CC BY
163. Каплан Н.И. Народное декоративно-прикладное искусство Крайнего Севера и Дальнего Востока. М.: Просвещение, 1980.
4. Киле А.С. Искусство нанайцев, вышивка, орнамент. Традиции и новации. - Хабаровск, «Российский Медиа альянс», 2004.
5. Нанайцы: Каталог коллекции из собрания Хабаровского краевого музея им. Н.И. Гродекова / авторы составители - Г.Т. Титорева, В.Б. Малакша-нова, К.Е. Пересыпкина. - Красноярск: Юнисет, 2019.
6. Рашидов О.К. Этнохудожественный компонент в системе образования студентов вуза: теория и практика. // Вестник московского государственного университета культуры и искусств. №2 (58). Изд-во: МГИК. - г.Химки, 2014, с. 294-299
7. У, Н.Н. Откровение. Изделия из дерева, графика: альбом / сост.: Г.И. Першина, М.С. Де-чули, Елена У. - Хабаровск: Министерство культуры Хабаровского края, 2014.
8. Штернберг Л.Я. Гиляки, орочи, гольды, не-гидальцы, айны. Хабаровск, 1933.
ФУНКЦЮНАЛЬНО-ДШОВ1 АСПЕКТИ М1ЖОСОБИСТ1СНОГО СП1ЛКУВАННЯ У
СУЧАСНОМУ СОЦ1УМ1
1ванова Н.Г.
доктор психологгчних наук, професор, начальник науковог лабораторИ Нацюнальна академ1я СБ Украши Пономаренко А.Ю. кандидат педагоггчних наук, завгдувач в1ддту астрантури i докторантури НацюнальноЧ академИ
СБ Украши KpanieiHa Н.В.
старший викладач сnецiальноi кафедри Нацюнальног академИ СБ Украши
FUNCTIONAL AND ACTIVITY ASPECTS OF INTERPERSONAL COMMUNICATION IN MODERN
SOCIETY
Ivanova N.
National Academy of the Security Service of Ukraine Head of research laboratory Doctor of Psychology, professor Ponomarenko A. National Academy of the Security Service of Ukraine, PhD in Education, Head of post-graduate studies Department
Krapivina N.
Senior lecturer of the special department National Academy of the Security Service of Ukraine
Анотащя
У стати акцентуеться увага на тому, що стлкування е важливим регулятивним, оргашзацшним, ко-ординуючим та коригувальним чинником життедiяльностi людей в шновацшному свт сучасних техноло-гш. Проблемш питання особливостей перебну, корекцп, регулювання та оптимiзацil мiжособистiсного стлкування були i е предметом наукових розввдок як вггчизняних, так i зарубiжних вчених. Обгрунтовано, що стлкування представляе складний комплекс комушкативних, перцептивних та штерактивних дай ств-розмовнишв та забезпечуеться сощально-оргашзацшною, iнформацiйно-прогностичною, емоцшно-регу-ляцiйною та мотивацiйно-дiйовою функцiями. Кращому розумiнню у процесi розмови сприятиме знання алгоритму мiжособистiсного сприйняття. Зазначено, що перевiрити рiвень розвитку власно! здатностi до устшно! м1жособиспсно! комушкаци допоможе, зокрема, психодiагностична методика дослщження «Ко-мунiкативних та органiзаторських здiбностей». У результатi дИ певних психолопчних передумов, зокрема, рiзних диспозицiй, установок, щнтсних орiентацiй, iндивiдуально-психологiчних особливостей партнерiв по спшкуванню з'являються, насамперед, так комунiкативнi бар'ери: дискомфорту, тривожностi, непоро-зумiння, особистiсних прiоритетiв. Формування особливостей сприйняття стврозмовниками один одного детерм^еться певними психологiчними аспектами, а саме: враженням про спiврозмовника; ощнюванням йогог особистюних рис; рiвенем довiри; емоцшним забарвленням розмови; оформленням зовнiшностi. Сшвставлення вербальних та невербальних ознак стврозмовника, якими супроводжуеться мiжособистi-сна комушкащя, дае змогу виявити особливостi проявiв психiки та бiльш об'ективно ощнювати його спра-вжнi мотиви та намiри.
Abstract
In the paper it is emphasized that communication is an important regulatory, organizational, coordinating and corrective factor of social life in the innovative world of modern technology. Urgent issues of the peculiarities of the interpersonal communication course, correction, regulation and optimization have always been the subject of scientific research of both domestic and foreign scientists. It is substantiated that communication is a complex set of communicative, perceptual and interactive actions of interlocutors and is provided by socio-organizational, information-prognostic, emotional-regulatory and motivational-activity functions. It is proved that the interpersonal perception algorithm promotes better understanding in the process of conversation. It is argued that the "Communicative and organizational skills" psycho-diagnostic research method can be used to check the level of development of one's own ability to successful interpersonal communication. As a result of certain psychological preconditions, in particular, different dispositions, attitudes, value orientations, individual psychological characteristics of communication partners, the following communication barriers appear: discomfort, anxiety, misunderstanding, personal priorities. The development of the way the interlocutors percept each other is determined by certain psychological aspects, namely: impression the interlocutor gives; assessment of his/her personality traits; level of trust; emotional coloring of the conversation; appearance. It is proved that comparison of verbal and nonverbal features of the interlocutor, accompanied by interpersonal communication, allows to identify the features of psyche manifestations and more objectively assess true motives and intentions.
Ключовi слова: спшкування, функци стлкування, комушкацш, Mi^co6^TicHe сприйняття, верба-льш засоби, невербальш засоби, взаеморозумшня.
Keywords: communication, communication functions, interaction, interpersonal perception, verbal means, non-verbal means, mutual understanding.
Постановка проблеми. Повсякденна д1яль-нють людей псно пов'язана iз процесом комушка-тивно! взаемодп. Остання е важливою передумо-вою усшшного життя в шформацшному середо-вищ^ яке формуе сучасний сощум. У ньому люди не просто обмшюються iнформацiею, а й здшсню-ють певний психолопчний вплив один на одного. Завдяки спiлкуванню реалiзуеться штегращя особи в певну соцiальну групу, формуються норми пове-дiнки, взаемодп та ствпращ. Насамперед, спшку-вання е важливим регулятивним, органiзацiйним, координуючим та коригувальним чинником житте-дiяльностi людей в iнновацiйному свiтi сучасних технологш.
Ураховуючи те, що у процеа спiлкування здш-снюеться обмш iнформацiею, думками, поглядами, почуттями, результатами дш, а також вiдбуваеться взаемодiя та взаемовплив, то воно вирiзняеться, насамперед, багатофункцiональнiстю та дшовими де-термiнантами поведiнки. Тому, розумшня особис-тiстю важливих функцiй цього процесу сприятиме, насамперед, об'ективному усвадомлення його характеристики та особливостей переб^ i органiзацii вiдповiдно до вимог сощального середовища. Отже, нагальною е наукова проблема виокрем-лення та характеристики функцiонально-дiйових аспектiв мiжособистiсного спiлкування у сучас-ному сощумг
Аналiз останнiх досягнень i публжацш. На сьогоднi iснуе низка робгг вiтчизняних науковцiв, що стосуються теоретичних засад мiжособистiс-ного спiлкування. Зокрема, на монографiчному рь внi цю проблематику дослвджувала Коваленко О.Г. [3]. Базуючись на результатах дiагностики комуш-кативно!, когнiтивноi та регуляторно! тдсистем психiки осiб похилого вiку, вона виокремила пси-хологiчнi особливостi !х мiжособистiсного спшку-вання. Улунова Г.£ розглядала проблематику щодо культури професшного спiлкування державних службовцiв [8]. У колективнш монографii' «Засади когнiтивноi психологи спшкування» (за науковою
редакщею В.П. Казмiренка) [1] представлено як те-оретико-прикладнi основи когнiтивноi' психологii, так i органiзацiя ефективно! комушкацп. Ураховуючи важливють володiння сучасними фахiвцями рь зноманiтними комунiкативними стратегiями, необ-хiдними для усшшно1' реалiзацii професшних за-вдань, у пiдручниках та навчальних посiбниках, якi використовуються у процеа провадження освiтньоi дiяльностi, також активно презентуються науковi пiдходи до вивчення психологи спiлкування та И реалiзацii. Тож, у межах зазначених видань, М.М. Фiлоненко розглядае теоретико-методолопчш ас-пекти спiлкування, його характеристику та рiзно-види [9]. Кайдалова Л.Г. та Пляка Л.В. висвилюють основнi теоретичнi проблеми психологи спшкування та його особливосп у межах професшно1' дь яльностi [2]. Максименко С.Д. та Заброцький М.М. - технолопчш аспекти спiлкування вчителiв [5]. Iншi проблемнi питання особливостей перебпу, ко-рекцii, регулювання та оптимiзацii мiжособистiс-ного спiлкування були i е предметом наукових роз-вiдок як вiтчизняних, так i зарубiжних вчених. Роз-глянутi вище працi тiльки фрагментарно презентують багатоаспектнють анонсовано1' проблематики та свщчать про И важливiсть для теори i практики розвитку особистостi.
Таким чином, на сьогодш спостерiгаеться зна-чне пожвавлення наукового дискурсу щодо феномену спшкування, що е досить динамiчним й тюно пов'язаним зi змiною соцiально-мотивацiйних век-торiв у суспiльствi. Тому вивчення прюритетних функцiй спiлкування та особливостей його усшшного переб^ в сучасних умовах не втрачае свое1' актуальносп й потребуе iнновацiйних наукових ро-звiдок.
Мета i завдання дослвдження. Вiдповiдно до визначено1' проблеми та на основi аналiзу iснуючих напрацювань щодо И реалiзацii, ставимо за мету охарактеризувати функцiонально-дiйовi аспекти мiжособистiсного спiлкування у сучасному соцi-
умт Досягненню ще! мети сприятиме реалiзацiя на-ступних завдань: виокремити основш функци мь жособистiсного стлкування; розглянути алгоритм мiжособистiсного сприйняття; з'ясувати змют ко-мунiкативних бар'eрiв, що супроводжують мiжосо-бистiсне спiлкування; виокремити психолопчш ас-пекти, що детермшують особливостi сприйняття спiврозмовника; обгрунтувати значущють та змiст вербальних i невербальних засобiв комушкацп у мь жособиспснш взаемодп.
Виклад основного матерiалу. У цшому спш-кування розгортаеться як процес, що передбачае встановлення i пiдтримання цiлеспрямованого, прямого чи опосередкованого контакту мiж людьми, та поеднуе так1 основнi компоненти як об-мiн iнформацiею, вироблення стратеги взаемодп, сприйняття i розумiння один одного. Оскшьки сш-лкування е результатом та необхвдною умовою дiя-льносп суспiльства, то воно, перш за все, вирiзня-еться соц1ально-орган1зацтною функщею. Змiст яко! зумовлюеться тим, що воно виступае не тшьки засобом передання суспiльного досвiду, а й чинни-ком, котрий детермiнуе об'еднання людей у певнi соцiальнi групи за мовленневими ознаками та за-безпечуе !х взаемодш. Спiлкування завжди супро-воджуе процес будь-яко! дiяльностi й дае людям можливiсть подшитися один з одним сво!ми думками щодо певно! проблеми, особливостей вико-нання яко!сь роботи, подальших намiрiв та особис-тiсних уподобань, що формують життевi прюри-тети й оптишзують спiльнi дИ.
До того ж, важливою е й ¡нформацшно-прогно-стична функщя, що забезпечуе механiзм передання та сприйняття шформацп, формування на основi отримано! шформацп прогностичних стратегiй щодо певно! особи, групи оаб чи под!!. Реалiзацiя цiе! функцi! передбачае: донесення до особи необидною шформащею; усунення розбiжностей у поь нформованостi учаснишв комунiкативного про-цесу; прийняття ввдповщних рiшень на основi отримано! шформацп; прогнозування подальшого перебiгу подш та оптимально! тактики взаемодi!; аналiз iнформацi! та формування ставлення щодо не!.
На врахування у процес мiжособистiсно! ко-мунiкацi! емоцiйних проявiв, особливостей !х впливу на психоемоцшний стан спiврозмовникiв та адекватну саморегуляцш зорiентована емоцшно-регуляцтна функцiя. Також, завдяки спiлкуванню люди здiйснюють регуляцш не лише власно! пове-дшки, а й поведiнки спiврозмовникiв, реагують на !х вчинки, впливають на прийняття ним ршень. Цей процес супроводжуеться взаемним узгоджен-ням дш, взаемною стимуляцiею й корекцiею пове-дiнки та реалiзуеться через сумютсть i спрацьова-нiсть у процеа взаемодi!.
Мотивацтно-дшова функцiя дае людям змогу у процесi спiлкування актуалiзувати, пояснити й зрозумiти як власш мотиви до певних дiй, так i мо-тиви спiврозмовникiв; сформувати новi мотива-цiйнi тенденцi!; пвдвищити рiвень мотивацi! до ви-ршення прiоритетних проблем на вiдповiдно! щодо них дiяльностi; активiзувати конструктивнi дп
тощо. У процесi мiжособистiсно! взаемодп прояв-ляеться ставлення спiврозмовникiв один до одного i до конкретно! роботи та спрямованють на досяг-нення конкретних цiлей спiлкування.
Зазначеш вище функцi! детермiнують процес реалiзацi! мiжособистiсного спiлкування, дiевiсть якого об'ективно характеризуеться через його основш складовi (за Г.Андреевою цi складовi назива-ють трьома сторонами стлкування [7, с. 470]), а саме: комуткативну, яка забезпечуе обмш шформащею мгж людьми за допомогою вербальних i невербальних засобiв спiлкування; iнтерактивну - ро-зкривае особливосп взаемодi! учасник1в комунiка-цп у процесi обмiну iнформацiею; перцептивну -характеризуе процес сприймання та розумшня спiв-розмовниками один одного. Щ компоненти одна-ково важливi й тiсно взаемопов'язанi. Тож, аналiзу-ючи процес спiлкування, сл1д зазначити, що вш не може бути устшно реалiзований лише з урахуван-ням особливостей комунiкативно! складово!, оскь льки цей процес поеднуе не тшьки прийоми обмiну iнформацiею, а й передбачае взаемодш декiлькох оаб. Для кращого розумiння ними один одного слад дотримуватися певного алгоритму мiжособистiс-ного сприйняття, а саме:
• урахування iндивiдуально-психологiчних особливостей сшврозмовника;
• аналiз його мотивiв, потреб, установок та стилю стлкування;
• оцшювання значущосп та рiвня достовiр-ностi iнформацi! шляхом виявлення ознак нещиро-стi.
До того ж, ефектившсть спiлкування залежить й ввд специфiки взаемовпливу людей через мовлен-невi конструкцi!, оформления тексту, використання емоцiйного супроводу iнформацi!, мiжособистiснi стратеги взаемодп тощо. Але не завжди у процеа стлкування формуеться взаеморозумшня мiж спiв-розмовниками i, як наслщок, можуть виникати пе-вш непорозумiння чи перепони, тобто комунгкати-вн1 бар'ери. Останш з'являються у результата дi! певних психолопчних передумов, зокрема, рiзних диспозицiй, установок, цшшсних орiентацiй, iнди-вiдуально-психологiчних особливостей партнерiв по спiлкуванню тощо. Загалом, психологiчнi бар'ери у спiлкуваннi можуть виникати за наявно-стi:
1) вщмшностей у переконаннях, прагненнях, щеалах та свiтоглядi;
2) рiзного сприймання, бачення та шляхiв ви-ршення певно! ситуацi!;
3) рiзноманiтних професшних, соцiальних, со-цiокультурних та мовних особливостей;
4) вшових, етнiчних та характеролопчних в1д-мiнностей;
5) психолопчно! несумiсностi тощо.
Проаналiзувавши найбiльш поширеш комунi-
кативнi бар'ери виокремлено таш:
- дискомфорту - цей комушкативний бар'ер може виникати тодi, коли людина взагалi не бажае спшкуватися з певною особою (наприклад, та !й неприемна, знае або хоче дiзнатися якусь невиг1дну
шформацш про стврозмовника тощо) й намага-еться всiлякими способами уникнути розмови з нею, а якщо дiалог все-таки вщбуваеться, то сшв-розмовник буде неуважним чи зосередженим на бiльш важливих проблемах. До того ж, до бар'ерiв дискомфорту вщносять: зайвi шуми, що ввдволша-ють увагу (наприклад, гуркiт, гучна музика, теле-фонний дзвiнок); порушення температурного режиму (дуже холодно чи жарко); вiзуальнi подраз-ники, котрi можуть привернути увагу (яскрав картини, незрозумiлi предмети, речi, що вибива-ються iз загального стилю й тлн.);
- тривожностi - як правило, такий бар'ер ви-никае: у процесi спiлкування з вищими за статусом, авторитетними чи небезпечними людьми; за умови необхщносп вщповщати на запитання, про якi лю-дина волiе краще мовчати; якщо у сшврозмовнишв (одного зi сшврозмовнишв) тдвищений рiвень осо-бистiсноi чи ситуативно!' тривожносл ;коли заявля-еться страх бути викритим щодо неправдивосп ш-формацii, якихось вад чи вчиншв; при розмовi, яка може демаскувати певнi намiри особи, наслщки яких е соцiально небезпечними;
- непорозумшня - з'являеться за умови: наяв-ностi у спiврозмовникiв сленгових розбiжностей; використання iншомовних конструкцiй; рiзних те-мпових режимiв (швидко, повшьно), гучностi та де-фектiв мовлення; рiзницi у культурi й звичаях сшл-кування; розвинено1' звички використовувати наго-лос в словах не за правилами; своерщносп способу мовлення та використання жаргонiзмiв; нерозвине-ного вмшня слухати та концентрувати увагу на предмета розмови; низького рiвня iнтелектуального ро-звитку чи рiзних iнтелектуальних рiвнiв у сшврозмовнишв тощо;
- особислсних прюритеив - цей бар'ер акту-алiзуеться, якщо в одного зi сшврозмовнишв спо-стерiгаеться: високий рiвень розвитку самооцiнки; у поведiнцi превалюе демонстратившсть; прюрите-тнiсть вирiшення сiмейних чи особислсних про-блеми, у порiвняннi з проблемами, якi обговорю-ються; наявшсть вiри у певнi забобони чи праг-нення дотримання якихось традицш, звича1'в; турбота тiльки про власш iнтереси; депресивний стан, роздратовашсть чи стан фрустраци; поганий настрш чи самопочуття; ввдчуття голоду чи спраги тощо.
Уникнення та подолання комунiкативних бар'ерiв формують у процеа спiлкування певнi пе-редумови взаеморозумшня його учасникiв, котре е складним психологiчним феноменом, успiшнiсть реалiзацii якого також залежить й вщ аналiзу сшв-розмовниками таких його рiвнiв:
> першого - мотивацiйно-цiльового -усвщомлення мети, мотивiв та установок як влас-них, так i опонента по спiлкуванню;
> другого - регуляцшно-оцшочного - регу-лящя власних психоемоцiйних станiв при аналiзi мету, мотиви та установки комушкативно1' взаемодii;
> третього - оргашзацшно-дшового - пiдбiр та застосування вщповщних до особливостей ко-мунiкативного процесу конструктивних прийомiв
та методiв сшлкування.
Разом з тим, взаeморозумiння передбачае взаемне усвiдомлення мети, мотивiв, установок та включае певнi психологiчнi мехашзми, зокрема: iдентифiкацiю (вiд лат. identeficare - ототож-нювати), емпат1ю (вщ гр. empathia - спiвпережи-вання), рефлекс1ю (в1д лат. reflexio - вщображення, звернення назад) й егоцентризм (вiд лат. ego - я, centrum - центр кола) [4], Щ психолопчш ме-ханiзми актуалiзуються у спiлкуваннi, яке мае пев-ний алгоритм реалiзацil, а саме:
- винекнення потреби в отриманш чи передачi необх1дно! iнформацil, у встановленш контактiв з iншими людьми тощо;
- визначення конкретно! мети сшлкування, аналiз умов у яких воно вщбудеться;
- збiр та аналiз iнформацii про спiврозмовника;
- планування змiсту спiлкування;
- визначення необхщних засобiв спiлкування (як саме треба говорити i що слщ кказати) та можливо! протидil маншулятивним впливам;
- сприйняття та оцшка реакцiй, поведiнки та психiчного стану сшвброзмовника;
- контроль власних емоцш та тактики спiлкування;
- корегування процесу та змiсту комунiкативноi взаемодп.
До того ж, у процеа сшлкування вщбуваеться й мiжособистiсне сприйняття сшврозмовниками один одного. Стереотипи сприйняття, з одного боку, дають можливють скоротити час ознайом-лення з певною шформащею, швидше зрозумiти ii та прогнозованi намiри спiврозмовника, а з шшого - призводять до спотворення сприймання, у разi вь дсутностi у особи комунiкативних умшь. Тому, без оволодiння такими умшнями спiлкування не зав-жди буде ефективним. Шд стереотипом сл1д розу-мiти спрощене, автоматичне в1дображення у свщо-мостi людини певних дш, поведiнки та ставлення, яке базуеться на власному досвiдi й наявнш iнфор-мац!1. Наприклад, стереотип певно! професil (вчи-телi - постшно дають настанови, бухгалтери - педантично аналiзують даннi, слiдчi - детально з'ясо-вують обставини тощо). Загалом, формування особливостей сприйняття сшврозмовниками один одного детермшуеться певними психолопчними аспектами, а саме:
> враженням про спiврозмовника - загальне приемне враження про людину, як правило, забезпечуе й позитивне ощнювання навiть невiдомих ii якостей;
> оцiнюванням особистiсних рис - полшшуе позитивну оцiнку як рис особистосп так i окремого вчинку фiзична привабливiсть спiврозмовника; дiловi та штелектуальш якостi ж1нок, зазвичай ощнюються чоловiками нижче, н1ж вони е насправдц ж1нки, навпаки, переоцiнюють рiвень розвитку наявних у чоловiкiв дшових та iнтелектуальних якостей;
> рiвенем довiри - доброзичлива посмiшка та спошйний голос, сприяють виникненню довiри до спiврозмовника та позитивного налаштування на розмову; рiвень довiри до сшврозмовника
шдсилюють: шформативш блоки з реальнимит прикладами; рукостискання у поеднаннi з поглядом в очi;
> емоцiйним забарвленням розмови -енергiйна жестикуляцiя, що вщображае позитивнi емоцi!, сприймаеться як ознака защкавленосп та прагнення щось пояснити; мовчазна реак^ у вщповщь та цiлеспрямований погляд в оч^ можуть сприйматися як ознака ворожосп й недоброзичивостi;
> оформленням зовшшносп - вiдсутнiсть смаку в одязi та його неохайнiсть, формують переважно негативне враження про спiврозмовника та актуалiзують прагнення у подальшому уникати комушкацп з ним; рiзкий неприемний, або занадто «солодкий» запах, можуть сформувати у спiврозмовника бажання швидше завершити розмову.
Перевiрити рiвень розвитку власно! здатностi до устшно! мiжособистiсно! комушкацп допоможе, зокрема, психодiагностична методика дослщження «Комушкативних та органiзаторських здiбностей». Представлена методика е досить вщо-мою i результативною, Г! укра!номовний варiант сьогоднi можна зустрiтi у подручниках та поабни-ках з психологи [6; 7].
Крiм врахування власного рiвня розвитку ко-мунiкативних здiбносте також слiд звертати увагу на те, що особливе значення у процеа спiлкування мають його початковi фрази, саме вони формують у сшврозмовника мотиви до подальшо! комушкацп. Тому, на початку стлкування дощльно: по-перше -уникати вибачень ознак невпевненосп, негативного ставлення до спiврозмовника та проявiв неповаги до нього, психолопчного тиску, що примушуе його займати захисну позицiю; по-друге, для подальшого перебiгу успiшноí комунiкацií, доцiльно поводи-тись делiкатно, тактовно, стримано й толерантно. Наприклад, якщо потрiбно звернутись до сшвроз-мовника iз низкою запитань, у тому числ й особи-стого характеру, то слщ коректно, не нав'язливо й поступово актуалiзувати запланованi запитання, а не «випалювати» !х одне за одним, формуючи у сшврозмовника ввдчуття перебування на допитi та стани фрустраци чи емоцiйного дисбалансу.
У процеа спiлкування спiврозмовники не зав-жди можуть зрозумiти справжш причини поведiнки опонентiв, а тому здатш приписувати !м те, що зна-ють iз попереднього досвщу спiлкування та аналiзу власних мотивiв. Цей феномен у психологií назива-еться каузальна атрибуцiя, яку визначають як свое-рiдну суб'ективну штерпретацш та оцiнку люди-ною причин i мотивiв поведiнки iнших на основi власного життевого досввду. Вона може стосува-тися сприймання не тшьки окремих людей, а й со-цiальних груп та само! себе. Також ютотне значення у сприйманш мае установка, особливо коли йдеться про враження, що формуеться у сшвробгт-ника про незнайому людину. Наприклад, якщо двом рiзним групам осiб показати одну i ту саму фотографш, але першш групi поввдомити, що ця людина - видатний вчений, а другш - що це злочи-нець, то складаючи словесний портрет, учасники першо! групи за зовнiшнiми ознаками (формою т-
дборщдя, глибоко посадженими очима тощо) можуть сказати, що це людина iз силою волi та не аби якою глибиною думки, а друго! - цю саму людину описати так: очi - злi, а випнуте пвдборщдя сввдчить про ршучють у досягненнi злочинних цiлей. Зазна-чене також може сввдчити про стереотипшсть сприйняття. Взагалi, зовнi привабливi люди, сприй-маються як б№ш позитивнi й так1, як1 викликають довiру. Зовнiшнiй вигляд, поведiнка i манери спш-кування повиннi вщповвдати нормам та правилам конкретного середовища.
Не зважаючи на багатство вербальних засоб1в стлкування, насамперед, ста, як1 спроможнi передавати рiзноманiтнi вдашки переживань людини, важливим е i невербальний б1к стлкування. Найчастше невербальна комунiкацiя вiдбуваеться одночасно з вербальною i може тдсилювати, послабляти чи взагалi змiнювати змют слiв. Верба-льна комунiкацiя завжди спрямована на окрему людину чи групу людей, та представляе собою сукуп-нiсть комунiкативних акпв (дiалог, що складаеться з промовляння та слухання). До вербальних характеристик стлкування вщносяться: дiапазон мови (широкий, вузький); тональнiсть (висока, низька); темп мови (швидкий, середнiй, повшьний); модуля-цiю (плавна, рiзка) та ритм (рiвномiрний, чiткий, переривчастий) голосу; його тембр (гучний, хрип-лий, млявий).
У процеа стлкування люди певним чином на-магаються контролювати процес власно! комунiка-цií, але шляхом аналiзу невербальних проявiв можна оцшити правдивiсть мовно! шформацп, щи-рiсть намiрiв та цшей спiлкування. Невербальне спiлкування в1дбуваеться, як правило, не усвщом-лено й мимов№но. У такому спiлкуваннi використовуються будь-яш символи, крiм слiв, зокрема: експресивш реакцií (характеризують iнте-нсившсть вияву переживань людини): мiмiка, пан-томiмiка, жести, iнтонацiя голосу; м1жособиспсний простiр (дистанцiя, яка не усвщомлено встановлю-еться мiж людьми у процеа !х безпосереднього спi-лкування); вiзуальний контакт (погляд, що регулюе розмову); емпатiя (здатнiсть до ствпереживання).
Для досягнення мети спiлкування та його конструктивного переб^ важливо враховувати не пльки зовнiшнi осоливостi людини та специфшу використання нею веральних й невербальних засрбiв спiлкування, а й !! iндивiдуально-психологiчнi характеристики, властивосп мислительно! дiяльностi, особливостi
самосвщомосп та наявнi психiчнi стани. Так, при певних психiчних станах може бути порушений контроль за дiями i мовою. Це може спостерп'атися при сильному емоцiйному збудженнi чи при пригшченому стану психiки, коли пвд впливом афекту людина змiнюе свою поведiнку.
Отже, спiлкування представляе складний комплекс комунiкативних, перцептивних та штеракти-вних дiй сшврозмовнишв, що проявляються у про-цеа мiжособистiсноí взaемодi!. Успiшнiсть остан-ньо! забезпечуеться соцiaльно-оргaнiзaцiйною, iнформaцiйно-прогностичною, емоцiйно-регуля-цшною та мотивaцiйно-дiйовою функцiями спiлку-вання, яке реaлiзуеться завдяки вербальним та не-вербальним засобам комунiкaцi!. Вони хоча й не то-тожш за змiстом, але тiсно пов'язаш мiж собою й
активно корелюють демонструючи комушкативш навички особистостi та и здатшсть до взаемодп, а у процеа спiлкування - можуть не завжди мати одне i те ж семантичне значения.
Мiжособистiсне спiлкувания мае свою специ-фiку, обумовлену метою комушкацп, обсягом ная-вно! у сшврозмовнишв iнформацii, умовами взаемодп, ймовiрнiстю виникнення у них негативних псимчних станiв (стресу, нервово-психiчноi на-пруги, тривожиостi, агресивностi тощо) та !х гнди-вiдуально-психологiчними особливостями. Спшку-вання не вичерпуеться лише вербальними засобами. Важливу роль вiдiграють i невербальнi прояви спiврозмовника. Для забезпечення успiшноi мiжособистiсноi комунiкацii слад враховувати, що не можна аналiзувати людину тiльки за одним з ве-рбальних чи невербальних проявiв, а завжди необ-хiдно брати до уваги комплекс мiмiчних й поведш-кових ознак та ситуацш, у якш знаходяться спiв-розмовники.
Список лггератури
1. Засади когштивно! психологи спшкування: монографiя / В.П. Казмiренко, В.М. Духневич, О.Ю. Осадько та ш.; за наук. ред. В.П. Казмiренка; Нацiональна академiя педагогiчних наук Укра!ни, 1нститут соцiальноi та полпично! психологи. - Кь ровоград: 1мекс-ЛТД, 2013. - 389 с.
2. Кайдалова Л.Г. Психолопя спiлкування: навч. поаб. / Л.Г. Кайдалова, Л.В. Пляка. - Х. : НФаУ, 2011. - 132 с.
3. Коваленко О.Г. Мiжособистiсне спшкування оаб похилого вшу : монографiя / О.Г. Коваленко. - К. : 1нститут обдаровано! дитини, 2015. -456 с.
4. Корнев М.Н. Сощальна психолот: тдруч-ник / М.Н. Корнев, А.Б. Коваленко. - К., 1995 - 304 с.
5. Максименко С.Д. Технолопя спшкування (комушкативна компетентшсть учителя: сутнiсть i шляхи формування) / С.Д. Максименко, М.М. За-броцький - К.: Главник, 2005. - 112 с.
6. Пашукова Т.1. Практикум iз загально! пси-хологii / Т.1. Пашукова, А.1. Допiра, Г.В. Дьяконов; за ред. Т.1. Пашуково!. - К. : Т-во «Знання», КОО, 2000. - 204 с.
7. Психологiя: пiдручник / [Ю.Л. Трофiмов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ш.]; за ред. Ю.Л. Трофiмова. - [3-те вид.]. - К. : Либщь, 2001. - 560 с.
8. Улунова Г.е Культура професiйного спiлкування державних службовцiв: сутнiсть, функцiонально-культурнi особливостi, пси-ходiагностика : монографiя / Г.£. Улунова. - Суми : СумДУ, 2019. - 414 с.
9. Фшоненко М.М. Психолопя спшкування : тдручник / М.М. Фшоненко. — К. : Центр учбово! лггератури, 2008. — 224 с.
SPECIAL EDUCATIONAL NEEDS OF STUDENTS WITH MUSCULOSKELETAL DISORDERS
(MSDS)
Chistiakova N.
PhD ofpsychological sciences, lecturer of the Psychology department,
Moscow International University, Russia, Moscow
Abstract
The heterogeneous mental problem due to special educational needs requires systematic approach to the psychological and pedagogical support of students with musculoskeletal disorders (MSDs). According to the Federal State Educational Standard under Limited Health Opportunities, it is necessary to account both the general special educational needs for deviant development and specific features of motor impairments. In this regard, the basis for providing additional guarantees of integrated learning by creating an adapted educational environment should be special educational needs of a child with disabilities. The individual learning design should be guided by potential mental possibilities, in accordance with the International Classification of Functioning, Disability and Health (ICF).
Keywords: musculoskeletal disorders (MSDs), special educational needs, psychological and pedagogical support.
Children with musculoskeletal disorders (MSDs) are the focus of attention of defectologists, psychologists, special educators, speech therapists and clinicians. There is an actively developing network of special preschool and school institutions to ensure adapted quality education and effective rehabilitation of students in the system of general education [7]. The specific orientation of psychological and pedagogical support of students with MSDs is associated with qualified personnel, material and methodological organization.
Practice proves a success of integrated teaching of children with MSDs in mass school due to the organized individual learning trajectory with gentle day regime, supportive therapy, differentiated psychological,
correctional and pedagogical help [1]. The complex approach to form the system of targeted psychological and pedagogical support for students with limited health opportunities allows expanding methodological facilities of special institutions and improving prognostic diagnosis of children with motor pathology.
Integrated students with MSDs to the modern educational space, it is important to consider the recommendations of Psychological-medical-pedagogical commission (PMPC) to project an individual educational trajectory. According to the Federal State Educational Standard under Limited Health Opportunities, it is necessary to account both the general special educational needs for deviant development and specific features of motor impairments [5].
