CC BY
4
УДК 340.12
Альона Романова
доктор юридичних наук, професор кафедри теори та фшософп права Навчально-наукового шституту права та психологи Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
aliroma@ukr.net
Ф1ЛОСОФ1Я СТИГМАТИЗАЦП У ПРАВ1
© Романова А., 2019
З'ясовуеться особливiсть стигматизацн у прав1, обумовленот тим, що саме у правовiй сфер1 акумулюються моральн1, цшшсш, духовнi аспекти iснування 1ндив1да, H^Tpi можуть руйнуватися пiд впливом стигматизацшних стереотипiв. Наголошено на самостигматизацн особи як схильност до певного таврування себе самоТ, що вiдбуваeться, як правило, пщ впливом суспiльства та оточення. Проанашзовано особливостi й види дестигматизацн певних категоpiй осiб у природно-правовому просторь Охарактеризовано соцiально-психологiчну роботу щодо адаптацн осiб через актуашзуючий психоаналiз та комунiкативнi особливостi права.
Ключовi слова: стигматизацiя; природно-правов1 iмпеpативи; самостигматизацiя; дестигматизацiя; соц1оприродний пpостip.
Алёна Романова
ФИЛОСОФИЯ СТИГМАТИЗАЦИИ В ПРАВЕ
Выясняется особенность стигматизации в праве, обусловленной тем, что именно в правовой сфере аккумулируются нравственные, ценностные, духовные аспекты существования индивида, которые могут разрушаться под воздействием стигмати-зационных стереотипов. Отмечается самостигматизация личности как склонность к определённому клеймлению себя самой, что происходит, как правило, под влиянием общества и окружающих. Анализируются особенности и виды дестигматизации определённых категорий лиц в естественно-правовом пространстве. Характеризуется социально-психологическая работа по адаптации лиц через актуализирующий психоанализ и коммуникативные особенности права.
Ключевые слова: стигматизация; естественно-правовые императивы; самостигматизация; дестигматизация; социоприродное пространство.
Alona Romanova
Institute of Jurisprudence and Psychology at Lviv Polytechnic National University, Doctor of Law, Professor of the Department of Theory and Philosophy of Law
PHILOSOPHY OF STIGMATIZATION IN LAW
The peculiarity of stigmatization in law is determined by the fact that the moral, valuable, and spiritual aspects of the human being, which can be destroyed under the influence of stigmatizing stereotypes, are accumulated in the legal field. It is emphasized that self-stigmatization of a person has a tendency to a certain trampling of himself, which is usually going on under the influence of society and social surroundings. The special features and types of destigmatization of certain categories of persons in the natural and legal environment are analyzed. Socio-psychological work on adaptation of individuals through actualizing psychoanalysis and communicative peculiarities of law is characterized.
Key words: stigmatization; natural and legal imperatives; self-stigmatization; destigmatization; socio-natural environment.
Постановка проблеми. У процес життeдiяльностi суспшьства формуються критери розу-мшня добра, зла, справедливости, правомiрностi та HenpaBOMipHOdi. На основi цих критерив вщбуваеться сприйняття конкретного iндивiдa через його поведшкову aктивнiсть у природно-правовому пpостоpi та позитивно-правовому полi держави. Якщо повeдiнкa людини в певний перюд li життeдiяльностi нeпpaвомipнa, то суспшьство схильне до певно! стигматизацп тако! людини, до "навшування ярлиюв", через що вона не може повнощнно peaлiзувaтися в соцiумi, а iнодi нaвiть зазнае фiзичних страждань.
Вaжливiсть дослiджeння стигматизацп у пpaвi зумовлена тим, що саме у правовш сфepi акумулюються моpaльнi, цшнюш, духовнi аспекти iснувaння iндивiдa, котpi можуть руйнуватися пiд впливом стигматизацшних стepeотипiв.
Мета полягае у тому, щоб з фiлософсько-пpaвового погляду пpоaнaлiзувaти питання, дотичнi до pозумiння стигматизацп у прав^
Аналiз дослiдження проблеми. Проблема стигматизацп у пpaвi щкавила видатних зapубiжних та вiтчизняних мислитeлiв i нaуковцiв, серед яких: Ч. Ломброзо, О. Власова, С. Сливка, В. Фокс, Т. Шефф, В. Франкл, Ю. Хабермас.
Кримшалюти та фшософи права, а також, соцюлоги права акцентували у сво!х дослщженнях на нeпpaвомipнiй повeдiнцi людини, через яку особа i ii оточення наражаеться на стигматизащю.
Хоч учеш зробили значний крок у поясненш особливостей виникнення стигматизацп у поведшковш пpaвовiй aктивностi людини, а також окреслили окpeмi шляхи ll подолання, дотепер в Украш немае комплексного дослщження стигматизацп у пpaвi, видiв дестигматизацп особи чи групи ошб, а також видiв комплексно1 освггньо1, культурно1 та правово1 обiзнaностi громадян щодо негативного впливу на правопорядок у суспшьсга упередженого ставлення i таврування осiб, котpi вчинили правопорушення.
Виклад основного матерiалу. В суспiльствi побутуе думка, що дгги, пiдлiтки е макси-мaлiстaми, що вони можуть безтдставно образити i "не прийняти" до свого кола спшкування однолiткiв. Таке твердження е небезтдставним i ми не намагаемося його спростувати. Але виникае запитання: чи тшьки у вказаних сощальних групах е таю випадки? Звичайно, ш. Така поведшка притаманна фiзично i моpaльно-психологiчно сформованим особам, дорослим людям, котpi сприймають прояви стигматизацп людини через ll переконання, погляди i, що щкавить нас нaйбiльшe, через нeпpaвомipну поведшку.
Стигмaтизaцiя (вiд гр. stigma - ярлик, тавро, пляма) - це застосування стигми: перенесення дшсних чи уявних якостей, притаманних усш груш, на окремих ll пpeдстaвникiв; процес ви-окремлення iндивiдiв на пiдстaвi lхнiх негативних, неприйнятних iндивiдуaльних рис (уявних чи дшсних) з !х вщстороненням чи iзоляцiею; процес сощального маркування людей, нaлiплювaння яpликiв [1, с. 208].
Найпоширешшим видом стигматизацп у правовому пpостоpi е "таврування" ошб, котpi вiдбули покарання у мюцях позбавлення волi. Практично вш вони стикаються з тим, що суспшьство ставитьться до них насторожено й упереджено. Цьому також сприяе не зовшм коректна поведшка деяких представниюв правоохоронних структур. Наприклад, коли на певнш територи вчинено злочин, то, як правило, тдозрюють особу, котра проживае на цш територи i рашше притягалася до вщповщальносп за aнaлогiчнi злочини.
Звичайно, не варто стверджувати, що вш таю особи вщразу стають на шлях виправлення i дil пpaвоохоpонцiв невиправдаш. Дуже часто тaкi пiдозpи тдтверджуються, але треба брати до уваги ще i те, що "пильна" увага з боку правоохоронних оргашв, а, зокрема, на виду у вшх може травмувати piдних i близьких, та й саму особу, якщо вона не вчиняла протиправних дш.
У таких ситуaцiях потpiбно бути ще й хорошим психологом, щоб не порушити aдaптaцiю особи до сощально-активно1 та пpaвомipноl поведшки.
Також варто пам'ятати: не завжди те, що е неправомiрним за нормами позитивного права, буде таким за нормами природного права. Наприклад, якщо людина вкрала хлiб тому, що хотша !сти, то за нормами позитивного права - це злочин, протиправне дiяння тощо. За нормами природного права - це теж негативне дiяння, але допустиме i за нього не наставатиме вщповщальнють. Тому, перш шж стигмувати людину у 'Очного злочинця", потрiбно зрозумiти природно-правовi особливостi 11 вчинюв i те, чи щиро розкаюеться людина ( зрозумiло, це тд силу лише Боговi).
Приписи природно-правових iмперативiв не завжди вiдповiдають життевим iнтересам та цiнностям, що мютяться у чинному правi. Це породжуе певш протирiччя. Буденне буття дуже часто не вщповщае вимогам вищо! моралi, справедливостi, а це е причиною суперечностей мiж нормами природного i позитивного права [2, с. 87-88].
Суспшьство повинно намагатися формувати свое ставлення до ошб, котрi вчинили право-порушення, але стали на шлях виправлення i правомiрно! поведiнки, не на основi упередженосп, а на основi принципу добра i доброзичливостi.
Вказаний пiдхiд полягае у тому, що, як стверджуе В. Бачинш, "У своему прагматичному застосуванш поняття добра здатне виконувати соцiалiзуючу функцiю, слугувати оцiнною категорiею i виконувати критерiальну роль на нижчих щаблях культурного, духовного розвитку шдивдав i спiльнот. Добро мютить в собi той необхiдний мшмум соцiальностi, легальностi та моральностi, що забезпечуе найпроспш^ елементарнi акцп сощально! поведiнки i не дозволяе 1м виходити за межi цивiлiзованостi, у тому чи^ за межi норм права" [3, с. 100].
Якщо людина з раннього дитинства виховуеться вщповщно до морально-правових цшностей суспшьства, на основi прiоритету добра i справедливостi, то вона не лише буде правомiрно спря-мованою у поведшщ, а й не буде схильна до самостигматизацп та стигматизацп iнших iндивiдiв.
Актуальним е питання самостигматизацп особи, коли вона схильна до певного таврування себе само!, що вщбуваеться, як правило, тд впливом суспшьства та оточення. Дуже негативними у вказанш проблемi е установки, яю сформувалися в дитинства у шдлггковому вiцi. Адже часто можна спостертати як дорослi (батьки, вчител^ сусiди), не помiчаючи того, стигматизують дитину через пустощi, погаш оцiнки, випадковi проступки. Варто замислитися перед тим, як говорити дитиш, що шчого доброго з не! не виросте, або ж, щобшьше, з не! виросте злочинець, через певш негативш прояви !! поведшки.
Людина з дитинства формуе власний свггогляд, цiннiснi орiентири й, за умови тако! стигма-тизацi!, шдсвщомо "зживаеться" з цим образом, а згодом може справдi проявляти неправомiрну поведiнку тiльки тому, що вщ не! нiчого доброго нiхто не сподiваеться. Цiею проблематикою грунтовно займаеться юридична психолопя i результати дослщжень пiдтверджують такi факти.
Щодо стигматизацп ошб, якi вiдбули покарання в мюцях позбавлення волi, то сьогодш ця проблема iснуе у всьому свт. В Укра!нi суспiльство не звикло толерантно ставитися до таких людей. Звичайно, великим досягненням е те, що до певно! категори ошб не застосовують стигму "рецидивют", даючи людиш змогу не тшьки фiзично, а й психологiчно штегруватися у правомiрну життедiяльнiсть.
Варто акцентувати увагу на питанш дестигматизацп певних категорiй осiб у правовш площинi. Для цього необхiдно вести сощально-психолопчну роботу щодо адаптацi! ошб, котрi вiдбували покарання, а також ошб, якi належать до категори ризику i неблагонадiйностi.
Зазвичай це клоттка i тривала робота, яка не приносить матерiально! користi, а тому проводять !!, як правило, на добровшьних засадах певнi оргашзацп та волонтерськi служби.
На нашу думку, результативним щодо вказаних ошб буде актуалiзуючий психоаналiз (вперше його обгрунтував Н. Хамiтов), що полягае у стратеги спшкування аналiтика й пащента на рiвнi свiтоглядного дiалогу i сприяе розв'язанню внутрiшнiх конфлшив, звiльненню вiд психiчних травм i комплексiв, а також розкриттю глибинних можливостей людини у творенш свого життя [4, с. 10].
Питанням дестигматизацп певно! категори громадян повинш защкавитися також органи державно! влади, саме в контексп вiдкритостi й наближеносп влади до народу, адже, як зазначае I. Жаровська, хоч на рiзних юторичних етапах розвитку ще! вiдкритостi державно! влади часто не збтаються, що зумовлюе серйозш суперечностi мiж ними, все ж вони залишаються у тiсному
взаемозв'язку передуем через спшьш пpaвовi проблеми [5, С. 242-246], зокрема адаптацп до повноцшно1 сощально1 життедiяльностi певно1 категори осiб у правовому простора
Однозначно, саме за таких обставин варто вести мову про комушкативну природу права як багатоаспектного сощального феномену, хоча пропоноваш окремими науковцями характеристики значно обмежують ll функцюнальш можливостi, акцентуючи тiльки на двох спeцифiчних властивостях - iнфоpмaтивностi й оpiентaцiйностi (кооpдинaцiйностi), i це певною мipою пов'язано з тим, що !х слiд визнати визначальними i нaйвпливовiшими у проявах iмaнeнтних властивостей права, що характеризують його сутнюну цшсшсть як соцiaльного феномену [6, С. 496-507].
Завдяки комушкативнш пpиpодi право здатне впливати i розв'язувати зазначеш пpоблeмнi аспекти у процес дестигматизацп як осiб, що вчинили правопорушення, так i iнших сощальних пpошapкiв населення.
Висновки. Важливо пам'ятати, що не кожен правопорушник е невиправною особою, що стала на шлях злочинно1 дiяльностi. Кожна людина, за певних обставин, може вчинити негативш ди щодо оточення, але це не означае, що на не! потpiбно "вiшaти" тавро, тддавати ll пeвнiй стигматизацп у суспшьсга й ставитися до не1 упереджено. Саме упереджене сприйняття таких людей дуже часто стае для них поштовхом до подальшо1 нeпpaвомipноl peaлiзaцil та вчинення правопорушень.
Явище стигматизацп потpiбно "викоpiнювaти", починаючи з недопустимости "таврування" особи з раннього вшу за певну поведшку i зaкiнчуючи прийняттям вiдповiдних нормативних акпв, piшeнь та розпоряджень, котpi б уможливлювали повноцiнну соцiaльно-пpaвову peaбiлiтaцiю ошб, котpi вели aсоцiaльний спосiб життя та виявили бажання повернутись до пpaвомipноl життедiяльностi у соцiопpиpодному простора
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Енциклопeдiя прав людини: соцiaльно-пeдaгогiчний аспект / Кол. авт., за заг. ред. проф. Н. А. Сейко; вщп. ред. Н. П. Павлик.Житомир : Волинь, 2014. 220 с. 2. Кушерець В. I. Антрополопя права : навч. поаб. К. : Знання Украши, 2011. 224 с. З.Бачинш В. А., Журавський В. С., Панов М. I. Фiлософiя права : словник. К. : 1н Юре, 2003. 408 с. 4. Хамггов Н., Крилова С. Фшософський словник. Людина i свгг. К. : КНТ, 2007. 264 с. 5. Жаровська I. М. Генезис ще1 вщкритосп влади. Форум права. 2009. № 3. С. 242-246. 6.Чорнобай О. Л. Комушкативна функщя права: iнфоpмaцiйно-оpiентaцiйний вимip. Науковий вгсник Львгвського державного утверситету внутрштх справ. сер1я юридична. 2013. № 1. С. 496-507.
REFERENCES
1. Ency^klopediya prav lyudy^ny^: sociaVno-pedagogichny^j aspekt [Encyclopedia of Human Rights: Socio-Pedagogical Aspect]. Kol. avt., za zag. red. prof. N. A. Sejko; vidp. red. N. P. Pavlyk. Zhytomyr: Voly'n, 2014. 220 p. 2. Kusherecz' V. I. Antropologiya prava: navch. posib. [Anthropology of law: teach. manual]. K. : Znannya Ukrayiny\ 2011. 224 p. 3. Bachynin V. A., Zhuravs'ky'j V. S., Panov M. I. Filosofiya prava : slovnyk [Philosophy of Law: Dictionary]. K.: InYure, 2003. 408 p. 4. Xamitov N., Krylova S. Filosofs^ky^j slovny^k. Lyudy^na i svit [Philosophical Dictionary. Human and world]. K. : KNT, 2007. 264 p. 5. Zharovs ka I. M. Genezys ideyi vidkry^tosti vlady [Genesis of the idea of openness of power]. Forum prava. 2009. № 3. pp. 242-246. 6. Chornobaj O. L. Komunikaty^vna funkciya prava: informacijno-oriyentacijny^j vy^mir [Communicative function of law: information orientation dimension]. Naukovy'j visny'k Lvivs'kogo derzhavnogo universy'tetu vnutrishnix sprav. Seriyayur ydychna. 2013. № 1. pp. 496-507.
Дата надходження: 27.02.2019р.
