CC BY
11
BicHiiK Нацiонального унiверситету «Льв1вська полгтехшка». Серiя: «Юридичш науки» № 4(28), 2020
УДК 340.12
Антонша Токарська
Нацюнальний унiверситет «Львiвська полтохшка», 1нститут права, психологи та шновацшно! освiти, професор кафедри теорп, ютори та фшософи права https://orcid.org/0000-0002-0789-265X ninatokarsky@gmail .com,
Ф1ЛОСОФ1Я ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ПРАВНИКА
http://doi.org/10.23939/law2020.28.111 © Токарська А., 2020
У процеа обговорення реформи вищоТ осв^и в юридичнiй галузi наявна прогалина, яка поки що фахiвцями не iдентифiкoвана як значуща. Йдеться про те, що у навчаль-ному прoцеci, а шзшше й на практицi постала комушкативна складова юридичного фа-ху. Це зумовлено швелюванням галузевот комушкацп та юридлшгвктичнот науки, якi у в^чизнянш гуманiтариcтицi практично вiдcутнi: ш комушкацп сучасного права, нi правничот лiнгвicтики дocлiдники належно не розвивають. У зв'язку з цим р1вень пра-вовот комушкацп випуcкникiв юридичнот cпецiальнocтi в середньому дoвoлi низький. Аналiз мовносташстичнот грамoтнocтi правник1в не засвщчуе належного рiвня знань нав1ть за середньою шкалою. Доказом е ознайомлення iз дiлoвoю дoкументацieю суадв, прoкурoрiв, адвoкатiв i cлiдчих, в яких фжсуються чиcленнi порушення норм - лшгвк-тичних, мoрфoлoгiчних, синтаксичних, сташстичних, oрфoграфiчних, що i впливае на яккть комушкацп. Доводити зв'язок цих анормативних явищ зi змicтoм юридичного документа та лoгiкoю викладу не доводиться. У зв'язку з цим постае низка важливих питань щодо необхщност внесення змiн до навчальнот програми пiдгoтoвки юриcтiв, передбачивши прioритетнoю правову кoмунiкативну кoмпетентнicть.
Ключoвi слова: вища юридична ocвiта, комушкащя (правова), юридлiнгвicтика, кoмпетентнicть, ун1ф1кац1я досвщу пiдгoтoвки юриcтiв.
Постановка проблеми. Як суспшьство, так i освiтньо-науковi процеси в ньому становлять eднiсть об'ективного i суб'ективного, природного i сощального, а також носять конкретно-iсторичний характер. На нитшньому етапi виразний кризовий стан ще! едност позначаеться i на правничiй освiтi.
Основним щентифшатором суспшьно-пол^ично! кризи е послаблення регулятивних функцш державновладних механiзмiв та чинно! нормативно-правово! системи. Порушуються ранiше вста-новленi форми та органiзацiя взаемовщносин мiж рiзними гiлками влади, державними, громадсь-кими структурами та суб'ектами права. Все частiше це призводить до так звано! «електризаци суспшьства» i загострення кримiногенностi. В таких умовах суспшьство стикаеться iз ситуащями високого ступеня непрогнозованостi, ризику й непередбачуваного динамiзму, що вимагають неста-ндартних рiшень вербального впливу та правових дш.
Розвиток цих подш залежить вiд комунiкативно! компетентностi правника, яка перебувае поза увагою закладiв вищо! освiти.
Юридичш оцшки комунiкативних ситуацш ускладнюються не лише вiдсутнiстю досвщу, а насамперед нерозробленiстю системних знань з комушкаци та багатьма прогалинами у законодав-чiй базi та мехашзмах реалiзацil законiв. Все це породжуе низку теоретико-методологiчних та практико-прикладних проблем професшно1 комушкативно1 дiяльностi правниюв.
Вiдтак актуалiзуються питання змiсту правничо! освiти, яку мае доповнити комушкативний аспект зi всiма його складовими - психологiею, лiнгвiстикою, iнформацiогеннiстю.
Метою статт е привернення уваги до проблем наповненост змiсту правово! навчально-науково! бази такими праксеологiчно спроектованими дисциплшами, як «Практична правова комушкащя», «Герменевтика правового виступу», «Комушкащя в сущ», «Адвокатська комунiкативна практика», «Перемовини з терористами», «Медiацiя», «Правова комушкащя з шдл^ками» i т. д. з метою вироблення в майбутшх юристiв комушкативно1 компетентностi.
Аналiз дослiдження проблеми. Дослiдженням ютори та теори комушкаци займалися Аристотель, Сократ, Платон, Ю. Габермас, Дж. Пiтерс, К. Ясперс, а також певною мiрою нашi сучасники О. Балинська, С. Бобровник, С. Максимов, Н. Кушакова-Костицька, П. Рабшович та шш. Однак досi 1хш глибокотеоретичш напрацювання, що слушно зачiпають практичш аспекти дiяльностi юристiв, не потрапляли у поле зору тих, вщ кого залежить визначення змiсту необхщних дисцип-лiн, якi впливають на правову компетентшсть.
Виклад основного матерiалу. Вiдомий класичний постулат «Спочатку було Слово...» поки що не втшений у культову компетенщю правника. Поясненням такого стану е стандартний пiдхiд (застарiлий) до визначення тих дисциплш, якi для правника е основоформувальними у його фаху.
XXI ст. вирiзнене на iсторичному тлi кардинальними змiнами свiтоглядно-методологiчних концептiв насамперед у самш фiлософськiй рацiональностi. Ще у ХХ ст. вiдбувся перехщ вiд кла-сичного схематико-фуикщонального рацiоналiзму до комушкативно-дискурсивно1 фшософи людських вщносин. Семантика рацiоналiзацil дiй суб'ектiв полягае не стшьки у «пiдлаштовуваннi» реалш сьогодення пiд iдеалiзованi константи, «скшьки у приведеннi до розумно1 гармони та симбютично1 едностi системи «людина - суспiльство - природа» [10, с. 375].
У зв'язку з цим у контекст ново1 фшософсько1 позици «переосмислюеться i феномен права -його природа, змют, цiльовi орiентири та механiзми реатзацл. I ця змша аналiтичних парадигм не е випадковим явищем чи даниною черговому вiянню «ешстемолопчно1 моди». Вона спричинена демократичними тенденцiями в реоргашзацп самого суспiльного буття, в контекст яких право вже не може зводитись до вираження волi владних структур у «апрюрнш» юридичнiй норм^ а все бiльше «знаходить» сво! витоки та критери в самому середовищi людсько1 комушкаци. Воно (право) сформоване як комушкативш штеракцп, що виникають на пiдставi неоднакових намiрiв суб'ектiв, рiзнотрактувань норм права, правових та не правових дш вербального i невербального характеру» [10, с. 375].
Загальна iерархiя щнностей у правовiй комушкаци, на яку зорiентована рацiональнiсть дiй юриста - И ефективнють. Це вмшия розв'язувати конфлiктогеннi ситуаци вербалiзованими право-вими методами, навички досягнення комушкативно1 згоди, захисту порушених прав i свобод як альтернативний спосiб до силового виршення проблем, забезпечення та захист особистих немай-нових прав громадян тощо. В основi комушкаци концептуалiзуеться етичний суб'ект-суб'ектний взаемозв'язок, «визнання в шшш людинi суверенно1 особистостi», за Ю. Габермасом.
Ефективнiсть правово1 комушкаци релевантна до правовое' культури, державно1 етики у сус-пiльствi, вироблених стереотипiв И сприйняття i репрезентування И носiями. Що вища правосвщо-мiсть, що бездоганнiше дiе мехашзм правовiдносин, то ефективнiше вiдбуваеться комушкативний правовий процес. Вiдповiдно, ефективна комушкативна дiяльнiсть правникiв формуе систему вщносин у суспiльствi та е умовою перспективного розвитку правових взаемин.
У правовш комушкаци потреби суб'екпв i об'екпв (комунiкаторiв i комунiкантiв) часто не збшаються. Ефективнiсть правово! комушкаци значною мiрою залежить вiд професiйного добору засобiв вербально! взаемоди, заснованих на етичних принципах спшкування, що сприяють змiнi модусу, поведiнки особи у межах правових норм. Те, що становить ефективний наслщок.
Ефективнiсть комушкативно! дiяльностi в системi правовiдносин визначасться рiвнем реал> заци нормативних принцишв: справедливостi, рiвних прав i адекватного обов'язку у створенш симетричних взаемин та формально! толерантностi.
Концепцiя правово! комушкаци на основi нацiональних стандарт та мiжнародно! практики передбачае iмперативно-регулятивний розвиток комунiкативного (консенсусного) потенцiалу через утвердження правово! комушкаци на основi свободи слова i комунiкацi!, корисно! для суспiльства; дотримання права кожного суб'екта на рiвноправну участь в комушкаци; забезпечення державного захисту вшх суб'екпв вiд спотворено! та недостовiрно! iнформацi!, одержано! через засоби масово! комунiкацi!; захищенiсть права власностi на шформацшш ресурси та iнформацiйнi технологи на основi гармонiзацi! та правового захисту приватних i загальносуспiльних штерешв; рiвноправнiсть та взаемовiдповiдальнiсть учасникiв комушкаци у формуванш простору iнформацiйного ринку.
Комушкативна практика правника складна i невичерпна. Для не! характернi сво! закони, принципи i методи. Чи ми !х сповiдуемо? Нi. Хоча декларативш речi фiксованi.
Ми взяли до уваги кшька навчальних програм зарубiжних i вiтчизняних закладiв вищо! освiти юридичного профiлю: Центру Британського права (Велика Бриташя) та шших европейських авто-ритетних шкiл права, а також Киево-Могилянсько! академi! та 1нституту права Нацiонального унiверситету iм. Т. Шевченка.
У першому зi згаданих навчальному закладi серед чотирьох навчальних дисциплiн для львiвсь-ких студенев прiоритет зроблено на фаховш юридичнiй (англiйськiй) мовi та письмц далi - це договiрне право; майнове; а також зобов'язальне право. В них акцентоваш таю правничi навички: застосування альтернативних методiв виршення спорiв; усне аргументування, iнтерв'ю ^ента; ведення переговорiв; складання договорiв, письмове аргументування; написання правових виснов-юв, пiдготовка життепису та навички комушкаци / штерв'ю.
Аналогiчно лише iз авторськими доповненнями комунiкативно! практики сформоваш навча-льнi програми в шших европейських навчальних закладах (Авс^я, Шмеччина, Польська Республ> ка та ш.). Така дисциплiна, як фiлософiя права, мютить обов'язковий комунiкативний контент з опорою на правову герменевтику, правову аксюлопю, правову онтологiю та антрополопю.
Постiйною з 1966 року е дослщницька мережа з проблем тексту i культури у Кембриджсько-му ушверситет та Оксфордському унiверситетi; спорщненою е програма комунiкативно! практики в Гарвардському ушверситет (США).
Прiоритетом Киево-Могилянсько! академи е «адаптацiя до европейських та американських моделей правничих шкш» [17]. Студенти вчаться мислити й аргументувати свою точку зору, беруть участь у «модельних судових процесах»; опановують навички правового аналiзу та письма (мапс-терська програма).
До програмних компетентностей магiстрiв права в 1нституп права Нацiонального унiверсите-ту iм. Т. Шевченка вiднесено: здатшсть спiлкуватися державною та iноземною мовами як усно, так i письмово; використання iнформацiйних i комунiкацiйних технологш; умiння аргументувати вибiр шляхiв виршення завдань, обгрунтовувати прийнятi рiшення; навички мiжособистiсно! взаемодi!, здатнiсть спiлкуватися з представниками шших професшних груп.
Отже, потрiбнi навички, якi е основою комушкативно! юридично! практики, з яко! визнача-ють рiвень професiоналiзму кожного правника.
Висновки. Будь-яю iде! (науков^ правовi, фiлософськi тощо) можуть так i залишитись «iдея-ми розуму» i нiяк не позначитися в реальному бутп, якщо не будуть налагоджеш механiзми !хнього втiлення в дшсшсть, насамперед у навчальний процес пiдготовки правника. Тому «реалiстичнiсть»
позицюнування дieвостi нових правових iдей icTOTHO залежить вiд реального втшення останшх у контекст проблематики, пов'язано! з функцiонуванням правово! сфери, адекватно! до реформовува-но! теоретично! концепцп права. Органи правопорядку мають радикально змiнити сво! комунiкативнi вщносини як вcерединi власних структур, так i у «зовшшнш» взаeмодi! i3 суб'ектами права. З цieю метою актуалiзуeтьcя питання комунiкативно! компетентноcтi правника.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алимов В. В. Юридический перевод: практический курс. Английский язык. Изд. 3, стереот. 2005. 160 с. 2. Мущинина М. М. О правовой лингвистике в Германии и Австрии. URL: http: // irbis.asu.ru/mmc/ juris5/2.ru.shtml. 3. Хворостяншна А. Дефшщп у законодавчих текстах: питання у теори. URL: http: // www.minjust.gov.ua/0/6669. 4. Вербенець М. Б. Юридична термшолопя укрансько! мови: icторiя становлення i функцiонування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фiлол. наук: спец. 10.02.01; Ки!в. нац. ун-т iм. Т. Шевченка, 1н-т фшологп. К., 2004. 20 с. 5. Литвин В. Можливосп cудово-лiнгвicтичноi експертизи. Право Украши. 2001. № 1. 6. Литвин Т. В. Судово-лшгвктична експертиза усних поввдомлень. ВСник Львiвського Шституту внутрiшнiх справ. 2001. № 1. С. 268-272. 7. Матвеева О. Н. К вопросу о юридизации конфликтного текста. Юрислингвистика-5: Юридические аспекты языка и лингвистические аспекты права. URL: http: // irbis.asu.ru/mmc/juris5/3.ru.shtml. 8. Полудьонний М. Право на висловлення оцшочних суджень ^зь призму захисту репутацii. Юридичний журнал. 2003. № 10. URL: http: // www.justinian.com.ua/article.
9. Прадщ Ю. Ф. Мюце лiнгвicтичноi експертизи в cиcтемi кримiналicтичних експертиз // У цариш лiнгвicтики i права. Сiмферополь: Елшьо, 2006. С. 194-199. 10. Токарська А. С. Правова комушкащя в контексп посткласичного праворозумiння: дис. ... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.12 «фiлоcофiя права». К., 2008. 362 с. 11. Шамраев А. В. Правовое регулирование информационных технологий (анализ проблем и основные документы). Версия 1.0. М.: «Статут», «Интертех», «БДЦ-пресс», 2003. 1013 с. 12. Шахбазян К. Мiжнародна ствпраця громадян у cферi правового регулювання дiяльноcтi в 1нтернетг Укртнський часопис мiжнародного права. 2003. № 1. С. 70-73. 13. Швачко С. О., Кобякова I. К. Поверхнева та глибинна структури юридичних текcтiв // Право i лiнгвicтика: матерiали Мiжнародноi науково-практично!' конференций У 2-х ч. (18-21 верес. 2003 р.). Омферополь: ДОЛЯ, 2003. Ч. 2. С. 49-54. 14. Шейнов В. П. Конфликты в нашей жизни и их разрешение. Минск, 1996. 288 с. 15. Шинкаренко I. О. Особливосп сощально -перцептивно! регуляцп професшного спшкування працiвника ОВС: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.06/Харшвський нацюнальний утверситет внутрiшнiх справ. Харюв, 2005. 20 с. 16. Юрчук О. Ф. Вербальна комунiкацiя в ракурci лшгвокримшалютики // Право i лiнгвicтика: матерали II мiжнар. наук.-практ. конф.: у 2-ох ч. (22-26 вер. 2004 р.). Сiмферополь: ДОЛЯ, 2004. Ч. 1. 17. Law.ukma.edu.ua.31cерп. 2020.
REFERENCES
1. Alimov VV Legal translation: a practical course. English language. Ed. 3, stereotyped. 2005. 160 p.
2. Muschinina M. M. On legal linguistics in Germany and Austria. URL: http: // irbis.asu.ru/mmc/juris5/2.ru.shtml.
3. Khvorostyankina A. Definitions in legislative texts: questions in theory. URL: http: // www.minjust.gov.ua/0/6669.
4. Verbenets M. B. Legal terminology of the Ukrainian language: history of formation and functioning: author's ref. dis. for science. degree of Cand. philol. Science: special. 10.02.01; Kiev. nat. Univ. T. Shevchenko, Inst. Of Philology. K., 2004. 20 p. 5. Lytvyn V. Possibilities of forensic linguistic examination. Law of Ukraine. 2001. No. 1. 6. Lytvyn TV Forensic linguistic examination of oral reports. Bulletin of the Lviv Institute of Internal Affairs. 2001. No. 1. S. 268-272. 7. Matveeva O. N. On the question of legalization of the conflict text. Jurislinguistics-5: Legal aspects of language and linguistic aspects of law. URL: http: // irbis.asu.ru/mmc/juris5/3.ru.shtml. 8. Poludyonny M. The right to express evaluative judgments through the prism of reputation protection. Legal journal. 2003. No. 10. URL: http: // www.justinian.com.ua/article. 9. Great-grandfather Y. F. The place of linguistic examination in the system of forensic examinations // In the field of linguistics and law. Simferopol: Elinho, 2006. S. 194-199.
10. Tokarska A. S. Legal communication in the context of postclassical legal understanding: dis. ... dr. Jurid. Science: Wed. 12.00.12 «philosophy of Law». K., 2008. 362 p. 11. Shamraev A. V. Legal regulation of information technology (problem analysis and basic documents). Version 1.0. M.: «Statute», «Intertech», «BDC-press», 2003. 1013 p. 12. Shahbazyan K. International cooperation of citizens in the field of legal regulation of the Internet. Ukrainian Journal of International Law. 2003. No. 1. S. 70-73. 13. Shvachko S. O., Kobyakova I. K. Superficial and deep structure of legal texts // Law and linguistics: materials of the International scientific-practical conference: In 2 parts (September 18-21, 2003). Simferopol: DOLIA, 2003. Part 2. P. 49-54. 14. Sheinov V. P. Conflicts in our lives
and their resolution. Minsk, 1996. 288 p. 15. Shinkarenko I. O. Peculiarities of social-perceptual regulation of professional communication of a police officer: author's ref. dis. for science. degree of Cand. psychol. Science: special. 19.00.06/Kharkiv National University of Internal Affairs. Kharkiv, 2005. 20 p. 16. Yurchuk O. F. Verbal communication in the perspective of linguistic criminology // Law and Linguistics: Proceedings of the II International. scientific-practical Conf.: in 2 hours (September 22-26, 2004). Simferopol: FATE, 2004. Part 1. 17. Law.ukma.edu.ua.31cepn. 2020.
Дата надходження: 02.09.2020р.
Antonina Tokarska
Doctor of Laws, Professor, Professor, Department of Theory and Philosophy of Law, Institute of Law and Psychology of
Lviv Polytechnic National University
PHILOSOPHY OF FORMATION OF LAWYER'S COMPETENCES
Abstract. There is a gap in the process of discussing the reform of higher education in the legal field, which has not yet been identified as significant by experts. The point is that the communicative component of the legal profession has become completely despised in the educational process, and later in practice. This is due to the leveling of branch communication and jurisprudential science, which are practically absent in the domestic humanities: neither the languages of modern law nor legal linguistics are properly developed by researchers. In this regard, the level of legal communication of law graduates is on average quite low. Even the analysis of linguistic and stylistic literacy of lawyers does not show a proper level of knowledge, even on a medium scale. The proof is the acquaintance with the business documentation of judges, prosecutors, lawyers and investigators, which record numerous violations of speech norms - linguistic, morphological, syntactic, stylistic, spelling, which affects the quality of communication. It is not necessary to prove the connection of these normative phenomena with the content of the legal document and the logic of the statement. In this regard, a number of important questions arise regarding the need to make changes to the training program for lawyers, giving priority to legal communicative competence.
Key words: higher legal education, communication (legal), jurisprudence, competence, unification of experience in training lawyers.
