CC BY
23
УДК 349.6 Проф. В.А. Василенко, д-р юрид. наук - МЗС Украти
ГЕНЕЗА, ЗМ1СТ I ШЛЯХИ РЕАЛ1ЗАЦП КОНЦЕПЦП М1ЖНАРОДНО1 ЕКОЛОГ1ЧНО1 БЕЗПЕКИ
За наявносп серйозних конфлiктiв еколопчних штереав як на нацiональному, так i на мiжнародному рiвнях, усунення i попередження глобальних екологiчних заг-роз зумовлюе необхiднiсть у конструктивному дiалозi мiж урядами, промисловцями, науковцями i громадянським суспiльством. Для налагодження i пiдтримання такого дiалогу необхщно заснувати пiд егiдою ООН постшну глобальну екологiчну органь зацiю нового типу з ушверсальним членством i множинним нацiональним представ-ництвом. Нащональна делегацiя кожно'1 держави-члена ще'1 оргашзацп мае включати представникiв: а) компетентних оргашв держави; б) дiлових кш, пов'язаних iз сиро-винними галузями; в) еколопчних наук; г) неурядових еколопчних оргашзацш.
1накше кажучи, запропоновано створити ефективний механiзм формування у сус-пiльствi еколопчно'1 солiдарностi та еколопчно'1 вiдповiдальностi як мiцних моральних пiдвалин мiжнародноi еколопчно'1 безпеки i нового свiтового екологiчного порядку.
Prof. V.A. Vassylenko - Ministry of Foreign Affairs of Ukraine
The Concept of International Ecological Security: Origin, Content and Ways of its Implementation
In the context of serious conflicts of ecological interest existing оп both national and international levels the elimination and prevention of ecological threats determine the need for constructive dialogue between governments, industrialists, scientists and civil society.
In order to establish and maintain such dialogue it is necessary to set up under the UN aegis a new type of permanent ecological organization with universal membership and multiple national representation. Every member-state's national delegation ought to include representatives of: a) competent state bodies; b) businesses, especially those engaged in the primary sector; c) ecological science; and d) ecological NGOs.
In other words, it is proposed to create an effective mechanism to form ecological solidarity and ecological responsibility throughout society as a solid moral foundation of international ecological security and a new world ecological order.
Широко вживаш ниш термш i поняття "еколопчна безпека" - нащональна i м1жнародна - виникли i сформулювались пор1вняно недавно - нап-рикшщ 80-х роюв минулого стол1ття в ход1 осмислення негативних наслщюв впливу д1яльносл людини на довкшля Земль У цей перюд своеi ютори люд-ство опинилось у сташ еколопчно1" кризи, яка почала набувати всесвггнього характеру, загрожуючи самому юнуванню земно!" природи i цившзаци.
Термш "еколопя" (в1д сполучення грецьких сл1в: "ойкос" - прост1р для проживання, помешкання, та "логос" - наука) запровадив у науковий обш у 1866 р. вщомий шмецький б1олог Е. Геккель. Цим термшом в1н визначив науку про взаемш зв'язки живих орган1зм1в з довюллям. У той час ще не йшлося про еколог1чну безпеку, оскшьки стан земного довк1лля ще не був загрозливим.
Помггне пог1ршення еколопчно1' ситуац11' у св1т1 сталось у перюд завер-шення 1ндустр1ально1' епохи, особливо у другш половин1 ХХ ст. Це вщбулося внасл1док в1дчуження людини в1д природи та нехтування нею закошв природи.
Особливо небезпечних масштаб1в нищення природи набуло в Укра-1'н1 - най1ндустр1ал1зован1ш1й частит колишнього Радянського Союзу, в яко-му панувало агресивно-споживацьке ставлення до природи.
Побудова численних об'екив важко! промисловостi на територи Укра-1ни була пiдпорядкована, насамперед, мет створення радянського вшськово-промислового комплексу, вщбувалась з iгноруванням можливостей природи до самовiдновлення та нехтуванням потреб людини у здоровому довкшш i супроводжувалась поступовою деградащею довкшля. Внаслiдок цього нап-рикiнцi 80-х - початку 90-х роюв минулого столггтя краша опинилась у сташ екологiчноí кризи.
Комунiстичний режим у суспiльствi культивував спекулятивнi гасла про недоцшьшсть чекати милостинi вiд природи та абсурдшсть 11 охорони вщ радянсько! людини. Цi гасла стали щеолопчним шдгрунтям так званих ста-лiнських планiв "перетворення природи", апофеозом реашзаци яких в УкраНш стала побудова на Днiпрi каскаду пдроелектростанцш. Внаслiдок цього мо-гутню i чисту рiчку перетворили на шiсть мiлководних водоймищ, якi назвали "морями" i якi затопили мiльйон гектарiв родючих земель, заплавнi упддя, луки й пасовиська.
Знищення Дншра розпочалось у 30-х роках i завершилось у 60-х роках минулого столбя. Воно, без перебiльшення, е мiжнародним екологiчним злочином, оскiльки йдеться про третю за довжиною рiчку Свропи, яка тече через територи трьох кра1н. Цей злочин, початок якого осшвував радянський поет С. Маршак: "Дни и ночи, дни и ночи / Бой с Днепром ведет рабочий", свавшьно спотворив природний комплекс, знаковий для Украши та щентич-ност украшсько! наци1. Поряд з трьома штучними голодоморами, лшгвоци-дом та масовими репрешями проти укра1нсько1 провщно! верстви, знищення Дншра е тяжким злочином комушстичного режиму проти украшсько! наци i Украши i мае квалiфiкуватися як акт екоциду.
До знищення Дншра додались прогресуюче забруднення атмосферного пов^я та акваторiй в iндустрiалiзованих зонах, розмiщення атомних елек-тростанцш у густонаселених регiонах, гiгантоманiя мелюративних проектiв, реалiзацiя яких призвела до зникнення багатьох малих рiчок i озер, порушен-ня водного балансу та попршення якостi води на значних територiях Украши. Причому "перетворювачi природи" нав'язували суспiльству концепщю "техносфери" як середовища, в якому при комунiзмi житиме нова сощальна спiльнота - росiйськомовний радянський народ.
Руйнащя природи Украши вiдбувалася в умовах, коли нащя була послаблена штучними голодоморами, нескшченними полггачними репресiями та жахливими наслiдками Друго! свгшво! вiйни.
1 З незапам'ятних час1в Подшпров'я було колискою укра1нсько1 наци, а Дншро - символом Укра1ни. Побут 1 традици, мова 1 культура украшщв були оргашчно пов'язаш з ушкальним природним масивом по обидва береги легендарно1 р1чки та И численних приток. Укра1нська нащя була юторично "вбудована" у ландшафта, тваринний 1 рослинний свгт, природш явища Подшпров'я. Знищення Дшпра супроводжувалась руйну-ванням традицшно1 структури укранського сощуму у самому центр1 крани. Внаслвдок затоплення вели-чезних територш понад три м1льйони людей було з1гнано з споконв1чних земель, тд водою опинились ти-сяч1 стародавшх сш, релтйних споруд, юторичних пам'яток та кладовищ 1з могилами предков.
Наруга над Дншром завдавала тяжко1 морально-психолопчно1 травми всш Украш 1 була спрямована на руйнацш щентачносп украшсько1 наци.
Ввдомий також сталий негативний вплив на добробуп здоров'я м1льйошв людей так званих "мор1в", через утворення яких було не лише затоплено родюч1 земл1, але й попршилась яшсть води, знищено уш-кальш мюця ввдпочинку, зникли цшт породи риб, корисш види рослин тощо.
Все ж найсвiдомiшi 11 представники, яких оминув молох комушстич-них репресш, намагались привернути увагу украшсько1 громадськост i влади до згубних наслщюв хижацького ставлення до природи i зростаючо1 небезпе-ки еколопчно1 кризи. 1хш протести викликали незадоволення партшного ке-рiвництва, яке з кар'ерних мiркувань i заради отримання нагород i зиску ви-сувало i пiдтримувало плани гiгантських "будов комунiзмум. Проте, у деяких випадках спшьними зусиллями украшсько1 громадськостi i вчених вдавалось запобшти реалiзацil найавантюрнiших i найнебезпечнiших проектiв, таких, наприклад, як будiвництво гiдростанцiй на Деснi, Керченсько1 греблi, Оча-ювсько1 дамби у Дншровському гирлi.
Екологiчно ситуацiя в Укра1ш, незважаючи на 11 специфiчнiсть, не бу-ла явищем ушкальним. Потiк шформаци з усiх континенлв планети свiдчив, що споживацьке та агресивне ставлення до природи притаманне не лише кра-1нам соцiалiзму, а й захiдним демократiям i кра1нам третього свiту. вдина принципова вщмшшсть полягала в тому, що при соцiалiзмi природу знищу-вали планово, а в умовах капiталiзму - стихiйно. Однак наслiдки такого став-лення були такими ж згубними.
Еколопчш загрози набували глобального i системного характеру, по-ширюючись на територи багатьох кра1н, простори Свггового океану, атмосферу Землi та 11 приполярнi зони. Саме тому з 60-х роюв минулого столггтя питання охорони природи стають предметом розгляду мiжнародних оргашза-цш системи ООН.
1 2
У грудш 1962 р. спочатку ЮНЕСКО , а потш ООН ухвалюють резолюций присвяченi охоронi довкшля. У 1972 р. у Стокгольмi було скликано Конференцiю ООН з проблем довкшля, яка ухвалила декларащю принципiв охорони довкiлля (26 принцишв), план заходiв (109 рекомендацiй) та оргаш-зацiйно-фiнансовi рiшення. Вiдповiдно до резолюци Конференци про оргаш-зацiйно-фiнансовi заходи, Генеральна Асамблея ООН того ж року заснувала Програму ООН з питань довкшля (ЮНЕП), яка стала спецiалiзованим органом ООН, вщповщальним за природоохоронну сферу.
Незважаючи на заходи мiжнародного спiвтовариства, деградащя дов-кiлля планети посилювалась. Варварська наруга над природою Украши i по-гiршення еколопчно1 ситуацп у свт спонукали до роздумiв, у процес яких поступово формувались загальш обриси концепци еколопчно1 безпеки як комплексно! системи гарантш, покликаних забезпечити збереження довкшля i в окремих кра1нах, i планетарно, колективними зусиллями всього мiжнарод-ного спiвтовариства.
1деолопчним шдгрунтям процесу формування концепцii стали думки i теори видатних представниюв фiлософських i природничих наук минулого i сучасностi про двоедишсть Природи i Бога (Пiфагор, Спiноза, Сковорода), тдпорядковашсть людини природним i божим законам (Гегель, Бекон), про Землю як самовщновлюваний живий надоргашзм (Дж. Хаттон, в. Королен-
1 Резолюц1я XII сеси Генерально1' Конференци ЮНЕСКО "Економ1чний розвиток 1 охорона природних ре-сурав, флори 1 фауни" - 12 с. 2.213, 12 грудня 1962 р.
2 Резолющя XVII сеси Генеральноi' Асамбле1 ООН "Економ1чний розвиток та охорона природи" -А/Яез/1831/ХУП, 18 грудня 1962 р.
ко), залежшсть бiосфери вiд сонячно1 активностi (Ф. Енгельс, О. Чижевсь-кий), про фотосинтез i бiологiчну енергiю (Ф. Паолетл, К. Тiмiрязев), бюсфе-ру i ноосферу (В. Вернадський, Т. де Шарден), бюмораль (П. Кропоткш), бiоенергiю як природну продуктивну силу i джерело життeдiяльностi людини (С. Подолинський). Окремо слщ видiлити швейцарського вченого Поля Сара-зена, який на першш Мiжнароднiй конференцiï з охорони природи в листопа-дi 1913 р. у Бернi висловив переконання у нагальнш потребi запровадження Всесвiтньоï охорони Природи за допомогою взаемопов'язаних заходiв на на-щональному i мiжнародному рiвнях1.
Рушшним поштовхом для започаткування практичноï розробки цшс-ноï концепцiï екологiчноï безпеки була Чорнобильська катастрофа, яка розпо-чалась 26 квiтня 1986 р. i вщ яко1' постраждали мшьйони людей не лише в Укра1'ш, а й поза ïï межами. Завершення розробки концепцiï збiглося в чаш з розгортанням в ООН дискуси стосовно створення всеохопно1' системи мiжна-родно1' безпеки. Ця дискуЫя була викликана такими головними обставинами. З одного боку, внаслщок жорсткого щеолопчного i мiлiтарного протистояння мiж двома протилежними вiйськово-полiтичними блоками, очолюваними СРСР i США, виникла реальна небезпека термоядерно1' вiйни i загибелi людсько1' цивiлiзацiï. З iншого, через неповнощншсть i саморуйнiвний характер комушстично1" системи, економiка СРСР виявилась цшковито неспро-можною витримувати навантаження, зумовлеш нарощенням озброень.
Саме тому шщатором обговорення проблеми системи мiжнародноï безпеки став Союз РСР. Шдгрунтям радянсько1' дипломатично:' iнiцiативи в ООН були Резолюци XXVII з^зду комунiстичноï парти Радянського Союзу,
якi схвалювали принциповi основи створення всеохопноï системи мiжнарод-
2 ...
ноï безпеки, викладеш у Полiтичнiй доповiдi ЦК КПРС . У свiтлi iснуючоï у свiтi екологiчноï загрози "принциповi основи" не мали завершеного вигляду, оскшьки в них окреслювались лише таю сфери системи мiжнародноï безпеки як вшськова, полiтична, економiчна, гуманггарна. За цих обставин, автор ^eï публiкацiï за власною iнiцiативою наприкшщ 1986 року пiдготував докумен-тальну розробку "Екологiчна безпека як елемент всеохоплюючоï системи мiжнародноï безпеки", рiзнi варiанти якоï були надiсланi до МЗС Украши та МЗС СРСР. Стисло основш параметри ^eï розробки були викладеш у квггш 1987 р. на мiжнароднiй науковiй конференций органiзованiй Дипломатичною Академieю МЗС СРСР3.
Запропонована концептуальна розробка була сприйнята позитивно. Однак радянське зовшшньополггичне вщомство не могло вносити ютотт ко-рективи до концептуальноï установки, схваленоï вищим партiйним органом. У цих умовах для запровадження змш було використано мехашзм Оргашза-цiï Варшавського Договору, за допомогою якого здшснювалася координацiя
1 Conférence Internationale pour de la Natur, Berne, 17-19 November 1913, Recueil des Procés-Verbaux, p. 25-26.
2 Материалы XXVII съезда Коммунистической партии Советского Союза. - М., 1986. - С. 110-113.
3 Василенко В.А. Экологическая безопасность как элемент всеобъемлющей системы международной безопасности. - У кн. "Советская дипломатия в борьбе за мир и международную безопасность: от Декрета о мире к всеобщей системе международной безопасности". Материалы международной научной конференции, 9-10 апреля 1987 г., Москва, 1987. - С. 68-75.
важливих зовшшньополггичних акцш держав-члешв. У Комюшке наради Поличного консультативного комггету ОВД, яка вщбулась у Берлш 2829 травня 1987 р., зазначалось: "Представлен! на нарад1 держави шдтверджу-ють ршучють домагатись формування всеохопно!' системи м1жнародного миру i безпеки, яка охоплювала б як вшськову та пол1тичну, так i економ1чну i гумаштарну царини. Ii складником була б i взаемод1я у сфер1 екологи"1.
На наступнш нарад1 ПКК, яка вщбулась у Варшав1 в липш 1988 р., бу-ло ухвалено спещальний документ, присвячений вшськовим та шшим питан-ням екологiчноi безпеки 3.
У зв'язку з цим заступник Мшстра закордонних справ СРСР В. Пет-ровський звернувся до Мшютра закордонних справ Украши В. Кравця з таким листом: "В ухваленому на нарад1 ПКК у Варшав1 16 липня ц. р. документ "Наслщки гонки озброень для довкшля та шш1 аспекти екологiчноi безпеки"" держави-учаснищ Варшавського Договору висловили готовшсть розпо-чати роботу над проектом м1жнародно-правового документа, в якому б були закршлеш обов'язков1 принципи i норми поведшки держав та основш нап-рямки мiжнародноi сшвпращ в еколопчнш цариш.
З врахуванням активноi рол1, яку вщграе УРСР у просуванш концепци екологiчноi безпеки в ООН, було б доцшьно оргашзувати опрацювання вщповщних правових питань на баз1 Кшвського державного ушверситету (проф. В.А. Василенко)" .
До кшця 1988 р. за участю асистента кафедри м1жнародного права Институту м1жнародних вщносин КДУ Анатол1я Каманша автор шдготував документ "Основш положення концепцii Всесвгтнього договору про охорону природи Земл^'. У супровщному лист! заступника мiнiстра закордонних справ УРСР В.Н. Лшатова на адресу заступника начальника Головного уп-равлшня з питань мiжнародноi науково-технiчноi сшвпращ МЗС СРСР А.М. Вавiлова зазначалось: "Просимо Вас висловити зауваження та пропози-ци стосовно основних положень Концепци Всесвггаього договору про охорону природи Земль Автори документу - професор Кшвського держушверсите-ту В.А. Василенко та асистент А.Я. Каманш - готов! Гз врахуванням заува-жень приступити до роботи над текстом Договору"3.
Згадана теоретична розробка була позитивно сприйнята у МЗС СРСР, про що свщчить лист першого заступника начальника управлшня з питань науково-технiчноi сшвпращ Б. Майорського заступнику мшютра закордонних справ УРСР В.Н. Лшатову такого змюту: "На думку УМНТС МЗС СРСР, професор В.А. Василенко та його колега з Кшвського державного ушверси-тету квалiфiковано здшснили велику i вiдповiдальну працю, шдсумком яко! стали основш положення Концепци Всесвггнього договору про охорону природи. Розробка такого документу мае особливе значення у свГтш здшснення тдготовки до проведення у 1992 р.
1 Известия, 31 мая 1987 г.
3 Известия, 17 июля 1988 г.
2 Лист вгд 8 серпня 1988 р., № 485/ояэк.
3 Лист № 3/37-308 вгд 20 ачня 1989 р.
II Конференци ООН з питань довкшля, оскшьки саме ухвалення всес-вггнього договору могло б стати одним з найважливших ïï практичних ре-зультатв"1.
Першим публiчним кроком Украïни у просуванш iдеï екoлoгiчнoï безпеки як складово1' системи мiжнарoднoï безпеки став виступ глави делегаци УРСР, мiнiстра закордонних справ В.О. Кравця 2 жовтня 1987 р. у загальнш дискуси на 42-й сеси Генерально1' Асамбле1' ООН. У вистуш було наголоше-но, що, виходячи з принципу неподшьност мiжнарoднoï безпеки, така безпе-ка може бути "лише загальною, рiвнoю для вшх та охоплювати вшськово-по-лiтичну, екoнoмiчну, екoлoгiчну та гуманiтарну сфери". На наступнш 43-й сесiï Генерально1' Асамбле1' ООН В.О. Кравець у вистуш 7 жовтня 1988 р. заявив, що велшням часу е "попередження незворотних змiн дoвкiлля, збере-ження природних ресурсiв планети для майбутшх пoкoлiнь. Цим цiлям могла б слугувати концепщя мiжнарoднoï еколопчно1" безпеки...", i тому необхщно, використовуючи механiзм ООН, "розпочати розробку норм еколопчно1" пове-дiнки держав та основних напрямюв спiвпрацi у цш галузi".
З метою просування концепци екoлoгiчнoï безпеки, делегацiя Украши у сшвавторсга з делегацiею Чехословаччини в хoдi 42 сесiï Генерально1' Асамбле1' ООН внесла проект резолюци "Мтнародна екoлoгiчна безпека" . У проект наголошувалось на "необхщност вивчення i розробки загальноп-рийнятно1' кoнцепцiï екoлoгiчнoï безпеки, i, зокрема, визначення вщповщних норм основоположних напрямiв i принципiв пoведiнки держав". Проект вихо-див з того, що "еколопчна безпека держав е ютотною умовою реалiзацiï фун-даментальних принцишв Статуту ООН" i "забезпечення сталого розвитку для всiх краш у безпечних еколопчних умовах". 1з посиланням на резолющю 35/8 Генерально1' Асамбле1' ООН "Про iстoричну вiдпoвiдальнiсть держав за збереження природи Землi для тепершнього та прийдешнiх пoкoлiнь", у документ наголошувалось, що еколопчна безпека не може бути забезпечена лише нащональними зусиллями i "вимагае мiжнарoднoï спiвпрацi". Очiкувалoсь, що ухвалення тако1' резoлюцiï створить формальш пiдстави для започаткуван-ня в рамках ООН процесу розробки всеосяжного Всесвггнього Договору про охорону природи Земл^ який мав би зафжсувати загальш принципи природо-охорони планети, передбачити створення на oснoвi ЮНЕП глобально:' Мiжна-родно1' oрганiзацiï з захисту i збереження природи Землi i формування цiлiснoï системи полггико-правових, iнституцiйнo-oрганiзацiйних та матерiальних га-рантш забезпечення мiжнарoднoï екoлoгiчнoï безпеки. При цьому малося на увазi, що кшцевою метою створення системи мiжнарoднoï екoлoгiчнoï безпеки е еколопчний добробут людини та забезпечення ïï еколопчних прав.
Виходячи з цього, делегащя Украши на 45-й сеси Кoмiсiï ООН з прав людини у лютому 1989 р. закликала Кoмiсiю розпочати розробку нового по-колшня прав людини, а саме еколопчних прав людини, таких як: право на еколопчно чисте довкшля; право на еколопчно чист продукти харчування; право на еколопчно нешкiдливi предмети повсякденного вжитку; право на
1 Лист ввд 7 березня 1989., № 186/умнтс.
2 Див. Док. ООН-А/С. 2/42/L.34, 30 October 1987.
еколопчно безпечш умови працi; право одержувати i поширювати достов!р-ну еколопчну iнформацiю; право брати участь у виршенш питань щодо роз-мщення промислових шдприемств та використання технологш, що можуть створювати загрозу життю та здоров'ю людей; право на вщшкодування шко-ди, спричинено! втратою життя чи здоров'я людини внаслщок забруднення природного i виробничого довкшля, а також продажу еколопчно небезпеч-них продуклв харчування i товарiв1.
Iнiцiативи Украши стали предметом обговорень i консультацш, що, на
жаль, не завершились ухваленням резолюцiй i ршень, якi б поклали початок
системнш роботi мiжнародного спiвтовариства, спрямованш на вироблення
ефективного мiжнародного мехашзму охорони природи Землi i забезпечення
2 •
екологiчних прав людини. Водночас певнi пропозицiï Украши так чи шакше були втiленi у деяких документах ООН, що стосувались шдготовки i прове-дення другоï Конференцiï ООН з довкiлля i розвитку, яка вщбулась у 1992 р. у Рю-де-Жанейро i на якш було представлено 179 краш свiту.
Учасники Конференцiï консенсуально ухвалили "Порядок денний на 21-е столггтя", який передбачае здiйснення системи заходiв, спрямованих на екологiчне убезпечення.
Подальша концептуальна розробка iнiцiативи Украïни у питанш еко-логiчноï безпеки була продовжена проф. Юрiем Туницею i частково вщобра-жена у вистуш президента Украши 24 червня 1997 р. на 19 (спещальнш) сеси Генерально!" Асамбле!" ООН. У вистуш пропонувалось розпочати розробку глобального мiжнародно-правового акта, покликаного гарантувати еколопчну безпеку вЫх краш свггу в iнтересах виживання людства i розвитку цивш-заци у ХХ1 ст.4
Проте, як i рашше, мiжнародне спiвтовариство продовжувало вщдава-ти перевагу виршення нагальних екологiчних проблем шляхом укладення окремих мiжнародних угод. В^м, незважаючи на запровадження окремих природоохоронних програм у тих чи шших крашах, погiршення ситуаци iз збереженням довкiлля Землi тривало, що, зокрема було вщзначено на самггах "Рiо+5" (Нью-Йорк, 1997) та "Рю+10" (Йоганнесбург, 2002" та iнших автори-тетних екологiчних форумах.
1 Змют виступу представника Украши у КПЛ В. Василенка ввдображено у протокол! ïï 25 заседания - Commission des droit de l'homme, Quarante-cinquième session, Compte Rendu Analytigue de la 25-ème Séance, Tenue au Palais des Nation, a Jenève, le jeudi 16 février 1989, a 10 heures. Sommaire. - E/CN.4/1989/SR.25,27 février 1989, para 24.
2 Вагомим шдгрунтям для здшснення тако1 роботи могли бути не лише шщштиви Украши, але й висновки i пропозици фундаментально1 доповщ "Наше спшьне майбутне", яка у 1987 р. була завершена гад епдою ЮНЕП Всесвгтньою комю1ею з питань довкшля i розвитку (комю1я Г. Брундтланд), а також положення ух-валено1 ЮНЕП у тому ж рощ "Загальносистемно1 середньостроково1 програми в цариш довшлля на 19901995 рр." Програма визначала, що одна 1з ïï головних цшей полягае у "шдведенш концептуальноï бази шд скоординоване виршення завдання збереження довкшля вс1ма складовими елементами ООН для змщнен-ня екологiчноï безпеки".
3 У рамках свого концептуального щдходу до виршення проблеми мiжнародноï екологiчноï безпеки Ю. Ту-ниця запропонував розробку Еколопчно].' Конституци Земл1 - див. детально: Юрш Туниця. Еколопчна Кон-ститущя Землт 1дея. Концепщя. Проблеми. - Льв1в: Видавничий центр ЛНУ 1м I. Франка. 2002. - 298 с.
4 Коментар щодо пвдгрунтя пропозици Украши у контексп змюту проблеми мiжнародноï екологiчноï безпеки та шлях1в ïï виршення див: В. Василенко, Ю. Туниця. Не хл1бом единим. Про глобальну еколопчну 1н1-щативу та права людини. - "Урядовий кур'ер", № 76, 24 квггня 1999 р.
У хoдi шдготовки та здiйснення реформи ООН держави-члени вислов-лювали занепокоення у зв'язку з найсерйoзнiшими глобальними еколопчни-ми загрозами, що знайшло вщображення у дoпoвiдi Генерального Секретаря ООН "За бiльшoï свободи" та схваленому консенсусом у жoвтнi 2005 р. 60-ю сеЫею Генеральнoï Асамблеï ООН тдсумковому дoкументi "Результати всесвiтньoгo самггу"1.
У зазначенiй дoпoвiдi забезпечення сталост дoвкiлля було поставлене на сьоме (передостанне) мюце у перелiку цшей розвитку тисячoлiття (§28) i пов'язувалось з прoтидiею, насамперед, таким еколопчним загрозам як опусте-лювання, зменшення бioлoгiчнoгo рiзнoманiття, клiматичнi змiни (§§58-60).
Пщсумковий документ також розглядае виршення питань прoтидiï згаданим загрозам прирoдi планети у кoнтекстi сталого розвитку i як таке, що шдпорядковане його забезпеченню. Шдтверджуючи зобов'язання досягти мети сталого розвитку, зокрема i через виконання "Порядку денного 21", цей документ трактуе охорону довкшля як компонент сталого розвитку (§48).
Залежшсть мiж станом довкшля i сталим розвитком е очевидною, i цшком лопчними здаються заклики до боротьби з деградащею довкшля як засобу подолання бщност в уЫх крашах i створення умов для 1хнього сталого розвитку.
Водночас, такий шдхщ у кoнтекстi нинiшньoï екoлoгiчнoï ситуацiï у свiтi не може бути надшним практичним шдгрунтям m для вирiшення проблеми сталого розвитку, m для виршення проблеми охорони дoвкiлля планети.
В останш десятилiття пiдвищились масштабнiсть i стушнь еколопч-них загроз i через це питання екoлoгiчнoï безпеки набули нoвoï якoстi i са-мoстiйнoгo характеру. Досить згадати про прогресуюче знищення лiсiв, зник-нення сшьськогосподарських угiдь та зменшення ïхньoï рoдючoстi, забруд-нення грунтiв, вод, рiчoк, озер та прoстoрiв Свггового океану токсичними вщ-ходами, руйнування озонового шару, парниковий ефект та танення арктич-них i антарктичних льoдiв тощо.
Взаемoпoв,язанiсть всiх елеменпв природи Землi як единого оргашзму зумовлюе системнiсть i взаемoпoв,язанiсть дп екoлoгiчних загроз. Сучаснi екoлoгiчнi загрози, якщо ix завчасно i ефективно не усунути, з плином часу почнуть дiяти кумулятивно, пiдсилюючи одна одну, i спричинять невщворот-ну еколопчну реакцiю лавинoпoдiбнoгo характеру, тобто швидке тотальне руйнування природного середовища i знищення джерел бioлoгiчнoï енергп, неoбxiднoï для життедiяльнoстi та самого юнування людини.
Вiдoмo, що в ютори Землi неодноразово траплялись викликаш пове-дiнкoю людини екoлoгiчнi кризи, однак вони вщбувались у певних частинах планети i, незважаючи на ïxню згубшсть, мали локальний характер.2 Вщомо
1 Док. ООН A/Res/60/1, 24 october 2005.
2 Еколог1чн1 чинники в1д1грали ключову роль у загибел1, наприклад, стародавнього Сгипту, занепад1 Римсь-ко1 1мпер11, зникненн1 своервдно1 цив1л1зацй на тихоокеанському остров1 Пасхи.
Причини i наслщки еколог1чно1 катастрофи, яка сталась на о. Пасхи приблизно у XV-XVI ст., е особливо повчальними i мають слугувати пересторогою, оск1льки цей остр1в е вщносно автономним природним комплексом щодо решти нашо1 планети, аналог1чно тому, як Земля е вщносно автономною щодо Космосу. До XV ст. жител1 острова знищили вс1 люи, що спричинило вимирання тварин, зникнення струмк1в i джерел, руйнування родючих грунт1в, занепад землеробства, знищення рослин i диких птах1в тощо. Нестача
також про змши земного клiмату, але вони, за винятком тих, що були викли-канi косм!чними катастрофами1, вщбувались поступово, що давало людиш час для адаптацiï. Сьогодш, внаслщок неналежноï протидiï мiжнародного спiвтовариства еколопчним загрозам, кризов! екологiчнi явища стали плане-тарними i мають тенденщю до переростання у глобальну еколопчну катастрофу, що загрожуе загибелi люд^^ цивiлiзацiï.
Отже проблема збереження природи Землi шляхом створення системи мiжнародноï екологiчноï безпеки е окремою, надважливою, фундаментальною проблемою, вщ адекватного виршення якоï залежатиме не лише забез-печення сталого розвитку, а, насамперед, виживання людства. Створення ефективноï системи мiжнародноï безпеки як шструменту збереження довкш-ля Землi е сьогодш прiоритетом прiоритетiв мiжнародноï безпеки, важливь шим навiть вщ проблеми роззброення i вiйськово-полiтичноï безпеки.
Найкраще це усвщомлюе свiтове наукове сшвтовариство, яке вже давно б'е на сполох. Спираючись на результати наукових дослщжень, вчеш р!з-них краш наголошують на необхщносл ршучих дш, спрямованих на попере-дження подальшоï деградацiï природного середовища Земль
Поiнформоване населення вшх континенпв планети також виявляе стур-бованють погiршенням довкшля i все частше вимагае запровадження ефектив-них природоохоронних заходав як на нацiональному, так i мiжнародному р!внях.
Свою занепокоешсть декларують i демонструють уряди вЫх держав свпу, намагаючись налагодити м!жшродну екологiчну спiвпрацю i створити мехашзми протидiï екологiчним загрозам. Держави уклали м!ж собою близь-ко 350 багатостороншх i понад 1000 двостороншх природоохоронних угод. У рамках ООН дiе Програма з охорони довкшля, структура якоï сприяе плану-ванню природоохоронноï д!яльност у певних сферах, розробщ та укладенню окремих м!жшродних угод, обмшу екологiчною iнформацiею.
Однак заходи протиди глобальним екологiчним загрозам сучасност далек вщ досконалосп. догов!рним регулюванням передбачаеться захист далеко не вшх елементiв i сфер довкшля. Окремi держави, участь яких у природоохоро-m е критичною, не стали сторонами в!дловщних угод. Окремi держави не вико-нують сво1х мiжнародних догов!рних зобов'язань належним чином. ЮНЕП ош-куеться реалiзацiею окремих пор!вняно невеликих природоохоронних програм, мае досить обмежене фiнансування i не е потужною мiжнародною структурою, спроможною ефективно даяти у ключових сферах охорони природи Землi.
1накше кажучи, юнуюч! механiзми протидiï еколопчним загрозам е неспiврозмiрними !з зростаючим ступенем екологiчноï небезпеки. Глибинна причина цього полягае у несформованост у суспшьств! екологiчноï свщо-
продовольства, 6уд1вельних матер1ал1в i палива викликали м1жусобш вшни, як1 тривали з початку XVII ст. до середини XVIII ст. i в ход1 яких населення острова скоротилось з 15-20 тисяч до 1,5 тисяч1, перетворившись на голодний, бщний, дезоргашзований натовп. Сьогодш про своервдну цившзацш о. Пасхи нагаду-ють лише ввдом1 пгантсьш скульптури, виготовлеш жителями острова до еколопчно1 катастрофи.
1 За даними сучасноï науки масове вимирання i кардинальна змша форм земного оргашчного життя трап-ляеться в межах регулярних штервал1в через приблизно 26 м1льйошв рок1в внаслщок зитснення Земл з косм1чними тшами в1дпов1дно до певного "небесного розкладу". Зпдно з розрахунками вчених, Земля знаходитиметься у небезпещ десь 12 м1льйошв рошв. Водночас багато вчених вважае, що своïми д1ями люди можуть також викликати глобальну еколопчну катастрофу.
мост i вщсутност екoлoгiчнoï сoлiдарнoстi як на нацюнальному, так i на мiжнарoднoму рiвнi. Дoмiнуючими у сучасному суспiльствi рисами е его1зм, невгамовне споживання, гонитва за надприбутками, а не моральш iмперативи екoлoгiчнoï вiдпoвiдальнoстi. Уряди держав неспроможш здiйснювати ефек-тивну еколопчну пoлiтику, oскiльки, з одного боку, зазнають сильного тиску з боку промисловщв i аграрив, яю прагнуть дiяти безконтрольно i уникати витрат на запровадження екoлoгiчнo прийнятних технологш, а - з шшого, на-магаються не запроваджувати еколопчних обмежень, спроможних викликати незадоволення виборщв. Здшснення такoï пoлiтики ускладнюе i конфлжт екoлoгiчниx iнтересiв кoрпoрацiй та еколопчних штереЫв широкого загалу.
На мiжнарoднoму рiвнi запровадженню нового еколопчного порядку i забезпеченню мiжнарoднoï екoлoгiчнoï безпеки заважають кoнфлiкт еколопчних iнтересiв окремих держав, рiзниця в ïxнix пiдxoдаx до oцiнки еколопчних небезпек та бачення ними шляxiв ïx усунення i попередження.
Отже, очевидно, що ефективне виршення глобальних екoлoгiчниx проблем сучаснoстi можливе лише у прoцесi пoстiйнoгo конструктивного дь алогу мiж урядами, бiзнесoм, вченими i представниками громадянського сус-пiльства. Для налагодження такого дiалoгу пiд егiдoю ООН неoбxiднo ство-рити пoстiйну глобальну екoлoгiчну оргашзацш нового типу з ушверсаль-ним членством i множинним нацюнальним представництвом.
Нацюнальна делегацiя кoжнoï краши в таюй oрганiзацiï мае складати-ся з: 1) офщшних представникiв держави; 2) представниюв дiлoвиx кiл, на-самперед, пов'язаних з сировинними галузями; 3) представникiв екoлoгiчнoï науки; 4) представниюв неурядових еколопчних оргашзацш1.
Засадничими принципами дiяльнoстi нoвoï oрганiзацiï мають стати екoлoгiчна сoлiдарнiсть i еколопчна вщповщальшсть, а ïï головними функщ-ями - забезпечення мiжнарoднoï екoлoгiчнoï безпеки шляхом спiльниx дiй, усунення i попередження еколопчних загроз, контроль за виконанням чинних еколопчних угод, постшний мошторинг довкшля Земл^ сприяння у вдоскона-леннi старих i розробщ нових норм мiжнарoднoгo еколопчного права.
У рамках такoï оргашзацп можна було б продовжити спроби реалiзу-вати iдею розробки Всесвггнього Договору про охорону природи Землi та За-гальнoï Декларацп еколопчних прав людини.
Дiяльнiсть такoï оргашзацп сприяла б пiдвищенню екoлoгiчнoï свщо-мoстi свiтoвoï пoлiтичнoï i дiлoвoï елiти, формуванню нового свiтoвoгo еколопчного порядку, запровадженню яюсних змш у господарську дiяльнiсть людини, збереженню природи Землi для нишшнього i прийдешнього пoкoлiнь.
1 Аналогом пропонованого п1дходу у мiжнарoднiй практищ е вир1шення питання членства у Мгжнароднш орган1зацй прац1. Ця оргашзащя, створена у 1919 р., виникла у пер1од загострення конфл1кту м1ж "трудом"
i "кап1талом". З метою зняття напруги у сусп1льств1 i досягнення компром1су в основу д1яльносп МОП було покладено принцип сощально1 сол1дарност1, що знайшло вщдзеркалення у ст. 3 ïï Статуту, вщповвдно до якoï головний орган МОП - Генеральна Конференц1я - складаеться за принципом: чотири представники в1д держави-члена, з яких двое е делегатами уряду, а два шших делегати представляють в1дпов1дно: один -б1знесмешв-шдприемщв, а 1нший - трудящих кoжнoï краïни-члена. Практика розробки в рамках МОП численних конвенцш, в яких закршлюються мiжнарoднi стандарти умов прац1, та застосування таких конвен-ц1й на нацюнальному р1вш св!дчить про ефективн1сть ц1е! oрганiзацiï.
