CC BY
11
МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПРАВОВОГО ВОСПИТАНИЯ
Максимов С. И.
Основная идея статьи заключается в том, что понимание смысла правового воспитания зависит как от понимания процесса воспитания, так и от понимания самого права. При этом оба процесса философской рефлексии относительно правового воспитания опираются на соответствующие методологические основания.
Ключевые слова: правовое воспитание, философия воспитания, правопонимание, методология правового воспитания.
METHODOLOGICAL BASES OF LEGAL EDUCATION Maksymov S. I.
The basic idea of the article consists of that understanding of sense of legal education depends both on understanding of process of education and from understanding of law. Thus both processes of philosophical reflection in relation to legal education based on the proper methodological grounds.
Key words: legal education, philosophy of education, правопонимание, methodology of legal education.
УДК 340.12
С. В. Шефель, доктор фшософських наук, професор
ЕКОСОФ1Я ПРАВА ЯК ФОРМА Д1АТРОП1ЧНО1 МЕТОДОЛОГП
Екософiя права осмислюеться як дiатропiчна методологiя, котра передбачае розумтня сутностi суб'ект-суб'ектного дискурсу як такого, що виходить за межi проблеми вiдповiдальностi суб 'ектiв права стосовно природного середовища як чогось зовтшнього для них у площину 1х дiалогу з Природним утверсумом, рахуючись з ви-знанням nрiоритетностi його прав вiдповiдно до прав людини.
Ключовi слова: право, екософiя, дiатропiчна методолог1я, екоправовий дискурс.
Актуальтсть теми та анал1з и науковогорозроблення. Адекватне ви-значення сутност феномену права, його функцш, виявляючись наскрiзною лшею сучасного фшософсько-правознавчого дискурсу, вимагае пошуку й вщповщних методолопчних засобiв. Серед розмаггтя пiдходiв, застосовуваних у шзнанш права [1-3; 4, с. 7-142; 5-7], ще недостатньо дослщженим виявля-еться екософський, хоча останшми роками вже з'явилися декшька щкавих © Шефель С. В., 2010 63
розробок, присвячених i йому [8-12]. Це, на наш погляд, призводить до втра-ти можливост щтсного розумiння того, чим насправдi е правова реальнiсть як системоутворюючий складник екосощально1 сфери буття.
Саме розв'язання реальних проблем сучасного етапу глобалiзацп нашо! цивМзацп, зокрема еколопчно1, об'ективно вимагае збагачення методолопч-ного шструментаргю дослiдження ролi права у розбудовi «природного стль-носвггу» (термiн К. М. Маер-Абiха) [13, с. 9] та пошуку i застосування ново1 парадигми мислення, яка б цраховувала напрацювання представниюв сучас-них фшософсько-правових шкш, що опрацьовують методологiю правового iнтерсуб'ективiзму, особливо в його екософському вимiрi.
Тому метою нашо! розвщки е обгрунтування ролi дiатроmчноl методологи як тако!, що утверджуе домiнацiю принципу права на життя як системо-утворюючого елемента коеволюцшних вiдносин м1ж людиною та 11 соцiумом з Природою. Це дозволить, з нашо! точки зору, збагатити теоретико-методолопчне шдгрунтя розроблення сучасно! моделi екосощально1 стратеги розвитку украшського соцiуму.
Досягнення ще1 мети та виршення пов'язаних з цим завдань маемо здш-снити за допомогою комплексу чинникiв екософсько-правово1 рефлекси. Йдеться про використання того методологiчного знаряддя, яке розроблялося у межах екософсько1 школи сучасно1 комунiкативноl фiлософil, зокрема в працях Р. Атфшда [14], К. 1кеди [15], Г. Йонаса [16], Б. Каллжотта [17], З. Латно1 [18], К. М. Маер-Абiха [13], О. Субетто [19], Л. Уайт-мол. [20], Чжоу Хун [18]; Ф.-Е. Шварцкопфа [21], К. Шилша [18; 22] та iн. Такий пiдхiд мае дати бажанi щодо дослiдження наслiдки, якщо його творчо екстраполювати в контекст концепцil екософи права як фiлософського вчення про гармошзащю вддносин мiж людьми як правовими особистостями та 1хшм сощумом i Природою за допомогою толерантного правового дискурсу. Тому наша розвщка, здшснена на цих тдставах, мае методологiчно змiцнити концепцiю екософи права, виявляючи власне роль дiатропiчноl методологil у розумiннi права як чинника творения екосощально1 гармонil у сучасному полiвимiрному свiтi.
Анал1з проблеми. Дати адекватну вiдповiдь на жахливi виклики техно-кратично1 полiтики та екокатастрофiчноl дiйсностi за допомогою екоправовоl рефлексil класичного типу виявилося неможливим. Тому виникла потреба «зняти» !х шляхом розроблення та упровадження в суспшьнш думцi i прак-тищ некласичного, тобто сучасного, формату екософи права, що синтезував краще з того, що дали йому на озброення концепцп рацiоналiзму i iррацiона-лiзму, що сформувалися в парадигмi iнтерсуб'ективiзму.
Виходячи з розумiння досягнень сучасно1 екософсько1 думки, бачимо И стввщношення до екософсько1 рефлексil права як ставлення цiлого до част-кового, загального — до специфiчного. У сво1й фундаментальностi екософiя виходить з енюлоочного знання про ушверсальш закономiрностi енерго-64
шформацшного обмiну в Природ^ екстраполюючи 1х у площину вивчення спiввiдношенням антропного i соцiального як взаемодоповнюючих один одного початюв соцiоприродного гомеостазу. Але якщо сенс екософп полягае у з'ясуваннi закошв взаемодп людини та 11 сощуму з Природою через пiзнання умх граничних подстав буття людини з метою обгрунтування шляхов досяг-нення гармони соцiоприродного гомеостазу, то специфжа екософсько! реф-лексп права пов'язана iз визначенням можливостей людини як творця i суб'екта права, номя правосвiдомостi впливати на цей процес у правовий спомб шляхом генерування екоправових iдей, моделювання змiсту норм вщ-повiдного 1м парадигмального характеру та конструювання на такого типу законодавчому фундаментi свого життя як бюсощально!, правово! iстоти, котра е единою природною iстотою, обтяженою вщповщальшстю за збере-ження не тшьки власного роду, а й уме! бюсфери як власного природного середовища. Тому екософська рефлексш права мае цшком доцiльну мету, що чггко визначае 11 свiтоглядно-методологiчну вiдмiннiсть у сферi як екософ-ського знання, так i фiлософсько-правового: вона функцюнально зорiентова-на на збереження, шдтримання та розвиток людського роду, його життя шляхом утвердження у соцiумi iмперативiв екоправово1 культури. Це зумовлюе необхiднiсть створення адекватно1 цiй мет системи правового виховання, яка б виступала надiйною умовою формування екоправово1 свiдомостi творцiв поспндус^ально1, еколопчно1' державносп, зокрема що стосуеться нашо1 кра1ни.
Екософiя права — це фiлософсько-правове вчення, що у дiатропiчний спосiб рефлектуе суб'ект-об'ектш вiдносини мiж людиною як суб'ектом права та Природним свггом з точки зору з'ясування проблем здшснення права людини на безпечне життя та 11 вщповщальносп щодо захисту прав При-роди з метою визначення шляхiв угармовування 1х взаемин та обгрунтування способiв досягнення цiлей екосоцiального гомеостазу або екосощально1 гар-мон11'.
II об'ектом виступае саме та частина правово1 реальностi, яка охоплюе площину, де перехрещуються юридичнi статуси людини та 11 суспiльства з оточуючим 1х природним середовищем (бiосферою), а предметом — когш-тивне поле пошуку i обгрунтування шляхов гармонiзацil 1хшх стосунк!в. Таким чином, екософiя права — це фшософш гармонiзацiI стосунюв правово1 людини та 11 соцiуму з природним середовищем 1х буття, що виходить з досль дження граничних пiдстав 1х правового статусу дiатропiчним методом екосо-фи права.
Сучасна екософiя права спираеться на дiатропiчну картину свiту та вщ-повiдний спосiб його тзнання, в межах якого реальнiсть буття характеризуемся флуктуацiйним поеднанням чинниюв, що утворюють ряди тропiв, або ознак сущого, котрi дозволяють бачити сви' як багатовимiрний, полiцентрич-
ний та мшливий феномен. Ддатрошка у екософсько-правовш формi поеднуе багато чого як iз захщно1, так i сх1дно1 соцюкультурно1 традицп. Такий синтез дае пiдстави бачити и одним з виявiв некласичного (посткласичного) типу фiлософствування. Ключовою iдеею, принципом, що сприяе цьому, е цшюне осмислення едностi людини, суспiльства та 1'х природного середовища буття, 1'х матерiальноl та духовно1 площин, а також характеристика людини як правовое' бюпсихосощально1 iстоти, що розвиваеться. При цьому екософсько-правова форма дiатропiки нi вщкидае, нi пiдмiнюе собою iншi вiдомi картини свггу i правово1 реальностi та способiв 1хнього пiзнання, а скорiше виявляеть-ся 1хшм продовженням та доповненням. Тому у пропонованiй розвiдцi й ви-являеться спiввiдношення екософько-правово1 форми дiатропiки з екософ-ськими елементами, притаманними деяким iншим, найбiльш впливовим на-уковим типам свiтосприйняття та свггорозумшня, зокрема, таким, як схолас-тичний, в межах якого Природа i сусшльство потрактовуються як певний шифр, текст, що тддаються або, навпаки, не пiддаються дешифровцi та ро-зумiнню; мехатстичний, в межах якого Природа та сусшльство характеризуются як мехашзм, усi складники якого виконують чiтко визначенi для них функцп; статистичний, вiдповiдно до якого сусшльство i Природа розумь ються як баланс, що урiвноважуе рiзнi чинники (природнi, культурнi, еконо-мiчнi, полiтико-правовi, соцiально-побутовi, суспiльнi, корпоративш та особистiсно-iндивiдуальнi); системний, де Природа i соцiум характеризують-ся головним чином як оргашзоваш системи, тдсистеми, що складаються з елементiв, здатних до динамжи, але забезпечують щлюшсть та життездатнiсть як пiдсистем, так i великих систем у цшому.
Узагальнення та аналiз екософсько1 лиератури i логiка нашого осмислення граничних пiдстав буття людини, зокрема й неюридичних пддстав права, дозволяють зробити висновок про те, що ексософсько-правова форма дiатро-пiки концентруе увагу на визначеннi специфiки статусних взаемин людини як творця соцуму та природного середовища 1'х буття. При цьому вважаеться важливим виходити з того, що ключовим поняттям дiатропiки е «ряд», подiбно тому як щодо дослщних, умоглядних наукових дисциплiн таким поняттям е факт, у тому чи^ й сощальний. Аналогiчно тому, як факт не мае сенсу поза межами схеми, що його пояснюе, тобто теоретично1 конструкцп, так i ряд немислимий для дiатропiки без зiставлення з шшим рядом, без його штер-претацil з точки зору рол^ специфiки синтезу, органiчного поеднання з кожною сукупнiстю рядiв. Ось чому ряди для зiставления можуть бути взяп i з iнших галузей знання.
Таким чином, визначена методолопчна специфiка дiатропiки, у тому чи^ И екософсько-правово1 форми, якою е зютавлення рядiв, — це И первю-на, елементарна процедура (операця). При цьому ряд — зовмм не обов'язково повинен бути цМсною системою. Вiн може бути будь-якою стльнотою, впо-
рядковашстю рiзнорiдних елементiв дослщжувано1' множини. Це дае змогу аналiзувати максимально широкий спектр явищ, причетних до феномешв Природи, суспiльства i людини, 1х життевих сил та характеру буття, що ви-вчаються.
На пiдставi зiставлення рядiв ми можемо видшити архетипи, тобто уза-гальнюкге образи об'екта, що дослiджуеться, як! поеднують характеристики внутршньо1' лопки, генези його розвитку та показники, що характеризують специфiку функцiонування i розвитку у взаемодп з середовищем юнування. Виходячи з цього, й екософсько-правова форма доатротки дозволяе по-новому тдшти до розв'язання р!зних проблем фшософп права та юридично1 практики, включаючи розроблення та здiйснення стратеги розбудови правово1 дер-жавностi i екоправово1 культури суспiльства. При цьому принципово важли-во те, що дiатропiка в 11 екософсько-правовiй форм! вимагае адекватного ба-чення простору взаемодп правових статумв людини та природного середови-ща 11 буття, 1хнього узгодження у межах конструювання адекватно1 вимогам часу моделi екосощального правопорядку.
Висновки. Сутшсть екософп права як фшософсько-правово1' рефлексп нового пост(мета)некласичного типу виявляеться через iманентну 1й властивiсть вивести дiалог (дискурс) м1ж носшми р!зних титв соцюкультур та праворозу-мшня за меж власне суб'ект-суб'ектних стосунюв на та визначення р!вноцш-ною 1х стороною усього соцюприродного 1х контексту, тобто природного сере-довища (унiверсуму), якому суб'екти права, осмислюючи свою вiдповiдальнiсть, власне й надають фундаментальнi права. У цьому сени вщбуваеться парадиг-мальний поворот у здшсненш фiлософсько-правовоI рефлекси, яка набувае ново! якост! — (над)iнтерсуб'ективностi, що виявляе себе як корелящю сп!в-в1дношення прав Природи й прав людини в аспекп досягнення стану соц!о-природного гомеостазу як св1домо керованого людиною та 11 социумом процесу утвердження динамiчноl рiвноваги ус!х 11 елемент1в.
Тому найбшьш адекватною формою екософсько-правово1 рефлекси, на нашу думку, постае так звана дiатропiчна методолопя, сутн!сть яко1 добре висвiтлено у працях С. Григор'ева та О. Субетто [19 та ш.]. Вона, власне, дае змогу зрозум!ти екософсько-правовий п!дх!д як (над)iнтерсуб'ективiстський iнварiант пост(мета)некласично1 парадигми мислення. Це передбачае розу-м!ння суб'ект-суб'ектного дiалогу (дискурсу) як такого, що виходить за меж1 проблеми вщповщальносп суб'ектiв права стосовно природного середовища як чогось зовншнього для них у площину 1х дiалогу з Природним ушверсу-мом, рахуючись з визнанням прюритетносп його прав вщповщно до прав людини. Такий формат 1х дiалогу сприяе досягненню позитивно-поля-ризацiйного консенсусу м1ж нос1ями ще1', що визначають себе помiчниками або сшвтворцями Природного унiверсуму та тими, хто обгрунтовуе св!й статус як пана Природи.
Л1ТЕРАТУРА
1. Антология мировой правовой мысли [Текст] : в 5 т. — М. : Мысль, 1999.
2. Берман, Г. Западная традиция права : эпоха формирования [Текст] / Г. Берман. — М. : Изд-во МГУ, 1998. — 624 с.
3. Кравець, В. М. Типи праворозумшня як методологи основних фшософсько-
правових дискурсш : автореф. дис.....канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 «Фшософ1я
права» / В. М. Кравець. — К., 2003. — 16 с. — (Нац. акад. внутр. справ Укра!ни).
4. Максимов, С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления [Текст] / С. И. Максимов. — Х. : Право, 2002. — 328 с.
5. Четвернин, В. А. Современные концепции естественного права [Текст] /
B. А. Четвернин; отв. ред. В. А. Туманов. — М. : Наука, 1988. — 144 с.
6. Legal Positivism : reference collection [Text] / ed. by M. Jori; University of Cagliari. — NY : New York University press, 1992.
7. Роstmodernism and Law : (reference collection) [Text] / еd by D. Patterson, The State University of New Jersey. — Dartmouth : Publishing Company Limited, 1994. — 443 p.
8. Бургарт, Т. I. Проблема антропно! природи права в позитивному екзистенцiалiзмi Н. Аббаньяно [Текст] / Т. I. Бургарт // Проблеми законности : респ. мiжвiдом. наук. зб. ; вщп. ред. В. Я. Тацш. — Х. : Нац. юрид. акад. Украши, 2008. — Вип. 98. —
C. 182-188.
9. Бургарт, Т. I. Особливост екософсько-правово! методологи [Текст] / Т. I. Бургарт // Наук. зап. Харк.. ун-ту Повггр. Сил. — Х. : ХУПС, 2009. — Вип. 1 (32). -С. 183-190. — (Сощальна фiлософiя, психологш).
10. Бургарт, Т. I. Сутшсть та об'ективна необхвдшсть екософп права [Текст] / Т. I. Бургарт // Вгсн. Нац. юрид. акад. Украши iм. Ярослава Мудрого : зб. наук. пр.; ред. кол. : А. П. Гетьман та ш. — Х. : Право, 2009. — Вип. 1. — С. 72-81. — (Серш : Фiлософiя, фшософш права, полгголопя, соцюлогш).
11. Захарова, В. О. Особливост методолопчного тдходу до вивчення феномену еко-правового виховання в сучаснш Украгш [Текст] / В. О. Захарова // Вюн. Нац. юрид. акад. Укра!ни iм. Ярослава Мудрого : зб. наук. пр.; ред. кол. : А. П. Гетьман та ш. — Х. : Право, 2010. — Вип. 3. — С. 164-175. — (Серш : Фшософш, фшософш права, полггологш, соцюлопя).
12. Шефель, С. В. Екософiя права [Текст] / С. В. Шефель // Наук. зап. Харк.. ун-ту Повир. Сил. — Х. : ХУПС, 2008. — Вип. 1 (30). — С. 18-24. — (Сощальна фшо-софш, психологш).
13. Маeр-Абiх, К. М. Повстання на захист природи. Ввд довкшля до стльносвгту [Текст] / К. М. Маeр-Абiх; пер. з шм. А. Срмоленко. — К. : Лiбра, 2004. — 196 с.
14. Атфилд, Р. Этика экологической ответственности (Главы из книги) [Текст] / Р. Атфилд ; пер. Л. И. Василенко и В. Я. Козлов // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности ; антология : пер. с англ. и франц. ; сост. Л. И. Василенко и В. Е. Ермолаева; ввод. ст. Ю. А. Шрейдер. — М. : Прогресс, 1990. — 203-257.
15. Икэда, К. Экологическая проблематика в контексте буддизма [Текст] / К. Икэда // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности ; антология : пер. с англ. и франц. ; сост. Л. И. Василенко и В. Е. Ермолаева; ввод. ст. Ю. А. Шрейдер. — М. : Прогресс, 1990. — С. 289-307.
16. Йонас, Г. Принцип вщповщальностг У пошуках етики для техногенно! цившзаци [Текст] / Г. Йонас ; пер. з шм. — К. : Лiбра, 2001. — 400 с.
17. Калликотт, Б. Азиатская традиция и перспективы экологической этики: пропедевтика [Текст] / Б. Калликотт // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности : антология : пер. с англ. и франц., сост. Л. И. Василенко и В. Е. Ермолаева; ввод. ст. Ю. А. Шрейдер. — М. : Прогресс, 1990. — С. 308-327.
18. Лапина, З. Г. Экологическое воспитание — творческая индивидуальность будущего [Текст] / З. Г. Лапина, Чжоу Хун, К. И. Шилин. — М. : ГУП Изд-во «Нефть и газ» РГУ нефти и газа им. И. М. Губкина, 2002. — 256 с. — (Энциклопедия Живого знания; т. 6).
19. Субетто, А. И. Экокультура как форма неклассического социоприродного гомеос-таза на базе общественного интеллекта [Текст] / А. И. Субетто // Экологическая культура в научных, философских и богословских интерпретациях : матер. IX междунар. конгресса ; (17-19 окт. 1996 г., С.-Петерб.). — СПб. : Изд. фирма «Наука», 1996. — С. 112-116.
20. Уайт-мл., Л. Исторические корни нашего экологического кризиса [Текст] / Л. Уайт-мл. // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности ; антология : пер. с англ. и франц.; сост. Л. И. Василенко и В. Е. Ермолаева; ввод. ст. Ю. А. Шрейдер. — М. : Прогресс, 1990. — С. 188-202.
21. Шварцкопф, Ф.-Э. Метаморфоза данного : На пути к созданию экологии сознания [Текст] / Ф.-Э. Шварцкопф; пер. с англ. Н. Леняшин. — М. : Идея-Пресс, 2000. — 232 с.
22. Шилин, К. И. Экософские начала социологии будущего [Текст] / К. И. Шилин. — М. : Социум, 2000. — 352 с. — (Первая энциклопедия третьего тысячелетия; т. 1).
23. Гумилев, Л. Н. Этногенез и биосфера Земли [Текст] / Л. Н. Гумилев // Собрание сочинений. — СПб. : СЗКЭО «Кристалл»; М. : ОНИКС, 2003. — 880 с.
24. Сорокин, П. А. Главные тенденции нашего времени [Текст] / П. А. Сорокин ; пер. с англ., сост. и предисл. Т. С. Васильевой. — М. : Наука, 1997. — 351 с.
25. Дорст, Ж. До того, как умрет природа [Текст] / Ж. Дорст. — М. : Б. и., 1968. — 193 с.
ЭКОСОФИЯ ПРАВА КАК ФОРМА ДИАТРОПИЧЕСКОЙ МЕТОДОЛОГИИ
Шефель С. В.
Экософия права осмыливается как диатропическая методология, которая предполагает понимание сущности субъект-субъектного дискурса как такого, который выходит за рамки проблемы ответственности субъектов права относительно природной среды, как чего-то внешнего для них, в плоскость их диалога с Природным универсумом, исходя из признания приоритета его прав относительно прав человека.
Ключевые слова: право, экософия, диатропическая методология, экоправовой дискурс.
THE ECOSOFY OF LAW AS THE FORM OF DIATROPICAL METHODOLOGY
Shefel S. V
In this article the ecosofy of law is comprehended as the diatropical methodology, which involves understanding the essence of the subject-subject discourse as one that goes beyond the problem of legal entities' liability in reference to the environment as .something external
to them, to the plane of their dialogue with the Natural universum, based on the recognition of the priority of its rights relatively to human rights.
Key words: law, ecosofy, diatropical methodology, ecolegal discourse.
УДК 340.12
Г. П. Кл1мова, доктор фшософських наук, професор
ОСНОВН1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ПЩХОДИ ДО АНАЛ1ЗУ ПОНЯТТЯ «ПРАВОВА КУЛЬТУРА»
Проведено сощально-фыософський aHani3 важливих теopетикo-метoдoлoгiчних HanpHMie розглядання правовоi культури. Особливу увагу придтено характеристик аксюлоачного тдходу до до^дження даного сощального феномену.
Ключовi слова: культура, правова культура, антрополог1чний niдхiд, дiяльнiсний niдхiд, aксioлoгiчний niдхiд.
Актуальтсть проблеми. Останшми десятирiччями в Укра!'ш вщбулися значш змши в галузi модершзацп сощально-екож^чних i правовых вщносин, реформування правово! системи, що вщповщае сучасним вимогам i реалiям. У кра!нi проголошено курс на формування правово! держави i громадянсько-го суспiльства, ефектившсть реалiзацi! якого може бути досягнута, з одного боку, вдосконаленням законодавства и державного управлшня, а з другого — забезпеченням високого рiвня правово! культури укра!нських громадян.
Проблеми правово! культури перебувають у центр уваги вiдомих укра-!нських науковщв (Н. Бура, В. Головченко, В. Бабкш, С. Бобровник, Г. Балюк, В. Копейчиков, В. Котюк, А. Крижановський, G. Назаренко, В. Оксамитний, М. Орзiх, М. Панов, В. Селiванов, В. Сiренко, С. Сташк, В. Тацiй та iн.). Вони також е предметом чисельних дискусш та наукових дослiджень росiйських учених (С. Алексеев, Д. Керiмов, G. Лукашова, Н. Матузов, В. Кудрявцев, М. Козюбра, I. Самощенко, В. Сальников та ш.).
Разом з тим, незважаючи на те що зараз активно здшснюеться процес до-слддження рiзних проблем правово! культури, не можна сказати, що !х вичерпано: ще залишаються недостатньо дослщженими багато !i аспект1в. Безпосередньо це стосуеться того, що здебiльшого розгляд правово! культури мае вузькоприкладний характер, що не дозволяе всебiчно розкрити змiст даного поняття. У цьому зв'язку в статтi ставиться мета — надати соцiально-фiлософський аналiз правовш куль-турi, з'ясувати змiст, структуру та види даного социального феномену на основi його соцiально-фiлософського осмислення.
70 © Клiмова Г. П., 2010
