CC BY
871
УДК 657.37:006.025
Грановська 1.В.,
викладач кафедри фЫанав, грошового o6iry та кредиту ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ iMeHi Григорiя Сковороди»
М1ЖНАРОДН1 СТАНДАРТИ ЗВ1ТНОСТ1 СОЦ1АЛЬНО1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 Б1ЗНЕСУ
В cmammi розкрито поняття социально/ вiдповiдальностi 6i3Hecy та запропоновано його авторське бачення. Дослiджено основн мiжнароднi стандарти 3eimHOcmi в галузi со^ально/' вiдповiдальностi бiзнесу та обрунтовано /X необхiднiсть.
Ключовi слова: со^альна вiдповiдальнiсть бiзнесу, сталий розвиток, мiжнароднi стандарти, стандартизований звiт, стандарти Саншайн, Глобальна iнiцiатива 3i звiтностi (GRI), м'жнародний стандарт АА1000, м'жнародний стандарт SA8000.
В статье раскрыто понятие социальной ответственности бизнеса и предложен он авторское виденье. Исследовано основные международные стандарты отчетности в отрасли социальной ответственности бизнеса и обоснованно их необходимость.
Ключевые слова: социальная ответственность бизнеса, устойчивое развитие, международные стандарты, стандартизированный отчет, стандарты Саншайн, Глобальная инициатива по отчетности (GRI), международный стандарт АА1000, международный стандарт SA8000.
In the article the concept of social responsibility of business is exposed and he is offered authorial vision. The basic international standards of accounting are investigational in industries of social responsibility of business and reasonably their necessity.
Key words: corporate social responsibility, sustainable development, international standards, standardized reports, standards, Sunshine, Global Reporting Initiative (GRI), an international standard AA1000, the international standard SA8000.
Актуальшсть теми. Сучасна економiчна ситуа^я в УкраТн характеризуемся загостренням ряду со^альних проблем: зростаючим рiвнем безроб^тя, попршенням умов i недотриманням со^альних стандар^в оплати пращ поляриза^ею сусптьства, недобросовюною конкурен^ею тощо. Ус ц явища, на перший погляд, можна вщнести до макроекономiчних, однак Тх джерела знаходяться у мiкроекономiчнiй площин пщприемницького сектору. Сусптьы очкування вщ пщприемницьких структур досить висою та продовжують зростати. Тому со^альна вщповщальнють спрямована у майбутне i виступае як усвщомлення обов'язку компанм дбати про наслщки своТх дiй.
В даний час все бтьше число компанм по усьому свiтy поряд з рiчними звiтами пyблiкyють нефiнансовi зв™, в яких мiститься iнформацiя про еколопчы i соцiальнi аспекти Тх дiяльностi. Тому виникае необхiднiсть в дослщжены основних мiжнародних стандартiв зв^носл у сферi соцiальноТ вiдповiдальностi, з метою запозичення позитивного досвщу для украТнських компанiй [8, с. 88].
Ступшь дослiдження. Участь бiзнесy у виршенн соцiальних проблем як принцип корпоративного управлЫня стала предметом дослщжень, наукових дискyсiй украТнських i зарyбiжних вчених, представникiв бiзнес-елiти i громадських дiячiв. Вагомим внеском у розвиток наукових уявлень про со^альну вщповщальнють бiзнесy стали працi П. Друкера, Д. Броннана, М. Кастельса, Кофi А. Аннана. В УкраТнi ц питання дослiджyвали Т. Маматова, В. Мандибура, С. Перегудова, Г. Ракитська,
О. Скрипник, С. Мельник, Д. Баюра, Е. Черних, М. Саприюна, В. Воробей, О. МалЫовська, А. Алексеев тощо.
Метою статт е дослщження основних мiжнародних стандартiв соцiальноT вщповщальност бiзнесу.
Виклад основного матерiалу. Вщсутнють единого пiдходу до тлумачення сутност соцiальноT вiдповiдальностi бiзнесу та ТТ складових е однiею з найсуттевших проблем, яка перешкоджае ефективнiй iмплементацiT принципiв СВБ у бiзнес-практику пщприемств. Як керiвники пiдприемств, так й iншi зацiкавленi особи (контрагенти, менеджери пщприемства, персонал, урядовi та неурядовi органiзацiT, державнi дiячi тощо), не маючи чiткого уявлення про со^альну вiдповiдальнiсть, по-рiзному Ытерпретують як складовi СВБ, так i саму сутнiсть такоТ дiяльностi. В таких умовах виникае необхщнють в розкритт сутностi поняття «со^альна вщповщальнють бiзнесу» та окресленнi його ролi у вирiшеннi соцiальних проблем визначивши шляхи розвитку соцiального пiдприемництва в УкраТы.
Особливу увагу необхiдно придтити трактуванню сутностi «соцiальноT вiдповiдальностi бiзнесу» свiтовими та мiжнародними органiзацiями.
Так, Зелена книга Свропейського союзу визначае СВБ як «Ытегра^ю соцiальних та еколопчних аспектiв у щоденну комерцмну дiяльнiсть пiдприемств та в 1'хню взаемодiю з зацiкавленими сторонами на добровтьнм основi». Мiжнародний форум бiзнесу задля соцiальноT вiдповiдальностi (BSR) пщ СВБ розумiе «досягнення комерцiйного устху засобами, якi передбачають дотримання моральних цЫностей та повагу до людей, сптьнот i навколишнього середовища». Мiжнародний форум лiдерiв бiзнесу (IBLF) характеризуе СВБ як «сприяння вiдповiдальнiй дтовм практицi, яка дае вигоду бiзнесу та суспiльству й допомагае досягти со^ального, економiчного та екологiчно усталеного розвитку через максимальне збтьшення позитивного впливу бiзнесу на суспiльство з одночасною мiнiмiзацiею його негативного впливу». Всесвтя дiлова рада за сталий розвиток (WBCSD) визначае СВБ як «зобов'язання бiзнесу сприяти усталеному економiчному розвитку, працюючи з робiтниками, Tхнiми сiм'ями, мiсцевою громадою та сусптьством у цiлому для полiпшення якост Tхнього життя». У Стандартi ISO-26000 «Керiвництво з соцiальноT вiдповiдальностi», представлене розширене формулювання: «соцiальна вiдповiдальнiсть» (воаа! гезроп81Ы111у) - це вiдповiдальнiсть фiрми за вплив TT рiшень i дiяльностi на суспiльство i довкiлля через прозору i етичну поведЫку, яка сприяе сталому розвитку, здоров'ю i добробуту суспiльства; враховуе очкування зацiкавлених сторiн; вiдповiдае iснуючому законодавству i узгоджуеться з мiжнародними нормами поведЫки; iнтегрована у дiяльнiсть всiеT фiрми i реалiзуеться нею на практик взаемовiдносин» [14].
Отже, варто вщм™ти, що за рiзного ступеня деталiзацiT у бiльшостi наведених визначень наголос робиться на тюному взаемозв'язку мiж економiчними, екологiчними й со^альними аспектами дiяльностi фiрм i сусптьства. Водночас вiдмiнностi у пiдходах до визначення СВБ певним чином вщображають як еволю^ю суспiльноT ролi бiзнесу, так i наукових поглядiв на цю роль.
В УкраTнi також по^зному тлумачать поняття «соцiальна вщповщальнють бiзнесу».
Частина дослiдникiв дотримуеться вузького тлумачення, згщно з яким со^альна вiдповiдальнiсть бiзнесу пов'язуеться лише з його спрямованютю на вирiшення со^альних проблем колективу фiрми, громади ^вень соцiального захисту працiвникiв, меценатство, доброчиннють). Зокрема, подiбну точку зору висловлюе С. Мельник, який пов'язуе со^альну вщповщальнють бiзнесу iз тим, «яку частку свого прибутку вiн мае витрачати на со^ально визначенi цтЬ> [13, с. 72].
Iншi вчен е прихильниками бiльш широкого змюту цього поняття.
Найбтьш ч^ко такий пiдхiд мiститься у визначенн президента УкраТнськоТ асоцiацiT якост П. Калита, який зробив вагомий внесок у поширення iдей со^ально вiдповiдального бiзнесу в УкраTнi. На його думку, со^ально вiдповiдальна компаыя мае вiдповiдати ряду умов, зокрема [10]: -задовольняти всi зацiкавленi сторони;
-демонструвати постiйне i довготривале бережливе ставлення до споживачiв; -пiклуватися про власний персонал;
-сприяти сталому розвитку сусптьства, забезпечуючи охорону довктля, здмснюючи доброчинну дiяльнiсть.
О. Грiшнова та Т. Никитюк пiд соцiальною вщповщальнютю бiзнесу розумiють вiдповiдальнiсть компанiT перед уама людьми та органiзацiями, з якими вона взаемодiе в процес функцiонування та перед суспiльством загалом [6].
Треба звернути увагу на той факт, що характеризуючи со^альну вiдповiдальнiсть, бiльшiсть дослiдникiв акцентуе увагу на добровтьному характерi прийняття на себе такоТ вiдповiдальностi, що кореспондуеться iз бажанням органiзацiT зробити свм внесок у розвиток суспiльства. Так, М. Бутко та М. Мурашко пщкреслюе, що соцiальна вiдповiдальнiсть бiзнесу - це добровiльна реалiзацiя суб'ектами господарювання свiтових стандартiв у сферi соцiальноT вiдповiдальностi, розроблених з урахуванням економiчних iнтересiв корпоративних структур та планетарних цЫностей i прiоритетiв людства [4, с. 4].
У дослщжены Г. Алонi [2] детально розглянуто принципи соцiальноT вiдповiдальностi бiзнесу, що е похщними вiд TT концепцм, i проаналiзовано рiзнi форми прояву соцюморально'! вiдповiдальностi пiдприемця - концеп^я «служЫня суспiльству», сприяння членам певно1 соцiальноT спiльноти, соцiалiзацiя молодi та людей з обмеженими фiзичними можливостями тощо. Тобто со^альна вiдповiдальнiсть, на думку автора, повинна першочергово стати яюсною характеристикою особистостi, а щд вже способом ведення бiзнесу.
Д. Баюра [3, с. 22] розкривае способи використання корпоративно! со^ально! вщповщальност як iнструменту мiнiмiзацiT ризикiв та удосконалення взаемодп трьох головних контраген^в: бiзнесу, суспiльства та держави. Автор зосереджуе увагу на важливм складовм соцiальноT вiдповiдальностi бiзнесу - вщповщальност перед споживачами i наголошуе, що вона полягае не лише у наданн товарiв i послуг та збтьшены прибутку, а й у позитивному та конструктивному пiдходi до прав споживачiв, тим самим пiдвищуючи рiвень со^ально-трудових вiдносин.
Широкий змiст закладено у визначення, запропоноване Форумом со^ально1 вщповщальност бiзнесу УкраTни, вiдповiдно до якого со^альна вiдповiдальнiсть бiзнесу, розглядаеться як вщповщальне ставлення будь-якоT особи до свого продукту або послуги, до споживачiв, виробниюв, партнерiв; активна со^альна позицiя компанiT, що полягае у гармоыйному спiвiснуваннi, найгострiших соцiальних проблем [14].
Конферен^ею роботодавцiв УкраTни визначено таю необхщы умови для впровадження та розвитку со^ально1 вiдповiдальностi на пщприемствах УкраTни:
-досягнення сталого розвитку самостмних i вiдповiдальних компанiй i органiзацiй на забезпечення Tх довгострокових Ытереав, досягнення соцiального миру, безпеки, добробуту громадян, збереженню оточуючого середовища, дотримання прав людини;
-невтручання держави i TT органiв у оперативну дiяльнiсть компанiT: надлишкова регламентацiя тако1 дiяльностi позбавляе КСВ дiяльностi добровтьносД соцiально спрямованоT дiяльностi чи оргаызацп;
- дiалог держави, громадянських оргаызацм i представникiв бiзнесу з розробки i регулювання КСВ (за ключово1 ролi органiзацiT роботодавцiя) [7].
Узагальнюючи пщходи до розумiння СВБ, вироблен вiтчизняними науковцями та практиками, можна стверджувати, що вона тлумачиться, з одного боку, як реалiзацiя бiзнес-цiлей з урахуванням Ытереав певного кола причетних суб'ек^в (зацiкавлених сторiн, що здатн впливати на дiяльнiсть оргаызацп або вiдчувають на собi вплив L^ieï дiяльностi), а з другого боку, як со^альна дiяльнiсть пщприемства, що доповнюе його комерцiйну (основну) дiяльнiсть i провадиться вiдповiдно до певних цЫнюних орiентацiй, зобов'язань i норм. Причому академiчною та експертною спiльнотою акцентуеться увага на добровтьност тако'|' дiяльностi. Найчастiше дотримання передбачених законодавством вимог ставиться поза методолопчними рамками со^ально)' вiдповiдальностi. Хоча в бiзнес-середовищi вiдповiднiсть дтово)' практики законодавчим нормам сприймаеться як частина концепцп вщповщального пiдприемництва. Держава в особi розробникiв чи не единого законопроекту, де вживаеться термЫ «со^альна вщповщальнють бiзнесу» також трактуе його змют з позицп податкових зобов'язань громадян [1, с. 525].
Отже, доходимо до такого визначення цього поняття. Со^альна вщповщальнють - це добровтьна готовнють вщгукнутися на потреби сусптьства, жертвуючи при цьому частиною сво'|'х iнтересiв, пов'язаних з отриманням прибутку з метою забезпечення позитивного впливу на сусптьство.
З приводу стввщношення обов'язкових та добровiльних со^альних зобов'язань у концепцп СВБ як в Укра'|'ы, так i у свт досi тривають дискусп. Для цтей нашого дослiдження вихiдною обрано позицю вiдповiдно до яко'|' узгодження господарсько)' дiяльностi iз законодавчими вимогами е проявом, скорше, юридично'1 дисциплЫованост бiзнесу, нiж його со^ально)' вщповщальностк Сфера СВБ мае включати т соцiальнi заходи, що перевищують законодавче встановлеы, загальнообов'язковi норми. Виконання цих норм не варто i протиставляти СВБ, осктьки вони е ïï передумовою. Саме через це деяк дослiдники дотримання законодавчих норм розум^ть як базовий рiвень СВБ [1, с. 54].
Числены суперечки щодо ролi бiзнесу в суспiльствi породили багато аргумен^в «за» i «проти» соцiальноï вiдповiдальностi, серед основних можна видтити такi [1]: OcHOBHi переваги та недолги застосування «сощально! вiдповiдальностi
6i3Hecy»
Переваги соцiальноT в1дпов1дальност1 51знесу Недолги ^^ально^ вiдповiдальностi бiзнесу
1. Сприятливi довгостроковi перспективи для фiрм: соцiальнi д^ фiрм полтшують умови iснування мiсцевих громад. Чим кращими будуть цi умови, тим сприятлившим буде середовище для бiзнесу. Навiть якщо короткостроковi пiдвищення прибутковост фiрми у майбутньому завдяки позитивному iмiджу в очах споживачiв, постачальниш i мiсцевих громад. 1. Порушуеться принцип максимiзацi'T прибутку: видтяючи частину сво^х ресурсiв на со^альы потреби, фiрма порушуе принцип максимiзацiT прибутку. Фiрма поводиться найбiльш со^ально вiдповiдально, зосереджуючись виключно на економiчних цiлях i залишаючи соцiальнi проблеми державним, благодмним та просвiтницьким оргаыза^ям.
2. ЗмЫа потреб i очiкувань широкое громадськосп, участь компанiй у вирiшеннi со^альних проблем стае i очiкуваною, i необхщною. 2. Витрати, пов'язанi iз со^альною дiяльнiстю: ресурси, що видiляються на со^альы потреби, являються для фiрми статтею витрат, вiдтак у шцевому рахунку у формi пiдвищення цЫ вони переносяться на споживачiв.
3. Наявнiсть ресурсiв для допомоги у виршенн соцiальних проблем: осктьки фiрми мають у своему розпорядженн багато людських i фЫансових ресурсiв, вони мають можливiсть видтяти частину цих ресурсiв на со^альы потреби. 3. Низький рiвень звiтностi перед сусптьством: ринкова система дозволяе контролювати економiчнi показники фiрм, але не стутнь ^х сс^ально^ вiдповiдальностi.
4. Моральне зобов'язання: будь-яка фiрма е членом суспiльства ^ як будь-який член суспiльства, повинна виконувати певн моральнi обов'язки i сприяти укрiпленню моральних основ сусптьства. 4. Вщсутысть у переважно'T бiльшостi фiрм навичок вирiшення соцiальних проблем.
Незважаючи на нагромаджений арсенал аргумен^в «за» i «проти» соцiальноï вiдповiдальностi бiзнесу, ïï суспiльна вигода практично не заперечуеться, на вiдмiну вiд фЫансовоТ доцiльностi. Питання фiнансовоï доцiльностi со^ально вiдповiдальноï дiяльностi бiзнесу залишаеться найсуперечлившим. З одного боку, порiвняння найбтьш популярних Ыдешв (MSCI World Index, Dow Jones Sustainability Index, FTSE4Good Index) показуе, що особливих фЫансових дивiдендiв соцiально вiдповiдальна дiяльнiсть не приносить. Але лише 4% топ-менеджерiв, опитаних Economist Intelligence Unit, назвали со^ально вщповщальну дiяльнiсть даремною витратою часу та коштiв. З Ышого боку, приблизно та ж сама ктькють керiвникiв фiрм пiдтвердила, що очкуе фiнансових дивiдендiв вiд такоТ дiяльностi. Характерно, що лише один iз дев'яти доларiв, якi нин iнвестуються в корпоративний менеджмент, йде за статтею «соцiальна вiдповiдальнiсть». Водночас спецiалiзацiя за темою соцiальноï вщповщальност стае найбiльш рейтинговою в провщних бiзнес-школах свiту, а попит на консультан^в з цього профiлю дедалi збiльшуеться [11].
Велике значення для розвитку СВБ мае ïï сусптьна пщтримка, що реалiзуеться за допомогою iнституцiйних, органiзацiйних та освiтньо-iнформацiйних механiзмiв. Першi становлять сукупнiсть формальних та неформальних норм, яю стимулюють со^ально вiдповiдальну поведiнку. Органiзацiйнi й освтьочнформацмы механiзми передбачають наявнiсть та певний стутнь розвитку вiдповiдноï iнфраструктури для здмснення СВБ.
Iнституцiйнi механiзми проявляються в таких способах заохочення со^альноТ вщповщальносД як адекватний правовий режим; функцюнування вiдповiдноï еталонноï системи; норми етики, моралi й громадська думка в цтому. Правовий режим здмснення СВБ охоплюе питання законодавче передбачених птьг i преференцiй для со^ально вiдповiдальних компанiй, регулювання ïх вщносин з державними установами, партнерами в реалiзацiï соцiальних програм, а також адмЫютративних вiдносин мiж контролюючими та регулюючими органами, з одного боку, i со^альне вщповщальними суб'ектами господарювання - з другого.
Визначальну роль серед сукупност правових механiзмiв в^грають тi, що регулюють особливостi фЫансових вiдносин вiдповiдальних компанiй з бюджетами (податкове регулювання), зацкавленими сторонами та партнерами (регулювання Тх участi в добровтьному со^альному страхуваннi, благодiйних заходах, державному замовлены; регулювання фiнансових умов контрактацп з партнерами й виконавцями со^альних програм тощо).
Правовий режим со^альноТ вiдповiдальностi повинен забезпечувати представникам бiзнесу: можливiсть приймати самостiйнi ршення щодо об'ектiв i програм СВБ; бажання приймати та реалiзовувати ршення, що сприяють розвитковi суспiльства; розумЫня i сприйняття наслiдкiв самостiйно прийнятих ршень; здатнiсть бачити цiлi й сенс розвитку бiзнесу в контекст розвитку суспiльства [12, с. 125].
Процес поширення принципiв соцiальноï вщповщальност вiдбуваеться одночасно на нацiональному та мiжнародному рiвнях. Розглянемо основнi етапи закртлення концепцiï соцiальноï вiдповiдальностi у мiжнародному масштабi.
У 1996 роц була утворена Свропейська бiзнес-мережа «КСВ - Свропа» (European Business Network - CSR Europe), головними завданнями якоТ е популяризацiя iдей та розповсюдження досвщу впровадження принципiв со^альноТ вiдповiдальностi. Органiзацiя складаеться з центрально)' ради та нацюнальних i регюнальних рад, з якими спiвпрацюе понад тисячi компанiй.
У 1997 роц при пiдтримцi Програми ООН по навколишньому середовищу була створена Глобальна Ыратива зi звiтностi (Global Reporting Initiative), сферою дiяльностi якоТ е розробка стандартв звiтностi пiдприемств та покращення якосп звiтування у галузi стiйкого розвитку.
У 2000 роц був утворений „Глобальний договiр" (Global Compact) учасниками якого стали найбтьш великi компанiï св^у. Керiвними органами цiеï установи були сформульован 10 ключових принципiв (що регулюють трудовi вiдносини, екологiчнi аспекти дiяльностi компанiï та дотримання прав людини), яких зобов'язуються дотримуватися члени оргаызацп [16, с. 272]. Поступово вщбуваеться впровадження стандар^в соцiальноï вщповщальност та пiдготовки соцiальних звiтiв.
У свт iснують такi три основы форми подготовки й оформлення со^ально)' звiтностi:
• звiт у довтьнм формi;
• комплексний звiт за методом потрмного пiдсумку (Triple Bottom-Line), методом Лондонсько1 групи порiвняльного аналiзу (London Benchmarking Group), методом групи корпоративного громадянства (Corporate Social Citizenship) чи за якимось Ышим подiбним методом;
• стандартизований зв^ (АА1000, SA8000, GRI, стандарти Саншайн тощо).
Найпоширенша форма звiтностi - довтьна, вона ж - найпопулярнiша у нас та в
Росп (буклети про благодмы програми компанiï, пщтримку нею охорони здоров'я, культури та спорту). Ця форма дуже зручна для компанм, однак не забезпечуе достовiрностi Ыформацп i не може бути порiвняна з iншими подiбними документами та визнана мiжнародними оргаыза^ями. Звiт у довiльнiй формi звичайно призначений для зовышых аудиторiй i не вимагае проведення со^ального аудиту.
Прикладом комплексного пщходу е зв^ за методом потрiйного пiдсумку (Triple Bottom-Line). Першою корпорацiею, що поеднала в 1998 роц економiчнi, еколопчы й соцiальнi показники у рiчнiй звiтностi для акцiонерiв i широко1 громадськостi, стала компанiя Royal Dutch Shell. Цей метод протягом дектькох роюв був запозичений iншими лщерами нафтопереробноï галузi (BP Amoco, Conoco), а також провщними компанiями Ыших галузей (British Telecommunications, Unilever, Novo Nordisk, BC Hydro, Dow Chemical).
Сутнють методу потрмного пiдсумку полягае у висв^лены дiяльностi компанiï з трьох точок зору: економiчних результа^в дiяльностi - фiнансово-економiчнi i виробничi показники (прибуток, обсяг виробленоï продукцп тощо); екологiчних результатiв дiяльностi - вплив основно! дiяльностi на довктля i здоров'я людей (наприклад, дан про шкiдливi викиди в атмосферу i застосування природоохоронних технолопй); со^альних результатiв дiяльностi - широкий спектр Ыформацп, яка стосуеться дiяльностi компанп щодо своïх працiвникiв, клiентiв, мюцевих громад, iнших цiльових аудиторiй та сусптьства в цтому [5, с. 54 - 58]. Остаными роками дедалi поширенiшими стають стандартизованi форми зв^носп, якi мають наступнi переваги:
• порiвняннiсть з iншими звiтами, пщготовленими за подiбною технологiею;
• визнання в мiжнароднiй дiловiй спiвдружностi;
• можливе врахування в процес визначення со^ального рейтингу.
Компанiя, що готуе зв^, використовуе стандарти стороннiх оргаызацм. На
сьогоднi найбiльш розповсюдженими мiжнародними стандартами звiтностi е:
• стандарти Саншайн;
• GRI;
• АА1000;
• SA8000.
Стандарти Саншайн щодо надання корпоративних звтв для зацкавлених сторiн прийнятi 1996 року в США згадуваним уже Альянсом стейкхолдерiв (асо^а^ею, що об'еднуе природоохороннi, релтйы органiзацiï, а також органiзацiï iз захисту прав споживачiв). Цi стандарти мютять принципи, за якими корпорацп мають надавати вiдомостi для ix регулярноï публiкацiï в щорiчному "Корпоративному звт для зацiкавлених сторiнм. Це - даы, що стосуються к^ен^в (про товари та послуги);
пра^вниюв (гарантп зайнятостi, безпеки та оздоровлення, рiвнi можливостi при прийняттi на роботу); Ыформа^я для мiсцевих громад (структура власност, фiнансовi показники, вплив на довктля, обсяг податкових виплат, ктькють створених робочих мюць); а також Ыформа^я для широких кт (виконання державних замовлень, штрафи компанп тощо).
Залежно вiд конкретних потреб, компаыя обирае той чи Ыший соцiальний стандарт звiтностi. Наприклад, стандарт GRI (Global Reporting Initiative) сприяе пщвищенню конкурентоспроможност компанiТ у сферi залучення iнвестицiй та yчастi в тендерах мiжнародних органiзацiй. Сьогоднi стандарт GRI використовують як пiдхiд до зв^носл сотнi великих компанiй в усьому свт, одна з основних вщмЫностей i переваг його полягае у тому, що цей стандарт дае можливють впроваджувати його поетапно. Тобто, спочатку компаыя може використовувати лише загальн принципи цього документа. Також GRI передбачае можливють подготовки зв^у ттьки з однiеТ чи ктькох сфер своеТ дiяльностi з поступовим поширенням його на ^i сфери. Розроблений 1нститутом соцiальноТ й етичноТ звiтностi (Institute of Social and Ethical Accountability), цей стандарт передбачае впровадження со^альних аспектв в оргаыза^ю бiзнесy. Найважливiша iдея стандарту - пщвищення пiдзвiтностi бiзнесових структур сусптьству за рахунок максимального залучення груп зацкавлених сторiн, облiкy ТхньоТ думки при аналiзi дiяльностi компанп [5, с. 57].
Стандарт перевiрки зв^носл АА1000, розроблений 1нститутом со^альноТ та етичноТ звiтностi, спрямований на сприяння оргаызацмноТ звiтностi задля сталого розвитку шляхом забезпечення якост нефЫансового облiкy, аудиту та звiтностi. Цей стандарт передбачае Ытегра^ю соцiальних аспектв в органiзацiю бiзнесy. Важливою щеею стандарту е пiдвищення соцiальноТ зв^носл бiзнесy за рахунок залучення зацкавлених сторiн, урахування Тх думки пщ час аналiзy дiяльностi компанiТ. Стандарт АА1000 мае уыверсальний характер i бiльше пiдходить для компанiй, дiяльнiсть яких негативно впливае на сусптьство (наприклад, тютюновi компанiТ). Згiдно з вимогами стандарту АА1000 основними етапами процесу складання со^альноТ зв^носл е:
• планування (щентифка^я зацiкавлених сторЫ, визначення цiнностей i завдань компанп та iK);
• звiтнiсть (виявлення найбтьш актуальних питань, визначення iндикаторiв оцiнки, збiр i аналiз Ыформацп);
• пiдготовка звiтy;
• проведення аудиту зовышньою органiзацiею [15].
Стандарт SA8000 бтьше орiентований на дотримання трудового законодавства й еколопчних норм i пiдходить для компанiй, як хочуть одержувати замовлення вiд держави та бути популярними в сусптьствк SA8000 - добровтьний стандарт. Його головною метою е забезпечення етичного «виникнення» товарiв та послуг. Цей стандарт е уыверсальним, вiн може застосовуватись у будь-яюй органiзацiТ, у вах галузях промисловостi та в уах краТнах, незалежно вiд культурних та географiчних кордонiв. Першою в свт оргаыза^ею, що отримала сертифкат вiдповiдностi стандарту SA8000, стала американська фiрма «Ейвон Косметiкс». Стандарт базуеться на принципах 11 конвенцм МiжнародноТ органiзацiТ працi, ВсесвiтньоТ декларацiТ прав людини, КонвенцiТ ООН з прав дитини та мютить настyпнi вимог:
• м^мальний вiк щодо залучення до пращ
• основнi стандарти для здоров'я та безпеки персоналу;
• нормування робочого часу;
• стабтьний дохщ.
Основним спецiалiзованим стандартом у сферi соцiальноТ вiдповiдальностi бiзнесy е ISO 26000 : 2010 «Керiвництво з соцiальноТ вiдповiдальностi» що встановлюе основнi принципи й рекомендацп у цiй сферi. Пщфунтям для виникнення
даного стандарту стало визнання ролi со^альноТ вщповщальност на BcecBiTHix самках з навколишнього середовища у Рiо-де-Жанейро (1992 р.) та 3i сталого розвитку в ^вденнм Африцi (2002 р.). Над розробленням документа впродовж трьох роюв працювали 397 екcпертiв iз 76 краТн (УкраТна - з листопада 2007 р.), при цьому були залучен представники шicтьоx зацкавлених cторiн - cпоживaчi, органи державноТ влади, бiзнеc, профcпiлки, неурядовi оргаызацп, доcлiдницькi iнcтитуцiТ. ISO 26000 мютить добровiльнi рекомендaцiТ, а не вимоги, i тому не використовуеться в якост стандарту cертифiкaцiТ, як управлЫсью стандарти ISO 9001:2008 та ISO 14001:2004.
У Стандарт ISO 26000 «Керiвництво з cоцiaльноТ вiдповiдaльноcтi» основними принципи со^альноТ вiдповiдaльноcтi були видтенк пiдзвiтнicть, прозорicть, етична поведiнкa, взaемодiя з зaцiкaвленими сторонами, додержання норм (правових та мiжнaродниx) i прав людини [9, с. 31 - 32].
Висновки. УкраТнськ компaнiТ вже розпочали використання со^ального звiтувaння у своТй дiяльноcтi i одне iз завдань поширити доcвiд щодо його складання та впровадження в уах сферах сусптьного життя. На сучасному етап економiчного розвитку даний вид зв^носл складають лише окремi суб'екти господарювання, а вiдповiдaльнicть за Тх доcтовiрнicть не невизначено, вiдcутня ч^ка взаемозв'язка з показниками фiнaнcовоТ та статистичноТ звiтноcтi. Необxiдним е розробка форм зв^носл про cоцiaльну та еколопчну вiдповiдaльнicть, якi дозволять проводити фунтовний контроль та aнaлiз дiяльноcтi пiдприемcтвa в cферi охорони навколишнього середовища та со^ального забезпечення. Це дозволить встановити напрями вщповщальност за доcтовiрнicтю покaзникiв звiтноcтi про со^альну та екологiчну вiдповiдaльнicть, приймати ефективн рiшення в дaнiй cферi вама учасниками господарських вiдноcин, а також визначити мюце окремого суб'екта господарювання в со^альному та екологiчному розвитку держави.
Л^ература
1. Азаров М. Я. Державний бюджет i бюджетна cтрaтегiя в умовах економiчниx реформ: у 4 т. / М. Я. Азаров. ДННУ «Акад. фЫ. управлЫня». - К. : 2011. - 608 с.
2. Алон Г. Етика бiзнеcу: со^ально - фтософський аспект: автореф. дис. канд. фтос. наук: 09.00.03 / 1н-т вищ. оcвiти АПН Укр. - К. : 2008. - 19 с.
3. Баюра Д. Корпоративна со^альна вщповщальнють у cиcтемi корпоративного управлЫня /Д. Баюра // УкраТна: аспекти працк Науково -економiчний та cуcпiльно - пол™чний журнал. - 2009. - № 1. - С. 22.
4. Брутто М. Генезис со^альноТ вщповщальност бiзнеcу та ТТ становлення в УкраТн / М. Брутто, М. Мурашко // Економiкa УкраТни. - 2009. - № 7. - С. 4-85.
5. Гогуля О.П. Со^альна вщповщальнють бiзнеcу / О.П. Гогуля, 1.П. Кудiновa. -К. : В-во Нацюнального уыверситету бiореcурciв та природокористування УкраТни. -2008. - 79 с.
6. Гршнова О. А. Со^альна вщповщальнють бiзнеcу в УкрaТнi: сучасний стан i перспективи розвитку // О. А. Гршнова, Т. О. Никитюк // Социально - экономические аспекты промышленной политики. Актуальные проблемы управления человечискими ресурсами и маркетинга в контексте стратегии развития Украины: сб. науч. тр. / НАН Украины, Ин - т экономики пром - сти. - 2007. - Т. 1. - С. 23 - 33.
7. Деклара^я со^альноТ мiciТ бiзнеcу. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://conference.expert.ua/upload/declaration.doc
8. Зайцева О. I. Корпоративна со^альна вщповщальнють: стратепчы напрямки розвитку самооргаызованих кампанм / О. I. Зайцева // Економiчнi Ыновацп. 2011. - № 45. - С. 88-93.
9. Зеркалов Д. В. Охорона прац в галузк Загальн вимоги[ Навч. пщручник] Д. В. Зеркалов. - К. : «Основа». - 2011. - 551 с.
10. Калита П. Со^ально спрямований бiзнес, або бiзнес, спрямований на людей: доп. на Форyмi соцiально вщповщального бiзнесy УкраТни / П. Калита. - К. : жовтень, 2006 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.twirpx.com/file/635226/ - Россия
11. Юреева О. Б. Со^альне пщприемництво як Ыструмент со^альноТ полiтики / О. Б. Юреева // Актyальнi проблеми державного управлЫня та мiсцевого самоврядування. - Д. : ДР1ДУ НАДУ. - 2010. - Вип.3 (6). - [Електронний ресурс]. -Режим доступу: www.dbuapa.dp.ua/zbirnik/.../11kobdsp.
12. Кузнецова А. Я. Корпоративна со^альна вщповщальнють : [пщручник] / А. Я. Кузнецова. - К. : УБС НБУ. - 2009. - 258 с.
13. Мельник С. В. Со^альна вщповщальнють бiзнесy як складова со^альноТпол™ки УкраТни / С. В. Мельник // Економка i держава. - 2007. - №5. -С. 71 - 73.
14. Оренчин О. В. Со^альна вщповщальнють бiзнесy як Ыституцмний чинник со^ально - економiчного розвитку та специфка ТТ становлення в УкраТн / О. В. Оренчин - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.nbuv. gov. ua/portal/soc. ..4/33.pdf
15. Открытая социальная ответственность: документы серии АА1000 // ИСО 9000 + ИСО 14000 / Ежеквартальное приложение к журналу «Стандарты и качество». - 2004. - №2. - С. 25 - 27
16. Мiжнароднi тенденцп соцiалiзацiТ дiяльностi пщприемств / Ю. М. Петрушенко, Т. I. 1ванова, О. В. Дудюн. // Мехаызм регулювання економiки. -2009. - № 3. - С. 272.
