CC BY
40Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 23 (62). 2010. №1. С. 77-83.
УДК 111.32 : 316.324.7/8
ФЫОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГШНИЙ АНАЛ1З Т1ЛЕСНОСТ1 У ТЕХНОГЕНН1Й ЦИВЫ1ЗАЦП
Яцик С.П.
В cmammi проведено анал1з minecHocmi на ocHoei праць сучасних docnidHUKie та фтософськог спадщини. Поняття «ттестсть» анал1зуеться як можлив^ть подолання опозицш «mino-душа», «природа-культура», «бionoгiчне-coцiальне», що були сформован у класичнш фтософп. Зроблена спроба достдження еволюци феномену тiлеcнocтi як результату розвиток техногенной цивтзаци.
Ключовi слова: ттестсть, ттесне буття, техногенна цивiлiзацiя.
Предмет дослщження - тшесшсть як феномен розвитку техногенно! цившзаци. Цшь статп - дослщити еволющю фшософсько! штерпретаци тшесност в умовах сучасно! культури.
На рубежi ХХ та XI столотя пожвавився iнтерес до питань людсько! тiлесностi, що був зумовлений змшами у науковiй, полiтичнiй, екологiчнiй, економiчнiй та iнших сферах буття людини. Зацiкавленiсть питаннями людсько! тiлесностi виходять на перший план в умовах техногенно! цившзацп, що характеризуемся розвитком принципово нових технологш, якi безпосередньо вплинули на буття людини. Техногенна дiяльнiсть людства впродовж декiлькох стотть якiсно змiнила не тiльки природне середовище, а й культуру та сощум. Все частiше у наукових пубткащях можна знайти припущення, що вщомий нам вид homo sapiens зазнае змш. Може змiнитися не тшьки бiологiчна органiзацiя людини, але ще бiльшою мiрою !! психша та психофiзiологiчнi функци. Адже технолопчш можливостi новiтнiх бiотехнологiй уже сьогодш мають можливiсть необмеженого втручання в бюлопю людини Такий стан речей зумовлюе актуальнiсть фшософсько-антропологiчного аналiзу тiлесних, соматичних передумов iснування людини.
Потреба змши свiтоглядно! парадигми стосовно людини як об'екту дослщження у фшософи визрша давно, але лише зусиллями М. Шелера, X. Плеснера, Е. Ротхакера i А. Гелена у фшософи XX столотя вщбувся фундаментальний антропологiчний поворот - змша думки про людину як ушкальну, цiлiсну iстоту. Саме у цей час, у рамках загальнокультурного штересу до проблеми людини виникае фшософська антропологiя як самостiйна дисциплiна зi своею системою категорiй i методолопею. Вона спираеться на досягнення фшософи життя, екзистенцiалiзму, феноменологi!, сучасно! науки i методологi! пiзнання. В !! рамках проблематика розумiння людини постае одним з ключових напрямiв дослщження.
Фшософська антрополопя з початку свого виникнення i до оформлення в сучасному виглядi була органiчно пов'язана з практичною фiлософiею, саме це зумовило багатовекторшсть у дослiдженнях соматичного буття, завдяки яким можливий подальший розвиток фшософсько! антропологи.
Сучасний етап розвитку культури та суспшьства у техногеннш цившзаци характеризуеться подоланням вузькоспецiалiзованого шдходу до вивчення багатьох культурних явищ; вiн пов'язаний з !х системним розглядом, зверненням до людини як до цшсно!, штеграцшно! система.
Фшософсько-антрополопчний аналiз проблеми людсько! тiлесностi особливого штересу набувае у наш час через антрополопчний «поворот» в сучаснш фшософп, розвиток науки i техшки, негативно! ди науково-техшчно! революцп на сутшсш сили людини, його фiзичний, духовний i психiчний розвиток, у зв'язку з реальною загрозою жити людиш в штучному, безприродному техшчному свiтi.
У останнi десятирiччя XX столотя почався новий етап у дослщженнях людсько! тiлесностi: вiдмiннi риси цього етапу визначаються визнанням присутносп особливого «продукту» взаемодi! тiла i психiки, надзвичайно! складностi цього «продукту» i переконанням, що його необхщно вивчати на стику багатьох наук i областей знання про людину. На змiну тлумаченню людини як ютоти без плотi i кровi приходить усвiдомлення того, що людина не лише плоть i душа, але природа i культура.
Як зазначено вище, тема даного дослщження обумовлена тим, що людська тшесшсть як фiлософська проблема постiйно привертала iнтерес фiлософiв, але сьогоднi, в умовах динамiчно i суперечливо функщонуючого сучасного суспiльства, питання взаемозв'язку тша, душi та духу набули ще бiльшо! актуальностi. Як зауважуе П. Саух, людське суспшьство ще школи не володiло таким величезним об'емом шформаци, та водночас нiколи не було так далеко вщ глибин розумшня власно! сутностi [1, с. 27].
Дшсно, тiлеснiсть - особливе явище: найближче людинi i одне з якнайменше вiдомих йому, займае домшуюче значення в людському житп.
Потрiбно зазначити, що «чисто! тшесносп» не iснуе. Тiлесне втiлення людини здшснюеться не в просторi i часi як такому, а в сощокультурному свiтi. Людинi спочатку даш лише частини його тiла, як вiн повинен перетворити в певну цшюшсть. Якщо будь-яке чуже тшо виступае для кожного предметом зовшшнього споглядання, то власне тiло школи таким не е, тобто ш предметом внутршнього, нi зовнiшнього споглядання. Як зазначае Фiхте, тiло не е предметом внутршнього споглядання, оскшьки немае внутрiшнього загального вiдчуття всього тша, а тшьки його частин (наприклад, при болi); воно не е i предметом зовнiшнього споглядання: ми не бачимо себе цшком, а тшьки частини свого тша (винятком може бути дзеркало, але там ми бачимо не наше тшо, а тшьки його образ) [2, с. 692].
1з зауваження Фiхте стае ясно, що людина повинна ще оволодгги тшом, зробити його сво!м, зпдно власного морального призначення. 1ншими словами, внутрiшнiй образ тша, або тшесшсть, завжди духовно трансформований i щоб зрозумiти суть власного «Я», розiбратися в питаннях тiлесного буття, необхiдно зосередитись на самому соб^ оволодiти собою як предметом тзнання [3, с. 8].
Реальш фiзичнi контури людсько! тшесносп е, таким чином, не тшьки те, що належить iндивiду, але i те, що стикаеться iз зовнiшнiм, культурним та природним св^ом, а тому вiдноситься i до нього. Виходячи з дано! тези, необхщно переглянути точки зору, що склалися, на сшввщношення тiлесно! i духовно! органiзацi!, виявити
Ф'тософсько-антрополог 'чний анал'з т 'тесност'! у техногеншй цивт1'зац1'У
тенденцп розвитку духовного життя сучасного суспшьства, дати вiдповiдь на питання про те, яке мюце займае тiлеснiсть на рiзних етапах суспшьного розвитку в системi щншсних орiентацiï людини, рiзних соцiальних груп, по^м, на якi iдеали i цiнностi орiентуються люди, намагаючись цшеспрямовано впливати на свiй тiлесний стан.
Розробка концепци людськоï тiлесностi, як фшософського способу осмислення специфiки тша людини, ïï соматичного буття, нас щкавить перш за все з точки зору фшософсько-антрополопчного аспекту проблеми людськоï тiлесностi. Меж тiлесностi людини, як певно1' цiлiсностi, як вщомо, не адекватнi межам фiзичного тша конкретного iндивiда. При цьому слщ чiтко розмежовувати поняття «тшо» та «оргашзм». Органiзм людини Людський оргашзм - це цiлiсна жива бюлопчна система, яка сво1'м функцiонуванням забезпечуе тдтримку життедiяльностi людини як живо1' iстоти [4, с. 24]. А тшо - це фiзична форма оргашзму, його прояв у зовшшнш, тiлеснiй органiзацiï людини [5, с. 92].
Деяю дослiдники тiлесностi диференщюють тiлесний простiр людини. Зокрема, Фролова С.В. видшяе внутрiшнiй тiлесний проспр, що включае рiзнi переживання i вщчуття органiв, бажання, внутрiшнi ресурси людини; i зовшшнш тшесний проспр -простiр можливостей самовираження i взаемоди з навколишнiм свiтом, що е своерщною тiлесною експресiею [6, с. 357].
Таким чином, розумшня тшесност можливо як шляхом штучного розширення тiлесних меж в зовшшньому просторi (соцiальному або культурному), так i завдяки оптишзаци внутрiшнього екзистенщального вектора.
Аналiзуючи сьогодення людини, ми розумiемо, що iснуе реальна загроза жити в безприродному технiчному свт. «...Оскшьки зовнiшня (оточуюча) i внутршня (тiлесна) природа людей, - пише В.А. Кутирев, - нерозривно пов'язаш, остiльки цiлком штучне оточення несумюне з буттям людини як природно1' iстоти» [7, с. 69]. Техносфера розвиваеться значно швидше за бюсферу, i людина, намагаючись пристосовуватися до життя в штучному оточенш, вимушена займатися своею тiлесною органiзацiею. Сучасш форми дiяльностi е настiльки багатомаштними, що вимагають не просто вироблення специфiчних навикiв та здiбностей, але i подальшого вдосконалення свiту внутршшх вiдчуттiв. Природа залишае людське тшо незавершеним для того, щоб воно було до кшця сформовано внутршшм, екзистенцiальним свiтом.
Проблематика тiлесностi охоплюе достатньо широкий спектр людського буття. Вже у мислителiв Стародавньо1' Грецп (Демокрiт, Сократ, Платон, Арiстотель) докладно аналiзувалися поняття душi i тша.
Античш мислителi роздумували про здоровий спошб життя, про спiввiдношення тшесного i психiчного здоров'я. Вони називали людину мiкрокосмом в порiвняннi зi Всесвiтом-макрокосмом [8, с. 68]. При цьому тшо людини виступало як знаряддя душ^ i в той же час як своерщне «дзеркало» для вщображення сутностi космiчного всесвггу.
В епоху середньовiччя акценти були змшеш. Фiлософи почали видiляти в людиш вищу iнстанцiю - дух, а тшо-плоть розглядали як арену, на якш розгортаються низькi пристрасп. Однак, класична фiлософiя середньовiччя, в основi яко1' лежала iдея
рацюнатзаци християнства, вщстоювала переконання, що цiлiсна людська субстанщя - це eднiсть душi i тiла [9, с. 280]. На думку Фоми Аквшського, тiло е необхiдне доповнення душi, а не и кайдани. Дещо шшо! думки дотримувався 1оанн Дунс Скот - вш розвивав iдею про зближення рослинних, фiзичних i розумових функцш душi. Дана концепцiю розвивав Вшьям Оккам: вважав, що про душу можна говорити лише на пiдставi И рiзних психiчних проявiв. Звщси вiн спробував обгрунтувати iндивiдуалiстичну суть людсько! моралi, що вiдкривало шлях до екзистенцшного аналiзу особистостi у суспшьствь
Арабо-мусульманськi мислителi (Аль-Газалi, 1бн-Рушд, 1бн-Сина, Аль-Фарабi) також внесли вагомий внесок в розробку проблеми сшввщношення духовного i тiлесного. Саме 1бн-Сина розвинув iдею едностi i цшсносп органiзму [10, с. 226]. Загалом арабська фiлософiя в аналiзi проблеми тшесносп призвела до появи нових пiдходiв до дано! проблеми.
Епоху Вщродження звертаеться до iдеалiв античность Знову ми бачимо щеальш тша геро!в, богiв i богинь, що втшюють рiзнi тiлеснi досто!нства.
Реформащя, в свою чергу, вiддiлила духовне буття вiд тiлесного, грiховного. Такий дуалiзм призводить до появи ново! людини - людини роздшено! на безтшесну духовнiсть, що грунтуеться на потребi порятунку душi, i бездуховну тiлеснiсть, що обтяжуе людину своею тлшшстю.
У столiття посилення рацюнатзму, були зробленi спроби дати цшсну картину свiту, починаючи з космосу i закiнчуючи людиною. Людинi присвячеш трактати Р. Декарта «Про людину», «Про будову людського тша». Т. Гоббс в своему «Левiафанi» вщстоюе думку про уподiбнення людського оргашзму машинi. Ж.-О. де Ламетрi описуе людське тшо як годинниковий мехашзм, а серце як основний робочий елемент людсько! машини.
Новий час i Просвiтництво виходять з трактування тiлесностi в контекстi проблеми розуму людину. Саме починаючи з епохи Просв^ництва запанувала безтшесна концепцiя людини i культури. Вважалося, що тшом повиннi займатися медицина та емтричне природознавство.
К. Маркс акцентуе увагу на дiяльному, творчому початку в людиш. Тiлеснiсть виступае у нього як «певне суспiльне вiдношення», тобто як щось iдеальне або «дзеркальне». Тiлеснiсть не мае нiчого спшьного з фiзичним тiлом людини, а являе собою «суспшьне вiдношенням самих людей», яке часто «приймае в !х очах фантастичну форму вщношення мiж речами» [11, с. 62].
Опозищя нiмецько! класично! фiлософi! i марксизму представлена в основному працями А. Шопенгауэра i Ф. Нщше. У захiднiй культурi Нiцше вважае тiлеснi функцi! важливiшими, нiж функцп свiдомостi. Зрозумiло, що розмiрковування Нщше базувалося перш за все на боротьбi з власним тiлом, захопленим фiзiологiею хвороби, яке намагалося, за його словами, «машишзувати» дух [12, с. 28].
Св^ людсько! тшесносп, людських дiянь може зрозумiти лише у тому випадку, коли дослщник бере до уваги цiнностi i соцiальнi норми, звича! i традици, дiючi в суспiльствi. Саме з таких позицш пiдiйшов до проблеми тшесносп Р. Ршкерт, останнiй представник пiвденно-захiдно! школи неокантианства в Шмеччиш.
Ф'тософсько-антрополог 'чний анал'з т 'тесност'! у техногеншй цивт!'зац!1'
Фшософська думка XX столотя характеризуе людину як втшений суб'ект (М. Хайдеггер, Ж.-П. Сартр, М. Мерло-Пошг). Але втiлення людини здшснюеться в свiтi культури. З'ясування сутносп тiлесностi полягае в тому, що для !! розумiння необхiдно подолати не тшьки дуалiзм душi i тiла, але й дуалiзм «Я» та «1ншого» (проблема Е. Гуссерля), «Я» i «1накшого» (проблема М. Фуко). Якщо Гуссерль вважае за краще говорити про трансцендентальне (чисто духовне) «Я», то Мерло-Понт переймаеться проблемою абсолютизацi! тiла, вважаючи, що предмети свiту нiби вбудоваш в плоть тiла. Тiло, таким чином, е центром реальних i вiртуальних дiй, тодi як св^ - це мiсце застосування досвщу органiв людського тiла.
Величезний вплив на розумшня тiлесностi як культурного феномену здшснили погляди лаканiвського психоанатзу та деяких представникiв французького постструктуратзму (М. Фуко, Ж. Дельоз, Ж. Бодршяр), фемiнiзму i постфемiнiзму (Дж. Батлер, С. Бордо, Е. Гросс), сощально! i культурно! антропологi! (М. Мосс,
A. Фельдман), представниюв сюрреатзму (Ж. Батай, А. Арто).
Потрiбно вiдмiтити роль росiйський фiлософiв у дослщження феномену тiлесностi, зокрема в дослщженнях по фiлософськiй антропологi!, пов'язаних з критичним аналiзом зарубiжних концепцш (I. Вдовiна, Б. Григорьян, П. Гуревич,
B. Подорога, К. Свасьян, Б. Марков); в роботах, пов'язаних з вивченням дiяльно! сутностi людини (Г. Батщев, Л. Буева, Л. Жаров, М. Каган, Л. Коган, В. Стетн); цшсного вивчення людини (В. Розш).
Проблема тiлесностi дослщжувалася i вiтчизняними мислителями: Л. Газнюк, О. Гомшко, Ю. Доброносова, В. Косяк, О. Муха, А. Осипов, В. Табачковський, В. Слюсар та шшь
Ми проаналiзували поступову еволющю феномену тшесноси, але яко! форми набувае тшесшсть у техногеннiй цивтзаци? Тiлеснiсть е результатом сукупностi триедино! природи людини - людина мае фiзичне тiло, психiку i е сощальною iстотою. Тiло, яке пройшло соцiалiзацiю, перестае бути просто фiзичним, про нього вже потрiбно говорити як про сощальну тiлеснiсть. Людина знаходить себе в свт не як думка, а як ютота, якш належить жити i бути, буттю вона належить саме як тшесна ютота. Тiлеснiсть цього плану - не натуральна речовиннють оргашзму. Це феноменальна тiлеснiсть як спо^б, яким людина проживае i переживае ситуащю свого iснування. Соцiальне тшо стае головним елементом цiе! ситуацп, людина знаходить свое «Я» як штегрована в ситуацiю тiлесна ютота. Екзистенцшне сприйняття власного «Я» крiзь призму тiлесностi, являе собою юнування як вибiр i схвалення ситуаци, де вибiр i схвалення реатзуються т1лесно.
Простiр тiлесного буття утворюеться з дш феноменального тiла, яке визначаеться не зовшшшм, тривимiрним ушверсальним простором, а буттям, тобто тим, що людина вважае ютиною свого юнування та здшснення. Фактично це проспр !! надiй, перемог, задоволень i насолоди. Тiлесне буття е i простором людських спокус, випробувань, поразок, сорому, страждань i розчарувань. Тшесшсть людини розкриваеться в просторi культури, вiдображае не стiльки реальшсть людського свiту, скiльки його потенцшшсть. Це зв'язано з тим, що людина мае свое тшесне буття не як природне або культурне виршення задач^ вона мае тшесне буття як задачу, яку !й самш в ходi життя належить виршувати.
Трансцендентне традицшно включаеться в число основних категорiй фшософського дискурсу. Тому ми не можемо обштися без ще! категори i при аналiзi людсько! тiлесностi. Однак, проблема полягае в тому, що людина, яка приймае норми i правила життя певного соцiуму, швелюе свое духовне «Я» i спотворюе тим самим поверхню, на якш суспiльство вiдображае найзначущiшi культурнi коди. 1ншими словами, людина, як духовне «Я», юнуе в тiлi, а жити, дiяти може тiльки за його межами. Тому змушена вступати в боротьбу з щентифшащею, тобто з духовним i фiзичним «тшом» культури. Тiлеснiсть при цьому означае, на наш погляд, боротьбу даного культурного тша проти самого себе, тобто вона е самощентифшащею. Самощентифшащя при цьому виступае як особиста вщповщальшсть людини за скоенi вчинки в концепцп самоствердження особи.
Отже, тiлеснiсть е органiчна еднiсть, що характеризуемся переплетiнням природно-тiлесних передумов юнування з соцiальними, культурними впливами на особистють. У вiтчизнянiй фшософськш думцi дедалi частiше на позначення такого особистюно-означеного буття тшесносп вживають поняття «соматичне буття». Техногенна цившзащя змiнила свiт, пiдняла питання людського iснування, змусила шукати вщповщ на питання оргашзацп тiлесного (соматичного) буття суспшьства.
Ще М. Бердяев зазначав, що техшка володiе такою силою в нашому свiтi зовшм не тому, що вона е головною чи верховною щншстю, а з пе! причини, що без техшки неможлива культура, з нею пов'язано саме виникнення культури, i остаточна перемога технiки в культур^ вступ до техшчно! епохи вабить культуру до загибелi [13, с. 7].
Висновки. В культурi завжди наявнi два елементи - елемент техшчний i елемент природно-органiчний. Остаточна перемога елемента техшчного над елементом природно-оргашчним означае переродження культури в щось iнше, на культуру вже не схоже. Техшка руйнуе старi тiла, створюе новi, що не схожi на органiчнi - це тша оргашзоваш. I головне завдання людства в добу техногенно! цившзаци - не втратити власну тшесшсть, захистити свое соматичне буття.
Список лггератури
1. Саух П. Методолопчш «зсуви» постнекласично! науки та !х насл1дки для освгги / Петро Саух // Iсторiя. Фшософш. Релтезнавство. - 2008. - № 1. - С. 27-31.
2. ФихтеИ.Г. Факты сознания /ФихтеИ.Г. // Соч. в 2-х т. : т.2. - СПб.: Мифрил, 1993. - С. 690-692.
3. Тейяр де Шарден П. Феномен человека /Пьер Тейяр де Шарден. - М.: Устойчивый мир, 2001.- 232 с.
4. ГазароваЕ.Э. Психология телесности / ГазароваЕ.Э. - М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2002.- 192 с.
5. НайдьоноваГ. Проблема тшесносп в психологи та фшософп /Ганна Найдьонова // Фшософ1я гуман1тарного знання: рацюнальшсть i духовн1сть: зб. наук. праць за матер1алами М1жнародно! науково! конференцп, 2-3 жовтня 2008 р. - Чершвцг Рута, 2008. - С. 92-96.
6. Фролова С.В. Пространственные и информационные структуры человеческой телесности / Фролова С.В. //Материалы третьего Российского Философского конгресса: [в 3 т.]. - Т.3. - С. 356-357.
7. Кутырев В.А. Естественное и искусственное: борьба миров / Кутырев В.А. - Н. Новгород: Изд-во «Нижний Новгород», 1994. - С. 67-69.
8. Маковельский А.О. Древнегреческие атомисты / Маковельский А.О. - Баку, 1946. - 460 с.
9. Соколов В.В. Средневековая философия / Соколов В.В. - М.: Эдиториал, 2001. - С. 279-280.
10. Ибн Сина (Авиценна). О душе (фрагмент из «Книги спасения») /Ибн Сина // Избр. произвед. мыслителей стран Ближнего и Среднего Востока IX-XIV вв. - М., 1961.- С. 226-231.
Ф'тософсько-антрополог'чний анал'з т'тесност'! у техногеннй ци&л'заф'
11. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии / Карл Маркс. - Т.1. - Кн. 1. Процесс производства капитала. - М: Политиздат, 1983. - С. 62-82.
12. ПодорогаВ.А. Мир без сознания (проблема телесности в философии Ф.Ницше) /ПодорогаВ.А. //Проблема сознания в современной западной философии: Критика некоторых концепций. - М., Наука, 1989. - С. 28-45.
13. Бердяев Н. Человек и машина. (Проблема социологии и метафизики техники) / Николай Бердяев // Путь. - Май 1933.- № 38. - С. 3-38.
Яцик С.П. Философско-антропологический анализ телесности в техногенной цивилизации //
Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Философия. Культурология. Политология. Социология. - 2010. - Т.23 (62). - №1.- С. 77-83.
В статье проведен анализ телесности на основе философского наследия. Понятие «телесность» анализируется как возможность преодоления сформированных оппозиций в классической философии, таких как «тело-душа», «природа-культура», «биологическое-социальное». Сделанная попытка анализа эволюции феномена телесности как результата развития техногенной цивилизации.
Ключевые слова: телесность, телесное бытие, техногенная цивилизация.
Yatsic S.P. Philosophical-anthropological analysis of corporal in technical civilization // Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Series: Philosophy. Culturology. Political sciences. Sociology. - 2010. - Vol.23 (62). - №1. - P. 77-83.
In the article the analysis of corporal is conducted on the basis of labours and philosophical inheritance of modern researchers. The notion «corporal» is analysed as a possibility of overcoming the oppositions such us «body-soul», «nature-culture», «biological-social», which were formed in a classical philosophy. This attempt of the research of corporal evolution phenomenon is done as a result of development of technical civilization development.
Keywords: corporal, corporal existence, technical civilization.
Поступило в редакцию 13.10.2009
