ероз!йних височин видшяеться лише у Гощанському ландшафт! ! в!др1зняе його з пом ¡ж шлих. Основою виступають сеномансью шсковики, теки та мергелг Кристал1чний фундамент м1сцями виходить на поверхню крейди. Тут розвинут! туронсысий! сеномансысий водоносн! горизонти. Вище залягають палеогенов! глаукоштов! теки та вапняки, над ними - неогенов! нижньосарматсыа глаукон1тов1 пластичш глини п прошарками ли^шта (кар ер на захщ вщ с. Курозвани Гощанського району Р!вненщини) та тимчасовими ненап!рними водоносних горизонтами. Середньо сарматсыа пюки та вапняки зазнали значного руйнування, а водоупор середньосарматських глин спричинив формування урочищ широких вододщьних поверхонь. Кр1м того, глини спричинили перезволоження вододщьних геокомплегалв, з яких часто починаються поспйш водотоки. Неогенов! породи покрип четвертинними лесопод!бними суглинками. Горизонтальнють поверхонь урочищ ! лесов! породи сгворюють умови для формування темно-с!рих люових та чорноземних опщзолених грунпв. Поверхня названо! м!сцевосг! вкрита рщлею, вторинними луками та невеликими плямами грабово-дубових лклв (рис. 4).
Рис.2. Вертикальний розрп шсцевосп лесових денудацшно-ерозшних межщлч поблизу Луцько-Р1вненського ландшафту с. Вел. Житин Р1вненського р-ну, Р1вненсько! обл. : 1 - сильно-змитий темно-арий лковий грунт на ршл1, 2 - вадслонення лесошшбних суглиншв (верх) I елювпо туронсько! писально! крейди.
Рис.3. Вертикальний розрп шсцевосп високих горбисто-балково-яружних денудацшно-еронйних межщлч складеш палеогеновими шсками, глинами, та неогеновими шсками, глинами та вапняками Шзоцького ландшафту: 1 - бронюючий горизонт оол1тови.х вапняив (с. Мала Мощаниця), 2 - чорноземи ошдзолеш легкосуглинков1 поблизу м. Мтзоч Здолбушвського р-ну Р1вненсько! обласп.
Рис.4. Мюцевють слаборозчленованих денудацшно-ерозшних височин, яш складеш четвертинними лесошотбними суглинками, шдстеленими неогеновими головно нижньосарматськими глинами, палеогеновими шсками та шсковиками та залишками середньосарматських вапняшв та шсковишв, шсками, палеогеновими шсками та шсковиками Гощанського ландшафту: 1 - чорнозем ошдзолений середньосуглинковий шдстелений водонепроникними оглееними зеленими глинами, з яких сочиться вода, 2 - фащя мжро понижения заповнена водою.
Вертикальна структура мюцевосп ерозшно-денудацшних неогегових останщв под1бна до друго!. Невелика площа останщв, наявшсть вапняив 1 виразна бшышсть у вщноснш висот1, спричиняе активпашю зсув1в, срозп. дснудацп ¡. як наслщок, руйнування останц1в 1 формування вщповщних урочищ 1 фацш (м1сцев1сть останцю, с.Глинськ). Под1бна ситуащя п крейдовими останцями, проте верхньокрейдова основа перекрита лесовими породами не придатна для яроутворення, тому серед ерозшних урочищ переважають бал ков ¡. На мюцевост1 розвинут1 чорноземи опщзолен1, тсмно-ар1 та стр 1 л1сов1 грунти. Поверхня м1сцевостей Здолбун1вського останцю зайнята головно рщлею, а менших (поблизу сс. Глинськ, Маркович! та ¡н.) - грабовими та дубово-грабовими л ¡сам и (рис. 5).
У вертикальнш структур! мюцевють водно-льодовиково! акумулятивно-денудацшно! тераси на сарматських глинах та оолнових п!сках (зв!тр!лих вапняках) залягають четвертинн! ¿ржаво-руд! кварцов! п!ски з окатаними уламками оол!тових вапняклв та черепашок, а над ними - елкшальш та еолов! суглинки. Тут сформувалися дерново-слабопщзолист! та темно-с!р! люов! грунти, яю вкрит! сосново-дубово-грабовими люами, вторинними луками та р!ллею.
1нпп м!сцевост! - долинш. У !хнш вертикальнш структур! основою е верхньокрейдов! вщклади, а заплав - верхньокрейдов! та палеозойсью (р. 1ква) та верхньокрейдов!, палеозойсью та протерозойськ! (р. Горинь) прськл породи. Алюв!альн! вщклади терас часто покрит! лесами. 1хня поверхня геокомплекс!в найближча до водоносних горизонта. Четвертинний - залягае на глибиш 0 - 10 м 1 бщыпе, а сенонсысий - не глибше 10 м вщ поверхш крейди. У заплавних мюцевостях розвантажуються поверхнев!, четвертинш ! сснонськл пщземш води [4, 5]. Тому грунтов! води часто залягають вище вщ поверхш. особливо пщ час повеш. Створюються умови
для зростання пгро- та пдрофтю! рослинносп [ формування гщроморфних грунта -лучних, лучно-бологних, торфових та торф'яно-болотних грунта.
Рис. 5. Мтсцевосп ерозшно-денудацшних неогенових останщв: 1 - лесопсщбш суглинки з викопними грунтовими комплексами, перекрип сучасними чорноземними грунтами, 2 - неогенов! вапняки черепашники та оолпов1, I глаукоштов1 теки та 3 - туронська писальна крейда у кар'ер1 Здолбушвського цементного заводу (Здолбушвський останець Луцько-Р1вненського ландшафту), 4 - Варковицький останець Здолбушвського ландшафту (рис. 6).
ВИСНОВКИ. Отже, генезис Волинсысо! височини - ерозшно-денудацшш. На схщ вщ р. Стир найстаршими е мюцевоси, сформован! на основ! останцевих залиплав сарматсько! р1внини, якл вщеутш у захщнш частиш. Завдяки родючим грунтам, бшышеть тсритори Волинсько! височини розорана. Завдяки людиш, вщбулися змши у шдикаторних (груни, рослинному покрив1), перехщних (водному режиму та ¡нвар1анлних (рельефО чинниках. Зменшення рол1 окремих чинниклв [ утворення контрасту у взаемодп м1ж ними актив1зують природш процеси, що спричиняе швидкий, часто, катастроф 1 ч н и й розвиток геокомплсав. Тому, дослщження 1х генезису 1 структури, та рол1 природних чинниклв е важливим для планування ефективного 1 правильного використання територн. 1х необхщно включати у програму ландшафтного мошторингу. Особливу увагу потр1бно
придшяти я клен им ознакам властивостей геокомплексу. Вони е важливими при виявленш тенденцш розвитку природних комплексов.
Рис. 6. Вертикальний розр1з мюцсвосп водно-льодовиково! акумулятивно-денудацшно! тераси: 1 - горизонт Не темно-арого л1сового грунту, 2 - горизонт I темно-арого л1сового грунту, 3 - лесошотбш суглинки, 4 - лесопод1бш суглинки з уламками оол1тови\ вапняшв, 5 - ¡ржаво-бурий глинистий шеок, 6 - скуичення уламшв черепашок молюск вапняшв, 7 - жовтий шеок з рештками черепашок молюск з оолггових вапняшв, 8 - галька оолггових вапняшв, 9 - нижньосарматсью неогенов! зелеш глини з пластами л1гнтв (бурого вуплля) I скам'яшлими деревами.
Список лггератури
1. Бирюлев А.Е., Бирюлева Л.В., Сиван Л.В., Силко-Дорошенко Т.Г. Геологическая карта листа М-35-УШ (Луцк). Отчет Луцкой геологосъемочной партии Львовской експедиции за 1960-61гг.
2. Бистревська С.С. Реконструкщя структурних плaнiв швденно-зах1дно1 окраши Схдао-Свропейсько! платформи та II обрамления за аерокосм1чними даними // Доповщ АН УРСР, №3, сер1я Б, геолопчних, х1м1чних та бюлопчних наук, 1984.
3. Богуцький А.Б. К вопросу о палеогеографии севера Волыно-Подольской возвышенности в эпоху рисского оледенения. - «Доклады и сообщения Львов, отд. Географического общества УССР за 1966 г.». - Львов, изд-во Львов, ун-та, 1969.
4. Гидрогеологическа карта СССР масштаба 1:200000. Серия Волыно-Подольская, лист М-35-ХР/ / Объяснительная записка. Составили Е.В. Шестопалов, В.М. Шестопалов.
-К.: 1974.
5. Гидрогеологическая карта СССР Масштаб 1:200 ООО, серия Вольшо-Подольская, листы М-34-ХУП, М-35-УП / Объяснительная записка / Е.В.Шестопалова. - ред. Варава КН. -Киевский геолого-разведочный трест ордена Ленина, К.: - 1973.
6. Гофштейн И.Д. Неотектоника Западной Волыно-Подолии / АН УССР, Ин-т геологии и геохимии горючих ископаемых.-К.: Наукова думка, 1983. - 182 с.
7. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование: Учеб.-М. Высш. шк., 1991.-366 с.
8. Карпец Ю.Н. Планирование рационального использования геокомплексов на ключевом участке «Щенятин» Волынской возвышенности // Ландшафтное планирование: общие основания, методология, технология: Труды Международной школы-конференции «Ландшафтное планирование», М., Географический факультет МГУ, 2006 - С.159-163.
9. Карпець Ю.М. Вивчення геокомплекйв волинсько! височини для геопросторового планування 1х рацюнального використання (на приклада ключово! дшянки "Д1хпв"). Матер1али м1жнародно1 науково-практично! конференци "Регюн - 2007: стратепя оптимального розвитку" (17-18 китая 2007 р. м. Харюв) - РВВ Харювського нацюнального ушверситету ¿мет В.Н. Каразша, Харюв, 2007. - С. 205-208.
10. Карпець Ю.М. Ландшафтна структура Ьаштавського природного району Волинсько! височини // Природшта науки на меш стол1ть (до 70-р1ччя природничо-географ1чному факультету НДПУ). - Матер1али науково-практично! конференщ!. - ГИжин, 2004.
- С.145-146.
11. Карпець Ю.М. Структурно-генетичт особливосп Повчанського ландшафту// ¿Изична географ1я та геоморфолопя. - К: ВГЛ «Обри», 2008. - Вин. 54. - С. 142-153.
12. Карпець. Ю. М. Ландшафты мюцевосп Волинсько! височини басейну Зах1дного Бугу в межах Украши//Вюник Льв!в. ун-ту. Сер!я географ1чна. 2007. Вип.34. С. 105-113.
13. Климович П.В. Спроба природного районування Волинсько! височини// В1сник Льв1вського ордена Ленша державного ушверситету ¿м. 1в. Франка. Сер1я географ1чна. - Випуск 3. - 1965.
14. Кузьмичов А.1. Болота Волинського лесового плато, !х рослинн1сть та стратиграф1я.
- "Укр. ботан. журнал", 1966.
15. Кузьмичов А.1. Л1си Волинського лесового плато. - "Укр. ботан. журнал", 1967.
16. Кукурудза СИ. Теоретические и методические проблемы среднемасштабных ландшафтных исследований (на примере Волынской области). Автореф. диссертации. 11.00.01 / Ин-тут геофизики АН УССР, Киев - 1979. - 25 с
17. Мамай НИ. Методы оценки хода развития природных территориальных комплексов. / Ландшафтоведение: теория, методы, региональные исследования, практика: Материалы XI Международной ландшафтной конференции / Ред. коллегия: К.Н. Дьяконов (отв. ред.), Н.С. Касимов и др. -М.: Географический факультет МГУ, 2006. - С. 282-285.
18. Маринич О.М., Шжценко П.Г. Снзична географ1я Украши: Шдручник. - К.: Т-во «Знания», КОО, 2003. - 479 с.
19. Новейшая геодинамика и ее отражение в рельефе Украины / Палиенко В.П.; Отв. ред. Маринич А.М.: АН Украины. Институт географии. - К.Наук.думка, 1992. - 116 с.
20. Природа Волинсько! облает / За ред. проф. К.ГГеренчука. - Льв1в: Вшца шк., Вид-во при Льв1в. ун-Ti, 1975.- 146 с.
21. Природа Ровенсько! облает / За ред. проф. Ю.Геренчука. - Льв1в: Вища шк., Вид-во при Льв1в. ун-Ti, 1976. - 156 с.
22. Природно-географ1чний подш Льв1вського та Подшьського економ1чних райошв / К.ГГеренчук, М.М.Койнов, П.М.Цись- Льв1в: Льв1в. ун-т, 1964. -221 с.
23. Тутковский И.П. Очерк послетретичных образований Владимир-Волынского и ю.-з. части Ковельского уездов Волынской губернии.-«Ежегодник по геологии и миниралогии России», т.4, отд. 1. - Варшава. - 1901.
24. Уженков, Герасимов, Шестопалов. Геологическая карта листа M-35-XIV (Дубно). Отчет Дубновской геолого-сьемочной партии Львовской геологической экспедиции за 1959-1960 гг.
25. Черванев И. Г. Структурный анализ рельефа бассейна реки Стырь (№693 - геоморфология). Автореф. Диссертации. Харьковский ордена трудового красного знамени государственный университет им. A.M. Горького. - 1968.
26. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Куковица Г.С. Геоботаническое районирование равнинной части Западной Украины// «Ботанический журнал», т. 56, №10.
Карпец Ю.Н. Генезис и структура геокомплексов восточной части Волынской возвышенности / Ю.Н. Карпец // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: География. - 2009. - Т.22 (61). - №2. - С.59-69.
Принимая во внимание литературные, фондовые и полевые материалы дана характеристика структурно-генетических особенностей ландшафтов Волынской возвышенности.
Ключевые слова: ландшафт, местность, генезис, структура, Волынская возвышенность
Karpets Yu. N. The genesis and structure of eastern part of Volyn upland / Yu.N. Karpets //
Scientific Notes of Taurida V.Vernadsky National University. - Series: Geography. - 2009. - Vol. 22 (61). - № 2. -P.59-69.
Genesis and structure of landscapes are described on Volyn upland basin on the expeditionary, literary and fund materials.
Keywords: landscape, locality, genesis, structure, Volyn upland
Поступила до редакцп 10.03.2009 p.
