CC BY
45Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) № 4. Часть 1.С.165-170.
УДК 655.3.06(03)"191/192"
Функцп укра'Гнських довiдкових видань перших десятил^ь ХХ ст.
Кравченко О.Л.
Луганський нацюнальний унверситет ¡мен1 Тараса Шевченка,
м. Луганськ, Укра/на
У статт1 охарактеризовано функцп довгдкових видань в Украгт перших десяти-л1ть ХХ ст. На основ! анал1зу передмов, реценз1й, наукових 7 публ1цистичних статей показано, як формувалосьрозум1ння функщонального призначення цього виду видань. Проведене досл1дження довело, що дов^дков! видання задовольняли потребу людей в ¡нформацп, виступали засобом сустльног комушкацИ', ф1ксували мовт норми, широко використовувались у навчальному процесг, впливали на формування нацгональног св1домост1.
Ключовi слова: дов1дкове видання, вид видання, функщя, терм1нолог1чний словник, рецензгя.
Протягом перших десятатть ХХ ст. унаслщок активiзащl сощального життя, кардинальних пол^ичних змш вщбуваеться розвиток нащональних культурних процеав в Украш, зокрема штенсифшуеться видавнича справа. У цей час зростае кшьюсть видавничих осередюв i розширюсться 1хня географiя, урiзноманiтнюeться асортимент видавничо! продукци, що впливае на уточнення типолопчних кордонiв, вироблення редакцшно-видавничих вимог до рiзних видiв лтератури. Серед масиву друковано! продукци актуатзуються довiдковi видання, котрi подають систематизо-ванi короткi вiдомостi наукового чи прикладного характеру.
Вивченню довiдкових видань в Укра!ш в iсторичному аспект присвяченi розвiдки К. Гориславець, Н. Демчук, О. Романюк, О. Усатюк, Н. Черниш, в яких висв^люеться iсторiя розвитку цього виду видань i проблеми становлення методики !х укладання. Проте з'ясування функцiй довщкових видань окресленого перiоду, що е метою стат-тi, не було предметом дослщження украшських науковцiв. У передмовах до видань, рецензiях на них, наукових i публiцистичних статтях кристалiзувалося розумiння функцiонального призначення довщниюв. Цей процес надалi впливав на становлення типологи довiдкових видань, 1хньо1 макро- i мiкроструктури.
Усвщомлюючи важливiсть укладання довiдкових видань, за цю роботу бралися найкращi науковi сили Укра!ни - М. Грушевський, А. Крим-ський, О. Курило, В. Левицький, П. Тутковський, Гр. Холодний, О. Яната та ш. За шдрахунками Гр. Холодного, на 1928 р. лише над термшолопчни-ми словниками працювали 3 академши, 44 професори, 40 викладачiв вишiв, 6 директорiв наукових установ, 12 наукових сшвробгтниюв [13]. Укладанням слов-никiв займалося Наукове товариство iменi Шевченка у Львовi, а згодом у Киев^ яке з серпня 1918 р., коли при його Природничш секци було засновано Термшолопчну комiсiю, очолило роботу в термшолопчнш справi. У травнi 1920 р. на основi Терм> нолопчно! комюи НТШ i Правописно-термшолопчно1 комюи УАН постав 1нститут укра1нсько1 науково1 мови УАН. Довiдковi видання ставали результатом коштко1, на-
полегливо1, самовщдано1' працi украшських науковцiв, свiдчили про науковий потен-цiал украшсько1' наци.
Визнання украшсько! мови основним засобом комушкаци спричинило появу рiз-них видiв довщкових видань, покликаних задовольняти потребу людей в шформаци. У передмовах майже всiх видань i рецензiях на них головною функщею визнавалося залучення широких кiл читачiв до знань, !х передачу найкоротшим шляхом довщ-кових видань. Скаж1мо, у передньому словi "Вщ складачiв" "Росшсько-украшського фразеолопчного словника" В. Пiдмогильного i С. Плужника зазначалося: "Гостру потребу на систематизовану фразеологiю украшсько1' дшово1 мови вщчуваемо аж надто гостро по наших установах. Вщбувши курси украшзацп, засво!вши елементи морфологи укра1нсько1 мови та 11 синтакси, радянський службовець, проте, безси-лий проти «мовних штамтв» звикло1 росшсько1 мови, не маючи пiд рукою не тшьки остаточно фшсовано1' украшсько1' дшово1 фразеологи, а навiть того матерiялу, що давав би йому хоч навщ, коли не нормативну вщповщь" [6].
Наголошення на задоволеннi практичних iнформацiйних потреб споживачiв з рiз-них галузей знань зустрiчаeмо й у вступному словi "Вщ Природничого вiддiлу" до "Росшсько-украшського словника вшськово1 термшологи" С. та О. Якубських: "Цей словник мае на ощ передусiм суто практичнi потреби. Иого призначення бути «до-вiдною книгою» для широких кол нашого громадянства, що потребуе певно1 терм> нологи не тiльки з яко1сь вузько1 спецiяльности, але й термшологи з ушх наук, що з ними маеш справу в практичному житп" [7]. З наведено1 цитати бачимо, що з шфор-мацiйною функщею тюно пов'язувалася комунiкативна. Довiдковi видання повиннi були надавати знания про словниковий склад рщно1 (у разi перекладних словникiв -чужо1) мови як про зашб спiлкувания, водночас забезпечуючи iнформацiйнi процеси в суспшьсга (у науковiй, технiчнiй, дiловiй, осв^нш та iнших галузях).
Наступною важливою функцiею довiдкових видань стало унормування украш-сько1 мови. Через вщсутшсть державностi, розмежування укра1нських земель, нео-дноразову заборону укра1нсько1 мови, русифшаторську полiтику або вплив польсько1 мови украшщ не мали змогу виробити загальноприйняп правила реалiзацil мовно1 системи, яю б закрiпилися у процеш суспiльноl комунiкацil. Характеризуючи ситуа-щю з довiдковими виданнями цього перюду, М. Галин писав: "I ось трапилось те, що треба було передбачати заздалепдь, а саме: усi словники складено не за одноцшьним пляном i зразком, инодi з суперечною, неполаднаною термiнольогiею, з сумшкою в значнiй мiрi запозичень зi спорiднених, сусiдських мов. Що плян словниюв не од-номанiтний, то це ще не аби яка шкода, а прикро бачити в украшських словниках чужерщш, здебшьшого московсью й польськi вислови, якi визнають автори шбито укра1нськими" [1, с. 187].
Закршлення мовно1 норми в певнш галузi розглядалося як одне з головних завдань при укладанш словникiв, а правильне вiдтворення слова - основною ознакою яюсно-го видання, на що звертали увагу тд час його рецензування. Наприклад^ аналiзуючи "Росiйсько-Украiнський словник" С. 1ваницького i Ф. Шумлянського, М. Иогансен за-уважував: "Хибуе також частина перекладова. Росiйськi дiеприкметники передаються, оком не моргнувши, формами на -чий. У багатьох випадках намють украшських да-ються росiйськi слова; точшше сказати автори намагалися подати стеменнюшький переклад даного слова й не знаходячи подекуди того самiсiнького вщтшку в укра1н-ськiй мовi, подавали створене на росшський штаб «точне» слово; що правда на це саме хибують мало не вш нашi перекладачi, намагаючись буквально (курсив автора. - О. К.) передати руський текст" [3, с. 9].
Через невироблешсть украшсько1' термшологи серед науковщв, освiтян i практи-юв побутували неузгодженi термiни, часто запозичеш з росiйськоi мови, тому вга-лося формування термiносистеми на власне украшському rрунтi: "Ся термiнольогiя,
- писав В. Щербаювський, рецензуючи «Збiрник математично-природописно-л1кар-сько1 секцп Наукового Товариства iмени Шевченка», - незвичайно щкава i корисна, бо тут немае ш'чого видуманого автором, а тшьки добросовютш записи вщ народа i навiть додано назви с!л де якийсь термш записано; - завдяки сьому ся праця од-наково щкава як для натуралюта, так i для фшьольога i однаково користна. <...> З того виробив ся цший словничок тмецько-украшський приблизно в 6 000 ^в, а найбiльш цшну частину його становить термiнольогiя народня. Тут зараз виявило ся i богатство укра1'нсько1' мови i повнота та докладшсть и, котра в с!м раз1 перевишае тмецьку, бо часто на оден шмецький термш вщповщае 10 украш, а раз навггь 22" [14, с. 410].
Унаслщок суспiльно-полiтичних особливостей розвитку украiнськоi наци тер-мiносистема украiнськоi мови розроблялася переважно в галузi фшолопчних наук, тому серед науковцiв юнувала думка про неможливiсть становлення термшологи на народнш основi. Термiнологiчнi словники цього перюду заперечували такий погляд, доводячи багатство й розробленють украiнськоi мови. У передмовi до свого "Словника геологичноi термшологи" академш П. Тутковський писав: "Слова не повинш куватися штучно. Мова взагалi е живий органiзм, що живе сво'м життям i не е штуч-ним витвором; усi штучш мови (рiжиi воляпюки та есперанто) були завжди мертво-рожденими i нежиттездатними. Кування нових слiв не може бути доручено вченим природникам, яю не мають досить фшологичного досвiду. Природнича термшоло-гiя в дшсности iсиуе в народi. Неможливо ^норувати i занедбати словних скарбiв (розрядка автора. - О. К), що безперечно юнують в народнш мовц в нiй е дуже гарш i яскравi вирази; треба лише завдати собi труду - ознайомитися з тими скарбами, пильно розшукати i науково-критично вивчити !х" [8, с. 5]. Тож довiдковi видання, що формувалися на власне украшському rрунтi, виконували iдентифiкацiй-ну функщю, виявляючи своерiдний мовний "портрет" украшщв у часовому i про-сторовому вимiрах, в якому вщображалися соцiальнi, культурнi, естетичнi та iншi особливостi народу.
Згодом принцип народносп при укладаннi термiнологiчних словникiв вщбився в "Iнструкцii для укладання словниюв 1УНМ", перший пункт яко1 сформульовано так: "У наукових термiнологiчних словниках 1УНМ об'ект вивчення е украшське слово, отже реестр термiнiв, що лягае в основу кожного словника, повинен бути украш-ський" [2, с. 66]. При 1УНМ створено Бюро народних термшолопчних матерiалiв, завданням котрого було збирання народних термшв.
Таким чином, публiкацiя довiдкових видань свщчила про розвиток украiнськоi лiтературноi мови як вищо1 форми загальнонародноi нацiональноi мови, котра харак-теризувалася обов'язковими для вшх носiiв сталими нормами.
Формування украiнськоi науковоi термшологи впливало на подальший розвиток ушх галузей науки, про що в листопадi 1928 р. у доповщ "Стан та перспективи нау-ково1 роботи 1нституту Украiнськоi Науково1 Мови" Радi УАН заявив керiвник 1УНМ Гр. Холодний: "Коли безперечною аксюмою стае формула, що добра наукова терм> нологiя е ознака культурно! достиглости народа, то для нас не меншу очевидшсть мае формула обернена: розвитковi науки та и засвоенню в великш мiрi повинна сприяти добра наукова мова й наукова термшолопя" [13]. Вiдтак передбачалося, що 1УНМ буде спрямовувати розвиток укра1нсько1 науково1 мови.
Якщо наприкiнцi XIX - на початку ХХ ст. довiдковi видання розширювали дiа-пазон украшського друкованого слова, стверджували украшську мову як мову наукового спшкування, то в 20-х роках вони почали вщгравати роль мiжнацiональноi на-уково1 комунiкацii, засвiдчуючи розширення читацько1 аудиторii укра1нських видань. Як писав I. Опенко в рецензи на "Украiнсько-росiйський словник" В. Дубровського, "в словнику украшсько-росшським, та ще й невелиюм, у нас тепер пильна потреба.
Народжусть ся новий читач, укра!нську книжку читае тепер бшьше людей, читають не тiльки сво!, але й нашi сус!ди. Збшьшуеть ся укра!нська л!тература - не тшьки красне письменство, але й л!тература наукова, л!тература, що з нею мусить рахувати ся не тшьки свш вчений. Гарний невеличкий словник тут кожному став би у великш пригод!" [5, с. 200].
СлДд зауважити, що до укладання довДдкових видань бралися люди, не обiзнанi з методикою створення такого виду видавничо! продукци, особливо це стосуеться тер-мiнологiчних словникДв. На думку О. Усатюк, характерною ознакою лексикографДч-ного процесу доби визвольних змагань була "локальнють" довщниюв [11]. Випущенi на перифери словники науковщ характеризували як здебiльшого "невдалi спроби, а часом i зовсДм неграмотнi писання" [12, с. 14], а деяю довiдковi видання 20-х рр. ХХ ст. отримали розгромш вДдгуки. Позитивною стороною цього поцесу було те, що довщники свДдчили про вiдродження укра!нсько! народу, впливали на становлення нацюнально! свiдомостi, виступаючи чинником самощентифДкаци наци. Ситуацiю в термшолопчнш справi 1917 - 1918 рр. Гр. Холодний охарактеризував так: "Мабуть не було таких освДтшх установ, що могли зовсДм обминути термшолопчне питання. У цш справi вщбилося те нервове китння, що охопило modi все украгнське життя до найдальших його глибин (курсив наш. - О. К.). Термшолопчш гуртки та комюи ви-никали десятками. З осередюв оргашзовано! пращ такого характеру можна назвати, перш за все, Полтаву, де одразу тсля лютнево! революци почала працювати за проводом В. НДколаева Термшолопчна КомюДя при Музе! дм. Скаржинсько!, особливо iнтенсивно при його Природничому Вщдш. Тут брало участь чимало сшвробДтниюв самого Музею, ДослДдно! Станци, Метеоролопчного Бюра. Робота звязана була пе-реважно з видавничою дДяльнютю Губерського Земства й Музею. ПомДтна була та-кож робота при БюрД Педагопчшм Полтавського Губерського Земства, де працювали ПредметовД Комюи для складання шкшьних програм i шдручниюв, хоч ця робота й не була такою систематичною, як робота при Музе!" [12, с. 13].
Формуванню уявлення про нацюнальну неповторнють, своерщнють духовних i культурних цшностей укра!нського народу й виробленню таким чином свДтоглядних засад укра!нства сприяли першД тематичш довщковД видання, наприклад,"МатерДали до словника укра!нських граверДв" П. Попова (1926), "Десять рокДв укра1нсько1 лД-тератури. 1917 - 1927" А. Лейтеса i М. Яшека (1928). Щодо останнього С. Ляшко зазначае, що цей бюбДблюграфДчний покажчик дозволив "створити образ лДтератури конкретного часу: И штелектуальний i людський потенщал, лДтературна карта Укра!-ни, лДтературш течи, культура взагалД в рДзномаштносп И можливостей, оргашзацш-на структура литературного життя, особливост видавничо! справи тощо" [4, с. 393].
Вщсутнють системи навчально! лДтератури для рДзних рДвшв освДти спонукала до активного використання довДдкових видань у процесД навчання. 1хне значення при вивченш рщно! мови ще в 1898 р. наголошував С. Ефремов: "В наш час, коли у нас немае нацюнально! школи, а тим самим - нема спроможности систематично вчити рДдну мову, словар укра!нсько! мови мусить вщДгравати дуже важну ролю" [9, с. 111]. Про розумшня важливосп освДтньо! функцп довДдкових видань свщчить порушення ще! проблеми в пресД. АналДзуючи розвиток укра!нсько! науково! термшологн, Гр. Холодний у розвщщ "До юторн оргашзацп термшолопчно! справи на Укра!ш" коротко переповДдае статп О. Янати i М. Грушевського, умщеш на сторшках москов-ського видання "Промшь" за 1917 р. У статп "Негайна справа в розвитковД укра!н-сько! науки i школи" О. Яната прогнозував неминучий розвиток укра!нсько! школи, яка мае шдготуватися до змш, а для цього повинна мати усталену наукову мову, вДд-так випливала потреба в термшолопчних словниках. Продовженням порушено! теми стали розмДрковування М. Грушевського, котрий, "згоджуючись, що справи неможна вщкладати, «спихаючи !! на иншД, вшьш, мовляв, кращД часи»", убачав завдання на-
уковцiв "в використанш 3i6paHoro вже, приготованого, виробленого до творчо! робо-ти над шкшьною i популярною лтературою" [Цит. за: 12, с. 12-13].
Особливо актуальним залучення довiдкових видань до навчального процесу стало пiд час укра!шзаци, коли вища школа переходила на укра!нську мову викладання, вiдповiдно, студенти потребували термшолопчних словникiв, звiдки "мали б змогу черпати потрiбний термшолопчний матерiал, щоб користати з тих шдручниюв та поточно! техшчно! лiтератури, що виходить укра!нською мовою" [10, с. 87].
Невизначенiсть типолопчних кордонiв мiж навчальною й довщковою лтерату-рою, свiдома настанова використання останньо! з навчальною метою виявлялася в назвах деяких видань. Зокрема книжка Б. 1гнатьева "Весняна флора. Визначник весняних рослин. Пiдручник для лабораторних занять, бiологiчних екскурсiй i для самоосвiти " (Харкiв : ДВУ, 1924) i M. Котова "Весняний провiдник в околицях м. Харкова. (Рослинний та тваринний свгг). Пщручник для шкiльних екскурсiй та само-освiти" (Харкiв : ДВУ, 1925) поеднують у назвi два види видань, хоча на сучасному еташ щ видання можна трактувати як довщники.
Таким чином, довiдковi видання перших двох десятилiть ХХ ст. задовольняли потребу людей в шформаци, виступали засобом сустльно! комунiкацi!, фiксували мов-нi норми, широко використовувались у навчальному процесс Надалi окресленi функ-цi! закршилися за цим видом видань. Формування нацiонально! свiдомостi, духовних i культурних цiнностей, вiддзеркалення рiвня науки й культури нацi! за допомогою довщкових видань стало актульним iз здобуттям Укра!ною незалежностi.
Список лiтератури
1. Галин М. [Рецензiя] / М. Галин // Лтературно-науковий вiсник. - 1927. - Т. 92.
- Кн. 2. - С. 187 - 191. - Рец. на кн.: Лукасевич С. Анагашчний словник : матерiяли.
- Львiв / накл. автора. З друкарш Наукового Т-ва iм. Шевченка, 1926.
2. 1нструкщя для укладання словникiв 1УНМ // Вiсник 1нституту укра!нсько! на-уково! мови. - 1928. - № 1. - С. 66 - 72.
3. Иогансен М. Сучасш укра!нсью словники практичного вжитку / М. Иогансен // Нова книга. - 1925. - Ч. 7 - 8. - С. 9 - 10.
4. Ляшко С. М. Бiобiблiографiчний покажчик "Десять роюв укра!нсько! лтера-тури. 1917 - 1927" А. Лейтеса i М. Яшека : предметна галузь i можливостi використання в гумаштарних дослiдженнях / С. М. Ляшко // Науковi працi юторичного факультету Запорiзького державного унiверситету. - 2005. - Вип. XIX. - С. 393 - 403.
5. Опенко I. [Рецензiя] / I. Опенко // Лiтературно-науковий вiсник. - 1909. - Т. 46.
- Кн. 4. - С. 200 - 205. - Рец. на кн.: Укра!нсько-росшський словник В. Дубровського / ред. I. Стешенка. - К. : Час, 1909.
6. Пщмогильний В. Росшсько-укра!нський фразеолопчний словник [Електро-нний ресурс] / В. Пщмогильний, С. Плужник. - Режим доступу: http://r2u.org.ua/data/ Росiйсько-укра!нський%20фразеологiчний%20словник%20(l928).pdf
7. Росшсько-укра!нський словник вшськово! термшологи / [упорядк. С. та О. Якубсью] [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://eudusa.org/NTShOnline/ Book7.pdf
8. Словник геологично! термшологи / [упоряд. Тутковський П. А.]. - К. : 1н-т енциклопедичних дослщжень НАН Укра!ни, 2008.
9. Spectator. З росшсько! Укра!ни // Лггературно-науковий вiсник. - 1898. - Т 1. -Кн. 1. - С. 107 - 112.
10. Туркало К. [Рецензiя] / К. Туркало // Вюник 1нституту укра!нсько! науково! мови. - 1928. - № 1. - С. 87 - 91. - Рец. на кн.: Дубровський В. Росшсько-укра!нський техшчний словник. - Видання друге, змшене та доповнене. - К., 1920.
11. Усатюк О. З юторп формування джерельно! бази словникДв укра!нсько! дшово! мови початку ХХ ст. / Олена Усатюк // НауковД записки НаУКМА. - 2010. - Т. 111 : Фшолопчш науки. - С. 56 - 60.
12. Холодний Гр. До ютори оргашзаци термшолопчно! справи на Укра!ш / Гр. Холодний // ВДсник 1нституту укра!нсько! науково! мови. - 1928. - № 1. - С. 9 - 20.
13. Холодний Г. Стан та перспективи науково! роботи 1нституту Укра!нсько! Науково! Мови [Електронний ресурс] / Г. Холодний. - Режим доступу : http://www. movahistory.org.ua/wiki/Холодний_Г._Стан_та_перспективи_науково!_роботи_IУНМ
14. ЩербакДвський В. [РецензДя] / В. ЩербакДвський // Лпературно-науковий вД-сник. - 1909. - Т. 46. - Кн. 5. - С. 410 - 411. - Рец. на кн.: ЗбДрник математично-при-родописно-л!карсько! секци Наукового Товариства Дмени Шевченка / тд ред. I. Верх-ратського, д-ра В. Левицького i д-ра С. Рудницького. - Т. ХП. - ЛьвДв, 1908.
Кравченко Е. Л. Функции украинских справочных изданий первых десятилетий ХХ ст. // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» - 2012. - Т.25 (64). - № 4. Часть 1. - С.165-170.
В статье охарактеризованы функции справочных изданий в Украине первых десятилетий ХХ в. На основе анализа предисловий, рецензий, научных и публицистических статей показано, как формировалось понимание функционального назначения этого вида изданий. Проведенное исследование показало, что справочные издания удовлетворяли потребность людей в информации, выступали средством общественной коммуникации, фиксировали языковые нормы, широко использовались в учебном процессе, влияли на формирование национального сознания.
Ключевые слова: справочное издание, вид издания, функция, терминологический словарь, рецензия.
Kravchenko Е. Functions of Ukrainian reference books of the first decades of the twentieth century. // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communications». - 2012. - V.25 (64). - № 4. Part 1. - P. 165-170.
The article described the function reference books in Ukraine the first two decades of the twentieth century. Based on the analysis of the prefaces, reviews, scientific publications shows how been formed understanding of the functional purpose of this type ofpublication. The study showed that the reference books to satisfy people's need for information, were a means of social communication, fixed linguistic norms, used in the learning process, influenced the formation of national consciousness.
Key words: reference book, the type of publication, function, terminological dictionary, review.
Поступила до редакци 25.09.2012р.
