CC BY
14
Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 340.12
С. В. Шефель, доктор фшософських наук, професор
Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВОВО1 ОСВ1ТИ ЯК СКЛАДНИК СУЧАСНОГО СОЦ1АЛЬНО-ГУМАН1ТАРНОГО ЗНАНИЯ
Осмислено м^це фтософп правово! освШи в системi сучасного сощалъно-гума-нтарного знання як важливоЧумови дискурсу, що виходитъ за межi проблеми вiдпо-вiдалъностi суб 'eктiв права стосовно природного середовища як чогосъ зовншнъого для них у площину 1х дiалогу з Природним унiверсумом, рахуючисъ з визнанням прю-ритетностi його прав вiдповiдно до прав людини.
Ключовi слова: правова освШа, екософiя, екоправовий дискурс, сощалъно-гума-нтарне знання.
Актуальтсть проблеми. Визначення сутносп феномену права, його мюця та функцш у людському бутп е, на нашу думку, ключовою проблемою фшософп правово! освгш, що помдае чшьне мюце у сучасному сощально-гумаштарному дискурса Останнш, м!ж iншим, через зiставлення рiзних точок зору мае на мет знаходження адекватно! вiдповiдi на питання щодо засобiв правового забезпечення процесу формування глобального простору толерант-них вщносин мiж суб'ектами права [1, с. 293, 328, 361, 388]. Незважаючи на розма!ття пiдходiв, застосовуваних у межах цього дискурсу стосовно зазна-чено! ролi права та взаемин його суб'екпв [2-4; 5, с. 7-142; 6-8], вважаемо ще недостатньо оцшеним екософський [9-13]. На наш погляд, це дещо звужуе можливостi цiлiсного розумiння того, чим насправдi е правова реальшсть як системоутворюючий складник екосощально! сфери буття, власне, як основа «природного стльносвпу» (термш К. М. Маер-Абiха) [14, с. 9].
Ось чому видаеться, що саме фiлософiя правово! освгти е важливим складником пошуку i застосування ново! парадигми мислення, яка б урахо-вувала позищю представниюв фiлософських шкш, що опрацьовують методологию правового iнтерсуб'ективiзму, особливо в його екософському вимiрi. Тому метою статп е осмислення мюця фшософп правово! освгш в систем!
© Шефель С. В., 2011 81
сучасного сощально-гуматтарного знання як тако! 1х сфери, що утверджуе домшащю принципу права на життя як системоутворюючого елемента ко -еволюцшних вщносин мiж людиною та и соцiумом з Природою. Як на нас, досягнення цiеI мети дозволить збагатити теоретико-методолоочт засади розроблення моделi екосоцiальноI стратеги розвитку людства.
Виршення пов'язаних з цiею метою завдань маемо здшснити шляхом використання науково! спадщини Р. Атфiлда [15], К. 1кеди [16], Г. Йонаса [17], Б. Каллжотта [18], З. Г. Латно! [19], К. М. Маер-Абiха [14], О. I. Субетто [20], Л. Уайт-мл. [21], Чжоу Хун [19]; Ф.-Е. Шварцкопфа [22], К. Шилша [19; 23] у сени !х творчого переосмислення в контекст концепцп екософи права як фшософського вчення про гармонiзацiю вщносин мiж людьми як правовими особистостями та 1хшм соцiумом з Природою за допомогою толерантного правового дискурсу.
Анал1з проблеми. Кожна iсторична епоха мае не тшьки сощально-гума-нiтарну змiстовну специфiку, а й той щейний контекст, що поеднуе II з ми-нулим та майбутнiм. Таким контекстом, безумовно, е щех правового гума-нiзму, постiйне вiдтворення яких — це одна з найважливших функцiй не тшьки фшософп права, а й фшософп правовоI освiти. Саме цей контекст соцiальноI ютори фактично й вирiзняе феномен людства з-помiж шших феноменiв життя.
Завдяки з'ясуванню значения продукування в системi правовоI освгги щей гуманiзму, що перш за все уособлюються з духовними екзистенщалами осо-бистостi як вищими правовими щнностями, вiдкриваеться можливiсть усвь домити мюце фiлософiI правовоI освiти у сферi соцiально-гуманiтарного знання та II роль у парадигмальному оновленнi свггогляду людства. Це стало особливо вщчутним за умов зростання небезпечностi глобальное' екологiчноl кризи. Наслiдки руйнiвних м!жнародних конфлiктiв ХХ ст., що викривають безпораднiсть стратегiI розбудови техногенноI цивМзацп, змушують повер-нутися до ефективного використання гумашстичного потенцiалу фшософп правовоI освiти. Це означае, що тшьки крокуючи у цьому напрямi, можна досягти мети суто людського розвитку — вщтворювати цiлiсно-гармонiйиу — духовно багату, всебiчно обiзнану особистiсть як творчу iндивiдуальнiсть, що здатна, шзнаючи саму себе й навколишнiй св^, створити гармонiйне екосоцiальне середовище. У цьому сени гумашзащя е парадигмальною метою та засобом фiлософiI освгш постiндустрiальноI доби.
Узагалi гуманiзацiя становить сутшсну мету справжиьоI освп^янсько! системи, спрямованоI на продукування все нових i нових поколiнь вщтворю-вачiв життя в його коеволюцiйному модум. II змiст визначаеться через функ-цiю фiло(еко)софiI в цiлому i фiло(еко)софiI правовоI освiти зокрема. Жодна шша галузь сфери соцiально-гуманiтарних знань не мае такого методолопч-ного призначення, бо користуеться у цьому сени послугами самоI фшо(еко)-софп як провiдноI свiтоглядноI дисциплiни. 82
На жаль, у попередш епохи людсько! юторп, коли панувала iдеологiя дегумашстично! сощально-економ!чно! стратиф!кацп з притаманним !й про-дукуванням антиеколопчно!', сциентично! свщомосп, сфера впливу щей гу-манiзму в класовоантагонiстичному сощум! була надзвичайно обмеженою. нос!! цих щей були поодиноким виявом людяносп у свт жорстоко! сощаль-но! боротьби, гноблення та несправедливостi. Звичайно, заангажована сощ-етальною владою система освгш у класово антагонiстичному сустльств! не працювала на вщтворення гумашстично! (право)свiдомостi. Навпаки, поява у цш системi носив тако! свщомосп була винятком.
Протягом ХХ ст., з одного боку, пщ посиленим впливом наслщюв деструктивно! полтики правлячих кш кра!н з класово антагошстичною сусшльною структурою, а з другого, — !! критики представниками захщно! фшо(еко)-софсько! думки, зокрема В. Гьосле, Г. Йонаса, К. М. Маер-Абiха, Ф.-Е. Шварц-копфа, а також репрезентантами свггово!, особливо скандинавсько!, сощал-демократi!, антивоенного руху та щеологами руху неприеднання, вщбувся поступовий перехiд сустльно! свщомосп !х громадян на позици визнання iдей гумашзму, людяносп, прiоритетностi права на життя, первинностi та верховенства прав Природи щодо прав людини та шших духовних екзистен-щал!в — свободи, справедливости р!вноправ'я тощо, як вищих загальнолюд-ських сощально-гумаштарних цшностей. М!жнародне !х визнання вщбулося ще у 1976 р. за актом Гельсшксько! наради полггачних лщер!в провщних кра!н свиу. Тому остання чверть минулого столитя, змют яко! почали визна-чати (наприклад, за висновками Д. Белла [24]) як перехщ вщ шдустр!ально! доби розвитку цивш!зацп до постшдустр!ально! епохи, засв!дчила ч!ткий акцент в освиянськш поттищ у цшому та правоосвггаш, зокрема щодо !! гумашзацп на засадах впровадження коеволюцшно! парадигми (значною м!рою обгрунтованою у творах Н. Мо!сеева [25]).
Незалежна Укра!на також крокуе у русл! цього процесу, про що свщчать вщповщш нормативш документи, зм!ст яких, зокрема, концентровано окрес-люють укази Президента Укра!ни вщ 18 жовтня 2001 р. «Про Нацюнальну програму правово! освгш населения» [26] та вщ 17 кштня 2002 р. «Про Нацюнальну доктрину розвитку освгш» тощо.
Виходячи !з завдань, визначених у цих документах, на нашу думку, сучас-на фшософ!я правово! освгш передумм мае дати адекватну вщповщь на жахлив! виклики технократично! полтики ! екокатастроф!чно! дшсносп за допомогою екоправово! рефлекс!! некласичного типу. Саме вона дае можли-вють «зняти» !х екофобш зам!ри шляхом розроблення ! упровадження в сус-пшьнш думщ та практищ сучасного формату екософп права, що синтезував краще з того, що дали йому на озброення концепцп рацюнал!зму та !ррацю-нал!зму, як! сформувалися в парадигм! штерсуб'ектив!зму.
Принциповим для розумшня сутносп парадигмальних змш, що з необ-хщшстю повинт вщбутися у свщомосп творцов правово! державност в Укра!ш,
е розумшня того, що сощальний порядок концентровано вщбивае суб'ектнiсть реалш правовоI думки залежно вiд щеолоочних настанов, якi продукують правлячi кола, уособлюючи сталi принципи права, котрi у свою чергу пею чи iншою мiрою впроваджуються у сферi державного управлiння.
Класовоантагонiстичнi сустльства користувалися чи не единим принципом права: шдкоренням громадянства владнш верствi та забезпеченням II панування. Такий принцип обгрунтовувався, зокрема, з позицш релiгiйних догматiв, посиланням навт на Священе писання. Навпаки, гумашстична фiлософська думка, у тому чи^ релiгiйна, вщхиляла такий пiдхiд в обгрун-туваннi права, посилаючись на його природт засади.
Фiлософське обгрунтування природних джерел права обстоювало як вияв соцiальноI справедливостi принцип правовоI рiвностi людей та врiвноважен-ня !х волевиявлення адекватною правовою вщповщальшстю. На таких еко-гармонiйних засадах гуманiстичноI фiлософiI в цiлому та фшософп правово! освiти зокрема мае вибудовуватися i система правовоI освгш та виховання, мета яко! — формування особистостi, що свiдомо (право)творить постшду-стрiальне громадянське суспiльство та правову державнiсть.
Виходячи з розумшня досягнень сучасноI фiло(еко)софськоI думки, бачи-мо II спiвставлення до екософськоI рефлексiI проблем правовоI освiти як ставлення цшого до часткового, загального до специфiчного. У сво1й фунда-ментальностi екософiя виходить з ешолопчного знання про унiверсальнi за-кономiрностi енергоiнформацiйного обмiну у Природi, екстраполюючи 1х у площину вивчення стввщношенням антропного та соцiального як взаемо-доповнюючих один одного початюв соцюприродного гомеостазу. Але якщо сенс екософп полягае у з'ясуваннi законiв взаемодп людини та II соцiуму з Природою через шзнання всiх граничних пiдстав буття людини з метою обгрунтування шляхiв досягнення гармонiI соцюприродного гомеостазу, то специфжа екософськоI рефлекси проблем правовоI освiти пов'язана iз визна-ченням можливостей людини як творця i суб'екта права, номя правосвiдо-мостi впливати на цей процес у правовий спомб шляхом генерування екопра-вових iдей, моделювання змiсту норм вiдповiдного 1м парадигмального характеру та конструювания на такого типу законодавчому фундаментi свого життя як бiосоцiальноI, правовоI ютоти, що е единою природною ютотою, обтяженою вiдповiдальнiстю за збереження не тшьки власного роду, а й у^! бiосфери як власного природного середовища. Тому екософська рефлекмя проблем правово! освiти мае цiлком доцшьну мету, котра чiтко визначае II свггоглядно-методолопчну вiдмiннiсть у сферi як екософського знання, так i фшософсько-правового: вона функцiонально зорiентована на збереження, тдтримування та розвиток людського роду, його життя шляхом утвердження у соцiумi iмперативiв екоправово! культури. Це зумовлюе необхiднiсть ство-рення адекватно! цш метi системи правово! освгти та виховання, яка б виступала надiйною умовою формування екоправово! свщомосп творцiв 84
постiндустрiально1, екологчно! державносп, зокрема тако!, що стосуеться нашо! кра!ни.
У цьому ceHci об'ектом фшософп правово! освiти виступае правова реальность, у тому чи^ як сфера, де перехрещуються юридичнi статуси люди-ни та 11 сусшльства з оточуючим !х природним середовищем (бiосферою), а предметом — когштивне поле пошуку i обгрунтування шлях1в гармошзацп взаемостосунюв суб'ектiв права не тшьки мiж собою у сощум^ а й у всiй сферi екосоцiального !х буття.
Висновки. Фiлософiя правово! освiти, посiдаючи чiльне мюце у сферi соцiально-гуманiтарного знання, визначае себе зокрема i як фiлософiя гармо-нiзацi! стосунюв правово! людини та !! соцiуму з природним середовищем 1х буття, що виходить з дослщження всiх граничних тдстав !х правового статусу. Вона е нарiжним каменем фiлософсько-правово! рефлекси нового пост(мета)некласичного типу, що виявляеться через iманентну !й властивiсть вивести дiалог (дискурс) мiж носiями рiзних типiв соцiокультур та праворо-зумшня за меж1 власне суб'ект-суб'ектних стосунюв на тлi визначення рiвно-щнною !х стороною всього соцiоприродного !х контексту, тобто природного середовища (ушверсуму), якому суб'екти права, осмислюючи свою вщповь дальнiсть, власне й надають фундаментальнi права. У цьому сени вщбува-еться парадигмальний поворот у здшсненш фiлософсько-правово! рефлекси, яка набувае ново! якост — (над)iнтерсуб'ективностi, котра виявляе себе як кореляцiю стввщношення прав Природи i прав людини в аспекп досягнення стану сощоприродного гомеостазу як свiдомо керованого людиною та !! со-цiумом процесу утвердження динамiчно! рiвноваги усiх !! елементiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Хабермас, Ю. Философский дискурс о модерне. Двенадцать лекций [Текст] / Ю. Хабермас; пер. с нем. — 2- изд., испр. — М. : Весь мир, 2008. — 416 с.
2. Антология мировой правовой мысли : в 5 т. [Текст]. — М. : Мысль, 1999.
3. Берман, Г. Западная традиция права : эпоха формирования [Текст] / Г. Берман. — М. : Изд-во МГУ, 1998. — 624 с.
4. Кравець, В. М. Типи праворозумшня як методологи основних фшософсько-право-вих дискурсш [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 «Фшосо-фiя права» / В. М. Кравець. — К., 2003. — 16 с.
5. Максимов, С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления [Текст] / С. И. Максимов. — Х. : Право, 2002. — 328 с.
6. Четвернин, В. А. Современные концепции естественного права [Текст] / В. А. Четвернин; отв. ред. В. А. Туманов. — М. : Наука, 1988. — 144 с.
7. Legal Positivism : reference collection [Text] / ed. by Mario Jori; University of Cagliari. — NY : New York University press, 1992.
8. Роstmodernism and Law : reference collection [Text] / ed. by Dennis Patterson, The State University of New Jersey. — Dartmouth : Publishing Company Limited, 1994. — 443 p.
9. Бургарт, Т. I. Проблема антропно! природи права в позитивному екзистенщатзм1 Н. Аббаньяно [Текст] / Т. I. Бургарт // Проблеми законности : Респ. мтжввдом. наук. зб. ; ввдп. ред. В. Я. Тацш. — Х. : Нац. юрид. акад. Украши, 2008. — Вип. 98. — С. 182-188.
10. Бургарт, Т. I. Особливост екософсько-правово! методологи [Текст] / Т. I. Бургарт // Наук. зап. Харк. ун-ту Повпр. Сил. — Х. : ХУПС, 2009. — Вип. 1 (32). -С. 183-190. — (Сер. : Сощальна фшософш, психолопя).
11. Бургарт, Т. I. Сутшсть та об'ективна необхiдиiсть екософй права [Текст] / Т. I. Бургарт // Вюн. Нац. юрид. акад. Укра!ни iм. Ярослава Мудрого : зб. наук. праць; ред. кол. : А. П. Гетьман та ш. — Х. : Право, 2009. — Вип. 1. — С. 72-81. — (Сер. : Фь лософiя, фiлософiя права, полггологш, соцюлопя).
12. Захарова, В. О. Особливост методологiчиого пiдходу до вивчення феномену еко-правового виховання в сучасшй Украш [Текст] / В. О. Захарова // Вюн. Нац. юрид. акад. Укра!ни iм. Ярослава Мудрого : зб. наук. праць; ред. кол. : А. П. Гетьман та ш. — Х. : Право, 2010. — Вип. 3. — С. 164-175. — (Серiя : Фшософш, фшософш права, полггологш, соцюлопя).
13. Шефель, С. В. Екософiя права [Текст] / С. В. Шефель // Наук. зап. Харкв. ун-ту Повiтр. Сил. — Х. : ХУПС, 2008. — Вип. 1 (30). — С. 18-24. — (Сер. : Сощальна фшософ1я, психолог1я).
14. Маер-Абiх, К. М. Повстання на захист природи. Вiд довкшля до стльносвгту [Текст] / К. М. Маер-Абiх; пер. з иiм. А. Срмоленко. — К. : Лiбра, 2004. — 196 с.
15. Атфилд, Р. Этика экологической ответственности (Главы из книги) [Текст] / Р. Атфилд ; пер. Л. И. Василенко и В. Я. Козлов // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности ; антология / пер. с англ. и франц. ; сост. Л. И. Василенко и В. Е. Ермолаева; ввод. ст. Ю. А. Шрейдер. — М. : Прогресс, 1990. — 203-257.
16. Икэда, К. Экологическая проблематика в контексте буддизма [Текст] / К. Икэда // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности : антология / пер. с англ. и франц. ; сост. Л. И. Василенко и В. Е. Ермолаева; ввод. ст. Ю. А. Шрейдер. — М. : Прогресс, 1990. — С. 289-307.
17. Йонас, Г. Принцип вщповщальностт У пошуках етики для техногенно! цивгшзаци [Текст] / Г. Йонас ; пер. з шм. — К. : Лiбра, 2001. — 400 с.
18. Калликотт, Б. Азиатская традиция и перспективы экологической этики: пропедевтика [Текст] / Б. Калликотт // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности : антология / пер. с англ. и франц., сост. Л. И. Василенко и В. Е. Ермолаева; ввод. ст. Ю. А. Шрейдер. — М. : Прогресс, 1990. — С. 308-327.
19. Лапина, З. Г. Экологическое воспитание — творческая индивидуальность будущего [Текст] / З. Г. Лапина, Чжоу Хун, К. И. Шилин. — М. : ГУП Изд-во «Нефть и газ» РГУ нефти и газа им. И. М. Губкина, 2002. — 256 с. — (Энциклопедия Живого знания; т. 6).
20. Субетто, А. И. Экокультура как форма неклассического социоприродного гомеос-таза на базе общественного интеллекта [Текст] / А. И. Субетто // Экологическая культура в научных, философских и богословских интерпретациях : матер. К междунар. конгресса (17-19 октября 1996 г., С.-Петербург). — СПб. : Изд. фирма «Наука», 1996. — С. 112-116.
21. Уайт-мл., Л. Исторические корни нашего экологического кризиса [Текст] / Л. Уайт-мл. // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности ; антология / пер. с англ. и франц.; сост. Л. И. Василенко и В. Е. Ермолаева; вводн. ст. Ю. А. Шрейдер. — М. : Прогресс, 1990. — С. 188-202.
22. Шварцкопф, Ф.-Э. Метаморфоза данного : На пути к созданию экологии сознания [Текст] / Ф.-Э. Шварцкопф; пер. с англ. Н. Леняшин. — М. : Идея-Пресс, 2000. — 232 с.
23. Шилин, К. И. Экософские начала социологии будущего [Текст] / К. И. Шилин. — М. : Социум, 2000. — 352 с. — (Первая энциклопедия третьего тысячелетия; т. 1).
24. Белл, Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования [Текст] / Д. Белл ; пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева. — М. : Academia, 1999. — 956 c.
25. Моисеев, Н. Н. Экология человека глазами математика : Человек, природа и будущее цивилизации [Текст] / Н. Н. Моисеев. — М. : Мол. гвардия, 1988. — 251 с.
26. Про Нацюнальну програму правово! освгги населення : Указ Президента Укра!ни вщ 18.10.2001 р. [Електрон. ресурс]. — Режим доступу: http://ligazakon.ua/l_doc2. nfs/linc1
ФИЛОСОФИЯ ПРАВОВОГО ОБРАЗОВАНИЯ КАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ СОВРЕМЕННОГО СОЦИАЛЬНО-ГУМАНИТАРНОГО ЗНАНИЯ
Шефель С. В.
Осмыслено место философии правового образования в системе современного социально-гуманитарного знания как важного условия дискурса, который выходит за рамки проблемы ответственности субъектов права относительно природной среды как чего-то внешнего для них в плоскость их диалога с Природным универсумом, исходя из признания приоритета его прав относительно прав человека.
Ключевые слова: правовое образование, экософия, социально-гуманитарные знания, экоправовой дискурс.
THE PHILOSOPHY OF LEGAL EDUCATION AS A COMPONENT OF THE MODERN SOCIO-HUMANITARIAN KNOWLEDGE
Shefel S. V
In the article place of the philosophy of legal education in the modern socio-humanitarian knowledge is comprehended as an important provision of discourse, that goes beyond the issue of liability of legal subject in relation to the environment as something external to them in the plane of their dialogue with the Natural universum, regarding the recognition of the priority of its rights concerning human rights.
Кеу words: legal education, ecosophy, ecolegal discourse, socio-humanitarian knowledge.
