CC BY
30
7. Checkland, P. B. & Scholes, J. 1990. "Soft systems methodology in action" John Wiley & Sons.
8. Delbridge, R. 2008. "An illustrative application of soft systems methodology SSM in a library and information service context process and outcome" Library Management, 29 6/7,
9. DeWalt, K.M. & DeWalt, B.R. 2002. "Participant observation: A guide for fieldworkers" Walnut Creek, AltaMira Press.
10. Feyerabend, P . 1975. "Against method" Verso Books
11. Forrester, J.W. 1969. "Urban Dynamics" MIT Press: Cambridge, MA.
12. Forrester, J.W. 2007. "System dynamics: the next fifty years" System Dynamics Review.
13. Jackson, M.C. 2006. 'Creative holism: A critical systems approach to complex problem situations" Systems Research and Behavioural Science, 235, pp. 647-657
14. Kayrooz, C. & Trevitt, C. 2005. "Research in organisations and communities: Tales from the real world" Allen & Unwin
15. Page, T. 2008. "Soft systems modelling of the new project development process - A case study" Journal on Management, 3 2, pp. 34-39.
16. Peirce, C.S.1903."Pragmatism as the Logic of Abduction. Collected Papers" Harvard Press
17. Platt, A. & Warwick, S. 1995. "Review of soft systems methodology" Industrial Management and Data Systems, 954, pp. 19-21.
18. Polanyi, M. 1967. "The Tacit Dimension" New York. Anchor Books.
19. Pollack, J. 2007. "The changing paradigms of project management" International Journal of Project Management, 25 3, pp. 266-247.
20. Richmond, B. 1993. "Systems thinking: Critical thinking, skills for the 1990s and beyond" System Dynamics Review, 9, pp. 113-133.
21 Schmuck, R. A. 2006. "Practical Action Research for Change" Corwin Press.
22 Staadt, J. 2012. "Redesigning a project-oriented organization in a complex system. A soft systems methodology approach" International Journal of Managing Projects in Business.
23 Tsoi, H. 2004. "Logical soft systems methodology for education programme development" Issues in Informing Science & Information Technology, 1, pp. 1027- 1032.
24 White, S.M. 2012. "Using cybernetics with soft systems methodology in complex system development" Institute of Electrical and Electronics Engineers.
25 Wolstenholme, E.F. 1999. "Qualitative versus quantitative modelling: the evolving balance" Special issue on system dynamics of Journal of the Operational Research Society.
26 https://marketbusinessnews.com/financial-glossary/multinational-company/
Received: 13/05/2019 1st Revision: 27/05/2019 Accepted: 02/09/2019
Author's declaration on the sources of funding of research presented in the scientific article or of the preparation of the scientific article: budget of university's scientific project
Аль-Хаджрей Генерал, Помтник Генерального секретаря
Рада ствроб1тництва арабських держав ПерськоТ затоки, Саудтська Аравш,
А. О. МоскардшК запрошений проф.
Унтерситет Кард1ф Метропол1тан, Кард1ф, Велика Британт К. Лоулер, проф. Унтерситет Кувейту, Кувейт
ОСЯГНЕННЯ ВЕЛИКИХ СИСТЕМ
Велик системи, як вiдомо, важко аналiзувати. Дослiджено, як комбiнування трьох над/'йних системних iнструментiв може створити пiдходящу основу для такого аналiзу. Для прикладу вивчаеться Рада спiвробiтництва арабських держав ПерськоУзатоки. Ключовi слова: велик системи, методологiя м'яких систем, прийнятш моделi, схеми причинно-насл/'дкових зв'язшв.
Аль-Хаджри Генерал, Помощник Генерального секретаря
Совет сотрудничества арабских государств Персидского залива, Саудовская Аравия, А. О. Москардини, приглашенный проф.,
Университет Кардифф Метрополитан, Кардифф, Великобритания, К. Лоулер, проф. Университет Кувейта, Кувейт
ПОСТИЖЕНИЕ БОЛЬШИХ СИСТЕМ
Большие системы, как известно, трудно анализировать. Данная статья исследует, как комбинирование трех надёжных системных инструментов может создать подходящую основу для подобного анализа. Для примера изучается Совет сотрудничества арабских государств Персидского залива.
Ключевые слова: большие системы, методология мягких систем, приемлемые модели, схемы причинно-следственных связей.
Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, 2019; 5(206): 22-28 УДК 330.8
JEL classification: B1
DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2667.2019/206-5/3
А. Мостепанюк, канд. екон. наук, докторант ORCID 0000-0001-5327-2534 КиТвський нацюнальний ужверситет iMern Тараса Шевченка, КиТв, УкраТна
ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК КОНЦЕПЦИ КОРПОРАТИВНО! СОЦ1АЛЬНО1 ВЩПОВЩАЛЬНОСТ!
Досл/'джено формування та подальший розвиток концепци корпоративноi соцально! в/'дпов/'дальност/'. Проанал/'зо-вано особливостi трансформаци niei концепци вiдnовiдно до соцiально-економiчних змн, очшувань суспльства та н-тересв бiзнесу. На основi наявних наукових розробок систематизовано вiдповiдний понятiйно-категорiальний апарат, виокремлено основн принципи функцонування, комплексы модел/', потенцшш можливост/' та загрози соцальноi дiяль-ност б знесу за сучасних умов.
Ключовi слова: корпоративна соцальна вiдповiдальнiсть; соцальна дiяльнiсть бiзнесу; моделi корпоративноi соцi-альноУ дiяльностi; принципи корпоративноi соцальноi в/'дпов/'дальностi.
Постановка проблеми. Ниш перед глобальним сус-птьством постали гоcтрi cоцiально-економiчнi проблеми, критичними серед яких e тага: деградация й забру-днення навколишнього середовища, спричинен надмiр-ним виробництвом та споживанням; старЫня населення i мiграцiя, що пщвищують економiчний тиск на держав-
ний сектор, який постае перед необхщнютю надавати со-ц^альш послуги y бтьшому обcязi за умови обмежених податкових надходжень. Одним i3 напрямiв виршення зазначено'1' проблеми е практика корпоративно!' социально! вщповщальност (КСВ), що е мехашзмом перене-сення державних со^альних функцш на приватний 6í3-нес. Як вщомо, зазначен практики в розвинених кражах
© Мостепанюк А., 2019
спрямованi на забезпечення та захист прав споживачiв i пра^внигав, охорону довкiлля, мiнiмiзацiю негативних наслщюв дiяльностi приватного сектору, вирiшення гло-бальних соцiальних проблем, зокрема бщност та голоду. Разом iз тим, ефективне застосування практик КСВ у краТнах iз ринками, що формуються, загострюе потребу в глибокому теоретичному дослщжены iсторичних передумов виникнення та подальшого розвитку концепцп КСВ з метою узагальнення вщповщних наукових напра-цювань, уточнення понятмно-категс^ального апарату, виокремлення основних принципiв КСВ i визначення 11 по-тенцмного впливу на економiку та сусптьство.
Аналiз останнiх дослiджень i публкацш. Серед зарубiжних науковцiв, що дослiджували зазначену проблематику, слiд зазначити прац Е. КарнегЧ [1], Х. Боуена [2], А. Керрола [3], Д. Вуд [4], присвячен висв^ленню сутно-стi й форм КСВ та частковому аналiзу процесу юторич-ного формування даноТ концепцií. 1деться про об^рунту-вання необхiдностi со^альноТ вiдповiдальностi бiзнесу в перiод iндустрiалiзацií [1], дослiдження сутностi КСВ та впливу ршень, ухвалених бiзнесом, на со^альне сере-довище [2], теоретичне осмислення поняття КСВ та ТТ складових, формування тривимiрноí моделi корпоративно' со^альноТ дiяльностi [3], аналiз теоретичних основ i принципiв КСВ, визначення ТТ основних наслщюв для су-спiльства [4] тощо. Дослщженню сутностi поняття та принципiв КСВ присвяченi працi таких вiтчизняних уче-них, як: О. Пархоменко, який дослщив поняття й основнi принципи КСВ [5]; А. БурковськоТ та Т. ЛункноТ, якi ви-значили сутнють КСВ через призму фшансовоТ приваб-ливостi, вказуючи, що формування "со^ального iмiджу" компани приводить до додаткових фЫансових надхо-джень у формi iнвестицiй [6]. Разом iз тим, Н. Яневич та О. Гршнова, I. Магдич дослiджують КСВ як со^альну н вестицiю, спрямовану на створення позитивного iмiджу компани та формування людського капiталу шляхом охо-рони здоров'я та тренування пра^вниюв, що пiдвищуe продуктивнiсть прац й прибутковiсть бiзнесу [7; 8]. Н. Гражевська розглядае КСВ як чинник нагромадження со^ального капiталу [9], Д. Баюра трактуе практику КСВ як мехашзм пiдвищення ефективностi корпоративного управлшня [10; 11], С. Фiрсова дослiджуе КСВ як марке-тингову стратегю бiзнесу [12]. Водночас, З. Галушка аналiзуе кСв як со^альну iнновацiю, що сприяе розвитку економiчних вiдносин та модернiзацií [13].
Розвитку теоретичних i практичних засад КСВ присвя-ченi працi таких учених: А. Колота (проаналiзував i систе-матизував науковi засади формування концепцп КСВ) [14], Н. Марущак (дослщила процес реформування КСВ починаючи вщ одиноких випадкiв добровiльних ршень до формування загально прийнятоТ стратеги ведення бiз-несу) [15]. Водночас, незважаючи на наявнiсть глибоких наукових дослщжень теорп та практики КСВ, юторичы пе-редумови формування й генезис вщповщноТ концепцп ви-свгглеы в науковiй лiтературi не повною мiрою.
Метою статтi е дослщження iсторичних передумов та особливостей формування концепцп КСВ з метою си-стематизаци й узагальнення iснуючих теоретичних пщ-ходiв i наукових розробок, що сприятиме впорядкуванню понятiйно-категорiального апарату та може бути викори-стано представниками бiзнесу й державного сектору в процес iнституцiоналiзацií практики КСВ.
Методолопя. Використано загальнонауковi методи тзнання, а саме: аналiзу та синтезу, метод науковоТ абстракций лопчний, iсторичний, метод узагальнення та причинно-наслщкового аналiзу, системний та юторико-економiчний пiдходи.
Результати. Аналiз наявноТ науковоТ лп"ератури вка-зуе, що першим, хто звернув увагу на необхщнють соць альноТ вiдповiдальностi у формi доброчинностi був аме-риканський учений Ендрю Карне^, який у прац "Багатс-тво" (1889) окреслив проблему нерiвномiрного розподiлу багатства та обфунтував шляхи подолання такоТ нерiв-ностк На думку дослiдника, до початку Ыдуст^альноТ ре-волюцií, бiльшiсть виробництв створювалися на основi родинних зв'язш, де головний майстер i пщмайстри дь лили отриманий дохiд та мали однаковi умови прожи-вання, що свщчило про рiвномiрний розподт доходiв. За умов iндустрiалiзацií, характерною ознакою якоТ е поши-рення найманоТ працi, розподiл доходiв мiж власниками капiталiв i найманими робп"никами став украй нерiвномi-рним. За цих обставин актуалiзувалась проблема подолання нерiвностi й забезпечення рiвномiрного розподiлу багатства, яке перебувае у руках меншост [1].
Задля виршення даноТ проблеми, Е. Карне^ запро-понував реалiзувати державну полiтику, за якоТ накопи-ченi багатства будуть спрямовуватися на соцiальнi потреби. При цьому особливу увагу вчений придтив питан-ням ефективностi перерозподту багатства, зазначаючи, що багатство, роздтене серед усього бiдного населення у виглядi благодiйностi, буде витрачено виключно на за-доволення потреб. Отже, "найбтьш ефективним для громади е розмщення в межах ТТ досяжност "сходiв", на якi прагнуть пщнятися люди - паркiв та зон вщпочинку, за допомогою яких люди вщновлюють тiло i розум; тво-рiв мистецтва, якi приноситимуть задоволення й покра-щуватимуть суспiльний смак, рiзноманiтних громадських установ, якi пдвищать рiвень життя людей. Таким чином, повернення надлишкового багатства мас своТх спiвгромадян у зазначених формах, розраховане на дов-гострокове користування такими благами" [1]. На думку дослщника, саме таким чином багата людина мае тклу-ватися "про бщних братiв, використовуючи на Тхню ко-ристь свою мудрiсть, досвщ i вмiння управляти, роблячи для них бтьше, нiж вони могли б зробити для себе" [1].
Важливим практичним кроком на шляху залучення додаткових кош^в до виршення суспiльних проблем стало створення першого "Фонду Громади" в Америцi у 1914 р. Основними фунга^ями цього фонду стали: пере-розподiл багатства та спрямування благодшних внескiв у сфери сусптьного життя, що потребують Ывестицм, вiдповiдно до обставин. Зауважимо, що за наявност надлишку кош^в, "Фонд Громади" мав змогу Ывестувати цi кошти, а акумульований таким чином каттал викорис-товувати на потреби громади [16].
Уперше термЫ "со^альна вiдповiдальнiсть" був ви-користаний американським ученим Х. Боуеном у прац "Со^альна вiдповiдальнiсть бiзнесмена" (1953), у яш автор наголосив на особливому впливi рiшень, ухвалених пщприемцем щодо виробництва певних товарiв або послуг, застосування певних технологш на рiвень без-робiття, розподт доходiв, економiчне зростання кра-Тни, рiвень добробуту населення, використання приро-дних ресурсiв, спосiб споживання, торпвлю й мiжнаро-днi вiдносини [2]. Аналiзуючи широкий спектр наслiдкiв, спричинених ршеннями бiзнесу, автор поставив пи-тання: чи зобов'язаний бiзнес зважати на со^альш на-слiдки ухвалення власних рiшень? Вiдповiдь, на думку автора, е однозначною: так. У зазначешй прац Х. Боуен пщшмае ряд iнших важливих питань, а саме: яка поведЫка бiзнесу може бути визначена як со^а-льно вщповщальна? Чи повинна соцiальна вщповща-льнiсть бiзнесу бути визначеною на законодавчому рь внi? Як стввщносяться довгостроковi цiлi бiзнесу та су-спiльства? Пiдкреслимо, що соцiальна вщповщаль-нiсть бiзнесу, на думку дослщника, може бути оцшена
такими критерiями, як кориснiсть ухваленого ршення для суспiльства, спрямованiсть його на досягнення прогресу та пщвищення якост життя населення [2].
У контекст проблеми, що дослiджуeться, заслуговуе на увагу праця вiдомого американського економюта М. Фрщмана "Со^альна вщповщальнють бiзнесу поля-гае у збтьшенш його прибутку" (1970), у ягай автор за-значае, що "в ^CT^i вiльноï пiдприемницькоï дiяльностi та приватно!' власност керiвник корпораци е найманим пра^вником власникiв бiзнесу. Вш несе пряму вщповща-льнiсть перед сво'1'ми роботодавцями. Ця вщповщальнють полягае в тому, щоб вести бiзнес вiдповiдно до ïx-ых бажань, якi, як правило, полягають у тому, щоб заро-бити якомога бтьше грошей, дотримуючись основних норм сусптьства, як тих, що вттюються у законi, так i тих, що втiленi в етичних нормах" [17]. На думку вченого, коли бiзнес е со^ально вщповщальним та бере участь у виршенш соцiально важливих проблем, "керiвник корпо-рацiï витрачае чужi грошi, а саме: збтьшення витрат призводять до зменшення прибутку акцiонерiв, тобто вш витрачае грошi акцiонерiв; пiдвищуються цши для шен-тiв, тобто вш витрачае грошi клiентiв; зменшуеться заро-бiтна плата деяких працiвникiв, тобто вш витрачае ïxнi грошi" [17]. Щодо соцiальноï вiдповiдальностi у традицй ному розумiннi, то на думку М. Фрщмана, лише люди ма-ють певну вiдповiдальнiсть перед сусптьством, що ви-являеться в Тхньому правi розпоряджатися власним доходом на користь доброчинност чи шших соцiально важливих проектiв на власний розсуд. Вщтак учений стве-рджуе, що вирiшення соцiальниx проблем е фунга^ею державного сектору, на фшансування яких приватний сектор сплачуе податки, а концеп^я КСВ перетворюе економiку на соцiалiзм, що суперечить уам принципам вiльного ринку та конкуренци [17].
Зауважимо, що процес iнституцiоналiзацiï КСВ роз-почався в Америщ де Комiтет з економiчного розвитку в 1971 р. задекларував полiтику щодо корпоративно! соць ально'1' вiдповiдальностi бiзнесу з метою визначення ролi бiзнесу за умов поспйноТ змiни соцiальниx потреб населення. У документ зазначалося, що з економiчним роз-витком, збiльшенням доxодiв населення та покращен-ням умов життя сусптьство ставить вищi вимоги до вла-сникiв та управлш^в бiзнес-корпорацiй. При цьому було виокремлено таю три основы кола вщповщальносл бiз-несу: (1) внутрiшне - економiчнi функцiï: виробництво, працевлаштування, економiчне зростання; (2) середне -со^альш цiнностi: збереження довкiлля, налагодження взаемовщносин iз працiвниками, надання достовiрноï ш-формаци, забезпечення рiвниx прав та захист вщ виро-бничих ушкоджень; (3) зовнiшне - соцiальне середо-вище: подолання бiдностi та занепаду мют. Отже, почи-наючи з 1960-х рогав, державний сектор Америки заохо-чував приватнi корпораци виконувати со^альш функцiï, що ранiше надавалися виключно державним сектором, такi, як: тренування людей з обмеженими можливос-тями, допомога представникам меншин вщкривати власний бiзнес тощо. Осгальки приватнi компанiï витрачали власнi ресурси на реалiзацiю соцiальниx функцiй, державний сектор надавав Ум певш фшано^ переваги у ви-nr^i субсидiй, позик iз кращими умовами, податкових птьг, державних гарантiй тощо [18]. Тага тенденци отри-мали назву "приватиза^я" державного сектору.
Визначальним у зазначеному пiдxодi стало те, що держава створювала "ринковi умови" виконання со^а-льно значущих функцш/проегапв для корпорацiй. 1деться про те, що на конкурентна основi найефективнш корпо-рацiï отримували право укласти з державою контракт стосовно виконання проекту з отриманням певних державних птьг (позик, субсидм тощо) [18]. За цих обставин державний сектор не виконував со^альш функци, а на
контрактуй основi передавав право надавати тага пос-луги бтьш ефективним приватним корпорацiям.
Незважаючи на широке поширення практики КСВ у розвинених кражах, доцiльнiсть залучення бiзнесу до вирiшення соцiальниx проблем дос залишаеться диску-сiйним питанням. Показовою в цьому планi е праця американського економюта К. Девюа "Аргументи за i проти со^альноТ вiдповiдальностi бiзнесу" (1973). У шй учений виокремив такi аргументи на пщтримку КСВ:
• задоволення власних штереав у довгостроковiй перспективк За умови залучення до виршення со^а-льно важливих проблем мюцевоТ громади бiзнес здатен пiдвищити прибутки у довгостроковiй перспективi шляхом зменшення плинност кадрiв, зменшення рiвня зло-чинностi тощо;
• формування iмiджу компани. Кожна приватна ком-панiя прагне побудувати позитивний iмiдж серед пра^в-никiв, споживачiв та постачальнигав. У цьому контекстi надання со^альних послуг або залучення до важливих со^альних проектiв перетворюються на прюритетний шлях побудови iмiджу компани;
• життездатнють бiзнесу. Приватнi компани продо-вжують функцiонувати доти, доки вони задовольняють потреби споживачiв i вщповщають ïxнiм очiкуванням щодо со^альноТ спрямованостi дiяльностi бiзнесу. З метою виконання бiзнесом свое! со^альноТ ролi та утри-мання влади, вш повинен надавати суспiльству те, що вщ нього очiкують;
• уникнення надмiрного державного регулювання. Якщо бiзнес за власним бажанню бере участь у вирь шеннi со^ально важливих проблем, це попереджуе за-провадження державним сектором нормативно-право-вих норм стосовно обов'язковост його залучення до со-цiальниx проектiв;
• соцюкультурш норми. Бiзнес обмежений соцюку-льтурними нормами поведiнки. Вiдповiдно при змн сус-пiльниx норм його поведшка змiнюватиметься, а саме: за умови змши соцiальниx норм стосовно КСВ бiзнес буде сприймати ц змiни разом з iншими громадянами;
• задоволення штереав акцiонерiв. Якщо за умови втручання у со^ально значущi проекти прибутки компани зростуть, то у такiй ситуаци бiзнес мае бути соцiально вщповщальним в штересах акцiонерiв;
• спроба виршити соцiальнi проблеми. Оскiльки державы оргаызаци не у змозi виршити актуальнi со^а-льнi проблеми, сусптьство покладае надiю на приватний сектор, та перекладае таким чином на нього певш державы функци, яга не були надан повною мiрою;
• наявнiсть ресурсiв. Як вщомо, у приватному сек-торi особливу роль вiдiграють управлiнськi та шновацмш умiння й навички, тому залучення професшних управль нцiв, що працевлаштован у приватному секторi, та шно-вацiйниx пiдxодiв у виршення соцiальниx проблем у фо-рмi КСВ, е взаемовигiдним для обох секторiв;
• зростання прибутку. За умови наслщування прин-ципiв КСВ компани можуть збiльшити своТ прибутки. Так, ршення щодо запобiгання забруднення довгалля може призвести до вторинного використання вiдxодiв вироб-ництва, що зменшить витрати. Так само продаж вiдxодiв може пщвищити прибуток компани тощо;
• запоб^ання, а не боротьба з наслщками. Якщо бь знес буде вiдкладати на по™ вирiшення соцiально важливих проблем, настане час со^альноТ кризи, коли бiз-нес буде постiйно зайнятий виршенням соцiальниx кон-флiктiв та не матиме часу на свою комерцшну дiяльнiсть.
Водночас серед основних аргументв проти со^аль-ноТ вщповщальносп бiзнесу К. Девiс видiляе тага:
• максимiзацiя прибутку. Вiдомо, що головною фу-нкцiею бiзнесу е отримання прибутку, крiм того, менеджер е найманим пра^вником та мае дiяти вiдповiдно до
iHTepeciB роботодавцi (власникiв 6i3Hecy), тобто макси-Mi3yBaTM прибуток 6i3Hecy. Отже, прямi обов'язки управ-лЫ^в не стосуються дiй, спрямованих на виршення со-цiальних проблем;
• витрати на со^альы проекти. Як правило, приваты компани прагнуть використовувати наявнi ресурси з максимальною економiчною вiддачею. Однак кошти, н вестованi у соцiальнi проекти, не дають очiкyваного пщ-вищення прибутку. Крiм того, технологи з меншим нега-тивним впливом на навколишне середовище коштують дорожче, що може в окремих випадках призвести до зби-тковост бiзнесy;
• недостатнють знань та навичок для надання соць альних фyнкцiй. 1деться про професмш навички управ-лiнцiв, а саме: Тх орiентованiсть на економiчнy, технiчнy й iнновацiйнy дiяльнiсть та вщсутнють пiдготовки й навичок у галyзi надання соцiальних функцй що знижуе ефе-ктивнiсть Тхшх рiшень, спрямованих на вирiшення со^а-льно важливих проблем;
• послаблення комерцмно'Т ефективностi. За умови залучення бiзнесy до вирiшення соцiально важливих проблем та пов'язаних iз цим додаткових витрат, економiчна ефективност знижуеться, що, у свою чергу, може призвести до конфл^у Ытереав акцiонерiв/власникiв та послаблення позици бiзнесy на ринку, попршення iмiджy компани та втрати привабливост для споживачiв i пра^внигав;
• послаблення мiжнародноТ торгiвлi. Бiзнес, що бере участь у виршенн соцiальних проблем, мае вищi витрати, а вщповщно i вищi цЫи. Вiдтак вiн утрачае конкуренты переваги. За цих обставин компани з нижчими цшами (якi не е со^ально вiдповiдальними) отримають конкуренты переваги на мiжнародномy ринку;
• концентра^я влади. Потyжнi приватнi компани мають значну владу у виробництв^ споживаннi, працев-лаштyваннi, цiноyтвореннi, оплат працi, вони здатнi впливати на ршення законодавчоТ влади та закладiв освiти. За цих умов надання бiзнесy ще й соцiальноТ влади призведе до концентраци влади в "одних руках", що породжуе певн ризики для сусптьства;
• вщсутнють механiзмiв пiдзвiтностi. За умови вщ-сyтностi системи пiдзвiтностi бiзнесy перед сусптьством щодо КСВ така дiяльнiсть втрачае сенс i уможливлюе "недобросовюне" наслiдyвання принципiв КСВ;
• вщсутнють широко' пiдтримки. Нинi вiдсyтня едина пози^я щодо необхiдностi та ефективност КСВ серед представникiв бiзнесy, науков^в i представникiв державно' влади, що у довгостроковм перспективi
може роздтити сyспiльство на прибiчникiв та противни-кiв такоТ полiтики. Задля ефективного впровадження принцитв КСВ сyспiльство мае бути пошформованим, а "обов'язковiсть" або "добровтьнють" проектiв КСВ повинна бути визначена законодавством [19].
Важливий крок на шляху формування концепци КСВ був зроблений А. Керролом у прац "Тривимiрна концептуальна модель корпоративно! дiяльностi" (1979), де автор систематизував наявн наую^ та практичнi пiдходи до визначення сутност КСВ, ТТ форм, шляхiв задово-лення соцiальних потреб населення та бiзнес-цiлей кор-порацiй, сформулював нову тривимiрнy матрицю корпо-ративноТ дiяльностi приватного бiзнесy (рис. 1). Учений видтив та обфунтував чотири основы категори корпо-ративноТ вщповщальносп, серед яких: перша - економь чна (виробництво товарiв i послуг та Тх реалiзацiя з метою отримання прибутку); друга - юридична (ведення бь знесу вщповщно до чинного законодавства); третя - ети-чна (надання правдивоТ Ыформаци щодо продукци, за-хист прав споживачiв, працiвникiв, забезпечення рiвностi прав представнишв рiзних нацiональностей, релiгiй тощо); четверта - добровтьна (благодiйнiсть, волонтер-ство, перепiдготовка безробiтних, облаштування центрiв з догляду за дитиною працюючим матерям тощо). Другою складовою матриц е шiсть основних со^альних проблем, до вирiшення яких приватний сектор може долу-читися, а саме: 1) конс'юмеризм; 2) захист навколиш-нього середовища; 3) подолання дискримЫаци; 4) без-печнють продукци; 5) безпека на робочому мющ 6) Ыте-реси власникiв/акцiонерiв. На думку дослiдника, со^а-льн проблеми, якi потребують вирiшення, рiзняться для краТн та змiнюються з часом. ^м того, вони зале-жать вiд економiчноТ сфери, у якш фyнкцiонyе пщпри-емство. Так, для великих iндyстрiальних компанiй проблема захисту довктля буде бтьш актуальною порiв-няно зi страховими компашями та банкiвськими устано-вами тощо. Останньою складовою запропонованоТ А. Керролом концептуальноТ матрицi корпоративноТ дь яльностi е стратегiя або "вщповщь" приватноТ компанiТ на виклики сусптьства щодо участ у вирiшеннi со^а-льно важливих проблем. "Вiдповiдi" можуть бути такими: (0) - вщсутнють "вщповщГ (неприйняття бiзнесом со^альноТ вiдповiдальностi); (I) - ознайомлення та ре-акцiя бiзнесy на проблему; (II) - виправдання та оборона компанш; (III) - погодження з наявними проблемами та усвщомлення необхщност yчастi у Тх вирiшеннi, плану-вання подальших дiй; (IV) - активне залучення бiзнесy до виршення со^альних проблем [3].
Економ'мна Юридична Етична Добровтьна
2 о
н
£
о а *
О) о ь ? и в о д iE а а .S
н 3 ол д а 1
и ш р
ло & &
к о и
в д
а
н
о ^
о
б
о р
Рис. 1. Концептуальна тривимiрна модель корпоративно! сощально! дiяльностi за А. Керролом
Джерело: розроблено автором на основi [3].
Подальшого розвитку зазначена модель набула у прац Донни Вуд "Переосмислення корпоративно!' соцiальноï дiяльностi" (1991), де автор доопрацювала тривимiрну модель А. Керрола (рис. 2) [4].
__Складовi КСВ__
Еконо1^чна I Юридична | Етична | Добровiльна Принципи КСВ
Лептимнють (iнституцiйний рiвень) Публiчна вiдповiдальнiсть (органлзацмний рiвень) Свобода дiй управлiнця (Ыдивщуальний рiвень)
НАСЛ1ДКИ
Соцiальний вплив Створення та удосконалення форм КСВ _Формування политики КСВ_
Рис. 2. Модель сощально'Г дiяльностi 6i3Hecy за Д. Вуд
Джерело: розроблено автором на основi [4].
Важливо зауважити, що Д. Вуд уперше виокремила тага основы принципи КСВ: (1) лептимнють, що визнача-еться як вщповщальнють бiзнесу як со^ально! шституци за запобiгання зловживання владою; (2) публiчна вщпо-вiдальнiсть, що полягае у долученн бiзнесу до вирь шення соцiальниx проблем, яга виникли в результатi дiя-льност компани (забруднення довкiлля, безпечнiсть то-варiв та умов працi тощо) та/або зб^аються з iнтересами бiзнесу; (3) свобода дiй управлiнця, що характеризуемся вiдповiдальнiстю менеджера за ухвалення рiшень стосовно участi в со^ально важливих проектах. Крiм того, Д. Вуд визначае основы наслщки КСВ, а саме: со-^альний вплив, розвиток форм i програм, яга корпораци використовують для досягнення сво'1'х со^альних цiлей, формування пол^ики упорядкування власних iнтересiв бiзнесу та со^альних iнтересiв [4].
Таким чином, протягом XlX-XX ст. вiдбулося ста-новлення та розвиток концепцiï КСВ, яка зазнала зна-чних змш i трансформацiй. Разом iз тим, основна щея цiеï концепцiï залишилася незмшною, а саме: перене-сення певних со^альних функцiй iз державного сектору в приватний.
Висновки та дискуая. Розвиток теоретичних уяв-лень щодо со^ально! вiдповiдальностi бiзнесу сприяв поглибленню розумшня необxiдностi та сутностi КСВ, уточненню понятiйно-категорiального апарату й шститу-цiоналiзацiï взаемодiï державного сектору та представ-никiв бiзнесу з метою покращення со^ального середо-вища та виршення актуальних проблем. Концепцiя КСВ почала формуватися наприганц XIX ст. Уважалося, що основною метою тако! вщповщальносл був перерозпо-дiл багатства, що концентрувався у руках меншосп, за-для фшансово! допомоги бiдному населенню. Дотепер концеп^я КСВ еволюцiонувала й ниш вченими сформо-ванi ïï комплекснi концептуальнi моделi, а саме: тривимь рна модель А. Керрола, що поеднуе основы види вщповщальносл, об'екти, на яга спрямована КСВ та бiзнес стратеги, якими керуються компани; модель Д. Вуд, що мютить основы принципи й очкуваш наслщки КСВ тощо.
КСВ нин трактуеться як добровтьне ршення бiзнесу стосовно взяття на себе додатково! вiдповiдальностi перед сусптьством понад норми, закртлено! на законода-вчому рiвнi, що головним чином орiентоване на забезпечення i захист прав споживачiв, працiвникiв та шших за-цiкавлениx осiб; подолання бщност та голоду на глобальному рiвнi; недопущення дискримiнацiï та утиску прав меншин. Основними принципами корпоративно! со^а-льно! вiдповiдальностi е принципи лептимносп, публiч-но! вщповщальносл, тобто долучення до вирiшення проблем, спричинених функцюнуванням бiзнесу, а також ш-
дивiдуально!' вiдповiдальностi управлшця, оскiльки рь шення щодо участ у вирiшеннi соцiальниx проблем приймаються на шдивщуальному рiвнi. Серед очкува-них наслiдкiв КСВ головними е тага: подолання со^аль-них проблем i формування со^ально орiентованоï стратеги ведення бiзнесу, що у довгостроковш перспективi здатна запобiгти глобально соцiальнiй кризi.
Незважаючи на теоретичну обфунтованють та ши-роке практичне залучення приватного бiзнесу до вирь шення соцiально важливих проблем, проблема доцть-ностi КСВ у ринковш економiцi залишаеться дискусй ною. Зокрема, М. Фрщман рiшуче критикуе таку практику, вказуючи, що единою метою власнигав бiзнесу е максимiзацiя прибутку, що передбачае рацiональне ви-користання ресурсiв на комерцiйну дiяльнiсть, а не надання ïx у виглядi доброчинностi на задоволення потреб сусптьства. На думку дослщника, така доброчиннють прямо впливае на добробут пра^внигав i споживачiв, а саме: витрати на со^альы проекти знижують дохщ пра-цiвникiв та пщвищують цiни. Узагальнення зазначено! дискуси знайшло вiдображення в працi К. Девюа "Аргументи за i проти со^ально! вщповщальносл бiзнесу" (1973), де автор наголосив, що завжди юнуватимуть кри-тичнi думки стосовно доцтьносп КСВ серед представ-нигав бiзнесу та суспiльства. Вирiшенню цього конфлкту, на думку дослiдника, сприятиме закртлення правил со-цiально!' поведшки бiзнесу на законодавчому рiвнi й роз-робка прозорих меxанiзмiв пщзвпшосл тако! дiяльностi. Як показуе практика сьогодення, ц iнституцiйнi проблеми залишаються невиршеними й до сьогоднi, хоча пройшло майже 50 рогав iз часу публкаци зазначено! працi.
Беручи до уваги принципи функцюнування "Фонду Громади" в Америк та аргументи, запропонован К. Де-вiсом щодо вщсутносл знань i навичок со^ально вщпо-вiдально!' дiяльностi у представнигав бiзнесу, загрози концентраци влади в руках потужних корпорацй ефек-тивним шструментом iнституцiйного врегулювання цих проблем, на наш погляд, е надання права розпоряджа-тися со^альними внесками бiзнесу окремiй оргаызаци, яка буде пiдзвiтною бiзнесу i громадi та спрямовуватиме кошти в со^альш галузi, якi дiйсно потребують швести-цiй, однак не е привабливими для бiзнесу. У такому ви-падку, бiзнес буде не у змозi одноосiбно вирiшувати у який проект швестувати, що в довготривалм перспективi зменшить iмовiрнiсть отримання бiзнесом необмежено! соцiально!' влади. Саме тому подальшi зусилля науков-^в та представникiв бiзнесу i державного сектору мають бути спрямован на формування та апроба^ю дiевиx ме-xанiзмiв пiдзвiтностi соцiально!' дiяльностi компашй i ме-тодiв визначення ефективност проектiв КСВ.
Список використаних джерел:
1. Carnegie A. Wealth. / A. Carnegie // North American Review. -1889. - № 148 (391). - С. 653-664.
2. Bowen H. Social responsibilities of the businessman / H. Bowen. -New York: Harper&Row, 1953. - 270 p.
3. Carroll A. B. A three-dimensional conceptual model of corporate performance / A. B. Carroll // Academy of Management Review. - 1979. -№ 4(4). - С. 497-505.
4. Wood D. Corporate Social Performance Revisited / D. Wood // Academy of Management Review. - 1991. - № 16(4). - C. 691-718.
5. Пархоменко О. С. Чинники i напрями розвитку полiтики корпоративно!' со^ально''' вщповщальносп укра'нських компашй / О. С. Пархоменко // Ефективна економка. - 2014. - № 5 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/PopH &z=3003/
6. Бурковська А. В. Розвиток корпоративно''' со^ально!' вщповщальносп в Укра'ш / А. В. Бурковська, Т. I. Лунюна // Вюн. аграрно''' науки Причорномор'я. - 2015. - № 4. - С. 38-43.
7. Яневич Н. Я. Со^альш Ывестицм: сутнють i класифнка^я / Н. Я. Яневич. - Львiв: Вид-во Львiв. полггехшки, 2010.
8. Гршнова О. Економiчна доцтьнють та прюритетш напрями ак-тиввацп со^альних швестицш пщприемств / О. Гршнова, I. Магдич // Вюн. Ки'в. ун-ту. Економка. - 2016. - №5 (182). - С. 13-18.
9. Гражевська Н. Корпоративна со^альна вщповщальнють як чин-ник нагромадження новп"шх форм капггалу в сучаснш ринковiй економiцi / Н. Гражевська, А. Мостепанюк // Вюн. Ки'в. ун-ту. Економка. - 2018. -№ 2 (197). - С. 12-19. DOI: 10.17721/1728-2667.2019/206-2/2.
10. Баюра Д. Корпоративна со^альна вщповщальнють як складова пiдвищення ефективност системи корпоративного управлiння / Д. Баюра // Вюн. Ки'в. ун-ту. Економка. - 2009. - № 113-114. - С. 60-63.
11. Баюра Д. Формування систем корпоративного управлшня на засадах со^ально''' вщповщальност / Д. Баюра // Вюн. Ки'в. ун-ту. Еконо-Г'.ша. - 2013. - № 10 (151). - С. 18-22.
12. Фiрсова С. Со^альна вщповщальнють 6Í3Hecy в Укран марке-тинговий аспект / С. Фiрсова // Вюн. Кив. ун-ту. Економiка. - 2011. -№ 121-122. - С. 73-76.
13. Галушка З. Вплив со^альних шновацш на модершзацю еконо-мiчних вiдносин / З. Галушка // Вюн. КиТв. ун-ту. Економка. - 2019. -№ 2(203). - С. 6-11.
14. Колот А. М. Корпоративна со^альна вщповщальнють: еволю^я та розвиток теоретичних поглядiв / А. М. Колот // Економiчна теорiя. -2013. - № 4. - С. 5-26.
15. Марущак Н. В. Еволю^я концепци корпоративно!' со^альноТ вщповщальносп / Н. В. Марущак // бвропейськ перспективи. - 2012. -№ 2(1). - С. 213-221.
16. The Cleveland Foundation. Goffs Vision [Електронний ресурс]. -Режим доступу: .
17. Friedman M. The social responsibility of business is to increase its profits / M. Friedman // New York Times Magazine. - 1970. - №13 (32-33). -С. 122-124.
18. Committee for economic development. Social responsibilities of business corporations, 1971 [Електронний ресурс]. - Режим дос-тyпy:https://www.ced.org/pdf/Social_Responsibilities_of_Business_Corporat ions.pdf.
19. Davis K. The Case for and against Business Assumption of Social Responsibilities / K. Davis // Academy of Management Journal. - 1973. -№ 16. - С. 312-323.
Received: 07/07/19 1st Revision: 25/07/19 Accepted: 26/09/19
Author's declaration on the sources of funding of research presented in the scientific article or of the preparation of the scientific article: budget of university's scientific project
А. Мостепанюк, канд. экон. наук, докторант
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, Украина
ФОРМИРОВАНИЕ И РАЗВИТИЕ КОНЦЕПЦИИ КОРПОРАТИВНОЙ СОЦИАЛЬНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ
Исследованы исторические предпосылки возникновения и дальнейшего формирования теоретической концепции корпоративной социальной ответственности. Кроме того, проанализированы особенности трансформации понятия корпоративной социальной ответственности в соответствии с экономико-социальными изменениями, ожиданиями общества и интересов бизнеса. На основе имеющихся научных разработок, обобщено понятийно-категориальный аппарат, основные принципы функционирования, комплексные модели, потенциальные возможности и угрозы социальной деятельности бизнеса.
Ключевые слова: корпоративная социальная ответственность; социальная деятельность бизнеса; модели корпоративной социальной деятельности; принципы корпоративной социальной ответственности.
А. Mostepaniuk, PhD in Economics, Doctoral Student Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine
FORMATION AND DEVELOPMENT OF CORPORATE SOCIAL RESPONSIBILITY CONCEPT
The article provides the conceptual study on the emerging and further development of the corporate social responsibility (CSR) starting from the late 1880es. The paper covers the most important transformations of the concept, starting from its understanding as a mechanism of redistribution of the wealth and continuing till the formation of the modern business strategy. The study investigates the main principles of CSR, the key arguments for and against the social performance of business, potential positive impact on society and challenges of CSR. The study concludes that key goals of CSR are modifying with other economic and social changes, shifts in public needs and requirements towards business, the possibility of public sector to provide and support basic human rights etc. The outcomes of the research are useful for business in order to implement correctly principles of CSR and avoid possible challenges, to impact positively social life and standards, as well as public sector while the process of institutionalization and forming the legal background of CSR.
Keywords: corporate social responsibility; corporate social performance; models of corporate social performance; principles of corporate social responsibility.
References (in Latin): Translation / Transliteration/ Transcription:
1. Carnegie, A., 1889.Wealth. North American Review, 148 (391), pp. 653-664.
2. Bowen, H., 1953.Socialresponsibilitiesofthebusinessman. New York: Harper&Row, 270 p.
3. Carroll, A. B., 1979. A three-dimensional conceptual model of corporate performance. Academy of Management Review, 4(4), pp. 497-505.
4. Wood, D., 1991.Corporate Social Performance Revisited. Academy of Management Review, 16(4), pp. 691-718.
5. Parhomenko, O. S., 2014. Factors and directions of development of corporate social responsibility policy of Ukrainian companies. Effective Economics, 5. Retrieved from: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3003.
6. Burkovska, A. V., 2015. Development of Corporate Social Responsibility in Ukraine. Bulletin of Agrarian Science of the Black Sea, 4, pp. 38-43.
7. Yanevich, N. Y., 2010. Social investments: essence and classification. Lviv: Lviv Polytechnic Publishing House.
8. Grishnova, O., Magdych, I., 2016. Economic feasibility and priority directions of activation of social investments of enterprises. Bulletin of the Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economy, 5 (182), pp. 13-18.
9. Grazhevska, N., Mostepaniuk, A., 2018. Corporate social responsibility as a factor of accumulation of novel forms of capital in the contemporary market economy. Bulletin of the Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economy, 2 (197), pp. 12-19. DOI: 10.17721 / 1728-2667.2018 / 197-2 / 2
10. Bayura, D., 2009. Corporate social responsibility as a component of improving the effectiveness of the corporate governance system. Bulletin of the Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economy, 113-114, pp. 60-63.
11. Bayura, D., 2013. Formation of corporate governance principles for social responsibility. Bulletin of the Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economy, 10 (151), pp. 18-22.
12. Firsova, S., 2011. Social responsibility of business in Ukraine: marketing aspect. Bulletin of the Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economy, 121-122, pp. 73-76.
13. Galushka, Z., 2019. Influence of social innovations on modernization of economic relations. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economy, 2 (203), pp. 6-11.DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2667.2019/203-2/1
14. Kolot, A. M., 2013. Corporate Social Responsibility: The Evolution and Development of Theoretical Views. Economic Theory, 4, pp. 5-26.
15. Marushchak, N. V., 2012. The evolution of the concept of corporate social responsibility. European perspectives, 2 (1), pp. 213-221.
16. The Cleveland Foundation. Goffs Vision. Retrieved from: https://www.clevelandfoundation100.org/foundation-of-change/ invention/goffs-vision/
17. Friedman, M., 1970. The social responsibility of business is to increase its profits. New York Times Magazine, 13 (32-33), pp. 122-124.
18. Committee for economic development. 1971. Social responsibilities of business corporations. Retrieved from: https://www.ced.org/pdf/Social_Responsibilities_of_Business_Corporations.pdf
19. Davis, K., 1973.The Case for and against Business Assumption of Social Responsibilities. Academy of Management Journal, 16, pp. 312-323.
Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, 2019; 5(206): 28-33 УДК 330.88
JEL classification: В 29
DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2667.2019/206-5/4
O. Nesterenko, PhD in Economics, Associate Profesor ORCID ID 0000-0003-0886-8173, M. Zdvizova, economist ORCID ID 0000-0003-1838-1115 Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine
BEHAVIORAL ECONOMIC THEORY: A METHODOLOGICAL BREAKTHROUGH OR EXTENSION OF THE BOUNDARIES
OF DOMINANT ORTHODOXY?
The article is devoted to the analysis of the place of behavioral approach in the structure of modern economic study. The evolution of views on the essence of economic behavior of individuals is described and the peculiarities of approaches to its definition of different economic schools are analyzed. The comparative analysis of behavioral and neoclassical approaches is presented; the peculiarity of the used method is the presentation of the neoclassical direction not in the aggregate, but as two main branches - cardinal and ordinal, which allowed for a more detailed analysis. The analysis revealed differences and some similarity of these directions of research. According to the findings, it is concluded that the behavioral approach is not the complete opposite of the neoclassical, but has a significant number of features close to the ideas of ordinary people, so it can be considered as a natural continuation of established ideas deepened through the use of an interdisciplinary approach. The article also outlines possible options for the development of neoclassical and behavioral approaches and the current issues for further research. Key words: behavioral economics; economic behavior; rationality; individual decision-making process.
Introduction. The problem of determining the nature of economic behavior remains one of the most relevant areas of economic research today, as each individual makes many economic decisions every day and chooses among several alternatives. It is such a daily choice of each person that shapes the specificity of consumption at the macro level, which has a significant impact on both the national economy and the global economy.
Studies of individual behavior began a long time ago, the first substantial concept of economic behavior was the model "Homo economicus" by A. Smith, which has long been the basis of many further studies. Subsequently, many anomalies and inconsistencies were identified in the consumer choice process, which could not be explained by this approach. This led to the emergence of other concepts of economic behavior that took into account social, religious or mental factors and studied the consumer in various aspects. However, the most profound questions about consumer behavior and economic decision-making have been explored by behavioral school representatives, who have taken into account not only economic but also psychological factors, finding that in practice consumers are overwhelmingly irrational.
Behavioral economic theory has always been defined as an alternative to the neoclassical direction, a fundamentally opposite approach. However, at the present stage, more and more scientists are assuming the possibility of synthesis of two directions in the near future. Despite all the differences in methodology, views on rationality and economic behavior, behaviorism has every chance of integrating with the teachings of the neoclassicists and contributing to the development of the economic mainstream.
Literature review. Supporters of the cardinal approach (including A. Marshall [1]) and supporters of the ordinal approach worked on the development of the neoclassical model of individual behavior. The basis of the behavioral direction was the research of H. Simon [2] and G. Catona
[3], which were developed by D. Kahneman and A. Tversky
[4]. Modern researchers of the human model in economics are K. Binmore [5], R. Thaler [6], D. Ariely [7]. Among Ukrainian scientists who have been researching economic choice and behavior, S. Slukhay [8], P. Illiashenko [9], O. Dluhopolsky [10].
The purpose of the paper is exploring the neoclassical and behavioral approaches, their common and distinctive features, as well as linking directions in the context of developing views on the nature of economic behavior, and analyzing possible ways of developing and further interacting approaches.
Research methodology. To achieve the purpose of the paper and solve certain problems, we used general scientific and special methods of scientific knowledge: comparative analysis - to identify the strengths and weaknesses of neoclassical and behavioral approaches; historical method - for a retrospective analysis of approaches to determine the features of individual choice; cluster analysis - to identify features of ordinal, cardinal and behavioral approaches, establish commonality and distinctive features; analysis and synthesis - to develop suggestions for further interaction of directions. An interdisciplinary approach is used to determine the nature of behavioral economic theory and to explain the characteristics of individual decisions.
The main results. Economists for centuries have been searching for the answer to the question of the role of individual in the economy, offering new hypotheses about
© Nesterenko O., Zdvizova M., 2019
