CC BY
107
Ф1ЛОСОФ1Я
УДК 340.12
В. Д. Титов, доктор фшософських наук, професор
Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВ1 ПОГЛЯДИ ТОМАСА ДЖЕФФЕРСОНА*
Розглянуто ключовi idei основоположника американськог фтософп права Т. Джеф-ферсона: його ттерпретащя прав людини, громадянських свобод та гхньогореволю-цшного захисту, принцитв самоврядування та дiяльностi демократичного уряду.
Ключовi слова: Декларащя Нeзалeжностi США, Конституцiя США, Бiлль про права, Томас Джефферсон, Джон Адамс, права людини.
Актуальтсть проблеми. Становления демократ та верховенства права в Укршт мае супроводжуватися вивченням досвщу бшьш зрших полгтико-правових систем, зокрема США. Враховуючи юторично невеликий перюд юнування сучасно! Украшсько! держави, особливо щкавим е раннш перюд становлення держави i права США. 1нтерес до щей Американсько! революцп та дискусп навколо них не слабшають як у самих США, так i в усьому свiтi. Яскравий виразник цих щей — Томас Джефферсон (1743—1826), за характеристикою сучасного дослщника Б. Лев^ був «найб^ш фшософськи обдаро-ваним державним дiячем в iOT^i! США» [12, с. 43]. Хоча Джефферсон не був академiчним фшософом, йому належить почесне мiсце в плеядi видатних дiячiв американсько! Просвгш. Вiн не писав учених трактапв i3 юриспруденции але його думки послужили основою для формування американсько! полгтико-правово! свiдомостi. Президент А. Лшкольн сказав: «Принципи Джефферсона е дефшщями та аксiомами вiльного сустльства» [13, с. 375].
* Автор щиро дякуе урядовим органiзацiям США — Fulbright Program in Ukraine та Kennan Institute at the Woodrow Wilson Center (Washington, D. C.) за надання мож-ливост зiбрати матерiали для ще! публгкаци у 2006 р.
© Титов В. Д., 2010 3
Сам же Джефферсон заявляв: «[Наш^ принципи засноваш на непохитному базис рiвного права i розуму» [6, с. 379].
Анал1з наукових джерел i публжацш. Творчий внесок Джефферсона протягом останшх 150 роюв активно дослщжуеться i дискутуеться в амери-канськш i свiтовiй науковiй лггератур^ що нараховуе понад 5000 публтацш, спецiально йому присвячених (Данi Бiбiлiотеки Конгресу США). Зробити ïx повний огляд неможливо навiть в окремш монографiï. Тому лише деяк з цих публжацш (Б. Левi, Д. Мейера, В. Вшсона) використовуються в подальшому викладi. Вiтчизняному читачевi доступш деякi росiйськi переклади праць Джефферсона («Автобиография. Заметки о штате Вирджиния» (Л., 1978), а також фрагменти докуменпв, вмщет в збiрнику «Американские просветители» (М., 1968), «Антологии мировой философии» (М., 1972) та ш. Крiм того, в рiзнi роки виходили працi: Севостьянов Г. Н., Уткин А. И. Томас Джефферсон (М., 1976); Согрин В. В. Джефферсон. Человек, мыслитель, политик (М., 1989); Согрин В. В. Основатели США: исторические портреты (М., 1983); Печатнов В. О. Гамильтон и Джефферсон (М., 1984); Геррет Ш. Политическая философия Томаса Джефферсона (М., 1996).
Наскшьки меш вщомо, фiлософсько-правовi погляди Джефферсона в украшськш науковш лiтературi ще не дослщжувалися. Оскiльки я мав рщ-кiсну можливiсть безпосередньо знайомитися з оригшальними виданнями праць Джефферсона, далi користуюся власними перекладами цитованих па-саж1в, щоб не робити «перекладiв з перекладiв» з англiйськоï на росшську i потiм на украшську.
Метою статтi е ознайомлення вгтчизняного читача з фiлософсько-пра-вовим доробком Джефферсона.
Спершу декшька бiографiчниx даних. Томас Джефферсон народився в родиш заможного плантатора у Вiрджинiï. Одержавши найкращу для свого часу освпту в Коледжi Вшьяма i Мерi (William and Mary College), Джефферсон став членом колеги адвокапв (Virginia Bar). Незабаром вш звернувся до по-лiтичноï дiяльностi та став лiдером опозицiï проти британського панування i за перегляд дискримшацшного та репресивного законодавства. Переконавшись у зарозумМй непоступливостi королiвськоï влади, в 1775 р. вш написав «Декларацiю про причини та необхщшсть узятися до зброï» (Declaration of the Causes and Necessities for Taking Up Arms). Як делегат Вiрджинiï на 2-му Континентальному конгрем вш склав проект Декларацп Незалежностi, при-йнятий у 1776 р. Не залишаючи активноï дiяльностi в Континентальному конгресi, в 1779—1781 рр. вш одночасно обшмав посаду губернатора Вiр-джини, в 1784—1785 рр. разом iз Джоном Адамсом був помiчником Бенджа-мiна Франклiна в його мюп у Францiï, i в 1785 р. змшив його на посту посла. У 1790—1796 рр. — державний секретар у першому урядi Джорджа Вашшг-тона, а в 1796—1800 рр. — вще-президент в урядi Джона Адамса. 4
Джефферсон був першим лидером республтансько! партп. Хоча сам мав велику плантацию, вш критикував несправедливий розподш багатства й на-полягав на скасуванш мaйоpaтiв. Розробив закон про релтйну свободу у Bip-джини i брав участь у шдготовщ Конституци цього штату. Як третш Президент США (1801—1809) виступав проти работоровл^ обмежень свободи слова та дискримшацп нових iммiгpaнтiв. Один з так званих Батьюв-Засновниюв (The Founding Fathers) незалежно! демократично! держави, Джефферсон хопв бачити i'i якомога сильною, але сильною завдяки не армп, а моpaльнiй еднос-тi нaцii. У цьому вш був полiтичним супротивником «федералюпв» в уряд1 i плутократичного курсу Александра Гамштона, який щиро вipив, що людьми можна управляти лише за допомогою «цшка».
Пiсля зaкiнчення друго' президентсько' кaденцii (до pечi, добровшьно вщмовившись вiд третьо') вiн присвятив роки життя, що залишилися, наущ, лiтеpaтуpнiй пpaцi та вщкриттю Ушверситету Вipджинii' (заснований у 1825 р.). При вмх сво!х заслугах Джефферсон пишався не стшьки високими посадами, скшьки своею законодавчою й просвгштельською дiяльнiстю, i побажав, щоб на його пам'ятнику було написано: «Автор Декларацп Незaлежностi та Статуту Вipджинii про pелiгiйну свободу, засновник Ушверситету Вipджинii».
Беpiл Левi поpiвнюе Джефферсона з великими людьми Ренесансу — кpiм полiтичного, законодавчого i лiтеpaтуpного тaлaнтiв, вiн знав грецьку, латину i деюлька живих шоземних мов, цiкaвився iстоpiею держави i права, природо-знавством i техшкою, був видатним apхiтектоpом, скрипалем i нaвiть палеонтологом. На склад його полгшко-правового мислення вплинула британська фшософська думка, особливо погляди Ф. Бекона, Локка та Ньютона, чш пор-трети висiли на onim кaбiнету в його вiллi Монпчелло. Одного разу Гaмiлтон запитав: хто щ люди на портретах? Джефферсон вiдповiв, що це три найви-дaтнiшi чоловiки з усiх, хто коли-небудь жив на землi (на що Гамштон запере-чив: найвидатшшим, мовляв, був Юлiй Цезарь). Джеффеpсоновi iмпонувaли оpiентaцiя Бекона на експеримент, науковий метод Ньютона i спрямована на цей метод фiлософiя Локка, вплив якого помгтно в полгшко-правових по-глядах й оцiнкaх Джефферсона. Однак, якщо трактати Локка «Про правлшня» безпосередньо не вплинули на Англшську pеволюцiю 1688 р., то твори Джефферсона прямо визначали щейний iмпульс Американсько! pеволюцii 1776— 1782 pp. Джефферсон вважав, що доктрина природних прав Локка повинна бути pеaлiзовaнa вже в його час як права вмх людей.
Будучи пpибiчником християнсько! етики, Джефферсон подшяв пошире-ну в його часи доктрину деiзму — хоча Бог i створив людину, Вiн нaдaлi не управляв нею. Про досить широке й лiбеpaльне ставлення Джефферсона до питань ретги свiдчить його лист iз Парижа до його племшника Пiтеpa Кара вщ 10 серпня 1787 р., в якому радить держатися таких принцитв:
«...Вщмовся вщ 6удь-яко! пристрасп до новизни й винятковостi думки. Дозволяй собi це ... щодо будь-якого шшого предмета, але не до релтИ. <.. .>
З другого боку, вщкидай Bci острахи й забобони. <.. .> Твердо тримайся розу-му й закликай на його суд кожен факт, кожну думку. Смшиво запитуй навить про iснування Бога, тому що, якщо вiн е, вiн повинен ще бiльше схвалити повагу розуму, шж слiпий страх. <.> Якщо це дослщження сюнчиться пере-конанням, що Бога немае, ти знайдеш спонукання до чесноти в зручност й задоволеннi. <.> Твiй власний розум — единий оракул, даний TO6i небом, i ти вщповщальний не за правильнiсть, а за чесшсть ршення» [8, с. 258, 260—261].
Сам Джефферсон наприкiнцi життя зiставив грецький, латинський, фран-цузький та англiйський тексти Нового Завпу i склав власний екстракт. Його метою було усунення рiзночитань i перекручувань Писання. Вiн думав, що Новий Завгт було написано малограмотними апостолами, як часто не розу-мiли думки 1суса та невiрно подали його вчення, та вважав, що його коротка вер^ Бiблii [15] щонайкраще виразить моральний кодекс, якому насправд1 вчив 1сус. Дослщження Бiблii не було самоцiллю для Джефферсона — вiн шукав i знайшов пщтвердження того, що бiблiйнi закони не були частиною загального права Англп та вiдповiдно не повинш ставати частиною загально-го права США [3].
Характерно, що при написанш проекту Деклараци Незалежност за по-радою Б. Франклша Джефферсон замiнив слова «свят й беззаперечш» (sacred and undeniable) стосовно прав людини словами «самоочевидш» (self-evident), вважаючи, що 1хньою основою е «здоровий глузд i совiсть суб'екта» [4, с. 25]. Як вщзначае Б. Левi, крiм посилань на здоровий глузд як на критерш полгтко-правових оцiнок, вплив Локка на розумшня Джефферсоном прав людини виявляеться навiть у 1хньому перел^, куди Джефферсон включив згадуванi Локком базовi права на «життя, свободу, здоров'я та власшсть» (life, liberty, health and property), яю в «Декларацii Незалежностi» стали звучати як «само-очевиднi права на життя, свободу та прагнення до щастя». (З огляду на той факт, що Джефферсон протягом тривалого перюду зустрiчався в Америцi i Францii з Т. Пейном, не можна виключити й бiльш тзнього впливу пейнiв-сько! iнтерпретацii «здорового глузду», що сходить до традицш шотландсько1 школи, засновано! Томасом Рщом.)
Хоча Джефферсон виводить «справедливi влади» (just powers) уряду зi згоди керованих, на вiдмiну вiд Руссо у нього немае згадування про сощ-альний контракт. За задумом Декларацii, жоден правитель не може стояти вище або виступати як би «навпроти», тобто бути незалежною, рiвноправною з народом i самодостатньою стороною в будь-якому вiртуальному контракта Адже всi люди народженi рiвними!
В американськiй лiтературi широко цитуеться лист Джефферсона з Парижа вщ 30 сiчня 1787 р. до Джеймса Медюона (згодом четвертого Президента США), у якому в стислому виглядi викладено його фiлософсько-правовi й полiтичнi погляди: 6
«Сусшльства юнують y трьох досить piзних формах: 1) без уряду, як y наших iндiанцiв; 2) з урядом, на який воля кожного маe прямий вплив, як у ви-падку з Aнглieю в меншому стyпенi, а в наших Штатах — у бшьшому; 3) з урядом сили, як у вмх шших монарх1ях та у бiльшостi iнших республж. Щоб одержати уявлення про тяжке юнування останнiх, 1х варто розглянути. Це пpавлiння вовюв над вiвцями. Для мене не ясне питання, чи не e кращим перше сустльне становище. Але, думаю, що воно не подходить до численного населення. У другому сташ багато блага. При ньому маси людей насоло-джуються доpогоцiнною свободою й щастям. Bоно також маe сво! пороки; основний з них — занепокоeния. Але зpiвияйте його з утиском при монархи, i цей порок виявиться шчим. Malo periculosam libertatem quam quietam servi-tutem. [Я вщдаю перевагу небезпечнш свобод^ безтурботному рабству]. Це зло навггь поpоджye добро. Bоно з^обиа: виродженню уряду i пiдпитye стльний iнтеpес до сyспiльних справ. Я вважаю, що невеликий бунт час вщ часу — гарна справа i так само необхвдна в политичному свт, як бypi у свт фiзичних явищ. <.. .> Це — лiки, необхiднi для доброго здоров'я уряду» [5, с. 64—65].
У лисп до Biльяма Шорта, коментуючи якобiнський терор, Джефферсон заявляв: «Свобода всього свиту залежала вщ цieï' боротьби, i чи був коли-небудь такий приз виграним з такою малою долею безневинно! кpовi? Мо1 власш пpихильностi були глибоко поpаненi [загибеллю] деяких мучениюв у цiй справ^ але радше, нгж вона потертла б невдачу, я [волiв] би бачити половину землi спустошеною; якби в кожшй кра1ш залишилося б тшьки по Адаму та Св^ i залишилося вiльними, це було б краще, шж те [становище], що e тепер» [10, 10].
Завдяки цьому висловлюванню великого американця (та, ймовipно, ще й пщ впливом постмодеpнiзмy) в нашi часи з'явилися досить дивш оцiнки його поглядiв. Д. Мейep (David Mаyer), професор права в Столичному Уш -веpситетi Колумбуса (Огайо) пpотестye проти них в есе «Забут основи фшо-софiï' Джефферсона» [14]. Безпосередшм приводом для цього послужила книга ipландського автора К. К. О'Бpайeна (Conor Cruise O'Brien. The Long Affair: Thomas Jefferson and the French Revolution, 1998), в якш говориться: « Державний д1яч двадцятого стоpiччя, яким Томас Джефферсон у мчш 1793 р. захопився б найбшьше — це Пол Пот» (цит. за Мейepом). Але ж Пол Пот, очшьник тоталiтаpного кампучшського уряду, винен за вбивства майже по-ловини з восьми мшьйошв чоловiк населення його кра!ни! Як зазначаe Мейep, О'Бpайeн виявився не самотшм у його ексцентpичнiй оцшщ. Рецензуючи його книгу вже в американському National Review, Ф. Макдоналд (Forrest McDonald), консервативний iстоpик американсько! pеволюцiï', п1дтримав О'Бpайeна, заявивши, що той «точно вцшив», а колумшст видаваного у Bашингтонi кон -сервативного журналу Times Р. Гренье (Richard Grenier), коментуючи книгу О'Бpайeна, тшов ще дал^ поpiвнявши Джефферсона з Генpiхом Гiммлеpом!
Ми зус^чаемося тут з типовою для постмодершспв спробою дискредитувати щеали Просвгш i само! концепцii прав людини, реалiзацiя яких у часи Джеф-ферсона пролягала винятково через революцию з усiма ii витратами i рiшучiстю вiдстоювати ii щеали навпъ цшою власного i цшою чужого життя.
За Джефферсоном, люди в кожному поколшш вiльнi самi вирiшувати, чи пiдтримувати 1м юнуючий уряд. Уряд не е сторона в контракт^ який вiн може спробувати звернути проти людей. Вш складаеться з функцiонерiв, яким народ усього лише тимчасово довiрив владу. У цьому й полягае змют демократii як дiйсного «правлiння народу, через сам народ i для народу» (формула Джеф-ферсона). Оскшьки нiколи не було нiякого «первинного контракту» (an original contract), остшьки жодне поколiння не може зв'язати сво!х спадкоемцiв будь-якими зобов'язаннями перед урядом — «Нами не повинна правити мертва рука з минулого». Джефферсон уважав, що основою для нового уряду повинна бути навгть не Конститущя, а «просто дух нашого народу». Оскшьки новi поколшня приходять кожнi 20 роюв, Джефферсон припускав, що кожнi 20 ро-кiв повинен вiдбуватися «подiбний до грози, що осв1жае повгтря» перегляд полiтико-правових пiдстав суспiльства, що вщповщае новим уявленням про бажаний сощальний порядок.
Як i Локк, Джефферсон виходив з того, що рiвнiсть е даною вщ природи обставиною, тодi як навiть визнаний умма сучасниками за радикала Дж. Бен-там уважав рiвнiсть скорше недосяжним iдеалом, нiж природним станом, i на цiй пiдставi вщкидав саму концепцiю природних i невщчужуваних прав [1]. Американський же мислитель думав, що рiвнiсть у сощальному сенсi е безперервне намагання реалiзувати безперервну мету. Всi люди рiвнi вiд народження, але одержана (або не одержана) попм освiта визначае виникаю-чу згодом нерiвнiсть.
Лоока «Декларацii Незалежностi» вела до скасування рабства, i Джефферсон припускав включити це положення в остаточний текст. Але делегати вщ рабовласницьких колонiй Пiвденноi Каролiни та Джорджи були проти, i Джефферсоновi довелося вщступити.
Вiн бачив в освт та особливо в самоосвiтi ключ до здшснення всiх його пропозицш. Насамперед це стосуеться само! можливосп самоврядування — люди повиннi багато знати i вмiти, аби управляти собою. Як видно з його листа до П. Кара вщ 10 серпня 1787 р., Джефферсон невисоко щнував фор-мальну академiчну освiту i радив розвивати здатносп до самостiйного мис-лення, особливо в питаннях морал^ права i полiтики. Вiн писав:
«3. Моральна фiлософiя. Я думаю, що вщвщувати лекцii на цю тему — загублений час. Той, хто створив нас, був би шкчемним майстром, якби вiн правила нашого морального поводження зробив результатом науки. <...> Людина була створена для сустльства. Тому ii моральнiсть створена iз цiею ж метою. Вона була надшеною почуттям справедливого й несправедливого
тшьки у зв'язку iз цим. Це почуття така ж частина ïï природи, як слух, зiр, дотик. <...> Моральне почуття або совють така ж частина людини, як ноги або руки. Воно дано вмм людям у бшьшому або меншому ступенi, як сила члешв дана 1'м у бшьшому або меншому ступеш. Його можна пiдсилити тре-нуванням, як будь-який орган» [8, с. 257].
Тому Джефферсон поставив полiтичне завдання шукати й пщтримувати «чесноту i талант». Йому належить широко цитоване в Америщ виречення: «Найкращим е той уряд, що найменше править». До цього висновку його привiв особистий досвщ спостереження за роботою державного апарату. Вже на сxилi вiку в лисп до В. Ладлоу (William Ludlow) Джефферсон писав: «Я думаю, що у нас набагато бшьше урядово! машшерп, нiж необxiдно, за-надто багато паразитiв, що живуть за рахунок трудящих. Я думаю, що вона могла б бути спрощена заради полегшення долi тих, хто ïï утримуе» [9, с. 76]. Будучи прихильником республжанських та егалггаристських iдеалiв, Джефферсон був послщовним супротивником 1'хнього послабления та перекручу-вання. Головний змiст республжашзму вiн бачив у тому, щоб ефективнiсть уряду визначалася не «консолщащею або концентрацiею влади, а ïï розподь лом» [2, с. 122]. Його основний аргумент був вчасно ощнений i прийнятий як аксюма в Америцi: «Якби ми керувалися директивами з Вашингтона, коли ^ти й коли жати, у нас незабаром не стало б xлiба» [ibid.]. Через сотню роюв цей принцип децентралiзацiï було з^норовано радянською владою, що й обер-нулося трагiчними наслiдками для СРСР та особливо для народу Украши.
Основна щея Джефферсона полягала в прогрей самоврядування вiльниx людей i Бшля про Права, iнтерпретованого незалежним судом, що матиме бшьше довiри, оскшьки визначатиметься «вченiстю й чеснiстю (integrity)» суддiв.
Сам цей Бiлль не був частиною первинно1' Конституцiï, шдготовлено! делегатами, серед яких було багато правниюв. Вiн був доданий тшьки згодом (першi 10 поправок), коли деяю делегати вiдмовилися пiдписувати Консти-туцiю, якщо вiн не буде доданий. Джефферсон писав iз Франци, що потрiбно додати низку виправлень до Конституцп i бути готовим до того, що ïx буде ще бшьше.
Незабаром тсля прийняття Бiлля про права виникли обставини, що ви-магали його застосування.
Наприкшщ президентсько1' каденци Дж. Адамс, прагнучи посилення федерального уряду та намагаючись послабити передвиборш позицп Джефферсона, представив конгресовi два законопроекти — «Акт про заколот» i «Про ворожих шоземщв» (Sedition and Alien Acts).
«Акт про заколот» [16] було прийнято конгресом 10 червня 1798 р. i на чет-вертий день затверджено Адамсом. Вiдповiдно до цього закону будь-яка особа, що пише, публ^е, допомагае в тому чи шшому або заохочуе до того,
що може бути визнано «помилковим, скандальним або шкщливим» для уряду Сполучених Штаттв, палат конгресу чи президента, сприяе розколу федера-цп — пщлягала судовш вщповщальност!. Особам, визнаним винними в «змо-Bi, пщбурювант та бунт!», загрожувало тюремне ув'язнення вщ 6 тсящв до 5 роюв i штраф до 5 тис. долар!в; «ганебний i злгсний наклеп» спричиняв тюремне ув'язнення до 2 роюв i штраф до 2 тис. долар!в. Перед США в повний р!ст постала перспектива перетворитися на полщейську державу. Тому на початку ХХ ст. майбутнш президент США В. Вшсон (Woodrow Wilson) писав, що цим законом шдривалися сам! коршня свободи слова та преси [18, с. 151].
Закон про ворожих шоземщв в!д 25 червня 1798 р. [17] було спрямовано проти !мирант!в, як! ще не натурал!зувалися, але вже виявили себе супротивниками уряду. Цей закон передбачав !хню примусову депортац!ю !з кра!ни, якщо були пщозри, що вони «становлять загрозу для миру i безпеки кра!ни» або що е «розумт п!дстави» п!дозрювати ïx у нам!р! «зат!вати зрадницьк! та секретт мах!нац!! проти уряду США». Непокора наказу про депортацго спричиняла тюремне ув'язнення на строк до 3 роюв. Додатковим законом вщ 18 червня 1798 р. строк натурал1зацп збшьшувався з 5 до 14 роюв, уводи-лися прискшлива реестращя «шоземщв» та !хнш обов'язок надавати про себе будь-як вщомосп, включаючи «ганебш».
Джефферсон вщ !мет лепслатури В!рджини негайно подав протест проти цих закошв, оскшьки вщповщно до Конституций США «конгрес не мае влади над пресою», а також не може зневажати «належною правовою процедурою». У пщсумку адмшстрацп Адамса довелося зважати на цей протест: юлъкють заарештованих не перевищувала 25 чоловж, засуджених було й того менше. Коли ж у 1800 р. Джефферсона обрали Президентом США, одшею з його перших акцш стало демонстративне скасування репресивних закошв 1798 р.
Для сучасно!' Укра!ни залишаеться актуальною ключова щея Джефферсона: «Вся робота уряду зводиться до мистецтва бути чесним» [11, 209]. На превеликий жаль, ми не можемо сказати, щоб ус! наш! политики дотримува-лися цього простого i абсолютно необхщного принципу.
Вщ нашого уряду ми постшно чуемо, що потр!бно рятувати банювську систему, а в!д попереднього Президента з посиланням на Конститущю Укра-!ни — що контроль над Нацюнальним банком е його виняткова прерогатива. Джефферсон думав шакше: «Якщо американський народ коли -небудь дозволить банкам контролювати емю!ю свое! валюти, то спочатку за допомогою !нфляц!!, а пот!м — дефляцп, банки i корпорац!!, як! виникнуть навколо них, позбавлять людей усього майна, а !хн! д!ш виявляться безпритульними на континент!, яким заволод!ли !хн! батьки. Право випускати грош! повинно бути вщняте у банков i повернуто конгресов! (в наших умовах. — Верховнш Рад! Укра!ни. — В. Т.) i народов!, якому воно належить. Я щиро думаю, що бан-ювсью !нститути бшьше небезпечн! для свободи, шж регулярн! арми». [7, с. 23]. 10
У справедливой цих MiB як американцям, так i всьому CBiTOBi довелося переконатися i шд час катастрофiчноi кризи кшця 1920-х — 1930-х роюв, i шд час сучасно! кризи, що розпочалася у 2008 р. знову ж i3 Америки.
Я не маю можливосп розглянути й тим бiльше прокоментувати в короткий статтi ще! Джефферсона в усiй 1'хнш повноп. Якюь iз них, можливо, за-старiли; якюь зберегли свою значущiсть, але !х неможливо реалiзувати «тут» й «тепер». Головне — привернути увагу до них i по можливосп врахувати в сучаснiй украшськш ситуаци.
Л1ТЕРАТУРА
Скорочення: WTJ — The Writings of Thomas Jefferson. Definitive edition. Albert Ellery Bergh (ed.). — Washington, D.C. : The Thomas Jefferson Memorial Association ofthe United States, 1907.
1. Bentham, J. Critique of the Doctrine of Inalienable, Natural Rights [Text] / Jeremy Bentham / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ditext.com/bentham/ bentham.html
2. Jefferson, T. Autobiography [Text] / Thomas Jefferson // WTJ. — Vol. I. — P. 1—164.
3. Jefferson, T. Letter to Dr. Thomas Cooper. February 10, 1814 [Text] / Thomas Jefferson // WTJ. — Vol. XIV. — P. 85—98.
4. Jefferson, T. Letter to Ezra Stiles, December 24, 1786 [Text] / Thomas Jefferson // WTJ Vol. VI. — P. 25—26.
5. Jefferson, T. Letter to James Madison. January 30, 1787 [Text] / Thomas Jefferson // WTJ . — Vol. VI. — P. 63—73.
6. Jefferson, T. Letter to James Sullivan, 1797 [Text] / Thomas Jefferson // WTJ. — Vol. IX. — P. 376—379.
7. Jefferson, T. Letter to John Taylor. May 28, 1816 [Text] / Thomas Jefferson // WTJ. — Vol. XV. — P. 17—23.
8. Jefferson, T. Letter to Peter Carr. August 10, 1787 [Text] / Thomas Jefferson // WTJ. — Vol. VI. — P. 256—262.
9. Jefferson, T. Letter to William Ludlow, September 6, 1824 [Text] / Thomas Jefferson // WTJ. — Vol. XVI. — P. 74—76.
10. Jefferson, T. Letter to William Short. January 3, 1793 [Text] / Thomas Jefferson // WTJ. — Vol. IX. — P. 9—13.
11. Jefferson, T. Rights of British America, 1774 (included in his Note "On the Instructions Given to the First Delegation of Virginia to Congress, in August, 1774) [Text] / Thomas Jefferson // WTJ. — Vol. I. — P. 181—211.
12. Levy, B. H. Anglo-American Philosophy of Law. An Introduction to its Development and Outcome [Text] /Beril H. Levy/ — New Brunswick (USA) and London (UK) : Transaction Publishers, 1991. — 354 p.
13. Lincoln, A. Letter to Henry L. Pierce and Others, April 6. 1859 [Text] / Abraham Lincoln // Collected Works of Abraham Lincoln. — New Brunswick, N. J. : Rutgers University Press, 1953. — Vol. 3. — P. 375—376.
14. Mayer, D. N. The Forgotten Essentials of Jefferson's Philosophy [Text] / David N. Mayer [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. objectivistcenter.org/cth--7-The_Forgotten_Essentials_Jeffersons_Philosophy.aspx
15. The Jefferson Bible [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.geocities. com/jeffersonbible1/
16. U. S. Statutes at Large, I, 557 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. constitution.org/uslaw/sal/001_statutes_at_large.pdf
17. U. S. Statutes at Large, I, 596 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. constitution.org/uslaw/sal/001_statutes_at_large.pdf
18. Wilson, W. A History of the American People in Five Volumes. — Vol. III: the Founding of the Government [Text] /Woodrow Wilson. — New York : Harper and Brothers, 1902. — 456 p.
ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫЕ ВЗГЛЯДЫ ТОМАСА ДЖЕФФЕРСОНА
Титов В. Д.
Рассмотрены ключевые идеи основоположника американской философии права Т. Джефферсона — его интерпретация прав человека, гражданских свобод и их революционной защиты, принципов самоуправления и деятельности демократического правительства.
Ключевые слова: Декларация Независимости США, Конституция США, Билль о правах, Томас Джефферсон, Джон Адамс, права человека.
THOMAS JEFFERSON'S VIEWS ON THE PHILOSOPHY OF LAW
Titov V. D.
The author discussed interpretation of human rights, civic liberties, revolution, democracy, honest government and self-government in Thomas Jefferson's legacy.
Key words: Declaration of Independence of the USA, Constitution of the USA, Bill of Rights, Thomas Jefferson, John Adams, human rights
УДК 1:316.4
С. М. Мануйлов, доктор фшософп, професор
ФОРМУВАННЯ СОЦИАЛЬНО! АКТИВНОСТ1 ОСОБИ СТУДЕНТА В ПРОЦЕС1 НАВЧАННЯ У ВНЗ
ЗдШснено сощально-фтософський аналiз процесу формування сощальног актив-ностi студентськог молодi. Розглянуто критергг та рiвнi сощальног активност1 особи студента в процеЫ навчання у ВНЗ. Запропоновано основт напрями навчально-виховног дiяльностi з формування сощальног активностi студента.
Ключовi слова: сощальна орieнтащя, сощальна активтсть, формування сощальног активностi, критергг сощальног активностi, рiвнi сощальног активностi. 12 © Мануйлов е. М., 2010
